Як вимірювали люди раніше? Звісно, спочатку мірою довжини була сама людина, а саме: на скільки вона витягне руку, який зробить крок або скільки зможе підняти на плечі.28 груд. 2015 р.
Засобом вимірювання спочатку слугували частини тіла людини (лікоть, палець-дюйм, ступня-фут, великі відстані вимірювалися днями шляху — пішими і кінними). Раніше в Україні єдиної метричної системи не існувало, тому в кожному регіоні всі міри мали регіональні відмінності і приблизні значення величин.
Для чого потрібно робити вимірювання і чи можна без них обійтися? Як вимірювали наші предки. На Русі-Україні користувалися мірою довжини перестріл – відстанню, що її пролетить стріла, випущена з лука. За одиницю маси найчастіше приймали масу зерна або гривни, яка становить приблизно 409,5 г.
У давні часи первісні люди жили в печерах. Потім навчилися будувати житло з гілок дерев, виготовляти знаряддя праці. Саме тоді в них з'явилася потреба у вимірюванні відстаней. Для вимірювання довжини люди користувалися частинами свого тіла.
Довжина — це відстань між двома точками лінії, або між кінцями відрізка. Довжина належить до фізичних одиниць системи СІ. Основною одиницею вимірювання довжини є метр. Але визначати довжину також можна у міліметрах, сантиметрах, дециметрах, метрах, кілометрах.
Лікоть у світі 38,5 см, самоський лікоть — 28 пальців 518 мм. Єгипетський «малий лікоть» дорівнював 44,4 см, «царський лікоть» — 52,5. Використовували лікоть і в африканських і азійських країнах: лікоть у Марокко — 51,7 см і 53,3, у Тунісі — 47,3, у Калькутті — 44,7, у Шрі-Ланці — до 47 см.
У слов’ян, які сформувалися значно пізніше, першими мірами довжини стали перст, вершок, п’ядь, лікоть і сажень. От з ними вже можна було будувати не лише «печерку малу — дву сажен», як писали …