Кормові одиниці у кормах

Обмінна енергія в кормах раціонів ВРХ: значення, методи визначення

Оцінці енергетичної поживності кормів для прогнозування продуктивності сільськогосподарських тварин приділяється найбільше уваги в сучасних деталізованих нормах годівлі будь-якої країни світу.

Кожен корм містить певну частину енергії, що акумульована у вигляді органічних речовин – білків, жирів та вуглеводів, за співвідношенням яких розраховують загальну поживну цінність. Поживність кормів раніше прийнято було визначати за кормовими одиницями (КО), які в різних країнах світу розраховувались з урахуванням різних величин: 1 кг сухого вівса, крохмального еквіваленту, 1 кг сухого ячменю (скандинавська кормова одиниця), терм тощо. Так, наприклад, у нашій країні та на просторах колишнього радянського союзу енергетичну цінність кормів визначали за вівсяними кормовими одиницями, тобто поживність 1 кг стандартного вівса еквівалентна 1414 ккал чистої енергії (5920,4 кДж), енергії жировідкладання або відкладанню 150 г жиру у тілі вола на відгодівлі.

Сучасні деталізовані норми і технології годівлі сільсько господарських тварин (у першу чергу великої рогатої худоби (ВРХ)) ґрунтуються на системі оцінки енергетичної поживності кормів за обмінною енергією (ОЕ), технічним вираженням якої є енергетичні кормові одиниці – ЕКО (1 ЕКО = 10 МДж обмінної енергії). Значення енергії, як і кожного з показників поживних та біологічно активних речовин, виражають з розрахунку на 1 кг сухої речовини кормів раціону.

Обмінна енергія кормових раціонів використовується тваринами для забезпечення життєдіяльності: підтримання обміну речовин, відтворювальної функції і утворення продукції (молока, приріст живої маси, шерсті, яйценоскості тощо).

На жаль, на даний момент не існує єдиної моделі оцінки енергетичної поживності кормів (ОЕ). Науковцями різних країн розроблені математичні алгоритми розрахунку обмінної енергії та її концентрації в одиниці сухої речовини кормів і раціонів, що відрізняються певними нюансами, які ми детально розглянемо у цій статті.

У загальному вигляді, розрахунок обмінної енергії можна охарактеризувати за наступними принципами:

  • прямий метод визначення ОЕ – за результатами балансових (фізіологічних) дослідів на тваринах (з урахуванням перетравних поживних речовин корму);
  • непрямий метод визначення ОЕ – за розрахунками хімічного складу кормів з урахуванням «сирих» по живних речовин корму (за широким спектром чи окремо визначеними показниками);
  • з урахуванням виду кормової сировини;
  • з урахуванням виду сільськогосподарських тварин (ВРХ, коні, вівці, свині, птиця).

ОЕ корму прямим методом визначають за різницею вмісту валової енергії (ВЕ) корму, який згодовують тваринам, та виділеної енергії з калом, сечею і газами шляхом спалювання середніх зразків корму у колориметричній бомбі. Також застосовують розрахунковий метод визначення ОЕ для різних видів тварин, використовуючи результати балансових дослідів з вивчення перетравності поживних речовин кормів і раціонів за наступними рівняннями [1, 2]:

  • для ВРХ: ОЕВРХ = 17,46 пП + 31,23 пЖ + 13,65 пК + 14,78 пБЕР;
  • для овець: ОЕо = 17,71 пП + 37,89 пЖ + 13,44 пК + 14,78 пБЕР;
  • для коней: ОЕк = 19,46 пП + 35,43 пЖ + 15,95 пК + 15,95 пБЕР;
  • для свиней: ОЕс = 20,85 пП + 36,63 пЖ + 14,27 пК + 16,95 пБЕР;
  • для птиці: ОЕп = 17,84 пП + 39,78 пЖ + 17,71 пК + 17,71 пБЕР,

де ОЕ в МДж;
пП – перетравний протеїн, кг;
пЖ – перетравний жир, кг;
пК – перетравна клітковина, кг;
пБЕР – перетравні безазотисті екстрактивні речовини, кг.

Проте, на практиці виявилося, що прямий метод розрахунку ОЕ є економічно невиправданим у повсякденній рутинній роботі, так як потребує спеціального обладнання, проведення дослідів з тваринами та має високу вартість, тому його використовують лише у випадку проведення наукових досліджень.

У виробничих лабораторних умовах застосовують непрямі методи визначення обмінної енергії – за рівняннями регресії, що розраховуються за показниками вмісту так званих «сирих» поживних речовин корму:

сЗ – сира зола;
сП – сирий протеїн;
сЖ – сирий жир;
сК – сира клітковина;
БЕР – сирі безазотисті екстрактивні речовини, у деяких випадках користуються показниками КДК – кислотно-детергентна клітковина, НДК – нейтрально-детергентна клітковина (показники розраховують у %).сЗ – сира зола;
сП – сирий протеїн;
сЖ – сирий жир;
сК – сира клітковина;
БЕР – сирі безазотисті екстрактивні речовини, у деяких випадках користуються показниками КДК – кислотно-детергентна клітковина, НДК – нейтрально-детергентна клітковина (показники розраховують у %).

БЕР розраховують як різницю сухої речовини корму (СР)
та показників сЗ, сП, сЖ, сК.

Широкого застосування у практиці нормування годівлі ВРХ у різних країнах, й в Україні зокрема, набуло рівняння регресії Дж. Аксельсона, модифіковане Н.Г. Григорьевим і Н.П. Волковим [3] з урахуванням вмісту сирої клітковини у різних групах кормів.

Для концентрованих кормів й коренеплодів застосовують рівняння:

для інших кормів (силос, сінаж, сіно тощо):

де ВЕ – валова енергія розраховується в МДж/кг сухої речовини корму; ОЕ – в МДж/кг СР; сП , сЖ , сК , БЕР – в г/кг СР.

Вітчизняними науковцями (В.І. Валігурою) розроблено наступне рівняння для оцінки ОЕ в кормах для ВРХ на основі сирих поживних речовин в 1 кг сухої речовини корму:

У методичних рекомендаціях [1], розроблених у Всеросійському науково-дослідному інституті тваринництва, наведені рівняння розрахунків обмінної енергії для ВРХ за окремими групами кормів:

1. Зелені корми (трави природніх і сіяних лугів та пасовищ тощо):

2. Грубі корми (сіно, сінна різка, сінаж, солома, силос до 50% вологи й інші грубі корми):

3. Соковиті корми (коренебульбоплоди, силос з високим вмістом вологи):

4. Концентровані корми (зерно злаків и бобових культур, дерть, мука):

5. Технічні відходи перероблюваної промисловості (макухи, шроти, дробина, барда, сухі коренеплоди, висівки):

6. Корми тваринного і мікробного походження (молочні, м’ясні, рибні продукти, дріжджі тощо):

Зустрічаються й інші рівняння регресії розрахунку обмінної енергії в кормах для ВРХ за показником НДК (в основному в іноземній літературі) [4]:

Показники поживної цінності при цьому розраховуються на суху речовину корму у %, а БЕР розраховується за іншою формулою:

де НСУ = неструктурні вуглеводи.

Загалом, питання визначення обмінної енергії в кормах залишається актуальним і сьогодні, вченими всього світу постійно модифікуються рівняння регресії для більш точного і простішого розрахунку цього параметру.

У випробувальній лабораторії ТОВ «СмартБіоЛаб» проводяться фізико-хімічні дослідження всіх необхідних показників поживної цінності кормів для розрахунку обмінної енергії (з урахуванням видової специфічності тварин) за будь-яким із вищенаведених способів. Побажання клієнтів щодо цього питання завжди враховуються.

Список використаних джерел:

  1. Методика расчета обменной энергии в кормах на основе содержания сырых питательных веществ (для крупного рогатого скота, овец, свиней). ВНИИЖ. – Дубровицы, 2008. – 30 с.
  2. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – Москва. 2003. – 456 с.
  3. Методические указания по оценке энергетической и протеиновой питательности кормов для жвачных животных. ВАСХНИЛ. Отделение кормопроизводства./ Н.Г. Григорьев, Н.П. Волков и др. – Москва. 1988. 52 с.
  4. https://agrovesti.net/lib/tech/feeding-tech/polnotsennoe-kormlenie-molochnogo-skota-osnova-realizatsii-geneticheskogo-potentsiala-produktivnost.html

Статті

  • Артрит-енцефаліт кіз
  • Запорука здорового поголів’я
  • Вірусна діарея великої рогатої худоби: проблеми та перспективи боротьби
  • Казеозний лімфаденіт
  • Мікроскопічні гриби – основні біотичні контамінанти кормів для сільськогосподарських тварин
  • Біологічна цінність білків кормів та методи її оцінки
  • Діареї телят: альтернативне лікування
  • Профілактика маститу
  • Плюси та мінуси використання кормових добавок
  • Використання діпінгів
  • Важливість підлогового покриття для корівників
  • Обмінна енергія в кормах раціонів ВРХ: значення, методи визначення
  • Вітамін Е – необхідний компонент раціону високопродуктивних корів
  • Дослідження біохімічних показників сироватки крові
  • Грамотна імунізація – одна зі складових здорового стада
  • Лейкоз великої рогатої худоби
  • Сечовина у молоці
  • Моніторинг КСК і КМАФАнМ у молоці
  • Моніторинг сечовини молока

ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА КОРМІВ

Найважливішою умовою прискореного розвитку тваринництва в країні є створення міцної кормової бази в кожному господарстві. Від цього безпосередньо залежать можливості збільшення поголів’я худоби і підвищення його продуктивності, що, в свою чергу, визначає темпи зростання і рівень виробництва продукції тваринництва. Розвитку і зміцненню кормової бази приділяється нині велика увага як фактору значного підвищення продуктивності тваринництва.

Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання в тваринництві. Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечувала б протягом року поголів’я худоби і птиці різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами. Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією їх виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів до згодовування.

У тваринництві використовуються різноманітні корми – рослинні, тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, включають концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. У нашій країні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості. Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання вдосконалення і зміцнення кормової бази – це забезпечення раціональної годівлі сільськогосподарських тварин кормами, збалансованими за всіма поживними речовинами. При цьому раціони тварин мають оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Розвиток тваринницьких галузей і рівень їх економічної ефективності в господарствах залежать від ступеня використання всіх виробничих ресурсів, визначаються насамперед умовами утримання худоби, кількістю і якістю кормів. Кормовиробництво має виключно важливе значення для розвитку тваринництва, оскільки продуктивність тварин на 50-80 % залежить від факторів зовнішнього середовища, з яких найважливішим є годівля. Як відзначав академік М.Ф. Іванов, корми і годівля мають більший вплив на організм тварин, ніж порода і походження.

Отже, розвиток кормової бази значною мірою визначає продуктивність худоби і птиці та обсяг виробництва продукції тваринництва. Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 гакормової площі, на одну умовну голову худоби (ц корм. од.).

Кормова площа – це частина сільськогосподарських угідь, яка використовується для виробництва різних видів кормів для тваринництва. Розраховують кормову площу господарства Пк (га) за формулою:

де – площа кормових культур на орних землях, га;

– площа природних кормових угідь, га;

частина валового збору окремих сільськогосподарських культур, що виділяється на корми, ц;

– урожайність сільськогосподарських культур, частина валового збору яких виділяється на корми, ц/га.

Показники виробництва кормів на 1 га кормової площі (ц корм, од.) використовуються для порівняння стану кормової бази в різних господарствах, а також для обгрунтування можливостей дальшого розвитку тваринницьких галузей.

Тваринництво України буде забезпечено кормами тоді, коли річні витрати кормів на одну умовну голову становитимуть 35-40 ц корм. од. Це вимагає збільшення виробництва кормів на 20-25%. Кожне господарство повинне якомога повніше забезпечити потреби тваринництва у високоякісних соковитих і грубих кормах за рахунок власного виробництва

Господарства окремих районів і областей України мають різний рівень кормовиробництва. В передових господарствах, де широко застосовують інтенсивні технології вирощування зернофуражних і кормових культур, здійснюють докорінне поліпшення природних сіножатей і створюють багаторічні культурні пасовища, вихід кормів досягає 45-55 ц корм. од. з 1 гасільськогосподарських угідь.

Велике значення для розвитку тваринництва має також якість кормів. Ефективність використання кормів залежить від забезпечення у раціонах годівлі тварин певного співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну та мінеральних речовин. На кожну кормову одиницю повинно припадати 100-110 г перетравного протеїну, для молодняку великої рогатої худоби – 110-120 г і птиці – до 150 г. Таке співвідношення забезпечує повноцінне і раціональне використання кормів. Проте кормова база переважної більшості господарств не забезпечує такого співвідношення, кормові раціони, як правило, мають значний дефіцит перетравного протеїну, каротину, мікроелементів та інших поживних речовин.

Стан кормової бази характеризує також оплата корму продукцією, що свідчить про ефективність використання кормів і визначається виходом продукції на 1 ц корм. од. Ефективність використання кормів тваринами різних видів і статево-вікових груп неоднакова. Істотними факторами підвищення оплати корму продукцією є рівень годівлі та продуктивність тварин. Чим вищий продуктивний потенціал тварин, тим більша частка кормів, що перетворюється на продукцію, і тим більше одержують продукції з розрахунку на 1 ц корм. од. згодованих кормів.

Ефективність використання кормів визначається також витратами кормових одиниць на 1 ц продукції тваринництва, що характеризують кормомісткість її виробництва. Витрати кормів на одиницю продукції тваринництва – величина непостійна. Вона залежить від рівня продуктивності тварин, якості кормів, збалансованості та повноцінності раціонів. У зменшенні витрат кормів та підвищенні їх засвоюваності важлива роль належить мінеральним кормам, мікроелементам і вітамінам.

Отже, розвиток кормової бази господарства необхідно оцінювати як за виходом кормів з 1 га сільськогосподарських угідь, досягнутим рівнем годівлі тварин, так і за показниками, які характеризують кінцеві результати: оплатою кормів продукцією та кормомісткісгь її виробництва.

Related Post

Льон для городуЛьон для городу

Зміст:1 Льон: посадка і догляд у відкритому грунті. Посів насіння в ґрунт і на розсаду1.1 Короткий опис роду1.2 Види льону1.3 Умови вирощування1.4 Посів насіння в ґрунт1.5 Вирощування розсади і висадка

Вюн звичайний рослинаВюн звичайний рослина

Зміст:1 В’юн звичайний1.0.1 Залишити відповідь Скасувати коментар2 Ліани – в’юнкі садові рослини2.1 Actinidia (Актинідія) – рід в’юнкіх кущів сімейства Actinidiaceae (Актінідівиє)2.2 Akebia (Акебія) – рід в’юнкіх кущів сімейства Lardizabalaceae (Лардізабаловие)2.3

Німфеї де купитиНімфеї де купити

Зміст:1 Німфея ‘Wanvisa’ (Nymphaea ‘Wanvisa’)2 Водяна лілія Wanvisa (Ванвіза)2.1 Опис та характеристики водяної лілії Wanvisa:2.2 Багаторічні німфеї в дизайні ставка – посадка та догляд2.3 Відгуки Водяна лілія Wanvisa (Ванвіза) Німфея