Цибуля парус опис

Зміст:

Цибуля-порей

Трав’яниста рослина цибуля-порей (Allium porrum), ще іменоване перловим цибулею, є представником роду Цибуля. Його батьківщина ― Передня Азія, трохи пізніше він опинився на території Середземномор’я, там і на сьогоднішній день в природних умовах можна зустріти цибулю виноградний, який є вихідною дикоростучої формою даного овоча. Такий лук широко вирощувався в країнах стародавнього світу (Римі, Єгипті та Греції), у середні століття його почали культивувати вже на всій європейській території. Особливою популярністю ця рослина користується у французів, так, Анатолій Франс порей називав спаржею для бідняків. На сьогоднішній день цей лук культивують практично у всіх країнах.

  • 1 Короткий опис вирощування
  • 2 Особливості цибулі-порею
  • 3 Вирощування цибулі-порею з насіння
    • 3.1 Висів на розсаду
    • 3.2 Вирощування розсади
    • 4.1 В який час садити
    • 4.2 Підходящий грунт
    • 4.3 Правила посадки
    • 4.4 Підзимовий посів
    • 5.1 Полив
    • 5.2 Добриво
    • 6.1 Захворювання
    • 6.2 Шкідливі комахи
    • 6.3 Обробка цибулі-порею
    • 8.1 Ранньостиглі сорти
    • 8.2 Середньостиглі сорти
    • 8.3 Пізньостиглі сорти
    • 9.1 Корисні властивості цибулі-порею
    • 9.2 Протипоказання

    Короткий опис вирощування

    1. Посадка. Висів насіння у відкритий ґрунт проводять у листопаді під зиму, а на розсаду їх сіють в останні дні лютого, або перші ― березня. У теплицю їх сіють в середині квітня, а під плівку ― в останні дні квітня. Розсаду висаджують у відкритий грунт в першій половині травня.
    2. Освітленість. Потребує великої кількості яскравого сонячного світла.
    3. Грунт. Земля повинна бути поживною, добре пропускати повітря і нейтральною.
    4. Полив. Поливати треба систематично. Після того, як розсада буде пересаджена на ділянку, що її декілька днів не поливають. Потім поливи проводять в середньому 1 раз в 5 діб, при цьому на 1 квадратний метр ділянки береться 1-1,5 відра води.
    5. Добриво. Протягом сезону цибулі-порею потрібно 3 або 4 підживлення, для цього використовують мінеральні добрива і органіку. Перше добриво проводять через 20 днів після посадки розсади на грядку. З середини літа і до кінця періоду вегетації кустки потрібно буде зробити 3 або 4 рази, дана процедура для такої рослини є обов’язковою.
    6. Розмноження. Насіннєве.
    7. Шкідливі комахи. Цибульні мухи.
    8. Захворювання. Іржа, пероноспороз, вірусна мозаїка.
    9. Властивості. Такий лук відносять до дієтичних рослинам, також він володіє лікувальними властивостями.

    Особливості цибулі-порею

    Цибуля-порей являє собою трав’яниста дворічна рослина, висота якого може варіюватися від 0,4 до 1 м У перший рік росту цієї культури утворюється потужна система коренів, помилкова луковичка білого забарвлення, довжина якої 10-12 сантиметрів, а діаметр ― 2-8 сантиметрів, потім вона переходить в несправжнє стебло і безліч зеленувато-блакитних або зелених листових пластин, розташованих віялом і мають лінійно-ланцетну форму. Протягом другого сезону біля кущів формується двометровий квітконіс, на якому виростає парасольку, що складається з квіточок білого або рожевого кольору, це спостерігається в червні–липні, а в серпні–вересні відбувається дозрівання насіння, які залишаються всхожими протягом 2 років, зовні вони схожі з насінням ріпчастої цибулі.

    Такий лук є вологолюбні і морозостійким рослиною. У північних і центральних областях вирощують через розсаду, при цьому в південних районах висів проводять безпосередньо у відкритий грунт.

    Вирощування цибулі-порею з насіння

    Висів на розсаду

    Вегетаційний період цибулі-порею триває 150-200 доби. Для прискорення процесу дозрівання його вирощують через розсаду. Висів на розсаду насіння в кімнатних умовах рекомендується проводити в останні дні лютого, або перші ― березня. У середині квітня проводиться висів насіння в теплицю, а у відкритий грунт під плівку ― в останні дні квітня.

    Перш ніж приступитися до посіву в кімнатних умовах, треба підготувати посуд, глибина якої повинна бути не менше 10-12 сантиметрів, так як ця рослина володіє довгими корінцями. Краще всього для посіву підходять індивідуальні стаканчики або горщики. Ємність промивають міцним розчином перманганату калію з метою дезінфекції. Потім насіннєвий матеріал на кілька годин поміщають у термос, наповнену теплою водою (від 40 до 45 градусів). Вийняті з термоса насіння негайно занурюють у холодну воду, а потім їх розкладають на шматку тканини або паперовому аркуші, просохнути вони повинні до сипучого стану. Обрану ємність заповнюють легким дерново-перегнойным субстратом, який злегка ущільнюють. Потім проводиться висів насіння, які зверху присипаються підлозі сантиметровим шаром піску. Посуд зверху треба накрити склом (плівкою) і перенести в тепле місце (від 22 до 25 градусів), де посіви пробудуть до того, як з’являться перші сіянці.

    Вирощування розсади

    Кожен день посівам треба влаштовувати провітрювання. Слідкуйте за тим, щоб субстрат був постійно трохи влажноватым, для цього його систематично обприскують з розпилювача. Через 1,5 тижні після посіву повинні здатися перші сіянці. Відразу після цього укриття з ємностей прибирають, а рослинки переносять в добре освітлене (світло повинне бути розсіяним) місце. Температурний режим в цей час повинен бути наступним: у денний час ― від 18 до 20 градусів, а вночі ― від 12 до 14 градусів.

    Кореневу систему кущиків треба оберігати від переохолодження, тому під горщики, які стоять на підвіконні, треба підкласти лист пінопласту або гіпсокартону. Також розсаді можуть нашкодити протяги і пекучі прямі промені сонця. Надмірно густі сходи треба обов’язково прорідити. Для їх поливу використовують теплувату воду. Зміцнілі підросли рослинки підгодовують живильною сумішшю, що складається з 10 л води, 20 г хлористого калію, 40 грам суперфосфату і 20 г аміачної селітри з розрахунку на 1 квадратний метр посівів.

    Посадка цибулі-порею у відкритий грунт

    В який час садити

    Висадку розсади цибулі-порею у відкритий грунт проводять в першій половині травня, вік сіянців на даний момент повинен досягати 50-60 діб. Безпосередньо перед висадкою сіянців на грядку, їх треба рясно полити. А під час самої пересадки у рослинок вкорочують корінці і листя на 1/3 частину. Висаджування сіянців рекомендується проводити в хмарний день або у вечірній час.

    Підходящий грунт

    Для вирощування такої культури підходить добре освітлений відкритий ділянку, який не затінюють дерева або будівлі. Грунт повинен бути нейтральним поживним і добре дренованим. Надмірно кислий грунт треба виправити вапнуванням. Підготовкою ділянки слід зайнятися в осінній час, для цього його перекопують, одночасно вносячи в грунт 1 ч. л. сечовини, 2 ст. л. Нітрофоски і 10 л перегною або компосту з розрахунку на 1 квадратний метр грядки. У весняний час по поверхні ділянки розкидають гній і компост (на 1 квадратний метр 3 кілограми), однак перекопування при цьому не проводять, в грунт дана органіка потрапить під час висадки розсади і завдяки поливу. Після такої підготовки можна висаджувати розсаду.

    Кращими попередниками даної культури є: квасоля, горох, соя та інші бобові, білокачанна капуста, ранньостиглий картопля, сидерати та помідори. Ту ділянку, де останні 3 роки вирощувався будь-який вид лука, для посадки цієї культури не підходить.

    Правила посадки

    Гартувати починають сіянці віком 6-7 тижнів, для цього в денний час їх переносять на вулицю. Тривалість таких процедур збільшують поступово, починаючи з кількох годин. Коли рослинки закалятся, їх можна буде висаджувати у відкритий грунт.

    Вирівняйте поверхню підготовленої ділянки і зробіть глибокі (від 10 до 15 сантиметрів) борозенки, при цьому ширина міжрядь повинна бути від 0,2 до 0,3 м. Витягнений з борозенки ґрунт укладають таким чином, щоб він не міг у неї обсипатися. В залежності від сорту при висадці рослинок між ними дотримують дистанцію від 10 до 25 сантиметрів. Під час висадки сіянців їх корінці підрізають до 40 мм, а потім їх занурюють у бовтанку, до складу якої входить коров’ячий гній, глина і вода (1:1:1). Цибуля лише злегка прикопують в борозенці (засипати його повністю не потрібно). Висаджені рослинки потребують рясному поливі, після якого навколо кореневої системи не повинно залишитися пустот.

    Підзимовий посів

    Підзимовий посів цибулі-порею так само користується великою популярністю у городників. Підготовкою ділянки займаються в літні місяці, для цього проводять його перекопування, під час якої у землю вносять необхідні добрива. Висів насіння проводять в листопаді в заздалегідь підготовлені борозенки, дотримуючись дистанцію між ними від 8 до 12 сантиметрів. При цьому ширина міжрядь повинна бути близько 20 сантиметрів. Для посіву треба вибрати такий час, коли вже точно не буде потепління, так як здалися в теплу погоду сіянці потім можуть загинути при першому ж морозі. Поверхню грядки треба засипати шаром мульчі (перегноєм або торфом), а потім її закидають шаром снігу, і чим товще він буде, тим краще. Коли у весняний час сніговий покрив повністю зійде, з’являться перші сходи, до цього часу вже повинні будуть минути поворотні заморозки.

    Догляд за цибулею-пореєм

    Виростити цибулю-порей на своєму городі досить просто. Таку рослину треба вчасно поливати, прополювати, підгодовувати, спушувати поверхню ґрунту в міжряддях, при необхідності захищати від шкідливих комах і хвороб. А для того щоб отримати вибілені стебла, за що і цінують порей, кущики протягом сезону доведеться 3 або 4 рази підгорнути. Перше підгортання проводять у середині літнього періоду. Кожен раз як кущики будуть окучены, поверхню грядки треба засипати шаром мульчі (сухою травою, різаною соломою або сухим гноєм).

    Фахівці радять, розпушувати грунт у міжряддях не рідше 1 раз на півмісяця. Після того як товщина стебла біля кущиків буде дорівнює діаметру олівця, треба почати потроху додавати в борозенки грунт, яка була вийнята з них під час підготовки до посадки, роблять це одночасно з розпушуванням. Відразу після того як борозенки будуть повністю закриті, треба провести перше підгортання.

    Полив

    Така культура є вологолюбною. Але перші три доби після висадки сіянців у грунт, поливати їх не слід. Потім в середньому кущики поливають 1 раз в 5 діб, при цьому на 1 квадратний метр ділянки має витрачатися 1-1,5 відра води, яка обов’язково повинна бути теплою.

    Добриво

    Протягом усього вегетаційного періоду кущики потрібно підгодувати 3 або 4 рази. Коли після висадки розсади у відкритий грунт пройде 20 днів, її слід підгодувати перший раз, для цього використовують живильний розчин, що складається з ½ відра води, 7,5 грамів калійної солі і 10 грамів аміачної селітри (даної суміші вистачить на 2 квадратних метра грядки). Це рослина також можна підгодовувати і органікою, а саме: розчином пташиного посліду (1:20) або коров’яку (1:10). Перш ніж приступити до захоплення, під кожен стебло порею треба насипати деревну золу (на 1 квадратний метр грядки 1 ст.). Робити це потрібно перед кожним підгортанням.

    Шкідники і хвороби цибулі-порею

    Захворювання

    Найбільшу небезпеку для цибулі-порею з усіх хвороб є мозаїка. Вона є вірусною хворобою, а її головний переносник ― тля. Зрозуміти, що кущі вражені мозаїкою, можна з жовтим поздовжньо розташованим цятками на листових пластинках. У хворих кущів спостерігається відставання в рості.

    Ще такий цибулю можуть вразити і грибкові хвороби, а саме: іржа і несправжня борошниста роса (пероноспороз). На листі, уражених пероноспорозом кущів, утворюються плями овальної форми, які швидко збільшуються в розмірах. Хворі рослини вживати в їжу не можна. Якщо ж порей вражений іржею, то на його поверхні листових пластин утворюються подушечки спор грибка насичено-жовтого забарвлення. З часом подушечки стають більш темними, а потім чорними, при цьому уражена листя відмирає.

    Шкідливі комахи

    Найбільше нашкодити такій рослині може цибульна муха. Вона може стати причиною загибелі більшої частини врожаю. Цибульна муха з’являється вже в середині травня, в цей час вона влаштовує яйцекладки на поверхні листя порею і в землі. Через дві доби з яєць вилуплюються личинки, які виїдають центральну частину куща, з-за чого на ньому з’являється гниль, і він починає в’янути.

    Обробка цибулі-порею

    Щоб не допустити появи на грядці цибулевої мухи, її опудривают деревною золою (на 1 квадратний метр ділянки 1 ст.). Замінити золу можна тютюновим пилом або пил з’єднують з золою. Ще такого шкідника можна відлякати меленим перцем, яким обробляють поверхню грунту (на 1 квадратний метр ділянки 1 ч. л.). Після того як запилення буде завершено, поверхня ґрунту треба обов’язково розпушити на глибину від 20 до 30 мм при цьому неважливо, що саме ви обрали для обробки. Ще з цибулевою мухою чудово справляється настій тютюну, для його приготування треба з’єднати 1 відро гарячої води, 0,2 кг тютюну і 1 ст. л. будь-якого рідкого мила. Через кілька годин настій буде готовий, його залишиться тільки процідити і можна приступати до обробки кущиків. В цілях профілактики появи на ділянці такого шкідливого комахи, досвідчені городники радять, у міжряддях висадити селера.

    Хворі грибковою хворобою кущі і поверхню грунту на грядці треба обробити розчином хлороокису міді або Фитоспорином. Від вірусних хвороб на сьогоднішній день ефективних ліків не знайдено, тому так важливо дотримуватися заходів профілактики:

    • пам’ятати про правила сівозміни;
    • своєчасно видаляти з ділянки бур’янисту траву і боротися з шкідниками;
    • обов’язково дезінфікувати насіннєвий матеріал перед посівом;
    • викопувати і знищувати хворі кущі відразу ж, після їх виявлення;
    • для культивування вибирати сорти стійкі до вірусних хвороб.

    Прибирання та зберігання цибулі-порею

    Збирання врожаю цибулі-порею слід провести до того, як температура повітря на ділянці опуститься до мінус 5 градусів справа в тому, що даний вид цибулі може витримати заморозки до мінус 7 градусів. З допомогою лопати вийміть рослини з землі і складіть їх на край борозенки для того, щоб вони змогли просохнути. Після цього з кущів акуратно видаляють залишки грунту, при цьому постарайтеся, щоб вона не опинилася між листовими пластинами. Потім злегка підрізують корінці і прибирають порей на зберігання. Пам’ятайте, що листя зрізати з лука не слід, так як це стане причиною його швидкого в’янення.

    Зберігають такий овоч різними способами. Приміром, його можна прибрати в льох, при цьому температура повітря повинна бути від мінус 1 градуса до плюс 1 градуса, а вологість повітря ― близько 85 відсотків. Візьміть ящик і насипте на його дно п’ятисантиметровий шар річкового вологого піску. Потім у нього встановлюють вертикально стебла порею, а порожнечі між ними заповнюють піском. У погребі такий овоч може зберігатися близько 6 місяців. Також покладений в ящик з піском цибулю можна на зберігання розмістити на балконі, добре вкрийте його, і йому будуть не страшні морози до мінус 7 градусів.

    Зберігати цей овоч можна в холодильнику. Для цього вибирають самий якісний порей, вкорочують у нього листя і корінці, а потім охолоджують до 0 градусів. Потім цибулю дістають і відразу ж складають у перфоровані пакетики з поліетилену по 6-8 стебел. Потім їх укладають на полицю холодильника і зберігають протягом чотирьох–п’яти місяців при температурі повітря мінус 5 градусів. Ще можна порей промити, розрізати його на шматочки і скласти їх в пакети шаром близько 50 мм, потім їх укладають на зберігання в морозильну камеру.

    Види і сорти цибулі-порею

    Всі сорти цибулі-порею поділяють за термінами дозрівання на літні (ранньостиглі), збір урожаю проводять в серпні або в перші дні вересня, осінні (середнього строку дозрівання), овоч дозріває до жовтня, а ще зимові (пізні).

    Ранньостиглі сорти

    Ранньостиглі сорти дозрівають за 130-150 доби, маса їх ніжок варіюється від 0,2 до 0,35 кг, а в поперечнику вони досягають 30 мм. У таких сортів листя зелена і вузька, вона розміщується на помилковому стеблі під гострим кутом, при цьому до останніх днях липня вони стають грубими. Найбільшою популярністю у городників користуються наступні сорти:

    1. Коламбус. Такий сорт входить в число кращих скоростиглих сортів, він створений селекціонерами з Голландії. Цей порей має високими смаковими якостями. Висота дорослого куща близько 0,7–0,8 м, довжина його ніжки близько 20 сантиметрів у поперечнику вона сягають до 60 мм, а важить вона в середньому 0,4 кг. Цей сорт хороший тим, що його не треба підгортати для того, щоб відбілити стебло.
    2. Веста. У цього врожайного сорти висота кущиків близько півтора метрів. При цьому якщо регулярно підгортати продуктовий стебло, то його висота може бути дорівнює близько 0,3 м, а важити він може близько 0,35 кг. Такий цибулю дуже смачний і володіє солодкуватим смаком.
    3. Хобот слона. Завдяки частому підгортання висота ніжки у такого рослини може досягати 0,3 м. Ця рослина підходить для тривалого зберігання і воно володіє прекрасним солодкуватим смаком.
    4. Голіаф. Висота вибіленої частини може досягати близько 0,3 м, в поперечнику вона досягає до 60 мм, а важить ― близько 0,2 кг. Луковичка виражена слабо, а широкі листові пластини мають зелено-сіруватим або зеленим забарвленням.
    5. Килима. Такий середньоранній сорт відрізняється високою врожайністю. Висота вибіленої частини рослини 10-25 сантиметрів у поперечнику вона сягає від 30 до 40 мм, а важить приблизно 150 грам.

    Середньостиглі сорти

    Порівняно з ранньостиглими сорти середнього строку дозрівання відрізняються меншою врожайністю, однак вони більш якісні. Тривалість дозрівання таких сортів 150-180 доби. У них зелено-синюваті листові пластини мають шириною близько 70 мм, висота ніжок близько 25 сантиметрів, а їх середня маса ― 0,2 кг. Найкращі сорти цієї групи:

    1. Джолант. Такий сорт відрізняється врожайністю і стійкістю до грибкових захворювань. Висота ніжки близько 0,35 м, луковичка виражена слабо, темно-зелені з антоціановим відтінком листові пластини жолобчасті і вузенькі, вони розташовані вертикально.
    2. Казимир. Такий високорослий сорт відрізняється компактністю, врожайністю і стійкістю до грибкових захворювань. Від стебла практично вертикально відходять листові пластини, висота вибіленої частини стебла близько 0,25 м, при цьому в поперечнику він досягає до 35 мм.
    3. Камус. Сорт володіє стійкістю до грибкових захворювань. Висота кущика середня, на поверхні зелених увігнутих листових пластин є невеликий наліт воску, луковичка виражена слабо. Висота вибіленого стебла близько 0,2 м, а в поперечнику він досягає до 25 мм.
    4. Танго. Сорт високоврожайний і зимостійкий. Листові пластини розташовуються практично вертикально, луковичка слабо виражена. Висота вибіленого стебла близько 12 сантиметрів у поперечнику він досягає до 50 мм, а середня вага дорівнює 0,22 кг

    Пізньостиглі сорти

    Дозрівання пізньостиглих сортів триває більше 180 діб. Вони володіють такою ж врожайністю, як і сорти середнього строку дозрівання, проте їх можна зберігати довше. На поверхні синювато-зелених широких листових пластин найчастіше є наліт воску. На помилковому стеблі вони розміщуються дуже щільно і відходять від нього практично під прямим кутом, з-за чого кущик виглядає присадкуватим. Товста і щільна ніжка порівняно коротка. Найбільшою популярністю користуються наступні сорти:

    1. Карантанський. Довжина вибіленої ніжки у такого рослини близько 0,25 м, а в поперечнику вона досягає лише 40 мм, при цьому вона може важити 0,2 кг і більше. Темно-зелені широкі розлогі листові пластини мають на поверхні сильний наліт воску.
    2. Елефант. Такий сорт створений чеськими селекціонерами, у нього злегка гострий смак, а ще він володіє стійкістю до морозів і посухи. Довжина ніжки близько 0,25 м, важить вона близько 0,2 кг. Луковичка виражена слабко, на поверхні зеленувато-синіх листових пластин є сильний наліт воску.
    3. Бандит. Це морозостійка сильноросле і ефектне рослина голландської селекції, смачний вибілений стебло товстий і коротенький.
    4. Осінній гігант. Такий сорт так з’явився на світ завдяки голландським селекціонерам, перевага його в тому, що він володіє прекрасною транспортабельністю. Висота великої вибіленої ніжки може доходити до 0,4 м, в поперечнику вона сягає близько 80 мм.
    5. Асгеос. У даного морозостійкого сорту луковичка виражена слабо, темні широкі листові пластини мають зелено-блакитним забарвленням. Смак вибіленої ніжки напівгострий, її висота близько 0,2 м, а важить вона приблизно 0,35 кг
    6. Меркурій. Така рослина відрізняється стійкістю до вірусних хвороб. Листові пластини темно-зелені. Смак вибіленої ніжки напівгострий, її висота близько 0,25 м, а важить вона до 0,2 кг.

    Властивості цибулі-порею: шкода і користь

    Корисні властивості цибулі-порею

    У цибулі-пореї міститься велика кількість вітамінів (B2, B1, E, C), каротину, а ще білкових речовин, солей калію, магнії, заліза, фосфору, кальцію і сірки. Під час зберігання кількість аскорбінової кислоти збільшується більше ніж в 1,5 рази.

    З давніх часів люди знають про те, що таке рослина володіє лікарськими властивостями. Його застосовують при терапії подагри, цинги, ревматизму, ожиріння, порушення обміну речовин, авітаміноз, виснаження, сечокам’яної хвороби, при психічному і фізичному перевтомі. Під час клінічних досліджень фахівцями було з’ясовано, що порей відрізняється сечогінним і жовчогінним ефектом, а ще сприяє поліпшенню роботи печінки і підвищення апетиту. Цей лук також використовують для того, щоб уповільнити розвиток онкологічної хвороби, наприклад, при раку простати, кишечника і матки. Крім цього такий овоч сприяє відновленню організму, тонізує її і заряджає енергією під час весняного авітамінозу. Його ще застосовують для швидкого загоєння подряпин і саден, для збільшення кількості гемоглобіну в крові, а також при лікуванні туберкульозу і сибірської виразки, стрептококових і стафілококових інфекцій, діареї, безсоння, ознобу, нападів астми, артриту та інших захворювань і розладів організму.

    Цей овоч має дуже низькою калорійністю, у зв’язку з цим його відносять до дієтичних продуктів. Тому дієтологи радять їсти тим, хто стежить за фігурою або хоче позбутися зайвої ваги. Порей використовують для приготування борщів, супів-пюре, розсольників, а ще додають в омлет, салати, рагу з овочів, запіканки і піцу. Цибулю в тушкованому вигляді з лимонною заправкою є прекрасним гарніром.

    Протипоказання

    При захворюваннях дванадцятипалої кишки та шлунка є свіжий порей не рекомендується. Однак після теплової обробки цей лук не зашкодить при таких захворюваннях. Не можна їсти порей при хворобах сечового міхура і нирок. Тим, у кого є нирковокам’яна хвороба, вживати в їжу даний овоч треба з обережністю, так як в його склад входить речовина осксалит. Якщо з’їсти занадто багато цибулі-порею, то це може стати причиною сильних головних болів.

    Користь від цибулі. Ваша домашня аптека

    Якщо за твердженням Миколи Гоголя росіяни люблять швидкість, то щирий українець полюбляє цибульку з яєчнею, кров’янку та горілочку (ну, звісно, не в таку спеку). Цибуля завжди росла на городах в Україні й присутня в стравах майже у всіх стравах.

    Походження цибулі

    Родом цей овоч із гірських районів середньої Азії, звідки поширився по всьому світу. Перші відомості про цибулю доходять до нас з часів четвертого тисячоліття до н.е. Цибуля і часник були добре відомі стародавнім єгиптянам. Оскільки, археологи знаходили цибулини в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах, побудованих шість тисяч років тому. Цибуля була присвячена єгипетській богині Ізіді. Стародавні римляни додавали цей овоч у пайок своїх легіонерів, уважаючи, що харчування ними збільшує снагу та мужність солдатів. У Середньовіччі вояки цибулини носили на грудях, як обереги, що мали чарівну силу та охороняли на війні від ураження зброєю. Зазвичай як амулет використовували голівку дикої цибулі або часнику. Збереглася приказка того часу: «Часник запалює серце героя, коли холод його зледеніє».

    Лікування цибулею

    Цибуля здавна цінувалася за свої цілющі й живильні властивості у всіх народів і була першим засобом при хворобах, епідеміях. Європейські країни також цінували і додавали її у свій щоденний раціон харчування.

    Цибулю з салом неодмінно брали у дорогу козаки. Також одна з головних страв у раціоні запорізького козака – куліш, що не готується без цього овочу. Цибуля й часник сприяють кращому перетравленню жирної й м’ясної їжі. Вони є незамінною присмачкою до багатьох страв. Підсмажена на олії цибуля надає супу та каші приємний смак і аромат. А її соком лікували рани.

    Корисні властивості

    За поживністю ріпчаста цибуля серед усіх овочів займає третє місце, після буряку і кореня петрушки. Вона містить цукор, білки, жири, органічні кислоти, мінеральні солі — кальцій, залізо, калій, фосфор, натрій і магній. Багата на вітаміни С (80-100 г сирої цибулі цілком задовольняють добову потребу людини в цьому вітаміні), В1, В2, В6, Е, РР. Характерний запах зумовлюють ефірні олії, що містять сірку. Ці олії містять фітонциди (леткі речовини), що мають лікувальну й антимікробну дію.

    Опис

    Рід Allium L. належить до родини Alliaceae L. і, за різними літературними джерелами, налічує від 300 до 500 видів, з яких на території України розповсюджено понад 100. Черемша, яку купуємо весною, — це також різновид цибулі. На сьогодні існує близько 1000 сортів ріпчастої цибулі, зокрема в Україні.

    Класифікація

    Цибуля ріпчаста поділяється за смаком (гострі, напів гострі, солодкі сорти), за скоростиглості сорту цибулі діляться ранньостиглі, середньостиглі, і пізньостиглі. Також сорти різняться за формою (округла, плоска, подовжена), кольором І величиною цибулин.

    Класифікують сорти за способом вирощування. Серед городників-любителів найпопулярнішим способом вирощування цибулі (ріпчастої) є її вирощування з купленої в магазині або на базарі сіянки. Її садять навесні та під зиму. Вирощування озимої цибулі дає масу переваг садівникам: дозволяє вберегти сіянку від загнивання і стрілкування; дозволяє отримати більші головки; не вимагає поливу до середини травня (в ґрунті до кінця весни достатньо вологи); ранні терміни визрівання.

    Як садити цибулю

    Найкращим часом для осінньої висадки цибулі — є тритижневий період до стійких нічних заморозків. Важливо щоб сіянка вкоренилася, але не проросла. Висаджують озиму цибулю-сіянку на глибину 6-10 см, щоб запобігти підмерзання. Насадження можна прикрити невеликим шаром торф’яної мульчі або рослинними залишками, наприклад ми використовуємо листя горіха, а в зимовий час, по можливості, накидаємо на грядки (трохи) більше снігу.

    Садимо сіянку в борозни, донцем з корінцями вниз, а верхівкою, звідки будуть рости зелені пір’я, вгору. У рядку між цибулинами залишаємо не менше 10 см, відстань в міжряддях не менше 20 см, вглиб на 3-5 см. Дно канавки необхідно розпушити, тому що щільний грунт гальмує ріст коренів. Така простора посадка цибулі-сіянки дозволить активно розвиватися, і ви гарантовано зберете хороший урожай.

    Мій досвід вирощування цибулі

    Наша родина висаджує озимі червоні та білий салатні сорти та жовту гостру цибулю. Вирощуємо її на перо та саме на ріпку.

    З багатьох салатних сортів після років випробувань обрали червоний Ред барон та білий Сноуболл: ранньостиглі соковиті сорти ріпчастої цибулі, що мають дуже ніжний смак. Також вирощуємо сорт жовтої цибулі Голіат з гострим смаком та Дельфін.

    Рецепти

    Рецепт 1. Цибулевий суп

    З цибулі готуємо дуже багато страв. Серед улюблених є цибулевий суп або французький суп. Найсмачніший суп з білих та жовтих сортів, котрі трохи обмажемо-тушуємо на великому куску вершкового масла у каструльці на маленькому вогні, підсолюємо, додаємо воду або бульон і тушкуємо приблизно 40 хв.

    Додаємо натертий твердий сир та грінки з чорного хліба. Сир трохи розплавлюється та надає особливого смаку супу.

    Яєчня з цибулею та салом (чи без сала) й томатами — класика української кухні, тому писати рецепт зайве

    Вареники з картоплею та обсмаженою цибулею і подібні до них топтанці (шматочки варено тіста без начинки)

    Рецепт 2. Картопляні галушки з обсмаженою цибулею

    • картопля — 3 шт (або картопляне пюре)
    • вершкове масло
    • яйце
    • борошно — 1-2 ст.л.
    • сіль

    Картоплю відварити, розім’яти, додати масло, яйце, борошно, сіль за смаком.

    З отриманого тіста скачати ковбаску і нарізати її на невеликі шматочки.

    Відварити 1-2 хвилини в підсоленій воді і подавати зі смаженою цибулею

    Рецепт 2. Пиріг з цибулею та сиром

    • Сир твердий — 350 г
    • Кефір — 200 мл
    • Борошно пшеничне — 1 склянка + 2 ст. л.
    • Масло вершкове — 120 г
    • Сметана — 3 ст. л.
    • Яйця — 2 шт.
    • Кріп свіжий — 1 пучок (за смаком)
    • Сіль — чайна ложка
    • Цукор — столова ложка
    • Розпушувач.

    Змішати всі інгредієнти і випікати в духовці. В якості начинки використовуйте суміш із цибулі, яєць, зелені і солі.

    Сподіваюсь, що ви неодмінно посадите цибулю цієї осені

Related Post

Сечогінне насіння кропуСечогінне насіння кропу

Зміст:1 Насіння кропу: лікувальні властивості та протипоказання1.1 Лікувальні властивості насіння укропу1.2 Хімічний склад1.3 Дія насіння укропу на організм1.4 Укропне насіння в кулінарії1.5 Укропна вода для новонароджених від коліків1.6 Як приготувати