§ 17. Розвиток культури в роки Першої світової війни та на початку Української революції

1. Якими були умови розвитку культури України на початку XX ст.? 2. Якими були основні здобутки культури України цього періоду? 3. Назвіть імена видатних діячів культури України початку XX ст.

1. Культура України в 1914 — на початку 1917 р.

Період Першої світової війни не був сприятливим для культури України, проте й тоді вона продовжувала розвиватися.

У 1914—1915 рр. на території Наддніпрянської України у школах освіту здобували лише 140 тис. дітей, а у вищих навчальних закладах навчалося 35,2 тис. студентів. На західноукраїнських землях становище було не кращим. Жодного державного навчального закладу, де до 1917 р. навчання велося б українською мовою, в Україні не існувало.

Модернізм — сукупність течій у мистецтві XX ст., якій притаманні змішування елементів різних стилів і революційні перетворення засобів виразності.

Футуризм — авангардний напрямок у мистецтві, що заперечував загальноприйняті мовні й мистецькі норми, пропагував крайній індивідуалізм та формалізм.

Символізм — одна зі стильових течій модернізму. Зосереджувалася на художньому вираженні за допомогою символів та ідей, що перебувають за межами чуттєвого сприйняття.

Основними науковими центрами були Київ та Харків.

У літературі нарівні з «новою школою» української прози (В. Стефаник, О. Кобилянська), яка дотримувалася у творчості романтизму і неореалізму, з’явилися нові модерністські течії — футуризм та символізм. Прикладом реалістичного підходу до зображення дійсності залишалася творчість В. Винниченка. У цей період продовжували виходити книжки поета-лірика Олександра Олеся (Кандиби). Розвивався український театр (М. Садовський, Лесь Курбас) і кінематограф (Д. Сахненко). У музиці формувався український національний стиль, що поєднував елементи фольклору з найкращими традиціями класики (композитори М. Леонтович, К. Стеценко, Я. Степовий).

У галузі живопису та графіки творили такі майстри, як М. Бойчук, П. Ковтун, О. Мурашко, О. Новаківський, М. Сосенко та І. Труш.

В архітектурі поєднувалися мотиви класичного, модерного та інших стилів.

2. Умови розвитку культури України в роки Української революції.

Кожний політичний режим, що існував в Україні в 1917—1921 рр., проводив власну лінію у сфері культури. При цьому підтримувалася й схвалювалася діяльність лише тих діячів освіти, науки, літератури і мистецтва, які поділяли їхні ідеологічні принципи. Це позначилося на всіх сферах культурного життя України в 1917—1921 рр.

Негативно вплинула на розвиток культури висока політизація суспільства та його розкол на різні політичні табори, що не сприймали один одного. Заважала культурному розвитку часта зміна політичних режимів, через що політика в усіх сферах суспільного життя і, відповідно, у культурі значно різнилася.

Негативно вплинуло на культуру збройне протистояння, що відбувалося в цей час на території України. Унаслідок цього в суспільстві поширилися нетерпимість і жорстокість, а людське життя втратило цінність. Чимало діячів культури після зміни політичних режимів, рятуючись від переслідувань, безладу та анархії або просто шукаючи краще життя, виїхали до еміграції.

Еміграція — виїзд громадян зі своєї країни в іншу на постійне проживання.

Софія Русова

3. Політика УЦР в освітній галузі.

Демократичні процеси, започатковані після повалення монархії в Росії, відкрили широкі можливості для відродження української культури та освіти. Українська інтелігенція активно взялася за створення різних культурно-освітніх товариств та організацій. Так, було відкрито Всеукраїнську вчительську спілку й засновано журнал «Українська школа».

Головою Всеукраїнської вчительської спілки було обрано Софію Русову, яка входила до складу УЦР.

У травні шкільна комісія УЦР розпочала запровадження української мови в усіх навчальних закладах.

У вересні 1917 р. було засновано Всеукраїнську спілку «Просвіта». До осені в Україні було відкрито 39 українських гімназій (25 із них діяли в селах), а до кінця року — ще 53. Незважаючи на складну ситуацію, видавалися нові українські підручники.

Першим у справі українізації вищої освіти став Харківський університет. Згодом Київський університет також запровадив українознавчі дисципліни.

4. Діяльність «Просвіти». Розвиток книговидання. Мистецьке та церковно-релігійне життя.

Осередки Товариства «Просвіта», що розпочали свою діяльність у Наддніпрянській Україні під час революції 1905—1907 рр., були закриті в роки реакції. Повалення царизму дало новий імпульс створенню «Просвіт». Уже влітку 1917 р. Україна була вкрита густою мережею її осередків.

Виникло чимало нових видавництв, які почали друкувати українські книжки. Масовими накладами друкувалася періодична преса.

Революція започаткувала зміни в театральному житті. У квітні було створено Комітет українського національного театру, до якого увійшли актор І. Мар’яненко, режисер Лесь Курбас, композитор О. Кошиць, літератори В. Винниченко, Олександр Олесь, Л. Старицька-Черняхівська, публіцисти С. Єфремов, І. Стешенко та інші.

Значну увагу було приділено створенню національного кінематографа. Так, у Києві було створено перший стаціонарний державний кінотеатр. У січні 1918 р. виникла кінематографічна секція, яку очолила Л. Старицька-Черняхівська.

Людмила Старицька-Черняхівська

Георгій Нарбут. Художник Б. Кустодієв

Автокефалія (походить від грецьких слів «сам» і «голова») — адміністративна незалежність національної (помісної) церкви. Православна церква існує у вигляді самостійних помісних церков; ця самостійність виключно адміністративна, зовнішня й не порушує єдності віри, священнодійства, духовного досвіду.

Більшість тогочасних літераторів із захопленням долучалася до творення нової культури. Поет П. Тичина в атмосфері Києва першого року Української революції завершив свою першу збірку поезій «Сонячні кларнети» (1918 р.), поєднавши українські національні мотиви з традиціями європейського символізму.

Українська революція сприяла поверненню в Україну відомих вітчизняних художників, зокрема М. Бойчука, Г. Нарбута. Саме Г. Нарбут розробив ескізи поштових марок УНР та військових мундирів української армії.

Релігія в житті українського народу в усі часи відігравала важливу роль — це був один із головних чинників формування нації, ментальності, національної самосвідомості українців. Революція відкрила шлях для оновлення внутрішньоцерковного життя, а також відносин між церквою й державою. Постала ідея автокефалії православної церкви в Україні.

Висновки. У роки Першої світової війни та Української революції, незважаючи на різні несприятливі чинники, культура України активізувала свій розвиток.

• УЦР здійснювала українізацію освіти.

• Діяльність товариства «Просвіта» і розвиток книговидання сприяли формуванню національної самосвідомості українського населення.

• У мистецькому житті культурні діячі шукали нових форм і методів творчості.

• У церковно-релігійному житті основним було питання автокефалії православної церкви в Україні.

Запитання та завдання

1. Як вплинула на розвиток культури України висока політизація суспільства? 2. Хто очолював Українське товариство шкільної освіти? 3. Хто розробив проект герба УНР? 4. Що таке автокефалія?

5. Якими були основні здобутки культури України в 1914 — на початку 1917 р.? 6. Охарактеризуйте умови розвитку культури України в період Української революції. 7. Якими були особливості політики УЦР у галузі освіти? 8. Які зміни відбулися в діяльності товариства «Просвіта» і розвитку книговидання за доби УЦР? 9. Як змінилося мистецьке життя в цей період?

10. Об’єднайтеся в малі групи й обговоріть питання: як змінилося культурне життя в Україні за часів УЦР. 11. Розпочніть складати таблицю «Розвиток культури за часів Української революції».

Період революції

Основні здобутки

12. Чи була політика Української Центральної Ради у сфері культури успішною? Обґрунтуйте свою точку зору.

Все про кубачинське срібло

Чорна поверхня унікальних прикрас від кубачинських майстрів завжди притягувала до себе погляди оточуючих незалежно від статі людини. Адже такі ювелірні вироби шикарно виглядають не тільки на жінках, а й на чоловіках.

Що це таке?

Багато людей скажуть, що все срібло, вірніше, вироби, зроблені з нього, однакові. Однак це судження не є правильним. Кубачинське срібло виглядає чудово і зберігає дивовижну історію. Головною відмінною рисою таких виробів є чорнене покриття.

Кавказькі майстри протягом багатьох років вважаються кращими з виготовлення срібних виробів.

Як правило, кубачинські срібні вироби відрізняються трьома варіантами малюнків.

1. Найскладнішою вважається техніка мархарай. Значення слова – «заросли». Орнамент – це переплетення листя та кольорів у різних варіаціях. Зробити такі прикраси можуть тільки ті майстри, які добре оволоділи технікою.
2. Техніка середньої складності називається тутта. Малюнок своїм зовнішнім виглядом нагадує тривалий букет кольорів.
3. Зображення, що знаходиться в середині прикраси і схоже на друк, називається тамга.

Можна сказати, що кубачинське срібло – це культурна спадщина Дагестану.

Історія

Кубачі – це дагестанське поселення, розташоване в гірській частині даної республіки. Воно вважається одним з найбільших традиційних центрів з художньої обробки кольорових металів. У старовину тут робили кольчуги для захисту воїнів, а також зброю, яка відрізнялася тонкою різьбою і прикрашалася дорогоцінним камінням або написами.

Якщо вірити легендам, то саме кубачинські майстри зробили меч для самого Мстислава Великого. До того ж їх шаблі можна було зустріти навіть у солдатів царської кінниці. З тих часів кубачинське срібло прославилося далеко за межами селища, а також всього Дагестану. Якщо ж повернутися в сучасність, то величезна колекція кубачинської холодної зброї, яка колись була подарована Олександром III британській королівській родині, сьогодні представлена на огляд в музеї Лондона.

Однак не тільки зброя прославила своїх майстрів. Багато з них чудово виготовляли і столове срібло. Такі вироби символізували благополуччя і багатство сім’ї. Так, столове срібло з Дагестану можна було побачити в колекції царської сім’ї Романових.

Не можна обійти стороною і ювелірні прикраси, зроблені з чорненого срібла. Для їх створення майстрам необхідно було добре потрудитися, адже на виготовлення кожного з них потрібно було витратити не один день.

Готові «мереживні» прикраси виходили практично невагомими. Деякі з них мали огранку, зроблену з природних каменів.

Всі вироби з кубачинського срібла створюються вручну. Є майстри, які продумують свої шедеври самостійно: від малювання ескізів і до створення гравіювання. Деякі талановиті умільці об “єднуються з іншими. Тоді кожен займається виконанням тільки однієї або декількох операцій. У будь-якому випадку виконаний виріб має тавро, за яким фахівці можуть визначити ім’я майстра, який створив річ.

Звичайно ж, будь-яка людина мріє отримати в подарунок таку красу. Багато хто вважає відмінним рішенням вкласти свої гроші в купівлю виробів або прикрас з кубачинського срібла. Адже з кожним роком попит на них зростає, відповідно, піднімається і ціна.

Гідності та недоліки

Кубачинське срібло має безліч плюсів:

• майстри застосовують у роботі техніку карбування та нанесення гравірування;
• асортимент просто величезний;
• майстри дуже уважно ставляться до виготовлення всіх елементів виробів зі срібла;
• за допомогою унікальних виробів можна підкреслити свій статус у суспільстві, а також показати свій бездоганний смак.

Якщо говорити про недоліки, то їх не так і багато. Необхідно зазначити, що срібло – це більш м’який матеріал, ніж золото. З цієї причини вироби можна пошкодити. У деяких людей срібні ювелірні вироби викликають алергічні реакції. Носити такі прикраси їм суворо заборонено.

Якщо срібло не покрити спеціальним покриттям, вироби можуть почорніти або окислитися.

Різноманітність виробів

Кубачинські майстри вкладають у свою роботу всю душу. Тому їхні вироби і славляться по всьому світу. Серед них варто відзначити столове срібло. Такий посуд – це щось унікальне. Прилади підходять для будь-яких ситуацій. Головне – вибрати для себе все найпотрібніше.

Розгляньмо найпопулярніші речі.

1. Чайні або кавові набори, які викликають захоплення кожної людини. До їх складу входять не тільки чашки і блюдця, але також і цукровиці або маслянки незвичайної форми. У деяких випадках у комплекті йдуть тільки підстаканники, які використовуються для подачі чаю.
2. Склянки і графин для подачі різних напоїв.
3. Столові ножі, ложки і вилки.
4. Підноси, які вважаються традиційним предметом побуту на Сході.
5. Самовари. Таке диво використовувалося і як самостійний виріб, і як частина набору, укомплектованого чашками і блюдцями для пиття чаю.

Для любителів викурити сигаретку майстри робили попільнички або портсигари з чорненого срібла. У деяких випадках можна зустріти навіть цілі курильні набори, зроблені в одному стилі.

Для колекціонерів зброї теж створювалися унікальні вироби. Придбати можна не тільки мечі або шаблі, але ще й ятагани або кинджали. Якщо фінанси дозволяють, то варто звернути свою увагу на традиційні набори зброї з семи предметів. Кожен з них має золоту вставку.

Досить різноманітними бувають і ювелірні прикраси з чорненого срібла. Серед них варто відзначити кільця, сережки, кольє або браслети. Вони можуть робитися як з чистого срібла, так і бути доповненими дорогоцінним камінням. Особливе враження справляють різні набори, зроблені в одному стилі. Вони вражають філігранною роботою майстрів і, звичайно ж, вимагають великих грошових вкладень.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що вироби з кубачинського срібла – це еталон краси і досконалості. Майстри з Дагестану не розкривають всіх таємниць, адже свої знання і секрети вони можуть передавати тільки у спадок. Завдяки своїй унікальності і кропіткій роботі різьбленців вироби користуються неймовірною популярністю навіть у наші дні.

Ще більше цікавої іформації про кубачинську ювелірну майстерність ви дізнаєтеся в наступному відео.