Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 травня 2017 🕒 14 хвилин 👀 25712 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за глодом
• Рослина глід – опис
• Посадка глоду у відкритий ґрунт
  • Коли садити глід
  • Як садити глід
  • Як виростити глід
  • Пересадка глоду
  • Шкідники і хвороби глоду
  • Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)
  • Глід м’якуватий (Crataegus submollis)
  • Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)
  • Глід острожний (Crataegus crus-galli)
  • Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)
  • Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)
  • Корисні властивості глоду
  • Глід – протипокази
  • Коментарі

  Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років.

  Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

  Посадка й догляд за глодом

  • Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: навесні або на початку літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.
  • Полив: у звичайний сезон досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра на дорослий кущ. У посуху слід поливати частіше.
  • Підживлення: один раз за сезон, перед цвітінням, у ґрунт уносять розчин коров’яку (1:10).
  • Обрізування: навесні, в санітарних цілях і для надання форми кроні.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням, відсадками та живцями.
  • Шкідники: зелена яблунева попелиця, комоподібні яблуневі щитівки, трояндові листовійки та білани.
  • Хвороби: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості.
  • Властивості: деякі види глоду мають цілющі властивості.

  Рослина глід – опис

  Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору. Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім.

  Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим. Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

  Білі, рожеві або червоні квіти глоду діаметром 1-2 см із п’ятьма пелюстками утворюють складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Іноді вони багатоквіткові, але у деяких видів квітки поодинокі або зібрані в букет по 2-3 штуки. Квітки містять диметиламін, котрий надає їм запах гниючої риби. Починається цвітіння глоду навесні або на початку літа.

  Плоди глоду – кулясті, грушоподібні або витягнуті дрібні яблучка розміром від 5 мм до 4 см. Усередині плодів зріє кілька великих тригранних кісточок. Забарвлення плодів залежить від виду та сорту рослини: вони можуть бути червоними, яскраво-помаранчевими, помаранчево-жовтими і майже чорними. Дозрівають плоди у вересні або жовтні. Максимального плодоношення глід досягає до 10 років.

  Ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за глодом у відкритому ґрунті: коли і як садити рослину, як і коли цвіте глід, як захистити його від хвороб і шкідників, коли можна пересаджувати глід, які види глоду можна вирощувати в культурі, в чому користь глоду і кому він може нашкодити.

  Посадка глоду у відкритий ґрунт

  Коли садити глід

  На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща.

  Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем.

  Як садити глід

  Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна.

  Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть.

  Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки. Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см.

  Догляд за глодом у саду

  Як виростити глід

  Догляд за глодом складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту й прополювання бур’янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та заходах щодо захисту рослини від хвороб і шкідників. Дуже важливо стежити за загальним станом глоду та своєчасно обрізати хворі, засихаючі, загущуючі та конкуруючі гілки й пагони.

  Якщо ви хочете надати кроні деревця певних обрисів, потрібно буде проводити формуюче обрізування, і краще його робити навесні, як і санітарне прочищення. Зручніше ростити глід у формі куща, для чого йому залишають 5-6 скелетних гілок, підтримуючи їх висоту за допомогою обрізування на рівні 2-2,5 м. На саджанцях живоплоту перші кілька років пагони обрізають на половину річного приросту, а потім підтримують висоту кущів у межах 50-70 см.

  Що стосується зволоження ґрунту, то в звичайне літо глоду досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра води на дорослий кущ. Якщо ж літо видасться спекотним, то поливання можна зробити й більш частими. Після зволоження слід розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 10-15 см. Восени глід обкопують по периметру крони на глибину штиха лопати.

  Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров’яку (1 частину коров’ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

  Пересадка глоду

  Якщо у вас виникла необхідність пересадити глід у саду, то потрібно заздалегідь підготувати для нього нову яму, а тільки потім братися до пересадки. Коли краще пересадити глід? Якомога раніше, оскільки до 5 років у нього вже формується довгий і потужний корінь.

  Підготуйте для глоду поживну ґрунтосуміш. Обкопавши кущ по проекції периметра крони, намагаючись не порушити коріння, піддіньте земляну грудку лопатою і, нахиливши рослину, витягніть кущ із землі, перекладіть на розстелену тканину або плівку, перетягніть до нової ями, обробіть оголені корені розчином Корневіну і посадіть кущ на нове місце.

  Шкідники і хвороби глоду

  Догляд за квіткою глід передбачає організацію її захисту від шкідливих комах і хвороб. Глід уражають ті самі шкідники і хвороби, що й інші плодові дерева: вишню, сливу, грушу, яблуню, абрикос, аличу, персик тощо. Але все-таки частіше він потерпає від таких захворювань: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості, а зі шкідників найнебезпечніша для рослини зелена яблунева попелиця, комоподібна яблунева щитівка, трояндова листовійка й білан.

  Борошниста роса утворює на листках і пагонах глоду білий павутинчастий або сірий повстяний наліт, який із часом темніє і підсихає, скручуючи листя та деформуючи пагони. Уражені пагони потрібно вирізати, а глід обробити препаратами Кумулус, Вектра або Скор. Через два тижні обробку рослини фунгіцидами слід повторити.

  Охряна плямистість проявляється на листових пластинах рослини в середині літа коричневими або вохряними плямами без чіткої облямівки, через що листя передчасно сохне й опадає.

  Коричнева плямистість виглядає як округлі або кутасті коричневі плями до 6 мм у діаметрі з темною облямівкою на верхній стороні листя глоду. У місцях, де вони утворилися, листя починає сохнути.

  Сіра плямистість – це численні округлі плями сірого кольору з темною облямівкою на листках. Активний період захворювання спостерігається в кінці літа.

  Біла плямистість проявляється до середини літа дрібними округлими плямами коричневого кольору, середина яких поступово біліє, а краї залишаються темними.

  Жовта плямистість діагностується появою на верхній стороні листя великих плям жовтого кольору, які з часом стають пурпурово-бурими в жовтому ореолі. А зі споду плям утворюються плодові тіла грибка. Листя жовтіє й опадає.

  У боротьбі з усіма видами плямистості глід обробляють одновідсотковою бордоською сумішшю або оксихлоридом міді. З профілактичною метою такі обробки проводять навесні до набубнявіння бруньок і восени після падолисту. Окрім того, необхідно прибирати рослинні залишки після обрізування глоду, а восени згрібати і знищувати опале листя.

  Зелена яблунева попелиця пошкоджує молоді органи рослини, висмоктуючи з них сік, через що листя згортається і передчасно в’яне, а пагони деформуються. Знищити тлю можна розчином 20 г Карбофоса в 10 л води або народними засобами – часниковим або тютюновим настоєм із милом. А в ролі профілактики гарний результат дає обробка глоду Нітрафеном до розпускання листя.

  Трояндова листовійка відкладає яйця в корі дерев, а гусінь, що з’явилася з них, виїдає бруньки рослини, загортає листя, прогризає зав’язі. Для боротьби з листовійкою застосовують обробку глоду розчином 20 г Хлорофосу в 10 л води, а профілактика від шкідника полягає в обприскуванні рослини до початку сокоруху Нітрафеном.

  Білан жилкуватий – метелик харчується нектаром квіток глоду і відкладає на верхній стороні листя яйця, а гусінь поїдає бруньки та листя. Знищують шкідника перед цвітінням і після нього обробкою Карбофосом або Хлорофосом (20 г на 10 л води).

  Щитівка яблунева комовидна – дрібна сисна комаха, що харчується, як і попелиця, клітинним соком листя й пагонів глоду. Позбутися її можна обробкою рослини Карбофосом, Фуфаноном, Актарою чи Актелліком.

  Види і сорти глоду

  Із безлічі видів рослини, крім глоду колючого, в культурі вирощують ще кілька видів:

  Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)

  відрізняється від інших видів трилопатевим листям, що нагадує листя калини. У природі його можна зустріти на Середньому Заході США. Це дерево заввишки до 12 м із прямими колючками до 5 см завдовжки. Квітки глоду грушевого зібрані в багатоквіткові щиткоподібні суцвіття, а яскраво-червоні плоди сягають у діаметрі 5-8 мм. Недоліком глоду грушевого є його низька зимостійкість, тому в середній смузі його не вирощують;

  Глід м’якуватий (Crataegus submollis)

  або глід напівм’який є типовим представником північноамериканської флори. Це дерево заввишки до 8 м із густою кроною у формі шатра. Листя у нього яйцеподібне, темно-зелене, з трьома-чотирма парами лопатей, спочатку сильно опушене, але з віком опушення залишається тільки вздовж жилок. Восени листя стає червоно-бурим. Великі квітки глоду м’якуватого, до 2,5 см у діаметрі, на тонких і довгих квітконіжках, зібрані в десяти-п’ятнадцятиквіткові щиткоподібні суцвіття з повстяним опушенням. Плоди помаранчево-червоні, діаметром до 2 см, із борошнистою смачною м’якоттю жовтого кольору. Найбільш декоративний цей вид у період плодоношення. У культурі з 1830 року;

  Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)

  часто називають китайським, оскільки в природі він росте в Приамур’ї, Примор’ї, Кореї та Північно-Східному Китаї. Це зимостійка, вологолюбна й невибаглива до складу ґрунту сильногілляста рослина заввишки від 4 до 6 м із розлогою кроною, темно-сірою корою, з невеликою кількістю колючок завдовжки близько 2 см. У нього невелике блискуче яскраво-зелене перисторозсічене листя і яскраво-червоні грушоподібні або кулясті плоди до 17 мм у діаметрі, всіяне дрібними білими бородавками. Декоративність дерево зберігає впродовж усього сезону. У культурі вид із 1860 року;

  Глід острожний (Crataegus crus-galli)

  або «півняча острога» родом зі східної частини США, де росте по долинах річок, узліссях, схилах гір і долин. У висоту рослини цього виду сягають від 6 до 12 м. Крона у них широкорозкидиста, зі спадаючими гілками, засіяними трохи вигнутими, схожими на півнячі остроги колючками завдовжки до 10 см. Листя цілісне, завдовжки 8-10 см, голе, шкірясте, видовжено-оберненояйцеподібне, з нерівномірними гострими зубцями по краях, темно-зелене, але восени воно стає яскраво-помаранчевим. Білі квітки діаметром до 2 см у кількості 15-20 штук зібрані в щитки. Плоди, що дозрівають у третій декаді вересня і залишаються на глоді впродовж усієї зими, можуть бути різного забарвлення – від білясто-зеленуватого до матово-червоного. Рослина посухостійка, нормально зносить умови міста, але морозостійкість у неї невисока. У культурі вид із 1656 року;

  Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)

  родом із лісів Камчатки, Сахаліну, Курил і Японії. Зростає цей вид кущем, сягаючи у висоту від 4 до 6 м. Кора на стовбурі і старих гілках сіра, а молоді пагони темно-пурпурового кольору в колючках завдовжки до 15 мм. Листя яйцеподібної форми, з широкою основою й гострою вершиною, лопатеве, голе або опушене, причому ворс зі споду пластини густий, а згори розсіяний. Білі квіти з темними пильовиками тичинок утворюють щільні щитки. У чорних кулястих плодів смачна зелена м’якоть, тому глід і називається зеленом’ясим. У культурі вид з 1880 року;

  Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

  в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, у південних районах європейської частини Росії і в Середній Азії. За біологічними ознаками цей вид близький до глоду колючого, але відрізняється від нього швидким зростанням і рожевуватим забарвленням квіток. Тривалість життя рослини 200-300 років. У висоту дерево сягає від 3 до 6 м, але в сприятливих умовах може вирости й вище. У нього симетрична округла шатроподібна крона, голі пагони в нечисленних колючках завдовжки до 1 см, ромбічне або яйцеподібне листя і суцвіття з 10-18 квіток. У плоді глоду одноматочкового зріє тільки одна кісточка. Є у цього виду форми з махровими рожевими й білими квітками. Із садових форм більше за інші поширені:

  • пірамідальна – рослина з кроною у формі піраміди;
  • плакуча – кущ із гілками, опущеними донизу;
  • яскраво-червона (з поодинокими темно-червоними квітками);
  • рожева плакуча (з рожевими квітками й опущеними донизу гілками);
  • рожева – пелюстки квіток рожевого кольору в білу смужку;
  • біла махрова – з махровими білими квітками;
  • червона махрова;
  • завжди квітуча – витончена рослина, квітуча впродовж усього літа;
  • розрізнолиста – глід із глибоко розсіченим пір’ястим листям;
  • біло-строката – форма зі строкатим листям;
  • безколючкова.

  Гібридизацією було виведено сорт глоду одноматочкового Розеа Флоре Плено з махровими квітками темно-рожевого кольору.

  Що стосується сортів глоду колючого, опис якого ми давали на початку статті, то частіше за інші вирощують декоративні форми Біколор (білі квіти з червоними краями), Паулі (з махровими блискучими багряно-червоними квітками), дуболиста і золотиста (з жовтими плодами). Становлять інтерес і такі сорти глоду колючого:

  • Полз Скарлет – декоративна рослина заввишки 3-4 м з асиметричною широкою кроною і махровими квітками кармінового відтінку. Листя у цього культивара три-п’ятилопастне, темно-зелене згори і світліше зі споду. Плоди кулясті або яйцеподібні, червоно-бурі, злегка вилискують сріблом;
  • Арнольда – великоплідний глід із товстими колінчатими пагонами, шорсткою сіруватою корою, округлим листям, колючками завдовжки до 9 см, білими квітками в щиткоподібних суцвіттях і кисло-солодкими плодами з 3-4 кісточками.

  Окрім описаних видів, у культурі зустрічаються глоди алтайський, кримський, вогневий, віялоподібний, даурський, Дугласа, криваво-червоний, або сибірський, круглолистий, зеленоплідний, п’ятиматочковий, великопиляковий, або великоколючковий, Максимовича, понтійський, Пояркової, надрічковий і деякі інші.

  Властивості глоду – шкода і користь

  Корисні властивості глоду

  З початку XVI століття глід стали використовувати в медицині як в’яжучий засіб при кишкових розладах. Із XIX століття чаєм із його квіток і листя очищали кров, а з початку XX квітки і плоди рослини застосовують при хворобах судин і серця.

  Не всі види глоду мають однакову цілющу силу. Найбільш яскраво вираженими лікувальними властивостями вирізняються глоди криваво-червоний, звичайний, даурський, зеленоплідний, п’ятиматочковий і одноматочковий. Для виготовлення лікарських препаратів використовують квітки та плоди глоду.

  До складу плодів глоду входять цукри – переважно фруктоза, тому їх можна вживати в їжу діабетикам – і цілий комплекс біологічно активних речовин: тритерпенові, а також винна, кавова, хлоргенова і лимонна кислоти, ацетилхолін, холін, кверцетин, дубильні речовини, фітостерини, жирна олія, сорбіт і вітаміни A, P і C.

  Застосування глоду благотворно впливає на роботу серця, причому плоди рослини і препарати з них не мають побічних ефектів. Показаний глід людям похилого віку та як профілактичний засіб, оскільки сприяє зміцненню серцевого м’яза, запобігає змінам у коронарних судинах, прискорює кровотік, нормалізує та стабілізує рівень артеріального тиску, знімає втому, дратівливість і відчуття тривоги.

  Найвідомішим препаратом глоду є настоянка. У домашніх умовах її можна приготувати двома способами:

  • 100 (150) г висушених плодів потрібно добре потовкти дерев’яною ступкою, помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закоркувати й помістити в темне прохолодне місце на три тижні, після чого процідити через марлю;
  • 100 г свіжих квіток помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закрити й настоювати в прохолодному темному місці 10 днів, після чого процідити.

  Глід – протипокази

  Шкода глоду може позначитися на стані гіпотоніків, вагітних і жінок-годувальниць, а також людей, які страждають індивідуальною незносністю рослини. Якщо у вас таких протипоказів немає, не забувайте, що зловживати навіть дуже корисним засобом небажано.

  Як виростити глід

  Посадивши глід на своєму обійсті, ви отримаєте не тільки декоративний елемент в озелененні, а й джерело цілющої сировини. При якісних саджанцях і грамотно підібраному місці для посадки догляд за цією рослиною буде зведений до елементарного мінімуму.

  Де і як садити глід, що потрібно знати для створення живоплоту, як заготовлювати корисні суцвіття і плоди – про все це ми розповімо далі в статті.

  вибір місця

  Характерною особливістю цієї невибагливої ​​рослини є здатність адаптуватися до будь-яких умов. Дерево буде рости і на сонці, і в тіні. Існує багато тіньовитривалих гібридів. Дізнатися їх можна по окрасу листових пластин: чим вони темніші -тим легше культура переносить відсутність ультрафіолету.

  Якщо ви плануєте прикрасити свій сад ніжними квітками, та ще й урожай зібрати, то вибір потрібно зробити на користь сонячного ділянки. Міцна деревина молодих і зрілих сіянців не отримує опіки навіть при тривалому перебуванні під прямими сонячними променями.

  Особливо сприятливо вони позначаються на пестролістие сортах, які в тіні втрачають своє забарвлення і стають зеленими. Вдалині від сонця будь-який вид глоду буде красуватися лише листям, а квітів і плодів ви не побачите.

  Чи знаєте ви? Окультурили рослина ті так давно. До дерева довго придивлялися, спочатку його вирощували виключно як декоративне. Зламати ці стереотипи вдалося французам, які першими почали масову культивацію для заготовки цілющих ягід. Нині цю традицію перехопили Китай, Туреччина, Алжир і середземноморські країни, які вважаються найбільшими виробниками глоду.

  Крім освітлення важливо врахувати особливості грунтового складу і його кислотну реакцію. Рослина віддає перевагу збагачені гумусом, нейтральні або слаболужні субстрати. Хоча може пристосуватися навіть до важких суглинках і бідним піщаниках, але в такому випадку загальмованість в розвиток неминуча.

  Фахівці стверджують, що вдалою для посадки глоду є місцевість з надлишком кальцію. Якщо такої немає, то доведеться внести свої корективи. Уникати потрібно кисле середовище, де під час дощів і відлиги застоюється вода і збирається холодне повітря.

  важливо! Ідеальною для глоду є грунтосуміш, приготована з рівних частин торфу, листяної або дернової землі, річкового піску, вапна і перегною.

  вибір саджанців

  Здоровий саджанець відрізняється добре розвиненою міцною кореневою системою, гладким рівним стовбуром з 3-5 скелетними гілками. Щоб визначити якість глоду, уважно огляньте його, звертаючи увагу на наведене нижче опис:

  1. Коріння повинні бути свіжими і добре розгалуженими, без напливів, галл, підозрілих плям, цвілі і гнильних ділянок. Щоб перевірити їх, злегка царапніте нижні відростки – на придатних для посадки примірниках на місці пошкодження здасться свіжа деревина.
  2. Стовбур можна назвати якісним, якщо на ньому немає ніяких механічних пошкоджень і незрозумілих новоутворень, його кора рівна і гладка.
  3. Висота рослини повинна коливатися в межах півтора метра. Занадто високі зразки погано приживаються, хворіють і довго сидять без зростання.
  4. Для вкорінення відмінним матеріалом є саджанці 3-річного віку. Дерева, яким понад 4 років, не рекомендується пересаджувати, оскільки у глоду дуже глибокі кореневища. Винятком є ​​екземпляри, вирощені в садових великих контейнерах. При посадці ємності просто ламають, щоб не пошкодити кореневу систему рослини.

  Чи знаєте ви? Давньогрецькі медіуми вірили в чаклунську силу глоду. Колючі гілки цієї культури можна було побачити над кожною вхідними дверима. Вважалося, що цей атрибут відлякує демонів і іншу нечисть, яка спричиняє хвороби і невдачі.

  Для тривалого перевезення кореневу частину придбаного посадкового матеріалу загортають вологою тканиною і поліетиленом. В якості альтернативи можна засипати вологий субстрат в невеликий целофановий мішок і помістити в нього сіянець. Останній варіант забезпечить рослині життєздатність протягом декількох днів.

  Як посадити глід

  Глід вважається дуже невибагливою рослиною, його вирощування і догляд в задоволення навіть самим зайнятим і ледачим садівникам. Це саме той випадок, коли можна дерево посадити і згадувати про нього лише періодично, коли настає час збирання плодів. Розберемося, як же грамотно організувати посадку рослини.

  терміни

  Багато хто віддає перевагу реалізувати вкорінення сіянців навесні, коли на вулиці встановиться стабільна тепла погода, а земля досить прогріється. Цей період настає десь у другій декаді квітня. Вважається, що такі екземпляри швидко дорослішають, формують міцне коріння і нарощують буйну біомасу. Ці задатки допомагають дереву або чагарнику легше перезимувати.

  важливо! Якщо додаєте при посадці глоду відому Пушенко, вносите матеріал за 2-3 тижні до вкорінення сеянца, обов`язково перемішайте його з субстратом, після чого полийте. В іншому випадку коріння отримають сильні опіки.

  Інші ж переконують в більшій користь осінніх посадок, оскільки молодий саджанець, потрапивши в грунт, має достатньо часу, щоб до настання холодів добре закріпитися і врости в землю. А вже тим більше глід, який славиться своїми довгими що можуть корінням. З наступ тепла такі зразки йдуть швидко в зростання. В такому випадку посадку потрібно спланувати в середині жовтня, за кілька тижнів до перших заморозків.

  Фахівці поділяють думку і тих, і інших. На їхню думку, для глоду особливого значення період посадки не має. Головне, щоб земля була не холодною, а погода дозволила рослині адаптуватися до нових умов. Також наголошується, що весняні посадки вимагають регулярного зволоження пристовбурних лунок, щоб уберегти саджанці від пересихання.

  підготовка ділянки

  Підготовчий етап в процесі посадки глоду, мабуть, не менш важливий вибору підходящого ділянки і якісного посадкового матеріалу. Починається він завчасно. Орієнтовно за місяць до вкорінення.

  важливо! При заморожуванні плоди глоду втрачають дубильні речовини, в результаті чого зникає терпкість в смаку.

  Насамперед ділянку, де в перспективі буде зростати глід, потрібно скопати.

  Потім протестувати вилучену з 20-сантиметровою глибини землю на кислотність. У домашніх умовах це цілком реально зробити за допомогою звичайного столового оцту. Пару крапель рідини капають на невеликій грунтовий ком. Шипіння і пенистость свідчать про лужному середовищі.

  У разі необхідності понижати грунт можна доломітового борошном, вапном, цементним пилом або старою штукатуркою. Кількість внесеного речовини залежить від ступеня окислення. В середньому на 1 квадратний метр знадобиться від 150 до 300 г порошку.

  Коли місцевість підготовлена, можна приступати до викопування поглиблення для посадки. Його розміри в більшій мірі пропорційно залежать від кореневої системи. Рослині в ямі не повинно бути тісно і дуже просторо. В середньому співвідношення ширини і висоти лунки повинно бути в межах 70 см.

  важливо! При підготовці посадкової ями верхній шар землі відкладайте на окрему гірку. Він стане в нагоді для підготовки почвосмеси, якої засипають коріння.

  На дно покладіть шар дренажу, в ролі якого може виступити керамзит, гравій, цегляна крихта або бита керамічна плитка, на третину засипте поглиблення родючим субстратом.

  Після проведених маніпуляцій накрийте це місце поліетиленовою плівкою, закріпивши її краю. До моменту посадки в ямі сформується необхідна для плодової культури мікрофлора.

  схеми посадки

  Посадка рослини здійснюється в підготовлені ями таким чином, щоб його коренева шийка була на рівні грунту. Не забудьте попередньо розправити кореневище, полити його і гарненько утрамбувати грунт в ямі.

  Деякі садівники з цією метою спеціально струшують саджанець, при цьому засипаються утворилися в коренях порожнечі. По закінченню всіх робіт пристовбурні лунки повторно зволожують, покривають тонким шаром (до 5 см) торфу або інший мульчею.

  При плануванні посадки врахуйте обсяги крони глоду. В одиночних посадках фахівці радять відступати від стовбурів сусідніх рослин до 2 м. А якщо ви задумали з колючих чагарників створити живопліт, то ущільнювати їх потрібно з розривами в 15-20 см.

  Для цих цілей власники земельних ділянок воліють однопестічний і колючий види глоду. У міру їх розгалуження пагони потрібно переплітати.

  важливо! В якості мульчі під глід не годиться матеріал з хвойних культур. Справа в тому, що при розкладанні він сприяє окисленню ґрунту, що несприятливо позначається на рослині.

  Існує і альтернативний спосіб закладки живоплоту. Він полягає в укоріненні саджанців на відстані півметра один од одного в спеціально приготовлені траншеї.

  Як доглядати за глодом

  Особливого догляду та спеціальних знань рослина не потребує. Поліпшити його зовнішній вигляд і плодоношення можна регулярної обробкою і зволоженням ґрунту, періодичними підгодівлею і обрізками. Розберемося докладніше в головні секрети садівників.

  Полив, прополка і розпушування

  Коли коріння глоду отримують занадто багато води, зростає ризик розвитку гнильних процесів. Культура зовсім не вимагає частих поливів, оскільки більшість її видів добре переносить посуху. Їх коренева система розвивається досить глибоко, щоб живити стовбур корисними речовинами і вологою.

  Отже, зрілі дерева годі й поливати, а ось молоді саджанці потребують додаткової уваги. Рослини зволожують лише в періоди відсутності дощів, виливаючи під кожен стовбур близько 2-3 відер відстояної води.

  важливо! Для того щоб глід рясно зацвів, а його зеленушки не обсипалися, рослина потрібно буде додатково полити в період бутонізації, особливо ця рекомендація актуальна в період посушливого літа.

  Незалежно від віку глоду, в обов`язковому порядку потрібно вчасно прибирати навколо посадки бур`яни, рихлити і мульчувати грунт. У комплексі ці роботи сприяють кращій аерації і харчуванню коренів, не дозволяють випаровуватися волозі і покращують естетичний вигляд саду.

  підживлення

  Відверто кажучи, цю процедуру до глоду застосовують лише дбайливі господарі, у яких є вільний час. Культура невибаглива, тому може обійтися без добрив, але в такому випадку очевидні ознаки уповільнення росту пагонів і погіршення декоративності.

  Додаткове харчування бажано для всіх великоплідних різновидів. Щоб стимулювати урожай, перший раз їх підгодовують на початку весни, другий – коли цвіте глід, а третій – під час дозрівання ягід.

  Дворазове добриво рекомендовано для декоративних пестролістие форм. Його проводять навесні та восени. У всіх випадках під корінь виливають розчини органічних речовин, для яких ідеально підійдуть курячий послід, коров`як, гумат і компост. Також не завадить розчинена в відрі води жменю сечовини або мінеральні комплексні речовини. В ідеалі добрива чергують.

  Чи знаєте ви? Кельтські народи боялися глоду і ніколи не висаджували його в приватних подвір`ях. Вважалося, що від рослини з`являються нариви, набряклість і всякого роду пухлини. Довгий час його пов`язували з темрявою і злом.

  Боротьба з шкідниками та хворобами

  В умовах помірного клімату глоду загрожують: метелик-боярка, листопадна п`ядун, шовкопряд, яблучна мідяниця і тля, які на листі роблять кладку яєць і харчуються соком молодих пагонів.

  Рослина втрачає здоровий вигляд, його листові пластини в`януть і скручуються, починається передчасний листопад. Врятувати культуру від агресивного паразита можна за допомогою будь-якого інсектициду. Добре себе зарекомендували «Актара», «Актеллік», «Бі – 58. Новий».

  У разі неправильного догляду з надмірними поливами в коренях рослини може завестися грибкова інфекція. Помітити це нескладно за загальним станом куща або дерева. Його листя починає в`янути і жовтіти.

  Єдиним способом лікування є припинення всіх водних процедур і внесення під коріння будь-якого фунгіциду. Фахівці рекомендують: «Акробат МЦ», «Абіга-Пік», «Алірін Б», бордосская суміш, «Гамаір», «Швидкість», «Топаз», «Фундазол».

  Збір і зберігання врожаю

  Більшість фітотерапевтів в однаковій мірі практикують лікування суцвіттями і ягодами глоду, тому рекомендують вчасно запасатися сировиною.

  Заготівля квітконосів актуальна на початку цвітіння. Тоді ножицями повністю зістригають квіткові кисті, що відрізняються різким неприємним ароматом і гірким присмаком. Травники радять збирати тільки повністю розкрилися квітки, уникаючи бутонів. Справа в тому, що в процесі сушіння вони темніють, що негативно впливає на хімічний склад сировини.

  важливо! Глід в великих кількостях надає агресивну вплив на центральну нервову і серцево-судинну системи. В результаті у людини сповільнюється биття серця і сильно загальмовується реакція на те, що відбувається. Отже, в лікувальних цілях приймати засіб і засновані на ньому препарати рекомендовано в помірних дозах (в межах 20 крапель).

  Ягоди обривають в останні тижні вересня, коли вони повністю почервоніють і стануть м`якими. У деяких видів стиглі плоди відразу ж починають обсипатися (наприклад, сорт Арнольда). Тому стежте за станом врожаю і постарайтеся його зняти з чагарника до настання холодів. У підмерзлих ягодах знижується кількість вітаміну С, що позначається на їх цілющості.

  Заготівлю сировини плануйте в суху погоду. А якщо пройшов дощ або випала роса, дочекайтеся поки рослина висохне. Після прибирання квіткові кисті і плоди сушать десь на горищі, подалі від прямих сонячних променів. Для цих цілей можна використовувати електричні прилади, виставляючи температуру на 40 ° С. При останньому варіанті сушку потрібно здійснювати 2 години.

  Зберігати заготовку рекомендують в щільно закритих скляних ємностях. Переконайтеся, що кришки добре закриваються, оскільки глід дуже добре вбирає вологу. Термін придатності суцвіть 1 рік, а ягоди можна зберігати до 2 років.

  важливо! Людям, що страждають від зниженого артеріального тиску, категорично не рекомендована терапія препаратами і настоями з глоду.

  Як бачите, головний секрет вирощування красивого і плодовитого рослини полягає в любові і турботі до нього. А у випадку з глодом досить елементарного мінімуму, щоб у вас в саду зацвіла пишна огорожа або одиничний чагарник, що восени віддячить цілющими плодами.