Хто помер у безприданниці

У Львові до смерті закатували безпритульних. Як таке сталося

Бездомних били трубами, ніжками від меблів, обливали моторною оливою і обсипали будівельною сумішшю, ще й знімали це на телефон. Один постраждалий помер на місці, у закинутому будинку, інший – у лікарні, так і не прийшовши до тями. BBC News Україна розповідає деталі трагедії.

У закинутий двоповерховий будинок на Хмельницького, 249 у Львові, де раніше був Центр соціальної реабілітації молоді, три дні поспіль приходять невідомі.

Вони залазять крізь отвори, де раніше були двері чи вікна, зникають з поля зору на кілька годин, а потім ідуть геть.

Так було й 12 вересня, щоправда цей день для хлопців завершився не так, як зазвичай.

Приблизно о 17:00 того дня у службі “102” пролунав дзвінок. На лінії – чоловік, безпритульний, який каже, що знайшов своїх товаришів у закинутому будинку на Хмельницького. Один, пояснює він, мертвий. Другий – сильно побитий і без тями. Вони, каже безпритульний, жили у цій закинутій споруді, а в останні дні до бездомних навідувалися двоє молодих хлопців, які регулярно били чоловіків.

Протягом двох годин правоохоронці проводитимуть обшук на Хмельницького, 249. Знайдуть в одній кімнаті тіло загиблого, у другій — непритомного з розбитою головою. Поруч — металеві труби й дерев’яні палиці, якими, схоже, й знущалися з бездомних.

А за деякий час на місці події з’являться й можливі винуватці. Хлопці, які, ймовірно, скоїли злочин, самі прийдуть до будинку.

Так, як вони робили це кілька днів поспіль, щоб нібито вимагати з бездомних гроші.

При собі у повнолітнього буде телефон, на якому збережені записи знущань із безпритульних.

Автор фото, Поліція Львівської області

Бездомного відвезуть до лікарні, а хлопців заберуть до відділку поліції.

Щоправда, поки правоохоронці з’ясовуватимуть обставини, а молодикам призначатимуть адвокатів, бездомний помре, так і не прийшовши до тями. Причина – набряк головного мозку й численні травми голови.

Життя довкола місця вбивства

Густо розставлені радянські дев’ятиповерхівки, двори з лавочками й столиками та скейт-майданчик за кількасот метрів.

Увечері на вулиці Богдана Хмельницького у Львові кипить життя: батьки прогулюються з дітьми, заклопотані містяни повертаються додому з роботи, хтось – спостерігає за всім з вікон своїх квартир.

Автор фото, Олександр Кіншов

“Це тут, тут вбили того безхатька! – вигукує Олег, якому на вигляд не більше 10, й показує компанії однолітків на закинуту посеред дворів будівлю. – Тут таке коїться! Постійно наркомани лазять і бомжі сплять. А тому, якого вбили, чув, камінням в голову кидали!”

Олег з друзями чи не щодня гуляє довкола закинутого будинку, який більше схожий на величезний смітник. Каже, всередину не заходить – страшно, особливо ввечері, коли там збираються невідомі й щось палять.

Історію про вбитих бездомних діти чули й легко переповідають один одному чутки. Подія їх не стільки лякає, скільки викликає зацікавлення.

“Так вони їх тут три дні мурижили! І палицями металевими били, і обливали, і посипали чимось, капець просто”, – ніби підхоплюють дитячу розмову двоє дорослих чоловіків.

На питання, звідки вони знають подробиці інциденту, коротко відповідають “у фейсбуці читали” й швидко прямують геть.

Пан Роман мешкає в будинку поруч із місцем трагедії вже 15 років. Каже, скільки тут живе, стільки споруда й виглядає як звалище. До приїзду поліції, пригадує, будинок подекуди був обнесений парканом, але він ніколи не заважав “наркоманам і бездомним” збиратися всередині.

“А що їм (тим, хто пробирався всередину закинутої будівлі. – Ред.)? Штовхнув ногою – та й усе”, – пояснює Роман.

Попри те, що з вікон будинку, де мешкає Роман, видно споруду, чоловік каже, що нічого підозрілого не чув і не бачив. Точніше, нічого такого, що виходило б за межі того, що відбувається тут постійно.

Власне, тому й у поліцію ніхто не дзвонив, бо шум чи вигуки з закинутого будинку, скоріше, норма для цієї місцини.

“Мешканці зробили з цього будинку смітник, хоча поруч є контейнери, – каже Роман. – А раз ніхто за цим будинком не стежить, там і збираються різні елементи. Колись горіла ця споруда навіть. Певно, палили щось всередині”.

Автор фото, Олександр Кіншов

Саме побиття й убивство бездомних Роман коментує неохоче. Так, каже, страшно, що таке сталося, погано, що такі трагедії трапляються. Однак, на його думку, поки влада щось не зробить зі смітником посеред дворів, там будуть траплятися подібні інциденти.

“Казали, що тут мають церкву збудувати. Я тільки “за”! Церква – чудово! Але ж потім з’ясувалося, що тут багатоповерхівка мала бути, а не сама лише церква. Це неправильно”, – переконаний Роман.

Церкву хотіли збудувати у 2016 році. Точніше, не церкву, а дев’ятиповерхівку з каплицею всередині. Однак мешканці висловилися проти такої забудови, а потім й УГКЦ розірвала договір про будівництво.

Тепер місто вирішило віддати закинуту ділянку під адміністративно-офісну споруду з паркінгом. І хоча містобудівні умови видали ще в січні, наразі будівельних робіт тут не ведуть.

Автор фото, Олександр Кіншов

Школяр і студент

Підозрювані у побитті й убивстві – 16-річний Дмитро й 18-річний Юрій. Молодший – школяр. Старший – студент професійного училища.

Хлопці не перший рік знайомі між собою і з судом. Обох раніше ловили на крадіжці.

Автор фото, Поліція Львівської області

За словами адвоката Вадима Мелька, який захищає неповнолітнього, молодиків мають перевести із СІЗО до психіатричної лікарні на 21 день. Там комісія медиків визначатиме: осудні вони чи ні.

Подробиць у справі адвокат поки що не розповідає. “Показання підзахисний даватиме вже після психіатричної експертизи. І коли я зможу з ним особисто поспілкуватися”, – каже Вадим Мелько.

А от повнолітній підозрюваний, як заявили в обласній прокуратурі, “свою провину визнав повністю і зараз дає зізнавальні показання”.

Його адвокатка Надія Маріловцева відмовилася коментувати ситуацію, каже, що наразі тривають слідчі дії і вона не може розголошувати інформацію.

Їм інкримінують кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 — заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, вчинених способом, що має характер особливого мучення, та групою осіб. За це обидва можуть сісти за ґрати на строк від 7 до 10 років.

“Безпритульні йдуть туди, де їх не чіпатимуть”

Інформація про те, що в якомусь українському місті побили безпритульних, з’являється з року в рік. Інколи все завершується лише незначними тілесними ушкодженнями, інколи – смертю.

У 2013 році 50-річний чоловік у Львові попросив гроші на спиртне у двох молодиків – його сильно побили й безпритульний помер.

У 2016 схоже трапилося в Києві: чоловіки палками й ногами побили трьох бездомних, один із яких помер. А у 2018 двоє студентів на Дніпропетровщині до смерті побили бездомного задля розваги.

Заступниця голови ради Спільноти взаємодопомоги “Оселя”, яка опікується бездомними, Наталя Саноцька каже: проблема в тому, що в Україні до безпритульних часто просто не ставляться як до людей.

“Навіть лексика, яку багато хто вживає, щоб позначити безпритульних, демонструє це. Часто кажуть не “бездомні люди”, а “безхатьки”. А хто такий безхатько? Не чоловік, не жінка, хтось середнього роду, неозначений. Це слово має глузливий окрас”, – впевнена вона.

На думку Наталі Саноцької, безпритульні стають жертвами насильства, тому що є найменш захищеними верствами населення.

“У бездомної людини низька самооцінка, це особа, яка вже не відчуває, що може щось змінити, має комплекс меншовартості. Безпритульні намагаються піти туди, де їх ніхто не чіпатиме й не сахатиметься від них, тож часто ночують у закинутих будівлях”, – каже активістка.

Автор фото, Олександр Кіншов

Втім, упевнена вона, у Львові за останні років 10 ставлення до бездомних стало кращим.

На це впливають просвітницькі акції, які влаштовує “Оселя” та інші небайдужі організації. У місті з’являється більше точок, де безпритульні можуть скупатися, отримати чистий одяг, їжу.

“Але їм і досі нема де ночувати. Центри перебування мають місць 60, а безпритульних у Львові в рази більше. На це слід звертати увагу, допомагати цим людям, адже ми не знаємо всіх історій, через які вони опинилися на вулиці. А біда може спіткати будь-кого”, – додає Наталя Саноцька.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

«Безприданниця» короткий зміст п’єси Островського – читати переказ онлайн

Якщо ви шукали повний зміст п’єси «Безприданниця» Островського – перейдіть за цим посиланням у нашу зручну бібліотеку.

П’єса Островського «Безприданниця» була написана 1874 – 1878 роках. Прем’єра вистави відбулася восени 1878 року. П’єса є яскравим прикладом психологічного реалізму в російській літературі. В «Безприданниці» Островського вивів на перший план конфлікт між матеріальним світом, світом грошей (представленим Паратовим, Вожеватовым, Кнуровым, Огудаловой) і духовним світом любові (відображеним в образі Лариси Дмитрівни).

Провідною темою п’єси є тема «маленьких людей».

Пропонуємо прочитати короткий зміст «Безприданниці» щодо дій, виконане вчителем російської літератури.

Головні герої

Лариса Дмитрівна – безприданниця, дочка Огудаловой, дуже красива молода дівчина, яка чудово співає і вміє грати на кількох інструментах.

Сергій Сергійович Паратов – «блискучий пан з суднохазяїв, років за 30», розважливий чоловік, якого сумирно любила Лариса.

Юлій Капітонич Карандишев – «молодий чоловік, небагатий чиновник», чоловік з болісним почуттям власної гідності, наречений Лариси, який наприкінці твору застрелив дівчину.

Інші персонажі

Василь Данилович Вожеватов – «дуже молодий чоловік, один з представників багатої торговельної фірми», для якого найважливішим у житті є гроші, з малих років знайомий з Ларисою.

Мокій Пармевыч Кнуров – «з великих ділків останнього часу, літня людина, з величезним станом», одружений чоловік, який хоче стати «другом»-покровителем Лариси.

Харита Гнатівна Огудалова – «вдова середніх років», мати Лариси, любить «весело пожити», потрібні кошти випрошує у женихів дочки.

Робінзон – актор, що приїхав з Паратовим.

Гаврило – «власник кавової на бульварі».

Іван – «слуга в кавовій».

Короткий зміст

Дія перша

Явище 1

Події п’єси відбуваються у великому місті Бряхимове на Волзі. Дія починається на Міському бульварі у кав’ярні.

Явище 2

Вожеватов розповідає Кнурову, що зібрався купити у Паратова пароплав «Ластівку», але все не може дочекатися Сергія Сергійовича. Гаврило запевняє Василя Даниловича, що Паратов точно приїде, так як для нього вже приготовлена найкраща в місті четверик.

Вожеватов розпоряджається подати їм шампанське в чайних приладах і «за чаєм» розповідає Кнурову, що відома в місті красуня-безприданниця Лариса Дмитрівна виходить заміж за Карандишева. Кнуров здивований, адже Карандишев дівчині не пара. Вожеватов пояснив, що Лариса Дмитрівна погодилася на скромний шлюб після того, як вона пережила торішнє захоплення Паратовим, який, відбивши всі її женихів, невідомо куди зник. Після нього сваталися «старий з подагрою», вічно п’яний керуючий якогось князя і касир, який влаштував у них вдома гучний скандал. Не витримавши, Лариса Дмитрівна сказала, що вийде за першого ж, хто її посватає. Ось давно бував у їхньому будинку Карандишев «і тут як тут» з пропозицією і тепер «радий, сяє, як апельсин».

Кнуров шкодує Ларису Дмитрівну, кажучи, що вона «створена для розкоші» – «дорогий діамант дорогий і оправи вимагає».

Явище 3

До чоловіків приєднуються Карандишев і Лариса з матір’ю. За чаєм Карандишев, важничая, на рівних звертається до Кнурову і Вожеватову, запрошуючи їх до себе на обід. Харита Гнатівна пояснює, що цей обід влаштовується для Лариси.

Явище 4

Залишившись удвох з Ларисою Дмитрівною, Карандишев звинувачує дівчину в надмірній вольності під час спілкування з Вожеватовым. Чоловік називає будинок Огудаловых «циганським табором», чим доводить дівчину до сліз.

Лариса каже, що у їхньому таборі» були і благородні люди – такі як Сергій Сергійович Препаратів. Карандишев, який відноситься до Паратову з неприязню, питає, чим він гірший Сергія Сергійовича. Лариса Дмитрівна відповідає, що Паратов – це «ідеал чоловіка». Раптово лунає гарматний постріл (салют, яким зустрічали прибулого Паратова). Лариса Дмитрівна лякається і просить відвести її.

Явища 5 – 6

Паратова не було в місті цілий рік. Сергій Сергійович приїхав у супроводі Робінзона – провінційного актора Счастлівцева Аркадія. Паратов якось підібрав його з безлюдного острова, на який Аркадія з одним висадили після того як вони влаштували дебош на пароплаві. Кнуров цікавиться, чи не шкода Сергію Сергійовичу «Ластівки». Паратов відповів: «що таке «шкода», цього я не знаю», «знайду вигоду, так все продам, що завгодно», і тут же розповів, що скоро одружується дуже багатою дівчиною, якої в придане дають золоті копальні. А тому перед весіллям хоче добре повеселитися.

Явище 7

Вожеватов домовляється з Гаврилом, щоб той увечері влаштував їм прогулянку по Волзі і пікнік, але в останній момент згадує, що ввечері їх запросив до себе Карандишев.

Дія друга

Явище 1

Будинок Огудаловой, основна прикмета інтер’єру – фортепіано, на якому лежить гітара.

Явище 2

До Огудаловой приїжджає Кнуров. Мокій Пармевыч, дізнавшись, що Карандишев бідний, висловлює своє обурення з приводу майбутнього шлюбу. На думку Кнурова, Ларисі немає «земного», «побутового», вона створена «для блиску». Кнуров вважає, що дівчина швидко покине чоловіка, і тоді їй знадобиться солідний багатий «друг», а він для дівчини нічого не пошкодує. Йдучи, Кнуров розпоряджається, щоб Огудалова замовила дочки хороший вінчальний «гардероб», а рахунки відправила йому.

Явище 3

Лариса каже матері, що хоче якомога швидше виїхати в село «нехай там і дико, і глухо, і холодно; для мене після того життя, яку я тут відчула, всякий тихий куточок здасться раєм». Дівчина бере в руки гітару, наспівуючи «Не спокушай мене без потреби», але інструмент засмучений. Побачивши з вікна цигана Іллю, дівчина завіт його в будинок.

Явище 4

Ілля повідомляє, що приїхав пан, якого чекали цілий рік.

Явище 5

Огудалова переживає, не «прогавили» вони нареченого, поквапившись з весіллям. Лариса ж відповідає, що з неї досить принижень.

Явище 6

До жінок заходить Карандишев. Лариса запитує, коли вони поїдуть в село, однак Юлій Капітонич не хоче поспішати, так як бажає, як сказала Огудалова, «повеличаться».

Карандишев засуджує звичаї суспільства, обурюючись, що в місті тільки й чуток про те, що приїхав барін – Сергій Сергійович Препаратів. У переляку Лариса просить зараз же виїхати в село. В цей час до Огудаловым під’їжджає сам Препаратів.

Явище 7

Паратова приймає Огудалова, він веде себе з нею жартівливо-серйозно. Чоловік розповідає, що рік тому йому довелося виїхати, аби залагодити справи з майном, а тепер він збирається одружитися на нареченій з приданим у півмільйона. На прохання Паратова Огудалова кличе Ларису.

Явище 8

Паратов, дорікаючи Ларису в тому, що вона його не чекала, зводить це до жіночої легковажності: «жінки» – «нікчемність вам ім’я». Образившись, дівчина зізнається, що все ще любить Сергія Сергійовича, а виходити заміж їй доводиться з безвиході. Задовольнивши своє самолюбство, Паратов каже, що тепер «на все життя збережу найприємніший спогад про вас, і ми розлучимося, як найкращі друзі».

Явище 9

До них приєднуються Огудалова і Карандишев. Паратов всіляко намагається образити нареченого Лариси, і вони сваряться. Огудалова просить вибачення і змушує зятя запросити Сергія Сергійовича на обід.

Явище 10

До Огудаловой приїжджають Вожеватов і Робінзон. Вожеватов видає Робінзона за англійця.

Явище 11

Паратов, якому Карандишев дуже не сподобався, збирається «потешится» над чоловіком під час обіду.

Дія третя

Явище 1

Кабінет Карандишева, мебльований «з претензіями, але без смаку». На одній зі стін «прибитий килим, на якому розвішана зброя».

Явище 2

І Лариса Огудалова обговорюють вечір Карандишева. Жінки не знали, куди подітися від сорому. Карандишев думає, що здивував усіх розкішшю, але гості спеціально – для забави його споюють.

Явище 3

Тітка Карандишева скаржиться жінкам на збитки від обіду, а після кличе їх до себе. В кабінет заходять Паратов, Кнуров і Вожеватов.

Явища 4 – 5

Кнуров скаржиться на жахливі страви та вина («мікстуру, яку він вином величає»). Чоловіки сміються над дурістю господаря, який першим з усіх спився. Подпоить ж його вдалося завдяки допомозі нерозбірливого у випивці Робінзона.

Явище 6

В кабінет входить Карандишев з сигарами. Він не помічає, що чоловіки над ним жартують.

Явища 7 -8

Ввійшла Огудалова намагається зробити Карандышеву зауваження, але він відповідає, що сьогодні щасливий і торжествує. Паратов пропонує випити на брудершафт і Юлій Капітонич йде за коньяком.

Явища 9 – 10

Паратов, Кнуров і Вожеватов збираються на прогулянку на пароплаві.

Явище 11

Паратов просить Ларису заспівати що-небудь. Карандишев намагається їй заборонити, це обурює дівчину. Лариса з циганом Іллею, який акомпанує їй, співають «Не спокушай». Всі захоплені співом дівчата. Карандишев йде за шампанським – випити за здоров’я Лариси.

Явище 12

Наодинці Паратов говорить Ларисі, що вона скарб і він винен перед нею за те, що проміняв її на іншу. Сергій Сергійович вмовляє дівчину поїхати з компанією кататися по Волзі. Лариса погоджується, назвавши Паратова своїм «повелителем».

Явище 13

Всі п’ють шампанське за Ларису Дмитрівну. Карандишев вимовляє тост, називаючи найважливішим достоїнством дівчата – вміння «цінувати і вибирати людей», адже вона вибрала серед всіх шанувальників саме його. Карандишева відправляють за вином. В цей час чоловіки збираються і, забравши з собою Ларису, їдуть.

Явище 14

Повернувшись, Карандишев здивований, куди поділася Лариса. Іван повідомляє йому, що дівчина поїхала з панами за Волгу на пікнік. Карандишев у відчай: «Я смішний – ну, смійся наді мною, смійся в очі! Приходьте до мене обідати, пийте моє вино і лайтеся, смійтеся наді мною – я того варта. Але розламати груди у смішного людини, вирвати серце, кинути під ноги і розтоптати його!» Погрожуючи помститися, чоловік хапає зі столу пістолет і тікає.

Дія четверта

Явище 1 – 2

Карандишев з пістолетом приходить в кав’ярню, де в цей час знаходиться Робінзон і намагається дізнатися у актора, куди поділися його товариші. Однак Робінзон робить вигляд, що не знає їх.

Явище 3 – 5

Повернулися з пікніка Кнуров і Вожеватов співчувають Ларисі – чоловіки розуміють, що Сергій Сергійович не відмовиться від вигідною одруження заради дівчини, а після того, що сталося Лариса скомпрометована.

Явище 6

Кнуров вважає, що в сформованій ситуації вони зобов’язані прийняти участь в її долі (чоловік хотів взяти дівчину з собою в Париж, тепер же представився зручний випадок). Щоб уникнути суперництва чоловіки підкидають монетку, і їхати з Ларисою Дмитрівною випадає Кнурову.

Явище 7

Паратов дякує Ларису за те, що вона їздила з ними на пікнік. Дівчина просить відповісти їй: тепер вона дружина його чи ні? Сергій Сергійович відповідає, що заручений і не може порвати нареченою. Чоловік запевняє дівчину, що її наречений у будь-якому випадку прийме її назад.

Явище 8

Паратов дає розпорядження Робінзонові, щоб той відвіз дівчину додому і йде в кафетерій. Лариса просить допомоги у Вожеватова, але він ухиляється, залишаючи дівчину з Кнуровым. Мокій Пармевыч пропонує Ларисі виїхати з ним у Париж і повне забезпечення на все життя. Лариса промовчала у відповідь.

Явище 9

Залишившись одна, Лариса хоче кинутися в море, але не вирішується покінчити з собою.

Явище 10 – 11

Робінзон призводить до Лариси Карандишева. Чоловік вважає, що повинен бути захисником дівчини. Лариса каже Карандышеву, що його заступництво для неї – саме тяжке образу. Чоловік дорікає її в невимогливості, розповідаючи, що Кнуров і Вожеватов грали на неї «орлянку» і взагалі ставляться до неї як до речі. Лариса погодилася, що вона річ, але «дуже дорога річ» для Карандишева – «якщо річчю, так одне, втіха – бути дорогою, дуже дорогий».

Лариса просить покликати до неї Кнурова. Карандишев намагається її вмовити поїхати з ним, але дівчина пояснює, що вже пізно і вона ніколи не буде його. Зі словами «Так не діставайся ж ти нікому» Карандишев стріляє в Ларису з пістолета. Зі словами подяки Лариса піднімає випав з рук Карандишева пістолет і кладе його на стіл і сама повільно опускається на стілець.

Явище 12

Прибіг на постріл Лариса пояснила: «Це я сама… Ніхто не винен, ніхто… Це я сама». За сценою починають співати цигани, Паратов велить усім замовкнути, але Лариса, вмираючи під циганський хор, просить: «Нехай веселяться, кому весело ви всі хороші люди… я вас всіх… всіх люблю».

Висновок

В «Безприданниці» Островського змалював трагічну долю дівчини, яка вміє щиро любити, але опинилася в суспільстві, де гроші ставляться в чому вище справжніх почуттів. Ні рідна мати, ні майбутній чоловік Карандишев, ні коханий Лариси Паратов не ставилися до її почуттів серйозно – кожен з них хотів тільки скористатися дівчиною. Смерть героїні в кінці твору приносить моральне очищення, незважаючи на все, що сталося, Лариса однаково всіх любить.

Короткий переказ твору «Безприданниця» не до кінця передає напружений психологізм п’єси великого драматурга, тому радимо прочитати повний варіант драми.

Тест по п’єсі

Після прочитання короткого змісту п’єси рекомендуємо пройти цей невеликий тест:

Нові тестыБудь в числі перших на дошці пошани

Сподобалося короткий зміст? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

Related Post

За якого польського короля була укладена Люблінська уніяЗа якого польського короля була укладена Люблінська унія

Люблінська унія Вже на початку XVI ст. Велике князівство Литовське поступово почало занепадати. На економічному стані країни вкрай важко відбилися невдалі війни з Московією, у результаті яких Литва втратила північно-східні

Як правильно звучить теорема ПіфагорЯк правильно звучить теорема Піфагор

У прямокутному трикутнику квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів c 2 = a 2 + b 2 . У прямокутному трикутнику сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи. «Квадрат гіпотенузи дорівнює

Як допомагає сірчана мазь від прищівЯк допомагає сірчана мазь від прищів

Сірчана мазь проникає в пори, підсушує, очищає вугри і позбавляє від чорних цяток. Чинить протимікробну, антибактеріальну, антисептичну дію. Усуває свербіж та подразнення, загоює, надає пом'якшувальний і підсушує ефект, зменшує виділення