Перевірені досвідом рекомендації Українцям Сергій вивчав варіації довжини плодів у малини

Сергій вивчав варіації довжини плодів у малини

МАЛИНА ЗВИЧАЙНА

Малина звичайна — Rubus idaeus L. (від rubus — лат. назви малини або ожини; від ruber — червоний; idaeus — від грец. idaios — ідський (за Плінієм, від гори Іда на о. Кріт) — напівкущ з роду рубус (Rubus L.) родини розові (Rosaceae L.); рос. назва — малина, англ. — raspberry. Дикоросла М.з. росте в лісовій і лісостеповій зонах Росії, на Кавказі, в Західному і Східному Сибіру, в Україні у мішаних і хвойних лісах, у горах (до 2000 м), на галявинах, вирубках, згарищах, по берегах річок, в ярах. М.з. широко культивується на присадибних ділянках і в промислових цілях. Відомо багато сортів рослини, в тому числі — ремонтантних, із жовтими і чорними плодами.

Малина звичайна — колючий напівкущ, має річні вегетативні пагони і здерев’янілі дворічні стебла, завв. 0,5–1,8 м. Однорічні пагони трав’янисті, безплідні, із загнутими донизу колючками, зелені, із сизим нальотом, дворічні пагони — здерев’янілі, з колючками тільки на бічних зелених гілочках, жовтувато-коричневого кольору, утворюють укорочені квітконосні гілочки. Листки чергові, трійчасті або непарно-перистоскладні, з 3–5(7) яйцеподібними листочками і ниткоподібними прилистками. Квітки двостатеві, п’ятипелюсткові, білі, у щиткоподібно-волосистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Цвіте у червні–липні, плоди достигають у липні–серпні. Плід — складна червона соковита кістянка округлої чи конусоподібної форми, складається з великої кількості (30–60) окремих кістянок, що зрослися. Останні утворюють порожнистий конус з округлою верхівкою діаметром 7,5–12 мм. Усередині кістянки містять кісточку з ямчастою поверхнею. Плоди сизо-малинового кольору, кісточки — темно-жовтого.

Офіцинальною сировиною є плоди малини звичайної — Fructus Rubi idaei, які збирають лише в суху погоду, цілком стиглі, без квітоніжок і квітколожа. Їх складають у неглибокі кошики, швидко транспортують до місця сушіння, де очищують від гілочок, недозрілих і перезрілих, м’ятих і зіпсованих плодів і розкладають тонким шаром. Спочатку підв’ялюють на відкритому повітрі, потім досушують у сушарках при поступовому підвищенні температури (30–50–60 °С), розкладаючи тонким шаром на тканині, обережно перегортають. Вихід сировини — 16–18%. Термін придатності сушених плодів — 2 роки.

У народній медицині використовують квітки (Flores Rubi idaei) і листя (Folia Rubi idaei) М.з., які збирають у травні–червні й сушать під наметами. Листя рекомендують заготовляти з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки із грубого загального черешка.

Плоди малини звичайної містять:

  • вуглеводи — до 7,5% (фруктоза, глюкоза, сахароза);
  • пектинові речовини 0,45–0,73%;
  • органічні кислоти та їх похідні — до 2,0% (яблучна, лимонна, саліцилова, винна, сорбінова, мурашина, оцтова, пропіонова, масляна, капронова, 2-метилбутанова, 3-метил-2-бутенова, октанова і деканова кислоти, етилацетат, 3-метил-2-бутен-1-ілацетат, 3-метил-2-бутен-1-ілформіат, цис-3-гексен-1-ілацетат, цис-3-гексен-1-ілформіат, етил-5-гідроксіоктаноат, етил-5-гідроксидеканоат);
  • у насінні до 21% жирної олії;
  • вітаміни (аскорбінова кислота — до 0,45мг%, тіамін (В1), рибофлавін (В2) 0,012 мг%, нікотинова кислота (РР) 0,6 мг%, фолієва кислота, каротиноїди — 0,3–06 мг% (α-каротин, β-каротин, α-токоферол, γ-токоферол, δ-токоферол);
  • мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт);
  • бензол і його похідні (ксилол, бензальдегід, бензойна кислота, бензилацетат, бензиловий спирт, 3,4-диметоксибензальдегід, (2-етилгексил)фталат, дибутилфталат);
  • фенол і його похідні (4-вінілфенол, 2-метокси-4-вінілфенол, 2-метокси-5-вінілфенол, 2-фенілетиловий спирт, транс-коричний спирт, евгенол, ванілін, 4-(4′-гідроксифеніл)бутан-2-он (распберрі-кетон), 4′-О-β-D-глюкопіранозид 4-(4′-гідроксифеніл)бутан-2-она, 3′-О-β-D-глюкопіранозид 4-(3′,4′-дигідроксифеніл)бутан-2-она;
  • фенолкарбонові кислоти та їх похідні (кавова, n-кумарова, ферулова, ванілінова, гентизинова, n-гідроксибензойна, гомопротокатехова, протокатехова, саліцилова, 4′-(4»-ацетил)арабінозид і 4′-(4»-ацетил)ксилозид елагової кислоти;
  • флавоноїди — до 1,4% (3-глюкуронід кверцетину, 3-глюкуронід і 3-О-β-D-глюкопіранозид кемпферолу, (+)-катехін, (-)-епікатехін, 3-глюкозид, 3-софорозид, 3-софорозидо-5-рамнозид, 3-рутинозид, 3-глюкозилрутинозид і 3-самбубіозид-5-рамнозид ціанідину, 3-глюкозид пеларгонідину;
  • похідні фурану (2,5-диметил-4-гідрокси-3(2Н)-фуранон, 2,5-диметил-4-метокси-3(2Н)-фуранон, 5-метил-4-гідрокси-3(2Н)-фуранон; аліфатичні спирти, альдегіди, кетони і їх похідні (етанол, 2-метилпропанол, 2-метилбутан-1-ол, пентан-1-ол, 3-метил-2-бутен-1-ол, гексан-1-ол, транс-3-гексен-1-ол, цис-3-гексен-1-ол, транс-2-гексен-1-ол, ацетоїн, гексаналь, транс-2-гексеналь, 6-метил-5-гептен-2-он;
  • дубильні речовини — до 0,3%;
  • ефірну олію (α-іонон, α-пінен, лімонен, α-терпінолен, нерол, гераніол, α-терпінеол, терпінен-4-ол, ліналоол, ліналоол оксид, n-цимол, піперитон, сабінен, цис-сабінол, транс-каріофілен, α-феландрен, гумулен, α-елемен);
  • β-ситостерин.
  • Листя М.з. містить: тритерпеноїди (олеан-18-ен-1β, 2α,3α-тріол, олеан-12-єн-3β,29-діол, урс-12-ен-3β,30-діол, 3β-(О-β-D-глюкопіранозил)олеан-12-ен-1α, 2α,3β-триол, 28-(О-β-D-глюкопіранозил)урс-12-ен-2α,3β,19α-тригідрокси-28-ова кислота, 3β-(О-β-D-глюкопіранозил)олеан-12-ен-1α,2α,3β-тригідрокси -28-ова кислота; фенолкарбонові кислоти та їх похідні (галова і елагова кислоти, метилгалат); флавоноїди (кверцетин, 3-О-β-D-глюкозид, 3-О-β-D-галактозид, 3-О-α-L-арабінопірозид кверцетину, кемпферол, 3-О-β-D-галактозид, 3-О-β-L-арабінопірозид і 3-О-β-D-(6»-E-n-кумароїл)глюкозид кемпферолу, гіперозид, рутин, ізокверцитрин, афзелін, астрагалін, (+)-катехін, (–)-епікатехін, 3-(2 G -глюкозил)рутинозид, 3-самбубіозид і 3-ксилозилрутинозид ціанідину, 3-софорозид і 3-(2 G -глюкозил)рутинозид пеларгонідину; дубильні речовини. Квітки М.з. містять: тритерпеноїди (урсолова, олеанолова кислоти, α- і β-амірин).

У науковій медицині застосовують свіжі й сушені плоди малини звичайної. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Syrupus Rubi idaei), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають при різних простудних захворюваннях (чинить потогінну, анальгезивну і протизапальну дію). Як дієтичний продукт плоди малини звичайної споживають у натуральному вигляді при анемії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення при екземі. При нефриті й подагрі вживання плодів малини протипоказане. Народна медицина рекомендує вживати пагони і листя малини звичайної як заварку до чаю, який п’ють при застуді, грипі, знесиленні після хвороби, при ревматизмі. Распбері-кетон підвищує шкірний інсуліноподібний фактор росту, стимулює ріст волосся й підвищує еластичність шкіри. З досвіду народної медицини відомо, що листя М.з. характеризується протизапальними, в’яжучими, антитоксичними, кровоспинними властивостями. Настій листя застосовують при хворобах органів дихання, кашлі, гарячці, діареї та ентероколіті, гастриті, при шлункових кровотечах і геморої, при надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів, екземи. Зовнішньо настій листя застосовують для полоскання при стоматиті, фарингіті й ангіні, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. В експерименті настій і настойка листя проявляють стресо- й гастропротекторні властивості. Настій квіток малини звичайної вживають при геморої, гарячці, а зовнішньо — при кон’юнктивіті, блефариті, для промивання обличчя при вуграх. Олійний настій квіток застосовують при дерматозі, зумовленому укусами комах. Відвар коренів малини звичайної у народній медицині використовують для лікування при бронхіальній астмі та неврастенії.

Лекарственное сырье растительного и животного происхождения. Фармакогнозия: Учеб. пособ. / Под. ред. Г.П. Яковлева. — СПб., 2006; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Растительные ресурсы России: Дикорастущие цветковые растения, их компонентный состав и биологическая активность. Т. 2. Семейства Actinidiaceae — Malvaceae, Euphorbiaceae — Haloragaceae. — СПб., 2010.

Варіація ознак. Показники варіації

Розміри ознак, які характеризують кількісні зміни тих чи інших явищ, зазнають коливань.

Як відомо, у певних межах коливаються (варіюють) показники рівнів продуктивності праці та її оплати, собівартості та рентабельності виробництва продукції тощо. Ці коливання зумовлені певними факторами, які діють у різних напрямках. Для узагальнюючої характеристики статистичної сукупності за варіюючими ознаками розраховують середні величини. Але середня, характеризуючи варіаційний ряд у цілому, не враховує варіацію ознаки. Вона не показує, як розміщені навколо неї варіанти, тобто, чи зосереджені вони поблизу середньої, чи значно відхиляються від неї. Середня не показує характер варіації ознаки і степінь її коливань.

У деяких випадках та ж сама середня може характеризувати зовсім різні сукупності. Тобто в двох або декількох сукупностях середні величини однакові (за рівнем), а відхилення від цих середніх різні. У таблиці 24 наведено дані про виробничий стаж робітників двох цехів підприємств (А і Б).

Вихідні і розрахункові дані для обчислення середньої (х, – стаж у роках, п, – кількість робітників)

Середні, обчислені для обох сукупностей, будуть однакові

Х 1 ~^п~ ~ 132 ” ; Х2 = 770 = 5.

Відхилення від обчислених середніх мають різний характер. У першому цеху стаж 120 робітників (30+60+30) із 132 (тобто 91 %) відхиляється від середнього стажу (5 років) не більше як на 1 рік.

У другому цеху 70 випадків (10+50+10) із 170 мають таке ж відхилення -41 %. Зрозуміло, що у першому випадку середня характеристика більш надійна (більш типова), ніж у другому. Якщо значення ознаки більше відхиляється від середньої (другий випадок), то досліджувана сукупність вважається менш однорідною, а середня менш надійною. Тому поряд з середніми величинами важливе теоретичне і практичне значення має вивчення відхилень від середніх. При цьому являють інтерес як крайні відхилення, так і сукупність всіх відхилень. Від розмаху і розподілу відхилень залежить надійність середніх характеристик. Останні, необхідно доповнювати показниками, які вимірюють відхилення від них, тобто показниками варіації.

Для кількісного виміру варіації ознаки математична статистика розробила ряд показників: розмах варіації, середнє лінійне відхилення, середній квадрат відхилень (дисперсія), середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

У таблиці 25 названі статистичні характеристики представлені структурними їх формулами. Серед коефіцієнтів варіації найбільш вживаний показник, який вираховується за середнім квадратичним відхиленням.

Формули розрахунку показників варіації_

Розмах варіації, являючи собою різницю між крайніми (екстремальними) значеннями ознаки варіаційного ряду, дає лише загальне уявлення про розміри варіації, тобто її наближену оцінку. Величина ця нестійка і значною мірою залежить від випадковостей. Вона не дає уявлення про розміри відхилень варіант одна від одної в проміжку між крайніми іх значеннями. Особливістю показника розмаху варіації (Я) є те, що він не відображує відхилень усіх варіант, не враховує частоти, а величина його залежить від двох крайніх значень ознаки.

Тому для узагальненої характеристики розміру цих відхилень розраховують середню із відхилень.

Слід пам’ятати, що термін “відхилення від середньої” означає різницю між варіантою і середньої арифметичною в даній сукупності. У розрахунках завжди віднімають середню від варіант, а не навпаки.

Оскільки сума додатних і від’ємних відхилень завжди дорівнює нулю (властивість середньої арифметичної), умовно припускають, що всі відхилення мають однаковий знак. Сума таких відхилень, поділена на їх число, має назву середнє лінійне відхилення (сі). Цей показник має значну перевагу перед розмахом варіації (Я) у відношенні повноти коливання ознаки. Чим більша його величина, тим менш однорідною вважається сукупність. Показник середнього лінійного відхилення у статистиці застосовують рідко. Для виміру міри варіації частіше отримані відхилення підносять до квадрату, а з квадратів відхилень обчислюють середню величину. Одержана таким чином міра варіації називається середнім квадратом відхилень_або дисперсією ( ст ).

Якщо добути корінь квадратний з дисперсії, одержимо середнє квадратичне відхилення Дана статистична величина

характеризує абсолютну міру варіації, це іменоване число і виражається у тих же одиницях виміру, в яких виражені варіанти. Середнє квадратичне відхилення називають також стандартним відхиленням, стандартом або просто “сигмою”.

Середнє квадратичне відхилення і дисперсія ( ст2 ) є

загальноприйнятими показниками міри варіації ознаки, мають широке застосування у статистиці.

Здійснимо розрахунок названих статистичних характеристик за даними раніше розглянутого прикладу про середній стаж робітників (табл. 26).

Величина дисперсії відповідно для об’єктів А і Б становитиме:

Звідси знаходимо: = ^ 9 = 0,94; = = 2,05.

Як бачимо, у другому випадку середнє квадратичне відхилення °б більш як у два рази перевищує величину а л. Отже, другий ряд розподілу характеризується більш високою варіацією ознаки, ніж перший.

Вихідні і розрахункові дані для обчислення показників варіації

Related Post

Коли можна робити лазерКоли можна робити лазер

Зміст:1 Вже можна. З якого віку можна робити лазерну епіляцію?1.1 Чи можна робити лазерну епіляцію підліткам: вікові обмеження1.2 Види лазерів1.2.1 Вікові обмеження видалення волосся лазером1.2.2 Лазерна епіляція у 14-16 років

Чи можна використовувати звичайний пластир замість тейпівЧи можна використовувати звичайний пластир замість тейпів

Мета тейпування допомогти організму, а не нашкодити, тому варто звертатись до фахівців. Замінити тейп звичайним пластиром не можна. По перше, тейп – це еластична стрічка, яка може розтягуватись і стягуватись

Чим підгодувати Ремонтантну малину під час цвітінняЧим підгодувати Ремонтантну малину під час цвітіння

Тому влітку малину треба удобрювати каліє – і азотовмісними речовинами, тобто тими, які використовувалися в період цвітіння. Азотні добрива треба вносити до формування самих ягід: сечовину або аміачну селітру висипати