Безсполучникове складне речення

1. Жива водиця всохнуть не дає: зніма утому, в спеку – прохолодить. 2. Я вірю в силу доброти, добро завжди сильніше злого. 3. Усі мовчіть – щось мати каже. Цвітуть притишено слова. 4. Себе питаю: може, ще не пізно зібрати в слово молоде тепло? (В. Крищенко). 5. Є в людини стежка чи дорога із юнацьких, із далеких гін – сто разів вертає до порога і приводить серце на поклін (А. Малишко). 6. Роде рідний! Не стлумить нашу жилаву породу – сто вітрів в ногах лежить мого роду і народу. (І.Драч). 7. Скоро сонечко пригріє, потечуть струмки, темний гай зазеленіє, зацвітуть квітки (Олександр Олесь). 8. Вдень почав танути сніг, капали краплі з дахів (В.Сухомлинський). 9. Спить на подвір’ї жито в снопах, сплять чорнобривці, сплять горобці у стрісі, спить і лелека на одній нозі (М. Вінграновський). 10. Гули бджоли над розквітлою липою, гули джмелі в тон розквітливому згасанню струн (Г. Чубач). 11. Бувають дивні на землі діла – серед зими черешня зацвіла (Д. Павличко). 12. Не вчи плавати щуку: щука знає цю науку (Нар. тв.).

Вправа 2. Розставте необхідні розділові знаки.

1. Сильно зворушена відчувала я цілком те саме прикре пучуття що тоді при його сміху на виставі відчувала гидке почуття покори. 2. Не кажи мені «пані» я не віддана. 3. Вона й не подобалася довго мужчинам її не бажав ніякий мужчина за жінку. 4. Там живуть пишні олені красні дикі звірі леви тигри там ніколи не скошувані трави хвилюють як море. 5. Лише його лінь гризе мене він не любить землі. 6. В ній хвилювало так чудно чудно вона неначебто душилася. 7. Відтак задержалася на хвилинку і задумалася куди тепер? 8. Одного разу було в нашім городі занятих більше робітників копали ставок (З тв. О. Кобилянської).

Вправа 3. Розставте необхідні розділові знаки в безсполучникових реченнях.

1. Навкруги тишина тільки в незаглядних лісах шуміло мов придушені морські хвилі. 2. Доказом того нехай вам буде те коли б вам прийшло на думку йти деінде за «товаришку» я би просто не пустив вас. 3. Так я роблю вас уважною не робіть собі ніколи з того багато коли вам і відошлють назад рукопис. 4. Супроти іронії боролася я ще з дитинства нічого мене не боліло так не вражало так сильно як вона. 5. Заразом відчувала я мені відступала вся кров із лиця. 6. Мені не раз здається ти покинеш все всі твої вироблені засади, всю твою улюблену працю. 7. Але я не останусь старою панною буду собі так незамужня женщина а це щось зовсім інше. 8. Вона оглянулася полохливо чи се та сама сторона котру вона так добре знала? (З тв. О. Кобилянської).

Вправа 4. Перетворіть складнопідрядні речення на безсполучникові і розставте необхідні розділові знаки.

1. Коли нагадую собі це слово, проймає мене якесь щасливе сподівання, прегарне, а заразом заспокійливе передчуття. 2. Коли почав читати, уступила мені вся кров з лиця. 3. Бо вона знає, що він заступить її родичів і все те, з чим зрослася душею. 4. Мені аж не раз чудно, що вона тим так займається. 5. Знаю лише те одно, що трачу свою останню підпору, заступницю матері моєї і що піді мною провалюється грунт. 6. Мені здавалося, що Ранг і Магура розділені навіки. 7. Будеш іти сім миль і сім годин, найдеш свого судженого. 8. Але вони мусять сміятися, бо настав час сміху і знесилля. 9. Він немов знав, що оце все мусило наступити, бо не дивувався анітрохи (З тв. О. Кобилянської).

Вправа 5*. Наведені речення перероблено із безсполучникових. Відновіть первісну форму цих прислів’їв, відкинувши сполучники. Між частинами складних безсполучникових речень поставте потрібні розділові знаки.

1. Коли здобудеш освіту, то побачиш більше світу. 2. Мир у світі таки буде, бо його хочуть усі люди. 3. Дерево міцне корінням, а людина трудовим горінням. 4. Якщо хочеш їсти калачі, то не сиди на печі. 5. Коли достигне яблучко, то само відпаде. 6. Більше діла, а менше слів. 7. Слово не горобець, бо коли вилетить, то не зловиш. 8. Брехня мов куля зі снігу, бо що далі котиться, то більше стає (Нар. тв.).

Вправа 6. Визначте різновиди складних безсполучникових речень. Розставте розділові знаки.

1. Нап’юся з живої кринички візьму доброти від землі (М. Сингаївський). 2. Неначе за вічну провину судилось людині оце побачити щастя у спину, а горе своє – у лице (Л. Талалай). 3. Був пізній вечір, зійшов червоний місяць (Ю. Яновський). 4. Санько раз у раз позирає у далеч над лугом піднімається чорна стіна. (В. Близнець). 5. Хай буде так пізнавши будень, у праці радісно зростем! (О. Влизько). 6. Печаль моя

ріка без переправи, на тому боці спогади живуть (Л. Костенко). 7. Мені нагадують людські серця крихке й тоненьке серце олівця зламати легко, застругати важче, списати неможливо до кінця (Д. Павличко). 8. Нічка осіння, похмура вітер по лісі шумить (А. Кримський). 9. Людей пильнує правда у житті брехня жене у нетрі непролазні (Д. Павличко). 10. Забудеш рідний край, тобі твій корінь всохне (П.Тичина). 11. Землі кланяйся низько до хліба будеш близько (Нар. тв.). 12. Безсмертя виростає не з могили воно встає з колиски до вікна в житті його велика таїна (Д. Павличко).

Вправа 7*. Перепишіть, розставляючи необхідні розділові знаки в безсполучникових реченнях.

1. Трапиться слово зрадливе / геть його, сину, гони! (Б. Олійник). 2. Ти посадиш деревину / знадобиться у віках 3. Хай у час останній свій про сина спокійно я подумаю / людина! (З тв. М. Рильського). 4. Було і буде так у всі часи / любов / як сонце/світу відкриває безмежну велич людської краси (В. Симоненко). 5. Просив тебе, повчав тебе давно / не смій губити часу дорогого (О. Підсуха). 6. Люблю людей землі моєї / бо й я землі моєї син (В. Сосюра). 7. Отакий і рости, сину, цікавий до всього / життя треба знати (А. Головко). 8. Знаю, знаю / від рідного краю в світі кращого краю нема (П. Дорошко). 9. Коли мені підхлібний тисне руку / тікаю геть від нього сам не свій (Д. Павличко).

Вправа 8. Перебудуйте безсполучникові речення у сполучникові (складнопідрядні, складносурядні). Чому перебудували саме в таке речення?

1. Мене пробували гнути – не давалася. 2. Я не пам’ятаю свого родинного дому – у два роки мене забрала до себе тітка. 3. Йому розповіли все з подробицями – знали його недовірливий характер. 4. Пора вже додому – небо віщує грозу. 5. Пишно розквітли сади, зазеленіли левади, щедро напоєні цього року сніговою водою, дорога до села просохла, подорожні мали й на чім око спинити, і ніг не набити. 6. Добре тобі все там пояснять, від усього злого застережуть. 7. Не плюй у криницю – доведеться води напитися. 8. Мама тобі розповідала, варто лише все те добре пригадати. 9. Скільки не говори – нічого ти від нього не доможешся (З підруч. Н. Бабич).

Вправа 9. Прочитайте речення, визначте спосіб зв’язку між структурними частинами (сполучниковий чи безсполучниковий). У сполучникових складних реченнях з’ясуйте тип речення (складносурядне чи складнопідрядне), доведіть свій висновок. Прокоментуйте розділові знаки.

1. Я не люблю тебе, о ні, люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію. 2. Все, що дало мені життя, в красу перетопляв я, і всю красу, весь жар чуття на неї перелляв я. 3. Якби знав я чари, що спиняють хмари, що два серця можуть ізвести до пари, що ламають пута, де душа закута, що в поживу ними зміниться отрута, то тебе би, мила, обдала їх сила, всі би в твоїм серці іскри погасила, всі думки й бажання за одним ударом, лиш одна любов би вибухла пожаром. 4. Коли струна порветься, то від неї музики не жди, чом же пісня та ллється під вагою турбот і біди? 5. Добру науку приймай, хоч її і від простого чуєш, злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив. 6. Та боюсь за тебе дуже, бо любов – то мстивий бог: як одно її зневажить, любить мститься на обох. 7. А хто теє вірне слово добре в тямці має, той про себе й про всю рідну Україну дбає, бо те слово, як пшениця, що ділами зійде, а з тих діл нам і Вкраїні краща доля прийде (За І. Франком).

Ліна Костенко. “Страшні слова, коли вони мовчать”

На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе “нерозгадане чудо”, “неймовірний птах”, “казка казок”, “голос народу”, “пілігрім вічності”, “і мудра, і дитя”, котра нічим не осквернила душу – Ліна Костенко.

У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» поетеса напи­сала про те, як важко інколи знайти слова, які б не «були уже чиїмись». Так, і справді, багато що повторюється в цьому світі — краса і потворність, зрада і самопожертва, «асфальти й спориші», навіть слова втрачають свій первозданний смисл, запозичені нами один в одного. Але поезія є по-справжньому неповторним явищем духовного життя української нації. Торкаючись наших душ, вона пробуджує в них світлі й радісні почуття, робить їх благородні­шими, чистішими.Ліна Кос­тенко переконана: якщо ти справжній поет, то твоя «поезія — це завжди не­повторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Ці слова, які є головною думкою поезії, стали афоризмом. Хай буде напружена праця душі, муки тво­рчості, щоб знайти оте єдине, неповторне слово, яке залишиться в пам’яті й у серцях людей.

Художні засоби: епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза — (краса й по­творність, асфальти й спориші), оксиморон (слова мовчать).

“Хай буде легко. Дотиком пера” Літературний паспорт

Тема: розповідь про прелюдію кохання, момент закоханості, народження почуттів, у які ще не зовсім віриться.

Ідея: дати відчути людині,що їй потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре, світле, що є. Баба Ніна знає відповідь .

Вид лірики: інтимна, пейзажна

Епітети: спомин пресвітлий; білий світ, березова кора побілена; чорні дні; спогад предивний, пресвітлий;

Метафори: осінь похлинулась димом; хай не розбудить смутку телефон; печаль не зрушиться листами; сон торкнувся пам’яті вустами; сніг іти поривався;

Інверсія: спогадом предивним; не розбудить смутку телефон.

Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко…» — філософський етюд про пам’ять, про почуття, про відчуття життя, у якому переміша­лися чорне й біле, добро й зло. Людині потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поці­нувати те добре, світле, що є. У вірші на вік героїні, що багато пережила у житті, натякають такі рядки: Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. У поезії описано почуття, у які не вірить навіть сама лірична героїня: Хай буде легко. Це був тільки сон,що ледь торкнувся пам’яті вустами.