Бумери, міленіали, покоління Z – хто це? Розбираємось у теорії

Книга “Покоління” американських вчених Нейла Хоува (Neil Howe) та Вільяма Штрауса (William Strauss) вийшла у 1991 році. Її основна теорія полягає у тому, що кожні 20-25 років у світі відбувається зміна поколінь.

Людей всередині одного покоління об’єднують спільні цінності, особливості поведінки й звички.

Такими схожими між собою, люди однієї вікової групи стають через світові історичні події, під час яких вони дорослішали. Незалежно від країни народження, покоління одночасно проживає наслідки війни або економічну кризу.

Наприклад, бабусі, які виросли у повоєнні голодні роки, усе життя робили дуже багато їстівних запасів та “загодовували” дітей і онуків.

Ще тут доречне поняття колективної травми – тих травматичних подій, які вплинули не тільки на покоління, що їх проживали, але й на кілька наступних, додає психолог, член Української cпілки психотерапевтів Ігор Лубківський.

“В українській історії було багато таких травм: голодомор, депортація українців Польщі (лемків), або коли з західної України після поразки визвольного бандерівського руху багато людей в Сибір вивозили, і все це однозначно впливало на українців”, – розповідає він.

За словами психолога, травми мають й позитивну сторону для поколінь: зокрема вони дають людям можливість усвідомити, що вони сильні, якщо змогли пройти через це.

“Пережита травма може обмежувати наступний розвиток людини, але з іншого боку – завдяки травмам люди вчаться виживати в подібних критичних умовах.

Що зараз в Україні відбувається: ми ще не можемо дотягнутись до хорошого, бо нас травма не пускає, але ми вже захищені від усього поганого, наприклад коли якийсь з президентів щось не так робив – всі об’єднувались і виганяли його”, – наводить приклад експерт.

Простими словами поведінка поточного покоління – наслідок того, як “наслідило” попереднє.

“Це треба пережити і стати більш сильним поколінням” , – резюмує Ігор Лубківський.

Президент Pew Research Center Майкл Димок пояснює , що теорія поколінь дає дослідникам інструмент для аналізу змін у поглядах людства з плином часу.

Ще покоління – це один з способів упорядкування вікових груп.

У своїй роботі Хоув та Штраус характеризували покоління починаючи аж із 1433 року. Але ми не будемо писати так багато і візьмемо чотири з них.

Точних дат віку кожного з поколінь немає. Здебільшого вони варіюються в залежності від географії.

Ми взяли за основу саме відлік авторів теорії.

“Бебі-бумери”

(приблизно 1945 – 1963 року народження)

“Бебі-бумери” не мають нічого спільного з машинами, а ось з дітьми – так.

Назва покоління пішла завдяки спалаху народжуваності (буму) після Другої світової війни.

Бебі-бумери дорослішали, коли підкорявся космос, розквітав СРСР, і все навколо відновлювалося після війни. Все навколо святкувало і раділо – покоління переможців.

Вони жили у відносно стабільний час та були об’єднані ідеєю світлого майбутнього й наддержави.

Це покоління нарешті отримало впевненість в завтрашньому дні.

Американські бебі-бумери почали активно переїжджати в передмістя і створювати сім’ї, що створило всьому світу образ “ідеальної родини в затишному будиночку” .

Українські бебі-бумери також були сім’янинами: родини у них стабільними, а розлучення – рідкісне явище.

“В післявоєнні часи так і було: люди сім’ї створювали, багато народжували.

З’являлись якісь перспективи “, – розповідає Ігор Лубківський.

Психолог додає, що, як це не дивно, після війни, у людей майже завжди йде активний підйом, оскільки необхідно відновлювати багато територій, з’являються нові перспективи, нові робочі вакансії, нові ідеї.

The Mirror описує бебі-бумерів, як людей з твердою вірою в дотримання правил і важливості закону та порядку.

Більшість бебі-бумерів сьогодні активно працюють. За даними Living better 50 , 42% бебі-бумерів відкладають вихід на пенсію.

Згідно з дослідженням Pew Research Center , у 2018 році 29% бумерів у віці від 65 до 72 років працювали, чи активно шукали роботу, на відміну від працівників “Мовчазного покоління” (1925–1942) – 21% та “Великого покоління” (1901–1924) – 19%, коли вони були у такому ж віці.

“Бумери” сильні, вміють заощаджувати та заробляти й впевнені, що всі навколо мають це робити.

За даними дослідження Insight on Wealth and Worth (США), 31% бебі-бумерів радше б віддали фінансовий спадок на благодійність, а не своїм дітям; 54% впевнені, що важливо вміти заробляти гроші самостійно.

Покоління Х

(приблизно 1961 – 1981 року народження)

“Невідомим” називають покоління, народжене за часів перебудови.

Вони дорослішали в часи війни в Афганістані, резонансу навколо наркотиків і СНІДу.

Тоді ж настав спад народжуваності через початок продажів контрацептивів, розповідає президент Pew Research Center Майкл Димок.

“Ікси” з раннього дитинства були самостійними – і картоплю почистити, і в магазин сходити з ключиком від будинку на шиї. Через це їх інколи називають latchkey kids – діти з ключами.

В той час поки батьки “бумери” часто працювали допізна, діти “ікси” були надані самі собі, що зробило їх надмірно відповідальними.

Їх самостійність і вміння працювати виросли разом з ними. Одні з найуспішніших людей світу Джеф Безос (засновник Amazon), Ілон Маск (генеральний директор SpaceX), Ларрі Пейдж (розробник і співзасновник пошукової системи Google) – яскраві представники покоління Х.

Цінностями для покоління є родина, будинок, машина та стабільна робота.

Вони знають, щоб досягти успіху необхідна тільки сумлінна праця. Не очікують від життя всього й одразу.

“Ікси” були дорослими, коли розпався СРСР, що без сумніву вплинуло на них.

“Щодо розпаду СРСР, то там, безперечно, теж була травма. Для усіх – навіть для тих, хто за це боровся. Але ця колективна травма, на відміну від інших, скоріше була не на емоційному рівні, а на поведінковому, – розповідає Ігор Лубківський.

“Люди після розпаду СРСР, навіть ті, що раділи появі нової України, не мали поведінкових навичок існування в нових умовах. Ми тоді зовсім нічого не вміли робити. І якщо наші заробітчани в Європі тоді тільки “туалети мили”, то здебільшого це було тому, що ми всі тоді ще не були достатньо кваліфікованою робочою силою.

Ми майже нічого не вміли, не кажучи вже, що навіть елементарними електроінструментами не вміли користуватись – з тих, які вже активно тоді використовувались за кордоном”.

Покоління Х також називають “сендвіч-покоління”, бо за даними seniorliving , сьогодні вони наче зажаті між батьками, що старіють та власними дітьми й повинні про всіх них одночасно піклуватись.

За даними дослідження Transamerica, 47% “іксів” вважають, що роблять своє життя більш надійним, в порівнянні з наступним поколінням – міленіалами.

Однак, тільки 23% економлять гроші щомісячно та відчувають впевненість в завтрашньому дні. 58% мають борги.

Основні риси покоління Х: налаштовані не на колектив, а на себе; самостійні та вміють наполегливо працювати; піклуються про сьогодення, їм важливі матеріальні блага і комфорт.

Збірний образ: Умовна “мама” працює все життя в одній компанії. Вона пробивна і дуже відповідальна. Звикла розраховувати тільки на себе.

Рано з’їхала від своїх батьків і розпочала самостійне життя.

Вона не буде зберігати шлюб заради шлюбу. І швидше за все за плечима у неї розлучення.

Вона виховує сина-телепня і не змушує його рано працювати, як колись довелось їй.

Часто по дому все робить самотужки.

Покоління Y або міленіали

(приблизно 1982 – 2004 року народження)

“Міленіали придумали” – найскептичніший мем про сучасну молодь .

Наприклад, придумали снідати модними панкейками, які колись називались оладками.

До речі, міленіал придумав цей текст 😊.

Вони народилися, коли розпався СРСР і сталася криза 90-х. Росли, коли з’явився інтернет і вся інформація одночасно стала доступною.

Згідно з дослідженням Pew Research Center, міленіали сильніше за “бебі-бумерів” та покоління Х постраждали від економічного спаду.

З 2010 року частка працюючої молоді складала приблизно 54% – найменший показник від початку збору таких даних з 1948 року.

Ще мілленіалів називають “юппі” – young urban professionals. Молоді професіонали, що живуть у містах.

Через стрімкий розвиток технологій, цінності покоління Y кардинально змінилися.

Вони освічені, але їм не обов’язково володіти енциклопедичними знаннями, достатньо знати де нагулити.

На передній план виходить не запам’ятовування, а необхідність відрізняти правду від фейку у величезному потоці інформації.

Старші відносяться до міленіалів зі зневагою, через те, що ті “постійно у своєму телефоні” і не мають фінансової подушки.

Однак Y в телефоні навчаються і працюють, а не тільки безцільно проводять час.

Хто такі “міленіали”, і як навчати таких студентів

А квартиру не купують, бо вони росли в постійній фінансовій кризі, пише Bloomberg . Своє житло часто не сприймається як показник надійності. Для них не існує стабільності: вони бачили, як не стало країни в якій вони народилися.

По життю міленіали нікуди не поспішають, в тому числі й дорослішати.

Настільки, що у 2015 році Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно продовжила молодість до 44 років.

Приблизно кожен четвертий міленіал повертається жити до батьків, зазначає Pew Research Center.

За даними центру, середній вік вступу у шлюб для чоловіків у 2016 році склав 29,5 років, для жінок – 27,4 років. У 1990 році цей показник складав 26,1 для чоловіків і 23,9 років для жінок.

Ще кожен міленіал вважає себе особливим. Як і кожний інший представник цього покоління.

Основні риси “міленіалів”: інфантилізм, саморозвиток, прагнення бути не таким як усі, любов до свободи, небажання сліпо підкорятися, висока самооцінка та ідеалізм.

Збірний образ: Умовний “син” нещодавно звільнився через те, що їхати в офіс було далеко.

Для нього важливо отримувати задоволення від роботи та зарплату, бажано миттєво.

Він не готовий все життя горбатитися за копійки. Так він бореться з вигоранням і нудьгою.

Син не поспішає одружуватися і залишати батьківське гніздо. Він дивиться на їхнє розлучення і не хоче так само помилитись у виборі партнерки.

Він вміє одночасно серфити в інтернеті, говорити по телефону, голитися і стежити за гречкою на плиті. Знає де можна замовити їжу, а не готувати її годинами, коли приходять гості.

Мати називає його телепнем, її спроби продовжити синові дитинство, яке вона рано втратила, зіграли злий жарт.

Хоча вчитися новому син любить – він вже пройшов десятки освітніх курсів різних напрямків. Йому цікаво знати все про все.

Іноді бере iPad у молодшого брата, тому що це модно і він боїться пропустити черговий тренд.

Багато фотографує і фотографується. Любить подорожувати.

Покоління Z

(приблизні роки народження з 2005 по теперішній час)

Поки інші покоління обговорюють “технології майбутнього”, для цього покоління “майбутнє” вже настало.

Вони не читають друкованих газет, не уявляють життя без інтернету і народилися вже зі сторінками у соцмережах.

Вони не заблукають, тому що є навігатор, вони не будуть нерозумними, бо запитають у Siri чи Google.

Президент Pew Research Center Майкл Димок розповідає, що унікальним покоління Z робить те, що весь технологічний прогрес був частиною їхнього життя від самого народження.

Наприклад, перший IPhone вийшов у 2007 році, коли Z тільки починали жити, тому вони не знають світу без айфону.

Особливості Z остаточно не виявлені – представники покоління в основному неповнолітні, а частина характерних рис зміниться з віком та впливом світових глобальних подій.

Якщо бебі-бумери – це дискети, “ікси” – CD диски, міленіали – флешки, то покоління Z вже не було б фізичним носієм. Їх можна порівняти з хмарним сховищем. Вони – не доповнення до інтернету. Вони – інтернет.

Але технології – не єдине, що відрізняє Z від поколінь до них.

Як пише у своїй книзі професорка психології Джин Твенге , вони також відрізняються в тому, як проводять свій час, як ставляться до релігії, сексуальності й політики.

Z відкидають колись священні соціальні табу і хочуть різноманітності у своєму житті й кар’єрі.

Більше, ніж попередні покоління, вони одержимі безпекою, зосереджені на терпимості та подоланні соціальної нерівності.

Шпаргалка для батьків: як навчати покоління Z

“Вони дійсно зовсім інакші, не такі, якими в їхньому віці були ми (міленіали) , – розповідає Світлана , мама 13-річної Олесі.

Я згадую, коли була підлітком сама, в нашій школі був хлопець, в якого були проблеми зі здоров’ям, й ми так рідко бачили його, що навіть не сприймали.

А коли він з’являвся на заняттях, деякі однокласники навіть глузували, типу “проспав слабак”.

А ці діти, вони чуйні, навпаки об’єднуються й допомагають тим, в кого якісь негаразди.

З уроками допомагають, підтримують якось.

Й це не тільки я помічаю, більшість моїх подруг теж”.

Психологиня Джин Твенге додає, що Z також зростають повільніше, ніж попередні покоління: вісімнадцятирічні виглядають і поводяться як п’ятнадцятирічні.

Наслідки постійного “онлайн” для Z тільки зараз стають об’єктом уваги і мають як позитивні так і негативні сторони, пише Майкл Димок.

Згідно з прогнозами Urban Dictionary , покоління Z буде більш обережним та консервативним.

Не дивлячись на розмаїття гаджетів і пристроїв, Z рано починають заробляти.

Під час шкільних канікул групи з пошуку роботи в Facebook кишать оголошеннями від школярів та їхніх батьків щодо можливостей трохи підзаробити.

“Моя Олеся сама влітку заробляла. Захотіла, прийшла й сказала “мамо, мені потрібна робота”.

Разом попитали знайомих, чи не потрібен їм хтось, й майже все літо дитина слідкувала за іншими дітьми, типу няні.

Я ще дивувалась, мов літо, треба відпочити, а вона там на щось гроші збирає, отака цілеспрямована.

Доречі, не тільки вона шукала де підзаробити, інші наші знайомі підлітки теж. Когось батьки прилаштували, хтось шукав роботу на Facebook”, – ділиться Світлана.

У 2017 році, видання K.Fund Media провело невелике опитування підлітків у віці 13-17 років, їх батьків, знайомих або близьких родичів щоб зрозуміти українське покоління Z.

З них – 26,9% підлітків мав досвід підробітків за власною ініціативою, 18,5% працювали за ініціативою батьків, 22,2% проявили ініціативу, але не знайшли гарного варіанту.

А найбагатшим YouTube-блогером у 2019 році став Райан Каджи . Йому всього 8 років, але його канал Ryan’s World заробив за рік $26 млн.

А однією з найобговорюваніших особистостей у світі є 17-річна екоактивістка Грета Тунберг.

Основні риси покоління Z : відповідальність, інтерес до екологічних проблем, здатність обробляти багато інформації, вміння виділити важливе, усвідомлення своїх бажань.

Збірний образ: Умовний молодший брат іноді позичає старшому свій iPad, на який заробив сам.

Поки старший використовує сайти для покупок онлайн, Z дивиться на нього як на динозавра.

Молодший брат вже знає сотні додатків для онлайн замовлень, в яких можна вибрати будь-які деталі товару, аж до розміру дірок перламутрових ґудзиків.

Він звик аналізувати величезну кількість інформації одночасно, тому шкільні уроки для нього нудні через повільний темп.

У виборі шкільних предметів фокусується на тому, що цікаво, а решту ігнорує без докорів сумління.

Точно знає в який ВНЗ вступатиме і ким планує працювати.

Цікавиться питаннями екології та гендерної рівності.

Хто народиться далі?

Автори теорії виявили закономірність: приблизно кожні 80 років цінності поколінь збігаються.

Зараз можна тільки здогадуватись, яким буде покоління після Z.

Деякі дослідники вже виділяють покоління A ( альфа, 2011-2025). Очікується що до 2025 року вони стануть найбагатшим, найосвіченішим і технологічно найграмотнішим поколінням в історії.

Ймовірно, багато чого в їхньому житті замінить штучний інтелект і клімат істотно зміниться.

Звісно існують критики теорії поколінь: вона показує лише частину факторів, а світ надто великий, щоб їх всі врахувати.

Деякі люди кажуть, що за характеристиками більш схожі на покоління старше, чи молодше.

До якого покоління відносите себе ви?

Наталія Миронова, УП.Життя.

Вас також може зацікавити:

Медалі за програш, залежність від соцмедіа: що не так із поколінням міленіалів

Покоління Y каже “так” дошлюбному сексу, але має менше коханців – дослідники

Чому міленіали вигорають? Як це може пояснити “дилема ув’язнених”

“Покоління Y” заявляє свої вимоги роботодавцям і змінює ринок праці

Теорія поколінь або чому ми такі різні

Останнім часом набуває популярності теорія поколінь. Люди намагаються пояснити багато речей, іноді навіть ті, що до неї не причетні. Тому, про неї треба дещо пояснити.

Цю теорію розробили Вільям Штраус та Ніл Хоув в дев’яностих роках. Вони запропонували розглядати історію як біографію поколінь. Для зручности покоління отримали порядкові «імена» за англійським алфавітом. Саме тому моє покоління називають зумерами (покоління Z). Але ця теорія стала популярною саме зараз через разючу різність поколінь, що викликана швидким розвитком технологій.

Наріжним каменем тут є розвиток Інтернету: бейбі-бумери застали його появу в зрілому віці, думери спостерігали за його розвитком все життя, зумери народилися в світі з розвинутим Інтернетом. Саме тому сучасні покоління так сильно відрізняються, літні люди погано інтегровані в сучасний світ, а ті, кому зараз приблизно 40, постійно стикаються з труднощами. Але це також є причиною для надії, адже наступне покоління «А» буде народжене в світі з розвинутим Інтернетом і буде виховане поколінням, що в ньому розуміється. Я теж думаю, що наступне покоління буде сильно відрізнятися від сучасних, але покладати великі надії не варто. В історії було багато поколінь, на які покладалися великі надії, і зазвичай, нічим хорошим це не закінчувалось.

Так, наступне покоління буде більш технократичним та просунутим, але це не знімає відповідальності з нас. В нашому суспільстві забагато проблем, які треба вирішити саме зараз.

Проєкт реалізується НУ “Чернігівська політехніка” у співпраці з ГО “Фундація прав людини” та Університету м. Тарту (Естонія).

Проєкт фінансується коштами Міністерства закордонних справ Естонської Республіки.