Хто штик точив

Вірш «Бородино»
Михайло Лермонтов

— Скажіть-но, дядьку, чи не даром
Москву, що спалена пожаром,
Французам віддано?
Були ж бо сутички криваві!
І недаремно лине слава
Та пам’ятає вся держава
Бій під Бородино!

— Були в наш час свої герої —
Не порівняти із тобою:
Богатирі — не ви!
Недобра випала їм доля,
Бо мало хто вернувся з поля…
Не будь на те Господня воля,
Не віддали б Москви.

Ми довго мовчки відступали.
Було нам прикро, бою ждали.
Бурчали вояки:
“Ми що ж, на зимові квартири?
Не сміють, мабуть, командири
Чужі спанахати мундири
Об наші об штики?”

І от знайшли велике поле —
Є розгулятись де на волі!
І там звели редут.
Але були напоготові!
Ледь заблищало вранці знову
Й осяяло лісні покрови —
А вже й французи тут.

Я зарядив гармату туго
Й гадаю: почастую друга!
Ось, брате! На, мусью!
Ласкаво просимо до бою,
А ми вже рушимо стіною,
Постоїмо ми головою
За землю за свою!

Два дні стріляли ми з-за шанців.
Що користі з такого танцю?
День третій ждали ми.
Повсюди чулися розмови:
“Пора картечі дати слово!”
Й от грізне поле битви знову
Накрили крила тьми.

Я при гарматі ліг спочити,
І чулось аж до передсвіту,
Як десь радів француз.
Та наш мовчав бівак відкритий:
Хто ківер чистив, весь побитий,
Хто штик точив, при цім сердито
Бурчав, кусав свій вус.

Ще денне не зійшло світило,
А все навколо зашуміло,
За строєм блиснув стрій…
Полковник наш був справжнім хватом:
Слуга царю та Бог солдатам…
Жаль, тяжко вражений булатом
Спить у землі сирій.

Й гукнув він, ведучи бровами:
“Чи, хлопці, не Москва за нами?
Помрім же в битві цій,
Як наші браття помирали!”
І ми померти обіцяли,
І клятву ту страшну тримали
Ми в Бородинський бій.

Що був за день! Крізь дим та порох
На нас, мов хмари, рушив ворог,
І все на наш редут.
Улани з різними значками,
Драгуни з кінськими хвостами —
Всі промайнули перед нами,
Всі побували тут!

Таких боїв нема вже нині.
Літали прапори, мов тіні,
Вогонь і дим навкіл,
Лунав булат, картеч свистіла,
Штиком колоти вже несила,
Й лет ядер зупиняла ціла
Гора кривавих тіл.

В той день зазнав француз чимало,
Що означа наш бій удалий,
Бій рукопашний. Там
Земля двигтіла, в січі лютій
Перемішались коні й люди,
Й гарматних залпів грім усюди
Суцільним став виттям…

Смеркало. Кожен був готовий
До бою стати зранку знову
Та битись, поки б зміг…
Та затріщали барабани —
І відступили бусурмани.
Й ми рахувати стали рани
Й товаришів своїх…

Були в наш час свої герої —
Відважні та міцні собою:
Богатирі — не ви.
Недобра випала їм доля,
Бо мало хто вернувся з поля.
Коли б на те не Божа воля,
Не віддали б Москви!”

Поетичний переклад: Василь Чумак

Аналіз вірша «Бородино» Михайла Лермонтова

Вірш «Бородино» Михайла Лермонтова присвячений славетній Бородінській битві, що ознаменувала собою війну наполеонівської Франції та Російської імперії в 1812 році. Ця битва стала не тільки однією з найбільших за всю кампанію Наполеона в Росії, а й загалом найбільш кривавою в історії Наполеонівських воєн, що тривали довге десятиліття. В літературі ця подія однозначно асоціюється лише з віршем Лермонтова, що повноцінно висвітлив доблесть та відвагу тих, хто боровся тоді за свою Батьківщину.

Важливо зазначити, що письменник не описує битву з точки зору умовного спостерігача, а робить головним ліричним героєм безпосереднього учасника подій, що б’ється пліч-о-пліч зі своїми товаришами по зброї. Це робить весь сюжет дуже емоційно-піднесеним та експресивним. Саме таким чином письменник намагається показати весь жах та страх, що оволодівали полем бою й також ту неймовірну хоробрість та відвагу людей, що не жаліли себе та боролись до останнього.

Але відвага солдат не є головною ідеєю, хоч і заслужила багато уваги. Перш за все письменник змальовує ціле покоління людей, що своєю мужність та відвагою здолали «ворога людства» – Наполеона І, який приніс чимало страждань Європі. Саме ті люди, що зупинили наступ імператора Франції на Москву, увійшли в історію й залишаться там на віки. В свою чергу письменник різко засуджує сучасне покоління, яке, на його думку, не здатне на такий подвиг.

“Бородіно” – вірш поета Михайла Юрійовича Лермонтова. Було написано на початку 1830-х років. Опубліковано у журналі «Сучасник» у 1837 році. Присвячено Бородінській битві 7 вересня 1812 року, в якій російська армія боролася проти французького наполеонівського війська.

Коли хочеться читати завжди і будь-де, можна завантажити книги на нашому сайті. У нас є різні книги, як поеми, романи, вірші, детективи, фентезі. А щоб більше дізнатись про історію, можна ознайомитись з анотацією, стислим переказом, а також відгуками вже прочитавших її людей.

Можна завантажити книгу, або слухати аудіо книгу / аудіокнигу (mp3). Щоб скачати книгу «Бородино» Михайла Лермонтова українською мовою повністю безкоштовно, без реєстрації та смс на електронну книгу, на телефон з ОС Андроїд (android), айфон, ПК (комп’ютер), айпад, треба вибрати один з форматів: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб).

В кожний літературний твір автор вкладає ідею, талант та власний стиль. А тому у нас ви знайдете під кожною книгою найцікавіші цитати, рецензії, короткий зміст. Все це допоможе вам обирати таку літературу, від якої ви отримаєте максимальне задоволення і користь.

Михайло Лермонтов
Бородино

— Скажіть-но, дядьку, чи не даром
Москву, що спалена пожаром,
Французам віддано?
Були ж бо сутички криваві!
І недаремно лине слава
Та пам’ятає вся держава
Бій під Бородино!

— Були в наш час свої герої —
Не порівняти із тобою:
Богатирі — не ви!
Недобра випала їм доля,
Бо мало хто вернувся з поля…
Не будь на те Господня воля,
Не віддали б Москви.

Ми довго мовчки відступали.
Було нам прикро, бою ждали.
Бурчали вояки:
«Ми що ж, на зимові квартири?
Не сміють, мабуть, командири
Чужі спанахати мундири
Об наші об штики?»

І от знайшли велике поле —
Є розгулятись де на волі!
І там звели редут.
Але були напоготові!
Ледь заблищало вранці знову
Й осяяло лісні покрови —
А вже й французи тут.

Я зарядив гармату туго
Й гадаю: почастую друга!
Ось, брате! На, мусью!
Ласкаво просимо до бою,
А ми вже рушимо стіною,
Постоїмо ми головою
За землю за свою!

Два дні стріляли ми з-за шанців.
Що користі з такого танцю?
День третій ждали ми.
Повсюди чулися розмови:
«Пора картечі дати слово!»
Й от грізне поле битви знову
Накрили крила тьми.

Я при гарматі ліг спочити,
І чулось аж до передсвіту,
Як десь радів француз.
Та наш мовчав бівак відкритий:
Хто ківер чистив, весь побитий,
Хто штик точив, при цім сердито
Бурчав, кусав свій вус.

Ще денне не зійшло світило,
А все навколо зашуміло,
За строєм блиснув стрій…
Полковник наш був справжнім хватом:
Слуга царю та Бог солдатам…
Жаль, тяжко вражений булатом
Спить у землі сирій.

Й гукнув він, ведучи бровами:
«Чи, хлопці, не Москва за нами?
Помрім же в битві цій,
Як наші браття помирали!»
І ми померти обіцяли,
І клятву ту страшну тримали
Ми в Бородинський бій.

Що був за день! Крізь дим та порох
На нас, мов хмари, рушив ворог,
І все на наш редут.
Улани з різними значками,
Драгуни з кінськими хвостами —
Всі промайнули перед нами,
Всі побували тут!

Таких боїв нема вже нині.
Літали прапори, мов тіні,
Вогонь і дим навкіл,
Лунав булат, картеч свистіла,
Штиком колоти вже несила,
Й лет ядер зупиняла ціла
Гора кривавих тіл.

В той день зазнав француз чимало,
Що означа наш бій удалий,
Бій рукопашний. Там
Земля двигтіла, в січі лютій
Перемішались коні й люди,
Й гарматних залпів грім усюди
Суцільним став виттям…

Смеркало. Кожен був готовий
До бою стати зранку знову
Та битись, поки б зміг…
Та затріщали барабани —
І відступили бусурмани.
Й ми рахувати стали рани
Й товаришів своїх…

Були в наш час свої герої —
Відважні та міцні собою:
Богатирі — не ви.
Недобра випала їм доля,
Бо мало хто вернувся з поля.
Коли б на те не Божа воля,
Не віддали б Москви!»

Василь Чумак

Михаил Лермонтов
Бородино

«Скажи-ка, дядя, ведь недаром
Москва, спаленная пожаром,
Французу отдана?
Ведь были ж схватки боевые,
Да, говорят, еще какие!
Недаром помнит вся Россия
Про день Бородина!»

«Да, были люди в наше время,
Не то, что нынешнее племя:
Богатыри — не вы!
Плохая им досталась доля:
Не многие вернулись с поля…
Не будь на то господня воля,
Не отдали б Москвы!

Мы долго молча отступали.
Досадно было, боя ждали,
Ворчали старики:
«Что ж мы? на зимние квартиры?
Не смеют, что ли, командиры
Чужие изорвать мундиры
О русские штыки?»

И вот нашли большое поле:
Есть разгуляться где на воле!
Построили редут.
У наших ушки на макушке!
Чуть утро осветило пушки
И леса синие верхушки —
Французы тут как тут.

Забил заряд я в пушку туго
И думал: угощу я друга!
Постой-ка, брат мусью!
Что тут хитрить, пожалуй к бою;
Уж мы пойдем ломить стеною,
Уж постоим мы головою
За родину свою!

Два дня мы были в перестрелке.
Что толку в этакой безделке?
Мы ждали третий день.
Повсюду стали слышны речи:
«Пора добраться до картечи!»
И вот на поле грозной сечи
Ночная пала тень.

Прилег вздремнуть я у лафета,
И слышно было до рассвета,
Как ликовал француз.
Но тих был наш бивак открытый:
Кто кивер чистил весь избитый,
Кто штык точил, ворча сердито,
Кусая длинный ус.

И только небо засветилось,
Всё шумно вдруг зашевелилось,
Сверкнул за строем строй.
Полковник наш рожден был хватом:
Слуга царю, отец солдатам…
Да, жаль его: сражен булатом,
Он спит в земле сырой.

И молвил он, сверкнув очами:
«Ребята! не Москва ль за нами?
Умремте ж под Москвой,
Как наши братья умирали!»
И умереть мы обещали,
И клятву верности сдержали
Мы в Бородинский бой.

Ну ж был денек! Сквозь дым летучий
Французы двинулись, как тучи,
И всё на наш редут.
Уланы с пестрыми значками,
Драгуны с конскими хвостами,
Все промелькнули перед нами,
Все побывали тут.

Вам не видать таких сражений.
Носились знамена́, как тени,
В дыму огонь блестел,
Звучал булат, картечь визжала,
Рука бойцов колоть устала,
И ядрам пролетать мешала
Гора кровавых тел.

Изведал враг в тот день немало,
Что значит русский бой удалый,
Наш рукопашный бой.
Земля тряслась — как наши груди;
Смешались в кучу кони, люди,
И залпы тысячи орудий
Слились в протяжный вой…

Вот смерклось. Были все готовы
Заутра бой затеять новый
И до конца стоять…
Вот затрещали барабаны —
И отступили бусурманы.
Тогда считать мы стали раны,
Товарищей считать.

Да, были люди в наше время,
Могучее, лихое племя:
Богатыри — не вы.
Плохая им досталась доля:
Не многие вернулись с поля.
Когда б на то не божья воля,
Не отдали б Москвы!»

Related Post

Скільки коштує найдорожча картина ПікассоСкільки коштує найдорожча картина Пікассо

Картину Пікассо продали на аукціоні майже за $140 мільйонів Картину іспанського художника Пабло Пікассо на аукціоні Sotheby's продали за 139 мільйонів доларів – це друга найвища ціна, яку будь-коли заплатили

У чому перетинаються діагоналі трапеціїУ чому перетинаються діагоналі трапеції

Точка перетину діагоналей трапеції і середини основ лежать на одній прямій. Точка перетину діагоналей є центром симетрії паралелограма. Будь-яка пряма, яка проходить через центр паралелограма поділяє його площу навпіл. В

Як підвищити молоко у кози після окотуЯк підвищити молоко у кози після окоту

Зміст:1 У кози після окоту немає молока: причини1.1 Вагітність кіз1.2 Окіт кіз1.3 Причини відсутності молока у кози після окоту1.4 Як правильно раздоить козу після пологів1.5 Правильний запуск кози перед пологами1.6