Перевірені досвідом рекомендації Українцям Спаржа яка група організмів

Спаржа яка група організмів

Спаржа: вирощування з насіння на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 травня 2016 🕒 10 хвилин 👀 66574 рази 💬 1 коментар

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за спаржею
  • Рослина спаржа – опис
  • Вирощування спаржі з насіння
    • Посів насіння спаржі
    • Пікірування спаржі
    • Вирощування спаржі в домашніх умовах
    • Коли садити спаржу у відкритий ґрунт
    • Ґрунт для спаржі
    • Як садити спаржу у відкритий ґрунт
    • Догляд за спаржею
    • Полив спаржі
    • Підживлення спаржі
    • Хвороби спаржі
    • Шкідники спаржі
    • Обробка спаржі
    • Корисні властивості спаржі
    • Спаржа – протипокази
    • Коментарі

    Рослина спаржа (лат. Asparagus), або аспарагус, належить до роду рослин родини Спаржеві, яка налічує близько 200 видів, що зростають у сухому кліматі по всьому світу. Найбільш поширений вид спаржа лікарська. Спаржа може бути травою або напівчагарником із розвиненим кореневищем і гіллястими, часто повзучими стеблами. Делікатесними вважаються верхні частини паростків деяких видів спаржі лікарської, мільчастої і коротколистої.

    Овоч спаржа – одна з найбільш корисних, смачних і дорогих культур.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за спаржею

    • Посадка: посів насіння на розсаду – у середині квітня, висадка сіянців на грядку – на початку червня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: багатий, родючий, супіщаний.
    • Полив: перші півтора тижні після посадки – частий і рясний, у посушливий період – щоденний, у решту часу – у міру необхідності: ґрунт на ділянці весь час має бути злегка вологим.
    • Підживлення: через тиждень-півтора після посадки в ґрунт уносять розчин гною, через три тижні після цього – розчин пташиного посліду (1:10), перед настанням заморозків – повне мінеральне добриво.
    • Розмноження: насіннєве.
    • Шкідники: спаржеві мухи, попелиці, спаржеві листоїди, щитівки, спаржеві тріщалки, оранжерейні трипси.
    • Хвороби: коренева й сіра гнилі, іржа, фомоз, церкоспороз.

    Рослина спаржа – опис

    Спаржа овочева – рослина багаторічна. Кореневище у неї потужне, розвинене, стебла розгалужені. На гілках зібрані пучками численні голкоподібні гілочки, що ростуть із пазух дрібних, недорозвинених колючкуватих або лускатих листків, в основі яких утворюються тверді шпорці. Дрібні квітки спаржі, поодинокі чи зібрані в гроноподібні або щитоподібні суцвіття, теж перебувають здебільшого в пазухах листків. Плід спаржі – ягода з одним або декількома насінинами, одягненими в товсту темну шкірку.

    У їжу вживають молоді пагони спаржі, що тільки-но з’явилися з-під землі. Якщо на пагоні вже почали розпускатися листові бруньки, він стає жорстким і вже непридатний в їжу. Спаржа в період піку плодоношення приносить від 9 до 12 пагонів за сезон – це лише дві повноцінні порції гарніру. Саме такою скромною врожайністю і пояснюється висока ціна цього овочу. У наших городах, де ми з року в рік вирощуємо такі звичні і корисні овочеві культури, як морква, буряк, горох, квасоля, огірки, помідори, кабачки, патисони та гарбузи, спаржа поки ще рідкісний гість. Тим, хто вирішив вирощувати на своїй ділянці цей корисний і смачний овоч, ми пропонуємо скористатися зібраною в нашій статті інформацією про те, як виростити спаржу з насіння, як садити спаржу у відкритий ґрунт, які умови вирощування спаржі і чи можна спаржу вирощувати в домашніх умовах.

    Вирощування спаржі з насіння

    Посів насіння спаржі

    Оскільки у відкритому ґрунті насіння спаржі проростає дуже довго, пропонуємо вам спочатку виростити з нього розсаду. Перед тим, як посадити спаржу, насіння протягом 3-4 днів витримують у теплій воді, яку міняють двічі на день. Потім набубнявілі насінини викладають на вологу тканину і чекають, поки з них проклюнуться паростки. В середині квітня насіння з росточками завдовжки 1-3 мм висаджують у ящики на відстані 6 см один від одного або в горщики ємністю 100-200 мл із ґрунтовою сумішшю такого складу: 2 частини піску та по 1 частини городньої землі, торфу і перепрілого гною. Закладають насіння на глибину 1,5-2 мм і ставлять посуд у добре освітлене місце. Температуру в приміщенні необхідно підтримувати в межах 25 ºC. Ґрунт потребує щоденного зволоження. При дотриманні цих умов за 7-10 днів ви вже зможете побачити перші сходи. Паростки злегка присипають торфом. Тижнів за два сходи підживлюють комплексним мінеральним добривом у слабкій консистенції.

    Пікірування спаржі

    Пікірування розсади потрібне, тільки якщо ви вирощуєте її в загальному ящику. Коли вона витягнеться у висоту до 15 см, пересадіть сіянці в більшу посудину, дотримуючись між ними відстані 10 см і злегка вкорочуючи при пересадці корінь спаржі. Підживлюють розсаду тільки через кілька днів після пікірування. Ще за тиждень починають проводити гартувальні процедури, і як тільки спаржа зможе перебувати на свіжому повітрі цілу добу, її висаджують у відкритий ґрунт.

    Вирощування спаржі в домашніх умовах

    Вирощувати в домашніх умовах можна тільки розсаду спаржі, яку потім пересаджують у відритий ґрунт. Утримувати в будинку придатну в їжу рослину з таким довгим і потужним коренем дуже незручно. Аспарагус можна вирощувати в квартирі як декоративну рослину, а овочам місце на городі.

    Посадка спаржі у відкритий ґрунт

    Коли садити спаржу у відкритий ґрунт

    Посадка спаржі у відкритий ґрунт здійснюється на початку червня. Де росте спаржа найкраще? На добре освітлених тихих місцях, бажано недалеко від стіни або паркану. Оскільки спаржа не зносить перезволоження ґрунту, не висаджуйте її в місцях, де високо залягають ґрунтові води. Поставтеся до вибору ділянки для спаржі відповідально, адже ця культура може рости на одному місці 20-25 років.

    Ґрунт для спаржі

    Оптимальний для спаржі багатий, родючий супіщаний ґрунт. Ділянку для спаржі починають готувати ще з осені: очищають від бур’янів і перекопують на глибину 40-50 см із внесенням на 1 м² 15-20 кг компосту, 70 г суперфосфату і 40 г сульфату калію. Після того, як зійде сніг, ділянку боронують з одночасним внесенням на кожен м² по 20 г аміачної селітри і по 60 г деревної золи.

    Як садити спаржу у відкритий ґрунт

    Перед посадкою на ділянці роблять ямки завглибшки 30 і завширшки 40 см на відстані метра одна від одної. Дно в борозні розпушують на глибину 15-20 см. Потім на дно насипають гірку пухкого ґрунту такої висоти, щоб вона досягала краю ямки. На горбок встановлюють саджанець, попередньо вкоротивши його корінь до 3-4 см, засипають ямку ґрунтом, ущільнюють його і поливають. Після того, як вода вбереться, ямку мульчують сухою землею.

    Як виростити спаржу

    Догляд за спаржею

    Спаржа – рослина непримхлива. Догляд за нею складається з процедур, звичних для будь-якого садівника-городника: поливань, розпушування ґрунту навколо рослин і в міжряддях, прополювання, підживлення добривами. Розпушування проводять на глибину 6-8 см, намагаючись не пошкодити коріння рослини. А в міжряддях перші два роки бажано вирощувати зеленні культури.

    Полив спаржі

    Перші півтора-два тижні після посадки спаржу поливають часто і рясно, в подальшому кількість води зменшують і поливати починають рідше. У посушливу погоду може знадобитися щоденний полив ділянки – ґрунт має бути весь час злегка вологим, інакше пагони стануть волокнистими, і в їхньому смаку з’явиться гіркота.

    Підживлення спаржі

    Щоб прискорити ріст пагонів, після першого прополювання внесіть у ґрунт на ділянці розчин гною – 1 частина рідини на 6 частин води. Через три тижні спаржу підживлюють розчином пташиного посліду – 1 частина посліду на 10 частин води. Останнє підживлення вносять перед початком заморозків, і складається воно з комплексного мінерального добрива. Якщо ви перед посадкою спаржі удобрили ділянку, підживлення починають вносити тільки на другий рік росту.

    Хвороби і шкідники спаржі

    Хвороби спаржі

    Спаржа досить стійка до захворювань, але іноді бувають проблеми і з нею. Найчастіше її вражають:

    Іржа – грибкове захворювання, що розвивається на спаржі в чотири етапи. В результаті уражені екземпляри відстають у розвитку і майже не дають пагонів, а в кінці літа передчасно жовтіють і припиняють вегетацію раніше, ніж сформують кореневу систему і закладуть у основи стебел бруньки, що обов’язково знизить урожай наступного року. Зазвичай хвороба вражає спаржу, що росте на ділянках із вологонепроникним ґрунтом і з близьким заляганням ґрунтових вод. Сприяють розвитку хвороби і часті дощі;

    Ризоктонія – захворювання, що зустрічається зазвичай на коренеплодах, особливо на моркві. Спаржу уражає ризоктонія нечасто, проте такі випадки бували;

    Коренева гниль, або фузаріоз – захворювання, що вражає багато рослин. Виникає вона на спаржі при тих же умовах, що й іржа – при дуже високій вологості ґрунту.

    Шкідники спаржі

    Спаржа на городі не зазнає навали шкідників, але два недруги в світі комах у неї є:

    Cпаржевий листоїд, завезений із Західної Європи разом зі спаржею. Це темно-синій жук із червоною облямівкою по спинці, який живиться ягодами, квітками і бадиллям спаржі. З’являється він навесні, але максимальну кількість жуків можна спостерігати із середини літа;

    Cпаржева муха – дрібна бура комаха з жовтими кінцівками, голівкою і вусиками, що харчується пагонами спаржі і проробляє в них ходи. В результаті пагони викривлюються, в’януть і відмирають.

    Обробка спаржі

    Захистити спаржу від хвороб вам допоможе весняне й осіннє профілактичне обприскування рослин бордоською рідиною або іншими фунгіцидами – Фітоспорином, Топазом, Топсином М.

    У боротьбі з комахами надійні результати дає обробка спаржі Карбофосом – малотоксичним препаратом без запаху або якимсь іншим засобом із цього ряду, який можна придбати в крамницях. Обробіть спаржу, як тільки помітите появу шкідників. Однак цього недостатньо: необхідно регулярно оглядати грядки і при виявленні яйцекладок видаляти і спалювати їх. Не допускайте появи на ділянці бур’янів і знищуйте омертвілі частини спаржі.

    Збір і зберігання спаржі

    Зрізати пагони можна тільки з третього року вирощування спаржі – два роки знадобляться на те, щоб дати зміцніти кореневій системі. Зрізають їстівні пагони в травні, до того, як у них розкриються головки, обережно відгрібаючи від них землю там, де в ґрунті утворилася тріщина, і залишаючи на місці пеньки заввишки 1-2 см. Роблять це вранці або ввечері, через день або щодня. Не рекомендується в перший рік зрізання знімати з однієї рослини більше 5 пагонів, оскільки це може послабити кущ. У міру дорослішання кущів спаржі можна буде знімати з кожного щорічно до 30 пагонів.

    Зберігають спаржу в холодильнику загорнутою у вологу тканину від двох тижнів до чотирьох місяців залежно від сорту й умов зберігання. Не тримайте в цей час у холодильнику продукти з сильним запахом, інакше спаржа швидко його вбере. Пагони укладають вертикально, оскільки при зберіганні в горизонтальному положенні вони деформуються.

    Види і сорти спаржі

    Існують три різновиди спаржі:

    • зелена спаржа – найпоширеніший різновид, який у лікувальних цілях культивували ще в Стародавньому Римі;
    • біла спаржа, або білена, або етіолована, або безхлорофільна, з’явилася на початку XIX століття. У той час центром вигонки і вирощування білої спаржі вважалася Москва;
    • фіолетова або червона спаржа – найрідкісніший різновид із незвичайним, трохи гіркуватим смаком. При термічній обробці ця спаржа набуває зеленого кольору.

    Сорти спаржі розрізняються також за термінами дозрівання. Пропонуємо вам на вибір кілька сортів, які ви можете посадити у себе на городі, бодай для того, щоб побачити, як росте спаржа:

    • Рання жовта – урожайний і стійкий до захворювань ранньостиглий сорт російської селекції з ніжними пагонами зі щільною головкою жовтого кольору і білою м’якоттю;
    • Гайнлім – ранній зарубіжний сорт, що відрізняється великою кількістю рослих пагонів чудової якості;
    • Мері Вашингтон – середньоранній сорт американської селекції, прекрасно пристосований до вирощування в наших умовах, з товстими великими пагонами різних відтінків червоного і фіолетового. На яскравому світлі колір головок може ставати зеленим;
    • Аржентельська – зарубіжний середньоранній сорт, доопрацьований вітчизняними селекціонерами, з біло-рожевими пагонами, що здобувають на світлі зеленувато-фіолетовий відтінок. М’якоть жовтувато-біла, соковита і ніжна;
    • Царська – майже не уражається хворобами і шкідниками, зимостійкий, посухостійкий, середньостиглий сорт із голкоподібними зеленими паростками;
    • Слава Брауншвейга – пізній сорт, що вирізняється великою кількістю пагонів із соковитою білою м’якоттю, призначених переважно для консервування.

    Властивості спаржі – шкода і користь

    Корисні властивості спаржі

    Спаржа на дачі – не тільки делікатесний продукт, а й джерело вітамінів K, A, C, E, PP, групи B, а також фолієвої кислоти, харчової клітковини, міді, натрію, заліза, фосфору, магнію, селену, калію, марганцю та інших елементів.

    Чим корисна спаржа? Це ідеальний, низькокалорійний продукт для розвантажувальних днів. Речовини, що їх містить спаржа, формують сполучну тканину, зміцнюють кістки, беруть участь у кровотворному процесі, допомагають роботі нирок, печінки і серця. За рахунок вмісту в спаржі фолієвої кислоти це незамінний продукт для вагітних. Хворим, які перенесли інфаркт, рекомендована спаржева дієта, оскільки аспарагін, що входить до складу продукту, розширює судини, стимулює роботу серцевого м’яза і знижує кров’яний тиск. Користь спаржі також у кумаринах, що містяться в ній, – вони стимулюють серцеву діяльність, очищають кров і перешкоджають утворенню тромбів у судинах.

    Корисні властивості спаржі стимулюють процеси, що звільняють організм від шлаків і токсинів – фосфатів, хлоридів і сечовини. Вони тонізуюче діють на сечовий міхур, нирки і всю видільну систему.

    Спаржа є чудовим косметичним засобом: її сік очищає, живить і пом’якшує шкіру, а також видаляє мозолі і дрібні бородавки.

    Спаржа – протипокази

    Наскільки безперечні цілющі властивості спаржі, настільки ж суперечливі і сумнівні свідчення про її шкоду. Стверджують, що при тривалому вживанні спаржі в організмі накопичуються солі щавлевої кислоти, і це нібито може за наявності генетичної схильності спровокувати сечокам’яну хворобу. Інші фахівці вважають, що спаржа, бувши сечогінним засобом, сечокам’яній хворобі якраз запобігає. Крім того, сапонін, що міститься в спаржі, може подразнювати слизову шлунка і кишечника у хворих із загостренням захворювань шлунково-кишкового тракту. Не рекомендується спаржа при суглобовому ревматизмі, циститі, простатиті й індивідуальній незносності продукту.

    1.2: Таксономія і філогенія

    Процес органічної еволюції пояснив обидві ці закономірності; по-перше, конвергентна еволюція може призвести до того, що організми, які принципово відрізняються (тобто не тісно пов’язані), виглядають поверхнево схожими; у другому випадку дивергентна еволюція (адаптивне випромінювання) може спричинити принципово подібні (тобто тісно пов’язані) організми урізноманітнити і виглядати по-різному. Видно, що хоча еволюція пояснює різні причини, чому речі можуть виглядати однаково, вона НЕ, принаймні спочатку, пояснює, як можна групувати речі: чи слід це бути на основі «базової, тобто фундаментальної, подібності» і таким чином поєднувати речі, які не можуть виглядати так само, поки не «уважно вивчені» ‘(див. Рис. 3, на якому показано двох різних представників сімейства кактусів, листовий кактус і більш «нормальний» кактус); або слід групувати речі на основі «поверхневої подібності», тобто групувати речі, якщо на поверхні вони виглядають схожими (див. Рис. 4, на якому показано дві рослини, які виглядають поверхнево схожі, але «принципово» відрізняються).

    Різниця може здатися дрібною (тобто яка різниця між поверхневою подібністю та фундаментальною подібністю), але це має реальні наслідки, оскільки сприйняття різниться. Наприклад, люди зазвичай групують квіти на основі забарвлення квітки, яка є однією з найбільш легко сприймаються характеристик рослин, але виявляється і однією з найбільш поверхневих.

    Малюнок 3 Ці дві рослини тісно пов’язані між собою і обидві в сімействі кактусів, але вони «виглядають» дуже по-різному, при цьому Перексія (зліва) має більш типову форму рослини з типовими листям та гілками, тоді як кактус сагуаро праворуч розвинувся зовсім іншою формою без явні листя, незвичайний розгалужений малюнок і велика кількість колючок.

    Рисунок 4 Конвергентна еволюція у формі рослини. Рослина зліва – молочай, який зовсім не тісно пов’язаний з кактусом справа. Хоча подібні за формою (нерозгалужені, не мають типових листя, мають колючки), це не результат близького еволюційного походження, але є результатом конвергентної еволюції, дві групи рослин «сходяться» на формі, яка, імовірно, корисна в посушливих умовах.

    Для однієї конкретної групи людей, біологів, теорія еволюції Дарвіна надала обґрунтування групування та іменування живих істот, організми слід класифікувати на основі їх філогенії, їх еволюційної походження, тобто їх фундаментальної подібності. Для тих, хто вивчає органічне різноманіття, хотілося б групувати речі на основі «фундаментальних подібностей» (= еволюційне походження), оскільки, серед іншого, це дозволяє нам розглядати наслідки еволюції. Але перед нами все ж залишилося питання про те, як розпізнати філогенетичні групи. З доліннейських часів через Дарвін і аж до середини минулого століття науковці шукали риси, які, на їхню думку, відображали «фундаментальні подібності». Після того, як ідеї Дарвіна були прийняті, вчені зрозуміли, що те, що вони шукали, – це особливості, які відображають еволюційне минуле організмів. Але ці характеристики є невловимими сутностями, і ніхто насправді не знав, чи знайшли вони її, тому що більшість еволюційної історії неможливо простежити – викопний запис є грубо неадекватним, за винятком масштабних оглядів.

    За останні п’ятдесят років молекулярна біологія принесла нові підходи до таксономії. Він дозволяє порівнювати організми на основі подібності послідовностей амінокислот в білках або послідовностей нуклеотидних основ в нуклеїнових кислотах (ДНК, РНК). Це більше, ніж просто нові функції, які слід порівнювати; це особливості, які можна стверджувати, відображають еволюційне походження. Через час зміни накопичуються так, що чим довше час, оскільки дві лінії розходяться, тим більше відмінностей, які накопичуються в послідовності амінокислот в білках або нуклеотидних підставах в нуклеїнових кислотах. Можна стверджувати, що так завжди робилася класифікація, що завжди припущення полягало в тому, що групи «накопичують» все більше відмінностей через еволюційний час і що ви відокремлюєте групи, оскільки вони розходяться за характеристиками. Хоча це вірно в дуже загальному сенсі, воно суворо не застосовується – класифікація завжди передбачала «зважування символів», тобто спостерігачі завжди вважали, що деякі характеристики, які менш легко модифікуються природним відбором, повинні мати більше «ваги» в класифікація, ніж інші, характеристики, наприклад, колір квітки, які легко формуються еволюцією і, таким чином, можуть відбуватися незалежно в двох лініях, які не філогенетично пов’язані. Формування груп ґрунтується не просто на накопиченні відмінностей, а скоріше на придбанні ключових відмінностей, відмінностей, які відображають філогенію. Молекулярна біологія забезпечує колосальне збільшення характеристик, які можна порівняти. І, що істотно, надає характеристики, які навряд чи вдасться вибрати природним відбором. Це важливо, оскільки, якщо два організми мають особливість, це можна пояснити двома способами: (1) це може відображати спільне походження («фундаментальна» подібність), або (2) це може відображати загальну виборчу силу («поверхневу» подібність). Однак, якщо два організми мають особливість, яку навряд чи можна вибрати, тоді єдине пояснення передбачає спільне походження. Припускаючи, що людина хоче класифікації на основі походження, то використання молекулярних даних забезпечує спосіб простежити походження.

    Однією з особливостей b іологічної класифікації від часу Ліннея до теперішнього часу і особливістю більшості (але не всіх) класифікацій s є те, що вони є ієрархами c al, з видами, згрупованими в роди, родами в сім’ї, сім’ї в порядки, порядками в класи, класи в філа і філа в королівства (і, деякі додали б, царства в домени). Однак, за винятком видів (визначення якого ми розглянемо пізніше в курсі), жоден з цих рівнів не визначено – рід – це група споріднених видів, але наскільки тісно пов’язані ніколи не уточнюється. Таким чином, хоча часто буває, що існує згода про те, що група живих істот представляє таксономічну сутність, саме на якому рівні слід розміщувати цю групу та як ця група відноситься до інших груп, може бути досить суперечливим. Більше того, здавалося б, логічна ідея про те, що групи повинні бути організовані на основі еволюційного походження, не дуже добре поєднується з класифікацією, яка має рівні – еволюція не обов’язково працює таким чином, щоб виробляти рівні; і немає підстав припускати, що рівні, вироблені на одній гілці, можуть збігаються з рівнями на іншій гілці. Звичайно, можна розробити класифікаційні схеми, які тісніше відповідають тому, як ми вважаємо, еволюція діє; але ці схеми не будуть настільки корисними для голубів (категоризації) живих істот. Як і у випадку з багатьма поняттями (а насправді з самими словами!) потрібно балансувати між корисністю та точністю; корисні поняття часто спотворюють реальність; роблячи їх більш реальними, часто робить їх менш корисними.

    Більшість біологів підходять до класифікації з «кладистичної» точки зору, яка зосереджена на ідеї, що еволюція виробляє «клади» (групи) в результаті розщеплення попереднього ly існуючого кладу. Побачивши час, можна було б побачити діаграму розгалуження. Загалом, це, ймовірно, відображає загальну закономірність еволюції та розвитку різноманітності. Але ми маємо вагомі докази того, що групи не тільки розщеплюються, але іноді зливаються (наприклад, теорія ендосимбіонтів для появи еукаріотів; вторинний ендосимбіоз та походження декількох водорослевих груп), і ні кладистичні підходи, ні ієрархічна система не справляються з цією можливістю.

    Для більшої частини цього курсу ми будемо говорити про групи, які, як правило, вважаються «справжніми», тобто групою організмів, які з точки зору філогенії та за характеристиками віддаляються від інших живих істот. Тому що наша увага приділяється організмам і їх різноманіттяі нас буде менше хвилювати точне розміщення групи в таксономічній схемі або точні філогенетичні відносини між цією групою і іншими групами. Ця інформація висвітлюється в «інформаційних аркушах» для конкретних груп у розділі Організми книги, але зауважте, що текст в цілому НЕ організований за лініями філогенії/таксономії. Насправді я буду посилатися на ряд «штучних» (тобто нефілогенетичних) груп, вони перераховані нижче і служать прикладами груп, які, як відомо, є штучними, але корисні з міркувань історії, екології чи зручності.

    • «неживе життя» — живі істоти, які не є тваринами (тобто в Царстві Тварин). Використовуючи класифікацію п’яти царств, це включало б Монеру (тобто прокаріоти), гриби, рослини та протисти.
    • водорості — водні фотосинтезуючі організми. Ця категорія охоплює більшу частину філогенетичної всесвіту! Але з екологічних міркувань це корисно!
    • макроводорості — багатоклітинні або великі колоніальні водорості
    • зелені водорості — водні, фотосинтезуючі організми з множинною схожістю з рослинами (пігменти, хімія клітинних стінок, вуглеводи для зберігання). Цю групу корисно знати, але з багатьох причин важко визначити строго в філогенетичному сенсі.
    • голонасінні рослини, які мають насіння, але не мають квітів. Це історична категорія, яка все ще широко використовується і про яку варто знати. Це приклад угруповання, заснованої на відсутності певної характеристики, яка, як правило, не є філогенетично звуковою. Інші приклади штучних груп на основі того, чого їм не вистачає:
      • прокаріоти — клітини без ядер
      • протисти — еукаріотичні організми, які не є тваринами, грибами, рослинами або прокаріотами
      • мохоподібні — рослини без судинної тканини (мохи, печінка і рогоцвіття)
      • папороть «союзники» – судинні рослини без насіння
      1. Back to top
        • 1.1: Організми
        • 1.3: Межі

Related Post

Що таке оновлення програмного забезпечення в телефоні SamsungЩо таке оновлення програмного забезпечення в телефоні Samsung

Samsung періодично випускає оновлення програмного забезпечення. Оновлення містять в собі нові функції та покращення безпеки вашого пристрою. Ми рекомендуємо вам постійно оновлювати програмне забезпечення та робити резервну копію даних перед

Присипка від чого допомагаєПрисипка від чого допомагає

Зміст:1 Навіщо потрібна дитяча присипка?1.1 Основні критерії вибору дитячої присипки2 Присипки і порошки від пітливості і запаху ніг – огляд популярних2.0.1 склад2.0.2 Спосіб застосування2.0.3 склад2.0.4 Спосіб застосування2.1 тальк2.2 Гальманин2.3 Кращі