Займенник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку предмета, кількість і порядок при лічбі, але не називає їх. Відповідає на питання: хто? що? який?
1 особа — я, ми; 2 особа— ти, ви; 3 особа —він, вона, воно, вони. числами і відмінками. Має рід (в однині 3-ї особи): він — чоловічий рід; вона — жіночий рід; воно — середній рід.
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка). Префікс: за-; корінь: -йм-; суфікси: -ен-н-ик.
У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.
Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому. Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї. У реченні займенник найчастіше виступає: підметом: Вчора я ходив у школу.
Урок української мови за підручником К.Пономарьової.Презентацію до уроку можна подивитися в моєму блозі …