Шкіра, її будова та функції Похідні шкіри

Дерматологія – розділ медицини, що вивчає шкіру.

ШКІРА – зовнішній покрив тіла, що становить бар’єр між довкіллям і внутрішнім середовищем організму.

Похідними рогового шару епідермісу шкіри є нігті, а дерми – волосся.

Шкіра вважається одним з найбільших органів в організмі людини.

Загальна площа шкіри у дорослої людини становить приблизно 1,5-2 м2.

Маса шкіри дорослої людини сягає 5 кг.

Товщина шкіри 2-5 мм, причому вона тонша на тих ділянках тіла, які менше піддаються дії тертя і дії сили.

Колір шкіри, волосся, райдужної оболонки очей людини залежить від кількості й розміру пігментних гранул в особливих клітинах шкіри — меланоцитах, а також від кольору (від жовтувато-зеленого до червонувато-коричневого) пігменту меланіну (грец. мелас — чорний), що міститься в цих гранулах.

Засмага — це захисна реакція організму на дію ультрафіолетового випромінювання сонячних променів і зумовлена збільшенням утворення меланіну.

Зморшки утворюються з віком або під дією сонячних променів, бо частина підшкірного жиру й колагену втрачається, а колаген, який залишився, твердне, а нитки еластину втрачають свої властивості, шкіра обвисає.

Рубець на місці загоєної ранки практично не містить кровоносних судин, а майже повністю складається з колагену, тому шкіра в цьому місці стає менш еластичною.

БУДОВА ШКІРИ.

Шкіра складається з трьох шарів:

• епідерміс, або зовнішній шар, або надшкір’я;

• дерма, або власне шкіра;

• підшкірна жирова клітковина (найглибший шар).

ЕПІДЕРМІС (НАДШКІР’Я) утворений багатошаровим епітелієм.

Зазвичай товщина епідермісу становить 0,03-1,5 мм.

Він у декілька разів товстіший на ділянках тіла, що зазнають сильного тертя або навантаження (долоні, стопи).

В епідермісі локалізуються нервові чутливі закінчення, що відходять з дерми.

Повне оновлення епідермісу шкіри в людини триває близько 20 днів.

За 70 років життя людина втрачає до 25 кг шкірного епітелію.

Функції епідермісу: механічний та хімічний захист, перешкоджання проникненню всередину організму мікробів і знищення їх, захист від ультрафіолетового випромінювання.

Шари епідермісу:

Складається із плоских мертвих зроговілих клітин, що щільно прилягають одна до одної (згодом росткові клітини втрачають здатність ділитися, сплющуються, накопичують білок кератин, тому роговіють, мертвіють і злущуються).

Мозолі – місцеве потовщення рогового шару епідермісу, унаслідок носіння тісного взуття чи натертя на долоні.

Його клітини кубічної форми та постійно діляться і забезпечують регенерацію шкіри.

Містить спеціальні клітини, які виробляють пігмент меланін, що захищає шкіру від надмірного ультрафіолетового випромінювання і робить шкіру темнішою.

Регенерація — це процес відновлення організмом втрачених або пошкоджених тканин.

Похідні рогового шару епідермісу: нігті – щільні випуклі зроговілі пластинки епідермісу, що вкривають тильну поверхню кінцевих фаланг пальців рук та ніг, утворені з мертвих, заповнених кератином епітеліальних клітин.

Функції нігтя: захист кінцевих фаланг пальців від механічних ушкоджень.

Нігті ростуть упродовж усього життя.

Швидкість росту нігтя на руках становить близько 0,3 мм на добу, на ногах – 0,15 мм на добу, тому на руках нігті повністю замінюються за 3-4, на ногах – за 6-8 місяців.

Будова нігтя.

Ніготь складається із кератинових рогових лусків (здоровий ніготь має рожевий колір, бо крізь рогову пластинку просвічується кров капілярів).

У нігті розрізняють передній вільний край (мертва тканина, тому його не боляче обрізати), тіло і корінь.

Потовщення нігтьового ложа в основі нігтя називають нігтьовим матриксом.

Нігтьова пластинка міститься на нігтьовому ложі й оточена шкірною складкою – шкірним (нігтьовим) валиком.

Прозору складку епідермісу, яка є продовженням шкірного валика, називають кутикулою.

Нігті ростуть в результаті поділу епітеліальних клітин в зоні кореня нігтя, просуваючись нігтьовим ложем поступово заповнюються кератином, стають твердими й вмирають.

ВЛАСНЕ ШКІРА, АБО ДЕРМА , – це шар волокнистої сполучної тканини, білкові колагенові та еластичні волокна її міжклітинної речовини роблять шкіру пружною, еластичною та міцною, тому людина може вільно робити різноманітні рухи.

Товщина дерми — 0,5-5 мм, найтовстішою вона є на спині, плечах, стегнах.

Функції дерми: терморегуляція та видільна.

Шари дерми.

Утворений сполучною тканиною й формує сосочки, які впинаються в епідерміс.

У сосочках розміщені рецептори та нервові закінчення.

Сосочки на пальцях утворюють неповторний для кожної людини малюнок, який використовують у вигляді відбитків пальців для ідентифікації особи, формуються ще в зародковому періоді розвитку і не змінюються упродовж життя.

Містить кровоносні судини і забезпечує живлення клітин ростового шару епідермісу.

Розташовані лімфатичні судини.

Розмішені білкові колагенові та еластичні волокна, які надають шкірі пружності та обумовлюють її здатність до розтягнення.

Утворений сполучною тканиною.

Він розташовується глибше, у ньому переважають білкові волокна.

Непосмуговані (гладенькі) м’язові волокна роблять при холоді «гусячу шкіру».

Містить потові, сальні, молочні залози та волосяні сумки (фолікули)

Шкірні залози — це залози зовнішньої секреції, що виділяють секрети на поверхню шкіри.

САЛЬНІ ЗАЛОЗИ розгалужені, а їхні протоки відкриваються у волосяний фолікул.

Секрет сальних залоз – шкірне сало, яке змащує шкіру і волосся.

Функція сальних залоз:

• секрет захищає шкіру від висихання;

• не пропускає всередину пил, воду, шкідливі речовини, мікроорганізми;

• секрет має антибактеріальні властивості й пригнічує ріст мікроорганізмів на поверхні.

Розташовані переважно на голові, обличчі та верхній частині спини.

За добу виділяється близько 20 г шкірного сала, яке має кислу реакцію (рН 5,5) і бактерицидні властивості.

Найбільше шкірного сала залози виробляють у період статевого дозрівання людини.

ПОТОВІ ЗАЛОЗИ мають вигляд трубочок діаметром 0,3-0,4 мм, закручених у тугі клубочки, протока яких відкривається порою.

Функції потової залози: видільна та терморегуляційна.

Будова потової залози:

• тіло – згорнутої в клубочок трубки (клубочки обплетені капілярами, крізь стінки яких із крові у залози потрапляє вода з розчиненими в ній мінеральними солями, сечовиною та деякими іншими речовинами – піт);

• вивідна протока, яка відкривається на поверхні шкіри отвором – порою, через яку піт виділяється на поверхню шкіри.

Секрет залози – піт, який за своїм складом подібний до сечі, але значно меншої концентрації.

Зазвичай піт нічим не пахне, неприємного запаху набуває лише за певних хвороб, специфічний запах — це результат діяльності бактерій і нехтування правилами особистої гігієни.

Найбільше поту виділяється під пахвами та на ступнях ніг.

Інтенсивність потовиділення збільшується при фізичному навантаженні й збільшенні температури довкілля, а випаровування поту з поверхні шкіри сприяє її охолодженню.

Потові залози шкіри зовнішнього слухового проходу перетворились на спеціалізовані клітини для виведення сірки, що утворюється після розщеплення деяких амінокислот з хімічним елементом Сульфуром.

За добу в дорослої людини за відносного спокою виділяється до 500 мл поту.

У людини, на відміну від інших ссавців, потові залози розташовані на всій поверхні тіла.

Зазвичай піт нічим не пахне, неприємного запаху набуває лише за певних хвороб, специфічний запах — це результат діяльності бактерій і нехтування правилами особистої гігієни. Найбільше поту виділяється під пахвами та

Всього на шкірі людини знаходиться приблизно 3 мільйони потових залоз, причому найбільше їх на долонях, ступнях, у пахвах.

Потові залози рефлекторно реагують на температурні зміни зовнішнього середовища, внутрішній емоційний стан організму (під час хвилювання поту виділяється значно більше, особливо на долонях, підошвах).

Організм за годину може віддати тепла стільки, скільки віддає за день, перебуваючи в комфортних умовах.

АПОКРИФОВІ ЗАЛОЗИ — своєрідні шкірні залози, у яких при виділенні секрету відділяється частина секреторної клітини, тому секрет густий, має специфічний запах.

Утворюються під час статевого дозрівання на шкірі пахвових ямок, лобка, пахових згинів, великих статевих губ та навколососкових кружалець.

МОЛОЧНА ЗАЛОЗА складається з 15-20 видозмінених потових залоз, перетворених на дольки, більшу частину яких складає жирова сполучна тканина.

Основна функція: вироблення молока для вигодовування новонародженого.

Секрет залоз — молоко — водний розчин ліпідів, білків, вуглеводів та мінеральних солей.

У жінок молочні залози розвиваються під час статевого дозрівання, у чоловіків — залишаються рудиментарними.

Молоко залози виробляють лише після того, як жінка народить дитину, а керує її діяльністю ендокринна система.

Терморецептори і механорецептори забезпечують відчуття дотику, болю, тепла, холоду.

У організмі людини на 1 см2 поверхні тіла в середньому припадає 12-15 холодових рецепторів і один-два теплові, а ділянки більш чутливі до холоду людина захищає одягом.

Особливо багато рецепторів на долонях рук, ступнях і пальцях, що дають інформацію властивості предметів при дотику.

Похідні дерми: волосся, яке утворює волосяний покрив певних ділянок шкіри, утворене з мертвих, заповнених кератином, епітеліальних клітин.

Функції волосся: теплорегуляторна, захисна та чутлива.

Волосся вкриває майже всю поверхню шкіри, крім долонь, підошов, бічних поверхонь пальців.

Розрізняють щетинисте волосся брів, вій, ніздрів, зовнішнього слухового проходу та пухове волосся на тулубі та кінцівках. Буває довгим (на голові, обличчі чоловіків тощо) та коротким (брови, вії тощо).

Волосся є поганим провідником тепла: в холодну погоду волосся оберігає голову від замерзання, а в жарку — від перегріву, бо нерухомий прошарок повітря між волосинами здатний зменшувати тепловіддачу.

Вії та брови перешкоджають потраплянню до очей води, пилу та інших подразників.

Кількість волосся на голові людини в середньому близько 100 тис. волосин, на всіх решта частинах близько 25 тис.

Волосини живуть на голові у середньому 4-5 років, а вії – кілька місяців.

Швидкість росту волосся становить приблизно 1 мм за три дні, або 1,27 см на місяць, згодом, досягнувши довжини 61-91 см, перестає рости. Щодня людина втрачає 50-100 волосин і така їх кількість у нормі відновлюється.

Колір волосини зумовлений кількістю пігменту меланіну, що міститься у волосині (у брюнетів меланіну багато, у блондинів майже немає, у сивому волоссі пігмент взагалі відсутній). Рудий колір волосся обумовлений особливим пігментом, що містить залізо. Сивина волосся зумовлена тим, що з віком синтез меланіну знижується, кількість пігменту в певних волосинах зменшується, а замість нього в порожнині цих волосин збирається повітря й надає волоссю сріблясто-білого кольору.

За міцністю на розрив волосина займає місце між міддю та залізом.

Дівоча коса з 200 000 волосин здатна витримати вантаж масою 20 т.

Будова волосини – складається зі стрижня (виступає над шкірою) та кореня (розміщений у дермі).

Волосяною цибулиною починається корінь.

Знизу у волосяну цибулину впинається сосочок, до якого підходять кровоносні судини і нерви, які забезпечують живлення і чутливість волосся.

Поділ клітин волосяного сосочку забезпечує ріст волосини.

Епітеліальні клітини діляться і волосина росте, причому, просуваючись до поверхні шкіри, ці клітини наповнюються білком кератином і роговіють.

За місяць волосина виростає приблизно на 1 см.

Клітини здатні до поділу протягом 2-4 років, потім ріст волосини припиняється і вона випадає, згодом волосяна цибулина може відновити свою активність.

Виступає над поверхнею шкіри.

Утворений кірковою речовиною та кутикулою.

ПІДШКІРНА ЖИРОВА КЛІТКОВИНА, АБО ГІПОДЕРМА – нижній шар, утворений жировою сполучною тканиною.

На деяких ділянках тіла (наприклад, на животі) товщина цього шару може досягати кількох сантиметрів, залежить від спадковості, способу життя, харчування, стану здоров’я та обміну речовин.

Функції клітковини:

• терморегуляція (захищає організм від переохолодження);

• механічний захист (пом’якшує струси й удари);

• депонування жиру (її клітини здатні накопичувати жир – запасне джерело поживних речовин);

• енергетична (запасне джерело енергії).

ФУНКЦІЇ ШКІРИ – багатофункціонального органу.

Є бар’єром між навколишнім середовищем і внутрішніми частинами організму.

Забезпечує захист від зовнішніх механічних ушкоджень (тертя, тиску, ударів).

Попереджує проникнення мікробів, шкідливих рідин, газів тощо.

Захищає від пошкоджуючої дії ультрафіолетового випромінювання.

Попереджує втрату води.

Терморецептори та механорецептори шкіри реагують на дотик, біль, тепло, холод тощо, тобто організм сприймає навколишнє середовище і краще пристосовується до його умов

Запаси жирів підшкірної клітковини за потреби розщеплюються і виділяють потрібну організму енергію.

Бере участь у синтезі вітамінів, зокрема у шкірі під дією ультрафіолетових променів синтезується вітамін D.

Бере участь в регуляції водного, сольового та жирового обмінів, а за допомогою потових залоз через шкіру виводиться частина сечовини, мінеральних солей і води.

Велика кількість кровоносних судин у шкірі дозволяє у них депонувати кров (у дорослої людини близько 1 л крові).

Бере участь у розподілі крові в організмі людини, бо завдяки зміні діаметра кровоносних судин шкіри регулюється кількість крові, яка по ній протікає.

§ 25. Шкіра та її похідні

Шкіра є найбільшим органом людини. Загальна площа поверхні шкіри дорослої людини становить близько 2 м 2 .

Шкіра складається з трьох основних шарів: епідермісу, дерми (власне шкіри) та підшкірної клітковини (мал. 25.1).

Епідерміс утворений багатошаровим пласким епітелієм. Перший шар — роговий (мертві зроговілі клітини), а другий — ростковий (живі клітини, що постійно діляться).

Дерма — це шар сполучної тканини, що складається з колагенових та еластичних волокон. Ці білкові волокна забезпечують пружність і розтяжність шкіри.

Дерма є основною частиною шкіри. У ній розміщені рецептори, шкірні залози, корені волосин, кровоносні й лімфатичні судини.

Мал. 25.1. Будова шкіри

Відеолекція «Будова та функції шкіри»

Серед шкірних залоз людини розрізняють:

• потові (виділяють піт);
• сальні (виділяють речовини (секрети), які змащують волосся та шкіру);
• молочні (видозмінені потові залози).

Підшкірна клітковина — це найглибший шар шкіри. У її клітинах накопичуються краплини жиру, який утворює запас поживних речовин і захищає організм від переохолодження та механічних ушкоджень (наприклад, ударів).

Шкіра відокремлює організм людини від зовнішнього середовища. Вона захищає його від проникнення шкідливих організмів, механічних і хімічних ушкоджень.

У шкірі розташовані численні чутливі рецептори, якими ми відчуваємо тепло чи холод, біль, розрізняємо предмети на дотик тощо.

Також, як ви вже знаєте, шкіра відіграє важливу роль у процесах виділення: через її потові залози з організму виводяться водорозчинні продукти обміну.

Шкіра бере участь у терморегуляції організму: через неї виводиться зайва теплота, а в разі потреби шкіра сприяє її збереженню.

Похідні шкіри

Шкірні покриви людини утворюють низку похідних. Основні з них — це волосся та нігті, які захищають тіло від несприятливих зовнішніх упливів.

Мал. 25.2. Будова нігтя

Найпоширеніші захворювання шкіри

Захворювання

Ознаки

Причини

Запалені вузлики, утворені сальними залозами переважно на шкірі обличчя, грудей, спини, плечей

Закупорювання протоків сальних залоз із подальшим розвитком у них мікроорганізмів

Захворювання, спричинені грибами

Почервоніння, розм’якшення, розшарування шкіри, зміна кольору та структури нігтів, пошкодження волосся

Ураження шкіри або її похідних (нігтів, волосся) паразитичними мікроскопічними грибами

Свербіж, поява на шкірі коростяних ходів, які прогризають кліщі

Потрапляння в шкіру людини коростяного свербуна (кліща)

Ураження у формі висипу та виразок на шкірі, підшкірній клітковині або слизових оболонках

Потрапляння в організм одноклітинних еукаріотичних паразитів — лейшманій — у разі укусу москітів

Запалення шкіри з утворенням блідо-рожевих пухирів, схожих на ураження кропивою, сильний свербіж

Виникає як алергічна реакція на певний подразник або як один із симптомів певного захворювання

Нігті прикривають чутливі кінчики пальців, оберігаючи їх від механічних ушкоджень (мал. 25.2).

Волосся людини розташоване переважно на голові, де воно відіграє роль термоізолятора — запобігає надмірному перегріванню голови.

Захворювання шкіри

Шкіра, як і інші органи, може зазнавати ушкоджень.

За походженням захворювання шкіри поділяють на:

• інфекційні, які спричинені шкідливими мікроорганізмами;
• неінфекційні, які можуть бути спричинені порушенням обміну речовин, пораненнями, дією хімічних речовин, забрудненням середовища, спадковими чинниками тощо.

У багатьох випадках шкіра відображає функціональний стан усіх органів і систем організму. Тому слід приділяти особливу увагу своїй шкірі та в разі появи небезпечних симптомів звертатися до лікаря.

Профілактика захворювань шкіри

Про важливість чистоти шкіри вам відомо з дитинства. Так, багато захворювань є наслідком недотримання простих правил гігієни (див. таблицю). На стан шкіри також упливає спосіб життя людини.

Профілактика захворювань шкіри:

• дотримання правил особистої гігієни;
• збалансоване харчування з достатнім умістом вітамінів, поживних мінеральних речовин;
• загартовування організму;
• підбір одягу відповідно до погодних умов;
• підбір косметичних засобів відповідно до типу шкіри та віку;
• відмова від тютюнопаління та вживання алкоголю.

Дізнайтеся більше

До кореня волосини приєднаний непосмугований м’яз. У деяких випадках (наприклад, у разі переохолодження) він може підіймати волосяний фолікул, утворюючи характерну «гусячу шкіру».

Ключова ідея

Шкіра захищає організм від негативного впливу зовнішніх факторів та потрапляння до нього інфекцій. Шкіра складається з трьох шарів: епідермісу, дерми й підшкірної клітковини. У шкірі розміщені потові та сальні залози, рецептори, нерви, судини тощо. Для запобігання захворюванням шкіри слід дотримуватися профілактичних заходів.

Перевірте свої знання

1. Схарактеризуйте будову шкіри. 2. Які особливості будови забезпечують еластичність шкіри? 3. Яку роль відіграє волосся? 4. Яку функцію виконують нігті? 5. Які шкірні захворювання належать до інфекційних?