Українські прислів’я та приказки про природу та її явища

Українські народні приказки та прислів’я про природу – продукт усної народної творчості українців, явище народної культури. Природа – наша мати. Здавна наші предки дуже обожнювали природу і любили її, складали про неї пісні, приказки та прислів’я. Уся ця народна мудрість дожила до нашого часу. Ми зібрали для вас збірку приказок про природу, а також пропонуємо бонус – безкоштовно завантажити книгу “Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини” – детальніше у цій статті.

• Природа одному мати, другому — мачуха.
• Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
• На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
• Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
• Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
• Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
• Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
• Як небесна височина, так морська глибина.
• За рідною землею і в небі скучно.
• Високі гори мають глибокі доли.
• Де високі гори, там глибокі доли.
• Нема гори без долини.
• З гори не треба пхати — само піде.
• Гора з горою не сходиться.
• Гора народила мишу.
• З гори вскач, а на гору хоч плач.
• І за горами люди живуть.
• Поле має вуха, а ліс очі.
• Поле бачить, а ліс чує.
• Дай полю гною – дасть хліба вволю.
• Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
• Там того поля на заячий скік.
• Хто полю годить, тому жито родить.
• Як листя жовтіє, то поле смутніє.
• Пора до двора: сходить місяць і зоря.
• Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.
• Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
• З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
• Зорі з неба здіймає.
• Тільки зірок з неба не знімає.
• Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.
• Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.
• Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.
• Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
• Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
• Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.
• Місяць — козацьке сонце.
• Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.
• Молодий місяць не всю ніч світить.
• Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.
• Після дощу і сонце засяє.
• Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.
• Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.
• Зимове сонце, як удовине серце.
• Блисне сонце і в наше віконце.
• Засвітить сонце і в наше віконце.
• Взимку сонце крізь плач сміється.
• Весняне сонце, як дівчини серце.
• Доки сонце зійде, роса очі виїсть.
• Досить одного сонця на небі.
• Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.
• І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.
• І на сонці є плями.
• Не маю ні від сонця, ні від місяця.
• Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.
• Після дощу сонце засяє.
• Сонце — батько, місяць — вітчим.
• Сонце блисне — мочар висхне.
• Сонце – Бог, небо – не Бог.
• Сонечко в дорозі не спіткнеться.
• Сонце блищить, а мороз тріщить.
• Сонце іде на літо, а зима на мороз.
• Сонце на всіх однаково світить.
• Сонце світить на добрих і злих.
• Сонця в мішок не зловиш.
• Сонця решетом не вхопиш.
• Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.
• Світить, та не гріє.
• Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
• Від своєї тіні не сховаєшся.
• І найменший волос свою тінь кидає.
• Нема тіні без світла.
• Темно, хоч падай.
• Темно, хоч очі виколи.
• Темно, хоч татарву веди.
• Темно в хаті, як у горобину ніч.
• Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.
• Глибока вода тихо пливе.
• Тихо, хоч мак сій.
• Від великої води надійся шкоди.
• Сильна вода греблю рве.
• Вода в решеті не встоїться.
• Вода в одного бере, а другому дає.
• На воді млин стоїть, та од води погибає.
• Водою воду не загатиш.
• Вчорашньої води не доженеш.
• В глибокій воді — велика риба.
• Глибока вода не каламутиться.
• Де вода, там і біда.
• З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.
• Мала вода — великий шум.
• Не в кожній воді мило розпуститься.
• Не скрізь там вода, куди хилиться верба.
• Прийшло з води, пішло з водою.
• Тяжко плисти проти води.
• Стояча вода — калюжа.
• Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить.
• Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.
• Мала крапля великий камінь продовбає.
• Аби вода, а жаби будуть.
• Аби болото, а чорти найдуться.
• Аби болото, а жаби будуть.
• В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.
• В тихому болоті чорти водяться.
• Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.
• Кому болото, а кому злото.
• Ліпше своє болото, як чуже золото.
• Кожна жаба своє болото хвалить.
• Хто обкидає болотом інших, у того руки брудні.
• Море — рибальське поле.
• В морі тому води багато, що її ніхто не п’є.
• Жди з моря погоди, то роса очі виїсть.
• Ложкою моря не вичерпаєш.
• Не море топить кораблі, а вітер.
• Ночвами моря не переплисти.
• По морі плавав, а води не бачив.
• Роздайся, море, тріска пливе.
• Сім літ морячив і моря не бачив.
• Хвали море, а держися землі.
• Море перепливти — не поле перейти.
• Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
• Хто переплив море, той знає горе.
• Всі ріки до моря ведуть.
• Глибока річка, як думка, йде спокійно.
• Добре річці з потоками.
• Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
• Від вогню і камінь трісне.
• Без вогню пече.
• В вогонь за ним пішов би.
• Вогонь вогнем не загасиш.
• Вогонь — біда, і вода — біда, а без вогню і без води ще більша біда.
• Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.
• Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.
• Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.
• Вогонь — то брат води.
• Вогонь – цар, а водиця – цариця.
• Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому дає.
• Вогонь з водою ніколи не погодиш.
• Вогонь палить, вода студить.
• Вода з вогнем не товариші.
• З вогнем не жартуй.
• З водою та вогнем не грайся.
• З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи.
• Вогонь — більший ворог, як вода.
• В сіні вогню не сховаєш.
• Вогонь кочерги не боїться.
• В ополонці вогонь не страшний.
• Вогню в шапці не гасять.
• Гаси вогонь, поки не розгорівся.
• З вогню та в полум’я.
• У вогні залізо сталиться.
• Вогню в полі далеко не занесеш.
• Де руки гріть, там треба і вогню.
• З одного поліна вогню не розломиш.
• З сухого дерева добре вогонь класти.
• Кого не пече, той не відсувається.
• Кого не пече, тому не гаряче.
• Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе.
• Мокрого поліна вогонь не лиже.
• На вогонь дров не наберешся, а на піт — сорочок.
• На старому вогнищі добре вогонь розкладати.
• Ні вогню, ні полум’я — тільки дим.
• Проти вогню і камінь лютує.
• Кого не пече, той не відсувається.
• Кого не пече, тому не гаряче.
• Багато диму — мало тепла.
• Нема диму без вогню.
• Де дим, там і вогонь.
• Де вогню нема, там не куриться.
• Головня мала, а диму повна хата.
• Багато диму — малий вогонь.
• Тікав від диму та впав у вогонь.
• Під попелом жару не знати.
• Із малої іскри великий вогонь буває.
• І лід дасть іскру, як дуже потерти.
• І найменша іскорка зродить най¬більший вогонь.
• І в попелі іскра буває.
• Не кидай іскри в солому: і сама згорить, і село спалить.
• Без підпалу і дрова не горять.
• Біля сухого дерева й сире горить.
• Криве дерево горить так, як пряме.
• Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять.
• Коли дрова горять, тоді й кашу вари.
• Що горить, то не мерзне.
• Що має згоріти, то не потоне.
• Що не горить, того не треба гасити.
• Не горить, а тліє.
• Така погода, що хто вмер, той каятиметься.
• Тиха погода, хоч мак сій.
• Буде погода: насподі болото, а зверху вода.
• Буде погода, як не потече зверху вода.
• В часи погоди бійся великої води.
• В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.
• Після дощу буває ясна погода.
• По бурі приходить гарна погода.
• Погода — всім вигода, а сльота — всім гризота.
• Погода: один день блисне, а сім день кисне.
• Погода робить сіно, а час – гроші.
• Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
• Сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.
• Буря і дуба звалить.
• Блискавка блисне — й камінь трісне.
• Буря в склянці води.
• Чим більша буря, тим скоріш проходить.
• Багато грому — мало дощу.
• Грім б’є у високе дерево.
• Грім такий, що хоч тури гони, то не почують.
• Грім гучний, а дощик малий.
• Де грім гуде, там мокне хтось.
• Доки грім не гримне, баба не перехреститься.
• До першого грому земля не розмерзається.
• Звідки не візьми – грім серед ясного неба.
• І в погоду часом грім ударить.
• Вітер надворі — радість і горе.
• Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє.
• Вітер подме — і сліди замете.
• Вітер не дме, то й очерет не шумить.
• Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
• Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
• З вітром прийшло, за вітром і пішло.
• Кожний вітер по-своєму дме.
• Як вітер не дме, то й листя не шелестить.
• Південний вітер – бідний батько.
• Посієш вітер – пожнеш бурю.
• Тепер уже не тим вітром повіяло.
• Хто вітрові служить, тому димом платять.
• Натягай вітрила, поки вітер віє.
• Не всякі сліди вітер піском заносить.
• Вітер у кишенях свище.
• Вітер у голові.
• Вітра в полі доганяти.
• Шукай вітра в полі.
• Куди вітер, туди й він.
• Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться.
• Мені все вітер в очі – як вдень, так і вночі.
• Валиться з ніг від самого вітру.
• Верхове галуззя вітри ломлять.
• Дощ упору — золото.
• Від дощу — не у воду, від вогню — не в полум’я.
• Від дощу під борону не сховаєшся.
• Від дощу втік, а під ринву сховався.
• З-під ринви та на дощ.
• Дощ іде – гриби будуть.
• Дощ у жнива — як п’яте колесо до воза.
• Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.
• Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.
• Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть.
• Із стріх не капає, коли дощ не падає.
• Коробом сонце, ситом дощ.
• Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
• На дощі змокнеш і в плащі.
• Чоловік – не глина, а дощ – не дубина, не розмочить і не поб’є.
• Весною відро води – ложка болота, восени ложка води – відро болота.
• Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота.
• Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.
• Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
• Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.
• Як сіно косять, то дощів не про¬сять – самі йдуть.
• Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.
• Там такі дощі перуть, що аж клекотить.
• Нехай іде дощ, наловим риби — буде борщ.
• Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.
• Вміє поміж дощ ходити.
• Не все дощ іде, як гримить.
• Без хмари дощ не приходить.
• З великої хмари малий дощ.
• Не кожна хмара приносить дощ.
• Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться.
• Зібралися тучки в кучки.
• Бачить лиска, відкіль блиска, хвостом має, хмари не розмає.
• Град аж стогне в хмарі.
• Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
• До завірюхи треба кожуха.
• Це не те, що мете, а те, що віє.
• Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
• Така благодать, що й світа божого не видать.
• Мороз, аж іскри сиплються.
• Мороз і залізо рве та на льоту птицю б’є.
• Мороз не велик, та стоять не велить.
• Мороз — не свій брат.
• Мороз пішов поза шкірою.
• Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
• Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.
• Хто на морозі не бував, той і лнха не видав.
• Уночі тріщить, а вдень плющить.
• Багато снігу в році — багато хліба в тоці.
• Нема снігу — нема сліду.
• Сніг сипле мов з рукава.
• Снігу надме — хліба прибуде, вода розіллється — сіна набереться.
• Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.
• Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.
• Ще і в мишачу нірку навіє снігу.
• Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
• Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане.
• В ноги пече, а з носа тече.
• Пар костей не ломить.
• Зимове тепло, як мачушине добро.
• Де тепло, там і добро.
• Так тепло, як циганові під ятером.
• Тепло, як у вусі.
• В зимовий холод кожний молод.
• Ні холодно, ні душно, як на святках у сіряках.
• Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би.
• Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.
• Холодно, хоч собак ганяй.
• Холод – не брат.
• Холод не терпить голоду.
• Що за холод, як козак молод.
• В ліс не з’їздиш, то й на печі замерзнеш.
• Казала баба: «Я на марець виставлю палець»,— та й у березні замерзла.
• Мерзлякуватому й на печі холодно.
• Обмок, як вовк, обкис, як лис, обмерз, як пес,— та все задурно.
• Хто змок, той води не боїться.
• Дрижаків наївся.
• Краще почервоніти, як посиніти.
• Кожух лежить, а дурень дрижить.
• На кожусі лежав, від холоду дрижав.
• Велике дерево поволі росте.
• Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.
• Ліс сам себе чистить.
• Не привик ліс до наших коліс.
• Слухай, діброво, що ліс говорить.
• Під лісом живе, а соломою топить.
• Що в лісі родиться, то в дворі згодиться.
• Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.
• Вітер ламає найбільше дерево.
• Від одного удару дерево не падає.
• Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай.
• Дерево падає, куди хилиться.
• Дерево криве, та яблука солодкі.
• Одно дерево — то ще не ліс.
• Криве дерево, але рівно горить.
• Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.
• Пізнати дерево по його плоду.
• Сади деревину — будеш їсти садовину.
• Де коріння, там і дерево.
• Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.
• Де верба, там і вода.
• Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.
• Аби дубки, а берізки будуть.
• Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.
• Дуб ламається, а лозина нагинається.
• За одним разом дуба не зрубаєш.
• І великий дуб від малої сокири падає.
• Кожний дубок хвалить свій чубок.
• Не вибереш дубинки без кривинки.
• Смола до дуба не пристане.
• Осика груш не родить.
• Осика сама собі дме, сама горить, сама собі й воду носить.
• Де дуби, там і гриби.
• Де один грибок, там цілий вінок.
• Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.
• І гриба знайти треба мати щастя.
• Коли грибно, то і хлібно.
• Назвався грибом — лізь у кошик.
• Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш.
• Не тепер по гриби ходити, але восени, як будуть родити.
• Про гриб не згиб.
• З’явилися опеньки — літо закінчилося.

– Культурно-історичний, просвітницький портал “Спадщина Предків”

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

Районний сектор Головного управління ДСНС

Запам’ятайте! Ніяке хлібне поле не коштує людського життя. Не намагайтеся гасити його поодинці. Перш, ніж гасити, оцініть свої сили.

Джерелами загоряння можуть стати:

– непогашені недокурки, багаття;

– іскри від високовольтних проводів, що обірвалися;

– несправні іскрогасники і глушителі автомобілів, мотоциклів і тракторів.

1. Негайно відправте кого-небудь у найближчий населений пункт за допомогою, викличте оперативно-рятувальну службу і самі постарайтеся, визначивши напрямок вітру, локалізувати пожежу. Дозрілий хліб горить дуже швидко, перекидаючись з колоска на колосок, тому спробуйте косою, ціпком або ногами збити колосся на землю на шляху вогню, утворивши смугу шириною 2 – 3 м, не допускаючи поширення вогню по верху.

2. Збивайте вогонь гілками, мокрим одягом, не давайте йому розгоратися. Використовуйте принесені лопату, викопуючи уздовж крайки вогню землю суцільною смугою висотою 6-8 сантиметрів, шириною 40-60 сантиметрів. Згрібайте на шляху вогню солому, залишаючи очищену смугу шириною не менш 0,5 метра.

3. За допомогою людей і техніки постарайтеся перепинити шлях вогню, виривши канаву або провівши борозну на його шляху. Не намагайтеся самостійно гасити пожежу зустрічним вогнем – надайте це пожежникам, тому що при невдалій спробі ви ризикуєте виявитися у вогняній пастці. Якщо у вогнищі пожежі опинилася сільськогосподарська техніка, відійдіть подалі, щоб не постраждати від вибуху баків з пальним.