Для правопису важливо вміти розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому (які пишуться окремо).
Щоб – правильний варіант написання сполучника в українській мові. За правилами української граматики цей сполучник пишеться разом і служить для зв'язку слів у реченні.
що б там не було
Сполучники ПРОТЕ, ЗАТЕ, ЩОБ, ЯКБИ, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прийменником або часткою, які пишуться окремо.
ТОЩО, невідм. Уживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження; і таке інше.
Для правопису важливо вміти розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому (які пишуться окремо).
Правильно. Щоб – правильний варіант написання сполучника в українській мові. За правилами української граматики цей сполучник пишеться разом і служить для зв’язку слів у реченні. Щоб не …