Зміст:
Льон зернова культура чи ні
Льон довгунець – основна прядивна культура в Україні. Вона дає два цінних продукти: волокно і насіння.
Основна продукція льону-довгунця – волокно утворюється у стеблах. Від морфологічних особливостей стебел залежить вихід волокна, кількість якого, залежно від сорту та умов вирощування, може бути 20-30%. У довгих і тонких стеблах волокна більше і воно кращої якості, ніж у товстих і коротких.
Історія:
Льон – це найстародавніша культурна рослина, яку однією з перших почала використовувати людина. Стебла льону, нитки, мотузки та інші вироби знайдені у будівлях, що відносяться до кам’яного віку. Разом з коноплями льон одягав, годував, зігрівав стародавню людину. Із прадавніх часів, ще до заснування Київської держави, льон, для одержання волокна, олії і виготовлення полотна, вирощували всі племена, що населяли територію сучасної України. Швидке збільшення посівних площ льону відбулось у XIII столітті.
Льон прядивний здавна вирощували і в інших країнах світу – у Китаї, Індії, Єгипті, Сирії. Найбільшого розквіту льонарство досягло
у 60-80-ті роки минулого століття. У світі тоді було близько 1,5 млн. гектарів льону-довгунцю, в Україні щорічно засівали ним 230-240 тис. га. Урожайність волокна була у нашій державі в межах 5-6 ц/га, насіння 3-4 ц/га. Галузь льонарства в Україні була добре розвинута, причому мала повністю завершений цикл – від вирощування до одержання готових виробів.
Урожайність волокна в багатьох господарствах і навіть в районах становила 8-10 ц/га, насіння 5-8 ц/га. Проте, починаючи з 1993 року, стан льонарства в Україні значно погіршився. Посівні площі в 1996-1998 pp. скоротилися до 40 тис. га. Виробництво волокна порівняно з 80-ми роками зменшилося майже в 10 разів. За цей час Китай збільшив площі посіву під льоном-довгунцем до 130 тис. га, Франція з 40 до 80 тис, удвічі зросли вони в Бельгії, втричі в Єгипті.
Льон-довгунець поширений у регіонах з вологим і помірним кліматом. Вирощують його переважно у Чернігівській, Житомирській, Київській, Рівненській, Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Сумській областях.
Використовується:
Якість льоноволокна набагато вища, ніж у конопель, джута, канатника. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в три рази – шерстяне. На текстильних підприємствах із волокна виробляють різні тканини, що відзначаються тривалим строком носіння, дуже гігієнічні, антистатичні, легко перуться, стійкі проти гниття. Це дуже цінний лляний батист, одяг, простині, полотно. Із волокна гіршої якості виготовляють брезенти, мішковину, пакувальні тканини, мотузки, шпагат, нитки, пожежні рукави.
Костриця, яка утворюється при переробці стебел на волокно і є відходом виробництва, використовується для виробництва тепло- і звукоізоляційних матеріалів, паперу, целюлози, меблевих плит, а також як паливо.
У насінні льону-довгунця міститься 35-39% швидковисихаючої олії і до 23% білка. Олія є цінним харчовим продуктом і використовується у харчовій, маргариновій, кондитерській промисловості.
Завдяки вмісту ненасичених жирних кислот (олеїнова, лінолева, лінолінова, ізоліноленова), олія сприяє зниженню вмісту холестерину в крові.
Олія швидко висихає, вона високопридатна для виготовлення оліфи, лаків, фарб. Використовують її також у миловарній, фармацевтичній, електротехнічній, паперовій, гумовій та інших галузях промисловості. Насіння й олію льону використовують також як лікарські засоби. Із олії одержують препарат лінетол для лікування і профілактики атеросклерозу.
Льон має велику кормову цінність. В одному кілограмі насіння міститься 1,8 кормових одиниць. Цінним концентрованим кормом є і макуха – побічний продукт переробки насіння льону на олію, що містить 6-12% жиру, 32-36% легкоперетравних білків. За поживністю 1 кг макухи прирівнюється до 1,2 кормових одиниць. її використовують як важливий компонент при виготовленні комбікорму. За кормовими якостями переважає макуху інших рослин, тому що легко засвоюється тваринами.
Стебло:
Стебло гладеньке, циліндричне, тонке. Залежно від різновидності має висоту від 15—20 до 100—120 см, розгалужується тільки зверху.Стебло світле або сизо-зелене.
Листки:
Листки сидячі, ланцетні, цілокраї, зелені або сизі, густо розміщені на стеблі почергово, гладенькі, із восковим нальотом, 26—30 мм завдовжки і 2—4 мм завширшки.
Коренева система:
Коренева система стрижнева. Головний корінь проникає у грунт на глибину більше 1 м. По всій довжині головного кореня утворюється бічне коріння першого порядку, яке в результаті послідовного гілкування досягає п’ятого-шостого порядку. Характерною особливістю кореневої системи є густе розміщення бічних коренів першого порядку зверху головного кореня не глибше 30 см. Льон у зв’язку з цим характеризується слабким розвитком кореневої системи, яка не перевищує 9—15% надземної маси рослини.
Суцвіття:
Суцвіття — зонтикоподібні китиці, розміщені на верхівці стебла і його бічних розгалуженнях. Квітка п’ятірного типу, симетрична, складається із чашечки, що має п’ять загострених зелених чашолистиків із війками по краях, віночка, який складається з п’яти пелюсток голубого кoльору, звужених до основи,і п’яти тичинок із синіми або рідше жовтими пиляками, п’ятигніздої зав’язі, яка зверху має п’ять стовпчиків. Відомі форми льону з білими, рожевими або фіолетовими квітками. Льон належить до самозапильних рослин, хоч не виключається і перехресне запилення за допомогою вітру і комах.
Насіння:
Насіння яйцеподібної форми, з вузьким, трохи загнутим носиком, коричневе з різними відтінками. Відомі форми льону з жовтим або оливковим насінням. Поверхня блискуча, гладенька, слизька. Довжина 3,2—4,8, ширина 1,5—2,2 мм. Маса 1000 насінин — 3,5—6,5 г. Насінина складається з оболонки, ендосперму і зародка. Зверху вона покрита тонкою оболонкою, яка складається із шести шарів: кутикули, епідермісу, шару клітин повітроносної паренхіми, шару кам’янистих клітин, другого шару клітин паренхіми й пігментного шару, від якого залежить коричневе забарвлення насінини. Під оболонкою знаходиться ендосперм, багатий на білки та олію. Всередині насінини знаходиться зародок, який складається з короткого корінця, двох сім’ядольних листочків і бруньки між ними.
Квітки:
Квіти строго пятерні. Крім 5-ти розвитих тичинок, є 5 недорозвинених у вигляді зубчиків чи ниток, що розміщені проти листя; завязь цільна.
Плоди:
Плід — п’ятигнізда, округла, зверху загострена коробочка. Повними перегородками вона поділяється на п’ять гнізд, а кожне гніздо неповними перегородками — на дві частини, в яких утворюється, як правило, по одній насінині. В нормально розвинутій коробочці може бути не більше 10 насінин.
Технології вирощування культури:
Вимоги до температури.
Льон-довгунець до тепла малови-могливий, культура помірного клімату, яка потребує помірно теплої, навіть прохолодної погоди без різких коливань температури дня і ночі. Вирощування льону в умовах жаркої погоди (понад 22°С) негативно впливає на ріст стебла у висоту, погіршується якість волокна.
Насіння льону починає проростати при температурі 3-5°С, дружні сходи з’являються при прогріванні ґрунту до 7-9°С. Молоді сходи можуть витримувати приморозки до мінус 3,5-4°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин становить: у період сходів 9-12°С, у фазі “ялинки” 14-16°С, у фазі цвітіння-формування насіння 16—18°С.
Вимоги до вологи.
Льон-довгунець дуже вимогливий до вологи. Можна вирощувати лише в зоні достатнього зволоження. Під час проростання насіння поглинає воду в кількості, що рівна його масі. Найбільше води потребує під час інтенсивного росту стебла і цвітіння.
Нестача в ґрунті води під час бутонізації та цвітіння призводить до відмирання верхньої частини стебел і навіть загибелі посівів.
Після цвітіння льон стає менш вимогливим до вологи. Навпаки, часті дощі в цей період можуть спричинити розвиток грибкових захворювань, вилягання і підгнивання рослин льону. При цьому утруднюється механізоване збирання, втрачається частина врожаю, погіршується його якість.
Разом з тим рослини не витримують і надмірного вмісту води в ґрунті. Льон погано росте на перезволожених ґрунтах та на полях з близьким заляганням ґрунтових вод.
Транспіраційний коефіцієнт льону-довгунця 400-430.
Вимоги до світла.
Льон відноситься до культур маловимогливих до світла. Довгий день і відносно невелика інтенсивність сонячного світла – обов’язкова умова для нормального росту і розвитку рослин цієї культури.
Рання сівба і зменшення тривалості дня сповільнюють процеси розвитку рослин, завдяки чому стебла стають довшими. Найкращою для льону є хмарна погода, густі посіви, при яких виростають тонкі малорозгалужені стебла, що містять велику кількість волокна високої якості. При інтенсивному сонячному освітленні посилюється гілкування, що зменшує технічну довжину стебла.
Вимоги до ґрунту.
Льон-довгунець потребує структурного родючого і окультуреного ґрунту з слабокислою реакцією (рН 5,9-6,5). Найкраще росте на дерново-підзолистих суглинистих або суглинисто-супіщаних ґрунтах. Льон також дає добрі врожаї на удобрених дерново-підзолистих супіщаних і дерново-буроземних ґрунтах.
Малопридатні для нього легкі піщані й супіщані ґрунти, оскільки вони бідні на поживні речовини і погано утримують вологу. На піщаних ґрунтах льон страждає від посухи. Важкі глинисті ґрунти повільно прогріваються навесні, після дощу утворюють кірку, яка є перешкодою для виходу на поверхню ґрунту ніжних проростків льону. Не рекомендується сіяти льон на кислих торфових ґрунтах. На вапнякових ґрунтах формується грубе і крихке волокно.
Попередники
Льон – найбільш самонесумісна культура. При сівбі на одному місці протягом чотирьох років підряд рослини можуть загинути у фазі сходів. При частому поверненні на одне і те саме місце наступає льоновтома, яка викликається накопиченням в грунті шкідливої мікрофлори, зокрема грибів-збудників фузаріозного в`янення, фузаріозного побуріння, антракнозу, поліспоріозу, аскохітозу та ін., а також розвитком специфічних бур`янів (пажитниця льонова, шпергель льоновий, льонова повитиця та ін.). На те саме поле льон повинен повертатися через 7 років на легких грунтах і через 5-на суглинкових. Льон добре вдається після чистих від бур`янів багаторічних трав, картоплі. Але бобові багаторічні трави на родючих грунтах можуть викликати вилягання посівів, а після картоплі спостерігається стократість розвитку рослин у зв`язку з нерівномірністю внесення органічних добрив під картоплю. Тому кращим попередниками для льону є озима пшениця, яка вирощується після багаторічних трав, та овес після картоплі.
Удобрення
Безпосередньо під льон не рекомендується вносити гній, щоб уникнути додаткового забур`янення та строкатості посівів за висотою. З органічних добрив добре вносити сухий розмолотий пташиний послід восени або під передпосівну культивацію в кількості 2-8ц/га. Льон дуже чутливий до доз мінеральних добрив. Їх установлюють відповідно до родючості грунту, якості попередника, внесених під нього доз добрив. З урожаєм соломи 50ц/га (10ц/га волокна) льон виносить з грунту 75-80 кг азоту, 25-30 кг фосфору, 35-40кг калію, 50-70кг бору, 60-70г міді, 320-340г марганцю, 310-340г цинку, 5-6г кобальту. Під льон найчастіше вносять повне мінеральне добриво з таким співвідношенням азоту, фосфору і калію: на бідних азотом грунтах – 1:2:2 при дозі азоту 45к/га; на багатших – 1:3:3 або 1:3:4 при дозі азоту 30кг/га. Можна орієнтуватись ще й по таких показниках. При урожайності озимої пшениці 20, 30, 40ц/га дози азоту під льон повинні складати відповідно 45, 30, 20кг/га. Надлишок азоту за умов доброго забезпечення вологою може викликати вилягання стеблостою, а за посушливої погоди – підгорання рослин.
Фосфорні і калійні добрива слід вносити під культивацію восени, а азотні – під весняну культивацію. Льон негативно реагує на хлор. Тому слід вносити без- хлорні калійні добрива (калімагнезія), а хлоровмісні – тільки восени. Фосфорні добрива повинні бути легкорозчинними і збагачені мікро елементами (борний супер -фосфат, бормагнійові добрива, молібденовий суперфосфат тощо). Внесення на 1 га 1кг бору зменшує ураженість рослини бактеріозом до 16 разів, особливо на свіжо провапнованих грунтах. Безпосередньо під льон вапно вносити не слід. Льон повинен іти третьою культурою після вапнування.
Обробіток грунту
Льон вимагає найретельнішого обробітку грунту. Обробіток повинен бути спрямований на звільнення поля від бур`янів, якісну заробку добрив і післяжнивних решток, створення дрібногрудочкуватої структури, максимальне вирівнювання поверхні поля. Для цього застосовують напівпаровий зяблевий обробіток. Відразу після збирання пшениці поле лущать дисковими лущильниками ЛДГ 10,ЛДГ15,ЛДГ 20 у два сліди з боронуванням на глибину 6-8см. Через 12-14 днів, коли проростуть бур’яни, орють з повним обертанням скиби на глибину орного шару, ні в якому разі не допускаючи вивертання на поверхню з підорного шару підзолу, глею та інших неродючих горизонтів. В іншому випадку сходи будуть дуже нерівномірні, зріджені, а пізніше стеблостій – строкатим. В міру проростання бур`янів поле культивують перший раз на глибину 10-12 см (після внесення фосфорно-калійних добрив), другий – на 8-10, третій – на 6-8 см. Кожну наступну культивацію проводять впоперек або під кутом до попередньої. Останній обробіток проводять за 2-3 тижні до настання морозів, щоб насіння бур`янів ще раз проросло, а сходи будуть знищені низькими зимовими температурами. Такий обробіток дозволяє максимально очистити поле від однорічних бур`янів, виснажити кореневищні і коренепаросткові багаторічні бур`яни і максимально восени підготувати грунт до сівби. Якщо забур`яненість багаторічними бур`янами висока, то боротьбу з ними восени можна провести з допомогою гербіцидів (наприклад, раундапу, гліфосату, уталу, внісши їх після збирання пшениці).
Весною, на полях, оброблених за описаною вище схемою восени, якщо грунт легкого механічного складу, достатньо поле лише заборонувати вслід за досягненням грунтом фізичної стиглості зчіпкою важких, середніх і легких борін в 3-4 сліди.
На важких і запливаючих грунтах спочатку закривають вологу, а потім поле обробляють комбінованими агрегатами типу РВК-5.6, “Європак”, “Волинянка”, внісши перед тим азотні добрива. Якщо восени основний обробіток грунту проведений по типу звичайного зяблевого, тоді весняний обробіток вимагає проведення більшої кількості операцій, особливо, якщо не використовують комбінованих агрегатів. За досягнення грунтом фізичної стиглості проводять закриття вологи, через 3-4 дні – культивацію на глибину 4-5 см в агрегаті з боронами. Потім обробляють агрегатом з трьох рядів зубових борін (перший ряд важкі борони БЗТС-1.0, другий – середні БЗСС 1.0, третій – легкі ЗОР-0.7) або з борін зубових і шлейфборін ШБ-2.5. Перед сівбою поле коткують гладкими водоналивними котками ЗКВГ-1, СКГ-2, кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6, або борончастими котками КБН-3.
Сівба
В Україні рекомендовано для вирощування такі сорти льону-довгунця на волокно: Ірма (П), А-49 (П), Глухівський ювілейний (ЛП), Зоря 87(Л), К-6 (ЛП), Кийвський (П), М-5(П), Могилівський 2 (П), Персей (ЛП), Рушничок (ЛП), Синільга (П), Томський 16(ЛП), Український 3 (ЛП), Український ранній (ЛП), Псковський 85 (П).
На товарних посівах потрібно використовувати насіння категорії РН-1-3, яке має лабораторну схожість не нижче 80% і чистоту не нижче 97%. Насіння повинно бути вирівняним і крупним. Маса 1000 насінин-4.5-6г. Перед сівбою насіння прогрівають проти сонця 3-4 дні і протруюють за методом інкрустування, використовуючи вітавакс 200 (1.5-2л/га), фенорам (2.0кг/га) або інші протруйники. Для збагачення мікроелементами до робочого розчину додають борну кислоту (1.3-1.5кг/т), сірчанокислий цинк (2кг/т), молібденовокислий амоній (2кг/т), сульфат міді (1-2кг/т).
Норми висіву насіння слід розраховувати для конкретного сорту і конкретних умов вирощування, враховуючи польову схожість насіння і можливе зрідження сходів в процесі вегетації так, щоб на час збирання на кожному квадратному метрі посіву було 1800-2000 рослин льону. Така густота рослин за сприятливих умов вирощування досягається при висіву 25-27млн. схожих насінин на 1 га. На запливаючих грунтах норму висіву збільшують до 29-30млн/га, у вологих теплих умовах Карпат – зменшують до 23-24млн/га. Масову норму висіву розраховують за формулою М=Н·А·104:Ч:С, де М – норма висіву в кг/га, А – маса 1000 насінин,г ; Ч -чистота насіння, %; C- лабораторна схожість, %. Сіють льон тоді, коли на глибині 10см грунт прогріється до 6-8?С. це 10-15 квітня у західній, 15-20квітня в центральній, 20-25квітня в східній частині зони льоносіяння. Сіють льон вузькорядним способом сівалками СЗЛ 3.6 із залишенням технологічної колії. Всі висівні апарати повинні бути перевірені і встановлені на однакову норму висіву, а сошники – на однакову глибину загортання насіння – 1.5-2см.
Догляд за посівами
Якщо після сівби випадають інтенсивні дощі і утворюється щільна грунтова кірка, її слід зруйнувати обережним боронуванням легкими або сітчастими боронами, або коткуванням рубчастими котками. Роботу виконують максимально уважно, під вечір сонячного дня, щоб ніжні проростки льону не обпікались променями сонця.
Льонові наносять великої шкоди такі шкідники як льонова блоха, льоновий трипс, льонова плодожерка, люцернова совка, совка-гама, лучний метелик та інші. Найнебезпечніші хвороби – фузаріозне в`янення, фузаріозне побуріння, пасмо, іржа, поліспороз, антракноз, бактеріоз та інші.
Найефективнішим і найдешевшим способом боротьби з ними є дотримання чергування культур в сівозміні, забезпечення посівів збалансованими кількостями макро- і мікроелементів, оптимально ранні строки сівби, якісний обробіток грунту, своєчасне знищення бур’янів не лише на полі , яке йде під посів льону, а й на пустирях, обабіч доріг. Доповнюють ці заходи застосування хімічних заходів. Для захисту насіння молодих рослин насіння перед сівбою потрібно обов`язково протруювати.
Після сівби, для захисту від льонової блішки, за 1-2 дні до з`явлення сходів проводять крайові обприскування інсектицидами базудин (1.5-1.7л/га), БІ-58 новий (0.6-0.8л/га), децис (0.3-л/га), діазинон (1.7л/га), золон (1.5-3.0л/га), ф`юрі (0.1-0.15л/га). Якщо після цього щільність заселення шкідником перевищує 10 жуків на 1м.кв. – проводять обробку всього поля. Для захисту посівів від плодожерки, совки-гами, трипсів посіви обробляють одним із перерахованих інсектицидів у фазі швидкого росту стебла-бутонізації.
При загрозі ураження посівів посмо, антракнозом, фузаріозом і іншими хворобами, посіви обприскують розчином бенлату (1кг/га), фундазолу (1кг/га) або інших фунгіцидів, поєднуючи їх застосування з внесенням гербіциду та інсектициду.
Великої шкоди посівам льону завдають бур`яни. Для їх знищення часто буває не достатньо агротехнічних заходів і тоді застосовують гербіциди. Набір гербіцидів для цього значний. Найкращий строк застосування гербіцидів – фаза “ялинки”, коли листки мають еректоїдне розташування і вся рослина покрита щільним восковим нальотом. Проти однорічних двосім`ядольних бур`янів рекомендується вносити агрітокс (0.7-1.2л/га), 2М-4Х (0.75л/га), дікопур МЦПА (0.5-0.75л/га), базагран, базагран М, базагран новий (2-3 л/га), хармоні.При засміченні посівів однорічними та багаторічними злаковими бур`янами можна використати набу (3-4л/га), поаст (3-4л/га), тарга (2-3л/га), тарга супер (2-3л/га), шогун (0.8-1.2л/га), зелек-супер (1-1.2л/га), ілоксан. Проти однорічних та деяких багаторічних двосім`ядольних -крос(120-140мл/га), лонтрел 300 (0.1-0.3л/га).
Збирання
На волокно льон найкраще починати збирати у фазі ранньої жовтої стиглості (65-75% жовто-зелених коробочок) і закінчувати у жовтій (50%-корбочок жовті). Для збирання використовують комбайни ЛК-4А, ЛК-4Т, ЛКВ -4А, ЛКВ-4Т, льонобралки ТЛН 1.5А. Перед збиранням поле розбивають на загінки. Проходи за вширшки 6м і поворотні смуги завширшки 12м вибирають льонобралкою, зв`язують у снопи і вивозять з поля, де обмолочують молотаркою МЛ-2.8П.
Льоновий ворох від комбайна відвозять до пункту сушіння і обмолочування, а льоносолому розстилають для одержання трести льонокомбайном на льоновому полі або відвозять і розстилають на стелищі на луках. Для поліпшення умов одержання якісної трести на льоновому полі під час сівби під льон доцільно підсівати багаторічні трави (вівсяниця лучна 10-12кг/га, райграс пасовищний 15-18кг/га або інші).
Культура льон (особливості вирощування та зберігання)
Льон — основна прядивна культура в Україні. При його вирощуванні одержують три цінних види продукції — високоякісне волокно, висихаючу олію і технічну сировину (кострицю). Волокно характеризується високими технологічними якостями — міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в три рази — шерстяне. З нього виготовляють багато побутових, технічних, тарних і пакувальних тканин. Вони міцні, стійкі проти гниття, мають високі гігієнічні якості.
Насіння містить 35—42% висихаючої олії (йодне число 165—192) і близько 25% білкових речовин. Олію широко використовують у харчовій, лакофарбовій, миловарній, паперовій, електротехнічній промисловості та в медицині.
Льон належить до родини льонових Linaceae D., яка включає 22 роди, із них для практичної мети використовують переважно один рід — Linum L. Він об’єднує понад 200 видів, серед яких є однорічні й багаторічні трав’янисті рослини. Господарське значення має тільки культурний, або звичайний, льон — Linum usitatissimum L., який широко використовують на волокно і насіння.
Коренева система стрижнева. Головний корінь проникає у грунт на глибину більше 1 м. По всій довжині головного кореня утворюється бічне коріння першого порядку, яке в результаті послідовного гілкування досягає п’ятого-шостого порядку. Характерною особливістю кореневої системи є густе розміщення бічних коренів першого порядку зверху головного кореня не глибше 30 см. Льон у зв’язку з цим характеризується слабким розвитком кореневої системи, яка не перевищує 9—15% надземної маси рослини.
Стебло гладеньке, циліндричне, тонке. Залежно від різновидності має висоту від 15—20 до 100—120 см, розгалужується тільки зверху (льон-довгунець) або від основи по всій довжині (льон-кучерявець, льон-межеумок). З цим пов’язане і різне використання форм льону. Стебло світле або сизо-зелене.
Листки сидячі, ланцетні, цілокраї, зелені або сизі, густо розміщені на стеблі почергово, гладенькі, із восковим нальотом, 26—30 мм завдовжки і 2—4 мм завширшки.
Суцвіття — зонтикоподібні китиці, розміщені на верхівці стебла і його бічних розгалуженнях. Квітка п’ятірного типу, симетрична, складається із чашечки, що має п’ять загострених зелених чашолистиків із війками по краях, віночка, який складається з п’яти пелюсток голубого кoльору, звужених до основи,і п’яти тичинок із синіми або рідше жовтими пиляками, п’ятигніздої зав’язі, яка зверху має п’ять стовпчиків. Відомі форми льону з білими, рожевими або фіолетовими квітками. Льон належить до самозапильних рослин, хоч не виключається і перехресне запилення за допомогою вітру і комах.
Плід — п’ятигнізда, округла, зверху загострена коробочка. Повними перегородками вона поділяється на п’ять гнізд, а кожне гніздо неповними перегородками — на дві частини, в яких утворюється, як правило, по одній насінині. В нормально розвинутій коробочці може бути не більше 10 насінин.
Насіння яйцеподібної форми, з вузьким, трохи загнутим носиком, коричневе з різними відтінками. Відомі форми льону з жовтим або оливковим насінням. Поверхня блискуча, гладенька, слизька. Довжина 3,2—4,8, ширина 1,5—2,2 мм. Маса 1000 насінин — 3,5—6,5 г. Насінина складається з оболонки, ендосперму і зародка. Зверху вона покрита тонкою оболонкою, яка складається із шести шарів: кутикули, епідермісу, шару клітин повітроносної паренхіми, шару кам’янистих клітин, другого шару клітин паренхіми й пігментного шару, від якого залежить коричневе забарвлення насінини. Під оболонкою знаходиться ендосперм, багатий на білки та олію. Всередині насінини знаходиться зародок, який складається з короткого корінця, двох сім’ядольних листочків і бруньки між ними.
Морфологічна і анатомічна будова стебла
Основна продуктивна частина стебла льону-довгунця — стебло. В ньому міститься 20—30% волокна. Розрізняють загальну і технічну довжину стебла. Загальна довжина — відстань від місця прикріплення сім’ядольних листочків до верхньої коробочки. Технічна довжина вимірюється відстанню від місця прикріплення сім’ядольних листочків до початку розгалуження суцвіття. У цій частині стебла утворюється найцінніше довге волокно. Для одержання якісного довгого волокна довжина стебла повинна бути понад 70 см.
За товщиною стебла льон буває тонкостеблий (0,8—1,1 мм), середньостеблий (1,2—1,5 мм) і товстостеблий (понад 1,5 мм). Вимірюють діаметр стебла на середині його висоти від сім’ядольних листочків мікрометром. Довжина і діаметр стебла — дуже важливі ознаки якості. Чим довше стебло і чим більша його технічна частина, тим більше довгого волокна міститься в ньому. Із тонких стебел одержують волокно кращої якості.
Анатомічну будову стебла розглядають на поперечному і поздовжньому його розрізах. Поверхня стебла складається із одного ряду клітин епідермісу (шкірки) — тонкої, але щільної покривної тканини. Зовнішня стінка епідермісу дуже потовщена і вкрита тонким шаром воску, який захищає рослини від випаровування вологи. Під епідермісом знаходиться шар корової паренхіми, який складається із ніжних тонкостінних клітин. Серед клітин корової паренхіми містяться волокнисті пучки лубу у вигляді окремих острівців, які іноді зливаються в суцільне кільце. Волокнисті пучки складаються із товстостінних клітин — елементарних волокон із невеликою порожниною. Це найцінніша частина стебла. Епідерміс і паренхіма з волокнистими пучками становлять корову частину стебла.
Під корою розміщується тонкий шар клітин камбію, який має вигляд безперервного кільця. Під камбієм всередині стебла розміщується деревина з потовщеними стінками. Тут знаходяться судини, по яких надходять поживні речовини від кореня до надземних органів. Центральна частина стебла зайнята серцевиною, яка складається з тонкостінних клітин. Під час достигання льону вони висихають і всередині стебла утворюється порожнина.
Волокнисті пучки, що кільцем розміщені в корі стебла, мають різну форму і складаються з елементарних волокон, щільно чи нещільно розміщених у пучку і склеєних між собою пектиновою речовиною. На поперечному зрізі стебла утворюється 20—40 пучків. Краще за якістю волокно одержують із стебел, що містять щільні волокнисті пучки.
Кожна елементарна волокнина — видовжена клітина з кінцями, що поступово потоншуються. У молодому віці ці клітини мають округлу форму й заповнені протоплазмою. В міру росту стебла вони подовжуються, стінки їх потовщуються з внутрішнього боку, протоплазма висихає і всередині волокна утворюється порожнина у вигляді вузького каналу. Довжина окремої розвинутої волокнини 20—30, а в окремих випадках — 100—120 мм. В одному пучку утворюється від 30 до 50 елементарних волокон.
Елементарні волокна з’єднані в пучку так, що їх кінці знаходяться на різній висоті. Це зумовлює міцність кожного пучка. Волокнисті пучки зв’язуються між собою елементарними волокнами, що переходять з одного пучка в іншій і утворюють міцне з’єднання всієї волокнистої системи стебла льону.
Кількість волокна неоднакова в різних частинах стебла. Найменше його біля основи (12%), найбільше в середній частині стебла (35%). У верхній частині стебла волокна близько 28—30%. В бічних гілках його небагато, хоч відносний вміст інколи буває значним. При переробці одержують тіпаного довгого волокна близько 18—20% від маси льно-соломи.
Форма елементарних волокон, від якої залежить якість волокна, буває різною — від овальної до багатокутної. В нижній частині стебла знаходяться елементарні волокна переважно овальної й округлої форм. Всередині стебла і вище вони багатокутні, внаслідок чого щільніше прилягають одне до одного, що забезпечує більшу міцність волокнистих пучків. Ознаки якості волокна безпосередньо залежать від анатомічної будови і зовнішніх особливостей стебла. Довші елементарні волокна з меншим діаметром зумовлюють одержання тоншого і відповідно ціннішого волокна. Довгі елементарні волокна багатокутної форми з вузьким каналом забезпечують одержання міцного, високоякісного технічного довгого волокна.
Визначення видів і підвидів культурного льону
Із більш як 200 видів, які об’єднує рід Linum L., виробниче значення мають небагато. Найпоширенішим є льон звичайний культурний — Linum usitatissimum L. До культурних видів належить і льон-стрибунець — Linum crepitans Dum. Проте цей вид втрачає значення культурного і трапляється у деяких місцях як бур’ян. Основні відмінності лиж цими видами такі:
1. Linum crepitans Dum. Стиглі коробочки широко розкриваються і відокремлюються від плодоніжок, насіння з невеликим носиком, легко обсипається.
2. Linum usitatissimum L. Стиглі коробочки не розкриваються і не відокремлюються від плодоніжок. Насіння з добре розвинутим носиком, не обсипається або незначно обсипається.
Культурний звичайний льон — Linum usitatissimum L. — має багато форм, які різняться між собою не тільки морфологічними ознаками, а й пристосованістю до грунтово-кліматичних умов. За класифікацією Е.В.Вульфа, звичайний культурний льон поділяється на п’ять підвидів: євразійський, середземноморський, проміжний, індо-абіссінський та ін-достанський. Підвиди індо-абіссінський та індостанський виробничого значення не мають.
Євразійський підвид (ssp. eurasiaticum Vav. et. Ell.). Найпоширеніший підвид, який вирощують для одержання волокна і як олійну культуру. Він включає такі групи різновидностей:
льон-довгунець,
межеумок,
кучерявець.
Середземноморський підвид (ssp. mediterraneum Vav. et. Ell.). Крупнонасінні форми льону, вирощують переважно в середземноморських країнах, використовують у селекції при виведенні сортів з крупним насінням.
Проміжний підвид (ssp. transitorium Ell.) має крупне насіння, вирощують на півдні України як олійну культуру.
Визначення груп різновидностей культурного льону
Залежно від морфологічних ознак найпоширеніший євразійський підвид культурного льону поділяється на такі групи різновидностей:
довгунець, межеумок, кучерявець, сланкий льон.
Довгунець (elongata) має стебло заввишки 70—125 см, у густих посівах одностеблий, не гілкується, утворює мало коробочок (1—3). Вирощують головним чином на волокно.
Межеумок, або проміжний льон (intermedia). Рослини заввишки 50—70 см, з більш розвинутим, ніж у довгунця, суцвіттям і більшою кількістю коробочок на ньому. Стебло галузиться по всій висоті. Вирощують як олійну культуру.
Кучерявець (brevimulticaulid). Низькорослі рослини (30— 50 см). Стебло гілкується біля основи. На рослині утворюється багато коробочок (40—50 шт.). Вирощують як олійну культуру.
Сланкий льон (prostrata). Рослини з багатьма сланкими до цвітіння стеблами. Перед цвітінням вони піднімаються і досягають довжини 45—70 см. Це напівозимі форми. При сівбі весною плодоносять, але дуже пізно. В невеликій кількості вирощують в Азербайджані, Вірменії і Дагестані.
Основні сорти льону-довгунця, занесені до реєстру сортів рослин України, такі: К-6, Київський, Могильовський 2, Мрія, Томський 16, Український 2 тощо.
Льон – найбільш самонесумісна культура. При сівбі на одному місці протягом чотирьох років підряд рослини можуть загинути у фазі сходів. При частому поверненні на одне і те саме місце наступає льоновтома, яка викликається накопиченням в грунті шкідливої мікрофлори, зокрема грибів-збудників фузаріозного в`янення, фузаріозного побуріння, антракнозу, поліспоріозу, аскохітозу та ін., а також розвитком специфічних бур`янів (пажитниця льонова, шпергель льоновий, льонова повитиця та ін.). На те саме поле льон повинен повертатися через 7 років на легких грунтах і через 5-на суглинкових. Льон добре вдається після чистих від бур`янів багаторічних трав, картоплі. Але бобові багаторічні трави на родючих грунтах можуть викликати вилягання посівів, а після картоплі спостерігається стократість розвитку рослин у зв`язку з нерівномірністю внесення органічних добрив під картоплю. Тому кращим попередниками для льону є озима пшениця, яка вирощується після багаторічних трав, та овес після картоплі.
Льон вимагає найретельнішого обробітку грунту. Обробіток повинен бути спрямований на звільнення поля від бур`янів, якісну заробку добрив і післяжнивних решток, створення дрібногрудочкуватої структури, максимальне вирівнювання поверхні поля. Для цього застосовують напівпаровий зяблевий обробіток. Відразу після збирання пшениці поле лущать дисковими лущильниками ЛДГ 10,ЛДГ15,ЛДГ 20 у два сліди з боронуванням на глибину 6-8см. Через 12-14 днів, коли проростуть бур’яни, орють з повним обертанням скиби на глибину орного шару, ні в якому разі не допускаючи вивертання на поверхню з підорного шару підзолу, глею та інших неродючих горизонтів. В іншому випадку сходи будуть дуже нерівномірні, зріджені, а пізніше стеблостій – строкатим. В міру проростання бур`янів поле культивують перший раз на глибину 10-12 см (після внесення фосфорно-калійних добрив), другий – на 8-10, третій – на 6-8 см. Кожну наступну культивацію проводять впоперек або під кутом до попередньої. Останній обробіток проводять за 2-3 тижні до настання морозів, щоб насіння бур`янів ще раз проросло, а сходи будуть знищені низькими зимовими температурами. Такий обробіток дозволяє максимально очистити поле від однорічних бур`янів, виснажити кореневищні і коренепаросткові багаторічні бур`яни і максимально восени підготувати грунт до сівби. Якщо забур`яненість багаторічними бур`янами висока, то боротьбу з ними восени можна провести з допомогою гербіцидів (наприклад, раундапу, гліфосату, уталу, внісши їх після збирання пшениці).
Весною, на полях, оброблених за описаною вище схемою восени, якщо грунт легкого механічного складу, достатньо поле лише заборонувати вслід за досягненням грунтом фізичної стиглості зчіпкою важких, середніх і легких борін в 3-4 сліди.
На важких і запливаючих грунтах спочатку закривають вологу, а потім поле обробляють комбінованими агрегатами типу РВК-5.6, “Європак”, “Волинянка”, внісши перед тим азотні добрива. Якщо восени основний обробіток грунту проведений по типу звичайного зяблевого, тоді весняний обробіток вимагає проведення більшої кількості операцій, особливо, якщо не використовують комбінованих агрегатів. За досягнення грунтом фізичної стиглості проводять закриття вологи, через 3-4 дні – культивацію на глибину 4-5 см в агрегаті з боронами. Потім обробляють агрегатом з трьох рядів зубових борін (перший ряд важкі борони БЗТС-1.0, другий – середні БЗСС 1.0, третій – легкі ЗОР-0.7) або з борін зубових і шлейфборін ШБ-2.5. Перед сівбою поле коткують гладкими водоналивними котками ЗКВГ-1, СКГ-2, кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6, або борончастими котками КБН-3.
Безпосередньо під льон не рекомендується вносити гній, щоб уникнути додаткового забур`янення та строкатості посівів за висотою. З органічних добрив добре вносити сухий розмолотий пташиний послід восени або під передпосівну культивацію в кількості 2-8ц/га. Льон дуже чутливий до доз мінеральних добрив. Їх установлюють відповідно до родючості грунту, якості попередника, внесених під нього доз добрив. З урожаєм соломи 50ц/га (10ц/га волокна) льон виносить з грунту 75-80 кг азоту, 25-30 кг фосфору, 35-40кг калію, 50-70кг бору, 60-70г міді, 320-340г марганцю, 310-340г цинку, 5-6г кобальту. Під льон найчастіше вносять повне мінеральне добриво з таким співвідношенням азоту, фосфору і калію: на бідних азотом грунтах – 1:2:2 при дозі азоту 45к/га; на багатших – 1:3:3 або 1:3:4 при дозі азоту 30кг/га. Можна орієнтуватись ще й по таких показниках. При урожайності озимої пшениці 20, 30, 40ц/га дози азоту під льон повинні складати відповідно 45, 30, 20кг/га. Надлишок азоту за умов доброго забезпечення вологою може викликати вилягання стеблостою, а за посушливої погоди – підгорання рослин.
Фосфорні і калійні добрива слід вносити під культивацію восени, а азотні – під весняну культивацію. Льон негативно реагує на хлор. Тому слід вносити без- хлорні калійні добрива (калімагнезія), а хлоровмісні – тільки восени. Фосфорні добрива повинні бути легкорозчинними і збагачені мікро елементами (борний супер -фосфат, бормагнійові добрива, молібденовий суперфосфат тощо). Внесення на 1 га 1кг бору зменшує ураженість рослини бактеріозом до 16 разів, особливо на свіжо провапнованих грунтах. Безпосередньо під льон вапно вносити не слід. Льон повинен іти третьою культурою після вапнування.
В Україні рекомендовано для вирощування такі сорти льону-довгунця на волокно: Ірма (П), А-49 (П), Глухівський ювілейний (ЛП), Зоря 87(Л), К-6 (ЛП), Кийвський (П), М-5(П), Могилівський 2 (П), Персей (ЛП), Рушничок (ЛП), Синільга (П), Томський 16(ЛП), Український 3 (ЛП), Український ранній (ЛП), Псковський 85 (П).
На товарних посівах потрібно використовувати насіння категорії РН-1-3, яке має лабораторну схожість не нижче 80% і чистоту не нижче 97%. Насіння повинно бути вирівняним і крупним. Маса 1000 насінин-4.5-6г. Перед сівбою насіння прогрівають проти сонця 3-4 дні і протруюють за методом інкрустування, використовуючи вітавакс 200 (1.5-2л/га), фенорам (2.0кг/га) або інші протруйники. Для збагачення мікроелементами до робочого розчину додають борну кислоту (1.3-1.5кг/т), сірчанокислий цинк (2кг/т), молібденовокислий амоній (2кг/т), сульфат міді (1-2кг/т).
Норми висіву насіння слід розраховувати для конкретного сорту і конкретних умов вирощування, враховуючи польову схожість насіння і можливе зрідження сходів в процесі вегетації так, щоб на час збирання на кожному квадратному метрі посіву було 1800-2000 рослин льону. Така густота рослин за сприятливих умов вирощування досягається при висіву 25-27млн. схожих насінин на 1 га. На запливаючих грунтах норму висіву збільшують до 29-30млн/га, у вологих теплих умовах Карпат – зменшують до 23-24млн/га. Масову норму висіву розраховують за формулою М=Н·А·104:Ч:С, де М – норма висіву в кг/га, А – маса 1000 насінин,г ; Ч -чистота насіння, %; C- лабораторна схожість, %. Сіють льон тоді, коли на глибині 10см грунт прогріється до 6-8?С. це 10-15 квітня у західній, 15-20квітня в центральній, 20-25квітня в східній частині зони льоносіяння. Сіють льон вузькорядним способом сівалками СЗЛ 3.6 із залишенням технологічної колії. Всі висівні апарати повинні бути перевірені і встановлені на однакову норму висіву, а сошники – на однакову глибину загортання насіння – 1.5-2см.
Якщо після сівби випадають інтенсивні дощі і утворюється щільна грунтова кірка, її слід зруйнувати обережним боронуванням легкими або сітчастими боронами, або коткуванням рубчастими котками. Роботу виконують максимально уважно, під вечір сонячного дня, щоб ніжні проростки льону не обпікались променями сонця.
Льонові наносять великої шкоди такі шкідники як льонова блоха, льоновий трипс, льонова плодожерка, люцернова совка, совка-гама, лучний метелик та інші. Найнебезпечніші хвороби – фузаріозне в`янення, фузаріозне побуріння, пасмо, іржа, поліспороз, антракноз, бактеріоз та інші.
Найефективнішим і найдешевшим способом боротьби з ними є дотримання чергування культур в сівозміні, забезпечення посівів збалансованими кількостями макро- і мікроелементів, оптимально ранні строки сівби, якісний обробіток грунту, своєчасне знищення бур’янів не лише на полі , яке йде під посів льону, а й на пустирях, обабіч доріг. Доповнюють ці заходи застосування хімічних заходів. Для захисту насіння молодих рослин насіння перед сівбою потрібно обов`язково протруювати.
Після сівби, для захисту від льонової блішки, за 1-2 дні до з`явлення сходів проводять крайові обприскування інсектицидами базудин (1.5-1.7л/га), БІ-58 новий (0.6-0.8л/га), децис (0.3-л/га), діазинон (1.7л/га), золон (1.5-3.0л/га), ф`юрі (0.1-0.15л/га). Якщо після цього щільність заселення шкідником перевищує 10 жуків на 1м.кв. – проводять обробку всього поля. Для захисту посівів від плодожерки, совки-гами, трипсів посіви обробляють одним із перерахованих інсектицидів у фазі швидкого росту стебла-бутонізації.
При загрозі ураження посівів посмо, антракнозом, фузаріозом і іншими хворобами, посіви обприскують розчином бенлату (1кг/га), фундазолу (1кг/га) або інших фунгіцидів, поєднуючи їх застосування з внесенням гербіциду та інсектициду.
Великої шкоди посівам льону завдають бур`яни. Для їх знищення часто буває не достатньо агротехнічних заходів і тоді застосовують гербіциди. Набір гербіцидів для цього значний. Найкращий строк застосування гербіцидів – фаза “ялинки”, коли листки мають еректоїдне розташування і вся рослина покрита щільним восковим нальотом. Проти однорічних двосім`ядольних бур`янів рекомендується вносити агрітокс (0.7-1.2л/га), 2М-4Х (0.75л/га), дікопур МЦПА (0.5-0.75л/га), базагран, базагран М, базагран новий (2-3 л/га), хармоні.При засміченні посівів однорічними та багаторічними злаковими бур`янами можна використати набу (3-4л/га), поаст (3-4л/га), тарга (2-3л/га), тарга супер (2-3л/га), шогун (0.8-1.2л/га), зелек-супер (1-1.2л/га), ілоксан. Проти однорічних та деяких багаторічних двосім`ядольних -крос(120-140мл/га), лонтрел 300 (0.1-0.3л/га).
На волокно льон найкраще починати збирати у фазі ранньої жовтої стиглості (65-75% жовто-зелених коробочок) і закінчувати у жовтій (50%-корбочок жовті). Для збирання використовують комбайни ЛК-4А, ЛК-4Т, ЛКВ -4А, ЛКВ-4Т, льонобралки ТЛН 1.5А. Перед збиранням поле розбивають на загінки. Проходи за вширшки 6м і поворотні смуги завширшки 12м вибирають льонобралкою, зв`язують у снопи і вивозять з поля, де обмолочують молотаркою МЛ-2.8П.
Льоновий ворох від комбайна відвозять до пункту сушіння і обмолочування, а льоносолому розстилають для одержання трести льонокомбайном на льоновому полі або відвозять і розстилають на стелищі на луках. Для поліпшення умов одержання якісної трести на льоновому полі під час сівби під льон доцільно підсівати багаторічні трави (вівсяниця лучна 10-12кг/га, райграс пасовищний 15-18кг/га або інші).
Мікрозелень льону відмінна для додавання легкого горіхового присмаку салатам та смузі. Перед посівом насіння не рекомендується замочувати, так як на них з’являється гелеподібне покриття при контакті з водою. Тому щоб прорости, їм потрібно трохи більше часу. Після посіву лотки з насінням потрібно потримати 4 дні у темряві.
Проростки льону містять велику кількість білка, сирої клітковини, простого цукру, кальцію, фосфору, цинку, міді та інших мінералів. Вживання мікрогрину льону дуже корисне для тих, хто займається спортом, тому що він покращує травлення та здоров’я кісток.
Олійний льон – найцінніша культура
Ч асом важко дати прогноз перспективам обробітку тієї чи іншої культури. Простіше сказати – людство росте, значить і виробництво с/г продукції буде зростати. Але на цьому тлі виникають, як то кажуть, «нюанси». Зокрема, попит на льон пішов на новий виток завдяки науці, яка оцінила його значимість для здоров’я людини.
Здорове харчування
За останні роки тренд «здорове харчування» як складова здорового способу життя набирає силу. Це обумовлено декількома причинами. Значно зросла і далі буде зростати значимість розумової праці. Розумова праця на відміну від фізичної не має робочого дня «від» і «до». Прориви в інтелектуальній сфері робляться такими командами, які в постійній творчій формі. Звідси вимога до фізичної форми кожного члена команди.
Нове значення
Збалансоване харчування – обов’язкова складова здорового способу життя. Успіхи науки в галузі дієтології та медицини дають чіткі рецепти збалансованого харчування. Крім того, розумова діяльність у меншій мірі ніж фізична обмежена віковими змінами. У зв’язку з цим, значимість деяких с/г культур набуває нового значення. Вони стають більш затребувані. До них поряд з іншими (чіа, кіноа та ін.) відноситься і льон.
Походження та обробіток
Батьківщина цієї рослини – гірські райони Індії, Китаю, Середземномор’я.Сьогодні під льоном у США більше 1,5 млн.га, в Канаді, Індії – більш ніж по 1 млн га. Україна тільки-тільки починає розуміти, яке місце вона могла б зайняти на ринку здорових продуктів, маючи такий с/г потенціал і, зокрема, у виробництві льону, тим більше, що природно-кліматичні умови дозволяють льону, який вирощується в Україні, бути більш екологічним і мати конкурентні переваги на світовому ринку. Навіть при відносно малому валовому зборі олійного льону Україна експортує його в такі країни як Бельгія, Польща, Литва, Німеччина, Італія. В останні роки в Україні помітне зростання посівних площ під льон.
Олійний пріоритет
Льон належить до сімейства льнових. Рід складається більш ніж з 200 видів, але обробляється лише льон звичайний. Морфологічно льон звичайний розділяється на п’ять підвидів. Найбільш поширений євразійський підвид. Відомо також чотири різновиди цього підвиду: льон-довгунець, льон-кучерявець, льон-межеумок і льон сланцевий.
Якщо в минулі десятиліття в Україні більшість посівів льону відводилося під льон-довгунець, який вирощувався, в першу чергу, для одержання лляного волокна, то в останні роки перевага віддається олійному льону – прибутковий, безвідходний (олійність 45-50%, можлива врожайність 2,0-2,7 т/га).
Феноменальний вітамін
Насіння льону містить велику кількість вітаміну F – 4,6%. Це антихолестериновий жиророзчинний вітамін, що складається із сукупності декількох ненасичених жирних кислот – омега-3, омега-6 і омега-9. Вітамін F (до речі, дуже умовна назва) виводить низькощільний (поганий) холестерин з судин, зміцнює їх стінки, покращує кровообіг, нормалізує артеріальний тиск і пульс.
Тому льон показує свої корисні властивості при атеросклерозі, хворобах серцево-судинної системи, допомагає знизити, нормалізувати вагу і обмін речовин, надзвичайно корисний при гіпертонії, цукровому діабеті, бронхіальній астмі.
Льон також попереджає імунодефіцитні і онкологічні захворювання, а через нормалізацію харчування тканин – остеохондроз і ревматоїдні захворювання. Вітамін F також обумовлює застосування насіння льону для лікування шкірних захворювань – екземи, дерматити, алергії, тому що володіє, в тому числі, протизапальною дією.
Потужний антиоксидант
Антиоксидантна діяльність речовин запобігає багатьом хворобам: серцево-судинної, нейродегенеративних, злоякісних новоутворень, різних токсикозів, прискорення старіння всього організму. Насіння льону є багатим джерелом речовин з високими антиоксидантними властивостями. Основними з них є лігнани.
Таким чином, насіння льону є найсильнішим антиоксидантом, що дозволяє розглядати його як ефективний спосіб захисту мембран клітин від різних окислювальних процесів і як перспективну сировину для виробництва природних БАД-антиоксидантів для попередження цілого ряду захворювань.
Комора здоров’я
Насіння льону також містить вітаміни А, В1, В2, В5, В6, В9, С, Е, К, РР, холін, мікроелементи калій, кальцій, магній, натрій, залізо, фосфор, марганець, мідь, селен, цинк, а також білки, жири, вуглеводи, харчові волокна, велику кількість слизу, ферменти, глікозид лінамарін.
Відзначено наступні корисні властивості насіння льону:
■ бактерицидні, протизапальні, ранозагоювальні, регенеруючі;
■ очищаючі судини від холестеринових бляшок;
■ проносні і очищаючі шлунково-кишковий тракт.
Лікувальне застосування насіння
У медичній практиці і в народній медицині застосовується слиз насіння льону всередину і зовнішньо. В обох випадках використовується обволікаюча і протизапальна дія: при прийомі всередину слиз обволікає уражену ділянку, знімає роздратування, біль при запальних процесах на слизових шлунково-кишкового тракту при виразці шлунка і 12-палої кишки, коліті і хворобі Крона. Слиз і глікозид лінамарін обумовлюють легку послаблюючу дію насіння льону. Корисні властивості слизу льону використовуються також при отруєннях (особливо дратівливими речовинами), при запаленні нирок і сечового міхура, при жовчнокам’яній хворобі, при сухому кашлі.
Домашні рецепти
Приготувати слиз насіння льону досить просто і швидко: 3 грами насіння льону заливають 1/2 склянки гарячої кип’яченої води і збовтують 15 хвилин, далі проціджують. Отримане приймають по 1 столовій ложці 4 рази на день. Готувати слиз треба щодня, тому що вона швидко псується при зберіганні. У товченому вигляді насіння льону використовують у вигляді лляної каші як легке проносне, для зниження ваги, очищення кишечника. У цьому випадку проявляється дія глікозиду лінамарін, що володіє регулюючою дією на моторику і секреторну функцію кишечника. Можна приймати як легке проносне і очищувальний засіб саме свіже цільне насіння або пасту з товченого насіння льону.
У складі складних зборів насіння льону застосовують при жовчнокам’яній хворобі, сечокам’яній хворобі, панкреатиті, зайвій вазі й ожирінні, при атеросклерозі, ранніх стадіях онкології як антиоксидант, при променевій терапії, при глистових інвазіях.
Рецепт для очищення і зняття запалень кишечника: 2 столових ложки насіння льону помістити в термос і залити 0,5 л окропу, залишити на ніч, процідити і пити по 1/2 склянки перед їжею.
Зовнішньо насіння льону використовують у вигляді компресів при запаленнях на шкірі, фурункулах, опіках. Сухе розігріте насіння в мішечках прикладають для глибокого прогрівання при застуді, радикуліті, міозиті.
Лікувальне використання олії
В якості народного лікаря широко відомо лляна олія. Вона містить ненасичені жирні кислоти: омега-3 – 60%, омега-6 – 20%, омега-9 – 10%. Причому за змістом омега-3 і омега-6 поліненасичених жирних кислот лляна олія навіть перевершує риб’ячий жир у два рази! Це дуже важливо, тому що пацієнти з ризиком ускладнень серцево-судинних захворювань шукають засоби профілактики. І лляна олія в цьому сенсі просто унікальна. Лляна олія лікує і попереджає атеросклероз і хвороби судин, утворення тромбів. Курсове застосування лляної олії сприяє профілактиці серцево-судинних захворювань, гіпертонічних кризів. Щоденне вживання в їжу лляної олії сприяє профілактиці розвитку серцевих нападів, тому що зменшується в’язкість крові і рівень холестерину, і навантаження на серце знижується. При цьому треба пам’ятати, що лляну олію не треба нагрівати при прийомі в їжу. Лляна олія полегшує перебіг клімаксу, покращує стан волосся і шкіри при прийомі всередину, має протизапальну, обволікаючу, сечогінну, проносну дію. Застосовують всередину вранці перед їжею 1,5 столових ложки курсом від 3 до 4 тижнів.
Зовнішньо лляну олію застосовують при променевих ураженнях шкіри, опіках, вона сприяє швидкій регенерації тканин. Для лікування опіків накладають лляну олію на уражені місця у вигляді тришарової марлевої пов’язки.
Леонід Фадєєв
кандидат технічних наук,
доцент, директор ТОВ «Завод «Фадєєв Агро»