ПК-Мерц ® таблетки (PK-Merz ® tablets ) ATC-класифікація

фармакодинаміка . Амантадин має різні фармакологічні властивості. Він виявляє непряму властивість агоніста стріарного дофамінового рецептора. Дослідження на тваринах показали, що амантадин підвищує позаклітинну концентрацію дофаміну як шляхом збільшення його вивільнення, так і шляхом блокади зворотного захоплення в пресинаптичних нервових клітинах. У терапевтичних концентраціях амантадин інгібує вивільнення ацетилхоліну, опосередкованого NMDA-рецепторами, й у такий спосіб може чинити антихолінергічну дію. Амантадин має ефект синергічної дії з L-допою.
Фармакокінетика . Амантадин швидко та повністю всмоктується у ШКТ після прийому. C_max у плазмі крові досягається через 2–8 год (t_max) після прийому разової дози препарату.
Легкорозчинний амантадину гідрохлорид дає більш високу концентрацію у плазмі крові, ніж менш розчинний амантадину сульфат, С_max якого у плазмі крові досягається пізніше, ніж гідрохлориду. C_max 0,5 мкг/мл досягається після одноразової пероральної дози 250 мг амантадину гідрохлориду.
При прийомі препарату в дозі 200 мг/добу стан рівноважної концентрації досягається через 4–7 днів при концентрації у плазмі крові 400–900 нг/мл. Після прийому 100 мг амантадину сульфату С_max становить 0,15 мкг/мл.
Загальна абсорбована кількість активної речовини (AUC) є однаковою для двох солей амантадину.
Плазмовий кліренс визначений як ідентичний нирковому кліренсу і становить 17,7±10 л/год у здорових дорослих добровольців. Уявний об’єм розподілу (4,2±1,9 л/кг) залежить від віку, у дорослих він становить 6 л/кг.
Т_½ становить 10–30 год, у середньому 15 год, і значною мірою залежить від віку пацієнта. У чоловіків літнього віку (62–72 роки) Т_½ становить 30 год. У пацієнтів з нирковою недостатністю кінцевий Т_½ з плазми крові може бути значно подовжений (до 68±10 год).
Амантадин зв’язується з білками плазми крові приблизно на 67% ( in vitro ); майже 33% виявляється у плазмі крові у незв’язаній формі. Він проникає через ГЕБ за допомогою транспортних систем, що насичуються.
Виводиться із сечею майже в незміненому стані (90% разової дози), незначна кількість виводиться з калом.
Здатність до діалізу в амантадину низька — майже 5% за один діаліз.
В організмі людини амантадин не метаболізується.

Показання ПК-Мерц таблетки

– синдром Паркінсона: лікування симптомів хвороби Паркінсона, таких як ригідність, тремор, гіпокінезія й акінезія;
– екстрапірамідні побічні ефекти нейролептиків та інших лікарських засобів: рання дискінезія, акатизія й паркінсонізм.

Застосування ПК-Мерц таблетки

таблетки ПК-Мерц слід приймати з невеликою кількістю рідини, бажано вранці та вдень. Останню на добу дозу не слід приймати після 16:00.
Разова і добова дози . Щоб запобігти загрозливій для життя побічній дії — хаотичній поліморфній шлуночковій тахікардії, слід врахувати зазначені вище застереження і протипоказання.
Лікування пацієнтів із синдромом Паркінсона й порушеннями рухової активності, що спричинені застосуванням лікарських засобів, слід проводити поступово, призначаючи дозування відповідно до терапевтичного ефекту.
Лікування слід розпочинати з прийому 1 таблетки (100 мг амантадину сульфату) на добу в перші 4–7 днів з подальшим підвищенням добової дози на 1 таблетку 1 раз на тиждень до досягнення ефективної терапевтичної дози.
Зазвичай ефективна доза становить 1–3 таблетки 2 рази на добу (20‒600 мг амантадину сульфату).
Пацієнтам літнього віку, зокрема при станах ажитації, сплутаності свідомості або синдромах делірію рекомендується добова доза 100 мг (1 таблетка). Якщо така доза буде неефективною, її можна обережно підвищити під наглядом лікаря до 200 мг на добу.
При комбінованому лікуванні з іншими протипаркінсонічними засобами дозу слід підбирати індивідуально.
Для пацієнтів, яких раніше лікували амантадином, р-ном для ін’єкцій, початкова доза повинна бути вищою.
При різкому збільшенні вираженості паркінсонічних симптомів при акінетичному кризі необхідно призначити введення р-ну амантадину сульфату.
Пацієнти з нирковою недостатністю . Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю слід адаптувати відповідно до швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), як показано в таблиці:

*Досягається шляхом прийому по черзі 1 раз по 1 таблетці й 1 раз по 2 таблетки по 100 мг амантадину сульфату або введенням по черзі 1 раз 100 мг і 1 раз 200 мг амантадину сульфату.
ШКФ у чоловіків можна обчислити за такою формулою:
Cl_cr = (140 ‒ вік) × маса тіла/72 × креатинін
де
Сl_cr ― кліренс креатиніну в мл/хв і
креатинін ― креатинін сироватки крові в мг/100 мл.
Кліренс креатиніну, що обчислюється за цією формулою (відповідне значення для жінок становить приблизно 85% даного значення), може бути прирівняний до кліренсу інсуліну для визначення ШКФ (120 мл/хв для дорослих).
Амантадин діалізується слабко (близько 5%).
Тривалість лікування залежить від ґенезу і тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Пацієнти не повинні самостійно переривати лікування.
Слід уникати різкого припинення лікування препаратом, оскільки в такому разі у пацієнтів із хворобою Паркінсона може спостерігатися посилення екстрапірамідних симптомів, зокрема акінетичний криз, також ефект припинення прийому іноді може проявлятися у вигляді делірію.
Діти . Досвід застосування лікарського засобу дітям недостатній, тому його не застосовують цій віковій категорії.

Протипоказання

лікарський засіб не повинні застосовувати пацієнти:
з підвищеною чутливістю до амантадину, оранжево-жовтого S (Е110) або будь-яких інших компонентів препарату;
з декомпенсованою серцевою недостатністю (стадія IV відповідно до класифікації NYHA);
з кардіоміопатією та міокардитом;
з AV-блокадою II і III ступеня;
з брадикардією (з пролонгованим інтервалом Q–T ( Q–Tc >420 мс за формулою Базетта) або з помітними U-хвилями, або з вродженим Q–T -синдромом у сімейному анамнезі;
з тяжкою шлуночковою аритмією, включаючи хаотичну поліморфну шлуночкову тахікардію;
які одночасно лікуються будипіном або іншими препаратами, що подовжують інтервал Q–T (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
зі зниженим рівнем калію або магнію в крові;
з епілепсією та іншими судомними нападами;
з тяжкою нирковою недостатністю;
з виразкою ШКТ.

Побічна дія

побічні реакції класифікуються за частотою:

З боку нервової системи :
Часто: рухові порушення.
Нечасто: запаморочення, ортостатичні порушення.
Рідко: затуманений зір.
Дуже рідко: епілептичні напади, як правило після лікування дозами, що перевищують рекомендовані, симптоми міоклонії та периферичної нейропатії; тривожність, головний біль, сонливість, безсоння, слабкість, гарячка, атаксія, нечітка мова, погіршення концентрації уваги, дратівливість, депресія, міалгія, парестезія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тремор, дискінезія, ступор, суїцидальні думки та наміри, злоякісний нейролептичний синдром, делірій, стан гіпоманії та манії, галюцинації, нічні кошмари.
З боку психіки :
Часто: порушення сну, моторна й психічна ажитація.
У пацієнтів (особливо літнього віку), схильних до психічних розладів, можуть розпочатися параноїдальні екзогенні психози, які супроводжуються зоровими галюцинаціями. Побічні дії такого типу можуть спостерігатися частіше, якщо таблетки приймають у комбінації з іншими протипаркінсонічними препаратами (такими як леводопа, бромокриптин) або мемантином.
З боку нирок та сечовивідної системи :
Часто: затримка сечі в пацієнтів із гіпертрофією простати, нетримання сечі, зміна лібідо.
З боку шкіри та підшкірної тканини :
Дуже рідко: підвищена фоточутливість, шкірні висипи, свербіж, підвищене потовиділення, екзематозний дерматит.
Часто: «мармурова шкіра», з набряками нижньої частини гомілки і гомілковостопного суглоба.
З боку травного тракту :
Нечасто: анорексія, блювання, запор, понос, оборотне підвищення активності печінкових ферментів.
Часто: нудота, сухість у роті.
З боку серцевої системи :
Дуже рідко: серцева аритмія (шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, хаотична поліморфна шлуночкова тахікардія й подовження інтервалу QT ), ортостатична гіпотензія, тахікардія, периферичні набряки, серцева недостатність. Причиною виникнення більшості цих реакцій було передозування, одночасне застосування певних лікарських засобів або інші фактори (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Серцева аритмія з тахікардією.
З боку судинної системи :
Часто: ортостатична дисрегуляція.
З боку органів зору :
Рідко: затуманений зір*.
Дуже рідко: тимчасова втрата зору*, підвищена чутливість до світла, ураження рогівки (точкове субепітеліальне помутніння, яке може бути пов’язане з поверхневим точковим кератитом), набряк епітелію рогівки, зниження гостроти зору, окулогірні кризи, мідріаз.
Невідомо: набряк рогівки, зникає після припинення лікування.
З боку крові та лімфатичної системи :
Дуже рідко: гематологічні побічні реакції, такі як лейкопенія та тромбоцитопенія.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин : може виникати рабдоміоліз. Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів. Якщо спостерігаються симптоми, в т. ч. міалгія, відчуття слабкості, підвищений рівень креатинкінази (креатинфосфокінази) або підвищений рівень міоглобіну у крові та сечі, слід припинити застосування цього лікарського засобу та вжити відповідних заходів. Крім того, слід бути обережними через можливість розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу.
*Необхідний огляд офтальмолога, як тільки з’являться симптоми втрати гостроти зору або помутніння зору, для того щоб виключити можливий набряк рогівки (див. Особливі заходи безпеки ).

Особливості застосування

слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату пацієнтам:
з психозами;
з порушенням функції печінки;
з тиреотоксикозом;
з рецидивною екземою;
з гіпертрофією передміхурової залози;
з вузькокутовою глаукомою;
з нирковою недостатністю (ризик накопичення амантадину через порушення ниркової фільтрації, див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ);
з ажитацією або сплутаністю свідомості;
з синдромом делірію або екзогенним психозом в анамнезі;
які одночасно застосовують мемантин (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ);
які одночасно застосовують лікарські засоби, що впливають на ЦНС (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Перед початком, а також через 1 і 3 тиж лікування слід зробити ЕКГ (50 мм/с) та частотну корекцію інтервалу Q–T ( Q–Tc ) за Базеттом, що визначається вручну. ЕКГ необхідно проводити перед будь-яким наступним підвищенням дози та через 2 тиж після нього. Надалі ЕКГ необхідно проводити як мінімум 1 раз на рік. Лікування не можна розпочинати або слід припинити, якщо вихідне значення Q–Tс перевищує 420 мс, при збільшенні Q–T на понад 60 мс під час лікування препаратом або якщо значення Q–Tc більше 480 мс, а також якщо на ЕКГ виявлено U-хвилі.
Пацієнти з ризиком електролітного дисбалансу внаслідок, наприклад, лікування діуретиками, із частим блюванням та/або діареєю, пацієнти, які приймають інсулін у кризових ситуаціях, і пацієнти з нирковими або анорексичними порушеннями потребують обстеження та контролю лабораторних параметрів і відповідного поповнення електролітів, особливо калію й магнію.
У разі виникнення таких симптомів, як прискорене серцебиття, запаморочення або непритомність, лікування препаратом ПК-Мерц необхідно негайно припинити й спостерігати пацієнта протягом 24 год щодо подовження інтервалу Q–T . Якщо подовження інтервалу Q–T відсутнє, можна відновити лікування препаратом, враховуючи протипоказання та взаємодії.
У пацієнтів з електрокардіостимуляторами точне визначення інтервалу Q–T неможливе, тому рішення про застосування лікарського засобу ПК-Мерц слід приймати індивідуально після консультації з кардіологом.
Додаткове застосування амантадину для профілактики й лікування грипу, спричиненого вірусом А, не рекомендується через ризик передозування.
Лікування амантадином не можна припиняти раптово, оскільки це може призвести до ускладнення хвороби Паркінсона, появи симптомів, притаманних злоякісному нейролептичному синдрому, а також до розвитку когнітивних порушень, таких як кататонія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, погіршення психічного стану, марення. Не слід різко припиняти прийом амантадину пацієнтам, які одночасно застосовують нейролептики, у зв’язку з ризиком розвитку індукованої нейролептиком кататонії.
Повідомлялося про суїцидальні спроби та суїцидальні думки у пацієнтів при застосуванні амантадину. Щоб запобігти виникненню суїцидальних думок та намірів, препарат необхідно призначати в мінімальних ефективних дозах.
У деяких пацієнтів при тривалому застосуванні препарату можуть виникнути периферичні набряки. Це слід брати до уваги особам із хронічною серцевою недостатністю.
Препарат не застосовують пацієнтам із закритокутовою глаукомою.
Барвник оранжево-жовтий S (E 110) може спричинити алергічні реакції.
Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат.
Застосування у період вагітності або годування грудьми . Амантадин протипоказано приймати вагітним та жінкам, які планують вагітність.
Препарат протипоказаний у період годування грудьми, оскільки він проникає в грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування грудьми слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. З огляду на можливі побічні реакції препарату з боку ЦНС рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час лікування препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

протипоказаний одночасний прийом амантадину з іншими лікарськими засобами, які спричиняють подовження інтервалу Q–T . До них належать:
певні антиаритмічні засоби класу IA (наприклад квінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (наприклад аміодарон, соталол);
певні нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид);
певні трициклічні й тетрациклічні антидепресанти (наприклад амітриптилін);
певні антигістамінні препарати (наприклад астемізол, терфенадин);
певні макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, кларитроміцин);
певні інгібітори гірази (наприклад спарфлоксацин);
азолові протигрибкові та інші препарати, такі як будипін, галофантрин, ко-тримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил.
Цей перелік не є повним. Перед початком прийому інших лікарських засобів одночасно з препаратом ПК-Мерц необхідно уважно прочитати інструкцію для медичного застосування стосовно можливої взаємодії цих лікарських засобів з амантадином, що може призвести до подовження інтервалу Q–T .
Можливе застосування препарату з іншими протипаркінсонічними засобами. Щоб уникнути побічних дій (таких як психотичні реакції), слід знизити дозу інших препаратів або їх комбінацій.
Спеціальних досліджень взаємодії препарату ПК-Мерц та інших протипаркінсонічних засобів (наприклад леводопа, бромокриптин, тригексилфенідил) або мемантину не проводили (звернути увагу на розділ ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування препарату ПК-Мерц одночасно з іншими лікарськими засобами може спричинити такі взаємодії.
Антихолінергічні засоби . Посилення побічних дій (сплутаність свідомості й галюцинації) антихолінергічних засобів (таких як тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин тощо).
Симпатоміметики з прямою дією на ЦНС. Посилення основної дії амантадину.
Алкоголь. Зниження переносимості алкоголю.
Леводопа . Взаємне посилення терапевтичної дії. Отже, леводопу можна призначати одночасно з препаратом ПК-Мерц.
Мемантин . Мемантин може посилювати дію і побічні дії лікарського засобу ПК-Мерц (важливо звернути увагу на розділ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ), тому слід уникати одночасного застосування з мемантином.
Сечогінні засоби . Одночасне застосування сечогінних засобів типу тріамтерен/гідрохлоротіазид може призвести до зниження виведення амантадину із плазми крові, що призводить до утворення токсичної концентрації останнього в плазмі крові. Отже, слід уникати одночасного застосування цієї комбінації.

Передозування

завжди необхідно враховувати можливість багаторазової інтоксикації, наприклад прийом більше ніж одного препарату з метою суїциду.
Симптоми : гостра інтоксикація характеризується нудотою, блюванням, надмірним збудженням, тремором, атаксією, затуманенням зору, летаргією, депресією, дизартрією і судомами; був зареєстрований один випадок серцевої аритмії. Нервово-м’язові порушення, гіперрефлексія, руховий неспокій, екстрапірамідні явища, торсійні спазми, розширення зіниць, дисфагія, сплутаність свідомості, дезорієнтація, делірій, міоклонус, сухість у роті, гіпервентиляція, набряк легень, дихальна недостатність, респіраторний дистрес-синдром, АГ, тахікардія, напад стенокардії, зупинка серцевої діяльності.
Можливе порушення функції нирок, у тому числі підвищення рівня азоту сечовини і зниження кліренсу креатиніну, затримка сечі.
Гострий токсичний психоз у вигляді сплутаності свідомості із зоровими галюцинаціями, що іноді включає кому й міоклонію, спостерігався після одночасного прийому амантадину та інших протипаркінсонічних препаратів.
Лікування. Спеціальних рекомендацій немає. Антидот невідомий. У разі інтоксикації препаратом ПК-Мерц таблетки необхідно викликати блювання та/або промити шлунок. У разі загрозливої для життя інтоксикації необхідні реанімаційні заходи. Необхідно вжити терапевтичних заходів, які включають введення рідини й підкислювання сечі для більш швидкого виведення речовини, седацію, заходи проти судом та аритмій (лідокаїн в/в).
Для лікування описаних вище нейротоксичних симптомів можна застосовувати в/в введення фізостигміну в дозі 1–2 мг кожні 2 год для дорослих та від 2×0,5 мг з інтервалом 5–10 хв до максимальної дози 2 мг для дітей.
Через низьку здатність амантадину до діалізу (5%) його проведення не рекомендується.
Рекомендується особливо пильно спостерігати пацієнтів з ризиком подовження інтервалу Q–T , ризиком виникнення хаотичної поліморфної шлуночкової тахікардії, наприклад внаслідок електролітного дисбалансу (зокрема гіпокаліємії й гіпомагніємії) або брадикардії.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °С.

ПК-Мерц ® таблетки (PK-Merz ® tablets ) ATC-классификация

фармакодинамика. Амантадин обладает различными фармакологическими свойствами. Он обладает непрямым свойством агониста стриарного допаминового рецептора. Исследования на животных показали, что амантадин повышает внеклеточную концентрацию допамина как путем увеличения высвобождения допамина, так и путем блокады обратного захвата в пресинаптических нервных клетках. В терапевтических концентрациях амантадин ингибирует высвобождение ацетилхолина, опосредованного NMDA-рецепторами, и таким образом может оказывать антихолинергическое влияние. Амантадин проявляет эффект синергического действия с леводопой.
Фармакокинетика. Амантадин быстро и полностью всасывается в ЖКТ после перорального приема. C_max в плазме крови достигается через 2–8 ч после приема однократной дозы препарата. При приеме препарата в дозе 200 мг/сут состояние равновесной концентрации достигается через 4–7 дней при концентрации в плазме крови 400–900 нг/мл. После приема 100 мг амантадина сульфата C_max составляет 0,15 мкг/мл. Плазменный клиренс определен как идентичный почечному и составляет 17,7±10 л/ч у здоровых взрослых добровольцев. Видимый объем распределения (4,2±1,9 л/кг массы тела) зависит от возраста; у взрослых людей он составляет 6 л/кг. T_½ составляет 10–30 ч (в среднем — 15 ч) и в значительной степени зависит от возраста пациента. У мужчин пожилого возраста (62–72 года) T_½ составляет 30 ч.
У пациентов с почечной недостаточностью конечный T_½ из плазмы крови может быть значительно удлинен (до 68 ± 10 ч). При инфузии в дозе 200 мг амантадина сульфата C_max через 3 ч составляет 0,54 мкг/мл. После лечения в дозе 200 мг/сут средняя концентрация в плазме крови 0,76 мкг/мл достигается в конце инфузии на 6-й день. Средний общий клиренс был рассчитан при 3,6 л/ч; T_½ из плазмы крови составляет от 7 до 23 ч со средним значением ≈10 ч.
Амантадин связывается с белками плазмы крови на ≈67% ( in vitro ); почти 33% определяется в плазме крови в несвязанном виде. Он проходит через ГЭБ с помощью насыщаемых транспортных систем. Выводится с мочой почти в неизмененном виде (90% однократной дозы), незначительное количество выводится с калом.
Способность к диализу у амантадина низкая — ≈5% за один диализ. В организме человека амантадин не метаболизируется.

Показания ПК-Мерц таблетки

Синдром Паркинсона: лечение симптомов болезни Паркинсона, таких как ригидность, тремор, гипокинезия и акинезия.
Экстрапирамидные побочные влияния нейролептиков и других лекарственных средств: ранняя дискинезия, акатизия и паркинсонизм.

Применение ПК-Мерц таблетки

Применяют внутрь у взрослых.
Таблетки ПК-Мерц принимают с небольшим количеством жидкости, желательно утром и днем. Последнюю суточную дозу не следует принимать после 16:00.
Перед началом, а также через 1 и 3 нед лечения следует сделать ЭКГ (50 мм/с) и частотную коррекцию времени Q–T ( Q–Tc ) по Bazett, что определяется вручную. Такое ЭКГ необходимо делать перед любым последующим повышением дозы и через 2 нед после него. В дальнейшем ЭКГ необходимо проводить как минимум 1 раз в год. Лечение нельзя начинать или следует прекратить, если исходное значение Q–Tc >420 мс, при увеличении Q–T на >60 мс во время лечения препаратом или если значение Q–Tc >480 мс, а также у пациентов с видимыми на ЭКГ U-волнами.
Разовая и суточная дозы. Соблюдая вышеуказанные меры предосторожности и учитывая противопоказания, можно предотвратить угрожающее жизни побочное действие — хаотичную полиморфную желудочковую тахикардию.
Лечение пациентов с синдромом Паркинсона и нарушениями двигательной активности, вызванных применением лекарственных средств, следует проводить постепенно, соблюдая дозирование согласно терапевтическому эффекту.
Лечение следует начинать с приема 1 таблетки (100 мг амантадина сульфата) в сутки в первые 4–7 дней с дальнейшим повышением суточной дозы на 1 таблетку 1 раз в неделю до достижения эффективной терапевтической дозы.
Обычная эффективная доза составляет 1–3 таблетки 2 раза в сутки (200–600 мг амантадина сульфата).
Пациентам пожилого возраста, в частности при состояниях ажитации, спутанности сознания или синдромах делирия, рекомендуется суточная доза 100 мг (1 таблетка). Если такая доза будет неэффективной, ее можно осторожно повысить до 200 мг/сут под наблюдением врача.
При комбинированном лечении с другими противопаркинсоническими средствами дозу следует подбирать индивидуально.
Для пациентов, ранее применявших амантадин, р-р для инъекций, начальная доза должна быть выше.
При резком ухудшении паркинсонических симптомов при акинетическом кризе необходимо назначить введение р-ра амантадина сульфата.

Противопоказания

• повышенная чувствительность к амантадину или другим компонентам препарата;
• декомпенсированная сердечная недостаточность (стадия NYHA IV);
• кардиомиопатия и миокардит;
• AV-блокада II и III степени;
• брадикардия (
• пролонгированный интервал Q–T (Bazett Q–Tc >420 мс) или с заметными U-волнами, или с врожденным Q–T -синдромом в семейном анамнезе;
• тяжелая желудочковая аритмия, включая хаотическую полиморфную желудочковую тахикардию;
• сочетанное лечение будипином или другими препаратами, продлевающими интервал Q–T (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ);
• сниженный уровень калия или магния в крови;
• эпилепсия и другие судорожные приступы;
• тяжелая почечная недостаточность;
• язва ЖКТ.

Побочные эффекты

Со стороны психики : часто — нарушение сна и психическая ажитация.
У пациентов (особенно пожилых), склонных к психическим расстройствам, могут начаться параноидные экзогенные психозы, которые сопровождаются зрительными галлюцинациями. Побочные действия такого типа могут наблюдаться чаще, если таблетки принимаются в комбинации с другими противопаркинсоническими препаратами (леводопа, бромокриптин или мемантин).
Со стороны крови и лимфатической системы : лейкопения.
Со стороны нервной системы : часто — двигательные нарушения; нечасто — головокружение, ортостатические нарушения; редко — затуманенное зрение; очень редко — эпилептические припадки, как правило после лечения в дозах, превышающих рекомендуемые, симптомы миоклонии и периферической нейропатии; тревожность, головная боль, сонливость, бессонница, слабость, лихорадка, атаксия, нечеткость речи, ухудшение концентрации внимания, раздражительность, депрессия, миалгия, парестезии, спутанность сознания, дезориентация, тремор, дискинезия, ступор, суицидальные мысли и намерения, злокачественный нейролептический синдром, делирий, состояние гипомании и мании, галлюцинации, ночные кошмары.
Со стороны органа зрения : очень редко — временная потеря зрения, поражения роговицы (точечное субэпителиальное помутнение, которое может быть связано с поверхностным точечным кератитом), отек эпителия роговицы, снижение остроты зрения, окулогирные кризы, мидриаз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы : очень редко — аритмия (желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочков, хаотичная полиморфная желудочковая тахикардия и удлинение интервала Q–T ), ортостатическая гипотензия, тахикардия, периферические отеки, сердечная недостаточность. Причиной возникновения большинства этих случаев были передозировка, одновременное применение определенных лекарственных средств или другие факторы риска (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ и ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ); часто — «мраморная» кожа, сопровождающаяся отеками нижней части голени и голеностопного сустава.
Со стороны пищеварительного тракта : редко — тошнота, сухость во рту, анорексия, рвота, запор, диарея, обратимое повышение активности печеночных ферментов.
Со стороны кожи : очень редко — повышенная светочувствительность, кожные высыпания, зуд, повышенное потоотделение, экзематозный дерматит.
Краситель желто-оранжевый S (E110) может вызвать аллергические реакции.
Со стороны мочеполовой системы : часто — задержка мочи у пациентов с гипертрофией предстательной железы, недержание мочи, изменение либидо.
Другие : реакции гиперчувствительности.

Особые указания

лица, одновременно принимающие нейролептики и препарат ПК-Мерц, подвергаются риску развития злокачественного нейролептического синдрома в случае внезапного прекращения приема препарата ПК-Мерц. У пациентов с поражением почек возможна интоксикация. Необходимо соблюдать особую осторожность при назначении препарата пациентам с органическим мозговым синдромом или лицам с эпилептическими припадками, поскольку может наблюдаться усиление индивидуальных симптомов (см. ПРИМЕНЕНИЕ и ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Пациенты с известными кардиоваскулярными нарушениями требуют постоянного наблюдения врача во время лечения препаратом. У лиц с болезнью Паркинсона часто отмечают такие симптомы, как артериальная гипотензия, усиленное слюноотделение, повышенное потоотделение, повышенная температура тела, отеки и депрессия. У таких пациентов необходимо обратить особое внимание на побочные действия и взаимодействие препарата ПК-Мерц с другими лекарственными средствами. Пациенты должны информировать своего врача в случае появления трудностей с мочеиспусканием.
Следует соблюдать особую осторожность при применении препарата у пациентов с:

• психозами;
• нарушением функции печени;
• тиреотоксикозом;
• рецидивирующей экземой;
• гипертрофией простаты;
• узкоугольной глаукомой;
• почечной недостаточностью различной тяжести (существует риск накопления амантадина из-за нарушения почечной фильтрации (см. также ПРИМЕНЕНИЕ);
• ажитацией или спутанностью сознания;
• синдромом делирия или экзогенным психозом в анамнезе;
• при одновременном лечении мемантином (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ);
• при одновременном применении с лекарственными средствами, влияющими на ЦНС (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).

Перед началом, а также через 1 и 3 нед лечения следует провести ЭКГ (50 мм/с) и частотную коррекцию времени Q–T ( Q–Tc ) по Bazett, которая определяется вручную. Такую ЭКГ необходимо проводить перед каким-либо последующим повышением дозы и через 2 нед после него. В дальнейшем ЭКГ необходимо проводить как минимум 1 раз в год. Лечение нельзя начинать или следует прекратить, если исходное значение Q–Tc составляет >420 мс, при увеличении Q–T на >60 мс во время лечения препаратом или если значение Q–Tc составляет >480 мс, а также у пациентов с видимыми на ЭКГ U-волнами. Следуя упомянутым выше мерам предосторожности и учитывая противопоказания, можно предотвратить угрожающие для жизни побочные действия.
Пациенты с риском электролитного дисбаланса вследствие, например, лечения диуретиками, с частой рвотой и/или диареей, больные, применяющие инсулин в кризисных ситуациях, либо лица с почечными или анорексическими нарушениями должны проходить обследование и контроль лабораторных параметров и соответствующее восполнение электролитов, особенно калия и магния. В случае возникновения таких симптомов, как учащенное сердцебиение, головокружение или обморок, лечение препаратом ПК-Мерц необходимо немедленно прекратить и наблюдать за состоянием здоровья пациента в течение 24 ч относительно удлинения интервала Q–T . Если пролонгация интервала Q–T отсутствует, можно возобновить лечение препаратом, принимая во внимание противопоказания и взаимодействия. У лиц с электрокардиостимулятором точное определение времени Q–T невозможно, поэтому решение о применении препарата ПК-Мерц должно приниматься индивидуально после консультации с кардиологом.
Дополнительное применение амантадина для профилактики и лечения гриппа, вызванного вирусом А, не рекомендуют из-за риска передозировки.
Лечение амантадином нельзя прекращать внезапно, поскольку это может привести к ухудшению болезни Паркинсона, появлению симптомов, характерных для злокачественного нейролептического синдрома, а также развитию когнитивных нарушений, таких как кататония, спутанность сознания, дезориентация, ухудшение психического состояния, бред. Не следует резко прекращать прием амантадина пациентам, которые сочетанно применяют нейролептики, в связи с возможным риском развития индуцированной нейролептиком кататонии.
Сообщалось о суицидальных попытках и суицидальных мыслях у пациентов при применении амантадина. С целью предупреждения возникновения суицидальных мыслей и намерений препарат необходимо назначать в минимальных эффективных дозах.
У некоторых пациентов при длительном применении препарата могут возникнуть периферические отеки. Это следует принимать во внимание лицам с хронической сердечной недостаточностью.
Препарат не применяют у лиц с закрытоугольной глаукомой.
Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции нельзя применять препарат.
Применение в период беременности и кормления грудью. В период беременности препарат можно применять только после очень тщательной оценки соотношения пользы для беременной/матери и риска для плода/ребенка. Данные о проникновении препарата через плаценту отсутствуют. Нет адекватных данных о применении амантадина у беременных. Были сообщения об отдельных случаях неосложненных родов, но также были осложнения в период беременности и 5 случаев врожденных дефектов (дефекты сердечно-сосудистой системы, аномалии конечностей). В исследованиях на животных амантадин показал эмбриотоксическое и тератогенное действие. Потенциальный риск для людей неизвестен. Поэтому Амантадин можно применять в период беременности в случае крайней необходимости. Если терапия проводится в I триместр, следует выполнить УЗИ. Если амантадин назначают женщине фертильного возраста, пациентка должна быть проинструктирована о необходимости немедленно проконсультироваться с врачом в случае предполагаемой беременности или подозрения на нее.
Амантадин противопоказано принимать беременным и женщинам, планирующим беременность. Препарат противопоказан в период кормления грудью, поскольку он проникает в грудное молоко. Если во время кормления грудью абсолютно необходима терапия Амантадином, то следует обязательно осматривать ребенка в отношении возможных симптомов, связанных с применением препарата (кожные высыпания, задержка мочеиспускания, рвота), кормление грудью следует прекратить.
Дети. Данные о применении препарата у детей отсутствуют, поэтому его не применяют у этой возрастной категории пациентов.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. Не исключено влияние на способность к концентрации внимания и адаптации, особенно в сочетании с воздействием других препаратов, применяемых при лечении синдрома Паркинсона. В начале лечения может ухудшиться способность управлять автомобилем или работать с механизмами, вызванная самим состоянием. Это ухудшение еще больше усиливается в сочетании с алкоголем. Учитывая возможные побочные действия препарата со стороны ЦНС, рекомендуется воздерживаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами во время применения препарата.

Взаимодействия

перед началом приема других лекарственных средств одновременно с препаратом ПК-Мерц необходимо внимательно прочитать инструкцию по медицинскому применению относительно возможного взаимодействия этих лекарственных средств с амантадином, что может привести к удлинению интервала Q–T . Возможно применение препарата с другими противопаркинсоническими средствами. Во избежание побочных действий (таких как психотические реакции) следует снизить дозу других препаратов или их комбинаций. Специальные исследования по взаимодействию после одновременного приема препарата ПК-Мерц и других противопаркинсонических средств не проводились (например леводопа, бромокриптин, мемантин, тригексилфенидил) (обратить внимание на раздел ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Сочетанный прием препарата ПК-Мерц и каких-либо других нижеперечисленных групп лекарственных средств или активных компонентов может привести к следующим видам взаимодействия.
Антихолинергические средства. Усиление побочных действий (спутанность сознания и галлюцинации) антихолинергических средств (например тригексилфенидил, бензатропин, скополамин, бипериден, орфенадрин и др.).
Симпатомиметики с прямым влиянием на ЦНС. Усиление основного действия амантадина.
Алкоголь. Снижение переносимости алкоголя. Алкоголь усиливает побочные действия препарата.
Леводопа (противопаркинсонический препарат). Взаимное усиление терапевтического действия. Следовательно, леводопу можно назначать одновременно с препаратом ПК-Мерц.
Другие противопаркинсонические средства. Мемантин может усиливать действие и побочные эффекты препарата ПК-Мерц (важно обратить внимание на раздел ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Другие лекарственные средства. Сочетанное применение мочегонных средств типа триамтерен/гидрохлоротиазид может привести к снижению выведения амантадина из плазмы крови, что ведет к токсической концентрации последнего в плазме крови. Следовательно, требуется избегать одновременного применения этой комбинации.
Противопоказан одновременный прием амантадина с другими лекарственными средствами, вызывающими удлинение интервала Q–T . К ним относятся:

• определенные антиаритмические средства класса IA (например хинидин, дизопирамид, прокаинамид) и класса III (например амиодарон, соталол);
• определенные нейролептики (например тиоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пимозид);
• определенные трициклические и тетрациклические антидепрессанты (например амитриптилин);
• определенные антигистаминные препараты (например астемизол, терфенадин);
• определенные макролидные антибиотики (например эритромицин, кларитромицин);
• определенные ингибиторы гиразы (например спарфлоксацин);
• азоловые противогрибковые и другие препараты, такие как будипин, галофантрин, котримоксазол, пентамидин, цизаприд и бепридил.

Передозировка

всегда необходимо учитывать возможность многократной интоксикации, например прием более чем одного препарата с целью суицида. Симптомы. Острая интоксикация характеризуется тошнотой, рвотой, перевозбуждением, тремором, атаксией, затуманенностью зрения, летаргией, депрессией, дизартрией и конвульсиями; сердечная аритмия. Нервно-мышечные нарушения, гиперрефлексия, двигательное беспокойство, экстрапирамидные явления, торсионные спазмы, расширение зрачков, дисфагия, спутанность сознания, дезориентация, делирий, миоклонус, сухость во рту, гипервентиляция, отек легких, дыхательная недостаточность, респираторный дистресс-синдром, АГ, тахикардия, приступ стенокардии, остановка сердечной деятельности.
Возможно нарушение функции почек, в том числе повышение азота мочевины и снижение клиренса креатинина, задержка мочи.
Острый токсический психоз в форме спутанности сознания со зрительными галлюцинациями, иногда включающий кому и миоклонию, наблюдался после сочетанного приема амантадина и других противопаркинсонических препаратов.
Лечение. Специальное медикаментозное лечение или антидот неизвестны. В случае интоксикации препаратом ПК-Мерц (таблетки) необходимо вызвать рвоту и/или промыть желудок. В случае интоксикации р-ром ПК-Мерц необходима дополнительная интенсивная терапия. Требуется принять терапевтические меры, включающие введение жидкости и подкисление мочи, для быстрого выведения вещества, возможную седацию, меры против конвульсий и аритмии (лидокаин в/в).
Для лечения нейротоксических симптомов (таких, как описано выше) можно попробовать введение физостигмина в дозе 1–2 мг каждые 2 ч взрослым и 2 таблетки по 0,5 мг с интервалом 5–10 мин до максимальной дозы 2 мг у детей.
Рекомендуется особенно тщательно наблюдать пациентов, предрасположенных к возможному удлинению интервала Q–T и факторам, способствующим возникновению хаотической полиморфной желудочковой тахикардии, например электролитному дисбалансу (в частности гипокалиемии и гипомагниемии) или брадикардии.
Из-за низкой способности амантадина к диализу (≈5%) гемодиализ не рекомендуется.

Условия хранения

при температуре не выше 25 °С.