Тваринництво та технології харчових продуктів

У комплексі заходів щодо удосконалення м’ясної худоби суттєвим під час селекції є вибір бажаного типу будови її тіла, який відповідає певному напряму продуктивності. Оцінювали ознаки відтворювальної здатності бугаїв придніпровського внутрішньопородного типу (ПМ-1) у СТОВ «Воля», Золотоніського району Черкаської області залежно від типів будови тіла та розвитку м’ясних форм. Типи будови тіла вивчили методом модельних відхилень за висотою в крижах та косою довжиною тулуба. Проміри бугаїв визначали палицею у віці 18 місяців. Шляхом співставляння розподілу частот відхилень варіаційного ряду за промірами виділили великорослий (високорослі і довготілі тварини) і компактний (низькорослі і короткотілі бугаї) типи будови тіла. Розвиток м’ясних форм визначали під час випробування за власною продуктівністю. Доведено, що більшими об’ємом еякуляту, кількістю в еякуляті сперміїв з прямолінійним поступальним рухом, запліднювальною здатністю сперміїв характеризуються бугаї великорослого типу, порівняно з компактними ровесниками. За умов чистопородного розведення і схрещування отелення корів, запліднених спермою бугаїв великорослого типу, проходять легше. Приплід від бугаїв компактного типу має більші ширину лоба, глибину голови, ширину в плече-лопатковому і тазостегновому зчленуваннях, а довжину тулуба меншу порівняно з відповідними ознаками у приплоду від бугаїв великорослоготипу. Збереженість потомків до 8-місячноговіку, одержаних від бугаїв великорослого типу, вища. У бугайців за краще виражених м’ясних форм проявляється тенденція до зменшення об’єму еякуляту, концентрації і запліднювальної здатності сперміїв. У корів, запліднених їх спермою частіше спостерігають важкі отелення, що впливає на збереження їх приплоду у підсисний період. Згідно з отриманими результатами, компактні плідники та бугаї з краще вираженими м’ясними формами характеризуються гіршими показниками відтворювальної здатності.

Ключові слова:

бугаї, тип будови тіла, вираженість м’ясних форм, м’ясна худоба, відтворювальна здатність

Быстрый набор мышечной массы для мужчины: программа тренировок, правильный рацион питания и спортпит

Набор массы – один из самых индивидуальных процессов как в жизни спортсмена или бодибилдера, так и обычного человека. Например, кто-то может поправиться, съев одну булочку с шоколадом, а кому-то не удается набрать вес в течение нескольких лет. Это нормально, ведь метаболизм протекает по-разному.

Спортсмены очень переживают за набор мышечной массы. Для них это как смысл жизни и неотъемлемая часть существования. Во время набора мышц, важно правильно питаться, вести здоровый образ жизни, исключив алкоголь и курение, а также проработать с тренером программу тренировок на каждый день недели.

Системный подход – залог успешного пребывания в спортзале. В сегодняшнем материале мы поговорим именно о нем, разберем диету и упражнения, которые ускорят процесс набора веса.

Дефицит веса у мужчин

Существует группа людей, которые называются эктоморфами. Их отличительные качества: худое тело с минимальным количеством жировой ткани. У них тонкие кости, а процесс набора веса довольно медленный. Даже, если они будут питаться одним лишь сладким, мучным или другими продуктами с высоким содержанием углеводов, жира не прибавится. Существует несколько причин этому:

• проблемы с генетикой;
• режим питания нестабилен или нарушен;
• щитовидная или поджелудочная железы работают неправильно, наблюдаются проблемы;
• нарушенная работа ЖКТ;
• глисты или другие паразиты;
• синдром хронической усталости, неполадки в работе центральной нервной системы, человек постоянно поддается стрессу.

Перед тем, как набирать вес, необходимо узнать начальную причину того, из-за чего наблюдается его дефицит. Неправильное питание или постоянный стресс – основные препятствия на пути к заветной цели.

Если человек занимается месяц в спортзале и правильно питается, но процент мышечной массы стоит на месте, необходимо обратиться к эндокринологу. С помощью УЗИ будет проведена проверка щитовидной и поджелудочной желез, и найдена первопричина дефицита веса. Если с питанием все в порядке и не наблюдается частое переутомление, могут быть приписаны гормоны в виде пищевых добавок.

Соблюдение принципов правильного питания

Правильное питание – одна из главных задач при наборе веса. Мужчины должны питаться каждые 2-3 часа. Это не значит, что нужно каждый раз набивать едой полный желудок. Соблюдение завтрака, обеда и ужина должно проходить в нормальном режиме, а между приемами пищи требуется делать перекусы.

Рацион должен содержать продукты с высоким процентом белка и углеводов. Также не стоит пренебрегать водой, которая является главным проводником веществ, поступающие в человеческий организм. Она способствует ускорению процесса обмена веществ и усвоению еды.

Теперь о питании. В организм мужчины нужно поставлять больше углеводов, чем сжигается в течение одного дня для обеспечения нормального результата.

Программа тренировок

Спортсменам важно составить правильную программу тренировок. Она поможет достичь поставленных целей. Необходимо заниматься по этой программе минимум 3 раза в неделю. Упражняться можно как в спортивном зале, так и в домашних условиях в зависимости от занятий. Некоторые требуют использование специальных тренажеров, а некоторые сосредоточены на разминке без дополнительных устройств: отжимания, приседания, бег и т. д.

В спортзале можно добиться более существенного результата, поскольку с помощью спортивного инвентаря можно прорабатывать основную часть мышц. Для домашних тренировок можно отдельно приобрести тренажеры и оборудование: гантели, турники, штангу и др.

Необходимо также восстанавливать организм после занятий. Отдых – не менее важный фактор, чем правильное питание и грамотно составленная программа упражнений. Спортсмену требуется спать не менее 8 часов. Можно это делать также в обед – лишним не будет. Стоит также избегать стресса, который является злейшим врагом набора мышечной массы.

Диета для набора мышечной массы

Составление диеты основывается также на следующих моментах:

1. правильно подобранный рацион питания;
2. расчет потребляемых калорий в день во время определенного приема пищи;
3. подсчет БЖУ (белков, жиров и углеводов).

Мужчине необходимо включить в свой рацион мясо птицы, яйца, орехи, морепродукты, кисломолочные продукты, крупы с высоким содержанием БЖУ. Для каждого человека требуется индивидуально подсчитать объем потребляемых калорий в зависимости от роста, веса, возраста и уровня двигательной активности, а также ежедневно записывать показатели.

Основные приемы пищи чередуются с перекусами, используя продукты, включающие сложные углеводы для получения максимального количества энергии. К таким можно отнести мясо, бобовые и орехи.

Если не получается добиться результата с помощью пищи, в бой идет тяжелая артиллерия – дополнительные добавки, гейнер и протеин натощак или после занятий в спортзале. Сладкое и мучное нужно сократить к минимуму, иначе вместе с мышечной массой будет идти набор лишнего подкожного жира.

Считаем калории

Подсчет осуществляется по формуле Харриса-Бенедикта. Она включает 5 типов двигательной активности.

1. Сидячий образ жизни с коэффициентом 1,2.
2. Занятия в спортзале минимум трижды в неделю – коэфф. 1,375.
3. 3-5 посещений тренажерного зала в неделю – коэффициент 1,55.
4. Ежедневные тренировки с коэффициентом 1,725.
5. Более семи раз в неделю разной двигательно-физической активности – коэфф. 1,9.

Выводим базовый уровень метаболизма по следующей формуле: 88.36 + 13.4 * кг веса + 4.8 * рост в сантиметрах – 5.7 * возраст. Например, мужчине 40 лет, он весит 90 килограмм, а его рост составляет 195 сантиметров. Подсчитав по формуле, получаем число 2002,36 (88,36 + 1206 + 936 – 228 = 2002.36). Полученную цифру калорий необходимо умножить на коэффициент из списка выше.

Допустим, что этот мужчина 3-5 раз посещает спортзал. Значит его физическая активность средняя – 2002,36 * 1,55 = 3104 калорий необходимо в день для набора массы. Не стоит зацикливаться на этой цифре, поскольку не все калории полностью усваиваются организмом.

Считаем БЖУ

Определим нормальные показатели БЖУ:

Придерживаясь вышеперечисленным показателям, масса тела будет стоять на месте. Если цель такова – необходимо подобрать рацион именно под данные цифры питательной ценности. При наборе веса необходимо сделать упор на углеводы и увеличить их количество.

Для набора мышц важен белок. Его большая доля есть в курице, твороге, орехах, морепродуктах, мясе кролика или гречке. Углеводы делятся на сложные и простые. Первые присутствуют в картошке, кукурузе и злаковых, а вторые во фруктах, сладостях и молочных продуктах. Больше всего жиров в авокадо, семечках, яйцах и жирных видах рыбы.

Подбираем правильный рацион

Рацион должен определяться, учитывая требуемое количество калорий и БЖУ в день. Спортсмен должен питаться в одно и то же время, разбавляя приемы пищи легкими перекусами с высокой питательной ценностью. Можно перекусить печеньем, шоколадом, йогуртом, мармеладом, орехами, бананом, яблоком или зефиром.

Что нужно есть на завтрак? Это на усмотрение человека. В основном, утренний прием пищи может включать яичницу с одного или двух яиц, молоко, вареную перловку или тост с маслом. На обед можно съесть гуляш, овощной салат, хлеб и ячневую кашу. На ужин достаточно будет половины куриной грудки, свежих или консервированных овощей, рисовой каши.

Это примерный рацион для набора массы, который определяется индивидуально под каждого после подсчета калорий по формуле Харриса-Бенедикта или определения оптимального суточного показателя БЖУ.

Организация занятий в спортзале

Как уже было сказано, набрать массу человеку с худощавым телосложением можно как дома, так и в спортзале. Важность заключается в рационе питания, одинаковом времени приема пищи, отсутствия пропусков занятий. Если только есть и не тренироваться, то можно набрать лишний вес, а он мужчине ни к чему. Стоит помнить, что мышечная масса растет во время отдыха и восстановления, а не во время упражнений, как многие думают.

Перед тренировкой важно разогреть мышцы и суставы, чтобы не получить травму. Новичкам стоит разминаться около часа. Это могут быть базовые упражнения разминки как на уроках физкультуры или бег на месте, приседания. При невозможности самостоятельно составить программу, лучше обратиться к высококвалифицированному тренеру. Давайте определим в таблице программу тренировок трижды в неделю.

Какие упражнения можно делать дома?

• Отжимания с упором лежа;
• подтягивания на турнике;
• жим гантелей, если они у вас есть;
• приседания с весом (бутылки, специальный жилет или железо, которое есть в наличии дома);
• упражнения на прокачку пресса лежа или с помощью перекладины в висячем положении.

Мы советуем подготовить программу тренировок вместе с тренером. Это связано с тем, что каждый список упражнений должен быть индивидуальным. Нельзя зацикливаться на одинаковых тренировках, иначе со временем такого результата как в начале не будет. Необходимо постепенно увеличивать количество повторений. Именно в этом может помочь специалист, который будет следить за вашими показателями и постепенно изменять программу. Также он поможет с упражнениями для разогрева, учитывая вашу силовую подготовку.

При составлении программы самостоятельно важно не включать упражнения, выполняя которые можно получить травму.

БАДы и препараты для набора мышц

Часто случается, что употребляя продукты питания (овощи, фрукты, бобовые, мясо и др.) вес либо стоит на месте, либо желаемого результата не получается добиться. Тогда на помощь приходит спортивное питание, а именно гейнер и протеин. Это основные препараты, которые используются спортсменами по всему миру. Гейнер – кладезь углеводов, а протеин – белка. Учитывая уровень двигательной активности и веса необходимо руководствоваться одним из этих препаратов.

Также можно присмотреться к биологически-активным добавкам и витаминам. Например, пропить курс аминокислот, комбинируя его с правильным питанием и занятиями в спортивном зале. Можно также проконсультироваться с доктором, который поможет подобрать ряд препаратов для набора массы мужчине.

Эндокринологи выписывают различные гормональные препараты. Одним из таких является гормон роста, который отвечает за увеличение объемов мышечной и костной ткани в организме человека.

В нашем интернет-магазине представлено огромное количество БАДов, аминокислот и витаминов для увеличения массы. Самыми популярными производителями спортпита и добавок являются NOW, 10X Nutrition, Universal Nutrition, Maxler, Puritan’s Pride и другие.

Напоследок можно привести формулу для измерения правильного соотношения веса/роста к возрасту мужчины. Формула определения веса: 50 + 0,75 * (рост – 150) + (возраст – 20) / 4. Подставьте свое значение и получите нормальный показатель веса под ваш рост и возраст.

Таким образом, добиться желаемого веса всегда возможно, правильно питаясь и тренируясь. В молодом возрасте это дается легче всего, поскольку организм еще растет и полон энергии и сил. Метаболизм до 30 лет усилен, поэтому весом можно “играться” как угодно. Если самостоятельно контролировать вес не получается, обратитесь к специалисту и принимайте спортивное питание из магазина Fitness Factor.

Автор блога Богдан Ефимчук,

М’ЯСНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Мета заняття. Набути практичні навички зажиттєвої оцінки показників м’ясної продуктивності худоби. Навчитися визначати масу тіла і вгодованість тварин відповідно до вимог національного стандарту.

Наочні приладдя та обладнання. ДСТУ 4673:2006; ГОСТ 5110—55; інструменти для вимірювання худоби; робочі зошити; мікрокалькулятори; рисунок з відміченими точками прощупування відкладення підшкірного сала; тварини ферми.

Зміст теми і методика виконання завдань. Правильна оцінка показників м’ясності худоби має важливе значення, оскільки від точності визначення якості худоби, яку реалізують підприємствам м’ясної промисловості, і розрахунків за неї залежать результати виробничо-фінансової діяльності господарства.

М’ясні якості за життя тварини оцінюють за сумою таких ознак: екстер’єр і конституція, маса тіла, вгодованість, скороспілість та оплата кормів продукцією.

Одним з най об’єктивніших показників м’ясної продуктивності худоби є маса тіла. Оцінку за цим показником проводять з урахуванням віку, статі і породи. За однакових умов кращі м’ясні якості будуть у тварин великих розмірів і скороспілих.

Фактичну масу тіла худоби визначають згідно з вимогами ГОСТу 23676— 79 при зважуванні на вагах середнього класу точності з максимальними межами зважування 500 і 2000 кг при допустимій похибці не більше 0,1 %.

Щоб дати характеристику інтенсивності росту тварини при відомих результатах маси тіла, вираховують абсолютний, відносний і середньодобовий прирости. Ці показники використовують як основні елементи зажиттєвої оцінки м’ясної продуктивності тварин.

При відсутності вагів масу тіла тварини можна визначити за промірами. Існує кілька способів визначення маси за промірами. Найбільш поширені Трухановського, Клювер-Штрауха, Фровейна та їх модифікації.

За способом Трухановського масу тіла дорослої худоби визначають за формулою:

де М — маса тіла тварини, кг; О — обхват грудей по вертикальній лінії, що проходить через верхню частину заднього кута лопаток, см; К — коефіцієнт: 2 — для молочних і 2,5 — для комбінованих і м’ясних порід.

Таблиця для визначення маси тіла великої рогатої худоби за промірами

Для визначення маси тіла за способами Клювер-Штрауха (у дорослої худоби) і Фровейна (у молодняку) користуються промірами обхвату грудей за лопатками і косою довжиною тулуба (від плече лопаткового суглоба до сідничного горба). Далі по спеціальних таблицях (табл. 41) на перетині стовпців довжини і обхвату знаходимо масу тварини у кілограмах. Для тварин першої категорії вгодованості одержану масу тіла за промірами збільшують на 5— 10%.

Використовуючи промір обхвату грудей за лопатками можливо також визначати масу тіла тварини за табл. 42, яка широко використовується в США.

Важливе значення для оцінки м’ясних якостей тварин має скороспілість, її визначають за енергією росту (абсолютною і відносною), а також за віком, у якому досягнуто фізіологічної й господарської зрілості.

Особливе місце при оцінці м’ясної продуктивності худоби надається оплаті кормів продукцією, яку визначають діленням абсолютного приросту її маси за період на кількість кормів (у МДж обмінної енергії), що використані за період вирощування тварини.

Серед зазначених показників, при інших однакових умовах, вирішальне значення має вгодованість. Під вгодованістю слід розуміти ступінь розвитку м’язів і відкладень підшкірного сала, що визначається візуально та прощупуванням тварини у відповідних місцях або візуально за якістю м’яса. Вгодованість тварин визначають відповідно до вимог державного стандарту.

Орієнтовна маса тіла великої рогатої худоби визначена за проміром обхвату грудей за лопатками

Обхват грудей

Маса тіла, кг; породи

Маса тіла, кг; породи

лопатками см

лопатками, см

Вимоги до вгодованості тварин різного віку і статі не можуть бути однаковими, оскільки у дорослої худоби при відгодівлі досить інтенсивно відбувається нагромадження жирових відкладень, а у молодняку — м’язової тканини. Крім того, бугаї, як правило, не мають відкладень сала. Тому, перш ніж встановлювати категорію вгодованості тварини, необхідно правильно визначити, до якої групи згідно із стандартом її слід віднести, тобто визначити стать і вік.

Вік тварин встановлюють за даними первинних зоотехнічних документів або за станом розвитку зубів. До молодняку відносять тварин, що мають не більше двох пар (зачепи і внутрішні середні) постійних різців. Найбільший вплив на показники м’ясності тварини мають: будова тіла, розвиток м’язів і ступінь відкладення підшкірного сала. Будову тіла оцінюють за розвитком окремих статей. При цьому особливу увагу звертають на форму голови і шиї. лінію спини, виповнення крижів і стегон, глибину паху, лінію черева і форму кінцівок. Тварина з добрими м’ясними якостями повинна мати відносно короткі кінцівки й шию, широку спину, широкі і прямі крижі, широкі та глибокі груди, дуже добре розвинені, що спускаються до скакального суглоба, м’язи задньої третини тулуба.

Будова тіла досить часто визначається породними особливостями тварини, але значною мірою залежить від ступеня розвитку м’язів і відкладень підшкірного сала. Розвиток м’язів визначають за загальною округлістю тулуба, виповненістю стегон, щільністю м’язової тканини при промацуванні, а також за тим, наскільки сильно виступають кістки скелета.

Добре відгодована тварина має округлий тулуб, на якому маклаки, сідничні горби і остисті відростки спинних хребців не виступають. Стегна рівні, без западин і не підтягнуті, задня частина тулуба добре округлена. М’ясний трикутник (утворюється при проведенні умовних ліній через точки на маклаці, сідничному горбі та верхівці скакального суглоба) добре виповнений. Шия непомітно переходить в область плеча, мускулатура підгруддя розвинена добре, лопатки не виділяються і за ними не утворюються западини.

У тварин з недостатньо розвиненими м’язами форми тулуба менш округлі, виділяється холка, у місцях з’єднання шиї з грудною кліткою з’являються западини, дещо виділяються лопатки, менш рівні крижі, слабо розвинуте підгруддя.

Погано відгодована худоба має кутасту форму тулуба, поперекова частина плоска, стегна підтягнуті і майже не виповнені, кістки скелета виступають досить сильно.

Ступінь розвитку жирових відкладень визначається промацуванням тіла тварини у місцях, найбільш характерних для відкладення сала. В процесі відгодівлі сало спочатку відкладається на внутрішніх органах (біля серця, нирок, у серозних оболонках, що оточують шлунок і кишківник), а потім, у міру зростання ступеня вгодованості тварини, — безпосередньо під шкірою. Підшкірні жирові відкладення спочатку з’являються навколо основи хвоста, а далі поширюються вздовж спини від задніх частин до передніх.

Визначаючи вгодованість тварини, прощупування починають з кореня хвоста, на ділянці між першим хвостовим хребцем і сідничними горбами. Таке прощупування, не характеризуючи величину жирового поливу в цілому, дає можливість визначитися про наявність підшкірних жирових відкладень.

Система оцінки вгодованості шляхом прощупування передбачає 16 “щупів м’ясника” (табл. 43, рис. 11).

Основні щупи великої рогатої худоби (за Мосоловим М. І., 1974)

Місце і спосіб промацування

Біля основи хвоста, на ділянці між першим хвостовим хребцем і сідничними горбами прощупують по обидва боки хвоста, справа — правою, зліва — лівою рукою *

Колінної складки (задній щуп)

Беруть зліва — правою і справа — лівою рукою, вводячи чотири пальці під складку, а великий тримають зовні і, проводячи ззаду наперед, промацують наявність сала **

На передньому боці мак лаків; має різні форми, залежно від індивідуальних особливостей і ступеня вгодованості; промацується випрямленими пальцями, при цьому захоплюють найбільш виступаючі частини маклаки між великими і рештою пальців ***

На ділянці поперекових хребців; промацують товщину м’язів і відкладень сала над і під поперечними відростками поперекових хребців; руку кладуть на поперек і намагаються втиснути великий палець під м’язовий шар. Щільність м’язової тканини вказує на ступінь її розвитку

Між останнім ребром і стегном; залежно від форми жирових горбів промацують рукою і зігнутими або розпрямленими пальцями

Промацують на ділянці останніх трьох несправжніх ребер або тільки на одному останньому. Кладуть руку із зігнутими пальцями на бік тварини, притискують великим пальцем підшкірну сполучну тканину з жировим шаром (той, хто промацує, стоїть спиною до голови тварини). Дає можливість визначити наявність відкладень сала тільки на даній частині тіла, оскільки жировий полив з’являється тут на початку відгодівлі, трохи пізніше, ніж біля кореня хвоста

На ділянці середньої частини ребер

Промацують боки на ділянці середньої частини ребер, вище ліктьових суглобів; визначають щільність і ступінь розвитку м’язів і жирового поливу; роблять випрямленими пальцями, тильним боком кисті, поверненим до горла, при цьому великий палець натискає у напрямі грудної клітки; правою рукою промацують справа, а лівою — зліва

На рівні серця позаду ліктьового суглоба на грудній клітці; пальці ставлять вертикально до реберної стінки і великим пальцем, дещо відтягуючи шкіру, промацують відкладення сала

Промацують позаду і зверху лопаток; визначає тільки зовнішні відкладення сала під шкірою; долоню із зігнутими кінцями пальців кладуть на плече і відводять вбік шкіру, засовуючи під неї пальці, промацують наявність сала. Промацують з обох боків

Промацуючи грудину, визначають ступінь розвиток м’язової тканини і жирового відкладення. Пишний розвиток і щільність м’язів грудини вказують на добру м’ясність, а наявність жирових відкладень — на високу вгодованість тварини

Місце і спосіб промацування

Промацують біля нижнього краю шиї, переважно справа, відділяючи плечо-лопатковий суглоб від грудей для визначення наявності відкладення сала. Наявність жирових відкладень вказує на високий рівень вгодованості

Подвійний, промацують від лопатки до шийного щупа по краю шиї; пальці засовують під лопатку і, притискуючи зверху великим пальцем, визначають наявність жирових відкладень

Промацують жирові відкладення у мошонці кастратів або біля мошонки — у бугаїв

Подвійний, промацують у корів і нетелей сало, що відклалося на черевній стінці перед вим’ям, справа — лівою, а зліва — правою рукою

Непарний, на ділянці промежини; вдавлюють великий і решту пальців з обох боків вздовж стегна вертикально промежини, де і промацують наявність підшкірного сала

Біля основи вух. Рекомендується при невеликих жирових відкладеннях під шкірою

Промацують правою рукою справа біля глотки

* Це промацування дає можливість визначити наявність відкладень сала на даній ділянці, не характеризуючи величину жирового поливу в цілому.

** Дає можливість визначити щільність м’язів тварини і відкладень сала. Щільний і важкий щуп свідчить про добру м’ясність і вгодованість тварини.

*** Наявність відкладень сала на мак лаках вказує на поширення його майже на всій поверхні тіла, оскільки сало з’являється тут значно пізніше у добре відгодованих тварин.

Промацування складки шкіри спереду колінної чашечки (задній щуп) дозволяє визначити щільність мускулатури і характер жирових відкладень. Щільність і вагомість щупа вказують на добру м’ясність і вгодованість.

Наявність підшкірного сала на мак лаках вказує на поширення жирового поливу майже по всій поверхні тіла, бо в цій точці жирові відкладення з’являються тільки у добре вгодованих тварин.

При промацуванні поперека і боків у межах середньої частини ребер маємо змогу визначити щільність і ступінь розвитку м’язової тканини, а також характер поширення жирового поливу. Наявність жирових відкладень у цих точках вказує на значний розвиток жирового поливу по всій поверхні туші.

Промацування точок біля останніх ребер дає змогу стверджувати про наявність жирових відкладень лише на цій частині тіла, оскільки сало з’являється тут трохи пізніше, ніж біля кореня хвоста.

Наявність підшкірного сала, добрий розвиток і щільність м’язів грудинки вказують на добру м’ясність і високу вгодованість тварини. Нагромадження жирових відкладень на шиї, за вухами і біля горла — на найвищий ступінь відгодівлі.

Рис. 11. Основні ділянки промацування тіла тварин при визначенні вгодованості

Вказана черговість жирових відкладень в цілому характерна для великої рогатої худоби, але є деякі відмінності, які залежать від породи, індивідуальних особливостей і статі тварин. Тому кожний спеціаліст у процесі роботи, крім загального прощупування, повинен обрати для себе найбільш, з його точки зору, характерний щуп, який повно характеризує вгодованість тварини і очікуваний забійний вихід. Вважають, що наявність жирових відкладень біля кореня хвоста, у колінній складці, поперековому і серцевому щупах вказує на наявність вищої категорії вгодованості. Реберний, лопатковий, стегновий, грудний і вушний щупи вказують на наявність жирної худоби.

Розподіл худоби на групи і категорії вгодованості, а також рівень вимог до її якості є об’єктом державної стандартизації. На жаль в Україні й до цього часу використовують державний стандарт ГОСТ 5110—55 “Крупний рогатый скот для убоя”. Нині в Україні розроблено новий національний стандарт ДСТУ 4673:2006 “Велика рогата худоба для забою” Технічні умови, який введено в дію з 01.01.2009 року, але він не працює й донині. Далі наведено вимоги даного стандарту:

• 4.1 Залежно від віку та статі велику рогату худобу призначену для забою поділяють на 4 групи:
  • – доросла худоба (корови, бугаї, воли та телиці віком старші ніж 3 роки, які мають три і більше пари постійних різців);
  • – молодняк (бугайці, волики та телиці у віці старше 8 міс, але не старше 3 років, які мають дві пари та початок заміни третьої пари постійних різців);
  • – телята (бугайці та телички у віці від 3 до 8 міс, які мають лише молочні різці, а на стертій поверхні зачеп з’являється коричнева пляма);
  • – телята-молочники (бугайці та телички, випоєні молоком у віці від 14 днів, але не старше 3 міс, які мають лише молочні різці).

  Вимоги до категорій вгодованості дорослої великої рогатої худоби

  Характеристика (нижній граничний рівень)

  Мускулатура розвинена задовільно, форми тулуба дещо кутасті, лопатки виділяються, стегна дещо підтягнуті. Остисті відростки грудних та поперекових хребців, сідничні горби та маклаки виступають, але не різко. Відкладання підшкірного сала промацуються біля основи хвоста і на сідничних горбах, щуп виповнений слабко. У волів мошонка дещо заповнена салом і м’яка на дотик

  Мускулатура розвинена менш задовільно. Форми тулуба кутасті, лопатки помітно виділяються, стегна плоскі, підтягнуті. Остисті відростки грудних та поперекових хребців, сідничні горби та маклаки помітно виступають. Відкладання підшкірного сала можуть бути у вигляді невеликих ділянок можуть бути на сідничних горбах та на попереку. У волів мошонка підтягнута, зморщена і без жирових відкладань

  Мускулатура розвинена добре. Форми тулуба округлі. Груди, спина, поперек і зад досить широкі, лопатки і стегна виповнені, кістки скелету не виступають

  Мускулатура розвинена задовільно. Форми тулуба дещо кутасті. Груди, спина, поперек і зад менш широкі, лопатки і стегна дещо підтягнуті, кістки скелету дещо виступають

  Класи молодняку великої рогатої худоби

  Прийнята маса тіла, кг