Боронування грунту: що це таке і як правильно обробити землю

Зараз я живу в місті, проте все моє дитинство було пов`язано з селом. Мій тато все життя пропрацював механіком. Проблема обробки землі була дуже важливою для нас. Від правильного обробітку землі залежить врожайність, ріст і розвиток рослин.

Якщо знехтувати технологією обробки, то можна отримати поганий результат. У статті ви дізнаєтеся, що таке боронування грунту і як правильно обробити землю.

Боронування вважається найдоступнішим способом обробки землі. Глибина обробки варіюється від 2 до 10 см, в залежності від знаряддя.

Завдяки цьому агротехнічному заходу гинуть бур`яни, вирівнюється верхній слів грунту. В результаті цього агротехнічного заходу утворюється шар, який захищений від висихання. Боронування поділяють на кілька видів:

• Весняне обробіток, яке проводиться з метою запобігти швидкому випаровуванню вологи;
• Боронування озимих культур;
• Передпосівна обробка, яку нерідко поєднують з культивацією;
• Післяпосівне обробіток;
• Обробка парів.

Виділяють 3 способи боронування:

• Заганяючи. При такому способі техніка боронує землю двічі. Спершу потрібно пройти по площі вздовж, а потім – поперек. Ділянка землі повинен бути прямокутним при такому способі обробітку.
• Фігурне. При такому способі ділянку землі повинен бути схожий на квадрат. Ділянка обробляється суцільно. При другій обробці (якщо вона необхідна) землю починають обробляти по діагоналі до першої.
• Поперечно-діагональне. Цей спосіб є найкращим способом обробки. Напрямок руху апарату паралельно напрямку оранки. Завдяки такій оранці можна отримати хороший результат.

Як правильно обробити землю

Спершу з поля слід прибрати всі зайві предмети. Потім слід перевірити техніку, готовність зубів до роботи. Обробка проходить в швидкісному темпі. Середня швидкість, при якій боронують, становить 9-11 км на годину.

Якщо в борону потраплять сторонні предмети, необхідно відразу ж очистити її. Найважливішим фактором, що впливає на якість обробленої землі, є термін проведення даної процедури.

Якщо зробити процедуру занадто пізно, то земля втратить багато вологи. Якщо обробити землю занадто рано, то грунт може ущільнитися.

Особливості боронування різних культур

озимі культури

Боронувати озимі слід на дерново-підзолистих грунтах. Дану процедуру не слід робити на піщаних ґрунтах. Проводити це агротехнічне захід слід на ранніх етапах, щоб запобігти зростанню бур`янів.

ярі зернові

Досходову обробку ярих зернових слід здійснити в короткі терміни, поки довжина проростків не перевищує 1, 5 см.

Картопля

Обробити картопля бороною слід через тиждень після посадки. Кожне наступне боронування проводять в інтервалі через 6-7 днів. Боронувати картопля рекомендується, поки рослина не досягне довжини 20 см.

Для досягнення максимального ефекту фахівці рекомендують проводити боронування спільно з культивацією, коли висота картоплі не перевищуватиме 7 см. Потім, коли рослина досягне 20 см, слід здійснити підгортання.

Боронування на картоплі можна зробити 2-4 рази.

Кукурудза

Боронування на кукурудзі, як правило, проводять один раз. На пухких грунтах рекомендується використовувати легкі зубові борони. На щільних грунтах слід використовувати середні борони. На сильно щільних грунтах слід використовувати важкі борони. Боронування найкраще проводити за кілька днів до сходів.

Цукровий буряк

За порадою фахівців, найкраще проводити обробку цукрового буряку на 5-7 день після посіву або за 3 дні до сходів. Для цього можна використовувати навісні борони, легкі і середні борони, ротаційні мотики.

Соняшник

Боронування соняшнику необхідно для тих посівів, де грунт спочатку була сильно засмічена. Для процедури використовують легкі та сітчасті борони. Боронування соняшнику проводять через 5-6 днів після посіву.

Соя

Ця культура набула найбільшого поширення в Далекосхідних регіонах (Амурська область, Приморський край і ін).

В інших частинах нашої країни теж обробляють сою, проте в інших регіонах цю культуру не вирощують в таких масштабах.

Фахівці рекомендують двічі боронувати сою. Для знищення бур`яну перший раз боронувати потрібно на 5-6 день, а вторинну обробку слід зробити при появі нових бур`янів.

морква

За рахунок боронування моркви трудових ресурсів для її прополки знадобиться менше. Обробляти моркву можна сітчастими або легкими зубовими боронами. Боронувати можна по сходам і до сходів.

Боронування перешкоджає швидкому висиханню грунту. Завдяки цій технології в грунті зберігаються корисні мікроелементи та поживні речовини.

Боронування є найдоступнішим методом для боротьби з шкідливими бур`янами. Бур`ян гине при переміщенні грудочок грунту. Через свою доступність, простоти цей вид обробітку в епоху розвитку хімічної індустрії не втрачає свою актуальність для сільського господарства.

Якою землею можна володіти іноземцям в Україні?

З а останній рік відбулось чи не найбільше змін в земельному законодавстві України за весь час незалежності. Відбувся запуск ринку землі сільськогосподарського призначення, а також значні зміни в профільному законодавстві щодо інших земель.

До цих змін можна ставитись по-різному, а їх реальні наслідки стануть зрозумілими лише через деякий час.

Одним із фундаментальних питань, яке зазнало змін, є можливість іноземців та іноземних компаній набувати у власність землю в Україні.

Важливість цього питання як для прагматичного бізнесу, так і для традиційного українського популізму неможливо перебільшити.

У численних дискусіях, що періодично активізуються в контексті земельної теми, кожен українець вважає себе спеціалістом з цього питання.

Однак закони прийнято, дискусій поменшало (принаймні тимчасово), та з урахуванням останніх змін зараз саме час розібратись та підвести підсумок, якою землею насправді можна чи не можна володіти іноземцям та іноземним компаніям в Україні.

Земельний кодекс оперує низкою доволі конкретних положень, що віддзеркалюють дозволені і заборонені операції із землею для іноземців та іноземних компаній. Разом з тим, у юристів не було б роботи, якщо все було б так просто.

Ринок землі: не все так досконало

Деякі положення законодавства прописані доволі неоднозначно і можуть трактуватися двояко. Щодо окремих питань регулювання взагалі відсутнє, що створює ситуацію правової невизначеності.

Що дозволено

Законодавство чітко визначає можливість набуття земельних ділянок несільськогосподарського призначення (за деякими виключеннями, про які згадаємо нижче) у власність :

• іноземцями – в межах населених пунктів без прив’язки до розташованої на них нерухомості
• іноземними компаніями – в межах населених пунктів (1) під нерухомістю, що належить таким особам на праві приватної власності та (2) для будівництва об’єктів, пов’язаних із здійсненням бізнес-діяльності в Україні
• іноземцями та іноземними компаніями – за межами населених пунктів, під існуючою нерухомістю , що належить таким особам на праві приватної власності

Потрібно враховувати, що за загальним правилом продаж іноземним компаніям земельних ділянок державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів за погодженням з Верховною Радою, а комунальної власності – відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів.

Не викликає сумніву, що залежність від прийняття рішень вказаними органами суттєво впливає на строки процесу купівлі земельної ділянки державної чи комунальної власності.

Зазначимо також, що одним з перших кроків в цьому процесі є створення іноземною компанією свого постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.

Одночасно, законодавство не встановлює, чи можуть іноземці (фізичні особи) купувати землю державної та комунальної власності, і чи поширюється на них вимоги щодо погодження такого продажу органами влади найвищого рівня.

Що заборонено

Іноземці та іноземні компанії як і раніше, до відкриття ринку землі, не зможуть купляти або іншим шляхом набувати у власність землю сільськогосподарського призначення.

Скасування цього обмеження може бути предметом розгляду всеукраїнського референдуму. Єдине виключення – спадкування, але і в цьому випадку земельна ділянка повинна бути продана (обміняна, подарована і т.п.) спадкоємцем протягом року з дня її прийняття у спадщину.

Окрім того, існує ціла низка земель, які у будь-якому випадку не можуть передаватися у приватну власність.

До таких земель відносяться, зокрема, землі оборони, землі загального користування населених пунктів (набережні, парки, сквери і т.п.), окремі землі водного фонду і лісогосподарського призначення.

Зона невизначеності

1. В законодавстві не адресоване питання, чи розповсюджуються існуючі заборони та обмеження на опосередковане придбання землі (зокрема, на придбання частки в компанії-власнику землі).

Тим часом, з цього приводу складається ліберальна практика – відповідна корпоративна транзакція не вважається придбанням землі.

Тобто іноземці або іноземні компанії мають можливість отримати непряме володіння (через всього одну українську компанію) землями, які не змогли б купити безпосередньо, наприклад, розташовані за межами населених пунктів за відсутності розташованого на ній нерухомого майна.

Віднедавна виключенням щодо цього стали транзакції щодо опосередкованого продажу земель сільськогосподарського призначення, що обмежені положеннями нового законодавства про ринок землі.

2. Українські компанії із 100% іноземним капіталом не вказані серед юридичних осіб, які мають право набувати землю у власність.

Консервативний підхід, що ґрунтується на позиції Держкомзему, висвітленій ще у 2008 році, зводиться до того, що можливість набуття права власності на земельні ділянки компаніями із 100% іноземним капіталом земельним законодавством не передбачена.

Таку позицію у 2017 році заперечила практика Вищого господарського суду України, що прирівняла подібні компанії до іноземних – в аспекті порядку та обмежень щодо купівлі земельних ділянок.

Загалом, відсутність чіткої норми щодо цього, доволі технічного питання викликає подив, особливо зважаючи на значну кількість уточнень та змін, що вносились в законодавство останнім часом.

3. Раніше можливість придбання землі компаніями зі змішаним українським та іноземним складом засновників (так звані “спільні підприємства”) не викликала сумніву.

Однак Законом №1423-IX, що нещодавно набрав чинності, згадка про такі компанії була виключена із Земельного кодексу, що поширило на їх правосуб’єктність щодо купівлі землі ореол невизначеності.

Так, не зрозуміло, чи хотів законодавець таким рішенням зовсім заборонити спільним підприємствам придбавати землю, чи, можливо, метою було прирівняти їх до українських компаній, заснованих українцями/українськими компаніями або ж до іноземних компаній.

Аналогічно до попереднього пункту, відсутність ясності в такому питанні важко виправдати, адже це не вирішує жодних принципових задач, а лише створює зайву зону невизначеності. Практика щодо цього питання тільки починатиме формуватися.

Як бачимо, незважаючи на те, що в Україні традиційно надається пріоритет залученню іноземних інвестицій, законодавець історично свідомо, а іноді, очевидно, і несвідомо обмежує доступ іноземців до ринку землі, в тому числі не сільськогосподарських чи інших стратегічних категорій.

Це певною мірою дискримінує іноземний капітал, створює додаткові ризики та витрати, та загалом зумовлює необхідність більш обережного планування і структурування майбутнього землеволодіння.

Співавтор: Андрій Кохан, юрист “Астерс”

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.