Форзиція: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 березня 2015 🕒 10 хвилин 👀 77648 разів 💬 0 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за форзицією
• Чагарник форзиція – опис
• Особливості вирощування форзиції
• Посадка форзиції
  • Коли саджати форзицію
  • Як посадити форзицію
  • Як доглядати за форзицією
  • Розмноження форзиції
  • Обрізування форзиції
  • Шкідники та хвороби форзиції
  • Форзиція Жиральда (Forsythia giraldiana)
  • Форзиція звисаюча, або поникла (Forsythia suspensa)
  • Форзиція темно-зелена (Forsythia viridissima)
  • Форзиція проміжна (Forsythia x intermedia)
  • Форзиція сніжна, або біла (Forsythia abeliophyllum)
  • Форзиція яйцеподібна (Forsythia ovata)
  • Коментарі

  Як тільки сходить сніг, в містах Західної Європи з’являються безлисті чагарники, суцільно вкриті золотистими квітами. Ці вісники весни – форзиції, або форсайтії.

  Всі види чагарнику родом зі Східної Азії, і лише форзиція європейська зустрічається в дикій природі Албанії і на території колишньої Югославії.

  У наших широтах форзиція поки не набула широкої популярності, проте зацікавленість до неї неухильно зростає. З нашої статті ви дізнаєтеся багато цікавих фактів про цю рослину, в тому числі:

  • коли і як посадити форзицию в саду;
  • як доглядати за цією рослиною;
  • як її розмножити і захистити від хвороб і шкідників.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за форзицією

  • Посадка: навесні або ранньої осені.
  • Цвітіння: 10-14 днів напровесні.
  • Освітлення: яскраве сонце або притінок.
  • Ґрунт: сухий, слабколужний або нейтральний.
  • Полив: у посушливу пору 1-2 рази на місяць. Витрата води – 10-12 л на кожен кущ.
  • Підживлення: перше – напровесні перепрілим гноєм, друге – у квітні розчином повного мінерального добрива. Третє підживлення – після цвітіння мінеральними добривами.
  • Обрізування: напровесні – санітарне обрізування, формувальне – влітку, після завершення цвітіння
  • Розмноження: вегетативне – зеленими або здеревілими живцями, відсадками. Насіннєве розмноження застосовується рідко.
  • Шкідники: нематоди, попелиці.
  • Хвороби: моніліоз, бактеріоз, в’янення, коренева гниль.

  Рослина форзиція (лат. Forsythia), або форсайтія – рід невеликих дерев і чагарників родини Маслинові, котрий квітне ранньою весною яскравими жовтими квітками. Рід форзиції дуже давній, і це підтверджується розкиданістю природного ареалу зростання: шість видів форзиції ростуть у Східній Азії (в Японії, Кореї, Китаї), в Європі ж квіти форзиція представлено єдиним видом – форзиція європейська (Forsythia europaea). Вони цвітуть переважно на Балканах, хоча мене вперше вразила квітуча форзиція в середині березня у Німеччині. Назву квітка форзиція отримала на честь Вільяма Форсайта, шотландського ботаніка, головного садівника Кенсінгтонського палацу і одного із засновників Королівського садівницького товариства. Саме Форсайт привіз до Європи з Китаю перший кущ форзиція.

  Чагарник форзиція – опис

  Форзиція, як уже згадувалося, є невеликим деревцем або кущем заввишки від одного до трьох метрів. Кора має грубу текстуру і сіро-коричневий відтінок. Листя в окремих видів зустрічається трійчасте, але у більшості форзицій воно просте, без прилистків, супротивне, овальної форми з щербинками по краях, завдовжки від двох до п’ятнадцяти сантиметрів. Дзвоникоподібні квітки яскраво-жовтого кольору. Цвітіння форзиції починається ранньою весною і триває до трьох тижнів, іноді навіть довше. І тільки після того, як форзиція відцвіте, на ній з’являється листя. Плід – коробочка з крилатим насінням.

  Особливості вирощування форзиції

  Сьогодні неможливо собі уявити міські вулиці, сквери та приватні сади в Європі без форзиції, і насамперед тому, що саме вона є символом приходу весни. На сірих, ще зимових вулицях раптом починає палахкотіти жовте полум’я кольорів форзиції, і городяни, які скучили за теплом і зеленню, піднісшися духом, починають готуватися до весни. Таке раннє цвітіння форзиції – властивість, що відрізняє її від інших чагарників. Популярності їй додає невимогливість до догляду та місцерозташування. Якими особливостями в догляді і вирощуванні відрізняється цей популярний у квітникарів чагарник?

  • Форзиції світлолюбні, але ростуть і в затінку.
  • Ґрунт для рослини необхідний вапнуватий.
  • Найефектніше форзиція виглядає на тлі темно-зелених хвойних рослин.
  • Восени зелене листя форзиції стає золотистим або пурпурово-фіолетовим, і вона знову привертає увагу своїм яскравим строкатим полум’ям.

  Посадка форзиції

  Коли саджати форзицію

  Посадка і пересадка форзиції здійснюється навесні або ранньої осені, до початку заморозків, щоб рослина встигла прижитися до зими. Вибирають для цього захищену від вітру ділянку на сонці або у притінку – форзиція хоч і тіньовитривала, але любить світло. До складу ґрунту рослина невибаглива, але найкраще вона зростає на злегка лужних сухих ґрунтах. Якщо на ділянці водневий показник зміщений у кислу сторону, краще заздалегідь перекопати ґрунт із деревною золою.

  Як посадити форзицію

  Ями для форзиції повинні бути розміром 50x50x60, щоб коренева куля після посадки опинилася на глибині 30-40 см. Якщо ви саджаєте кілька кущів, то копайте для них ями на відстані півтора метра одна від одної. Перед посадкою необхідно засипати в ями шар дренажу з битої цегли або щебеню завтовшки 15-20 см, потім десятисантиметровий шар піску, потім суміш листової землі, піску і торфу у пропорції 2:1:1 і 200 г деревної золи. Саджанці форзиції опускають в яму, прикопують землею, яку потім обов’язково ущільнюють, і рясно поливають. Форзиція, посаджена вами навесні, надалі вимагатиме від вас звичайного догляду. Осіння посадка і догляд за форзицією дещо складніші: вони вимагають обов’язкового мульчування ділянки, незалежно від різновиду посадженої вами рослини. Покривний матеріал повинен бути повітропроникним, щоб узимку під час коротких відлиг під ним не пріли квіткові бруньки.

  Форзиція – догляд

  Як доглядати за форзицією

  Догляд за форзицією мало чим відрізняється від догляду за будь-яким садовим кущем. За достатньої норми опадів у літню пору поливу рослина не потребує, але якщо літо видасться посушливим, то поливати форзицію доведеться бодай раз-два на місяць з розрахунку 10-12 літрів під кожен кущ. Після поливання потрібно розпушити ґрунт і видалити бур’яни, причому розпушувати потрібно на глибину багнета лопати, щоб забезпечити доступ повітря до коріння рослини. Після розпушування пристовбурні кола мульчують компостом або сухою землею. Удобрюють форзицію тричі за сезон: ранньою весною по пристовбурних кругах, але не впритул до гілок і стовбура розкладають товстий шар перепрілого гною, потім рясно поливають. Гній стане для рослини водночас і мульчею, і органічним харчуванням. У квітні у ґрунт вносять повне мінеральне добриво з розрахунку 60-70 г на 1 м². Після цвітіння, коли рослина закладає квіткові бруньки для наступного року, форзицію підживлюють кемірою-універсалом з розрахунку 100-120 г на 1 м².

  Розмноження форзиції

  Розмножують форзицію найчастіше вегетативно. Наприклад, зеленими живцями довжиною близько 15 см, які найкраще зрізати в червні. Нижні листочки видаляють, а живці, попередньо обробивши стимулятором коренеутворення (корневіном, епіном або гетероауксином) висаджують під парник у перліт або пісок. Можна вкоренити і здерев’янілі живці, зрізані у жовтні, причому саджають їх просто у ґрунт у саду, залишивши над поверхнею дві-три бруньки. Потрібно тільки вкрити живці на зиму сухим листям. Навесні, коли ви приберете покрив, живці підуть у ріст, і до осені ви отримаєте прекрасні саджанці. Розмножують форзицію також відведеннями: влітку чи восени пригніть нижній молодий пагін до землі, попередньо перетягнувши його в основі дротом і надрізавши кору на тій стороні, що лежить на землі, закріпіть його, присипте родючим ґрунтом, і пагін дуже скоро утворить коріння. Навесні зріжте цю гілку з куща, і вже наступного року молода рослина зацвіте.

  Розмножується форзиція і генеративним способом, тобто насінням, але це вже розмова для фахівців.

  Обрізування форзиції

  Молоді кущі форзиції піддають лише санітарному обрізуванню – видаляють підмерзлі, всохлі або зламані пагони. У дорослих рослин навесні зрізують підмерзлі кінці гілок, основну ж обрізування проводять улітку, коли закінчиться цвітіння: відцвілі гілки вкорочують наполовину, старі і засохлі зрізають на висоті 4-6 см від рівня ґрунту, і тоді від них підуть бічні пагони. Обрізування допомагає також регулювати густоту, висоту і форму куща – чашоподібну або кулясту. Якщо ви маєте необхідність омолодити вашу зрілу форзицію, то найкраще обрізати всі гілки на висоту 4-6 см або хоча б на 2/3, щоб активізувати ріст молодих пагонів. Однак не варто зловживати такими стрижками, тому що в результаті кущ буде сильніше розростатися, але цвісти перестане. Омолоджувати форзицію, щоб вона не втрачала своїх декоративних якостей, потрібно не частіше, ніж раз на 3-4 роки.

  Шкідники та хвороби форзиції

  Цей чагарник стійкий і до шкідників, і до хвороб, але іноді уражається в’яненням, моніліозом і бактеріозом. В’янення лікують обприскуванням дво-п’ятипроцентним розчином фундазола, а от від бактеріозу порятунку немає, і кущ доведеться викопати разом з корінням і знищити. Моніліоз виражається появою коричневих плям на листі. У разі захворювання потрібно вирізати і вичистити всі уражені місця до здорової тканини. Бувають у форзиції неприємності через нематоди, тоді доводиться знезаражувати ґрунт карбатіоном.

  Форзиція після цвітіння і в’янення

  Щоб захистити форзицію від зимових морозів, пристовбурні кола засипають десятисантиметровим шаром сухого листя, гілки пригинають до землі і пришпилюють, а зверху закидають їх ялиновим гіллям. Ранньою весною укриття знімають, гілки відкріплюють, сухе листя прибирають від стовбура. Молоді рослини на зиму повністю накривають ялиновими гілками. У сніжні зими форзиція прекрасно зимує і без укриття, але хто знає наперед, яка випаде зима?

  Види і сорти форзиції

  Найпоширеніший у культурі вид у наших широтах – форзиція європейська (Forsythia europaea). Це невисокий (до двох метрів) пряморослий чагарник із суцільнокраїм довгастим листям до 7 см завдовжки. Квітки у нього поодинокі, дзвоникоподібні, золотисто-жовтого кольору.

  Форзиція Жиральда (Forsythia giraldiana)

  дуже схожа на європейську, але більш чутлива до низьких температур. Вона того ж зросту, її стебла теж переважно прямі, але чотиригранні, жовто-коричневого кольору. Листя еліптичне, темно-зелене, довжиною до 10 см. Цвіте у травні великими витонченими світло-жовтими квітками з перекрученими пелюстками.

  Форзиція звисаюча, або поникла (Forsythia suspensa)

  більш високий чагарник – до трьох метрів заввишки, з розлогою кроною, дугастими, тонкими чотиригранними спадаючими гілками червонувато-коричневого або оливкового кольору. Листя на старих пагонах просте, на ростових – трійчасте. Квітки великі, до 2,5 см у діаметрі, золотисто-жовті, зібрані в пучки по кілька штук. У культурі вирощується кілька форм форзиції звисаючої:

  • строката (forsythia variegata) – яскраво-жовті квітки, жовтувате строкате листя;
  • Форчуна (forsythia fortunei) з вузьким трійчастим листям, темно-жовтими квітками, зібраними в пучки;
  • пурпуровостеблова (forsythia artocaulis) – з темно-червоними пагонами і листям у момент розкриття;
  • та інші: форзиція Зімбольда, форзиція оманлива, форзиція звисаюча Форчуна.

  Форзиція темно-зелена (Forsythia viridissima)

  – високий, до трьох метрів заввишки, чагарник із спрямованими вгору зеленими гілками. Листя росте густо, просте, довгасто-ланцетне, зубчасте у верхній частині, дуже темного відтінку зеленого, завдовжки до 15 см, завширшки до 4 см. Яскраві квітки зеленувато-жовтого відтінку зібрані в нечисленні пучки. Посухостійка.

  Форзиція проміжна (Forsythia x intermedia)

  є гібридом форзиції похиленої і форзиції темно-зеленої. Виростає до трьох метрів у висоту, зацвітає на четвертому році життя. Листя в неї довгасте із зубчастим краєм, але буває і трійчасте, довжиною до 10 см. Темно-зелений колір листя зберігається до глибокої осені. Яскраво-жовті квітки зібрані в пучки по кілька штук. Цвіте у квітні-травні. Зимостійка, посухостійка, дуже швидко росте. Сорти:

  • Беатрікс Фарранд – висота куща до 4 м, квітки яскраво-жовті з темно-жовтими смугами в основі;
  • Дензіфлора – невисокий кущ до півтора метрів заввишки і приблизно такий же в об’ємі, квітки блідо-жовті, перекручені. Цвіте у травні від двох до трьох тижнів. Боїться морозів;
  • Спектабіліс – один з найкрасивіших сортів: кущ усього метрової висоти, але крона в діаметрі досягає 120 см. Листя в теплу пору зелене, восени – фіолетове і яскраво-жовте. Квітки темно-жовті до 4,5 см у діаметрі зацвітають наприкінці квітня.

  Форзиція сніжна, або біла (Forsythia abeliophyllum)

  досягає у висоту 1,5-2 м. Листя овальне, довжиною до 8 см, влітку нижній бік листя набуває пурпурового відтінку. Квітки, як можна зрозуміти з назви, білі, з жовтим зівом, у бутонах ніжно-рожеві.

  Форзиція яйцеподібна (Forsythia ovata)

  невисокий чагарник – від півтора до двох метрів заввишки. Гілки розлогі, сірувато-жовтого кольору. Листя до 7 см завдовжки, яскраво-зелене в літній час, набуває восени фіолетового відтінку. Поодинокі квітки яскраво-жовтого кольору до двох сантиметрів у діаметрі. Зацвітає раніше за всі інші види форзиції, швидко росте, зимостійка і посухостійка. Популярні сорти:

  • Спрінг Глорі – заввишки до трьох метрів, зелене в літній час листя восени стає строкатим – від блідо-жовтого до темно-фіолетового. Рясно цвіте в травні яскраво-жовтими великими квітками;
  • Тетраголд – кущ до одного метра заввишки, квітки темно-жовтого кольору до трьох сантиметрів у діаметрі. Цвіте з середини квітня;
  • Голдзаубер – цінний і дуже популярний сорт із великими золотисто-жовтими квітками. Морозостійкий. Цвіте з середини квітня близько трьох тижнів.

  Геть гіркі попки: що потрібно робити, щоб огірки виросли смачними та солодкими

  Ось буває так, ти за огірками стежиш, поливаєш, удобрюєш, щоб отримати добрий і великий урожай, а вони з гіркою попкою. В основному такі огірки вирушають на закатки або чистяться та ріжуться у салати. Проте не відправляти їх всі у банки на консервацію.

  Виявляється причин гіркоти огірків лише три, і всі їх можна запобігти. Якщо слідувати наступним рекомендаціям, то ви весь ваш урожай буде смачним та солодким. Як виростити не гіркі огірки, розповідає belnovosti.

  Вибір насіння

  Щоб огірки не гірчили важливо правильно вибирати їх насіння. Уважно читайте що пишуть на упаковках. Найкраще вибирати ті сорти, для яких не характерне вироблення кукурбітацину.

  Правильний полив

  Огірки погано витримують нестачу води, тому грядки потрібно поливати регулярно. Однак при цьому важливо і не переборщити, адже надлишок вологи також шкідливий. Також варто пам’ятати, що для поливу не можна брати холодну воду, краще використовувати теплу і прогріту на сонці рідину.

  Правильне підживлення

  Ділянку, на якій ростуть огірки, потрібно удобрювати мінеральними та органічними підживленнями. Обов’язково мають бути добрива, в яких є азотний та калійний компоненти. Саме їх брак — одна з головних причин появи гіркоти.