Що означає слово кряж

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

кряж

КРЯЖ, а, ч.

1. Пасмо невисоких гір, горбів; гірська гряда. А. Д. Архангельський (1947) розглядав Донецький кряж і Дніпровське-Донецьку западину як геосинклінальний прогин, що виник у девонському періоді (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 3); // Гірський хребет. Перед ними знову вставала панорама гір, нижчі і вищі кряжі (Гончар, III, 1959, 112); // рідко. Пагорб, узвишшя. Нижній давно зник, і за крутими лісистими кряжами берега.. лисніли його.. церкви (Епік, Тв., 1958, 257).

2. перев. мн., діал. Крижі (у 1, 2 знач.). Ще в наймах почала вона боятись холоду. в кряжах заболіло, а там колючки в грудях поробилися (Григ., Вибр., 1959, 146); Шарапа.. навідліт стьобнув вороного.. віжками впоперек кряжа (Ле, Ю. Кудря, 1956, 82).

3. діал. Кругляк (у 1 знач.). Близнята спритно вклали на сани кленові кряжі (Стельмах, І, 1962, 73).

Кряж, жа, м.

1) Спинной хребетъ. Чуб. VII. 575.

2) Холмъ. Мнж. 4. З’їхавши на високий кряж, озирнувся Кирило Тур. К. ЧР. 158. Давно вже на його грудях лежить широкий кряж сирої землі. Стор. І. 228.

3) Деревянный отрубокъ цилиндрической формы. Чуб. VII. 575. Вас. 184.

Що означає слово кряж

Кислоокий , -а, -е. Съ гноящимися глазами. Був тонкий, сухий, високий і гунявий й кислоокий. Сніп. 135.

Кільце , -ця, с. 1) Кругъ, кружекъ. Ой у місці в крайній хаті кільцем танець ходить. Гатц. 296. 2) Кольцо вообще, за исключеніемъ носимаго на пальцѣ. Ведмідь здоровий, та кільце в носі. Ном. № 4228. Хто старцям милостину подавав, то все перед ним і лежить: чи шматок хліба, чи кільце ковбаски. ЗОЮР. І. 306. 3) Звено. Біда за біду чепляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164.

Мала́й , -лая, м. 1) Хлѣбъ изъ, кукурузы, гороху или проса. Kolb. І. 51. Малаю, малаю, я тебе за хліб не маю. Ном. № 14115. Иногда — вообще плохо выпеченный хлѣбъ, вязкій. 2) Раст. Просо, Panicum miliaceum. ЗЮЗО. І. 130.

Обурювати , -рюю, -єш, сов. в. обурити , -рю, -риш, гл. 1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31. 2) Возмутить, возбудить негодованіе.

Престіл , -толу, м. 1) Престолъ, тронъ. Шух. І. 39. Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі. Ном. № 214. Поскидав потужних з престолів. Єв. Л. І. 52. 2) Престолъ въ церкви, въ олтарѣ. Привів її під церковку: «тепер ти моя». Вона йому відповіла: «неправда твоя». Привів її до престолу: «тепер ти моя». Вона йому відказала: «неправда твоя». Чуб. V. 204.

Сіро́ма , -ми, м. 1) Бѣднякъ, горемыка. Чи ж на горе, на біду сірома вродився. Чуб. V. 954. 2) соб. Бѣдняки, горемыки.

Шквиря , -рі, ж. Снѣгъ съ вѣтромъ. Харьк. У полі така шквиря, що й їхати не можно, не то йти. Волч. у. Ось як воно співається. Не так як ти, мов коза в шквирю. О. 1862. II. 35. Під дощ, під сніг, під шквирю. Мкр. Г. 51.