Костюніна зоогігієна з основами ветеринарії та санітарії

Acrobat Distiller 11.0 (Windows)

uuid:98f17a4e-8e2b-477d-a00e-4f1ee983acc9 uuid:0dcc2168-395a-4292-a335-60e03d0264ed endstream endobj 6 0 obj >stream h�24R0P���w�/�+Q0���L)�64 )��X��ʂT�����b;;�$3 � endstream endobj 7 0 obj >stream h�|��J1@enM��f”E+�PܣՂb/�%݌u ��d��_� >/Filter/FlateDecode/ID[ ]/Info 13 0 R/Length 62/Root 15 0 R/Size 14/Type/XRef/W[1 3 1]>>stream h�bb
&F��w�[A$S��D2t�H��`�I`R����”�,#�d`�L�!”
ki& endstream endobj startxref 116 %%EOF

Кафедра ветеринарної гігієни імені професора А.К. Скороходька

Кафедра заснована професором А.К. Скороходьком у грудні 1922 року у складі Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту (КВЗІ). Новостворену кафедру очолив А.К. Скороходько і завідував нею до 1939 року. Протягом 1939 – 1941 рр. кафедру зоогігієни очолював доцент М.К. Шевченко. З 1941 до 1944 рр. кафедра у складі КЗВІ була в евакуації у м. Свердловську. У цей період кафедрою гігієни завідував доцент К.О. Левицький, який приймав активну участь у розбудові кафедри. Він є автором першого лабораторного практикуму з гігієни тварин, виданого українською мовою. У 1944 році кафедру зоогігієни очолювали за сумісництвом професор Б.Х. Медведєв і доцент М.П. Жованик.

З липня 1944 до лютого 1954 року завідувачем кафедри був професор А.К. Скороходько.

Ним розпочата робота над проблемою вивчення процесів терморегуляції та термоадаптації у сільськогосподарських тварин. Він видав більше 75 наукових праць, в тому числі 9 підручників та навчальних посібників з гігієни тварин, які були перекладені на 15 іноземних мов. Ним написано першого підручника «Гигиена сельскохозяйственных животных» (1922 р.). Доценти К.С. Єрмолаєва та О.Л. Бедрата продовжували розвивати науковий напрям професора А.К. Скороходька, підтримували і зберігали традиції кафедри. У період завідування кафедрою зоогігієни професор М.С. Борщ розпочав роботу над новим напрямом наукових досліджень, який полягав у вивченні процесів терморегуляції свиней при інтенсивному впровадженні індустріальних методів промислових технологій виробництва продукції тваринництва. Професор О.Г. Тимченко вніс значний вклад у вивчення процесів акліматизації м’ясної худоби в різних кліматичних зонах України. Доцент В.П. Мазуренко займався прикладними питаннями фізіології та гігієни тварин, вивчав роль вуглекислоти та амонійного азоту в регуляції обміну речовин та фізіологічних функцій у гетеротрофних організмів. Ним видано у співавторстві 6 підручників.
З 1996 до 31 серпня 2012 року кафедру очолював доктор біологічних наук, член-кореспондент НААН України, професор М.О. Захаренко. У 1998 році, за рішенням колективу, кафедра гігієни тварин стала носити ім’я А.К. Скороходька, а в 2005 році її було поділено на дві. Кафедру гігієни тварин ім. А.К. Скороходька у складі ННІ тваринництва та водних біоресрусів очолив професор М.О. Захаренко, а кафедру ветеринарної санітарії та гігієни продукції тваринництва у складі ННІ ветеринарної медицини, якості та безпеки продукції тваринництва, за Наказом ректора №420 від 30.06.2005 р. – доктор ветеринарних наук, професор Д.А. Засєкін. У червні 2009 року, в результаті об’єднання з кафедрою технології переробки продукції тваринництва та рибництва, ця кафедра була передана до складу ННІ якості і стандартизації продовольства та харчових технологій і перейменована на кафедру технології переробки і обігу продукції тваринництва та санітарії переробних підприємств, а згодом, згідно наказу ректора НУБіП №523 від 28.05.2010 р. – на кафедру санітарії та гігієни переробних підприємств АПК.
31 сепня 2012 року згідно наказу ректора НУБіП України № 730, кафедру гігієни тварин ім. А.К. Скороходька було об’єднано з кафедрою санітарії та гігієни переробних підприємств АПК, перейменовано на кафедру гігієни та санітарії ім. А.К. Скороходька і передано до складу ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва.
З 1996 р. професор Захаренко М.О. розпочав роботу над новим напрямом у гігієні тварин: вивчення вмісту нижчих аліфатичних амінів у повітрі тваринницьких приміщень і кормах та їх впливу на клінічний стан, метаболічний статус та резистентність тварин. У 2001 році ним була створена наукова штамова лабораторія з удосконалення та впровадження у виробництво мікроорганізмів-надпродуцентів каротиноїдів. У цей же період ним відкрито новий напрям досліджень по синтезу хелатних сполук мікроелементів для годівлі сільськогосподарських тварин.
Співробітники кафедри забезпечують навчальний процес державною мовою для студентів факультетів ветеринарної медицини, технології виробництва і переробки продукції тваринництва, харчових технологій та управління якістю продукції АПК, інженерії агробіосистем, рибогосподарського, педагогічного та підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів агропромислової і природоохоронної галузей. Співробітниками кафедри видано 18 підручників, 16 навчальних посібників, 6 монографій, майже 1500 наукових праць та 170 патентів на винаходи. За останні 5 років видано навчальні посібники «Гігієна та годівля собак»; “Санітарно-гігієнічні вимоги до водопостачання сільськогосподарських підприємств”; «Транспортування тварин і продукції»; «Санітарно-гігієнічні аспекти ведення бджільництва» та ін., навчальний практикум «Проектування та будівництво підприємств із виробництва і переробки продукції тваринництва», методичні посібники для лабораторних занять з гігієни тварин, санітарії та гігієни в рибництві, біології продуктивності тварин, робочі зошити для виконання лабораторних робіт з гігієни тварин, навчальної та санітарної практики.
Кафедра співпрацює з такими науковими установами як Інститут ветеринарної медицини НААН України, Інститут хімії поверхні, Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя, а також Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка і передовими підприємствами України та близького зарубіжжя у напрямі технології створення сучасних біологічно активних добавок для годівлі сільськогосподарських тварин.
Наукові здобутки кафедри полягають у створенні джерел мікроелементів нового покоління для тварин у вигляді комплексних сполук з амінокислотами, розробці способів одержання нових штамів мікроорганізмів-продуцентів каротиноїдів.
За період існування кафедри підготовлено три доктори та 20 кандидатів наук.
Кафедрою завідували:

Єрмолаєва Клавдія Степанівна (29.10.1906 – 1986 р.). Народилася в Саратовській області Російської Федерації в сім’ї селян. 1932 року закінчила ветеринарний факультет Саратовського зооветеринарного інституту.
Посаду асистента кафедри зоогігієни Київського ветеринарного інституту Клавдія Степанівна посіла 1949 року, маючи уже чималий досвід науково-дослідницької роботи. Бо склалося так, що по закінченні аспірантури при Всесоюзному інституті експериментальної ветеринарії (ВШЕВ, м. Москва) під керівництвом А.В. Прохорова і захисту кандидатської дисертації, вона близько 13 років пропрацювала на посаді старшого наукового співробітника відділу фільтруючих вірусів у вченого зі світовим ім’ям, нашого земляка Михайла Федоровича Гамалії.
З 1954 року К.С. Єрмолаєва обрана на посаду завідувача кафедри.
Клавдія Степанівна підтримувала кращі традиції, закладені попередниками, насамперед незаперечним гуманістом і невтомним працівником зі щедрою душею професором А.К. Скороходьком. Вона вирізнялася науковою ерудованістю, емоційною стриманістю, непоказовою інтелігентністю. На кафедрі культивувала разом з Ольгою Луківною Бедратою, Галиною Федорівною Одошкіною атмосферу спокою, урівноважених робочих стосунків, творчості.
Доцент К.С. Єрмолаєва разом із співробітниками, аспірантами продовжувала розвивати науковий напрям, визначений професором А.К. Скороходьком. Відчутно пожвавилася наукова робота після заснування в жовтні 1960 року при станції м’ясного скотарства “Ворзель” (науковий керівник – професор К.Б. Свєчин) лабораторії зоогігієни. Дослідній станції “Ворзель” на тривалий час судилося стати осередком, де вирішувались складні наукові питання розвитку молочного та м’ясного скотарства в Україні.
На базі дослідної станції “Ворзель” під керівництвом доцента К.С. Єрмолаєвої поруч із співробітниками кафедри проводили дослідження аспіранти Л.В. Совенко, І.Б. Ігнатьев, П. Дзюбенко.
Виконані роботи поглиблювали питання терморегуляції і газообміну у великої рогатої худоби у віковому і породному аспектах та в умовах тривалого голодування; оцінювали роль і значення вентиляційних систем в приміщеннях для великої рогатої худоби та у пташниках.

Борщ Михайло Степанович (19.11.1918 – 13.11.1995) народився в містечку Варва Чернігівської області. Після навчання в Київському ветеринарному інституті в 1956 році закінчив аспірантуру при кафедрі зоогігієни під керівництвом професора А.К. Скороходька. Працював асистентом, доцентом. З 1964 завідувач кафедри. В 1974 році захистив дисертацію на ступінь доктора ветеринарних наук. Від 1976 року професор.
Під його керівництвом виконані дві кандидатські дисертації Василем Пилиповичем Мазуренком і Оразом Дусейковичем Ільгекбаєвим (Казахстан). під час війни перебував на військовій службі у резервних підрозділах Сибіру.
М.С.Борщ обирався секретарем парткому КВІ, членом парткому УСГА, секретарем парторганізації, деканом зооінженерного факультету (1970 – 1973 рр.).
Борщ М.С. продовжував наукові пошуки в традиціях свого учителя. 1956 року він захистив кандидатську дисертацію на тему: «Изучение роли температурно-влажностного режима при выращивании поросят».
Як керівник кафедри М.С.Борщ в науковій роботі орієнтує педагогічний персонал на розробку актуальних проблем тваринництва у зв’язку з впровадженням індустріальних методів промислової технології виробництва продукції тваринництва на промислових комплексах, вивчається термогенез і терморегуляція у поросят-сисунів залежно від вікових, сезонних особливостей і стимуляції кровотворення у них, а також продуктивні якості свиноматок, умови формування мікроклімату в приміщеннях та заходи щодо його оптимізації.
Помітною віхою в діяльності кафедри є п’ятирічна праця по розробці ветеринарно-гігієнічних заходів щодо підвищення ефективності відгодівлі свиней в умовах промислових комплексів. Зусиллям професора М.С. Борща на базі кафедри був створений колектив досить кваліфікованих в різних галузях науки фахівців (В.П. Мазуренко, В.В. Красій, Л.В. Совенко, В.Б. Борисевич, Н.Т. Данилевська, Є.М. Забело, В.Меліхов, М.П. Терес та інші), які представляли кілька факультетів нашого вузу та підприємств ВПК.
В межах визначеної теми проведено комплекс наукових досліджень (ветеринарно-гігієнічних, клініко-фізіологічних, цитоморфологічних, етологічних) та кілька серій виробничих експериментів. Окрім того був розроблений оригінальний електронний прилад СК-1 для пригнічення статевого збудження у свиней на відгодівлі, а також відправлені дві заявки на винаходи в ВНІДПЄ, м. Москва.
Зусиллям співробітників кафедри (М.С. Борщ, В.П. Мазуренко, В.В. Красій, Л.В. Совенко, В.М. Шевчук, Р.М. Пухович) вивчались також питання особливостей формування мікроклімату та способів його оптимізації в цехах опоросу свиноматок, дорощування поросят, відгодівлі свиней на свинокомплексах (Калитянському, Київському Київської області, радгоспу Росія Черкаської області). На згаданих підприємствах досліджувався вплив різних чинників на тривалість продуктивного використання свиноматок і якість одержуваного потомства.
За участю професора М.С. Борща розроблені «ветеринарно-санітарні правила для спеціалізованих свинарських господарств» (затверджені ГУВ з державною ветеринарною інспекцією Держагропрому УРСР 4 листопада 1986 р.) та інші.

Мазуренко Василь Пилипович (19.10.1938 – 17.12.1995). На посаді завідувача кафедри (1991 – 1995).
Народився в с. Веприн Радомишльського району Житомирської області. Після закінчення 1960 року ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії працював практичним лікарем на кінних заводах Луганщини.
В 1961 – 1965 p.p. викладач Мироцького зооветеринарного технікуму Київської області. Від 1965 року – аспірант кафедри зоогігієни (науковий керівник – доцент М.С. Борщ). 1968 року захистив кандидатську дисертацію і працював асистентом, з 1973 – на посаді доцента кафедри.
В.П. Мазуренко здійснював організаційне забезпечення наукових досліджень, які проводилися під керівництвом професора М.С. Борща. Дещо осторонь від цього стоять кількарічні інтенсивні наукові дослідження, що проводилися доцентом В.П. Мазуренком в комплексі з Інститутом біохімії АН УССР. Робота здійснювалася в рамках затвердженої Президентами ВАСГНІЛ та АН УССР у 1977 році «Програми наукових досліджень з вивчення ролі вуглекислоти та амонійного азоту в регуляції обміну речовин та фізіологічних функцій у гетеротрофних організмів».
Доцент В.П. Мазуренко плідно працював над створенням підручників і посібників для студентів і практичних лікарів ветеринарної медицини. Ним у співавторстві з проф. М.С.Борщем і доц. В.В. Красієм написані: “Довідник з гігієни сільськогосподарських тварин” (1991); з проф. В.А. Бортнічуком та інш. “Зоогігієна з основами ветеринарії”, (1980 p.); що перевидавалася двічі у 1986 і 1994 роках; з проф. Д.Т. Віннічуком «Тваринництво, зоогігієна і ветеринарна санітарія», 1995; «Довідник ветеринарного лікаря» 1990, а також навчально-методична література.

Історія кафедри ветеринарно-санітарної експертизи
У 1923 р. в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті була започаткована кафедра м’ясоведення, холодильної справи, переробки і утилізації тваринних продуктів.
З 1924 по 1931 р. завідувачем кафедри був доцент Боровський Василь Віталійович.
З 1932 р. по вересень 1935 р. – доц. Лемішко Петро Мойсійович. В цей час кафедра стала називатись кафедрою ветсанекспертизи.
З 1935 по 1938 р. курс ветсанекспертизи читав к. в. н. Косолапов Б.М.
З 1938 по 1941 рік, до евакуації кафедри в м. Свердловськ, її завідувачем знову був доц. Лемішко П.М., який у 1941 р. захистив докторську дисертацію. Його кандидатська та докторська дисертації присвячені трихінельозній інвазії тварин і людини.
Після повернення Київського ветеринарного інституту з евакуації
(м. Свердловськ, 1941–44 рр.), де завідувачем був проф. Безносенко О.Г., курс ветсанекспертизи продовжував читати проф. Лемішко П.М.
У 1957 році було об’єднано кафедри ветсанекспертизи та патологічної анатомії, яку очолив проф. Пономаренко Ф.М.
У 1974 р. завідувачем кафедри патанатомії та ветсанекспертизи був призначений проф. Роговський П.Я. (1974–1990 рр.), а з 1990 р. по червень 2001 р. кафедру очолював доц. Потоцький Микола Кирилович.
Наказом ректора НАУ за № 266 від 20.06.2001 року створено кафедру ветсанекспертизи і гігієни переробки продукції тваринництва і її завідувачем призначена доктор ветеринарних наук, професор Якубчак О.М. Наказом ректора від 16.01.06 р. “Про реорганізацію ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції АПК” назву кафедри змінено на кафедру ветеринарно-санітарної експертизи.

Лемішко Петро Мойсейович – професор, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної експертизи. Створив та очолював кафедру з 1932 р. по вересень 1935 р.
Народився 29 листопада 1888 року в м. Умані Київської губернії (теперЧеркаської обл.) в родині ремісника. У 1905–1916 рр. працював у канцелярії Уманського повітового суду, в 1916–1917 рр. – в податковій інспекції м. Києва, в 1917–1919 рр. – в Укрінбанку м. Києва, в 1920 – 1922 рр. – в районній комісії з націоналізації земель на Правобережжі України.
У 1922 р. вступив на ветеринарний факультет Київського ветеринарно-зоотехнічногоінституту, якийзакінчив у 1926 р.
Спочатку працював ветеринарним лікарем Київського ветеринарно-бактеріологічного інституту. У 1927 р – ветлікар, в 1928–1930 рр. – завідувач діагностичного кабінету Київської міської різниці. З 1930 р. – асистент кафедри патологічної анатомії, з 1932 р. – доцент кафедри м’ясознавства. Одночасно за сумісництвом працював у Білоцерківському сільськогосподарському інституті, де завідував кафедрою ветеринарно-санітарної експертизи та був заступником директора з навчальної і наукової роботи.
У 1938р. у Харківському ветеринарному інституті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Биинвазии трихинеллами мышц ушей и хвостов у свиней и биопсия у свиней при трихинеллезе».
У 1941 р. П.М. Лемішко захистив у Харківському ветеринарному інституті докторську дисертацію на тему: «Инвазионные свойства неинкапсулированных трихинелл». У цьому ж році йому присвоєно вчене звання професора кафедри ветеринарно-санітарної експертизи.
У роки Другої світової війни Петро Мойсейович працював у Новосибірському сільськогосподарському інституті деканом зоотехнічного факультету, очолював кафедру основ ветеринарії. Після звільнення України у травні 1944 р. повертається на рідну землю.
У Білоцерківському сільськогосподарському інституті завідував кафедрою ветеринарно-санітарної експертизи і одночасно за сумісництвом виконував обов’язки заступника директора інституту з навчальної та наукової роботи.
У 1947 р. обіймав посаду директора Київського ветеринарного інституту. Тут свої сили і талант організатора він віддає роботі з відновлення зруйнованого німецькими окупантами інституту. П.М. Лемішко брав участь у громадському житті, був депутатом Київської міської ради.
Наукова діяльність П. М. Лемішка була присвячена вивченню трихінельозу тварин. Результати його досліджень увійшли до нормативних документів щодо боротьби з дуже небезпечними зоонозами.
Професор П. М. Лемішко опублікував близько 50 наукових праць. За сумлінну плідну науково-педагогічну, громадську та організаційну роботу професор П.М. Лемішко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.
Помер 26 жовтня 1956 р., похований на Байковому кладовищі в м. Києві.

Пономаренко Федір Михайлович – доцент, завідувач кафедри патологічної анатомії та ветеринарно-санітарної експертизи. Очолював кафедру з 1957 по 1974 рр.
Народився 22 квітня 1900 р. у с. Смирне Лозівського району Харківської області (раніше – Павлоградський повіт Катеринославської губернії ) у селянській родині. Після закінчення Лозівської гімназії із золотою медаллю вступив у 1918 р. до Харківського ветеринарного інституту (ХВІ). У студентські роки працював помічником завідувача здороввідділу, інструктором з боротьби з чумою великої рогатої худоби, інструктором з тваринництва та секретарем районної спілки тощо. Одночасно закінчив Вищі зоотехнічні курси при Українському агрономічному товаристві, одержавши диплом зоотехніка вищої кваліфікації.
Після закінчення у 1923 р. Харківського ветеринарного інституту Ф.М. Пономаренко працював ветлікарем першого державного заповідника ім. Раковського «Асканія-Нова». З червня 1924 р. по серпень 1925 р. був ординатором терапевтичної клініки Харківського ветеринарного інституту і за сумісництвом – ветлікарем Харківського зоопарку. У 1925 р. переїхав до Москви, де працював ветлікарем Московського зоопарку і паразитологом лабораторії експериментальної біології, якою керував акад. М.М. Завадовський. У 1926 р. Ф.М. Пономаренко повернувся у Харківський ветеринарний інститут на кафедру патанатомії, обіймаючи посади асистента, проректора, викладача І розряду, доцента (одночасно за сумісництвом – ветлікар Харківського зоопарку).
У 1931–1956 рр. – завідувач кафедри патологічної анатомії Київського ветеринарного інститугу (КВІ), у 1957 р. – завідувач кафедри патологічної анатомії та ветеринарно-санітарноїекспертизи КВІ; у 1962–1973 рр. – завідувач навчальної частини Української сільськогосподарської академії ( УСГА).
У роки Другої світової війни Київського ветеринарного інститугу КВІ був евакуйований до Свердловського СГІ де Ф.М. Пономаренко завідував кафедрою патанатомії.
Федір Михайлович був ерудованим фахівцем не лише в галузі ветеринарної патології, а й з різних питань ветеринарної медицини і практики. Його лекції були завжди високозмістовними, насиченими дидактичним матеріалом.
Наділений великою працездатністю від природи, він вміло поєднував педагогічну діяльність з науковою роботою. Ним опубліковано понад 80 наукових праць з патологічної анатомії лептоспірозу, хвороб органів дихання, інфекційного енцефаломієліту коней, кетонурії кітних вівцематок, грибкових хвороб великої рогатої худоби та коней, контагіозної ектими овець, спіроцеркозу собак, паракератозу, набрякової хвороби та лейкозу свиней, аспергильозу птахів, гіатоморфології пухлин сільськогосподарських тварин.
Під керівництвом Федора Михайловича виконано 18 кандидатських і 5 докторських дисертацій. Він брав активну участь у громадському житті інституту, УСГА, м. Києва таУкраїни. Обирався депутатом Київської міської ради трудящих першого скликання (1939–1947), був членом бібліотечної комісії, профкомітету, редколегії видання наукових праць.
За виконання урядового завдання – вивчення невідомої на той час хвороби коней (стахіботріотоксикозу) – професор Ф. М. Пономаренко разом з колективом наукових співробітників КВІ та Інституту мікробіології АН України був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та золотою медаллю ВДНГ.
Помер 8 січня 1974 р., похований на Байковому кладовищі у м. Києві.

Роговський Петро Якович – професор, завідувач кафедри патанатомії та ветсанекспертизи очолював кафедру з 1974 по 1990 рр. Народився 1 лютого 1921 р. в с. Містечко Брусилівського району Київської (нині Житомирської) області.
У 1939 р. вступив до Київського ветеринарного інституту (КВІ). Навчання перервала війна. Він був учасником бойових дій Фінської та Великої Вітчизняної війни. У листопаді 1945 р. продовжив навчання у КВІ. У вечірні години працював старшим лаборантом кафедри анатомії. Після закінчення з відзнакою КВІ був залишений в аспірантурі при кафедрі оперативної хірургії. З 1953 р. працював на кафедрі анатомії асистентом, старшим викладачем, старшим науковим працівником, доцентом. Неодноразово обирався членом Президії Київського обкому профспілки.
У 1954 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Оперативне лікування великої рогатої худоби при сторонніх тілах стравоходу». (Науковий керівник – проф. Поваженко І.О.). У 1973 р. захистив докторську дисертацію: «Таз ссавців у порівняльно-анатомічному та функціональному висвітленні». (Науковий консультант проф. Гімельрейх Г.О.).
У 1973 р. був переведений на посаду доцента кафедри патанатомії та ветсанекспертизи, де з 1974 по 1990 р. завідував кафедрою. У 1976 р. йому було присвоєно вчене звання професора. Протягом 1980– 1984 рр. працював деканом ветеринарного факультету, понад 10 років очолював спеціалізовану вчену раду із захисту докторських дисертацій. З 1990 р. працює професором кафедри.
П.Я. Роговський– автор 88 наукових праць.
Під його керівництвом з 1979 р. виконано і захищено 19 кандидатських дисертацій, у тому числі громадянами: Єгипту (1979), Нігерії (1980), України (1981, 1984, 1986, 1988, 1992, 1999), Малі (1984), Йорданії (1984), Бангладеш (1985), В’єтнаму (1987), Анголи (1987), Судану (1990), Словаччини (1990), Росії (1992), Камбоджі (1993).
Основною темою досліджень Петра Яковича було вивчення впливу гіпокінезії на організм тварин промислових комплексів, кількісних та якісних показників м’яса після забою, розвитку патології у забійних тварин і птиці. Ним розроблено методичні рекомендації з упровадження результатів досліджень у виробництво. В останні роки вчений працює над вивченням ветеринарно- санітарної оцінки продуктів забою при патології шлунково-кишкового тракту свиней у господарствах з різним типом утримання та годівлі тварин.
У 1996 р. Указом Президента України йому було присвоєно почесне звання заслуженого працівника народної освіти України.
П. Я. Роговський – інвалід Великої Вітчизняної війни II групи, нагороджений орденами і медалями.
Помер у 2003 р., похований на Байковому кладовищі.

Потоцький Микола Кирилович – доцент, завідувач кафедри патанатомії та ветсанекспертизи. Очолював кафедру з 1990 по 2001 рр.
Народився 5 грудня 1939р. в с. Гнилуша Остерського р-ну тепер – с. Лебедівка Козелецького р-ну Чернігівської обл. в родині колгоспників.
Закінчив Гнилушську семирічку в 1954р. і поступив до Козелецького зоотехнічного технікуму, який закінчив у 1958р. Отримав диплом молодшого зоотехніка. За державним розподілом був направлений на роботу в Київську обл. Таращанський район. Працював спочатку в колгоспі «Перше травня» с. Круті Горби, а після об’єднання в колгоспі «Прогрес» с. Велика Березянка старшим зоотехніком. У 1963р. пройшовши трьохмісячні підготовчі курси, поступив на перший курс ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії (УСГА). У 1968р. отримав червоний диплом ветеринарного лікаря. За державним розподілом одержав призначення на роботу – Українська ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарська академія.
За наказом ректора УСГА призначений з 1 вересня 1968р. ветеринарним лікарем – стажистом кафедри патологічної анатомії та ветеринарно-санітарної експертизи, де пропрацював до 31 серпня 1970р. здавши вступні іспити з патологічної анатомії, історії КПРС та німецької мови, з 1 вересня 1970р. зарахований аспірантом по спеціальності «патологічна анатомія».
По завершенню терміну аспірантури з 1 вересня 1973р. зарахований асистентом кафедри пат анатомії та ветсанекспертизи.
Виконав і успішно захистив дисертацію 18 травня 1981 в спеціалізованій раді Д 120.71.03 при Українській ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарській академії на тему «Патолого-морфологические изменения при беломышечной болезни индюшат».
01.09.1973 – 1984 – ассистент кафедри патанатомії та ветсанекспертизи; 1984 – старший викладач кафедри; 1998 – присвоєне вчене звання доцента; 13.07.1984 – 1990 – доцент; 01.07.1990 – 24.10.2001 – завідувач кафедри; 01.10.2001 – 31.12.2009 – доцент кафедри
За час роботи нагороджений медалями «Ветеран праці» (1988), «За трудовое отличие» (1986), «В пам’ять 1500-летия Киева» (1982), нагрудний знак МАПУ «Знак пошани», нагрудний знак від київського міського голови, почесними грамотами УСГА, МАП України, НСПУ, Медаллю «За заслуги в розвитку ветеринарної медицини України ІІІ ступ.
Присвоєне почесне звання «заслужений працівник вищої освіти України» (1998).
Автор близько 400 наукових праць і методичних рекомендацій з патологічної анатомії, патоморфогенезу хвороб тварин, історії ветеринарії.
Співавтор і співредактор навчального посібника «Патологічна анатомія тварин», – К.: Ветінформ, 2008. – 896с., іл..
Уклав «Російсько-український ветеринарний словник», який побачив світ у видавництві «Довіра» в 2013р.
За час роботи обирався членом партбюро вет. факультету, членом парткому УСГА. Член спеціалізованої ради, заступник Президента Всеукраїнського товариства ветеринарних патологів, Член редакційної колегії науково-виробничого щомісячника «Ветеринарна медицина України».

Хоменко Віталій Іванович – доктор ветеринарних наук, професор кафедри ветеринарно-санітарної експертизи (1998-2009 рр.)
Народився 9 вересня 1936 р. в с. Скурати Малинського району Житомирської області в родині вчителя. Навчався в Мироцькому ветеринарному технікумі Бородянського району Київської області. Після закінчення технікуму працював ветфельдшером у Архангельській області, служив в армії, завідував ветеринарною дільницею в с. Щербанівка Малинського району.
У 1963 р. після закінчення з відзнакою ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії (УСГА) працював головним ветеринарним лікарем у колгоспі ім. Ілліча с. Кодаки Васильківського району Київської області. Допитливого ветлікаря цікавила наукова робота, тому невдовзі він закінчив аспірантуру в Білоцерківському СГІ. Під керівництвом професора Й. С. Загаєвського він вивчав і розробляв прискорені методи визначення санітарної якості молока, діагностику прихованих форм маститів у корів, визначав бактеріальне забруднення молока тощо.
Кандидатську дисертацію на тему: «Экспрессные методы определения некоторых показателей санитарного качества молока на предприятиях молочной промышленности и в хозяйствах»захистив у 1980 р.Науковий керівник – проф. Загаєвський Й.С.
Докторську дисертацію на тему: «Гигиена получения и ветеринарно-санитарный контроль молока»захистив у 1990 р. Науковий консультант – проф. Карташова В.М.
Віталій Іванович працював на різних державних посадах: у Міністерстві сільського господарства, Міністерстві радгоспів, Міністерстві заготівель, у Кабінеті Міністрів України, з вересня 1977 по 1998 р. працював на посадах головного спеціаліста з питань ветеринарного контролю, сільськогосподарської екології, якості продукції, роботи науково-дослідних інститутів та навчальних закладів сільськогосподарського профілю. Був секретарем Надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України та членом Колегії Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.
В.І. Хоменко був провідним вченим України з питань ветеринарної санітарії, ветсанекспертизи та гігієни виробництва продуктів тваринництва. Під безпосереднім керівництвом вченого підготовлено Закон України «Про ветеринарно медицину» та інші законодавчі акти з питань ветеринарної і сільськогосподарської науки й освіти.
Професор В.І. Хоменко підготував понад 80 нормативно- технічних документів, у тому числі ГОСТ і ДСТУ, РТУ, інструкцій, методичних рекомендацій. Ним опубліковано понад 160 наукових праць, у тому числі довідники, монографії, статті, підручники, його наукові розробки впроваджено у навчальний процес багатьох сільськогосподарських вузів України.
В.І. Хоменко – заслужений працівник сільського господарства України.
Помер В.І. Хоменко в 2009 році. Похований на Лісовому кладовищі м. Києва.

Якубчак Ольга Миколаївна – професор, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної експертизи з 2001 по 2020 рік.
Народилася у 1961 році, українка. За професією – ветеринарний лікар, з 1983 року займається науково-педагогічною діяльністю.
Після закінчення ветеринарного факультету Білоцерківського сільськогосподарського інституту (1983) вступила в аспірантуру (1983–1986) на кафедру ветсанекспертизи та патанатомії Білоцерківського сільськогосподарського інституту (СГІ), науковий керівник, полковник ветеринарної служби у відставці, доктор ветеринарних наук, професор Й.С. Загаєвський. З 1986 року почала працювати на цій же кафедрі асистентом. Успішно захистила дисертацію на тему «Ветеринарно-санітарна оцінка молока за субклінічного маститу корів» з присвоєнням наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.06 – ветеринарна санітарія (1988). Асистент кафедри ветсанекспертизи та патанатомії Білоцерківського СГІ (1986–1990), потім – доцент (1990–1998) кафедри ветсанекспертизи та патанатомії. У 1997 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук на тему «Роль деяких бактерій в зниженні якості молока та розробка прискорених методів його ветеринарно-санітарної експертизи» за спеціальностями 16.00.08 – гігієна тварин, продуктів тваринництва та ветеринарно-санітарна експертиза; 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія та імунологія (Російська Федерація); 16.00.06 – ветеринарна санітарія та гігієна (Україна). Професор кафедри ветсанекспертизи та патанатомії Білоцерківського державного аграрного університету (1998–2000).
З 2000 року і донині працює в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (НУБіП України). 2000–2001рр. – професор кафедри патанатомії та ветсанекспертизи, з 2001 р. очолює кафедру ветеринарно-санітарної експертизи. Вчене звання професора їй присвоєне у 2002 році.
Працювала за сумісництвом на посаді в.о. декана факультету якості і безпеки продукції АПК (2004–2006), директора ННЦ ветсанекспертизи, санітарії та гігієни продукції тваринництва (2006–2009). З 2001 по 2006 рр. була головою, а з 2007 р. – заступник голови спеціалізованої вченої ради Д 26.004.12 (нині К 26.004.12) в НУБіП України.
О.М. Якубчак є провідним вченим у галузі гігієни харчових продуктів, зокрема безпечності та якості продуктів тваринного походження. Основні її наукові праці спрямовані на вивчення показників якості та безпечності продуктів тваринництва та її ветеринарно-санітарної оцінки залежно від аналізу ризиків у процесі виробництва, переробки та обігу продуктів тваринництва.
О.М. Якубчак – автор понад 500 друкованих праць, у т. ч 34 підручників, навчальних посібників і монографій, 24 нормативно-правових актів тощо.
Підготувала 13 кандидатів наук.
Особливої уваги заслуговує активна діяльність професора Якубчак О.М. із трансформації ветеринарної науки й освіти в Україні. Їй належить першість у впровадженні нових підходів до ветеринарно-санітарної експертизи, зокрема менеджменту безпечності продукції тваринництва у відповідністю з концепцією НАССР (Hazard Analysis Critical Control Point – Аналіз небезпек і критичні контрольні точки) та гармонізації вітчизняного санітарного та фіто-санітарного законодавства до вимог Європейського Союзу. З цього напрямку вона активно проводить навчання не тільки студентів, науково-педагогічних працівників, але й інспекторів ветеринарної медицини, уповноважених лікарів ветеринарної медицини тощо. Це відіграє вагому роль у гармонізації ветеринарної науки, освіти і практики зі світовими і європейськими стандартами та інтеграції ветеринарно-санітарної експертизи України у міжнародну систему. За її активної участі проведено ліцензування спеціальності «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза», підготовлено стандарт спеціальності, розроблено навчальні програми нових дисциплін, постійно готується і оновлюється методичне забезпечення, матеріально-технічна база тощо.
Почесні нагороди: неодноразово нагороджувалась за свою наукову і педагогічну діяльність грамотами Міністерства аграрної політики України (2003, 2005, 2009), подякою Міністерства аграрної політики України (2009), має почесну відзнаку УААН (2007).

Ткачук Світлана Алімівна – професор кафедри ветеринарно-санітарної експертизи, академік АН ВО України.
Народилася 20 вересня 1969 р. у місті Кам’янець-Подільський, Україна. У 1991 році з відзнакою закінчила факультет ветеринарної медицини Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту за спеціальністю «Ветеринарна медицина».
З 1991 до 1992 рр. працювала на посаді ветлікаря міської станції по боротьбі з хворобами тварин у м. Кам’янець-Подільський.
З 1992 до 1997 року працювала асистентом кафедри екології та безпеки життєдіяльності Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту.
З 1997 до 2000 рр. навчалась в очній аспірантурі на кафедрі анатомії сільськогосподарських тварин Національного аграрного університету, м. Київ.
У 2001 році почала працювати асистентом кафедри анатомії сільськогосподарських тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка. В цьому ж році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю 16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин на тему «Вікові особливості будови скелета стило– та зейгоподію американської норки» (науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор Рудик С. К.). Ступінь кандидата ветеринарних наук присвоєно в 2002 році. З 2005 року має звання доцента та продовжує працювати на кафедрі анатомії сільськогосподарських тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка.
З 2006 до 2009 рр. навчалась в докторантурі на кафедрі анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка, виконувавши та захистивши 1.12.2010 р. докторську дисертацію на тему: «Закономірності морфогенезу трубчастих кісток курей м’ясного напряму продуктивності в постнатальному періоді онтогенезу» (науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор Рудик С. К.).
Після закінчення докторантури (з 11 січня 2010 року) працює на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи факультету ветеринарної медицини. Вона є відповідальною за діяльність проблемної науково-дослідної лабораторії «Гігієни харчових продуктів». Працює над науковою проблемою закономірностей морфогенезу скелета кінцівок ссавців і птиці, ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів тваринного та рослинного походження.
Ткачук С. А. є автором та співавтором понад 200 наукових та науково-методичних праць, у тому числі 7 монографій, 2 науково-практичних рекомендацій, 3 збірників нормативно-правових актів, патенту України на корисну модель, підручника та 3 навчально-методичних посібників. Професор Ткачук С. А. є науковим керівником 4 здобувачів наукового ступеня кандидата наук. Нагороджена заохочувальною відзнакою Державного комітету ветеринарної медицини України «За заслуги в розвитку ветеринарної медицини України» III ступеня.