Запилення та його способи

Запилення — це процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. Відбувається під час цвітіння рослин. Початок цвітіння та його тривалість залежать від віку рослин і умов існування. Розрізняють два способи запилення: самозапилення й перехресне запилення.

Самозапилення — це процес перенесення пилку двостатевої квітки на приймочку цієї самої квітки. У рослинному світі спостерігається рідко. Самозапилюються такі рослини, як горох, квасоля, помідори, бавовник, льон, пшениця, ячмінь, овес тощо. Самозапильні та самозаплідні рослини називають автогамными. Є автогамні рослини, які мають квітки, що зовсім не розкриваються, такі квітки називають клєйстогамними (арахіс, копитняк, розрив-трава, фіалка, деякі види проса). Самозапилення обмежує пристосованість рослинних організмів до умов зовнішнього середовища і тому не сприяє розвитку виду. Слід зауважити, що самозапильні рослини часто можуть запилюватися і перехресно.

Перехресне запилення — дуже поширений спосіб запилення. При такому запиленні зародок збагачується різною спадковою інформацією від обох батьківських форм. За способом перенесення пилку перехреснозапильні рослини поділяють на вітрозапильні, або анемофільні, комахозапильні, або ентомофільні, запилювані птахами, або орнітофільні, і запилювані за допомогою води, або гідрофільні. Кожна з цих груп рослин має характерні особливості в будові квітки, що забезпечує запилення.

Анемофілія властива багатьом трав’янистим і деревним рослинам. До вітрозапильних (анемофільних) рослин належить більшість лісових порід: дуб, бук, береза, вільха, граб, ліщина, тополя, осика, хвойні, а з трав’янистих: представники родин Лободових, Подорожникових, Коноплевих, Осокових, Ситникових, більшість злаків тощо. Серед культурних рослин вітром запилюються волоський горіх, шовковиця, жито, кукурудза, хміль, коноплі, частково цукровий буряк.

Ентомофільними називають рослини, які запилюються перехресно за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, мух, метеликів, жуків, мурашок та ін.). Приблизно 90 % усіх видів квіткових рослин запилюються комахами. В ентомофільних рослин спостерігаються різноманітні пристосування, що сприяють запиленню за допомогою комах. Це нектарники, яскраве забарвлення оцвітини, суцвіття, запах, спеціальні пристосування у вигляді видозмінених тичинкових ниток. Перенесенню пилку комахами сприяють його клейкість і горбкувата поверхня.

Гідрофілія — запилення за допомогою води. До гідрофільних рослин належать кушир, валіснерія, стрілолист. Характерна ознака їх — утворення негігроскопічного пилку, який не тоне у воді. У більшості цих рослин пилок ниткоподібний, що забезпечує кращий контакт із приймочкою.

Орнітофілія властива тропічним рослинам. Рослини запилюють дрібні птахи (колібрі, медососами та ін.). Квітки цих рослин мають багато нектару та яскраве забарвлення (орхідеї). Птахи, не сідаючи на квітку, висмоктують нектар, тримаючись на крилах у повітрі, при цьому клейкий пилок пристає до їхньої голови. Перелітаючи з квітки на квітку, птахи переносять пилок.

Запилення, у яке втручається людина, називають штучним. Його застосовують при виведенні нових сортів або для підвищення врожайності на виробничих посівах перехреснозапильних рослин.

Біологія – універсальний довідник

Запилення — перенесення пилку з тичинок на приймочку маточок. Розрізняють такі види запилення.

Перехресне запилення — перенесення пилку з тичинок однієї квітки на приймочку маточки іншої. У помірних широтах воно відбувається за допомогою вітру або комах-запилювачів. Останніх приваблює пилок і солодкий сік — нектар. Ознаки квіток комахозапильних рослин: двостатевість квіток; великі розміри квіток або великі помітні суцвіття, іноді самі схожі на квітки (волошки, ромашки); яскравий колір оцвітини; клейкий пилок; великі розміри пилкових зерен; сильний запах.

Запах особливо важливий для приваблювання комах, він відчувається ними іноді на відстані в декілька кілометрів. Часто комах приваблюють запахи, для нас зовсім неприємні (затхлої риби, гною).

Одні квітки відвідуються найрізноманітнішими комахами, інші — лише деякими, іноді навіть одним видом. Є певна визначеність груп комах до типів квіток. Мухи відвідують квітки у компактних суцвіттях з відкрито розташованими нектарниками. Джмелі — неправильні, часто двогубі квітки з нектаром в основі не дуже довгої трубки віночка. Метелики запилюють правильні зрослопелюсткові квітки із сильним ароматом. Трубка віночка іноді дуже довга, але хоботки в метеликів можуть досягати 10 і навіть 20 см.

Ознаки квіток вітрозапильних рослин: дрібні розміри; непоказна, часто проста оцвітина; нерідко роздільностатеві квітки; відсутність запаху; дрібний сухий пилок. Вітрозапильні рослини часто ростуть великими скупченнями (березові гаї, зарості очерету).

Самозапилення дуже поширене в культурних рослин. Для дикорослих воно особливо важливе як резерв запилення (наприклад, коли йдуть дощі — комахи не літають).

Штучне запилення здійснюється людиною: по-перше, для виведення нових сортів, по-друге, для підвищення врожаю. Наприклад: кукурудза — вітрозапильна однодомна рослина. Чоловічі квітки — у суцвіттях волоть, жіночі — у початках. У безвітряну погоду пилок обсипається, тому корисно збирати пилок, а потім наносити на приймочки жіночих квіток.

Запліднення. Пилок (пилкові зерна) утворюються у великій кількості в середині пиляків. Коли вони розкриваються, пилкові зерна вивільняються і можуть потрапити на приймочки маточок. Пилок дуже різноманітний за розмірами (найбільший 0,5 мм у діаметрі), формою, будовою поверхні. Кожному виду рослин властиві свої пилкові зерна. Детально вивчивши пилок, учені можуть сказати, до якої рослини він відноситься, але це можна з’ясувати лише за допомогою дуже сильних мікроскопів і спеціальних методів обробки пилку.

На приймочці маточки пилок проростає, утворюючи довгі і тонкі пилкові трубки. Вони проростають у насінні зачатки, які знаходяться в зав’язі (мал. 20).

1 — пилок; 2 — пилкова трубка; З —насінний зачаток

Зовні насінні зачатки вкриті декількома шарами клітин. Всередині розташований зародковий мішок з кількома клітинами. Одна з них — жіноча гамета — яйцеклітина, інша, у центрі зародкового мішка, — центральна клітина.

На передньому кінці пилкової трубки є дві чоловічі гамети — спермії. Самі рухатися вони не можуть, а просуваються до зародкового мішка завдяки росту пилкової трубки. Вона проникає в зародковий мішок через канал у покривах — через пилковхід. Потім відбувається подвійне запліднення:

1-й спермій + яйцеклітина → зигота → зародок

2-й спермій + центральна клітина → ендосперм

Таким чином, ендосперм у квіткових рослин виникає після запліднення, а не до нього, як у голонасінних.

Насінний зачаток перетворюється в насінину, яка складається з таких частин: насінна шкірка, яка виникла з покривів насінного зачатка; ендосперм, що з’явився після злиття

центральної клітини з одним зі сперміїв; зародок, який сформувався з зиготи. Зі стінки зав’язі утворюється стінка плоду, яка називається оплоднем.

Подвійне запліднення (відкрив його С. Г. Навашин у 1898 р.) відбувається тільки у квіткових рослин.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Комахозапилення

Комахозапилення, ентомофілія — перенесення пилку з однієї рослини на іншу за допомогою комах; вид перехресного запилення. До комахозапильних рослин належать калина, гречка, первоцвіт, мак, квасоля та інші.

До комахозапильних рослин належить до 80 % видів, поширених у різних кліматичних зонах континентів світу.

Оцвітина (частіше віночок) ентомофільних рослин яскраво забарвлена, добре помітна на зеленому тлі листя. Квітки великі або зібрані в суцвіття. Пиляки менші, ніж у вітрозапильних рослин, з меншою кількістю пилку, пилок крупний, липкий, з горбкуватою або шишкуватою поверхнею. На дні віночка в багатьох квіток утворюються нектарники, в яких виробляється запашний солодкий сік — нектар. Виділення нектару залежить від кліматичних умов, ґрунту, стану рослин, часу дня; після запліднення утворення нектару в квітках припиняється.

Найважливішими запилювачами ентомофільних рослин є бджоли. Вони запилюють близько 75—80 % рослин.

У фіолетової дивини (Verbascum phoeniceum) пелюстки розкриваються вранці й надвечір, лише в похмуру погоду квітки розкриті весь день. Можливо, таким чином рослина заощаджує свій нектар від надто швидкого випаровування

Переважна більшість ентомофільних рослин має відкриту квітку (жовтецеві, розоцвіті, хрестоцвіті та ін.); нектар у них доступний для всіх комах.

У деяких рослин оцвітина (частіше віночок) зросла, витягнута у довгу вузьку трубочку, в глибині якої є нектар. Такі квітки у шавлії лучної, конюшини лучної, які пристосовані до запилення джмелями, кірказона, квітки якого запилюються дрібними мушками, інжиру, квітки якого запилюються осами-бластофагами . Квітки блекоти, дурману, бузини, рафлезії пахнуть гнилим м’ясом, їх охоче відвідують мухи, жуки, які відкладають яйця на гнилому м’ясі, гної.

Самозапиленню запобігає: дихогамія, гетеростилія , роздільностатевість (дводомність).

Пристосування квіток до комахозапилення: яскравий колір квітки, приваблюючий запах нектару, липкий пилок із шипиками.

Oops something went wrong: