Полин гіркий

Artemisia absinthium —
багаторічна трав’яниста сріблясто-сіра рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямостоячі, 50-125 см заввишки, слабо ребристі, у верхній частині розгалужені. Листки чергові, зверху білувато-шовковисті, з просвітчастими крапчастими залозками; нижні — довго черешкові, трикутні серцеподібні, тричі перисто розсічені; серединні — сидячі, двічі перисто роздільні; верхні — сидячі, перисто роздільні; лопаті листків лінійно-довгасті, притуплені. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих пониклих кошиках, зібраних гронами у волотисте суцвіття, крайові квітки — жіночі, решта — двостатеві. Плід — сім’янка. Цвіте з липня до вересня.

Поширення

Полин гіркий росте по всій території України на полях і пустирях, біля доріг та поблизу жител.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Absinthii) і листя (Folia Absinthii) рослини. Листя полину збирають до цвітіння рослини (беруть добре розвинені прикореневі або стеблові листки, зриваючи їх без черешків). Траву заготовляють на початку цвітіння рослини, зрізуючи серпами або ножами незадерев’янілі верхівки стебел завдовжки 20-25 см. Зібрану сировину зразу ж сушать у затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким (3-5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері й час від часу переміщуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40-45°С. Сухої сировини виходить 24-25%. Зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 2 роки.
Трава полину є у продажу в аптеках.

Хімічний склад

Сировина полину гіркого має у своєму складі ефірну олію (0,5-2%), флавоноїди (артемізетин та інші), дубильні речовини, лігнани, органічні кислоти, каротин і вітамін С, В6 та ін. До складу ефірної олії входять сесквітерпенові спирти (абсинтин, анабсинтин та артабсинтин), сесквітерпенові лактони, туїловий спирт, вуглеводні (бізаболени, пінен, кадинен, феландрен, каріофілен та сепінен), кетон туйон, моноциклічні кетолактони тощо.

Фармакологічні властивості і використання

Полин гіркий є одним з представників гіркот: він збуджує апетит, рефлекторно стимулює діяльність залоз травного каналу, підвищує секрецію жовчі, панкреатичного й шлункового соку.

В помірних дозах полин виявляє заспокійливу дію, а при великих дозах спостерігається наростання явищ збудження з наступним пригніченням.

Крім того, полин має протизапальні, антисептичні, проти виразкові й глистогінні властивості.

Полин гіркий прописують у вигляді густого екстракту, настою або настойки як гіркоту, що поліпшує апетит і збуджує діяльність травних органів, при гастритах як з підвищеною, так і з недостатньою кислотністю, захворюваннях печінки та жовчного міхура, всіх явищах фізіологічної слабості — загальному погіршенні живлення, після тривалих виснажливих хворобах, анемії, скрофульозі й диспепсіях.

Полин входить до складу інгредієнтів для виготовлення настойки гіркої (Tinctura amara), шлункових таблеток (Tabulettae Stomachicae cum extract о Belladonnae), апетитних чаїв та жовчогінних чаїв.

Дуже популярне лікування полином гірким у народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, усередину його дають при гарячці й малярії, туберкульозі й золотусі, захворюваннях печінки, що супроводяться жовтяницею, хворобах селезінки, запальних процесах у нирках і сечовому міхурі, водянці, геморої й холері (як дезинфікуючий засіб), при безсонні, постійному запамороченні, спазмах у животі й ядусі, при недостатніх і нерегулярних менструаціях та нічних полюціях.

Для лікування алкоголізму застосовують настій із суміші трави полину гіркого і чебрецю повзучого.

При зовнішньому застосуванні препарати полину діють як знеболюючі, антисептичні, протизапальні.

Розведену кип’яченою водою у співвідношенні 1:10 настойку використовують для компресів і примочок при забиттях, саднах, ранах, хворобах очей та укусах комах.

Свіже потовчене листя з успіхом застосовують при крововиливах на тілі внаслідок травм, вивихах і розтягу сухожилків.

Настоєм трави полину, який застосовують у вигляді клізми (після випорожнення) з додаванням часнику (в 1 склянці настою відварюють середню головку часнику), виганяють гостриків. Клізму повторюють кілька днів підряд до повного зникнення глистів.

Полоскання настоєм проводять при неприємному запаху з рота.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — екстракт полину густий (Extractum Absinthii spissum) п’ють по 10-20 крапель за 30-40 хв. до їди тричі на день;

– настойку полину (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:5) п’ють по 15-20 крапель тричі на день за 15-20 хв. до їди;

– настій трави (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п’ють по чверті склянки тричі на день за 30 хв. до їди;

– настій трави (1 чайну ложку сировини на 200 мл окропу, настояти 10 хв.) п’ють по 3 столові ложки протягом 10 днів натщесерце (вранці) та ввечері (перед сном) при аскаридозі (після кожного прийому настою з’їдають по півсклянки свіжо натертої моркви);

– 15 г суміші трави полину гіркого та чебрецю повзучого, взятих у співвідношенні 1:4, варять 5 хв. у склянці окропу, охолоджують, відціджують і п’ють по 1 столовій ложці тричі на день протягом 2-3 місяців.

ЗОВНІШНЬО — настій трави (1-2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу) застосовують для полоскання ротової порожнини 4-6 разів на день.

Тривале надмірне вживання препаратів полину може спричинити отруєння.
Не рекомендується вживати препарати полину вагітним жінкам.

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

Тюльпанове дерево або ліріодендрон

Тюльпанове дерево – це приголомшливе і унікальне в своєму роді рослина, яке може стати прикрасою будь-якого саду. Особливість даної рослини полягає в тому, що воно може виростати практично в будь-яких умовах, витримуючи температуру до мінус 30 градусів. Тривалість його життя може досягатися п`ятисот років, а щорічний приріст становить один метр. Під час цвітіння на дереві з`являються фантастичної краси квіти, різьблений наче намальованою форми. Великі квітки, розміром близько семи сантиметрів, приголомшливо виглядають на тонкому і довгому зеленому стеблі, розсипаючись по всьому стовбуру рослини.

Де росте тюльпанове дерево

В силу своєї кліматичної стійкості тюльпанове дерево виростає на великих територіях, однак більш сприятливе середовище для його проживання знаходиться в місцях з помірним кліматом. Рослина широко розкинулося в своїх насадженнях з півночі на південь, починаючи від Норвезького узбережжя з півночі і закінчуючи південними країнами: ПАР, Чилі, Перу і так далі.

Родом же дерево з Північної Америки, але в силу легкого перенесення температурних перепадів, має і африканське походження. При штучної посадці дерево легко пристосовується до грунту і не проявляє агресивного ставлення до виростають поруч рослинам.

Ботанічний опис дерева

Ліріодендрон, який отримав свою назву через форми листя нагадують ліру, є листяним. Варто відзначити те, що рослина швидко росте, збільшуючись в розмірах, маючи середню висоту в тридцять метрів. Деякі зразки, особливо які ростуть в лісах, досягають висоти в п`ятдесят метрів.

Поки дерево молоде, його крона має вигляд піраміди, однак згодом вона набуває більш округлу, овальну форму. Обсяг стовбура в середньому сягає півтора метра. Кора в перші роки зростання характеризується як гладка світло-зеленого кольору, а у більш дорослих дерев вона набуває нерівності і ромбовидні тріщини. Гілки бурого, темно-коричневого забарвлення з блиском, як ніби вкриті восковим нальотом, в місцях надлому виділяючи солодкий, нудотний аромат.

Листя широкі, смугастих жилками, мають довжину від десяти до двадцяти сантиметрів зеленого і світло-зеленого відтінку. Забарвлення листя змінюється в осінній період, і вони набувають жовтого, майже золотий відтінок. Листя нагадують за формою квітки тюльпана і складаються з чотирьох лопатей.

Квітки схожі на тюльпанові бутони, мають шестисантиметрового розмір і пофарбовані в жовтий, зелений, іноді білий колір з помаранчевими елементами. Виділяють квітки дерева особливий огірковий аромат і виділяють вкрай велика кількість нектару. Так само на дереві дозрівають плоди наповнені насінням і по закінченню дозрівання вони опадають, розкидаючи насіння для нових порослей.

Вирощування ліріодендрон в домашніх умовах

Посадка тюльпанового дерева ускладнюється умовою, що насіння, які опадають після закінчення дозрівання плодів, зберігають здатність до проростання тільки протягом декількох днів. З цієї причини слід садити тільки молоді насіння, не старше двох днів.

Як правильно посадити

Тюльпанове дерево висаджують двома способами, безпосередньо зібраним насінням і живцями. При посадці або перенесення рослини на нове місце, воно безпроблемно приживається, однак цей процес може зайняти якийсь час, оскільки необхідний ряд умов, в тому числі сприятливий грунт. Великим плюсом є те, що дерево легко переносить сильні температурні коливання і здатне вижити при падінні ртутного стовпа нижче 30 градусів, що дозволяє вирощувати Ліріодендрон в середній смузі.

Так як дерево є досить волелюбним, його не можна садити в маленьких садочках, слід розташовувати рослину на великих ділянках для повноцінного розростання і розвитку тюльпанового дерева. Грунт для зростання дерева повинна бути родючої і добре дренованим, а оскільки коренева система ліріодендрон має стрижневий вид, родючий шар повинен залягати досить глибоко.

У США часто засівають цілі поля тюльпанове дерево, так як ті мають міцну і легку деревину, яку досить легко обробляти в промислових масштабах. Там же рослина є символом багатьох штатів, з цієї причини даними деревам там приділяється велика увага.

Розмноження та догляд

Розмноження відбувається за допомогою насіння, що знаходяться в плодах, а при дозріванні, плід розкривається і розпадається, відкидаючи крилатки. Крилатка – це те місце, де знаходиться чотиригранний насіння, яке і дає можливість прорости новим паросткам, засвоїтися в грунті.

Відео: У дендропарку розквітло тюльпанове дерево

Оскільки Ліріодендрон любить вологу, його слід поливати, однак не варто дуже старатися, оскільки велика кількість води може почати процеси гниття кореневої системи, приводячи до загибелі дерева. Обсяг і кількість поливів має відповідати віку рослини, ніж старше дерево, тим більше води воно вимагає. При цьому якщо сезон не є посушливим, то цілком може вистачити і природного поливу.

Коли і як цвіте ліріодендрон

Тюльпанове дерево є одним з найбільш яскраво і рясно квітучих рослин, а доводиться цвітіння зазвичай на кінець травня, початок червня. У цей період на дереві починають розкриватися неймовірної краси квіти, які обліплюють гілки великими розкрилися бутонами. Квіти вкрай схожі на бутони тюльпана, а коли пелюстки розпускаються, то можна побачити яскраву оранжеву цветоножку, яка виступає з середини цветоложа.

У період цвітіння, місця зростання ліріодендрон наповнюються свіжим і приємним ароматом, який поширюється на всю околицю. У цей період дерево радує жовтим, помаранчевим, зеленим та білим кольором розпустилися пелюстків квітів. Слід зазначити, що цвісти дерево починає тільки через десять років з моменту його посадки, що робить його цвітіння ще ціннішим і довгоочікуваним.

Фото: як виглядає тюльпанове дерево

Виглядає тюльпанове дерево велично, високо вгору спрямовуючи свій ствол, а його крона дає велику і крислату тінь. Один погляд на могутні гілки, що дають парафіновий відблиск змушує захоплюватися природною красою рослини. В період закінчення весни, дерево розквітає, оголюючи ніжні, різьблені квіти яскравих кольорів.

Відео: Тюльпанове дерево

Окремо заслуговують на увагу широке листя, що досягають в довжину близько двадцяти сантиметрів, химерно пронизані жилками і змінюють свій колір в період настання осені. По закінченню літа, парки, де ростуть тюльпанові дерева, наповнюються золотом і жовтизною.

хлібне дерево – Це ще одне незвичайне рослина, яке дивує всіх своєю величиною і плодами. Плоди дерева широко застосовуються в кулінарії для приготування різні страв.