Цікаві факти про Сахалін

Цікаві факти про Сахалін – це чудова можливість дізнатися більше про островах, що знаходяться в акваторії східної Азії. Сахалін, будучи найбільшим російським островом, в той же час є одним з найбільш віддалених від Європи регіонів Росії.

Отже, перед вами найбільш цікаві факти про Сахалін.

23 цікаві факти про Сахалін

• Сахалін омивається Японським і Охотським морями.
• До закінчення Великої Вітчизняної війни (1941-1945) Сахалін був розділений між СРСР і Японією.
• Площа Сахаліну становить 76 000 км2. На цій території змогли б одночасно розміститися такі держави, як Чорногорія, Ізраїль, Бельгія, Люксембург і Ліхтенштейн (див. цікаві факти про країни Європи).
• Острів вперше був відкритий нідерландськими мандрівниками в 17 столітті.
• Чи знаєте ви, що перші 200 років після відкриття, Сахалін позначався на картах, як півострів?
• У довжину Сахалін досягає 948 км, при тому що його ширина коливається в межах 26-160 км.
• В 19 столітті на острів засилали багатьох каторжників, чисельність яких пізніше в 25 разів перевищила кількість місцевих жителів.
• Цікавий факт, що на Сахаліні 97 автомобілів з 100 є японськими іномарками.
• У деяких містах Сахаліну можна побачити старовинні японські споруди.
• Остров’яни називають сахалінські гори сопками.
• Цікаво, що саме тут була виведена відома порода собак – сахалінські хаскі.
• Коли взимку по причині поганих погодних умов припиняють працювати аеропорт і порти, покинути Сахалін практично нереально.
• На острові поширене браконьєрство, найчастіше пов’язане з видобуванням червоної ікри.
• На Сахаліні низька щільність населення – 6 осіб на 1 км2. Щось подібне спостерігається в Казахстані (див. цікаві факти про Казахстані).
• У 1962 р. тут був вирощений найбільший на планеті картоплю. Вага бульби досяг 3,2 кг
• На думку вчених, перші поселення на Сахаліні з’явилися ще кілька тисячоліть тому.
• Можливо ви здивуєтеся, але в 19 столітті місцеве населення під час чищення риби позбавлялися не тільки від потрухів, але і від ікри. Жителі острова вважали її неїстівною.
• Деякі залізничні колії мають нестандартну для РФ ширину. Це пояснюється тим, що багато шляхи будували японці, у яких були свої стандарти.
• На Сахалін не рідко обрушуються сильнішою шторми та урагани, що приходять з акваторії Тихого океану.
• Цікавий факт, що кожен третій громадянин Сахаліну проживає в Південно-Сахалінську – столиці острова.
• На Сахаліні мешкає 378 видів птахів і 44 види ссавців.
• В середині минулого століття радянський уряд планував побудувати тунель під протокою, який би з’єднував острів з материком. Однак проект так і не був реалізований.
• У 1961 р. тут був зареєстрований абсолютний температурний мінімум за всю історію спостережень -36 ⁰С.

Це були найцікавіші факти про Сахалін. Якщо вам сподобалася ця стаття – поділіться нею з друзями. Якщо ви взагалі любите цікаві факти про міста і країни – підписуйтесь на сайт.

А чи знаєте ви, 1995 – рік якої тварини?

А наскільки важливо розташовувати такою інформацією сьогодні? Спробуємо поговорити про це більш докладно.

Розділ 1. 1995 – рік якої тварини по гороскопу? Актуальність питання

А чи потрібно нам про це знати? Що це дає і як може стати в нагоді? Взагалі, згідно з даними нещодавно отриманого соціального опитування далеко не кожна людина стежить за східним календарем. Тому про те, 1995 – рік якої тварини, можна дізнатися тільки у тих, кому самому пощастило народитися в цей часовий період або ж мати родичів Драконів, Тигрів, Кроликів або будь-яких інших представників цієї загадкової древньої теорії. Чому?

Та тому що саме в такий рік людина, як правило, отримує або дарує масу символічних подарунків, нібито гарантують майбутню удачу і потужний енергетичний потенціал.

Розділ 2. Загальний опис року

Взагалі, чисто теоретично за китайським календарем сонячний рік ділиться на дванадцять земних гілок, які відповідають дванадцяти зоряним знакам.

У пошуках відповіді на питання «1995 – який рік за східним календарем» ми дізнаємося, що поблажливим істотою даного тимчасового періоду вважали свиню.

Свиня відноситься до дванадцятого земної гілки Хай (Притулок). Вона асоціюється з водою, яка характеризується сильними властивостями інь – спокоєм і відображенням, і уособлює собою миролюбність, доброту, щедрість, чесність, терпіння і в той же час запальність, лінь, апатію, песимізм і снобізм.

Розділ 3. Основні події 1995 року. То чи є закономірність?

1 березня був убитий Влад Лістьєв (знаменитий тележурналіст, ікона російського телебачення). Це вбивство потрясло все російське суспільство. На сьогоднішній день цю справу так і не розкрили. По самій переконливою версією передбачається, що вбивство Лістьєва пов’язано з його телевізійної діяльністю, а точніше, з багатомільйонними прибутками за рекламний час в ефірі.

1 квітня почало мовлення Громадське російське телебачення (ОРТ), організоване 25 січня. Спочатку на Першому каналі передавався «Останкіно», але до кінця 1994 року він не витримав конкуренції з НТВ, і його змінили телеканалом ГРТ. Головним акціонером каналу був Б. Березовський, який у вересні 2000 року продав свої 49% акцій телеканалу ОРТ. У 2002 році ОРТ реорганізували в Перший канал.

28 травня стався землетрус на острові Сахалін в селищі Нефтегорськ магнітудою більше 7 балів. В результаті землетрусу селище було повністю зруйнований, 2 тис. Осіб загинули.

14 грудня о Парижі Сербія, Боснія і Хорватія підписали Дейтонську угоду про припинення громадянської війни, що триває з 1992 року на території Боснії і Герцеговини.

17 грудня в Державну думу відбулися вибори другого скликання. Їх проводили за змішаною системою: одну половину депутатів розподілили між партіями, які отримали понад 5% голосів по федеральних списками, другу половину обирали по мажоритарними округами. У виборах взяли участь 43 партії та виборчих об’єднання. Пройшли тільки КПРФ, ЛДПР, «Наш дім – Росія», «Яблуко».

Розуміємо, що рік був насиченим і складним. Про це навіть сперечатися нічого.

Розділ 4. 1995 – чий рік: вплив дати народження на риси характеру людини

Люди, що народилися в рік Свині, відмінні партнери по бізнесу, так як вони обов’язкові і відповідальні. Однак за таку самовіддачу вони вимагають того ж від своїх товаришів по службі і ділових партнерів.

Ми вже знайшли відповідь на поставлене питання «1995-якої тварини» і знаємо, що символом була свиня.

Спробуйте згадати, хто ж з близьких народився в рік Свині. На думку астрологів, свині – віддані друзі, готові підтримати вас у будь-якій ситуації. Вони не терплять критики і порад, що стосуються їх ділової діяльності, тому якщо ви хочете залишатися з ними друзями, то не слід нав’язувати їм свою думку.

Представники року Свині віддають перевагу синиці в руці журавлю в небі. Вони не будуть зайвий раз ризикувати, а будуть планомірно і методично йти до поставленої мети. Ці люди дуже працьовиті і старанні в виконанні своєї роботи. Вони намагаються не брати участь в інтригах, намагаючись змістити своїх колег, щоб зайняти більш високу посаду.

У любовному плані у них не все так гладко через їх довірливості і наївності. По відношенню до свого обранця вони відкриті, турботливі й романтичні. Якщо їм пощастить, то вони з першого разу зустрінуть свою любов, в іншому випадку вони неминуче зазнають любовне розчарування. З подібної ситуації вони здатні зробити висновки і почати пошуки нового партнера. Своєму обранцеві вони надають повну свободу, але у відповідь вимагають того ж. З ними можна побудувати міцний і довговічний союз.

Розділ 5. Що принесе прийдешній 2014

Рік зеленої Коні стане для представників року Свині досить вдалим, оскільки такі риси, як обачність і обережність, допоможуть досягти успіху і залишитися на його вершині. Щоб не залишитися позаду поїзда Свиням потрібно буде проявити цілеспрямованість і вміння домагатися поставленої мети.

Цей рік буде успішним не тільки для бізнесменів, а й для людей творчих професій. Якщо ви раптом вирішите змінити місце роботи, то, найімовірніше, вона виявиться для вас більш цікавою і прибутковою. Не бійтеся здаються складнощів і можливих невдач, до новачків завжди пред’являються більш жорсткі вимоги, і потрібно буде заробити авторитет на новому місці роботи.

У сімейному житті буде мир і спокій. Для багатьох Свиней цей рік ознаменується такими подіями, як весілля або народження дитини. У боротьбі за матеріальне благополуччя своїх близьких Свині можуть почати проявляти скрупульозність у підрахунку грошових коштів і навіть жадібність. Не варто забувати, що живете один раз, а гроші потрібні для того, щоб їх витрачати.

У рік зеленої Коні самотні Свині знайдуть свої половинки. Пам’ятайте, що Кінь любить активних і цілеспрямованих людей. Якщо ви будете сидіти вдома і дивитися на протилежну стать з віконця, то мрія знайти сімейне щастя так і залишиться мрією. Рішучі і сміливі Свині обов’язково зустрінуть людину, якій подарують свою турботу і ніжність.

Розділ 6. Відомі люди, що народилися в рік Свині

1995 – рік якої тварини, ми вже з’ясували, однак про видатні досягнення людей, що народилися саме в цей рік, мабуть, ще рано говорити, а тому постараємося простежити закономірність здібностей представників даного символу.

В рік Свині народилися Федір Тютчев, Олівер Кромвель, Вуді Аллен, Емма Томпсон, Елтон Джон, Самуїл Маршак, Альфред Хічкок, Арнольд Шварценеггер, Стівен Спілберг, Вольфганг Моцарт, Генрі Кіссінджер, Марк Бернес, Анатолій Луначарський, Костянтин Черненко, Гленн Клоуз, Генрі Форд, Карл Юнг, Ернест Хемінгуей, Рональд Рейган, Майкл Паркінсон. Всі вони є видатними і талановитими особистостями, тому в народилися в 1995 році також закладений потенціал геніїв.

СТВОРЕННЯ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК

“Другим виданням” Російської імперії став Союз Радянських Соціалістичних Республік. Ведучи посилену пропаганду й агітацію, спираючись на економічні та політичні засоби, серед яких важливу роль відігравали силові, більшовикам вдалося встановити контроль над більшістю територій держави, що розпалася. Спочатку уламки Імперії існували як формально незалежні радянські республіки. Щоправда, у 1920— 1922 рр. Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка уклала з іншими радянськими республіками договір про військовий і фінансово-економічний союз, однак деякі значні повноваження за ними залишалися. Наприклад, Україна зберігала деякі республіканські народні комісаріати (міністерства), зокрема наркомат з іноземних справ і право вступати у дипломатичні відносини з іншими державами. Подібні обставини створювали незручності для більшовиків, які прагнули перемоги комунізму на всій земній кулі, а тим більше до встановлення своєї безумовної влади на “одній шостій суші”. При цьому треба було дуже ретельно облаштувати майбутні відносини між радянськими республіками.

У цьому питанні в більшовицькому керівництві було висунуто два проекти. Перший відстоювався Йосипом Сталіним, тодішнім наркомом РСФРР у справах національностей і генеральним секретарем ЦК РКП(б), він одержав назву проекту автономізації. Проект передбачав входження радянських республік до складу Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки і перетворення їх на її органічні частини, тобто насправді йшлося про їх поглинання. Вірменія, Азербайджан і Білорусія прийняли цей проект. Однак представники України та Грузії рішуче його розкритикували.

Федералізація

Другий проект — федералізації — висунув і енергійно відстоював Володимир Ленін. Він розумів, що автономізація зводила нанівець конституційну національну державність і тим самим створювала основу для наростання національно-визвольної боротьби проти всевладдя Росії. В. Ленін визначив позицію таким чином: “Федерація, що ми вводимо. послужить саме найважливішим кроком до самого міцного об’єднання різних національностей у єдиний демократичний центр — Радянську державу”. Федерація мислилася як перехідний етап напередодні світової пролетарської революції та важливий крок на шляху до злиття і подолання національних відмінностей. Ленінський план здобув перемогу над сталінським саме тому, що вождеві вдалося це пояснити.

30 грудня 1922 р. створений Союз Радянських Соціалістичних Республік згідно з договором, що об’єднав Російську Соціалістичну Федеративну Радянську Республіку (з вісьма автономними республіками і тринадцятьма автономними областями) з Українською, Білоруською і Закавказькою Федеративною республіками. Юридичне оформлення СРСР було довершено прийняттям 31 грудня 1924 р. союзної Конституції, що містила Декларацію і Договір про утворення Радянського Союзу. Формою державного устрою проголошувалася федерація республік. Республіки делегували союзним органам велику частину своїх функцій: оборонну, зовнішньополітичну, зовнішньої торгівлі, внутрішньої безпеки, транспортну, бюджетну, планування, зв’язку. У компетенції республіки залишалися питання освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ, соціального забезпечення (згодом вони також були централізовані).

Союзним органом став з’їзд Рад СРСР, що мав збиратися раз на два роки (за Й. Сталіна про нього “забули”). Між з’їздами верховну владу повинен був здійснювати Центральний виконавчий комітет СРСР, до складу якого входили дві палати — Рада Союзу і Рада національностей. Між сесіями ЦВК уся повнота законодавчої влади мала здійснюватися його Президією. Виконавча влада належала Раді народних комісарів (аналог Ради Міністрів), народні комісари керували відповідними галузями народного господарства. Державне політичне управління (ДПУ), що замінило Всеросійську надзвичайну комісію в 1922 р., мало статус союзного комісаріату.

Незважаючи на формально проголошені права республік та їхні гарантії, Конституція 1924 р. передбачала постійне втручання центральної влади у справи республік (глава IV, ст. з 13 до 29). Рішення приймалися у центрі, він же контролював владу на місцях.

У вересні 1924 р. незалежні за нормами міжнародного права Народні радянські республіки Бухара і Хорезм самоліквідувалися й увійшли до складу Узбецької, Туркменської і Таджицької союзних республік. У1936 р. була ліквідована Закавказька Федеративна Республіка. У сталінській конституції того самого року було зафіксовано 11 радянських республік: Росія, Україна, Білорусія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Казахстан і Киргизія,

Зміни на рівні союзних республік відбувалися потім тільки за рахунок анексії нових територій. У результаті гітлерівсько-сталінського пакту 1939 р. і перемоги Радянського Союзу в Другій світовій війні були повернуті не тільки ті населені східними слов’янами землі, що входили до складу Російської імперії, а й приєднані Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття, що самодержавству ніколи не належали. До складу СРСР були включені території, які раніше належали Російській державі, а саме: Литва, Латвія, Естонія, Бессарабія. В результаті цього були створені Латвійська, Литовська, Естонська і Молдавська союзні республіки. Також були приєднані частина Карелії, північна частина Східної Пруссії й місто Кенігсберг (з 1946 р. — Калінінград) із прилеглою територією, а на сході — Танну-Тува, Південний Сахалін і Курильські острови.

За кожною з радянських республік закріплювалися рівні права, у тому числі право вільного виходу із союзної держави. Однак це право мало суто декларативний характер. Усі, хто висловлював хоча б найменший натяк на національне самовизначення, розглядалися як “буржуазні націоналісти”, “вороги народу” і піддавалися репресії. Особливо негативно реагувало радянське керівництво на національні устремління українців, адже через їхню значну численність, а також економічне і стратегічне значення їхньої республіки, вони були для імперії набагато важливішими, ніж всі інші групи неросійського населення.

Радянський Союз — найгуманніша, найінтернаціональніша держава — насправді був імперією, адже її основною ознакою є єдине структурування великого різнорідного простору, його єдине зовнішнє нормування. Імперія уніфікує й інтегрує свій простір. Він структурований та інтегрований спеціальними структурами, переважно силовими. Власне імперію можна розглядати як спосіб і механізм силової інтеграції й уніфікації великих різноманітних територій. У національній сфері перспектива із самого початку бачилася в злитті, а насправді уніфікації, усіх — великих і малих — народів і народностей у єдиний радянський народ, пізніше названий новою історичною спільністю. Етнічні розходження допускали лише в другорядних сферах: народному мистецтві, фольклорі, промислах, одязі, їжі, формах побуту. Однак їм важко було утриматися під пресом впливу ідеології, що уніфікує, школи, художньої культури соцреалізму, засобів масової інформації й агітації. Й. Сталін визначив курс на створення культури “національної за формою і соціалістичної за змістом”. Комунізм у СРСР виступав як грандіозна система подолання тих цивілізаційних розривів, що дошкуляли Російській імперії протягом століть. Скасовувалися, чи зживалися, послаблялися всі обмежені, локальні форми буття — сімейні, кланові, територіальні, національні, релігійні. Це робили з метою зміцнення інтернаціоналізму, що мав об’єднати всіх трудящих “на класовій основі” — базисі влади.

Простір імперії було створено, заповнено й оформлено владою. Особливість СРСР як централізованої держави полягала у тому, що вона будувалася не по радянській вертикалі, тобто шляхом знищення національних держав, а по партійній. Суверенітет національних держав формально закріплювалася у Конституції. Однак фактично він зводився нанівець диктатурою правлячої комуністичної партії — “Партії інтернаціоналістів”. Прихід більшовиків до влади визначив долю всіх інших політичних партій. У 1927 р. один з керівних діячів РКП(б) коротко і чітко сформулював її позицію; “. B обстановці диктатури пролетаріату може бути і дві, і три, і чотири партії, але тільки за однієї умови: одна партія буде при владі, а всі інші у в’язниці”. Більшовики зуміли встановити такий режим, що потім іноземні дослідники радянського ладу назвали “party-state”, тобто “партію-державою”. Без комуністичної партії Радянський Союз був би неможливий. Коли у період горбачовської перебудови її позиції послабилися, не залишилося іншої сили — ні армії, ні КДБ, ні спільної валюти, ні спільної мови, які могли б скріпити Союз, що розвалювався.

Однак було б неправильно нову державу розглядати лише як реставрацію колишньої Російської імперії. Це була універсальна інтернаціональна імперія з централізованим адміністративно-репресивним апаратом, що забезпечував переливання ресурсів не тільки від периферії до центру, а й навпаки, хоча і те й інше зберігалося в безумовній залежності від центру. Інакше, як можна було б забезпечити прискорений розвиток раніше істотно відсталих регіонів? Імперія перестала бути російською не тільки за назвою, а й за статусом російського населення (у таборах переважна більшість ув’язнених були росіянами), та національною належністю правлячого класу (Й. Сталін — Джугашвілі був, як відомо, грузином). Національну приналежність витісняла партійна. Людина включалася в партійно-державну систему на умовах відмови від належності до своєї нації та входження в ряди “справжніх інтернаціоналістів”. Така особа, як і всі інші громадяни СРСР, ставала “гвинтиком”, однак не набагато більш привілейованим, ніж безпартійні.

У 1936 р. Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік законодавчо закріпила перемогу соціалізму. У першій статті йшлося про те, що СРСР — “соціалістична держава робітників і селян”. У главі “Суспільний лад” були закріплені головні і визначальні риси соціалістичного устрою, політичною основою якого проголошувалися Ради депутатів трудящих, яким належала вся влада в країні. У 1977 р. була прийнята Конституція “розвинутого соціалістичного суспільства, що будує комунізм”, у якому вся влада належить народу. Тобто офіційно проголошено радянське суспільство соціалістичним. Однак таку оцінку не розділяли за межами соціалістичного табору. Дослідники пропонували чимало моделей, що пояснювали сутність ладу, створеного у Радянському Союзі. Серед них можна виділити декілька найвідоміших і таких, що користуються значною підтримкою в наукових і політичних колах.