У 1976 році вперше зафіксували спалах Еболи. Відтоді небезпечною хворобою заразилися понад 30 тисяч осіб, більш ніж 11 тисяч – померли.
Вірус було названо на честь річки Ебола (Заїр), де він вперше був виділений. Зараження відбувається парентеральним і контактно-побутовим шляхами при тісному і тривалому контакті з хворими (напр. при догляді) через потрапляння рідин з організму хворого на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.
Але насправді "хвороба Х" – це лише умовна назва потенційної, невідомої інфекції, яка може викликати сильнішу пандемію, ніж COVID-19 (який з кінця 2019 року вбив понад 6 мільйонів людей по всьому світу).
Спеціального лікування хвороби, спричиненої вірусом Ебола не існує, хворих лікують симптоматично, проводять підтримуючу терапію. Лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, дегідратації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, ННГМ, іншими проявами хвороби.
Летальність від гарячки Ебола висока. Антитіла до вірусу Ебола виявлені в 7 % населення Центральної Африки — жителів Камеруну, Нігерії, Гвінеї, Сенегалу, Центральноафриканської Республіки, Сьєрра-Леоне.
Надалі країна проголошена такою, що звільнилась від спалаху хвороби гарячки Ебола, тому що 20 листопада 2014 року минув 42-денний термін епідеміологічного спостереження після виписки …