Малінуа — розумна та енергійна бельгійська вівчарка

Бельгійська вівчарка – Це порода, що є справжнім зразком працьовитості та вірності. Собака відрізняється витривалістю та чудовими інтелектуальними можливостями, за рахунок цього їй доручаються найвідповідальніші роботи – служба у МНС, поліції, армії, на митниці.

Вона добре справляється з роллю рятівника, поводиря і вірного охоронця, виявляючи надзвичайну стійкість та витримку за різних обставин.

Історія селекції

Порода собак малинуа виведена в Бельгії у Фламандському регіоні в 1800-х р. З’явилася вона внаслідок схрещування собак різних порід, які проживали в цій місцевості в ті часи. Через те, що багато бельгійських вівчарок сталися з околиць містечка Малина, їх назвали – малинуа.

Луї Хьюгебард – дресирувальник, член кінологічного клубу Бельгії, знайшов цих собак на сільській виставці, де їх демонстрували місцеві жителі. Саме він і почав просувати породу як нову національну. Таким чином, 1897 р. створили клуб бельгійської вівчарки. На подив його членів, тварини набули популярності, їх почали масово вирощуватися.

Незважаючи на те, що вівчарка Малину виводилася як пастуша порода, через час, за рахунок свого інтелекту і силі, вона набула популярності серед військових і поліцейських.

Зараз бельгійська вівчарка набрала популярності у всьому світі як універсальна робоча порода, яка здатна працювати в будь-яких умовах погоди, в різних службах (поліція, військові). При цьому вона бере участь у спортивних змаганнях, показуючи чудові результати. Одночасно з цим собаку досі використовують як пастуху.

Цікавий факт: Під час ВВВ Гітлер наказав «знищити породу, що затьмарює національну породу Німецька Овчарка». Але цьому плану не судилося збутися і бельгійський собака процвітає і сьогодні.

стандарт породи

При розгляді малину фото, можна помітити, що порода середнього розміру. Це гнучка і мускулиста собака. У сук більш витягнуте тіло, кобелі характеризуються квадратними формами. Маса дорослих екземплярів становить 26-32 кг, зріст приблизно 62-67 см.

Шия має витончений вигин, але в той же час сильна, складки на ній повинні бути відсутніми. Голова трохи подовжена. Вуха високо піднесені, у вигляді трикутника, відкриті. Коричневі очі мигдальної форми. Прикус ножиці. Мочка носа має великі розміри, чорного кольору, перенісся рівне.

Спина широка та пряма, тіло міцне. Грудна клітка глибока, не дуже широка. Хвіст має вигнуте закінчення. Кінцівки м’язисті та рівні.

Потрібно сказати, що визначення «малінуа» має на увазі 4 різновиди собак:

Бельгійські вівчарки види:

• грюнендаль;
• тервюрен;
• лакенуа;
• Малину.

Основною відмінністю малину від інших різновидів бельгійської вівчарки є коротка вовна. Щільно прилеглі ворсинки не дуже тверді. Підшерстя добре розвинений і щільний. Цей шерстий покрив надійно захищає собаку від опадів.

Вдача і звички

У малину характер такий же сильний, як і тіло. Це чудовий охоронець, який назавжди відданий своєму господареві. Собака сама приймає рішення. Головне приділяти тварині достатньо уваги, виявляючи любов та ласку.

Якщо вихованець відчує себе непотрібним, то виросте агресивним. У певних ситуаціях із «недолюблених» собак виростають забиті псини. Тому потрібно виховувати тварину, приділяючи їй достатньо часу.

У процесі правильного виховання цю породу можна навіть сім’ям із дітьми. Кмітливий пес зможе витерпіти ігри дитини, охороняючи її.

Малінуа більше виділяє для себе єдину людину – першого власника. Саме до нього собака відчуває найсильніші почуття. З рештою членів сімейства вона також гратиме, і виходитиме на вулицю на прогулянки.

Однак з іншими вихованцями в будинку вона не уживається. Бельгійська вівчарка відноситься до пород, що не люблять кішок і завжди на них полюватиме.

особливості змісту

В ідеалі утримувати малину потрібно на присадибній території або в приватному будинку. На ділянці потрібно встановити великий вольєр з теплою будкою та організувати можливість випускати тварину бігати вдень та охороняти будинок у нічний час.

Сьогодні багато хто містить бельгійську вівчарку як поводиря та компаньйона. Беруть участь у різних змаганнях і вважають за краще, щоб собака проживав у будинку. Це цілком нормально. Вихованець комфортно почувається при домашньому утриманні, але господареві потрібно організувати щоденні навантаження для чотирилапого друга.

Тварину необхідно вигулювати двічі на день. Причому щонайменше 2-х годин собака повторює з власником уроки дресирування, грає з м’ячиком, стрибає, бігає тощо. Проста повільна прогулянка не дозволить вихованцю витратити енергію, що накопичилася. Нудьгуючий пес може зіпсувати меблі або інше майно в будинку.

Залишаючи малину на самоті, потрібно забезпечити її іграшками. За будь-якої можливості беріть із собою на природу, велопрогулянки, пробіжки. Бельгійська вівчарка із задоволенням супроводжуватиме свого власника, аби перебувати в русі та на вулиці.

В обов’язковому порядку необхідно проводити такі процедури при догляді за малину:

1. Купати один раз на 4-6 місяців. Для цього будуть потрібні спеціальні засоби. Від звичайних миючих тварин може постраждати шкірний покрив. У бельгійської вівчарки досить щільний підшерсток, тому проблеми зі шкірою не видно на початковому етапі, а на останньому позбавитися хвороб дуже складно і болісно для тварини.
2. Раз на 1-2 тижні необхідно вичісувати шерсть. Під час линяння це потрібно проводити щодня. Якщо не прибирати ворс, може розвинутись запальний процес на шкірі, що призведе до шкірних патологій.
3. Для чищення зубів потрібно годувати собаку хрящами, кістками чи спеціальними паличками. Хоча можна очищати пастою і щіткою, привчивши до цього тварину з дитячого віку.
4. Пазурі зістригають з урахуванням відростання приблизно раз на місяць.
5. Раз на 1-2 тижні потрібно очищати і при цьому оглядати очі та вуха. Знайшовши надмірні накопичення виділень, почервоніння та ушкодження, потрібно звернутися до ветеринара.

До харчування бельгійської вівчарки ставтеся відповідально. Ця активна порода повинна отримувати повноцінне меню, яке включає різноманітні продукти, необхідну кількість мінералів та вітамін.

Дорослий собака харчується двічі на добу. Щоб вихованець заповнював енергетичний запас, йому потрібні білки. Неправильно вважати, що м’ясо зможе повноцінно поповнити білкову частину. Ці продукти слід доповнювати рослинними білками. Також для тварини потрібні жири та вуглеводи.

Якщо вирішено годувати тварину сухими кормами, порадьтеся з ветеринаром. Він зможе допомогти вибрати корм зі збалансованим складом. Так чи інакше, тварина повинна весь час мати доступ до чистої води.

дресирування

За рахунок високого інтелекту малину чудово розуміють команди, виконуючи їх. Навчити чомусь тварину не складно. Однак, щоб досягти найкращого ефекту, тренування потрібно проводити на регулярній основі. Вихованням потрібно займатися максимально раніше час (можна з 2-х місяців).

При дресируванні власнику собаки необхідно знати одну особливість породи. Бельгійці негативно сприймають критику. Не варто кричати та обзивати пса. Це спричинить озлобленість вихованця.

Під час доброзичливого ставлення бельгійська вівчарка віддячить послуху та виконання команд. Якщо між господарем та твариною встановляться довірчі стосунки, то собака обов’язково слухатиметься.

Хвороби

Бельгійці від природи є здоровою породою. Приблизна тривалість життя – 10-15 років. Схильність до певних хвороб є, але більшість проблем можна не допустити під час правильного догляду, харчування та вакцинації. При цьому слід проводити періодичні профілактичні огляди у ветеринара.

Але, наскільки б не був добрий догляд за твариною, певних патологій неможливо уникнути. Хазяїн повинен знати, які неприємності зі здоров’ям в основному відзначаються у бельгійських вівчарок:

1. Дисплазія суглобів – виражається сильними больовими відчуттями, на останній стадії вимагатиме хірургічного втручання.
2. Катаракта – хвороба очей, що веде до сліпоті.
3. Епілепсія – провокує судоми. Захворювання можна і потрібно лікувати.
4. Алергія – потрібно виявити алерген та позбутися його. Найчастіше це продукти чи засоби для догляду.
5. Ожиріння – з’являється від неправильно складеного меню, малорухливого способу життя.
6. Заворот кишок – найважчий стан, при цьому потрібна термінова операція.

Потрібно контролювати, щоб тварина не травмувалася. Собака досить активний, при пробіжках та інших навантаженнях може отримати травму.

Переваги та недоліки породи

Бельгійська вівчарка – це порода, яка потребує контролю з боку хазяїна. Цього вихованця не радять недосвідченим людям, які ведуть неактивний спосіб життя і не мають можливості приділяти собаці достатньо часу.

Тому якщо сподобалася тварина, ретельно подумайте, чи вдасться організувати для неї гідний зміст. Щоб правильно вирішити це питання, познайомтеся з перевагами та недоліками бельгійця.

• відданість;
• високий інтелект;
• хороше здоров’я;
• відмінна витривалість;
• можливість дресирування;
• відсутня прагнення до домінування;
• охоронні якості.

• сильна линяння;
• вимагатиме щоденних вигулів з підвищеним навантаженням;
• нерідко травмується через активність;
• не виносить самотності.

Як вибрати цуценя

Найкраще цуценя малину купити у віці 9-15 місяців. До цього рішення потрібно підійти обдумано. Якщо хочете вибрати цю породу, спочатку подивіться бельгійська вівчарка фотографії, почитайте відгуки, проконсультуйтеся у заводчиків про особливості утримання.

Цуценя бельгійця можна придбати лише у спеціалізованих розплідниках. Лише в цьому випадку можна не сумніватися у здоров’ї тварини та повній відповідності собаки стандартам породи. Приблизна вартість складає 400 $. Виставкові особини від «знаменитих» батьків коштують дорожче – близько 1000$.

Малінуа є досить розумним собакою, який зможе сам приймати рішення. Але вихованцю потрібно приділяти належну увагу і піклуватися. Якщо бельгійській вівчарці не показувати кохання та ігнорувати його, то пес неодмінно виростить агресивним.

Бельгійський малінуа: все про характер, здібності та складність породи

Бельгійський малінуа – мабуть, одна з найвідоміших робочих порід, розумна, впевнена, всебічно розвинена і нескінченно віддана своїй людині. Найкращою винагородою для малінуа буде улюблена робота та час та увага господаря. Проте порода малінуа – для досвічених власників або людей готових багато працювати з собакою і над собою, щоб відповідати своєму надзвичайному улюбленцю.

Про що в статті

Особливості породи малінуа

• Регіон походження район Малін, Бельгія
• Відносятья до групи вівчарок, породна група скотарство
• За класифікацію Aмериканського Kінологічного клубу (АКC) – скотарська порода, за класифікацією Британського кінологічного клубу – пастуший собака
• Активність породи: дуже енергійна
• Скорочена назва породи: малі.

Фізичні особливості породи

• Собака середнього розміру
• Середня висота: 56-66 см
• Середня вага: 18-36 кг
• Вертикальні вуха від природи
• Середня тривалість життя 10-16 років
• Шерсть: коротка, рівна, подвійна шерсть
• Поширене забарвлення: насичено-палевий з чорними кінчиками, червоне дерево з чорними кінчиками.

Походження породи бельгійської вівчарки малінуа

Бельгійський малінуа – один із чотирьох різновидів бельгійських вівчарок, виведених у Бельгії наприкінці 1800-х років.

Тоді селекціонери вивели так званих континентальними вівчарками яких було чотири різновиди:

• Малінуа (палевий червоне дерево, коротка шерсть з чорною маскою),
• Тервюрен (палевий червоне дерево, довга шерсть з чорною маскою),
• Лекенуа (палевий, груба шерсть)
• Гронендаль (чорний, довга шерсть).

Вже у 1898 році місто Малін створило клуб для просування палевих короткошерстих бельгійських вівчарок, названий за назвою міста Malines. Один з перших заводчиків породи та заводчик розплідника «ter Heide» – Луїс Хюйгеберт, а також разом з суддею І. Був’є, разом з нещодавно створеним клубом, зробили дійсно багато для популяризації саме короткошерстих вівчарок. Відтоді назва “Malinois” стала асоціюватися з палевими короткошерстими вівчарками походячи від назви клуба та самого міста.

У 1892 році професор Реул розробив перший стандарт бельгійської вівчарки, який визнавав їх як собак середнього розміру з добре посадженими трикутними вухами та темно-карими очима і виділяв три їхні різновиди: з довгою шерстю, з короткою шерстю та собаки з грубою шерстю. В той час AKC у Бельгії ще не дозрів до рішення про визнання статусу породи. Однак до 1901 року бельгійська вівчарка була остаточно визнана породою зі вище створеними стандартами.

До речі ще у 1897 році, за рік до створення клубу Malines, в Бельгії запровадили польові випробування для випасання овець для вівчарок, які перевіряли здатність собаки стрибати та виконувати інші вправи. Перше таке випробування відбулося у 1903 року саме в Маліні, які виграли М. ван Опдебек і його малінуа Кора ван’т Оптевел.

Бельгійських вівчарок також використовували як сторожових і тяглових собак. Це перша порода собаки, яких використовувала бельгійська поліція і навіть брали участь у міжнародні випробуваннях поліцейських собак, де здобули ряд нагород. Коли почалася Перша світова війна, багато бельгійських вівчарок використовувалися військовими для ряду завдань як собак-посильників, собак Червоного Хреста, собак швидкої допомоги та інших видів діяльності.

Протягом 20-30-х років ХХ століття у Бельгії було відкрито кілька видатних розплідників малінуа. А також в той час найбільшу популярність мали малінуа та гренендель, які активно експортувалися в США, Нідерланди, Францію, Німечинну та інші країни.

В США, у 1911 році два грюнендалі та два малінуа були зареєстровані AKC як «німецькі вівчарки». Але вже у 1913 році AKC змінила назву на «Бельгійські вівчарки». А вже після Першої світової війни популярність породи малінуа значно зросла в Америці завдяки їхній блискучій службі з американськими військовослужбовцями під час війни. Тому створення першого клубу бельгійських вівчарок Америки було не за горами, який був створений у 1924 році і незабаром після цього став членом клубу AKC.

До кінця 1920-х років популярність бельгійських вівчарок грюнендаля та малінуа зросла до включення їх до п’ятірки найкращих порід. На жаль, після Другої світової війни, у період Великої депресії, коли догляд за собаками став розкішшю, перший клуб бельгійських вівчарок Америки припинив своє існування. І навіть після виходу з Великої депресії малінуа було так мало, і інтерес до породи впав настільки, що AKC включив їх до класу Miscellaneous на виставках AKC у 1930-х і 40-х роках.

Але з 1949 році в Індіані був створений і діяв другий Американський клуб бельгійських вівчарок та новий розплідник малінуа Netherlair. Після чого зацікавленість породою почала зростати. За останні два десятиліття бельгійські малінуа отримали велику і заслужену увагу за свою роботу в армії, поліції та групах з виявлення наркотиків та пошукових-рятувальних операціях.

Особливості характеру та темпераменту малінуа

Малінуа або малі надзвичайно робоча і здібна до навчання порода, яка відрізняється чудовоми навичками запам’ятовувати, спостережливістю, слухняністю та допитливістю. При цьому вони мають власний характер, наполегливість, впертість та гордість. Малінуа чутливі і відразу втратять довіру до господаря якщо він застосує примус крик чи силу, тому важливо послідовне виховання на позитивному підкріпленні, і ви точно досягнете чудових результатів.

Бельгійські вівчарки малінуа – це працьовита робоча порода, яка викладається на всі сто, горді та пильні пастухи, за своїм першочерговим призначенням, вони проявляють себе в найрізноманітніших ролях і здається мають нескінченну кількість талантів. Елегантні та спортивні ззовні, вони наполегливі, з силою волі та характером, і водночас грайливі, люблячі та орієнтовані на свою людину. Малінуа доброзичливі, люблячі та прив’язані до господаря та родині, але стримані та відсторонені від незнайомців, вони дуже орієнтовані на людей і хочуть бути залученими до сімейних заходів.

Адже бельгійський малінуа – дуже розумна і слухняна собака. Крім того, вони мають сильні природні охоронні, захисні та територіальні інстинкти. Вони також можуть проявляти агресивність до чужих які на їхні думку можуть становити небезпеку для їхньої родини. Від пастуха малі ж мають інстинктивну стадну поведінку, таку як переслідування, кружляння та випасання.

Крім цього, бельгійський малінуа вирізняється ще й пильністю, охоронними, сторожовими пошуковими та захисники вміняннями, а тому часто працюють як службова собака.

Різниця між видами бельгійських вівчарок

Бельгійський малінуа – один із чотирьох типів бельгійських вівчарок. Якщо дивитися на зовнішні деталі, то різниця в між різновидами бельгійських вівчарок в наступному:

• малінуа (belgian malinois) має коротку шерсть, соболину на колір; більш вишукану, точену голову, і менші, більш трикутні вуха
• бельгійський тервюрен (belgian tervuren) має довгу шерсть, соболиного кольору
• бельгійська вівчарка грюнендаль (belgian groenendael) має довгу чорну шерсть
• бельгійський лекенуа (belgian laekenois) має грубе жовтувато-коричневе волосся.

Усі вони спочатку використовувалися як пастухи та охоронці.

Особливості виховання малінуа

Як ми вже згадували, бельгійські вівчарки малінуа –надзвичайно розумні, здібні до навчання, допитливі та слухняні.Малінуа швидко навчаються і радо готові виконувати все, що від них просять люди. Вони перевершують такі види спорту, як слухняність, стеження, спритність, флайбол, пастух, шоу, захисні види спорту, пошуково-рятувальні роботи та поліцейська робота.

Але не варто забувати що малінуа це порода, розроблена для захисту, охорони та випасання стада. Погано соціалізовані собаки можуть бути агресивними через страх або сором’язливість. Тому ця порода потребує ранньої соціалізації з малого віку та твердого, але не жорсткого навчання.

Виховання має бути з позитивним підкріпленням в якості ласощів, ігор, похвали при правильному виконанні команд. Будь-який фізичний примус, крик чи жорстокість підірве довіру та авторитет до господаря від малінуа. Тоді як при позитивному вихованні ви досягнете блискучих результатів і отримаєте задоволення від проведеного часу разом.

Бельгійcькі вівчарки мають міцний інстинкт захисту та охорони, тому їх слід дресирувати та добре соціалізувати з раннього віку. Якщо ви спеціально не займаєтесь захисним видом спорту, вам не варто проводити своєму бельгійцю якихось тренувань щодо захисту, оскільки це буде для них і так природнім.

Завдяки своїм таким навичкам, здібностям в роботі та слухняності бельгійський малінуа часто працює як службова робоча порода у напрямках як поліція та прикордонна служба (виявлення наркотиків, бомб і газу), пошуково-рятувальна діяльність та терапевтична допомога інвалідам, хворим або людям похилого віку. Адже ця порода особливо цінується поліцією та військовими за їхню силу та витривалість, спритність, відданість та бажання догоджати.

Активність та утримання

Малінуа високо енергійна порода, крім просто фізичної активності, орієнтована на роботу, в тому числі розумову. Вони створені для дії. Малі потрібно кілька годин щоденних вправ в день з рівномірним розподілом фізичної та розумової активностей.

Породі особливо підходять такі види фізичної діяльності, які включають спритність, підйоми, стрибки, як, наприклад, французький ринговий спорт, фрисбі, аджиліті і док-дайвінг (вид спорту, де собака стрибає з доку, щоб дістати предмети, кинуті у воду). Він чудово підходить для змагань із захисту як «собака-захисник» з його чудовими охоронним звичками, для різних категорій занять з послуху, польових змагань та пошукових робіт.

При достатньому фізичному навантаженні бельгійський малінуа може стати вихованою і спокійною домашньою собакою навіть проживаючи в квартирі. Проте через брак достатніх фізичних вправ і тренувань він може мати деструктивну поведінку і бути досить свавільним, особливо в підлітковий період.

Чудово якщо ви проживаєте в будинку і ваший малінуа матиме змогу гуляти в огородженій зоні та охороняти свою територію, на додаток до прогулянок. Тоді як просто спокійних прогулянок їм буде недостатньо. Краще додавати під час них короткі 5-10 хвилинні сесії з іграми в м’яч, фризбі чи інше та таким сесіями на слухняність чи трюки. Також малінуа люблять довгі прогулянки по різній місцевості, короткі пробіжки, плавання.
Цуценятам потрібно поступово збільшувати фізичну активність, фокусуючи спершу на соціалізацію, слухняність; з віком збільшуючи активність.

Догляд

Бельгійський малінуа має густу жорстку шерсть довжиною приблизно 2,5- 5 см,та щільний підшерсток. Шерсть дещо довша на шиї, у так званому “комірі”, на хвості та задній частині стегон, і дещо коротша на гомілках, голові, вухах. Колір шерсті варіюється від жовтувато-коричневого до червоного дерева з чорними волосками на кінчиках. Особливістю породи, те що зазвичай відрізняється чорною маскою на морді та чорними вухами.

Малінуа линяє цілик рік незначно, але помітніше линяє навесні та восени. Купати собаку треба за необхідністю, і розчісувати один або два рази на тиждень. Також протирайте улюбленцю вуха серветкою, змоченою теплою водою чи спеціальним розчином, щоб уникнути можливих інфекцій.

Чистіть зуби малінуа регулярно один-три рази на тиждень, щоб видалити зубний камінь і бактерії. Щоденне чищення зубів ще краще, щоб уникнути можливого зубного каменю та інших проблем.

Також регулярно підстригайте кігті, якщо ваша собака не зношує їх природно і ви чуєте, як вони клацають по підлозі. Задовгі кігті впливають на деформації лапи та викликають незручність при ходьбі для собаки, тому ця частинка догляду дуже важлива.

Коли проводити процедури по догляду, перевірте, чи немає на шкірі, в носі, роті, очах і на стопах ранок, висипань або ознак інфекції, таких як почервоніння, чутливість або запалення. Такий щотижневий огляд допоможе вам завчасно виявити потенційні проблеми зі здоров’ям.

Почніть привчати свого малінуа до вичісування та іншого догляду ще, коли вони щенята. Зробіть грумінг позитивним досвідом, наповненим похвалою та нагородами, і ви закладете основу для легкого ветеринарного огляду та інших процедур, коли вони стануть дорослими.

Відносини з іншими тваринами

Більшість бельгійських малінуа досить добре уживаються з іншими собаками та домашніми тваринами, особливо якщо вони росли разом змалку. Але вони, як правило, не товариські або нейтральні щодо до незнайомих собак та людей.

Зі старшими дітьми малі будуть чудовими товаришами, адже незважаючи на свою серйозність вони грайливі та енергійні. Проте через свій розмір та спритність їхнє спілкування з малими дітьми краще обмежити і тримати під наглядом.

Здоров’я та можливі проблеми

Малінуа – це, як правило, здорова порода, проте як і будь-яка інша є ряд спадкових захворювань, до яких вона більше схильна. Тому відповідальний заводчик має перевіряти племінне поголів’я на рекомендовані тести на здоров’я від Національного клубу породи:

• Оцінка стегна на дисплазію
• Оцінка ліктя
• Оцінка офтальмолога.

Дисплазія кульшового суглоба

Дисплазія кульшового суглоба – це спадкове захворювання, при якому стегнова кістка не щільно прилягає до кульшового суглоба і виходить за його межі. Деякі собаки можуть відчувати біль і кульгавість при ходьбі на одній або обох задніх лапах, але може і не бути жодних симптом захворювання у собаки. Проте при дисплазії з віком у собаки може розвинутися артрит. І тільки рентгенівське дослідження може вірогідно діагностувати хворобу. А найбільш ефективним методом лікування є операція на суглобі чи його заміна. Дисплазія кульшового суглоба є спадковою, тому не можна розводити собак з цим захворюванням, але вона також може бути спричинена, наприклад, швидким зростанням через висококалорійну дієту або через травми, отримані в результаті стрибків або падінь на слизькій підлозі.

Дисплазія ліктя

Дисплазія ліктя – це ще одне спадкове захворювання, поширене серед собак великих порід. Захворювання спричинене різною швидкістю росту трьох кісток ліктя, що спричиняє в’ялість і не щільність прилягання кісток до суглобів. Це може призвести до хворобливої кульгавості. Лікуванням може бути операція, щоб усунути проблему, або ліки для зменшення болю.

Прогресуюча атрофія сітківки

Прогресуюча атрофія сітківки (PRA) – це дегенеративне захворювання очей, яке з віком може викликати сліпоту через втрату фоторецепторів у задній частині ока. Атрофію можна діагностувати оглядом у офтальмолога ще до того, як собака покаже будь-які ознаки сліпоти. Найчастіше лікування проводиться операційним шляхом. Проте навіть без операції собаки чудово пристосовуються до часткової чи повної сліпоти і можуть використовувати інші органи чуття, щоб компенсувати сліпоту, і живуть повноцінним і щасливим життям.

Чутливість до анестезії

Також особливістю бельгійські малінуа, про яку варто знати власнику, є висока чутливість до наркозу. Через співвідношення м’язів і жиру, а саме невеликий відсоток останнього, рівень смертності під час наркозу у породи вище середнього. Переконайтеся, що ваш ветеринар розуміє і враховує це, перш ніж дозволити малінуа зробити операцію.

Бельгійський малінуа – це розумна, багатогранна і дуже здібна порода. Вони мають безліч талантів та вмінь, які при правильному вихованні тільки розкриватимуться та приноситимуть задоволення як власнику, так і тварині. Водночас, малінуа мають власний характер, гордість, нескінчену жагу до активностей та залізну наполегливість, які вони можуть використовувати як в позитивних діях, так і ні. Саме тому власнику важливо вміти напрямляти їхню енергію та вміння правильно, виховувати послідовно з повагою та любов’ю.

Складність породи полягає, не в її слухняності, вихованні чи кількості часу, який потрібно витратити, а у власнику, який готовий відповідати породі малінуа, вчитися , приймати та виправляти свої помилки також. І тоді ви станете найкращим дуетом з малінуа, які крім всього описаного, ще і напрочуд люблячі, чутливі, милі з близькими та вірні своїй родині.