Перевірені досвідом рекомендації Українцям Довідник із заготівлі лікарських рослин

Довідник із заготівлі лікарських рослин

Зміст:

Заготівля лікарських рослин: зберігання рослинної сировини

Одним з важливих заходів заготівлі лікарської рослинної сировини є її правильне зберігання. Можна своєчасно зібрати, правильно висушити сировину, а при неправильному зберіганні повністю або частково втратити її.

Лікарську рослинну сировину звичайно зберігають на складах спеціалізованих баз, на заводах, у спеціалізованих господарствах, які її вирощують, на аптечних базах і в аптеках, у фіто- кабінетах лікувально-профілактичних закладів і санаторіях, вдома. Зберігають сировину інколи роками, тому важливо створити оптимальні умови для збережепня її якості.

Лікарська сировина повинна зберігатись у сухому приміщенні, яке добре вентилюється, у закритій тарі – дерев’яній, картонній, тканинній або паперовій. Різана і різано-пресована сировина зберігається у картонних коробках або паперовій упаковці. У поліетиленовій упаковці зберігати її не можна, бо через залишкову вологість (10-18 %) та під дією ферментативних процесів, вона швидко зіпсується – почорніє, “згорить”.

Приміщення для зберігання висушеної лікарської рослинної сировини має бути типовим і пристосованим, відповідати стандартам. Суха сировина дуже гігроскопічна і швидко поглинає воду, тому для її зберігання непридатні приміщення на понижених місцях, з підвищеною вологістю повітря і грунту, де часто бувають тумани й роси. Непридатними є також і сховища, які влітку дуже прогріваються сонцем. Не можна, щоб у приміщення попадали прямі сонячні промені, під впливом яких руйнується хлорофіл та інші пігменти, в результаті чого сировина знебарвлюється (особливо трави, листки, квітки і суцвіття), або набуває темного кольору (плоди). Тому скло вікон на літо необхідно білити вапном. Однак приміщення не повніші бути і зовсім темними, оскільки в темряві швидше розмножуються шкідники.

У дощову погоду, під час туманів, танення снігу волога повітря, попадаючи у приміщення, викликає відсирівання заготовленої сировини. Таке ж явище спостерігається і при швидкому зниженні температури повітря, що часто буває восени. Беручи це до уваги, в сиру погоду слід обмежити доступ повітря у приміщення, а в суху, навпаки, підсилити вентиляцію.

У сховищах повніші витримуватись усі вимоги з техніки безпеки, особливо протипожежні. Температура повітря має бути близько 20 °С, вологість – 30-40 %. Для контролю температурного режиму і вологості встановлюються термометр і психрометр.

Багато видів рослинної сировини містять велику кількість цукристих та інших поживних речовин (крохмаль, цукор, білки, органічні кислоти тощо), приваблюють шкідників (комах, кліщів, гризунів тощо) і є гарним субстратом для розвитку пліснявих грибів та мікроорганізмів. Тому сировина при поганому зберіганні і контролі може бути легко пошкоджена і засмічена ними. Щоб запобігти її псуванню шкідниками необхідно проводити різні профілактичні заходи, а при їх появі – знищення.

Всі шкідники є загальними і для лікарської рослинної сировини, і для сільськогосподарських продуктів. Так, плоди коріандру, фенхелю та інших зонтикових найчастіше уражаються комірними довгоносиками. Хлібний точильник, крім зернових продуктів, точить багаті на вуглеводи корені кульбаби, кореневища лепехи та ін.

Шкоду приносить комірна міль (хлібна, ягідна), гусінь, яка роз’їдає ягоди, спориннюта інші види сировини, обплутуючи її шовковистими нитками.

Велику шкоду спричиняють щури і миші, які забруднюють і псують різні види сировини, особливо ягоди ялівцю, плоди зонтикових, багаті на вуглеводи й білки. Для боротьби з комірними шкідниками використовують дезінсекцію, а з мишами і щурами – дератизацію. У приміщеннях, де зберігається сировина, яка може уражатися комірними шкідниками, слід тримати пляшечки з хлороформом, пари якого просочуються через ін’єкційну голку, встромлену у пробку, і відлякують шкідників. Зважаючи на те, що пари хлороформу важчі, ніж повітря, флакони з ним слід розміщувати на верхній полиці або у верхній частині шафи чи приміщення.

Гігроскопічну сировину треба зберігати у скляній або металічній тарі, герметично закритій, а за необхідності, і в залитій парафіном. До цієї групи сировини відносять листя наперстянки, ортосифона (нирковий чай), корені алтея. Сировину, яка містить ефірні олії, відносять до такої, що вимагає захисту від звітрення і дії денного світла.

Залежно від вмісту біологічно активних речовин лікарську рослинну сировину поділяють на декілька груп, які вимагають індивідуального підходу при зберіганні.

  • 1. Сильнодіюча лікарська рослинна сировина. Вона зберігається за списком “В” в окремому приміщенні або окремій шафі під замком. До цієї групи належить сировина, що містить серцеві глікозиди, алкалоїди та деякі інші високоактивні природні речовини, а саме: квітки цитварного полину, трава чистотілу, збір протиастматичний, листя наперстянки, трава адонісу, конвалії, термопсису, плауна-баранця. Зберігають її без хлороформу, оскільки сильнодіючі речовини, які містяться в ній, відлякують комірних шкідників.
  • 2. Рослинна сировина, що має подразнювальну дію. Вона містить сапоніни та інші природні сполуки, які подразнюють слизові оболонки очей, носоглотки, гортані, бронхів: листя ниркового чаю, трава фіалки триколірної, хвоща польового, корінь солодки, кореневища з коренем синюхи. Сировина цієї групи не псується комірними шкідниками, тому зберігається окремо і без хлороформу.
  • 3. Пахуча сировина, яка містить ефірні олії. Це листя шавлії, м’яти, евкаліпту; бруньки берези і сосни, квітки ромашки, пижми, деревіїв; трава багна, материнки, полину, деревно, чабрецю плоди анісу, кмину, кропу городнього, фенхелю кореневища з коренем валеріани; шишки ялини звичайної. Цю сировину слід зберігати ізольовано від іншої в добре закритій тарі, без хлороформу. А от деяку сировину цієї ж групи, що містить крім ефірних олій значну кількість поживних речовин і може поїдатися при тривалому зберіганні комірними шкідниками, слід зберігати з хлороформом. Це, наприклад, квітки липи, плоди ялівцю, кореневища з коренем оману, кореневища лепехи.
  • 4. Лікарська рослинна сировина, що містить значну кількість поживних речовин. У процесі зберігання вона може піддаватись ушкодженню комірними шкідниками. До цієї групи відносять соковиті плоди, корені, кореневища, листя, трави та іншу сировину, зокрема: листя мати-й-мачухи, подорожника, собачої кропиви; траву сухоцвіту болотного, череди; ламінарію; квітки глоду, цмину піскового, бузини чорної, календули; плоди глоду, малини, жостеру, чорної смородини, шипшини; корінь алтею, кульбаби; кореневища перстачу та ін.
  • 5. Лікарська рослинна сировина, що не ввійшла до попередніх груп. Зберігається за загальним списком у звичайних умовах, без хлороформу. До цієї групи належить сировина різного хімічного складу, яка не ушкоджується комірними шкідниками: листя й пагони брусниці і мучниці, кропиви, сени, трава водяного перцю, почечуйна, спориша, звіробою, золототисячника, грициків звичайних; кора дуба, калини, крушини тощо.

Лікарська рослинна сировина повинна обов’язково мати етикетки, на яких позначається назва українською і латинською мовами, термін зберігання, що починається з моменту заготівлі. Для сировини, яка містить серцеві глікозиди, обов’язково має бути зазначена її активність (кількість одиниць дії в 1 г сировини). Для сировини, яка містить алкалоїди, антраглікозиди, сапоніни, арбутин, дубильні речовини, сантонін, кумарини, ефірні олії, необхідно позначити відсотковий вміст діючих речовин. Такими є вимоги Державної Фармакопеї. Ці дані по біологічній стандартизації і хімічному аналізу щодо вмісту в сировині діючих речовин, є необхідним для відповідного перерахунку при виготовленні з рослинної сировини лікарських форм.

На етикетці фасовки лікарської рослинної сировини, яку відпускають населенню в аптеках, обов’язково має бути назва українською мовою, вага, номер серії, термін придатності, ціна, коротка рекомендація про призначення і спосіб приготування лікарської форми в домашніх умовах.

Слід зазначити, що навіть у сприятливих умовах зберігання на сировину впливають різні фактори довкілля, викликаючи її псування і старіння: атмосферне повітря, насичене різними газами, атмосферним пилом, водяними парами, хімічними, часто отруйними речовинами. Кисень при наявності вологи викликає окислювальні процеси. Активізуються ферменти, збільшується або зменшується вологість сировини, руйнуються або звітрюються біологічно активні речовини. На якість впливає світло, температурні перепади. Найбільш небезпечним є комплексна дія тепла і підвищеної вологи. У сказаному можна пересвідчитися на прикладі кори крушини, яка містить крім діючих речовин первинний глікозид франгулозид. Він має подразнювальну дію на слизову шлунково-кишкового тракту і може викликати небажану побічну дію – нудоту і блювання. Протягом року зберігання навіть у сприятливих умовах він руйнується, тому кору крушини можна вживати тільки через рік після збирання. А щоб позбутися цього глікозиду швидко, достатньо кору крушини прогріти в духовці протягом однієї години при температурі 100 °С.

Отже, при зберіганні лікарської рослинної сировини вона поступово втрачає свої початкові лікувальні властивості, старіє. Тому для неї встановлені нормативно-технічною документацією обмежені терміни придатності, після чого сировина підлягає переконтролю. Так, наприклад, кору, корені, кореневища зберігають від двох до 3-5 років, а корені солодки – до 10 років; термін зберіганій листків від 1 до 2-3 років, а листків мучниці – до 5 років, листки ж евкаліпту щорічно контролюються на вміст ефірної олії. Квітки мають термін зберігання від 1 до 2-3 років, а квітки деревію – до 5 років. Плоди і насіння зберігають 2-3 роки, плоди жостеру – 4 роки; насіння гарбуза – лише 1 рік. Трави зберігають теж 2-3 роки, тим часом термін придатності трави материнки лише 1 рік, а трави хвоща польового – 4 роки. Бруньки зберігаються 2 роки, кукурудзяні приймочки і морська капуста – 3 роки, березовий гриб чага – 2 роки тощо. Збори мають різний термін зберігання, в основному 2-3 роки. Наприклад, збори жовчогінний, апетитний, потогінний, заспокійливий зберігаються 2 роки; сечогінний – 3 роки, а шлунковий № 3 – лише 1 рік.

При зберіганні лікарської рослинної сировини в домашніх умовах необхідно теж додержуватися певних правил: тримати сировину в окремій шафі або на окремих полицях у сухому приміщенні, окремо від продуктів харчування; берегти її від вологи і прямих сонячних променів; періодично переглядати, щоб запобігти псуванню шкідниками; слідкувати за терміном придатності і не зберігати сировину, яка втратила зовнішній вигляд чи набула іншого запаху, в якій з’явилися личинки продуктових шкідників чи павутиння, або тієї сировини, термін придатності якої закінчився.

Отже, правильне зберігання лікарської рослинної сировини на складах, в аптеках, лікувально- профілактичних закладах і вдома запобігає її псуванню, сприяє довшому утриманню в ній біологічно активних речовин та зберіганню її лікувальних властивостей.

Нижче наводимо продовження таблиці-календаря збиранім лікарських рослин, розпочатого у попередніх номерах журналу.

Правові основи використанім та охорони природних рослинних ресурсів України.

Заготівля лікарських рослин

Навесні, влітку і восени провести сезонні заготовки хоча б найпоширеніших і необхідних рослин. Ось кілька правил, які потрібно дотримуватися при заготівлі лікарських рослин.

Зміст матеріалу

  • Нирки (березові, соснові) збирають ранньою весною перед початком їх розпускання, коли вони сильно набухли, але лусочки ще не розійшлися. У цей період вони особливо багаті на діючі речовини. Збір припиняють, коли нирки починають розкриватися.
  • Листя збирають у період цвітіння, а у деяких рослин (медуниця, тисячолістник, подорожник) – протягом усього літа. Зрізають ножицями або обривають руками добре розвинені середні та нижні листки. Не можна заготовляти листя сильно забруднені, завядлі або побурілі, вкриті іржавими плямами або уражені комахами.
  • Трави (надземна частина рослини, переважно квітучі верхівки та листя) збирають у період цвітіння, зрізаючи ножем, ножицями або серпом на відстані 10 – 20 см від верхівки. Зібрану траву відразу ж сушать, розклавши шаром в 3 – 5 см на папері, тканині, сітках в тіні під навісами, на горищах, в добре провітрюваних приміщеннях.
  • Квіти збирають на початку цвітіння вручну або зрізають ножицями, якщо вони знаходяться в суцвіттях (піжма, тисячолістник). Заготовлені кольори сушать негайно, розкладаючи тонким шаром в 1 – 2 см. Сушити на сонці не можна. Часте перемішування не рекомендується. Правильно висушені квітки повинні легко перетиратися між пальцями.
  • Насіння і сухі плоди збирають після повного дозрівання (є винятки: плоди шипшини, анісу, тміну та ін.) в суху погоду. Насіння, зібране в сухому вигляді, не потребує досушування. Збір плодів і насіння проводиться вручну, без плодоніжок. Сушать їх у російських печах або духовках за температури 60 – 80 градусів. Плоди вітамінних рослин не можна сушити на сонці. Зіпсовані, потемнілі плоди відразу відкиньте. Соковиті плоди (ягоди) щоб уникнути їх швидкого псування збирають вранці або ввечері в період повного дозрівання (не забувайте, що будемо збирати те, що росте поблизу нас: і землянику лісову, і морошку, і малину, і бруснику з журавлиною, і смородину, і шипшину, і обліпиху, і ін.). Засохлі, м ‘яті, недозрілі і пошкоджені ягоди збирати не варто. Під час збирання охороняйте їх від механічного пошкодження. Заготовлені соковиті плоди не можна мити або пересипати з однієї тари в іншу. Сушити краще в печах або духовках при температурі 50 – 60-градусів, слідкуючи, щоб не підгоріли, і регулярно вороша.
  • Клубні, коріння, кореневища викопують, як правило, восени в період в ‘ядання рослин і рідше – ранньої весни. Запам ‘ятайте ще й такі особливості: у однорічних рослин корінь викопують восени, у дворічних – восени другого року життя, у багаторічних – восени другого року або навесні третього року життя. Після викопування підземних частин рослини лопатою, вилами або ножем відділяють надземну частину і зіпсовані частини кореневищ, коренів і клубнів, очищають від приставшої землі, миють в холодній проточній воді, велике коріння і кореневища розрізають на частини, промиту і очищену сировину розкладають на мішковині або траві на відкритому повітрі для підсушування і підвяливання, потім сушать у печах, духовках і сушарках при температурі 50 – 60 градусів. Правильно висушені корені і кореневища повинні ламатися, а не гнутися.
  • При збиранні та сушці отруйних рослин (наприклад, чистотіла) не можна пробувати їх на смак. При роботі з ними захистіть очі і ніс респіратором або багатошаровою вологою марлевою пов ‘язкою. Після роботи (сушіння, упаковки, розвіски) ретельно вимийте руки і обличчя з милом.
  • Кору (наприклад, березову, івову, вільхову, малинову) найкраще збирати на початку весняного руху соків. У цей час кора легко відокремлюється від деревини. Щоб зняти її, на молодих відрубаних або відрізаних гілках гострим ножем роблять кільцеві надрізи на відстані 25 – 50 см один від іншого, з ‘єднують їх одним або двома поздовжніми надрізами, а потім знімають у вигляді жолобків або трубочок. Сушать кору на сонці, але можна і на горищі.
  • Головна їхня відмінність – у способі приготування. Настої і відвари являють собою водні витяги з лікарської сировини. Настої частіше готують з листя, квітів і трави, а відвари – з грубих частин рослин: коріння, кореневища, кори і т. п. Висушені частини лікарських рослин попередньо подрібнюють, потім відвішують зазначену в рецептурі кількість і поміщають в емальовану або фарфорову посудину, заливають зазначеною кількістю води кімнатної температури, закривають кришкою і ставлять на киплячу водяну лазню.
  • Напар приготовляється майже так само. Різниця лише в тому, що зілля заливають окропом і цілу ніч парять у духовці (поступово остигаючій). Це більш прийнятно в сільських умовах. Вранці проціжують, підігрівають і приймають так само, як і відвар.
  • А настоянки – це рідкі, спиртово-водні або спиртово-ефірні витяги з лікарських рослин. Готують їх так. Рослинну сировину, попередньо висушену і подрібнену, поміщають у спеціальну посудину і заливають відповідною кількістю екстрагуючої рідини (найчастіше – 70-градусним спиртом). Наполягають при кімнатній температурі 7 – 10 днів. Потім витяг зливають. Залишок рослин віджимають, промивають тією ж екстрагуючою рідиною, знову віджимають і доводять настоянку до відповідного обсягу тією ж рідиною. Для приготування настоянок зазвичай одну вагову частину рослини беруть на п ‘ять об’ ємних частин отримуваної настоянки. Якщо рослинна сировина містить сильнодіючі речовини, то настоянки готують з розрахунку 1:10. Отримані настоянки відстоюють протягом декількох днів при температурі не вище 8 градусів, після чого фільтрують. Готові настоянки повинні бути прозорими.
  • Збори і чаї являють собою суміші висушених і подрібнених різних лікарських рослин, іноді з додаванням солей, ефірних олій та інших речовин. Збори і чаї призначені для приготування вдома настоянок і відварів, полоскань і припарок, лікувальних ванн відповідно до вказівок у кожному окремому випадку. Зберігають збори і чаї в сухому місці. Збори і чаї, що містять запашні речовини, – в бляшаних коробках, решта – в закритих дерев ‘яних або картонних ящиках.

1. При заготівлі однорічних рослин треба обов ‘язково залишати частину з них недоторканими – для обсіменіння і відтворення на майбутній рік.

2. При заготівлі багаторічних рослин необхідно залишати кореневу систему, окремі частини рослин та окремі рослини цілком для вегетативного і насіннєвого розмноження.

3. На одній і тій самій ділянці заготівлю цієї рослини можна повторити тільки через кілька років.

4. Заготівлю сировини треба проводити в ясну, суху, сонячну погоду і в певні години доби залежно від рослин.

5. Не можна збирати сильно запилені або забруднені надземні частини рослин – біля проїжджої частини доріг, біля промислових підприємств тощо.

6. Не можна складати в одну тару різні види рослин, оскільки у них з ‘являються при цьому негативні або позитивні взаємодії, а це вже тонкощі, відомі небагатьом присвяченим.

7. Свіжозібрані рослини не рекомендується туго набивати в мішок, ящики та іншу тару – сировина самосогрівається, стежиться, деформується, втрачає притаманний рослині запах і колір, буреє і стає непридатним до лікувального застосування.

А тепер про те, коли і як збирати зелені “медикаменти”.

Нирки (березові, соснові) збирають ранньою весною перед початком їх розпускання, коли вони сильно набухли, але лусочки ще не розійшлися. У цей період вони особливо багаті на діючі речовини. Збір припиняють, коли нирки починають розкриватися.

Березові нирки збирають так: молоді гілочки з нирками зрізають, зв ‘язують у віники і сушать при температурі не вище 30 градусів, після сушіння їх обмолочують і пропускають через велике сито для звільнення від кори і уламків гілочок.

Соснові нирки, що сидять на кінцях гілок по кілька штук, зрізають ножицями з невеликими ділянками гілочок.

Листя збирають у період цвітіння, а у деяких рослин (медуниця, тисячолістник, подорожник) – протягом усього літа. Зрізають ножицями або обривають руками добре розвинені середні та нижні листки. Не можна заготовляти листя сильно забруднені, завядлі або побурілі, вкриті іржавими плямами або уражені комахами.

Відразу ж після збору листя сушать, розкладаючи тонким шаром у 2 – 3 см на тканині або папері під навісами або в добре провітрюваному приміщенні. Періодично ворошать. Правильно висушене листя ви легко визначите: вони зберігають природне початкове забарвлення.

Трави (надземна частина рослини, переважно квітучі верхівки та листя) збирають у період цвітіння, зрізаючи ножем, ножицями або серпом на відстані 10 – 20 см від верхівки. Зібрану траву відразу ж сушать, розклавши шаром в 3 – 5 см на папері, тканині, сітках в тіні під навісами, на горищах, в добре провітрюваних приміщеннях.

Квіти збирають на початку цвітіння вручну або зрізають ножицями, якщо вони знаходяться в суцвіттях (піжма, тисячолістник). Заготовлені кольори сушать негайно, розкладаючи тонким шаром в 1 – 2 см. Сушити на сонці не можна. Часте перемішування не рекомендується. Правильно висушені квітки повинні легко перетиратися між пальцями.

Насіння і сухі плоди збирають після повного дозрівання (є винятки: плоди шипшини, анісу, тміну та ін.) в суху погоду. Насіння, зібране в сухому вигляді, не потребує досушування. Збір плодів і насіння проводиться вручну, без плодоніжок. Сушать їх у російських печах або духовках за температури 60 – 80 градусів. Плоди вітамінних рослин не можна сушити на сонці. Зіпсовані, потемнілі плоди відразу відкиньте. Соковиті плоди (ягоди) щоб уникнути їх швидкого псування збирають вранці або ввечері в період повного дозрівання (не забувайте, що будемо збирати те, що росте поблизу нас: і землянику лісову, і морошку, і малину, і бруснику з журавлиною, і смородину, і шипшину, і обліпиху, і ін.). Засохлі, м ‘яті, недозрілі і пошкоджені ягоди збирати не варто. Під час збирання охороняйте їх від механічного пошкодження. Заготовлені соковиті плоди не можна мити або пересипати з однієї тари в іншу. Сушити краще в печах або духовках при температурі 50 – 60-градусів, слідкуючи, щоб не підгоріли, і регулярно вороша.

Клубні, коріння, кореневища викопують, як правило, восени в період в ‘ядання рослин і рідше – ранньої весни. Запам ‘ятайте ще й такі особливості: у однорічних рослин корінь викопують восени, у дворічних – восени другого року життя, у багаторічних – восени другого року або навесні третього року життя. Після викопування підземних частин рослини лопатою, вилами або ножем відділяють надземну частину і зіпсовані частини кореневищ, коренів і клубнів, очищають від приставшої землі, миють в холодній проточній воді, велике коріння і кореневища розрізають на частини, промиту і очищену сировину розкладають на мішковині або траві на відкритому повітрі для підсушування і підвяливання, потім сушать у печах, духовках і сушарках при температурі 50 – 60 градусів. Правильно висушені корені і кореневища повинні ламатися, а не гнутися.

При збиранні та сушці отруйних рослин (наприклад, чистотіла) не можна пробувати їх на смак. При роботі з ними захистіть очі і ніс респіратором або багатошаровою вологою марлевою пов ‘язкою. Після роботи (сушіння, упаковки, розвіски) ретельно вимийте руки і обличчя з милом.

Кору (наприклад, березову, івову, вільхову, малинову) найкраще збирати на початку весняного руху соків. У цей час кора легко відокремлюється від деревини. Щоб зняти її, на молодих відрубаних або відрізаних гілках гострим ножем роблять кільцеві надрізи на відстані 25 – 50 см один від іншого, з ‘єднують їх одним або двома поздовжніми надрізами, а потім знімають у вигляді жолобків або трубочок. Сушать кору на сонці, але можна і на горищі.

Кілька пояснень для несведучих: чим розрізняються настій і настоянка, відвар і напар, екстракт і чай.

Головна їхня відмінність – у способі приготування. Настої і відвари являють собою водні витяги з лікарської сировини. Настої частіше готують з листя, квітів і трави, а відвари – з грубих частин рослин: коріння, кореневища, кори і т. п. Висушені частини лікарських рослин попередньо подрібнюють, потім відвішують зазначену в рецептурі кількість і поміщають в емальовану або фарфорову посудину, заливають зазначеною кількістю води кімнатної температури, закривають кришкою і ставлять на киплячу водяну лазню.

Настої зазвичай нагрівають протягом 15 хвилин (якщо не вказаний інший термін), а відвари – 30 хвилин при частій перешкоді. Потім посудину знімають з водяної лазні і охолоджують при кімнатній температурі: настої – 45 хвилин, відвари – 10 хвилин. Після цього проціжують і додають води до відповідного (за конкретним рецептом) обсягу.

Якщо відвари готуються з рослинної сировини, що містить дубильні речовини (кора дуба, кореневища ревеня та ін.), то проціжування виробляють негайно після зняття судини з водяної лазні.

Напар приготовляється майже так само. Різниця лише в тому, що зілля заливають окропом і цілу ніч парять у духовці (поступово остигаючій). Це більш прийнятно в сільських умовах. Вранці проціжують, підігрівають і приймають так само, як і відвар.

А настоянки – це рідкі, спиртово-водні або спиртово-ефірні витяги з лікарських рослин. Готують їх так. Рослинну сировину, попередньо висушену і подрібнену, поміщають у спеціальну посудину і заливають відповідною кількістю екстрагуючої рідини (найчастіше – 70-градусним спиртом). Наполягають при кімнатній температурі 7 – 10 днів. Потім витяг зливають. Залишок рослин віджимають, промивають тією ж екстрагуючою рідиною, знову віджимають і доводять настоянку до відповідного обсягу тією ж рідиною. Для приготування настоянок зазвичай одну вагову частину рослини беруть на п ‘ять об’ ємних частин отримуваної настоянки. Якщо рослинна сировина містить сильнодіючі речовини, то настоянки готують з розрахунку 1:10. Отримані настоянки відстоюють протягом декількох днів при температурі не вище 8 градусів, після чого фільтрують. Готові настоянки повинні бути прозорими.

Екстракти – це згущені витяги з рослин. При отриманні їх суху подрібнену рослинну сировину вичерпно витягують водою, спиртом, ефіром, спиртовими або спиртово-ефірними сумішами. Отримане витяг згущують до консистенції рідкого, густого або сухого екстрактів, що відрізняються між собою вмістом води.

Related Post

Що таке диспепсичні розладиЩо таке диспепсичні розлади

Зміст:1 Що таке диспепсія і як її усунути1.1 Що таке диспепсія1.1.1 Що являє собою диспепсія – відео1.1.2 Класифікація патології1.2 Причини і фактори розвитку1.3 Основні симптоми захворювання1.3.1 Відмінності в симптомах органічної