Степи: характеристика і види степів

Степ – це рівнинна ландшафтна зона, розташована в помірних і субтропічних поясах Північної і Південної півкулі. Степи поширені на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

На жаль, цей вид природного ландшафту поступово зникає з лиця землі. Причин багато:

Загальна характеристика степу

Для степів характерно практично повна відсутність дерев. Винятки становлять штучні насадження уздовж прокладених доріг та лісосмуги біля водойм. Зате в степу виростає велика кількість трав’янистих рослин і чагарників.

Проте варто пам’ятати, що рівнинний безлісний простір з вологим кліматом вже не є степом. Це зона болотистих лугів, а на півночі при таких умовах утворюються тундри.

Природні зони степів

Степова природна зона розташовується між лісостепом і напівпустелею. Степ – це безлісний простір, суцільно покритий травами. Трави утворюють практично зімкнутий килим.

Степові рослини відрізняються здатністю переносити посуху і спеку. Як правило, листя у степових рослин дрібні, сіруваті або сизо-зелені. Багато рослин мають здатність згортати листя під час посухи, щоб запобігти випаровування.

Оскільки степи займають великі простори, види рослин дуже різноманітні. Величезне значення для людини мають, в першу чергу, кормові рослини: конюшина, люцерна, кукурудза, соняшник, топінамбур, буряк, картопля, а також зернові: овес, ячмінь, просо.

Серед степових рослин також виділяють лікарські трави і медоноси.

Тварини степу мало чим відрізняються від фауни пустель і напівпустель. Їм також доводиться пристосовуватися до спекотного літа і морозних зим. З копитних найчастіше зустрічаються антилопи і сайгаки, з хижаків:

Серед степових птахів зазвичай зустрічаються:

Більшість представників пернатих взимку відлітає у вирій.

Багато степових тварин і птахів знаходяться на межі вимирання і занесені до Червоної книги.

Види степів

Види степів виділяють в залежності від співвідношення злакових і трав’янистих рослин.

• Лугові, або різнотравні – тут виростає найбільша кількість видів степових рослин. Лугові степи контактують з лісами, а ґрунти їх багаті чорноземом. До цього виду належить більшість степів європейської частини Росії і Західного Сибіру.

• Ксерофільні – з достатком дерновинних злаків, в основному ковили. Цей вид степів часто називають ковиловими. Наприклад, південні степи в Оренбурзькій області.

• Тут найбільше полину, перекотиполе, прутняка і ефемерів. Такими стали колись багаті, різнотравні степи Калмикії, які в результаті діяльності людини поступово перетворюються на пустелі.

Клімат степів

Головна особливість всіх степів – посушливість. Тип клімату – від помірно-континентального до різко континентального. Середня норма річних опадів рідко перевищує позначку в 400 мм. У степах переважає вітряна погода, а літо характеризується великою кількістю сонячних днів. Зими малосніжні, зате часті бурани й заметілі.

Ще одна особливість степів – різкий перепад денної і нічної температури, так як вночі температура може падати на 15-20ºC. Ці умови ріднять степи з пустелями.

У степах часто бувають пилові бурі, які впливають на ерозію ґрунту і призводять до утворення балок і ярів.

Ґрунти степів, розташованих в помірному кліматичному поясі вельми родючі й активно використовуються в сільському господарстві. В основі – чорнозем, лише ближче до південних широт зустрічаються каштанові ґрунти.

Цікаві факти про степи

• У різних країнах степи мають свою назву. В Австралії та Африці – це савана, в Південній Америці – льянос і пампа, або пампаси, в Північній Америці – прерії, а в Новій Зеландії – туссокі;
• У Європі степи збереглися, в основному, в заповідних зонах. А ось в Сибіру досі є цілинні степи – Курайський, Чуйський;
• На 1 кв. км степового простору мешкає більше комах, ніж людей у ​​всьому світі;
• В степах живуть самі великі птахи. У Росії – дрохви, а в Африці – страуси.

Годі орати! Чому українським степом варто пишатися та припинити розорювання

В США їх звуть преріями, в Африці — саванною. А в Україні — степи. Чому степ — не порожнеча, яку варто засадити ріпаком чи соняхом? Як розорювання наших степів та схилів тягне за собою зміну клімату та опустелювання? Та що робити вже зараз, аби не мати пустелю на сході та півдні України вже в цьому столітті?
Про все це розповідає український еколог та зоолог Олексій Василюк . Він каже, що степ — це щось значно більш значиме, ніж місце, де можна посадити пшеницю або кукурудзу. “Більшість людей чомусь вважає, що степ це якась некомфортна порожнеча. Це щось, що було б непогано засадити лісом або зробити з цього поле”, — каже еколог та зазначає, що це абсолютно хибна думка.

Степ — це кліматична зона з трав’янистою рослинністю та еко-системою, яка ефективно накопичує в грунті вуглець у вигляді родючого шару грунту, насиченого гумусом. Це зона поширення найбільш родючих грунтів (зокрема, темно-каштанових грунтів та чорноземів).

Степ — це родючий грунт

В степу переважно ростуть багатолітні трави з мереживом кореневої системи. Ділянка степу в заказнику “Цілинна балка” в Запорізькій області. Фото: Українська Природоохоронна Група
“Рослини депонують у свої пагони, у свою масу, атмосферний вуглець (той парниковий газ, який є в атмосфері і який зумовлює негативні наслідки для нашого клімату). А в степу значно затримується процес розкладання органіки (тому що там сухо). І це сприяє тому, що ця органіка накопичується. Її ми називаємо гумусом — це основна складова родючого шару грунту. У найродючіших грунтах на одиницю маси грунту може бути до 58% вуглецю — це надзвичайно багато”, — розповідає Олексій Василюк.

Український степ дав людству землеробство, коня та… тюльпани

На українському півдні, в Херсонській та Запорізькій областях, збереглися незначні на даний час популяції тюльпанів Геснера — червоного дикого тюльпану, який є пращуром всіх культурних тюльпанів на нашій планеті . “Голандія зараз — світовий центр експорту тюльпанів. Є маса сортів, але всі вони походять від тих тюльпанів, які колись вивезли з півдня України”, — каже український еколог. Тюльпан Геснера. Фото: Вікіпедія “Саме в українських причорноморських степах колись у давнину приручили коня, який дозволив людям ефективно колонізувати решту планети. Для людини це був колосальний еволюційний прорив: людина змогла поширюватися завдяки іншому виду”, — розповідає Олексій Василюк. Але найбільший прорив в розвитку цивілізації степ дав тим, що дозволив поширюватися землеробству. “Світові центри землеробства зародилися на Близькому Сході у дуже зволожених місцях з багатими грунтами. Але ці місця виснажилися дуже швидко, і людям треба було поширюватися. Коли сухі степові ландшафти, які прилягали до перших центрів землеробства, почали освоюватися, треба було робити зрошення, це стало одним з великих стрибків у розвитку людства”, — розповідає еколог.

Наш грунт утворювався 5-9 тисяч років, а розорали все за 70 років

Олексій Василюк зауважує: місця на планеті, де починалося землеробство, зараз є пустелями. “Тому що степовий грунт — це вичерпний ресурс: використавши сьогодні грунт, ми не матимемо його завтра. Тому що грунт утворюється дуже довго. І грунти півдня України — це той грунт, який степові рослини поступово, впродовж 5-9 тисяч років, накопичували після сходження останнього льодовика”, — каже еколог. І основну площу степу в центрі, півдні та на сході України розорали в 1950-х роках. “Пройшло 70 років. Багато де родючого шару грунту немає взагалі. Те, що рослини поступово накопичували 5-9 тисяч років, ми використали за дуже короткий період в 50-70 років. На території України добре, якщо залишилось 3% степів (разом з самими деградованими ділянками степу) від тієї кількості степів, яка була раніше”, — констатує факти фахівець. Так виглядає розорана Дніпропетровщина зі спутника
Він каже, що на космічних знімках земної поверхні з супутника в Google maps, Google Earth багато де поверхня України виглядає “як модні раніше джинси з потертостями”: це значить, що в цих місцях немає родючого шару грунту, а є тільки підстилаюча порода. Але найстрашніше — це розорювання продовжується й донині: розорюють схили, балки. При тому що законодавство забороняє орати території з нахилом поверхні понад 3 градуси. “У нас є фото з Кіровоградщини, де переораний схил крутизною 36 градусів. Я не знаю яка техніка була здатна переорати такий схил, не перевернувшись. Це був шок побачити таке”, — каже Василюк.

В чому небезпека розорювання степу?

“Ми уникаємо думок наскільки руйнівні наслідки нас можуть чекати найближчим часом від того, що степи зникають. Дуже велика кількість грунту руйнується саме тому що вона просто змивається в річки й ставки з розораних схилів . Всі переорані схили мають бути виведені з обробітку. Можете косити сіно, випасати худобу, але не орати. Якщо там ще залишився грунт, він буде так само стрімко змиватися, зволожуватися в ставках та річках та опинятися в атмосфері”, — пояснює фахівець. Facebook групи “Зупинимо оранку степів і луків”, фото: Платон Данилов
Він дає досить невтішні прогнози: за кілька десятиліть українці можуть бути вимушені покидати певні території країни та переселятися. “Десь завтра-післязавтра, через 10-20 років на певних територіях ми більше нічого не зможемо вирощувати, не зможемо там мешкати й змушені будемо покинути певні зони, де зараз живемо. (Так само, як це зробили люди в усіх місцях, де зароджувалося землеробство на планеті)”, — прогнозує еколог. В розорюваних дрібних залишках степів, на схилах, у балках також мешкають дрібні комахи, що є запилювачами рослин. А переважна більшість того, що ми споживаємо, — це продукція рослин, які запилюються комахами. Причому не свійськими бджолами, яких люди розводять заради меду, а сотні видів диких комах. “Просто подумайте: що буде, якщо якийсь один рік нікому стане запилювати рослини? Можна скласти списочок і почати викреслювати: плодові дерева — викреслили, ягоди — викреслили, помідори, огірки — викреслили. Тому окрім зерна (яке запилює вітер) у нас дуже швидко може нічого не залишитись”, — пояснює механізми природи фаховий еколог. Степові комахи запилюють й рослини, які використовують як корми для свійської худоби. Цього не розуміють навіть фермери, які рік за роком розорюють степові ділянки, аби висадити там кормові рослини для комбікормів.

Степ регулює клімат

Як зазначає Олексій Василюк, у 2020 році в Україні відбулася рекордна кількість природних катастроф: посуха навесні через майже відсутність снігу взимку, найбільші лісові пожежі за довгий період та вперше — пилова буря на півночі України. Вперше цього року Україною пройшли як мінімум 2 торнадо, яких в нашій частині планети ніколи не бачили. Це щось, що ми звикли бачити в голівудських фільмах-катастрофах, а ніяк не за вікном українського села. Всі ці природні катаклізми пов’язані з безконтрольним розорюванням українського степу , впевнений еколог. Торнадо поблизу Костянтинівки на Донеччині 29 травня 2020. Скрін відео Валентини Колесниченко
“Саме тут похитнулася ситуація і саме тому на даному етапі ми бачимо такі суворі зміни. Клімат змінюється поступово. Це значить, що в наступні роки не буде краще і більше дощів. Ні, буде суворіше, сухіше, степова зона буде рухатись на північ. Ботаніки кажуть: поступово рослинність на півдні України трансформується в напівпустельну. А в сучасних підручниках географії вже (окрім степової зони) виділяють найпівденнішу зону — т.зв. сухостеп. Ще не наважуються назвати “напівпустеля”, — каже Василюк.

Оранка с/г земель — найбільша у світі причина глобальної зміни клімату

Заведено думати, що причина зміни клімату — це викид парникових газів (зокрема, вуглецю) від транспорту та промисловості. Олексій Василюк вважає, що в Україні найбільшим джерелом викиду вуглецю в атмосферу є саме розораний грунт. “Ми порахували масу цього вуглецю, і ця цифра вийшла рівно в тисячу разів більша, ніж викиди всіх джерел на планеті (крім оранки) за 1 рік. Тобто, за 1 рік все сільське господарство, промисловість, наше з вами дихання, енергетика, спалювання всього на нашій землі викидають в тисячу разів менше, ніж одна Євразія дала вуглецю атмосфері через те, що ми її розорали”, — розповідає еколог. Він припускає, що ці розрахунки можуть бути не зовсім точними. “Але навіть якщо ми помилилися в 100 разів, ми точно можемо сказати: на планеті немає жодного джерела викидів в атмосферу вуглецю, яке хоч близько наблизилось би по масштабам до орного землеробства ”, — заявляє Василюк. Це визнали в Україні в останньому національному звіті про викиди парникових газів. “Цей звіт чітко сказав: найбільший приріст викидів в атмосферу парникових газів дає орне землеробство. Неприємно це констатувати, але приємно, що це прозвучало в такому важливому документі, як позиція держави”, — каже Василюк. І зазначає, що на міжнародному рівні цього не розуміють. Він пояснює це тим, що всі міжнародні кліматичні угоди написані людьми з західної та північної Європи, де фактично немає степів.

Нищимо степи — щезають тварини

В червоних книгах України кожен третій вид рослин, тварин — степовий, каже Василюк. Тому що цим видами більше ніде існувати. Всі вони зараз мешкають лише на 3% від тієї території, яка колись була їх природним середовищем. “У нас в степу більше не можуть існувати орли, які гніздують на землі, у нас не може існувати жоден вид копитних, який має мігрувати на території, значно більшій, ніж наша степова зона в Україні”, — констатує фахівець.

“Що ж ви пропонуєте? Більше нічого не вирощувати й не їсти?!”

• Еколог каже: необхідно для початку виконати вже існуючі державні норми: вивести всі деградовані землі з обробітку. Як це зробити в масовому порядку, ніхто не знає, тому що більшу частину української землі розпаювали, а пайщики повіддавали свою землю в оренду.
• “Це дуже-дуже покращило б ситуацію. Хтось скаже “Та ну-у, це ж моя ділянка!” Але ми зараз стоїмо перед викликами, коли, можливо, нам через 20 років доведеться відселитися зі значної частини України, тому що вона стане пустелею, завдяки тому що у 2020-му році хтось все ж таки хотів отримати 5 тис грн за рік оренди свого паю”, — розтлумачує екологічну ситуацію в довготерміновій перспективі Олексій Василюк.

• Необхідно з аборонити розорювати та обробляти ріллю з нахилом більше ніж 3 градуси . За приблизними підрахунками Василюка, це до 20% всієї ріллі в Україні.

• Варто зменшувати площу орних земель та повертати їх у природний стан.

“Якщо зараз перестати орати, ці території відновляться як степи й луки, вони будуть дуже повільно накопичувати вуглець та перестануть його втрачати”, — пояснює ефект від консервації орних ділянок еколог.

Він наводить приклад ЄС, де цього року прийняли стратегію охорони біорізноманіття. Вона передбачає колосальне зменшення площ орних земель.

“Вони розуміють, що 30% своєї площі за наступні 10 років вони повинні зробити природою . В це збирається інвестувати бізнес, держава та фізичні особи — прості люди”, — розповідає еколог.

Що може зробити кожен?

Олексій Василюк закликає кожного українця долучитися до боротьби за збереження степів і луків, звернувши увагу “на кожен клаптик, кожен яр, кожну балку біля кожного села”.

1.Шукати ділянки, які протиправно розорані або їх планується розорати, написати скарги в національну поліцію та прокуратуру.

“Якби всі, кому це не байдуже, потроху теж цим займались! Стовідсотково, біля кожного села є розораний схил. Розорюють навіть об’єкти природно заповідного фонду. Близько 80 кримінальних проваджень у нас наразі розпочато, і всі вони — на Миколаївщині (тому що там є активіст, який цим займається, — ред.) Думаю, до кінця року ми зможемо пишатися десятками завершених досудових розслідувань по незаконних оранках”, — каже Василюк.

2. Ініціювати створення нових заказників на степових територіях.

3. Дізнаватись більше та поширювати інформацію про цю проблему. Наприклад, багато корисної інформації — в інтернет-мережі в групі “Зупинимо оранку степів та луків”.

“В іншому випадку степи залишаться просто чимось минулим, і ми будемо жити реально серед пустелі, яка колись була степом. Залишаться прекрасні книжки про рослинність України, з просто класними фотографіями, класними спогадами про еко-систему, яка колись утримувала найбільшу кількість вуглецю та яка регулювала клімат на нашій планеті”.