§ 31. Вплив рельєфу на річки. Падіння, похил річки. Річковий стік. Живлення і режим річок

Вплив рельєфу на течію річок. Рельєф визначає напрям і характер течії річок. На рівнинах, де місцевість нахилена слабко, швидкість течії річок є невеликою, у горах, де похили місцевості великі, річки — швидкі та бурхливі. Рівнинна річка стає бурхливою лише там, де в її руслі виходять на поверхню тверді гірські породи. У таких місцях утворюються пороги. У місцях, де річки падають з уступу, утворюються водоспади (мал. 78).

Мал. 78. Водоспад Шипот у Карпатах

Пригадайте найбільші водоспади світу. Де вони знаходяться?

Більшість річок України є рівнинними. Гірськими є деякі річки Українських Карпат і невеликі річки Південного берега Криму. Більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на північних схилах Головного пасма Кримських гір, є гірсько-рівнинними (Дністер, Тиса, Прут, Салгир та ін.).

Знайдіть ці річки на фізичній карті шкільного навчального атласу.

Падіння та похил річки. Рельєф визначає падіння та похил річок. Падінням річки називається різниця між висотою її витоку і гирла.

Зазвичай вираховують падіння ріки на 1 км русла (за формулою: П = h₁ – h₂, де П — падіння річки, h₁ — висота витоку, h₂ — висота гирла). Для рівнинних річок воно становить декілька см/км, для гірських — декілька м/км.

В Україні максимальні величини падіння річки характерні для гірських річок Українських Карпат і Кримських гір, найменші — для рівнинних річок, наприклад, Чернігівського та Волинського Полісся.

Похил річки зазвичай виражають у метрах на кілометр (м/км). У гірських річок він є великим, у рівнинних — малим. Що більший похил річки, то більша швидкість її течії.

Наприклад, витік р. Сули (довжина 363 км), знаходиться на висоті 155 м над рівнем моря, а гирло (місце впадіння в Дніпро) — на висоті 80 м. Отже, її падіння становить: 155 – 80 = 75 м, а середній похил дорівнює: 75 м : 363 км = 21 см/км.

Порівняйте ці дані з даними для карпатської р. Лімниці: падіння — 1185 м, а похил — 9,7 м/км. Зробіть висновки.

Падіння річки — різниця висот рівнинної поверхні води річки у двох різних точках, розташованих на певній відстані по довжині річки (вимірюється в метрах).

Похил річки — це відношення падіння річки (або окремої її ділянки) до її довжини (чи окремої ділянки).

Вплив клімату на формування річкової системи. Особливістю річки є постійний рух води. Коли припиняється живлення річки, тобто поповнення річища водою, вона пересихає. Пересихаючі ріки є в Криму (мал. 79).

Більшість річок України має мішане живлення з переважанням одного із джерел: дощовою водою, талими водами снігу та льоду, підземними водами. Наприклад, узимку, коли Дніпро покривається кригою, він живиться підземними водами, навесні — талими, улітку й восени — дощовими й підземними. Кількість води в річках змінюється за сезонами, і ці зміни впродовж року називають режимом річки.

Мал. 79. Пересихаюча річка в Криму

Найвищий рівень води в річці, який настає після танення снігу навесні або внаслідок танення льоду і снігу в горах улітку чи після тривалих дощів і спостерігається щороку в певний час, називають повінню. Найнижчий рівень води в річці, який спостерігається в посушливу пору, називається меженню. Річки Українських Карпат та інших гірських територій мають особливий режим. На них часто бувають паводки — раптові підйоми рівня води в будь-який час року, спричинені тривалими дощами й посиленим таненням снігу.

Зміна пір року в Україні супроводжується льодоставом — періодом нерухомого льодового покриву на річці, а навесні — льодоходом.

Річковий стік, витрати води. Головною характеристикою річкового стоку є витрати води. Річковий стік підраховується в помірному кліматі не за календарний рік, а за гідрологічний, що починається восени (1 жовтня або 1 листопада), коли запаси вологи в річкових басейнах, що переходять з одного року в інший, є малими. При підрахунку за календарний рік стік і опади не можуть відповідати один одному, тому що опади, які випали в кінці одного року, стікають навесні наступного року.

Результатом руйнівної роботи річки є твердий стік. Від кількості речовин, що містяться в 1 м 3 води, залежить каламутність річки. Найвищі показники твердого стоку і каламутності води мають річки Українських Карпат і Криму. Твердий стік поступово відкладається у вигляді наносів нижче за течією і виноситься в моря чи озера, нагромаджується на дні, відкладається у гирлах річок у вигляді островів, які утворюють дельту. Найбільші дельти мають Дунай і Дніпро.

Гідрографічна мережа України. Основними чинниками формування гідрографічної мережі України є особливості клімату й рельєфу різних частин її території. Залежно від характеру й обсягу опадів виділяються річки з весняною повінню, повінню в теплу частину року і річки з паводковим режимом. У місці, де випадає більше опадів, річкова мережа є густішою, річки — повноводнішими. На більшій частині України льодостав починається в грудні. У південній частині Одеської області та в Криму на водоймах льодоставу зазвичай не буває. Більшість річок та озер скресає в березні.

Чи спостерігається льодостав на водоймах Вашої місцевості? Коли саме відбувається це явище?

Великий вплив на поверхневі води має рельєф. Гори й височини дають початок тисячам річок і струмків. Наприклад, більшість лівих приток Дніпра тече з Середньоросійської та Приазовської височини та з Донецького кряжу. Праві притоки стікають до Дніпра з Придніпровської височини. Дністер живиться за рахунок лівих приток, які беруть початок на Подільській височині, і правих, які починаються на схилах Карпат. Режим лівих і правих приток Дністра сильно відрізняється. Різні вони і за водністю. Адже в горах випадає до 1600 мм опадів за рік, а на Подільській височині — лише 500-700 мм.

За допомогою фізичної карти шкільного географічного атласу назвіть найбільш повноводні притоки Дністра.

Південний Буг бере початок на Подільській височині, а основні його притоки витікають з Придніпровської височини. Тиса та її притоки стікають із південно-західних схилів Карпат, а праві притоки Прип’яті беруть початок аж на трьох височинах — Волинській, Подільській і Придніпровській. Заболоченість і висока густота озер на півночі України визначаються не стільки великою кількістю опадів, скільки рівнинністю рельєфу, що призводить до застоювання води, яка занадто повільно стікає до річок і озер.

У цілому загальна закономірність живлення річок України полягає в тому, що з півдня на північ роль снігових і дощових вод зростає. За період весняної повені проходить 60-70 %, а інколи навіть 80 % річкового стоку.

На рівнинах швидкість течії річок є невеликою, а в горах річки — швидкі та бурхливі. Більшість річок України є рівнинними.

Повним падінням річки називається різниця висот між її витоком і гирлом.

Більшість річок України мають мішане живлення, кількість води в них змінюється за сезонами впродовж року. Ці зміни називають режимом річки.

Річковий стік підраховується в помірному кліматі не за календарний, а за гідрологічний рік. Твердий стік поступово відкладається у вигляді наносів нижче за течією і утворює дельту. Найбільші дельти мають Дунай і Дніпро.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

• 1. Дайте визначення поняттям: «падіння річки», «похил річки», «твердий стік», «дельта» «гідрографічна мережа».
• 2. Розрахуйте падіння та похил річки Кальміус (довжина 209 км), якщо її витік знаходиться на висоті 222 м над рівнем моря, а гирло (місце впадіння в Азовське море) — на висоті 0,4 м.
• 3. Схарактеризуйте особливості річкової мережі України.
• 4. Поясніть, як на характер течії річок України впливає рельєф.
• 5. Чому календарний рік не підходить для розрахунків обсягів річкового стоку?

§ 39. Вплив рельєфу та клімату на річки. Живлення і водний режим річок. Річковий стік

1. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РІЧКИ. Напрямок і характер течії річок визначає рельєф. На рівнинах зі слабо нахиленою місцевістю швидкість течії річок невелика, у горах зі значним похилом річки бурхливі та швидкі. Якщо на шляху рівнинної річки на поверхню виходять тверді гірські породи, у її руслі утворюються пороги. У місцях, де річки падають з уступу, виникають водоспади (мал. 1).

Пригадайте, де та з яких причин утворилися найбільші водоспади світу.

Ви вже знаєте, що більшість річок України є рівнинними. Лише в Українських Карпатах і в межах гір Криму існують гірські річки. Більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на схилах Кримських гір, є гірсько-рівнинними. На території Карпат розташовано близько 28 тис. річок і струмків, найбільші з яких Дністер, Тиса, Прут, Латориця, Путила, Лімниця, Білий і Чорний Черемош та інші. Вони ніколи не були судноплавними, але їх використовували для сплавляння деревини і як джерело енергії.

Пригадайте літературні твори, у яких згадуються назви українських річок.

Мал. 1. Водоспади України: а) водоспад Учан-Су в Криму (у перекладі з кримськотатарської — «вода, що летить»); б) Кудринецький водоспад (Карпати).

У другій половині XIX ст. на річках Чорний і Білий Черемош із дерева й каміння було споруджено понад 20 водозбірних гребель — кляуз-гатей. Протягом двох століть вони були важливими гідротехнічними спорудами гірського лісосплаву Гуцульщини. Це був найдешевший спосіб транспортування лісу до лісопереробних комбінатів.

Рельєф також визначає падіння та похил річки. Показник повного падіння річки — різниця між висотою її витоку й гирла, не завжди об’єктивний, адже більшість річок, що беруть початок у горах, завершують свій шлях на рівнині. Вони мають мішаний гірсько-рівнинний характер течії. Отже, для більш детального вивчення характеру течії річки обчислюють її падіння на 1 км русла за формулою: Δ_h = h₁ – h₂ де: Δ_h — падіння річки; h₁ — висота витоку (або першої відмітки в руслі); h₂ — висота гирла (або другої відмітки в руслі).

Для рівнинних річок падіння становить декілька см/км, для гірських — декілька м/км. В Україні максимальні величини падіння річки характерні для гірських річок Українських Карпат і Кримських гір, найменші — для рівнинних річок Чернігівського та Волинського Полісся.

Падіння річки (Δ_h) — різниця висот рівнинної поверхні води річки у двох різних точках, розташованих на певній відстані по довжині річки (вимірюється в метрах).

Falling river — the difference in height of the flat surface of the river water at two different points located at a certain distance along the length of the river (measured in meters).

Похил річки (/) — відношення падіння річки (або окремої її ділянки) до її довжини (або окремої ділянки).

The slope of the river is the ratio of the fall of the river (or a separate section) to its length (or a separate section).

Похил річки зазвичай також вимірюють у см/км. Чим більший похил річки, тим більша швидкість її течії. Униз за течією похил річки зменшується. Щоб обчислити середній похил річки, слід падіння річки розділити на довжину: І = Δ_h : L.

Наприклад, витік річки Сула (довжина 363 км) розташований на висоті 155 м над рівнем моря, а гирло (місце впадання в Дніпро) — на висоті 80 м. Отже, Δ_h (повне падіння Сули) становить: 155-80 = 75 м. Середній похил річки дорівнює: 75 м : 363 км = 21 см/км.

Порівняйте наведені дані з даними для карпатської річки Лімниця: падіння — 1185 м, а похил — 9,7 м/км. Зробіть висновки.

У разі потреби похил річки можна визначити так само, як і падіння, для окремих її ділянок, це буде частковий похил.

2. ВПЛИВ КЛІМАТУ НА ФОРМУВАННЯ РІЧКОВОЇ СИСТЕМИ. Повноводність та режим річок, рівень води в річці, кількість води, що стікає з річкового басейну до її русла, залежать від клімату території, із якої річка збирає свої води.

За допомогою мал. 2 та фізичної і кліматичної карт України в атласі назвіть річки, у верхів’ях яких випадає найбільша кількість опадів. Зробіть висновки.

Коли припиняється поповнення русла водою, тобто живлення річки, вона пересихає. Такі річки є в Криму. Навіть найбільші з них — Салгир, Альма, Кача, Бельбек — часто майже повністю пересихають. Більшість річок України має мішане живлення з переважанням одного із джерел: дощове, снігове та льодовикове, підземне. Наприклад, узимку, коли Дніпро вкривається льодом, він живиться підземними водами, навесні — талими та підземними, улітку й восени — дощовими й підземними. Кількість води в річках змінюється за сезонами протягом року, це називають режимом річки. Водний режим визначає зміну рівнів та об’ємів води в річках, озерах і болотах упродовж певного часу (місяць, сезон, рік). Розрізняють такі фази водного режиму: повінь, паводок та межень. Найвищий рівень води в річці, який настає після танення снігу навесні, або внаслідок танення снігу й льоду в горах улітку, або після тривалих дощів і спостерігається щороку в той самий сезон, називають повінню. Найнижчий рівень води в річці, який спостерігається в посушливий період, називається меженню. Під час межені рівень води знижується, і переважає не поверхневе, а підземне живлення.

Мал. 2. Басейни річок України.

Повінь (водопілля) — фаза водного режиму річки, яка за певних кліматичних умов і певного типу живлення повторюється щороку в один і той самий сезон. Характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим підйомом і потім спадом рівня води в річці, озері, водосховищі.

Flood — a phase of the water regime of the river, which in these climatic conditions under a certain type of supply is repeated every year in the same season. It is characterized by the highest water content, high and prolonged rise and then decline in water level in the river, lake, reservoir.

Межень — період внутрішньорічного циклу (щонайменше десять днів), коли річка живиться переважно ґрунтовими водами, протягом якого в неї спостерігається найменший рівень витрати води.

Lower — the period (not less than 10 days) of the intra-annual cycle, when rivers are fed mainly by groundwater, during which they have the lowest levels and flow of water.

Річки Українських Карпат і Кримських гір мають особливий режим. На них часто трапляються паводки — раптові, швидкі й короткочасні підйоми рівня води в будь-який час року, спричинені тривалими дощами або відлигами з посиленим таненням снігу. Для річок рівнинної частини України характерні весняна повінь, низька літня межень, підняття рівня води під час осінніх дощів і знову низька зимова межень. Зміна пір року в Україні супроводжується льодоставом на річках — періодом нерухомого льодовикового покриву, а навесні — льодоходом.

Проаналізуйте наслідки паводкового режиму річок Карпат і Кримських гір для життєдіяльності місцевого населення.

3. РІЧКОВИЙ СТІК. Повноводність (витрати води) та річковий стік — одні з найважливіших характеристик річки. Протягом року витрати води в річці різні: значно вищі під час повені, ніж під час межені, більші в дощові роки, ніж у посушливі. Середні витрати води Дніпра поблизу Києва становлять 1370 м 3 /с, а в гирлі — 1700 м 3 /с. Витрати води — це об’єм води (Q), що протікає крізь поперечний переріз річки за певну одиницю часу (м 3 /с). Витрати води обчислюються за формулою: Q = S • V, де S — площа поперечного перерізу річки (м 2 ); V — швидкість течії води в річці (м/с).

Мал. 3. Знімки із супутника: а) дельти Дунаю; б) дельти Дніпра.

Річковий (річний) стік — це витрати води в річці протягом року (км 3 ), які залежать від коефіцієнта зволоження. Чим він більше, тим менше води випаровується й більше потрапляє в річку. Середній річковий стік Дніпра поблизу Києва складає 43,4 млрд м 3 , а в гирлі — 53,5 млрд м 3 . Інші річки значно поступаються йому та ще більше поступаються Дунаю.

Разом із водою як результат річкової ерозії переноситься багато гірських порід, піску, мулу та інших твердих часточок. Це твердий стік, який вимірюється в тоннах і визначає каламутність води. Твердий стік окремих річок сягає десятків мільйонів тонн. Найбільш каламутна річка планети Хуанхе («жовта річка») не випадково отримала таку назву, адже вона переносить понад 1,3 млрд т гірських порід і мулу.

Твердий стік річок України не такий високий, як у Хуанхе. Дуже каламутною є вода гірських річок, адже значні площі, із яких вони стікають, складаються з порід, що легко розмиваються водою. Найменш каламутні річки Полісся. Узимку каламутність річок зменшується, а під час та після повеней і злив зростає. Гірські породи разом із річковою водою переміщуються руслом і частково відкладаються на пляжах річок, інколи створюють острови, але здебільшого потрапляють у гирло. Тут із них формуються дельти, як у Дунаю, або піщані коси, як у Дніпра (мал. 3).

Твердий стік річки — загальна кількість завислих і донних наносів за певний проміжок часу (рік).

Solid river runoff is the total amount of suspended and bottom sediments over a certain period of time (year).

Витрата наносів — кількість наносів, які переносяться водним потоком через живий переріз річки за одиницю часу.

Sediment consumption — the amount of sediment that is transported by water flow through the living section of the river per unit time.

• Рельєф визначає напрямок і характер течії, падіння та похил річки.
• Для річок рівнинної частини України характерні весняна повінь, низька літня межень, підняття рівня води під час осінніх дощів і знову низька зимова межень.
• Річки Українських Карпат і Кримських гір мають особливий паводковий режим.
• Повноводність річок — витрати води та річковий стік — значно вищі під час повені, ніж під час межені, більші в дощові роки, ніж у посушливі.
• Твердий стік складається з гірських порід, піску, мулу та інших твердих часточок, які несе річка. Він вимірюється в тоннах і визначає каламутність води.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Доведіть вплив клімату на водний режим річок.
• 2. Поясніть, які види геологічних робіт «виконують» річки у своїй верхній течії та біля гирла.
• 3. Поясніть, чому на гірських річках утворюються водоспади.
• 4. Порівняйте будову долини гірської та рівнинної річок. Зробіть висновки.
• 5. Спрогнозуйте зміни в живленні річок України через глобальне потепління клімату.

Тема 3. Води суходолу і водні ресурси

Як ви вже знаєте, внутрішні води нашої країни – це всі води суходолу і частина прибережних морських вод в межах державних кордонів України. До внутрішніх вод суходолу належать ті, що зосереджені на його поверхні (поверхневі води) і в надрах землі (підземні води). Поверхневі води в Україні зосереджені в річках, озерах, болотах, штучних водоймах (водосховищах, ставках) і водотоках (каналах). Найбільші об’єми поверхневих вод містяться в річках.

§ 28. РІЧКИ

• Пригадайте, яке живлення мають річки.

• Чим різниться характер течії рівнинних і гірських річок?

ГУСТОТА РІЧКОВОЇ МЕРЕЖІ. Наче густе блакитне мереживо обплітають річки й струмки нашу землю, збираючи воду з усіх куточків і несучи її до морів. В Україні загалом понад 63 тис. природних водотоків. Серед них найбільше струмків (довжиною менш ніж 10 км) і малих річок (завдовжки до 100 км). Середніх річок (від 100 до 500 км) – трохи більше ста, а великих (довжиною понад 500 км) – лише 14. Розподіл річок по території країни залежить насамперед від рельєфу та клімату. Найбільша густота річкової мережі в Українських Карпатах і Кримських горах, найменша – на Причорноморській низовині. У найбільш посушливій її частині – між Дніпром і затокою Сиваш – постійних водотоків взагалі немає, а тимчасові утворюються лише під час танення снігу або зливових дощів.

ХАРАКТЕР ТЕЧІЇ. Напрямок і швидкість течії річок визначає рельєф. За цими ознаками розрізняють річки рівнинні та гірські. Більшість річок України є рівнинними, у тому числі й найдовші – Дніпро (мал. 99) і Південний Буг із притоками, що входять до їх річкових систем. Прськими є деякі річки Українських Карпат (мал. 100) і Південного берега Криму. Більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на північних схилах Головного пасма Кримських гір, є гірсько-рівнинними (Дністер, Тиса, Прут, Салгир та ін.).

Рекорди України

Найдовшою річкою України і третьою за довжиною в Європі (після Волги і Дунаю) є Дніпро. Його загальна довжина – 2 201 км (у межах України – 981 км).

Мал. 99. Дніпро – типова рівнинна річка

Мал. 100. Черемош – гірська річка

Рельєф визначає падіння та похил річок. Падінням річки називається різниця між абсолютними висотами її витоку і гирла. Похил річки — це відношення її падіння до довжини. Наприклад, витік р. Сули, що має довжину 363 км, розташований на висоті 155 м над рівнем моря, а гирло (місце впадіння в Дніпро) – на висоті 80 м. Отже, її падіння становить: 155 – 80 = 75 м, а середній похил дорівнює: 75 м : 363 км = 21 см/км. Похил річки показує, на скільки метрів чи сантиметрів у середньому «падає» річка на кожний кілометр своєї довжини. Сула має незначні падіння і похил, тому її течія повільна.

Такі показники характерні для рівнинних річок. Натомість гірські річки мають великі значення падіння і похилу, тому їх течія швидка й бурхлива. Порівняйте: падіння карпатської р. Лімниці становить 1 185 м, а похил – 9,7 м/км.

ЖИВЛЕННЯ І РЕЖИМ РІЧОК. Живлення, тобто надходження води до річкових систем, визначається кліматичними умовами території України. В Україні річки мають змішаний тип живлення. Основна частка в ньому припадає на атмосферні опади (сніг і дощ): ними річки поповнюються переважно навесні та влітку. Загалом у річках рівнинної частини країни переважає снігове живлення, а в гірських – дощове. Живлення підземними водами становить не більш як 20 % і переважає взимку. У степовій зоні влітку окремі малі річки пересихають.

Режим річки – це особливості її поведінки впродовж року (зміна рівня і кількості води, період замерзання тощо). Рівень води в річці то піднімається, то опускається залежно від сезонного характеру живлення. Повінь – тривале підняття рівня води, яке повторюється з року в рік в один і той самий сезон. На річках рівнинної частини України вона настає навесні під час танення снігу. Повінь триває від 10 днів на малих річках до півтора місяця – на великих. Тоді вода на тривалий час затоплює заплаву річки. Паводок – значне і швидке підняття води в річці, яке відбувається в різні пори року внаслідок раптових відлиг або сильних злив. Паводки упродовж усього року трапляються в Карпатах, на Прикарпатті й Закарпатті. Річки там мають неширокі заплави, тому рівень води в них швидко піднімається. На гірських річках Криму паводки характерні здебільшого навесні та взимку. На річках рівнинної території України паводки бувають рідше. Межень – найнижчий рівень води в річці – буває переважно під час літніх посух і в морозні зими.

Рекорди України

Найбільш водною річкою в Україні є Дунай, річний стік якого становить близько 123 км 3 , що вдвічі перебільшує стік Дніпра.

Взимку річки в Україні вкриваються кригою. Льодостав (суцільний льодовий покрив) установлюється в грудні і триває зазвичай 2-3 місяці. На гірських річках стійкий льодовий покрив не утворюється через швидку течію.

Живлення і режим річок впливають на їх стік. Річковий стік – це об’єм води, що протікає через поперечний переріз річки за певний проміжок часу (наприклад, за рік). Найбільший річний стік мають Дунай, Дніпро, Дністер. Серед малих і середніх річок більший річний стік у річок півночі й заходу країни, де надмірне й достатнє зволоження. Значно менший він у річок, що збирають воду в районах з недостатнім зволоженням (на півдні).

РОБОТА РІЧОК. Річки виконують велику роботу: руйнують (розмивають і змивають) гірські породи, переносять і відкладають їх часточки у вигляді наносів уздовж русла чи в гирлі. Результатом такої довготривалої роботи є формування річкових долин і дельт.

Чим більший похил річки, тим більшу руйнівну роботу вона виконує. Процес руйнування річкою гірських порід називається річковою ерозією. У верхів’ях, де більший похил і швидша течія, річка головним чином врізається в земну поверхню, поглиблюючи свою долину. У середній частині та в пониззі, де похил і швидкість течії зменшуються, переважають відкладання принесених порід, підмивання берегів і розмивання схилів долини. Внаслідок цього долина річки розширюється. Вона починає «блукати» по долині, звиватися, утворюючи петлеподібні вигини – меандри (мал. 101). Вода сильно підмиває круті береги, а біля пологих відкладає наноси. З них утворюються пляжі – пологі намивні береги. Після тривалого підмивання берегів вигини річища стають дедалі крутішими, а перемички біля їх основи звужуються. Під час повені чи паводка вода може розмити перемичку, і річка отримає нове випрямлене русло. А вигин старого стане старицею – озером серпоподібної форми, що поступово перетвориться на болото внаслідок заростання.

Україна дивовижна

Водна ерозія

«Дія води (головно пливучої) така ж важлива, як дія вітру. Пливуча вода риє собі русла, збирається в них, поглиблює їх та розширює. Як сильно й успішно працює вода – знає кожний, що дивиться на балки-водориї. їх дуже багато по всій Україні».

Мал. 101. Утворення меандрів, стариць та пляжів

Внаслідок ерозії річка виробляє тераси – пологі ділянки зі схилами-уступами (мал. 102). Вони є залишками колишніх днищ долини, що були тоді, коли річка текла на вищому рівні. Річки України мають до 7 терас, найбільше їх – у долині Дністра та його приток – 11.

Рівнинні річки мають широкі (іноді до кількох кілометрів) річкові долини переважно з пологими схилами.

Русло в них звивисте, з меандрами, рукавами, протоками, островами, на заплавах багато стариць. Для гірських річок характерні здебільшого вузькі, глибокі долини з крутими схилами. Їх русла слабозвивисті, кам’янисті, з порогами та водоспадами. На окремих ділянках річка може утворювати каньйон – вузьку, глибоку долину з майже прямовисними схилами й вузьким дном. Каньйони формуються в гірських районах Криму й Карпат і на височинах, які зазнали тектонічного підняття. Наприклад, каньйони мають Дністер і його ліва притока р. Смотрич, що стікає з Подільської височини (мал. 103).

У результаті руйнівної роботи річка має не тільки рідкий (водний), а й твердий стік. Це увесь твердий матеріал, що його в завислому і розчиненому вигляді переносить річка. Від кількості речовин, що містяться в 1 м 3 води, залежить каламутність води. Найвищі показники твердого стоку і каламутності мають гірські річки Українських Карпат і Криму, а також ті, що перетинають височини лісостепу і степу. Найменший твердий стік у річок лісової зони.

Мал. 102. Схема річкової долини

Мал. 103. Каньйон р. Смотрич

Рекорди України

Найглибшим каньйоном в Україні є Великий каньйон у Криму. Це гігантська розколина на північних схилах Ай-Петринської яйли, у вапнякову товщу якої упродовж тисячоліть «вгризалася» річка Аузун-Узень. За довжини понад 3 км і ширини, що місцями звужується до 3 м, глибина каньйону сягає 320 м.

Рекорди України

Найбільшу в Україні дельту і одну з найбільш их в Європі утворює Дунай (площа – 5 640 км 2 ). Щороку дельта висувається в Чорне море на 30 м. Вона порізана численними протоками, вкрита озерами, поросла очеретом. Це дунайські плавні.

Мал. 104. Космічний знімок і вигляд на місцевості дельти Дунаю

Твердий стік поступово відкладається у вигляді наносів нижче за течією і виноситься головними річками в моря чи озера. Там він нагромаджується на дні або ж відкладається в гирлах річок у вигляді островів, що творять дельту. Дельти мають найбільші річки України – Дунай (мал. 104) і Дніпро.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Падіння річки – це різниця між абсолютними висотами її витоку і гирла. Похил річки – це відношення її падіння до довжини.

• Річний річковий стік – це об’єм води, що протікає через поперечний переріз річки за рік.

• Річкова ерозія – це процес руйнування річкою гірських порід.

• Твердий стік – це завислий і розчинений у воді твердий матеріал, який переноситься річкою.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть, як залежить характер течії річки і формування її долини від рельєфу.

2. Визначте похил Дніпра в межах України, якщо відомо, що на білорусько-українському кордоні його русло розташоване на висоті 108 м над рівнем моря.

3. Яке живлення мають річки України?

4. Як впливають живлення і режим річок на їх річний стік?

5. Яку роботу виконують річки?

6. Що таке меандри? Як річка їх утворює?

ГЕОГРАФІЧНА ЗАДАЧА

Для характеристики річкового стоку використовують показник витрати води в річці – об’єму води, що протікає через поперечний переріз річки за 1 с. Його обчислюють за формулою: Q = Sv, де Q – витрата води, м 3 /с; S – площа поперечного перерізу річки, м 2 ; v – швидкість течії річки, м/с. Обчисліть витрату води в річці, якщо поперечний переріз її русла має вигляд трапеції, ширина водної поверхні становить 56 м, ширина дна – 34 м, середня глибина – 2,5 м, а швидкість течії – 0,4 м/с.