Перевірені досвідом рекомендації Українцям Хто має право проводити допит

Хто має право проводити допит

Стаття 224. Допит

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання. Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

1. Кримінальний процесуальний закон серед джерел доказів називає показання свідка, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного, експерта, які отримані при допиті вказаних осіб (ст. 95 КПК).

Допит – це слідча дія, змістом якої є отримання та фіксація у встановленій кримінальним процесуальним законом формі показань, в яких містяться дані, що мають значення для прийняття правильного рішення в кримінальному провадженні. Допит є не тільки ефективною і найпоширенішою, але і у всіх випадках ще й необхідною або обов’язковою слідчою дією. Без допитів жодне кримінальне провадження обійтися не може. Будучи найбільш поширеною слідчою дією, допит служить не тільки продуктивним засобом отримання нових, але і якісної перевірки фактичних даних, що вже маються у слідчого. За допомогою допиту слідчий встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння й інші обставини, що підлягають доказуванню в кожному кримінальному провадженні (ст. 91 КПК). Важливе значення вказана слідча дія має і для перевірки переконливості висунутих до її проведення слідчих версій. У перебігу допиту можуть висуватися і якоюсь мірою перевірятися нові версії. Крім того, спираючись на дані, які отримані за результатами завершеного допиту, слідчий має можливість побудувати чергові і скорегувати раніше висунуті версії, вийти на рівень принципово нових задач, визначити напрямок, засоби, методи та прийоми їх вирішення.

  • 2. Види допитів на стадії досудового провадження пропонується розрізняти залежно від:
    • – процесуального стану допитуваних (на допити свідка, потерпілого, підозрюваного, експерта);
    • – віку (допит дорослих і неповнолітніх, в тому числі малолітніх);
    • – складу учасників допиту (з участю прокурора, керівника слідчого підрозділу, співробітника оперативного підрозділу, захисника, експерта та спеціаліста, педагога, психолога, родичів та інших законних представників);
    • – змісту показань (правдиві і неправдиві, визнання і заперечення вини, обмова і самообмова);
    • – психологічної обстановки допиту (допит у конфліктній і безконфліктній ситуації);
    • – допиту, що здійснюється при особистому контакті допитуваного і допитуючого і безконтактні, дистантні, тобто в режимі відеоконференції (ст. 232 КПК);
    • – допиту німого або глухого, глухонімого і людини без вказаних вад;
    • – допиту, що проводиться одним або двома слідчими;
    • – одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб (очна ставка). Заковом (ст. 225 КПК) передбачений ще один різновид допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (див. окремий коментар до вказаної статті).

    Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати і він не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день.

    Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти у пам’яті. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові питання (ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6, 7 коментованої статті).

    4. Допит слід починати з пропозиції слідчого розповісти все, що йому відомо про обставини, у зв’язку з якими він викликаний на допит. На початку допиту підозрюваного слідчий питає, чи він визнає себе винним у пред’явленій підозрі, після чого пропонує дати показання по суті підозри. Після вільної розповіді допитуваних слідчий має право задавати їм питання, що виникли у нього. Ці питання розподіляються на основні і додаткові, первісні, проміжні та заключні, уточнюючі, конкретизуючі нагадуючі, деталізуючі, викриваючі, контрольні.

    Питання слідчого повинні бути адресними, лаконічними, конкретними. Формулювання питання повинно бути чітким та зрозумілим для допитуваної особи.

    Стосовно допиту, а також інших слідчих дій вербальної групи, необхідно також дотримуватися моральних засад, а це значить, що питання треба задавати в спокійному тоні; забороняється ставити навідні, “вловлюючі” й аморальні питання; не рекомендується в ході слідчої дії оцінювати і коментувати вголос відповіді допитуваного.

    Небезпечність і аморальність навідних питань полягає в тому, що вони навівають на допитуваного, оскільки вже в самому формулюванні міститься бажана для слідчого відповідь і тим самим становить серйозну небезпеку для всього процесу встановлення об’єктивної істини. Особливо небезпечні вони при допитах неповнолітніх, які схильні до сугестії (навіювання).

    За цими підставами справедливо вчинив законодавець, який перетворив моральну заборону задавати навідні питання в нормативну. Так, у ч. 6 ст. 352 КПК підкреслюється, що під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї. За аналогією норми це правило стосується і допитів на стадії досудового провадження.

    Недопустимо також звертатися і до постановки образливих питань. Слід взагалі уникати поспішних оцінюючих суджень, міркувань щодо неправдивості або істинності показань як з моральної, так і з тактичної точок зору.

    Спростовувати ті чи інші показання допитуваного можна лише за наявності сукупності зібраних достовірних доказів. Інакше слідчий фактично порушує гуманний і глибоко моральний ключовий принцип кримінального процесу – принцип презумпції невинуватості і того положення, що випливає з нього про те, що всякі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого (ст. 62 Конституції України).

    Поспішний, необґрунтований і до того ж образливий висновок може призвести до психічної травми. Неправильне, неетичне, зневажливе ставлення до показань допитуваного може бути виражене не тільки словами, а й всією поведінкою слідчого. Природно, що після цього між слідчим і допитуваним неминуче виникне морально-психологічний бар’єр, що призводить до втрати контакту.

    Не рекомендується формулювати запитання таким чином, щоб у ньому фактично було закладено декілька підпитань, кожне з яких потребує самостійного осмислення і відповіді. Такі формулювання можуть поставити допитуваного у важке становище і він, зазвичай, усвідомлює тільки суть останнього питання і випускає з виду попередні.

    • 5. Регламентуючі допит процесуальні правила мають загальний характер і, природно, не встановлюють конкретних прийомів і способів, потреба в яких може виникнути у разі добросовісної помилки або умисної неправди допитуваних. Цю роль виконують тактичні прийоми, що розробляються криміналістикою. Правомірність застосування тактичних прийомів допиту визначається обов’язковим дотриманням низки умов (законності, відповідності нормам етики), що встановлюють межі допустимості цих прийомів у кримінальному судочинстві. Допустимість застосування прийомів базується насамперед на їх строгій відповідності духу і букві закону і тут ще раз варто підкреслити важливість приписів КПК (п. 2 ч. 2 ст. 87), якими забороняється домагатися показань шляхом катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження. До числа незаконних заходів допиту належить і обман допитуваного.
    • 6. Показання свідка є найбільш поширеним джерелом доказів. Закон у ч. 1 ст. 65 КПК вказує, що свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

    Свідок незамінний і його поява в кримінальному процесі зумовлена обставинами правопорушення та фактами, що супроводжують його. Коли особа може бути свідком, то вона повинна бути допитана і не може брати участі в кримінальному провадженні в іншій якості в силу чинної заборони на суміщення процесуальних обов’язків.

    В законі встановлені обмеження на виклик і допит як свідка низки категорій осіб, які передбачені ч. 2 ст. 65 КПК.

    Свідок може бути допитаний про будь-які обставини, що цікавлять слідство, в тому числі і про особу підозрюваного, потерпілого та своїх взаємовідносинах з ними. Предмет допиту свідка, тобто коло обставин, що встановлюють за допомогою показань свідка, визначається слідчим. Однак при всій важливості з’ясування на допиті обставин, що належать до предмета доказування (ст. 91 КПК), не рекомендується обмежуватися лише їх розглядом. У деяких випадках актуальне значення набувають обставини, що опосередковано пов’язані з предметом доказування, наприклад допити, які допомагають правильній оцінці зібраних доказів або активізуючих асоціативні зв’язки у допитуємого.

    Оскільки предметом допиту свідка є всі відомі йому факти, які підлягають установленню при розслідуванні, в необхідних випадках свідок може бути допитаним і про обставини, які містять державну або службову таємницю. В таких випадках на слідчого законом покладається обов’язок прийняття заходів щодо її нерозголошення (ст. 222 КПК).

    У практичній діяльності дуже часто виникають ситуації, коли очевидцями, свідками злочину є близькі родичі (про поняття близьких родичів див. п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК). Наявність особливих відношень між підозрюваним і його родичами – свідками не може не враховуватися слідчим. Вказані стосунки при необхідності викриття свідком підозрюваного ускладнюють давання правдивих показань, вимагають від свідків великих моральних зусиль, нерідко можуть призвести до розриву між близькими людьми або суттєво відбитися на інтересах, долі свідка. Тому слідчий по можливості не повинен наполягати на допиті як свідка вказаних осіб. Давати показання в подібній ситуації – це право свідка. Якщо ці особи реалізують своє право, то слідчий з огляду на вказані причини повинен підходити до оцінки подібних показань обережно.

    Свідка не можна допитувати і про обставини, які викривають його самого у вчиненні злочину. В такому випадку свідок був би позбавлений процесуальних прав на захист. наданих законом підозрюваному. За наявності відповідних даних особа, яка причетна до скоєння злочину, повинна допитуватися не як свідок, а як підозрюваний, але перед допитом ця особа повинна бути офіційно поставлена у відповідний процесуальний стан.

    Враховуючи названі обставини, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 01.11.1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” п. 20 вказав: “Відповідно до вимог ст. 63 Конституції особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а отже, вона не може бути змушена свідчити проти себе, членів сім’ї чи близьких родичів.

    Пропонуючи підсудному дати пояснення щодо пред’явленого обвинувачення та відомих йому обставин справи, суд має одночасно роз’яснити йому, а також його дружині чи близьким родичам зміст ст. 63 Конституції, якщо під час проведення дізнання чи попереднього слідства підозрюваному, обвинуваченому, його дружині чи близькому родичу цього не було роз’яснено, показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування.

    Роз’яснити судам, що з урахуванням зазначеного конституційного положення члени сім’ї чи близькі родичі обвинуваченого, цивільного позивача або цивільного відповідача не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань. У разі ж, коли зазначені особи погодилися давати показання, вони несуть відповідальність за завідомо неправдиві показання”.

    У розвиток вказаних положень у п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК підкреслюється, що свідок має право відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями ст. 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню.

    Не можуть без їхньої згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди представника дипломатичної установи.

    Свідок, як суб’єкт кримінальної процесуальної діяльності та який вступає у відповідні кримінальні процесуальні відносини має певні права та несе обов’язки (див. коментар до ст.ст. 66,67 КПК).

    Слідчий викликає на допит свідка, як правило, повісткою шляхом надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, а також виклик може здійснюватися по телефону або телеграмою (про правила виклику слідчим, прокурором, судовий виклик, привід див. коментар до гл. 11 КПК).

    За деякими кримінальними провадженнями (про бандитизм, про злочини, що скоєні організованими злочинними групами та ін.), вирішуючи питання щодо виклику на допит свідка, слідчий повинен прийняти заходи до забезпечення безпеки допитуємого, оскільки не виключена можливість, що майбутній свідок знаходиться під наглядом осіб, які не зацікавлені в розкритті злочину.

    Свідок допитується за відсутності інших свідків. При цьому слідчий приймає заходи до того, щоб свідки, які викликані по одному кримінальному провадженню, не могли спілкуватися між собою до закінчення допиту. Сам допит свідка, особливо коли мова йде про перший допит, можна умовно розділити на три частини, стадії: підготовча, вільна розповідь і відповіді на запитання слідчого й інших осіб, які беруть участь у допиті. Під час допиту свідку можуть пред’являтися різні документи, зачитуватися витяги з показань інших осіб, відтворюватися відеозапис і звукозапис.

    Допит німого, глухого або глухонімого свідка проводиться за тими ж правилами, як і допит звичайних свідків, але з обов’язковою участю особи, яка його розуміє (сурдоперекладача) – ст. 68 КПК. Якщо така особа пише і читає, слідчий за власною ініціативою або за його проханням може поставити йому запитання письмово і він у присутності слідчого та сурдоперекладача, може написати свої показання власноручно.

    7. Відповідно до ст. 96 КПК показання потерпілого також є самостійним джерелом доказів. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про залучення її до провадження як потерпілого (ч.ч. 1, 2 ст. 56 КПК). Вважаємо за доцільне, щоб таке залучення оформлялося слідчим у вигляді постанови про визнання особи потерпілим, після чого їй вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 56, 57 КПК.

    Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілим лише за її письмовою заявою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

    Якщо потерпілому заподіяна злочином матеріальна шкода, то слідчий зобов’язаний роз’яснити йому право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди шляхом подачі позовної заяви та заяви про визнання його цивільним позивачем (п. 10 ч. 1 ст. 56, ст. 61 КПК), про що робиться позначка в анкетній частині протоколу допиту потерпілого або складається окремий протокол.

    При допиті потерпілого, крім осіб, які можуть бути присутні при допиті свідка, може бути присутнім і його представник (ст. 58 КПК).

    Предмет показань потерпілого не відрізняється від показань свідка, як і останній, він може бути допитаний про будь-які обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, про свої взаємини з підозрюваним та іншими учасниками процесу. Разом із тим у своїх показаннях потерпілий має право давати пояснення щодо тих або інших фактів, висувати версії та їх обґрунтовувати. Таким чином, потерпілий, на відміну від свідка – активний суб’єкт кримінальної процесуальної діяльності, оскільки ця особа особисто постраждала в результаті злочину. Потерпілий може бути допитаний і з приводу наявних у провадженні доказів. У його показаннях може бути виражене власне ставлення до вчиненого злочину, дана оцінка своїй поведінці та діям інших осіб у процесі розвитку події злочину.

    Показання потерпілого є звичайним джерелом доказів, вони не мають наперед установленої сили і на них поширюються загальні правила оцінки доказів. Ці показання також підлягають ретельній і всебічній перевірці та оцінці по суті. Упереджене ставлення до показань потерпілого може призвести до однобічності та неповноти розслідування. За наявності в показаннях потерпілих суперечностей причини їхньої появи мають бути з’ясовані, а самі суперечності усунені.

    При допиті потерпілого обов’язково має бути з’ясований характер його відносин з підозрюваним, іншими потерпілими. Наявність тривалих, неприязних відносин між потерпілим і підозрюваним, які передували події злочину, мають бути обов’язково враховані при оцінці показань потерпілого.

    Потерпілому, як і свідкові, забороняється задавати навідні питання. 8. Допит підозрюваного. Підозрюваний – це самостійна процесуальна фігура, а його показання є самостійним джерелом доказів (ст. 95 КПК) і, відповідно, допит підозрюваного – це самостійна слідча дія в загальній системі способів збирання і перевірки доказів у кримінальному провадженні. І хоча КПК не передбачає певної норми, де були б зафіксовані процесуальні особливості допиту саме підозрюваного, його допит здійснюється за загальними правилами, передбаченими ст.ст. 223, 224 КПК, та з урахуванням особливостей його процесуального стану.

    Підозрюваний, як процесуальна фігура, з’являється в кримінальному провадженні з моменту, коли особі, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК). У всіх інших випадках особа, яка запідозрена у вчиненні злочину, виступає в кримінальному процесі як особа, що дає пояснення або ж допитується як свідок, не маючи при цьому процесуальних прав для захисту від підозрювання.

    Після повідомлення про підозру або складання протоколу затримання підозрюваний набуває певних прав і несе відповідні обов’язки, передбачені ст. 42 КПК. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК давання пояснень, показань підозрюваним є його правом, а не обов’язком, атому він має право відмовитися від давання пояснень, показань з приводу підозри, затримання, і відповідати на запитання, він не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань.

    Допит підозрюваного слід проводити негайно після затримання чи об’яви про підозру. Якщо це неможливо зробити за об’єктивними причинами, допит особи, яка поставлена в становище підозрюваного, може бути відкладено на розумний, але якомога короткий строк. Короткий строк для допиту підозрюваного пов’язаний насамперед з необхідністю забезпечити можливість якнайшвидшого давання показань підозрюваним і розгляд заявлених ним клопотань, тобто в такій ситуації мова фактично йде про початок реалізації ним права на захист.

    Однією з важливих особливостей допиту підозрюваного є те, що предмет даної слідчої дії на початковому етапі розслідування (перший допит) визначається з урахуванням інформації, яка закладена в основу затримання або повідомлення про підозру.

    Перед допитом підозрюваному повинні бути роз’яснені його процесуальні права і ще раз повідомлено, в чому він підозрюється. Йому також слід роз’яснити положення ст. 63 Конституції України, згідно з яким ніхто не зобов’язаний свідчити проти себе, членів сім’ї та близьких родичів. Підозрюваному вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке роз’яснення (ч. 8 ст. 42 КПК). Факт вручення пам’ятки підозрюваному повинен бути належним чином зафіксований у матеріалах кримінального провадження.

    У перебігу допиту підозрюваному необхідно надати можливість викласти свою позицію щодо суті справи. Питання, що задаються йому слідчим, повинні лежати в площині дослідження наступних груп обставин: 1) про обставини і підстави затримання; 2) про обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється і про докази його причетності до скоєного, що маються у слідчого; 3) про наявність у нього алібі; 4) щодо особистості, минулого, місця та способу життя, трудової й іншої діяльності підозрюваного та його зв’язків.

    При подальших допитах підозрюваного (повторних, додаткових) окрім зазначених вище, до кола питань, що з’ясовуються, можуть входити і такі: чи вчинював він злочини раніше і яке покарання він поніс за це; чи знайомий із потерпілим і свідками, які повідомили про вчинення правопорушення, в яких стосунках знаходяться, якщо він знайомий з ними; за яких причин він опинився на (біля) місця події під час вчинення кримінальної події; де, коли, при яких обставинах на його тілі, одежі, речах з’явилися сліди, що виявлені; яке джерело походження вилучених у нього предметів.

    У підозрюваного, який заперечує свою причетність до кримінального правопорушення, яке розслідується, з’ясовуються можливі, з його точки зору, причини, на підставі яких на нього впала підозра (помилкове впізнання, помста особи, яка неправдиво вказала на нього як на людину, котра скоїла злочин, випадкове знаходження на місці події та ін.).

    Наведений перелік запитань, що задаються в ході допиту підозрюваного не є вичерпним. Він може бути розширений і конкретизований з урахуванням особливості особи, яку допитують, обставин скоєного періоду часу, який пройшов з моменту вчинення правопорушення і до затримання підозрюваного, інших обставин до, під час і після затримання.

    У разі відмови підозрюваного, відповідати на запитання, давати показання слідчий зобов’язаний зупинити допит одразу після отримання такої заяви (ч. 4 ст. 224 КПК).

    Якщо підозрюваний відмовляється давати показання, слідчий повинен з’ясувати мотиви відмови і роз’яснити підозрюваному, що тим самим він позбавляє себе можливості захищатися від підозри, що виникла. За наявності доказів, достовірність яких не викликає сумніву, слідчий може пред’явити їх повністю або частково і запропонувати підозрюваному висловити все, що він думає з цього приводу. В будь-якому випадку слідчий повинен намагатися втягнути підозрюваного в діалог, в перебігу якого докладно й терпляче роз’яснити йому всі несприятливі для нього наслідки позиції, яку він зайняв.

    Якщо підозрюваний заперечує свою причетність до вчиненого злочину, то незалежно від наявності доказів, які його викривають, слідчий повинен уважно вислухати його показання, що підлягають обов’язковому занесенню до протоколу, а потім продовжити допит, використовуючи при цьому найрізноманітніші тактичні прийоми.

    Ретельній і об’єктивній перевірці підлягає посилання підозрюваного на алібі.

    Допит підозрюваного, який визнає свою вину, також повинен вестися настільки ж ретельно й детально, як і особи, що заперечує свою вину.

    При повторному допиті підозрюваного слід мати на увазі його попередні пояснення і показання. У разі їх зміни потрібно з’ясувати причини цього.

    9. Допит експерта. Слідчий, ознайомившись з висновками експерта, має право допитати його з метою одержання роз’яснень або доповнень до висновку.

    Для того, щоб допитати експерта, слідчому необхідно дотримуватися як мінімум двох умов: а) допит проводиться тільки після давання ним висновку і його показання будуть складовою частиною цього висновку, а не самостійним видом доказів; б) допит проводиться, коли немає необхідності в додатковому дослідженні об’єктів, наданих експертові. Отже, метою такого допиту є: уточнення даних, які характеризують компетенцію експерта і його відношення до справи; роз’яснення термінології та окремих формулювань; з’ясування перебігу дослідження експертом й застосованих ним методів, неповного, непослідовного опису процесу цього дослідження у випадках нечіткого викладення в ньому думок; невідповідність між дослідною частиною висновку експерта і висновком; встановлення причин розбіжності між обсягом поставлених питань і відповідями експерта, між висновками членів експертної комісії та іншими питаннями.

    Порядок виклику експерта здійснюється за правилами виклику свідка і пояснюється це обов’язком експерта прибути до слідчого і дати відповіді на запитання під час допиту (п. 2 ч. 5 ст. 69 КПК).

    Експерт, який працює в експертній установі, викликається через керівника цієї установи. У випадку, коли для отримання відповідей на питання, що виникли, необхідна демонстрація науково-технічних засобів, які застосовувалися в ході експертного дослідження, то доцільно допит експерта проводити в експертній установі.

    Допит експерта проводиться за правилами допиту свідка з урахуванням відмінностей в їх процесуальному стані. Перед допитом слідчий, після того, як пересвідчиться в особі експерта, роз’яснює йому мету допиту, його обов’язки та права (ст.ст. 69, 70 КПК) і робить про це позначення в протоколі, яке завіряється підписом допитуємого. Потім слідчий з’ясовує дані про особу, спеціальність, компетенцію експерта, його взаємовідносини з потерпілим, підозрюваним, чи немає підстав, які виключають його участь у кримінальному провадженні.

    Допит рекомендується проводити у формі постановки перед експертом питань, які доцільно викладати конкретно і фіксувати дослівно. Відповіді на поставлені питання експерт надає тільки в межах своєї компетенції і у зв’язку з проведеним експертним дослідженням. Експерт має право власноручно викласти свої відповіді в протоколі допиту.

    10. У Законі (ч. 9 ст. 224 КПК) передбачається, що слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, тобто тут мова йде про очну ставку.

    Визначаючи той факт, що очна ставка має деякі риси, які притаманні допиту, але в той же час цей допит має свої специфічні процесуальні, психологічні та тактичні особливості, зумовлені предметом, умовами та порядком проведення, що характерні тільки цій слідчій дії і які в сукупності дозволяють відрізнити її від інших слідчих дій.

    Очна ставка може бути проведена:

    1) між двома особами одночасно (між свідками, двома потерпілими, між свідком і потерпілим, між свідком (потерпілим) і підозрюваним, між двома підозрюваними). Але очна ставка недопустима між вказаними вище особами і експертом. Пояснюється це різною природою показань свідків, потерпілих, підозрюваного з одного боку і експертів, з другого боку.

    Закон передбачає не тільки присутність, але й активну участь допитуваних на очній ставці. Відповідаючи на запитання слідчого, допитуваний висловлює свою думку з приводу показань іншого учасника, наводять доводи їх помилковості або неправдивості. З дозволу слідчого учасники очної ставки, їхні представники, захисники можуть задавати один одному запитання;

    2) тільки між особами, які раніше були допитані щодо одних і тих же обставин. Звідси, недопустимо проведення очної ставки, якщо передбачувані її учасники не були раніше допитані, або давали лише пояснення до початку розслідування, або якщо протокол допиту одного із учасників очної ставки не був оформлений.

    Учасниками очної ставки в більшості випадків стають особи, які або знайомі між собою, чи бачили один одного на місці події або за інших обставин. Разом із тим, не можна не враховувати, що нерідко на місці події ситуація розвивалася таким чином, що очевидці не встигають запам’ятати один одного. Чи можна проводити очну ставку між ними за наявності в їх показаннях розбіжностей, протиріч? Оскільки в законі немає відповідного обмеження, то в разі необхідності таку очну ставку між цими особами можна проводити.

    Мета очної ставки в КПК прямо не визначена. Однак оскільки необхідною умовою для проведення очної ставки є наявність у показаннях її учасників розбіжностей, то очевидно, що вона проводиться для їх ліквідації. Разом з тим, не всяка ліквідація розбіжностей веде до встановлення істини щодо спірних обставин. Зустрічаються випадки, та й нерідко, коли один з учасників очної ставки відмовляється від раніше даних правдивих показань і підтверджує неправдиві, і, таким чином, розбіжності ліквідовані, але слідчий опинився ще далі від істини. А тому мета очної ставки полягає не в формальній ліквідації розбіжностей у показаннях, а у встановленні істини у спірних обставинах, у визначенні, чиї ж показання відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, яке розслідується.

    Практика підказує, що до розбіжностей слід віднести:

    • 1) розбіжності, що не дають можливості дійти однозначної відповіді про обставини, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні;
    • 2) ті, що мають протилежні оцінки зібраних доказів;
    • 3) розбіжності, котрі компрометують джерела отримання цих доказів;
    • 4) ті, що мають заперечення з приводу засобів отримання певних зібраних під час розслідування доказів.

    Порядок проведення очної ставки наступний. Перед її початком слідчий повинен роз’яснити допитуваним й іншим учасникам суть майбутніх дій, значення і порядок їх виконання, а також роз’яснити права і обов’язки кожного учасника.

    Якщо в проведенні очної ставки беруть участь педагог, законний представник неповнолітнього, представник потерпілого, захисник, експерт, то слідчий нагадує їм (бажано у відсутності допитуваних) про те, що задавати питання можна тільки з дозволу слідчого, а також про те, що недопустимо висловлення зауважень з приводу поведінки допитуваних та показань, які вони дають.

    Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за дачу завідомо неправдивих показань, а потерпілі за давання неправдивих показань. Як і при допиті, їм роз’яснюється право не давати показання і пояснення стосовно себе, членів сім’ї та близьких родичів, про що слідчий робить позначення в протоколі, яке засвідчується підписами допитуваних осіб.

    Приступаючи до допиту на очній ставці, слідчий опитує осіб, між якими вона проводиться, чи знають вони один одного і які в них взаємостосунки. З’ясування вказаних обставин має суттєве значення для оцінки показань, які отримані на очній ставці і впливає на вибір тих чи інших тактичних прийомів.

    Безпосередньо сама очна ставка починається з того, що слідчий пропонує допитуваним по черзі дати показання про ті обставини, для з’ясування яких вона, власне, і проводиться. Після давання показань слідчий може задавати питання кожному з допитуваних. Особи, які беруть участь у проведенні очної ставки, задають запитання допитуваним, що стосуються предмета допиту.

    Показання, які давалися учасниками очної ставки на попередніх допитах, у тому числі і зафіксовані за допомогою аудіо-, відеозапису, можна оголосити лише після давання ними показань на очній ставці й запису їх до протоколу. Оголошення попередніх показань проводиться як за ініціативою слідчого, так і за клопотанням учасників очної ставки, але тільки в тих межах, в яких визнає необхідним слідчий.

    Перебіг і результати очної ставки фіксуються в протоколі та шляхом аудіо-, відеозапису. Застосування останніх забезпечує наочність проведення допиту на очній ставці, збереження мови допитуваних зі всіма її індивідуальними особливостями, емоційним забарвленням. Разом з тим, застосування цих засобів потребує дуже ретельної підготовки і організації цієї слідчої дії.

    Показання осіб, допитаних на очній ставці, заносяться до протоколу в тій послідовності, в якій вони давалися.

    Підкреслимо, що при проведенні очної ставки особливу значущість набуває застосування названих вище технічних засобів фіксації. Це пояснюється тим, що на відміну від звичайного допиту, протокол у ході очної ставки доводиться вести одразу, паралельно з допитом для уникнення неточності в фіксації показань. З цієї ж причини не тільки знижується темп проведення слідчої дії, губиться психологічний контакт, але й у допитуваних з’являється можливість обмінятися умовними знаками в той час, коли слідчий відволікається на фіксацію показань, а допитуваний, який дає неправдиві показання, отримує ще й можливість продумувати свої відповіді з урахуванням одержаної інформації. Застосування аудіо-, відеозапису в ході очної ставки звільняє слідчого від необхідності одразу ж вести протокол, і тому він може повністю зосередитися на допиті учасників очної ставки. Крім того, застосування вказаних технічних засобів фіксації є стримуючим фактором проти змови осіб, які володіють мовою, яка незнайома слідчому. Якщо допитувані все ж таки обмінялися репліками, то потім слідчий може з’ясувати зміст розмови за допомогою перекладача.

    Варто також підкреслити ще один момент, що стосується підстав та процесуального порядку проведення очної ставки. Мова йде про те, що законодавець із незрозумілих для нас мотивів ввів заборону на одночасний допит двох чи більше осіб з участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом із підозрюваним у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи, статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування (див. ост. абз. ч. 9 ст. 224 КПК).

    З приводу цього можна зауважити наступне. Проводити чи не проводити допит на очній ставці – це право слідчого і в більшості випадків саме він є ініціатором її проведення. Але нерідко так трапляється, що ініціативу проведення очної ставки проявляють потерпілі, підозрювані чи захисники останніх. їх клопотання й заяви з цього приводу підлягають задоволенню у випадках наявності дійсної необхідності і з метою встановлення об’єктивної істини в кримінальному провадженні. І у зв’язку з цим треба зупинитися і на наступному аспекті даного питання.

    Мається на увазі проблема реалізації в кримінальному судочинстві права конфронтації. Підпункт (і п. 3 ст. б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає право особи, обвинуваченої в скоєнні кримінального злочину допитувати свідків, які свідчать проти неї, або вимагати їх допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків з його сторони на тих же самих умовах, що й свідків, які свідчать проти нього. Це право обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) в західноєвропейській правовій традиції і визначається як право конфронтації. Близьким за значенням є інститут перехресного допиту в судочинстві країн загального права. Право конфронтації є одним із показників принципу рівності способів надання доказів, який в свою чергу випливає з принципу справедливого судового розгляду.

    Існування вказаних інститутів переслідує декілька цілей: забезпечення права на захист від необгрунтованого обвинувачення; перевірка і забезпечення достовірності доказів, викладених у показаннях свідків обвинувачення (в тому числі потерпілого, іншого підозрюваного, обвинуваченого, висновках і поясненнях експерта), шляхом надання обвинуваченому (підозрюваному) відповідної і належної можливості оскаржити показання будь-яких свідків, які свідчать проти нього.

    Ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод у 1997 р., Україна повністю визнала на своїй території дії підпункту сі п. 3 ст. 6 Конвенції стосовно права підсудного на виклик і допит свідків, а відносно права підозрюваного – тільки в частині права заявляти клопотання щодо виклику і допиту свідків, потерпілих і проведення з ними очної ставки.

    З огляду на висловлене слід зазначити, що передбачена ч. 9 коментованої статті КПК заборона на проведення одночасного допиту декількох осіб (очна ставка) з участю малолітніх або неповнолітніх свідка чи потерпілого виглядає небездоганно з правової точки зору, тим більше, що в багатьох випадках мова може йти про звинувачення підозрюваного у вчиненні тяжких злочинів.

    Стаття 224. Допит

    1. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

    2. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день.

    3. Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі якщо вік особи не встановлено, але є підстави вважати, що особа є малолітньою або неповнолітньою, до встановлення віку такої особи її допит проводиться за правилами, передбаченими для допиту малолітньої або неповнолітньої особи. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий – за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

    4. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

    5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

    6. Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

    7. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

    8. Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

    9. Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі – за давання завідомо неправдивих показань.

    Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставлені запитання. Особи, які беруть участь у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

    Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

    У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

    • Стаття 519. Службові особи, уповноважені на вчинення процесуальних дій
    • Стаття 520. Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні
    • Стаття 521. Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна
    • Стаття 522. Строк законного затримання особи
    • Стаття 523. Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України
    • Стаття 524. Умови відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 525. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 526. Підсудність заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 527. Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 528. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження або залишення заяви без розгляду
    • Стаття 529. Підготовка заяви до розгляду
    • Стаття 530. Судовий розгляд
    • Стаття 531. Судове рішення
    • Стаття 532. Набрання судовим рішенням законної сили
    • Стаття 533. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням
    • Стаття 534. Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні
    • Стаття 535. Звернення судового рішення до виконання
    • Стаття 536. Відстрочка виконання вироку
    • Стаття 537. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків
    • Стаття 538. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку
    • Стаття 539. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку
    • Стаття 540. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі
    • Стаття 519.
    • Стаття 520.
    • Стаття 521.
    • Стаття 522.
    • Стаття 523.
    • Стаття 524.
    • Стаття 525.
    • Стаття 526.
    • Стаття 527.
    • Стаття 528.
    • Стаття 529.
    • Стаття 530.
    • Стаття 531.
    • Стаття 532.
    • Стаття 533.
    • Стаття 534.
    • Стаття 535.
    • Стаття 536.
    • Стаття 537.
    • Стаття 538.
    • Стаття 539.
    • Стаття 540.
    • Стаття 519.
    • Стаття 520.
    • Стаття 521.
    • Стаття 522.
    • Стаття 523.
    • Стаття 524.
    • Стаття 525.
    • Стаття 526.
    • Стаття 527.
    • Стаття 528.
    • Стаття 529.
    • Стаття 530.
    • Стаття 531.
    • Стаття 532.
    • Стаття 533.
    • Стаття 534.
    • Стаття 535.
    • Стаття 536.
    • Стаття 537.
    • Стаття 538.
    • Стаття 539.
    • Стаття 540.
    • Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України
    • Стаття 2. Завдання кримінального провадження
    • Стаття 3. Визначення основних термінів Кодексу
    • Стаття 4. Дія Кодексу в просторі
    • Стаття 5. Дія Кодексу в часі
    • Стаття 6. Дія Кодексу за колом осіб
    • Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження
    • Стаття 8. Верховенство права
    • Стаття 9. Законність
    • Стаття 10. Рівність перед законом і судом
    • Стаття 11. Повага до людської гідності
    • Стаття 12. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність
    • Стаття 13. Недоторканність житла чи іншого володіння особи
    • Стаття 14. Таємниця спілкування
    • Стаття 15. Невтручання у приватне життя
    • Стаття 16. Недоторканність права власності
    • Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини
    • Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї
    • Стаття 19. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення
    • Стаття 20. Забезпечення права на захист
    • Стаття 21. Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень
    • Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
    • Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів
    • Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
    • Стаття 25. Публічність
    • Стаття 26. Диспозитивність
    • Стаття 27. Гласність і відкритість судового провадження та повне фіксування технічними засобами судового засідання і процесуальних дій
    • Стаття 28. Розумні строки
    • Стаття 29. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження
    • Стаття 30. Здійснення правосуддя судом
    • Стаття 31. Склад суду
    • Стаття 32. Територіальна підсудність
    • Стаття 33. Інстанційна підсудність
    • Стаття 33-1. Предметна підсудність Вищого антикорупційного суду
    • Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
    • Стаття 35. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Визначення складу суду
    • Стаття 36. Прокурор
    • Стаття 37. Призначення та заміна прокурора
    • Стаття 38. Орган досудового розслідування
    • Стаття 39. Керівник органу досудового розслідування
    • Стаття 39-1. Керівник органу дізнання
    • Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування
    • Стаття 40-1. Дізнавач
    • Стаття 41. Оперативні підрозділи
    • Стаття 42. Підозрюваний, обвинувачений
    • Стаття 43. Виправданий, засуджений
    • Стаття 44. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого
    • Стаття 45. Захисник
    • Стаття 46. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні
    • Стаття 47. Обов’язки захисника
    • Стаття 48. Залучення захисника
    • Стаття 49. Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням
    • Стаття 50. Підтвердження повноважень захисника
    • Стаття 51. Договір із захисником
    • Стаття 52. Обов’язкова участь захисника
    • Стаття 53. Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії
    • Стаття 54. Відмова від захисника або його заміна
    • Стаття 55. Потерпілий
    • Стаття 56. Права потерпілого
    • Стаття 57. Обов’язки потерпілого
    • Стаття 58. Представник потерпілого
    • Стаття 59. Законний представник потерпілого
    • Стаття 60. Заявник
    • Стаття 61. Цивільний позивач
    • Стаття 62. Цивільний відповідач
    • Стаття 63. Представник цивільного позивача, цивільного відповідача
    • Стаття 64. Законний представник цивільного позивача
    • Стаття 64-1. Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
    • Стаття 64-2. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт
    • Стаття 65. Свідок
    • Стаття 66. Права та обов’язки свідка
    • Стаття 67. Відповідальність свідка
    • Стаття 68. Перекладач
    • Стаття 69. Експерт
    • Стаття 70. Відповідальність експерта
    • Стаття 71. Спеціаліст
    • Стаття 72. Відповідальність спеціаліста
    • Стаття 72-1. Представник персоналу органу пробації
    • Стаття 73. Секретар судового засідання
    • Стаття 74. Судовий розпорядник
    • Стаття 75. Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні
    • Стаття 76. Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні
    • Стаття 77. Підстави для відводу прокурора, слідчого, дізнавача
    • Стаття 78. Підстави для відводу захисника, представника
    • Стаття 79. Підстави для відводу спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта, секретаря судового засідання
    • Стаття 80. Заява про відвід
    • Стаття 81. Порядок вирішення питання про відвід
    • Стаття 82. Наслідки відводу слідчого судді, судді
    • Стаття 83. Наслідки відводу слідчого, дізнавача, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача
    • Стаття 84. Докази
    • Стаття 85. Належність доказів
    • Стаття 86. Допустимість доказу
    • Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини
    • Стаття 88. Недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого
    • Стаття 88-1. Недопустимість доказів, отриманих у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а також у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування
    • Стаття 89. Визнання доказів недопустимими
    • Стаття 90. Значення рішень інших судів у питаннях допустимості доказів
    • Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
    • Стаття 92. Обов’язок доказування
    • Стаття 93. Збирання доказів
    • Стаття 94. Оцінка доказів
    • Стаття 95. Показання
    • Стаття 96. З’ясування достовірності показань свідка
    • Стаття 97. Показання з чужих слів
    • Стаття 98. Речові докази
    • Стаття 99. Документи
    • Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію
    • Стаття 101. Висновок експерта
    • Стаття 102. Зміст висновку експерта
    • Стаття 103. Форми фіксування кримінального провадження
    • Стаття 104. Протокол
    • Стаття 105. Додатки до протоколів
    • Стаття 106. Підготовка протоколу та додатка
    • Стаття 106-1. Інформаційно-телекомунікаційна система досудового розслідування
    • Стаття 107. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження
    • Стаття 108. Журнал судового засідання
    • Стаття 109. Реєстр матеріалів досудового розслідування
    • Стаття 110. Процесуальні рішення
    • Стаття 111. Поняття повідомлення у кримінальному провадженні
    • Стаття 112. Зміст повідомлення
    • Стаття 113. Поняття процесуальних строків
    • Стаття 114. Встановлення процесуальних строків прокурором, слідчим суддею, судом
    • Стаття 115. Обчислення процесуальних строків
    • Стаття 116. Додержання процесуальних строків
    • Стаття 117. Поновлення процесуального строку
    • Стаття 118. Види процесуальних витрат
    • Стаття 119. Зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат
    • Стаття 120. Витрати на правову допомогу
    • Стаття 121. Витрати, пов’язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження
    • Стаття 122. Витрати, пов’язані із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів
    • Стаття 123. Витрати, пов’язані із зберіганням і пересиланням речей і документів
    • Стаття 124. Розподіл процесуальних витрат
    • Стаття 125. Визначення розміру процесуальних витрат
    • Стаття 126. Рішення щодо процесуальних витрат
    • Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
    • Стаття 128. Цивільний позов у кримінальному провадженні
    • Стаття 129. Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні
    • Стаття 130. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
    • Стаття 130-1. Виплата винагороди викривачу
    • Стаття 131. Види заходів забезпечення кримінального провадження
    • Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
    • Стаття 133. Виклик слідчим, прокурором
    • Стаття 134. Судовий виклик
    • Стаття 135. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні
    • Стаття 136. Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом
    • Стаття 137. Зміст повістки про виклик
    • Стаття 138. Поважні причини неприбуття особи на виклик
    • Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик
    • Стаття 140. Привід
    • Стаття 141. Клопотання про здійснення приводу
    • Стаття 142. Розгляд клопотання про здійснення приводу
    • Стаття 143. Виконання ухвали про здійснення приводу
    • Стаття 144. Загальні положення накладення грошового стягнення
    • Стаття 145. Клопотання про накладення грошового стягнення
    • Стаття 146. Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу
    • Стаття 147. Скасування ухвали про накладення грошового стягнення
    • Стаття 148. Загальні положення тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
    • Стаття 149. Наслідки тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
    • Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
    • Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
    • Стаття 152. Вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
    • Стаття 153. Продовження строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом
    • Стаття 154. Загальні положення відсторонення від посади
    • Стаття 155. Клопотання про відсторонення від посади
    • Стаття 155-1. Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення
    • Стаття 156. Розгляд клопотання про відсторонення від посади
    • Стаття 157. Вирішення питання про відсторонення від посади
    • Стаття 158. Продовження строку відсторонення від посади та його скасування
    • Стаття 159. Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів
    • Стаття 160. Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів
    • Стаття 161. Речі і документи, до яких заборонено доступ
    • Стаття 162. Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю
    • Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів
    • Стаття 164. Ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів
    • Стаття 165. Виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів
    • Стаття 166. Наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів
    • Стаття 167. Підстави тимчасового вилучення майна
    • Стаття 168. Порядок тимчасового вилучення майна
    • Стаття 169. Припинення тимчасового вилучення майна
    • Стаття 170. Накладення арешту на майно
    • Стаття 171. Клопотання про арешт майна
    • Стаття 172. Розгляд клопотання про арешт майна
    • Стаття 173. Вирішення питання про арешт майна
    • Стаття 174. Скасування арешту майна
    • Стаття 175. Виконання ухвали про арешт майна
    • Стаття 176. Загальні положення про запобіжні заходи
    • Стаття 177. Мета і підстави застосування запобіжних заходів
    • Стаття 178. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
    • Стаття 179. Особисте зобов’язання
    • Стаття 180. Особиста порука
    • Стаття 181. Домашній арешт
    • Стаття 182. Застава
    • Стаття 183. Тримання під вартою
    • Стаття 184. Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів
    • Стаття 185. Відкликання, зміна або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу
    • Стаття 186. Строки розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
    • Стаття 187. Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
    • Стаття 188. Клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
    • Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу
    • Стаття 190. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу
    • Стаття 191. Дії уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання
    • Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання
    • Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
    • Стаття 194. Застосування запобіжного заходу
    • Стаття 195. Застосування електронних засобів контролю
    • Стаття 196. Ухвала про застосування запобіжних заходів
    • Стаття 197. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
    • Стаття 198. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів
    • Стаття 199. Порядок продовження строку тримання під вартою
    • Стаття 200. Клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу
    • Стаття 201. Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу
    • Стаття 201-1. Скасування запобіжного заходу
    • Стаття 202. Порядок звільнення особи з-під варти
    • Стаття 203. Негайне припинення дії запобіжних заходів
    • Стаття 204. Заборона затримання без дозволу слідчого судді, суду
    • Стаття 205. Виконання ухвали щодо обрання запобіжного заходу
    • Стаття 206. Загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини
    • Стаття 206-1. Ухвала слідчого судді, суду про примусове годування підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
    • Стаття 207. Законне затримання
    • Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою
    • Стаття 209. Момент затримання
    • Стаття 210. Доставлення до органу досудового розслідування
    • Стаття 211. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду
    • Стаття 212. Особа, відповідальна за перебування затриманих
    • Стаття 213. Повідомлення інших осіб про затримання
    • Стаття 214. Початок досудового розслідування
    • Стаття 215. Досудове розслідування злочинів і кримінальних проступків
    • Стаття 216. Підслідність
    • Стаття 217. Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування
    • Стаття 218. Місце проведення досудового розслідування
    • Стаття 219. Строки досудового розслідування
    • Стаття 220. Розгляд клопотань під час досудового розслідування
    • Стаття 221. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення
    • Стаття 222. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування
    • Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій
    • Стаття 224. Допит
    • Стаття 225. Допит під час досудового розслідування в судовому засіданні
    • Стаття 226. Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи
    • Стаття 227. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи
    • Стаття 228. Пред’явлення особи для впізнання
    • Стаття 229. Пред’явлення речей для впізнання
    • Стаття 230. Пред’явлення трупа для впізнання
    • Стаття 231. Протокол пред’явлення для впізнання
    • Стаття 232. Проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування
    • Стаття 233. Проникнення до житла чи іншого володіння особи
    • Стаття 234. Обшук
    • Стаття 235. Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи
    • Стаття 236. Виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи
    • Стаття 237. Огляд
    • Стаття 238. Огляд трупа
    • Стаття 239. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією
    • Стаття 240. Слідчий експеримент
    • Стаття 241. Освідування особи
    • Стаття 242. Підстави проведення експертизи
    • Стаття 243. Порядок залучення експерта
    • Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи
    • Стаття 245. Отримання зразків для експертизи
    • Стаття 245-1. Зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису
    • Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій
    • Стаття 247. Слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій
    • Стаття 248. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії
    • Стаття 249. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії
    • Стаття 250. Проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді
    • Стаття 251. Вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій
    • Стаття 252. Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій
    • Стаття 253. Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії
    • Стаття 254. Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій
    • Стаття 255. Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні
    • Стаття 256. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні
    • Стаття 257. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації
    • Стаття 258. Загальні положення про втручання у приватне спілкування
    • Стаття 259. Збереження інформації
    • Стаття 260. Аудіо-, відеоконтроль особи
    • Стаття 261. Накладення арешту на кореспонденцію
    • Стаття 262. Огляд і виїмка кореспонденції
    • Стаття 263. Зняття інформації з електронних комунікаційних мереж
    • Стаття 264. Зняття інформації з електронних інформаційних систем
    • Стаття 265. Фіксація та збереження інформації, отриманої з електронних комунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем
    • Стаття 266. Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів
    • Стаття 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи
    • Стаття 268. Установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу)
    • Стаття 269. Спостереження за особою, річчю або місцем
    • Стаття 269-1. Моніторинг банківських рахунків
    • Стаття 270. Аудіо-, відеоконтроль місця
    • Стаття 271. Контроль за вчиненням злочину
    • Стаття 272. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
    • Стаття 273. Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій
    • Стаття 274. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження
    • Стаття 275. Використання конфіденційного співробітництва
    • Стаття 276. Випадки повідомлення про підозру
    • Стаття 277. Зміст письмового повідомлення про підозру
    • Стаття 278. Вручення письмового повідомлення про підозру
    • Стаття 279. Зміна повідомлення про підозру
    • Стаття 280. Підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру
    • Стаття 281. Розшук підозрюваного
    • Стаття 282. Відновлення досудового розслідування
    • Стаття 283. Загальні положення закінчення досудового розслідування
    • Стаття 284. Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи
    • Стаття 285. Загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності
    • Стаття 286. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності
    • Стаття 287. Клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності
    • Стаття 288. Розгляд питання про звільнення від кримінальної відповідальності
    • Стаття 289. Відновлення провадження при відмові від поручительства
    • Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні
    • Стаття 291. Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування
    • Стаття 292. Клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру
    • Стаття 293. Надання копії обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та реєстру матеріалів досудового розслідування
    • Стаття 294. Загальні положення продовження строку досудового розслідування
    • Стаття 295. Порядок продовження строку досудового розслідування прокурором
    • Стаття 295-1. Порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею
    • Стаття 297-1. Загальні положення спеціального досудового розслідування
    • Стаття 297-2. Клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування
    • Стаття 297-3. Розгляд клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування
    • Стаття 297-4. Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування
    • Стаття 297-5. Порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування
    • Стаття 298. Особливості початку досудового розслідування у формі дізнання
    • Стаття 298-1. Процесуальні джерела доказів у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки
    • Стаття 298-2. Затримання уповноваженою службовою особою особи, яка вчинила кримінальний проступок
    • Стаття 298-3. Вилучення речей і документів
    • Стаття 298-4. Особливості повідомлення про підозру
    • Стаття 298-5. Порядок продовження, зупинення строків дізнання
    • Стаття 299. Запобіжні заходи під час досудового розслідування кримінальних проступків
    • Стаття 300. Слідчі (розшукові) дії під час досудового розслідування кримінальних проступків
    • Стаття 301. Особливості закінчення дізнання
    • Стаття 302. Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні
    • Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
    • Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження
    • Стаття 305. Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування
    • Стаття 306. Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування
    • Стаття 307. Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування
    • Стаття 308. Оскарження недотримання розумних строків
    • Стаття 309. Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування
    • Стаття 310. Порядок оскарження ухвал слідчого судді
    • Стаття 311. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора, які можуть оскаржуватися слідчим або дізнавачем
    • Стаття 312. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора
    • Стаття 313. Порядок вирішення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора
    • Стаття 314. Підготовче судове засідання
    • Стаття 314-1. Складання досудової доповіді
    • Стаття 315. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду
    • Стаття 316. Закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду
    • Стаття 317. Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) та право на ознайомлення з ними
    • Стаття 318. Строки і загальний порядок судового розгляду
    • Стаття 319. Незмінність складу суду
    • Стаття 320. Запасний суддя
    • Стаття 321. Головуючий у судовому засіданні
    • Стаття 322. Безперервність судового розгляду
    • Стаття 323. Наслідки неприбуття обвинуваченого
    • Стаття 324. Наслідки неприбуття прокурора і захисника
    • Стаття 325. Наслідки неприбуття потерпілого
    • Стаття 326. Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження
    • Стаття 327. Наслідки неприбуття свідка, спеціаліста, перекладача, представника уповноваженого органу з питань пробації і експерта
    • Стаття 328. Право перебувати в залі судового засідання
    • Стаття 329. Обов’язки присутніх у залі судового засідання
    • Стаття 330. Заходи до порушників порядку судового засідання
    • Стаття 331. Обрання, скасування, зміна або продовження запобіжного заходу в суді
    • Стаття 332. Проведення експертизи за ухвалою суду
    • Стаття 333. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження
    • Стаття 334. Об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 335. Зупинення судового провадження
    • Стаття 336. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження
    • Стаття 337. Визначення меж судового розгляду
    • Стаття 338. Зміна обвинувачення в суді
    • Стаття 339. Висунення додаткового обвинувачення, початок провадження щодо юридичної особи під час судового розгляду
    • Стаття 340. Відмова від підтримання державного обвинувачення
    • Стаття 341. Погодження зміни обвинувачення, висунення нового обвинувачення, відмови від підтримання державного обвинувачення та початку провадження щодо юридичної особи під час судового розгляду
    • Стаття 342. Відкриття судового засідання
    • Стаття 343. Повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами
    • Стаття 344. Оголошення складу суду і роз’яснення права відводу
    • Стаття 345. Повідомлення про права і обов’язки
    • Стаття 346. Заборона присутності свідків у залі судового засідання
    • Стаття 347. Початок судового розгляду
    • Стаття 348. Роз’яснення обвинуваченому суті обвинувачення
    • Стаття 349. Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження
    • Стаття 350. Розгляд судом клопотань учасників судового провадження
    • Стаття 351. Допит обвинуваченого
    • Стаття 352. Допит свідка
    • Стаття 353. Допит потерпілого
    • Стаття 354. Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого
    • Стаття 355. Пред’явлення для впізнання
    • Стаття 356. Допит експерта в суді
    • Стаття 357. Дослідження речових доказів
    • Стаття 358. Дослідження документів
    • Стаття 359. Дослідження звуко- і відеозаписів
    • Стаття 360. Консультації та роз’яснення спеціаліста
    • Стаття 361. Огляд на місці
    • Стаття 362. Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосудності обвинуваченого
    • Стаття 363. Закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами
    • Стаття 364. Судові дебати
    • Стаття 365. Останнє слово обвинуваченого
    • Стаття 366. Вихід суду для ухвалення вироку
    • Стаття 367. Таємниця наради суддів
    • Стаття 368. Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку
    • Стаття 369. Види судових рішень
    • Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
    • Стаття 371. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
    • Стаття 372. Зміст ухвали
    • Стаття 373. Види вироків
    • Стаття 374. Зміст вироку
    • Стаття 375. Ухвалення судового рішення і окрема думка судді
    • Стаття 376. Проголошення судового рішення
    • Стаття 377. Звільнення обвинуваченого з-під варти
    • Стаття 378. Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого
    • Стаття 379. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні
    • Стаття 380. Роз’яснення судового рішення
    • Стаття 381. Загальні положення провадження щодо кримінальних проступків
    • Стаття 382. Розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні
    • Стаття 383. Порядок провадження в суді присяжних
    • Стаття 384. Роз’яснення права на суд присяжних
    • Стаття 385. Виклик присяжних
    • Стаття 386. Права і обов’язки присяжного
    • Стаття 387. Відбір присяжних у суді
    • Стаття 388. Приведення присяжних до присяги
    • Стаття 389. Недопустимість незаконного впливу на присяжного
    • Стаття 390. Усунення присяжного
    • Стаття 391. Порядок наради і голосування в суді присяжних
    • Стаття 392. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
    • Стаття 393. Право на апеляційне оскарження
    • Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень
    • Стаття 395. Порядок і строки апеляційного оскарження
    • Стаття 396. Вимоги до апеляційної скарги
    • Стаття 397. Дії суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг
    • Стаття 398. Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції
    • Стаття 399. Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження
    • Стаття 400. Наслідки подання апеляційної скарги
    • Стаття 401. Підготовка до апеляційного розгляду
    • Стаття 402. Заперечення на апеляційну скаргу
    • Стаття 403. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження
    • Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
    • Стаття 405. Апеляційний розгляд
    • Стаття 406. Письмове апеляційне провадження
    • Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги
    • Стаття 408. Зміна вироку або ухвали суду судом апеляційної інстанції
    • Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції
    • Стаття 410. Неповнота судового розгляду
    • Стаття 411. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
    • Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону
    • Стаття 413. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
    • Стаття 414. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого
    • Стаття 415. Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції
    • Стаття 416. Особливості нового розгляду судом першої інстанції
    • Стаття 417. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції
    • Стаття 418. Судові рішення суду апеляційної інстанції
    • Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
    • Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції
    • Стаття 421. Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого
    • Стаття 422. Порядок перевірки ухвал слідчого судді
    • Стаття 422-1. Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті
    • Стаття 423. Повернення матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 424. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку
    • Стаття 425. Право на касаційне оскарження
    • Стаття 426. Порядок і строки касаційного оскарження
    • Стаття 427. Вимоги до касаційної скарги
    • Стаття 428. Відкриття касаційного провадження
    • Стаття 429. Залишення касаційної скарги без руху або її повернення
    • Стаття 430. Підготовка касаційного розгляду
    • Стаття 431. Заперечення на касаційну скаргу
    • Стаття 432. Відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження
    • Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
    • Стаття 434. Касаційний розгляд
    • Стаття 434-1. Підстави для передачі кримінального провадження на розгляд палати, об’єднаної або Великої Палати Верховного Суду
    • Стаття 434-2. Порядок передачі кримінального провадження на розгляд палати, об’єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду
    • Стаття 435. Письмове касаційне провадження
    • Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги
    • Стаття 437. Недопустимість погіршення правового становища виправданого та засудженого
    • Стаття 438. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції
    • Стаття 439. Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції
    • Стаття 440. Закриття кримінального провадження судом касаційної інстанції
    • Стаття 441. Судові рішення суду касаційної інстанції
    • Стаття 442. Постанова суду касаційної інстанції
    • Стаття 443. Повернення матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 459. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 460. Право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 461. Строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 462. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 463. Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 464. Відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 465. Відмова від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслідки
    • Стаття 466. Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 467. Судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами
    • Стаття 468. Угоди в кримінальному провадженні
    • Стаття 469. Ініціювання та укладення угоди
    • Стаття 470. Обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості
    • Стаття 471. Зміст угоди про примирення
    • Стаття 472. Зміст угоди про визнання винуватості
    • Стаття 473. Наслідки укладення та затвердження угоди
    • Стаття 474. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди
    • Стаття 475. Вирок на підставі угоди
    • Стаття 476. Наслідки невиконання угоди
    • Стаття 477. Поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
    • Стаття 478. Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
    • Стаття 479. Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення
    • Стаття 479-1. Особливості закінчення досудового розслідування
    • Стаття 479-2. Особливості судового провадження
    • Стаття 480. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження
    • Стаття 480-1. Особливості початку досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених суддею Вищого антикорупційного суду
    • Стаття 481. Повідомлення про підозру
    • Стаття 482. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу стосовно судді
    • Стаття 482-1. Кримінальне провадження стосовно суддів Вищого антикорупційного суду
    • Стаття 482-2. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій стосовно народного депутата України
    • Стаття 483. Інформування державних та інших органів чи службових осіб
    • Стаття 484. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх
    • Стаття 485. Обставини, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх
    • Стаття 486. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
    • Стаття 487. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
    • Стаття 488. Участь законного представника неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
    • Стаття 489. Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
    • Стаття 490. Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
    • Стаття 491. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
    • Стаття 492. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу
    • Стаття 493. Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд
    • Стаття 494. Виділення в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім
    • Стаття 495. Тимчасове видалення неповнолітнього обвинуваченого із залу судового засідання
    • Стаття 496. Участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції
    • Стаття 497. Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру
    • Стаття 498. Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру
    • Стаття 499. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
    • Стаття 500. Порядок судового розгляду
    • Стаття 501. Ухвали суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
    • Стаття 502. Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру
    • Стаття 503. Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру
    • Стаття 504. Порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб
    • Стаття 505. Обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
    • Стаття 506. Права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
    • Стаття 507. Участь захисника
    • Стаття 508. Запобіжні заходи
    • Стаття 509. Психіатрична експертиза
    • Стаття 510. Об’єднання і виділення кримінальних проваджень
    • Стаття 511. Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
    • Стаття 512. Судовий розгляд
    • Стаття 513. Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру
    • Стаття 514. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
    • Стаття 515. Відновлення кримінального провадження
    • Стаття 516. Оскарження ухвали суду
    • Стаття 517. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження
    • Стаття 518. Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю
    • Стаття 519. Службові особи, уповноважені на вчинення процесуальних дій
    • Стаття 520. Процесуальні дії під час кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні
    • Стаття 521. Строк звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна
    • Стаття 522. Строк законного затримання особи
    • Стаття 523. Місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України
    • Стаття 524. Умови відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 525. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 526. Підсудність заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 527. Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    • Стаття 528. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження або залишення заяви без розгляду
    • Стаття 529. Підготовка заяви до розгляду
    • Стаття 530. Судовий розгляд
    • Стаття 531. Судове рішення
    • Стаття 532. Набрання судовим рішенням законної сили
    • Стаття 533. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням
    • Стаття 533-1. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після набрання судовим рішенням законної сили
    • Стаття 534. Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні
    • Стаття 535. Звернення судового рішення до виконання
    • Стаття 536. Відстрочка виконання вироку
    • Стаття 537. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків
    • Стаття 538. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку
    • Стаття 539. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку
    • Стаття 540. Зарахування у строк відбування покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі
    • Стаття 541. Роз’яснення термінів
    • Стаття 542. Обсяг міжнародного співробітництва під час кримінального провадження
    • Стаття 543. Законодавство, що регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
    • Стаття 544. Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без договору
    • Стаття 545. Центральний орган України
    • Стаття 546. Інформація, що містить державну таємницю
    • Стаття 547. Виконання процесуальних дій дипломатичними представництвами або консульськими установами
    • Стаття 548. Запит про міжнародне співробітництво
    • Стаття 549. Зберігання та передання речових доказів і документів
    • Стаття 550. Доказова сила офіційних документів
    • Стаття 551. Запит про міжнародну правову допомогу
    • Стаття 552. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу
    • Стаття 553. Наслідки виконання запиту в іноземній державі
    • Стаття 554. Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу
    • Стаття 555. Повідомлення про результати розгляду запиту
    • Стаття 556. Конфіденційність
    • Стаття 557. Відмова у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу
    • Стаття 558. Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України
    • Стаття 559. Відкладення надання міжнародної правової допомоги
    • Стаття 560. Завершення процедури надання міжнародної правової допомоги
    • Стаття 561. Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги
    • Стаття 562. Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу
    • Стаття 563. Присутність представників компетентних органів запитуючої держави
    • Стаття 564. Вручення документів
    • Стаття 565. Тимчасова передача
    • Стаття 566. Виклик особи, яка перебуває за межами України
    • Стаття 567. Допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції
    • Стаття 568. Розшук, арешт і конфіскація майна
    • Стаття 569. Контрольована поставка
    • Стаття 570. Прикордонне переслідування
    • Стаття 571. Створення і діяльність спільних слідчих груп
    • Стаття 572. Оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб, відшкодування завданої шкоди та витрати, пов’язані з наданням міжнародної правової допомоги на території України
    • Стаття 573. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію)
    • Стаття 574. Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції)
    • Стаття 575. Порядок підготовки документів та направлення запитів
    • Стаття 576. Межі кримінальної відповідальності виданої особи
    • Стаття 577. Зарахування строку тримання виданої особи під вартою
    • Стаття 578. Інформування про результати кримінального провадження щодо виданої особи
    • Стаття 579. Тимчасова видача
    • Стаття 580. Особливості тримання під вартою
    • Стаття 581. Права особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію)
    • Стаття 582. Особливості затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України
    • Стаття 583. Тимчасовий арешт
    • Стаття 584. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)
    • Стаття 585. Застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави
    • Стаття 586. Припинення тимчасового арешту або запобіжного заходу
    • Стаття 587. Проведення екстрадиційної перевірки
    • Стаття 588. Видача особи (екстрадиція) у спрощеному порядку
    • Стаття 589. Відмова у видачі особи (екстрадиції)
    • Стаття 590. Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію)
    • Стаття 591. Порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію)
    • Стаття 592. Відстрочка передачі
    • Стаття 593. Фактична передача особи
    • Стаття 594. Витрати, пов’язані з вирішенням питання про видачу особи іноземній державі
    • Стаття 595. Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав
    • Стаття 596. Неможливість перейняття кримінального провадження
    • Стаття 597. Тримання під вартою особи до отримання запиту про перейняття кримінального провадження
    • Стаття 598. Порядок кримінального провадження, що перейняте від іншої держави
    • Стаття 599. Порядок і умови передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави
    • Стаття 600. Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження іншій державі
    • Стаття 601. Наслідки передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави
    • Стаття 602. Підстави і порядок виконання вироків судів іноземних держав
    • Стаття 603. Розгляд судом питання про виконання вироку суду іноземної держави
    • Стаття 604. Виконання вироку суду іноземної держави
    • Стаття 605. Підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання
    • Стаття 606. Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання
    • Стаття 607. Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах
    • Стаття 608. Повідомлення про зміну або скасування вироку суду України щодо громадянина іноземної держави
    • Стаття 609. Порядок розгляду запиту (клопотання) про передачу громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні
    • Стаття 610. Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України
    • Стаття 611. Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи
    • Стаття 612. Повідомлення про зміну або скасування вироку суду іншої держави
    • Стаття 613. Витрати, пов’язані з передачею засудженої особи
    • Стаття 614. Визнання та виконання вироків міжнародних судових установ
    • Стаття 615. Особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану
    • Стаття 615-1. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану
    • Стаття 616. Скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або зміна запобіжного заходу з інших підстав
    • Стаття 617. Обсяг і порядок співробітництва з Міжнародним кримінальним судом
    • Стаття 618. Центральні органи України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом
    • Стаття 619. Консультації з Міжнародним кримінальним судом
    • Стаття 620. Передання кримінального провадження в рамках співробітництва з Міжнародним кримінальним судом
    • Стаття 621. Виконання прохання Міжнародного кримінального суду про надання допомоги
    • Стаття 622. Конфіденційність та захист відомостей, що стосуються національної безпеки України під час співробітництва з Міжнародним кримінальним судом
    • Стаття 623. Забезпечення збереження доказів
    • Стаття 624. Виконання Міжнародним кримінальним судом функцій на території України
    • Стаття 625. Тимчасова передача особи до Міжнародного кримінального суду для проведення процесуальних дій
    • Стаття 626. Запити (прохання) до Міжнародного кримінального суду
    • Стаття 627. Права особи, стосовно якої надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про співробітництво
    • Стаття 628. Особливості затримання осіб, які розшукуються Міжнародним кримінальним судом або стосовно яких надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу
    • Стаття 629. Застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт (тимчасового арешту)
    • Стаття 630. Передача особи до Міжнародного кримінального суду у спрощеному порядку
    • Стаття 631. Виконання прохання Міжнародного кримінального суду про арешт і передачу
    • Стаття 632. Тимчасове звільнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
    • Стаття 633. Організація передачі особи до Міжнародного кримінального суду
    • Стаття 634. Транзитне перевезення особи, яка передається до Міжнародного кримінального суду
    • Стаття 635. Витрати, пов’язані з виконанням прохань Міжнародного кримінального суду про співробітництво
    • Стаття 636. Виконання рішень Міжнародного кримінального суду

    «Та давай розказуй! Не бійся! Все одно говоримо без протокола!». Знайомі слова? Впевнений, що кожен адвокат чув з вуст своїх підзахисних історії про те, як працівники поліції будь-яким чином умовляли їх розказати про вчинення злочину, наголошували, що така розмова «нікуди не піде» тощо…

    Однак у подальшому такі «непротокольні» розмови використовувались слідством як доказ, здобутий під час провадження НСРД.

    Отже виникає питання – чи є такі докази допустимими? Чи можуть вони доводити вину?

    Касаційний кримінальний суд ОДНОЗНАЧНО вважає, що ні.

    У даній справі особу було виправдано за ч. 3 ст. 187 КК України у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості. З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

    Проте, прокурором на такі рішення було подано касаційну скаргу у якій зазначено, що судами необґрунтовано визнано недопустимим протокол негласної слідчої розшукової дії, аудіо-, відеоконтролю особи на якому зафіксовано розповідь про обставини вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

    Оцінюючи такі доводи ККС зробив висновок про їх необґрунтованість та у своїй постанові вказав, що надані прокурором протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відеозаписи цих слідчих дій є недопустимими доказами, посилаючись на те, що у даному конкретному випадку з огляду на зміст вказаних протоколів фактично мав місце допит обвинувачених, а не втручання у приватне життя/

    Такий висновок судом було зроблено на підставі того, що Допит підозрюваного – це слідча дія, що провадиться шляхом опитування особи, яка має статус підозрюваного, з метою одержання даних щодо обставин, які стали підставою для її затримання або застосування запобіжного заходу, а також для отримання іншої інформації, яка має доказове чи інше значення для кримінального провадження.

    Положеннями ч. 3 ст. 224 КПК України визначено, що перед допитом встановлюється особа, роз`яснюються її права, а також порядок проведення допиту.

    При цьому кримінальним процесуальним законом визначено, що в ході допиту підозрюваного в рамках кримінального провадження щодо особливо тяжких злочинів присутність захисника є обов`язковою.

    Під час допиту підозрюваний може особисто розповісти про обставини, які стосуються предмета допиту, або давати відповіді на запитання слідчого чи захисника. При цьому в ході допиту слідчий з метою викриття підозрюваного і одержання правдивих показань та достовірної інформації може розпитувати останнього про дату, час, місце, обставини вчинення злочину, наявність співучасників та встановлювати інші обставини.

    У свою чергу негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт і методи проведення яких не підлягають розголошенню, спрямовані на збирання, перевірку чи дослідження фактичних даних у конкретному кримінальному провадженні, та які проводяться у разі крайньої необхідності, коли відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати іншим способом.

    Аналізуючи зміст протоколів про проведення НСРД суд вбачає те, що в ході вказаних «негласних слідчих (розшукових) слідчих дій» органом досудового розслідування фактично проводився саме допит підозрюваних, а не втручання в приватне життя. При цьому в ході проведення допиту, як правильно було встановлено місцевим судом, підозрюваним не було роз`яснено їх права та не забезпечено участі захисника, а тому судом першої інстанції обґрунтовано визнано вказані докази недопустимими.

Related Post

Як називається дерево з білим листямЯк називається дерево з білим листям

Зміст:1 Дерево з білим листям1.1 листопадні дерева1.1.1 акація1.1.2 береза1.1.3 вільха1.1.4 Тополя1.1.5 Ясень1.1.6 Кінський каштан1.2 плодові1.2.1 ліщина1.2.2 глід1.2.3 жимолость1.2.4 Слива, вишня, черемха, черешня1.2.5 бузина1.2.6 горобина1.2.7 яблуня1.2.8 персик1.3 Вічнозелені листяні рослини1.3.1 рододендрон1.3.2

Чим запамяталося 20 століттяЧим запамяталося 20 століття

Розвиток української прози 20-х років XX ст. Історія розвитку української літератури мала такий же надзвичайно складний, самобутній шлях, як історія країни в цілому. Література зберігає та передає загальнонаціональні, загальнолюдські цінності

Для чого призначають ремантадинДля чого призначають ремантадин

Показання для застосування Профілактика та лікування грипу, спричиненого вірусом типу А, профілактика кліщового енцефаліту вірусної етіології у дорослих. Римантадин (альфа-метил-1-адамантан-метиламіну гідрохлорид) схвалений для застосування в США в 1993 р., у