20 найкращих фільмів 2022

Але деякі люди знаходили тимчасову розраду у можливості поринути у вигаданий світ. Якщо ви серед них, тоді ця добірка оглядачів BBC Culture – саме для вас.

1. Все всюди і все одразу (Everything Everywhere All at Once)

Автор фото, Alamy

Творчий дует режисерів Деніеля Квана та Деніеля Шайнерта, відомий як Деніелс, 2016 року заявив про себе чорною комедією “Людина – швейцарський ніж” з Денієлом Редкліффом у головній ролі.

Цього разу вони створили фантастичну кунгфу-комедію про жінку, яка намагається розібратися з податками, а потрапляє у мультивсесвіт, де вона може існувати в різних версіях самої себе.

Головну роль виконала китайсько-малазійсько-американська акторка Мішель Єо, відома по фільмах “Завтра не помре ніколи”, “Мемуари гейші”, “Тигр підкрадається, дракон ховається”. Роль лиходійки-бухгалтерки зіграла Джеймі Лі Кертіс.

Доволі рідкісна ситуація, коли артфільм змушує глядачів плакати і водночас збирає купу грошей. Касові збори стрічки у світі становлять понад 100 мільйонів доларів.

2. Топ Ґан: Меверік (Top Gun: Maverick)

“Найкращий стрілець” тричі потрапляв до списку найочікуваніших фільмів року, спочатку прем’єру продовження культового бойовика 1986 року планували на 2019-й.

Але нарешті прихильники надзвукового пілотажу отримали задоволення, на яке вони так довго очікували.

Коли Піт “Маверік” Мітчелл (Том Круз) повертається до елітної школи пілотів-винищувачів ВМС США, блокбастер стає не просто захопливою демонстрацією фігур вищого пілотажу, а й зворушливою, гірко-солодкою драмою про дорослішання.

“Топ Ґан” став найуспішнішим фільмом року. Цьому, без сумніву, сприяв і той факт, що Том Круз сьогодні виглядає краще, ніж у 1986 році.

3. Я червонію (Turning Red)

Автор фото, Alamy

Темою дорослішання цей новий анімаційний фільм від Pixar нагадує іншу стрічку студії – “Думками навиворіт”. Утім, він є унікальним з багатьох сторін: це – перший фільм студії, режисеркою якого стала жінка і сюжет якого розгортається у Канаді.

Це також перший мультфільм Pixar, головна героїня якого – дівчинка з азійської родини.

Мейлін або Мей (Розалі Чанг) – старанна школярка, яка перетворюється на величезну кудлату червону панду щоразу, коли переживає стрес.

З огляду на те, що Мей — 13-річна канадка китайського походження, а дія фільму відбувається у Торонто на початку 2000-х років, “Я червонію” містить чимало автобіографічних деталей сценаристки й режисерки Домі Ші.

У вигляді панди Мей така мила, що тим, в кого є маленькі діти просто обов’язково потрібно замовити м’яку червону іграшку панди.

4. Подія (Happening)

Минуле є прообразом сьогодення у переконливій і зворушливій історії Одрі Діван про студентку коледжу Енн (Анамарія Вартоломей), яка намагається зробити аборт у Франції в 1963 році.

Знаючи, що материнство зруйнує її майбутнє, Енн без вагань звертається по нелегальну допомогу. Фільм викриває лицемірство медичної системи та черствість суспільства в цілому.

Уникаючи нотацій або мелодрами, режисерка створює тонкий художній фільм на суспільно резонансу тему.

5. Після Янга (After Yang)

Автор фото, Alamy

Когонада без перебільшення – геній. Режисер стильної драми “Колумб” (2017) і головна творча сила вишуканого серіалу Apple TV+ “Пачінко”. Він вдихає нове життя та візуальний блиск у доволі банальний сюжет про робота з почуттями.

Колін Фаррелл грає батька, який намагається відремонтувати улюбленого робота своєї доньки Янга (Джастін Х. Мін), який вочевидь має проблиски людської душі.

Фільм про події, вочевидь, недалекого майбутнього приголомшує стилем і візуальною красою сцен, від перших кадрів до несподіваного фіналу.

6. Девід Боуї: Moonage Daydream (Moonage Daydream)

Якщо попередні фільми Бретта Моргена – Crossfire Hurricane (про “Роллінг Стоунз”) і “Курт Кобейн: Клятий монтаж” – порушили правила жанру рок-документалки, його нова робота Moonage Daydream розбиває їх вдрузки.

Замість оповіді про найвідоміші моменти життя та кар’єри Девіда Боуї, фільм занурює у довге і часом тривожне дослідження його творчості: впливів, яких зазнав музикант, подорожей, його філософії та мистецьких починань. Його картинам та акторській грі на сцені часом приділяється більше уваги, ніж його музичним альбомам.

Це сміливий спосіб розказати про життя надзвичайно чарівної людини. Але попри психоделічність художньої оповіді фільм зрештою шукає відповідь на одвічне питання – як найкраще прожити життя?

7. Трикутник смутку (Triangle of Sadness)

Автор фото, Platform

Уїдлива сатира сценариста і режисера Рубена Естлунда (“Форс-мажор”, “Квадрат”) цього разу присвячена божевільному світу модельного бізнесу, блогерів соцмереж і розкішним круїзам.

Стрічка “Трикутник смутку”, нагороджена “Золотою пальмовою гілкою” у Каннах, поєднує витонченість і водночас гіперболічність погляду Естлунда.

Він майстер влучних соціальних замальовок, але вміє довести кожну незручну ситуацію до максимального рівня напруги.

А ще у фільмі є сцена, в якій непристойно багаті пасажири круїзного лайнера страждають від масового нападу морської хвороби.

8. Вічна дочка (The Eternal Daughter)

Тільда Свінтон грає водночас літню матір і її вже немолоду доньку у неймовірно гарному фільмі сценаристки і режисерки Джоанни Гогг. Це вже третя спільна робота акторки і режисерки, які нещодавно працювали над фільмом “Сувенір” і майбутнім фільмом “Сувенір 2”.

Головні героїні опиняються у старому готелі, де вони, здається, єдині гості. Намагаючись написати сценарій до фільму про свою матір, молодша героїня Свінтон поринає у глибини пам’яті та жалю, порушуючи питання про те, чи можемо ми знати все про людей, яких любимо.

Продюсерами фільму є продюсери “Нормальних людей”, “Фаворита” і “Кімнати” – Element Pictures і JWH Films.

Виконавчим продюсером виступив Мартін Скорсезе.

9. Фабельмани (The Fabelmans)

Автор фото, Universal Pictures

Давно не секрет, що нещасливі сім’ї у фільмах Стівена Спілберга завжди оповідають про його власну, але у частково автобіографічній стрічці “Фабельмани” він нарешті говорить про це відкрито, без інопланетян та інших метафор, і створює один із найбільш емоційно чесних та найменш сентиментальних творів.

У центрі сюжету – підліток Семмі (Габріель Лабель), альтер-его Спілберга, його розчарована у житті, але наділена багатою фантазією мати (Мішель Вільямс) і його сухий прагматик батько (Пол Дано). Останні двоє такі різні, що їхнє розлучення виглядає неминучим.

Семмі знімає фільми, які розчулюють своєю дотепністю. Озираючись на свою родину дорослими очима, Спілберг бачить батьків з усіма їхніми недоліками, але наповнює фільм теплотою, розумінням та любов’ю.

10. РРР (RRR)

“RRR” – це не просто один із найкращих фільмів року – це кілька найкращих фільмів року. Шедевр індійського режисера Ш.Ш. Раджамулі, знятий мовою телугу, – це надихаюча історична драма про боротьбу за незалежність Індії проти британського правління в 1920-х роках.

Це блискучий романтичний мюзикл, гідний золотої доби Голлівуду, кримінальний трилер про двох подвійних агентів, які стають друзями, шалений бойовик і приголомшливий епос про супергероїв.

Але найдивовижніше це те, що всі ці жанри та жанрові відтінки бездоганно поєднуються, оповідаючи потужну історію.

“RRR” на 2022 рік є найдорожчим індійським фільмом.

11. Банши Інішерина (The Banshees of Inisherin)

Автор фото, Searchlight Pictures

Режисер Мартін МакДона (“Три білборди за межами Еббінга, Міссурі”) не зраджує своїй традиції чорного гумору і влучних відточених діалогів. Але у новому фільмі він замінює насильство та агресивну іронію своїх попередніх фільмів (“Залягти на дно в Брюґґе” та “Сім психопатів”) на дещо сумніше та поетичніше.

У центрі сюжету комедійної драми – суперечка між двома друзями, порядними на позір чоловіками (Колін Фаррел і Брендан Ґлісон), що відбувається у маленькому пабі на крихітному ірландському острові.

Простий сюжет згодом переростає у доволі моторошну історію. До того ж фільм знову нагадує глядачеві, яким блискучим актором є Колін Фаррелл.

12. Вавилон (Babylon)

Амбітна феєрія режисера і сценариста Дам’єна Шазелла (“Ла-Ла Ленд”) про 1920-ті роки в Голлівуді, коли на місце німого кіно прийшов звук, як і всі епоси розгалужена і хаотична.

Але яскраві декорації і блискуча акторська гра компенсують будь-які сюжетні недоліки, як-от явний перебір з кількістю кінцівок фільму. Марго Роббі у ролі юної шаленої акторки Неллі ЛаРой – завзята і симпатична. Вона з перших кадрів вривається в оповідь, захопивши увагу гостей вечірки, повної джазу, наркотиків, оголених тіл і продюсерів, які створюють зірок.

Бред Пітт грає комічну роль зірки німого кіно, який потрапив у пастку старих фільмів. Сцена зйомок однієї з його картин – це несамовито смішний епізод, який цілком міг би стати окремим фільмом.

Герої і різноманітні сюжетні лінії “Вавилону” об’єднуються у бравурну оповідь, яка занурює у свій світ і натякає на те, що темна сторона Голлівуду та його чарівні творіння завжди були тим самим.

13. Скляна цибулина. Ножі наголо 2 (Glass Onion: A Knives Out Mystery)

Автор фото, Netflix

Детектив Бенуа Блан мусить розгадати ще одне таємниче вбивство у чарівному сіквелі режисера Раяна Джонсона “Ножі наголо”.

Як і у першому фільмі, підозрюваними є компанія заможних американців, але цього разу це – технологічні магнати та інфлюенсери соцмереж (Едвард Нортон, Кейт Хадсон, Жанель Моне, Дейв Баутіста), які розважаються на приватному грецькому острові.

Закручений сюжет можливо не такий геніальний, як у попередньому фільмі, але Джонсон докладає максимум зусиль, щоб зробити “Ножі наголо 2” таким же зухвалим, тягучим і кумедним, як південний акцент Деніела Крейга.

14. Рішення піти (Decision to Leave)

Через шість років після тріумфу “Служниці” Пак Чхан Ук повертається з неонуарним трилером “Рішення піти”. Сюжет фільму – у найкращих традиціях “Запаморочення” Альфреда Гічкока та “Основного інстинкту” Пола Верговена, коли детектив закохується у підозрювану.

Дія відбувається у південнокорейському місті Пусан, де педантичний детектив Хе-джін розслідує дивну смерть літнього чоловіка, у якого залишається красива молода вдова Со-рей.

Те, що головна героїня – китайська іммігрантка, додає ще один шар мовних та культурних непорозумінь. Підозри починають падати на неї, але Хе-джін вже занадто сильно перебуває під впливом її чар, щоби усвідомити це.

Це – одна з найкращих режисерських робіт року, в якій кожен кадр скомпонований для максимального ефекту. Нетривіальні композиції, плани зблизька та просторі міські та сільські краєвиди захоплюють глядача, але ніколи не відволікають від напруженої сюжетної лінії.

Можливо, Пак Чхан Ук і черпає натхнення у безсмертній класиці Гічкока, але він безперечно додає до жанру своїх впізнаваних штрихів.

15. Піноккіо (Guillermo Del Toro: Pinokio)

Автор фото, Netflix

Ви, мабуть, ніколи не бачили, як Піноккіо танцює для Муссоліні. Похмурий, зворушливий, але життєствердний варіант класичної казки про ляльку, яка стала хлопчиком, у виконанні Гільєрмо дель Торо має більше спільного з його “Лабіринтом Фавна” та “Формою води”, ніж знайома усім версія “Діснея”.

За допомогою яскравих, майстерно виготовлених ляльок і приголомшливій стоп-моушн-анімації він і його співрежисер Марк Густафсон створюють Джеппетто, чоловіка, чий маленький син загинув від бомби під час Першої світової війни.

Десятиліття потому, Джеппетто, який спився від горя, раптом вирізає з дерева Піноккіо, довгоносу істоту, сповнену радості, яка починає кликати Джеппетто татусем, а пізніше вирушає у потойбічний світ, де знайомиться з Берегинею і її сестрою Смертю (обидві ролі озвучила Тільда Свінтон).

Важко уявити більш тривожну версію відомої казки. У певний момент Піноккіо змушений виступати перед лідером фашистів – або кимось таким же знаменитим і багатим.

16. Тар (Tár)

Кейт Бланшетт грає Лідію Тар, всесвітньо визнану диригентку та композитора, яка стає першою в історії жінкою-диригентом Берлінського філармонічного оркестру.

Вона дає інтерв’ю, випускає книжки, викладає і на новій посаді приступає до репетицій симфонії № 5 Малера, а також піклується про свою партнерку – першу скрипку оркестру – і маленьку прийомну дочку. Але коли одна з її колишніх підопічних накладає на себе руки, бездоганна репутація Лідії опиняється під загрозою.

Важко уявити, що дві з половиною години розмов про класичну музику, спонсорство мистецтва та гендерну політику можуть бути такими напруженими і водночас захопливими.

17. Післязавтра (Aftersun)

Автор фото, BBC Film/BFI

Дебютна робота режисерки Шарлотти Веллс – це історія дорослішання та хвилююче зображення крихких стосунків між батьком і дочкою.

Пол Мескаль (“Нормальні люди”) зворушливий у ролі Калума, який розлучився з матір’ю своєї доньки і намагається зблизитися з 11-річною Софі, чию роль дуже природно виконала Френкі Коріо.

Вони вирушають у відпустку на дещо занедбаний турецький курорт, де купаються, сидять на пляжі та їдять морозиво. Софі вже достатньо доросла, щоб зрозуміти, що її батько – глибоко нещасливий, але все ще мала, щоб побачити причини цього.

Попри зростаючу напругу між головними героями, ця пронизлива, чуттєва драма немає ані сюжетного розвитку, ані приголомшливої розв’язки. Фільм нещодавно здобув нагороду Британської незалежної кінопремії як найкращий британський фільм.

18. Онода: 10 000 ночей у джунглях (Onoda: 10,000 Nights in The Jungle)

Лейтенант Онода Хіроо був японським військовим, який відмовився вірити, що Друга світова війна закінчилася в 1945 році. Разом із побратимами він продовжував вести партизанську кампанію на Філіппінах до 1974 року.

Цей тригодинний епос про виживання від режисера Артура Харарі передає приголомшливий масштаб і дивність цієї історії, заснованої на реальних подіях. Це також співчутливе дослідження особистості головного героя, якого в різні періоди життя зіграли Юя Ендо й Канджі Цуда.

Лейтенант зображений наївною й обманутою людиною, яка, однак, чіпляється за власний хибний світогляд попри очевидні докази протилежного.

19. Доктор Стрендж: у мультивсесвіті божевілля (Doctor Strange in the Multiverse of Madness)

Автор фото, Alamy

“Доктор Стрендж”, вочевидь, поступається у першості на найкращу науково-фантастичну феєрію року фільму “Все всюди й одразу”, але це не робить його менш розважальним і захопливим.

Цей найдивніший і найстрашніший з блокбастерів Marvel зняв режисер Сем Реймі, відомий трилогіями “Зловісні мерці” і “Людина павук” з Тобі Магвайром.

Реймі наповнює екран своєю любов’ю до класичних коміксів про супергероїв і фільмів жахів. Утім, фільм про летючих зомбі та зеленошерстих мінотаврів не позбавлений і серйозних роздумів – про сім’ю, віру та жертовність.

20. Корсаж (Corsage)

Холодна і жорстка гра Вікі Кріпс (“Фантомна нитка”) у ролі імператриці Єлизавети Баварської ідеально підходить для цієї розкішної історичної драми із зухвалими відсиланнями у сучасність.

Події розгортаються в 1877 році, коли Єлизаветі виповнюється 40, вона вже далеко не та популярна красуня, якою була у молоді роки, однак відмовляється це визнати.

Австрійська режисерка Марі Кройцер представляє свою героїню як незалежну жінку в епоху, ще дуже далеку від сучасності, але водночас поєднує її із нашими днями за допомогою саундтрека з поп-пісень.

Цей сміливий режисерський хід надає фільму динаміки і водночас відображає внутрішню боротьбу жінки, яка намагається втекти від обмежень соціальних очікувань та свого часу.

Сюжет кардинально відходить від історичних фактів і пропонує новий фінал – не обов’язково щасливий для самої Єлизавети, але такий, що відповідає її свавільній натурі та логіці цього сміливого фільму.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Десять найкращих фільмів 2020 року. На цей момент

Новий фільм режисера Спайка Лі – це пристрасний, динамічний і захопливий епос, що поєднує напружену драматичну історію з елементами гумору.

Четверо чорношкірих американців-ветеранів війни повертаються до В’єтнаму, щоб знайти тіло свого друга і залишену схованку золота. Лі пропонує глибокий погляд на історію США і расизм.

Критики відзначили гру всіх чотирьох акторів, але насамперед Делроя Ліндо, який цілком може отримати наступного “Оскара”. Ліндо майстерно виконав роль чоловіка, який страждає від спогадів про минуле і посттравматичного стресового розладу.

“П’ятеро однієї крові”, без сумніву, – одна з найкращих стрічок режисера, володаря “Оскарі” за видатні заслуги в кінематографі.

Історія Девіда Копперфілда (The Personal History of David Copperfield)

Автор фото, FilmNation Entertainment

Мабуть, однією з найбільших несправедливостей в кінематографі є той факт, що “Історія Девіда Копперфілда” залишилася непоміченою на цьогорічній церемонії Bafta.

Для режисера-сценариста стрічки Армандо Януччі (“Смерть Сталіна”), цей дотепний і оригінальний фільм є значним досягненням.

Фільм є однією з найкращих екранізацій класики англійської літератури, який, з одного боку, віддає шану чудовій прозі Дікенса, а з іншого – демонструє блискучі кінематографічні ефекти, як-от яскрава картинка, розщеплення екрану, титри, голос за кадром тощо.

І хоча Януччі відтворює суспільство вікторіанської Англії, фільм виглядає дуже сучасним, не в останню чергу завдяки й національній різноманітності акторів. Головну роль у стрічці виконав британський актор індійського походження Дев Патель (“Мільйонер із нетрів”).

Ніколи, мало коли, іноді, завжди (Never Rarely Sometimes Always)

Автор фото, BBC Films

Ця мелодраматична історія оповідає про 17-річну Отем (Сідні Фланіган), яка завагітніла, але вона мешкає у маленькому містечку в Пенсильванії, де аборти заборонені.

Разом із двоюрідною сестрою дівчина таємно вирушає до Нью-Йорка, щоби припинити вагітність. Стрічка сценаристки і режисерки Елізи Хітман є красномовною і водночас інтимною розповіддю про вибір і сумні та відчайдушні рішення, які іноді доводиться ухвалювати молодим жінкам заради свого майбутнього.

Емоції і настрій фільму великою мірою передає операторська робота: глибокий сум на обличчі Отем, нудьга її рідного міста у порівнянні з приголомшливим Нью-Йорком.

Фільм вражає своєю чесністю і емоційністю.

Полювання (The Hunt)

Автор фото, Alamy

Це суперечливий комедійний трилер про банду привілейованих лібералів. Одну з них грає Гілларі Свенк.

Вихід фільму було двічі перенесено минулого року після масових розстрілів у США і жорсткої критики президента Трампа.

Втім, коли стрічка Крейга Зобеля та Деймона Лінделофа нарешті з’явилася на екранах кінотеатрів цієї весни напередодні карантину, вона вразила глядачів захопливістю і непередбачуваністю сюжету.

Кінокритик Карін Джеймс назвала фільм “дотепною та уїдливою сатирою на політичний конфлікт в американському суспільстві”.

Бакурау (Bacurau)

Автор фото, Vitrine Filmes

Це, мабуть, один із найдивніших і найоригінальніших фільмів цього року, дія якого відбувається у віддаленому, глухому бразильському селищі, що має назву Бакурау.

Місцева громада, якою керує лікарка-пиячка (Сонія Брага), веде боротьбу з корумпованим політиком і намагається з’ясувати, чому Бакурау раптом зникло з усіх мап світу, як друкованих, так і в інтернеті.

Незабаром село захоплюють солдати, і фільм перетворюється на кривавий вестерн. Глядач може аналізувати підтекст сюжету і натяки на сучасних бразильських політиків або просто насолоджуватися захопливою жанровою мішаниною.

Роботу режисерів Клебера Мендонса Фільо та Джуліано Дорнеллі відзначено премією Каннського журі минулого року.

Асистентка (The Assistant)

Автор фото, Bleecker Street Media

Дія проникливої драми режисерки Кітті Грін відбувається в нью-йоркському офісі владного і безпринципного кіномагната. Нескладно вгадати, кого саме мають на увазі творці стрічки.

Сюжет фільму оповідає про один день із життя асистентки (Джулія Гарнер), яка гарує з ранку до ночі, відповідаючи на телефонні дзвінки, роздруковуючи сценарії, розпаковуючи пляшки з водою та прибираючи наслідки безпутного життя свого боса.

Уявіть більш реалістичну і менш гламурну версію “Диявол носить Прада”. І хоча головним лиходієм, без сумніву, є CEO компанії, чия схожість з Вайнштейном стає дедалі ближчою, фільм викриває й корпоративну культуру, сповнену сексизму і мовчазної співучасті.

У фільмі немає гучних промов або відвертої конфронтації героїв, але є напружене очікування того, чи постане головна героїня проти самодурства свого шефа.

Емма (Emma)

Автор фото, Focus Features

Чи потрібна світу ще одна екранізація роману Джейн Остін? Мабуть, ні, але ця чарівна, строката версія чудово доповнює попередні фільми.

Режисерка Отем де Вайльд не винаходить заново жанр історичної драми, зберігаючи її затишну, старомодну чарівність.

Акторці Ані Тейлор-Джой вдається передати не лише впевненість Емми, але й тепло та щирість своєї героїні. Джонні Флінн виконує роль чарівного містера Найтлі, у якого закохана Емма.

Роль надто турботливого батька Емми з гумором зіграв Білл Наї. Попередня кар’єра фотографа дозволила де Вайльд створити неймовірно красиву романтичну комедію.

Безкрайня ніч (The Vast of Night)

Автор фото, Amazon Studios

Чи стежать за нами прибульці? Чи ширяли вони в небі над Нью-Мексико у 1950-тих? Ця науково-фантастична містична драма, дія якої розгортається у провінційному містечку, ставить доволі банальні питання, але пропонує дуже незвичні відповіді на них.

Протягом одного вечора місцевий радіо ді-джей (Джейк Горовіц) і телефоністка (Сьєрра МакКормік) намагаються з’ясувати походження моторошних звуків, які виникають звідкись поблизу.

Фільм також висловлює декілька гострих коментарів щодо маргіналізації певних соціальних груп, але саме блискучі спецефекти роблять дебютну стрічку Ендрю Паттерсона такою приголомшливою.

Довгі безперевні кадри нічного міста, на тлі яких лунають кумедні діалоги, переконливо свідчать про те, що перед нами сходження нового кінематографічного таланту.

Художник і злодій (The Painter and the Thief)

Автор фото, Medieoperatorene

Коли злодія Карла Бертіл-Нордланда заарештовують, Барбора приходить до нього у в’язницю і просить намалювати його портрет.

Вона привласнює його образ так само, як він вкрав її мистецтво. Це стає початком непростої, але міцної дружби і стосунків, у які згодом опиняється втягнутим бойфренд Барбори, так само як і наркозалежність Карла.

Режисер Бенджамін Рі спостерігав за своїми героями кілька років, щоби створити цю багатогранну, зворушливу хроніку натхнення, провини і винахідництва.

Правдива історія банди Келлі (True History of The Kelly Gang)

Автор фото, Porchlight Films

Байопік Джастіна Курзеля про горезвісного австралійського бушрейнджера і грабіжника XIX століття Неда Келлі, аж ніяк не вписується у жанр історичної драми.

Фільм, заснований на романі Пітера Кері, радше нагадує кислотне панк-відео, аніж історичну хроніку: драматичні краєвиди колоніальної Австралії, корупція, розпуста, насильство.

Виживати в цьому брутальному світі Келлі (Джордж Маккей) вчиться у своєї жорсткої матері (Ессі Девіс), відчайдушного бандита (Рассел Кроу), безпринципного поліцейського (Чарлі Ханнам) та аморального англійського чиновника (Ніколас Хоулт).

Під впливом таких вихователів нескладно стати лідером однієї з найжорстокіших банд в історії.

Келлі Джастіна Курзеля є більш несамовитим та страшним, ніж всі попередні кінообрази бандита, однак він також викликає і найбільше співчуття.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.