Куди подівся Ітудіс

Я маю дуже погану звичку уважно читати документи, які спускаються зверху на нашу грішну голову. І все було б добре, якби я їх просто мовчки читав та щось «мотав собі на вус»(«тримав дулю в кишені» тощо). А ніт. Починаючи зі шкільних років, маю одну ментальну аномалію, яка позбавляє мене будь-яких шансів на кар’єрне зростання: невиліковну схильність ставити “дурні запитання”.

До речі, 28 вересня у США відзначають День «Постав дурне запитання» (“Ask a Stupid Question Day”).

Але мені «пощастило» народитись в СРСР, тому проходила мама з батьківських зборів і розповідала про те, що знову мене там “склоняли” за “ті, дві четвірки”(ну не хотів я бути відмінником!) і казали: от він і розумний(якби ж був дурним, то можна було б. ), а навмисно ставить “дурні запитання”.

Наприклад, на уроці англійської мови міг запитати: “От навіщо нам тупо зазубрювати “топік” про черговий з’їзд КПРС? Якщо пощастить мені у житті опинитись у Лондоні чи Бостоні, я що там, зустрівши на вулиці свого ровесника, “відтарабаню” йому цей “топік”?! Так він же подумає, що я crazy. “.

Звісно, через кілька десятиліть виявлялось, що всі мої “дурні запитання” були не такими вже і дурними, як спочатку здавалось тим, кого вони так обурювали. Але це лише підсилювало їхню неприязнь до мене як до представника класово чужої(рос. “классово чуждой”) категорії “сильно вумних”.

Колись у ФБ започаткував навіть цикл #Дурнізапитання, які так і лишились без “розумних відповідей”.

От зараз вирішив перечитати стандарт базової та повної загальної середньої освіти 2011 і стандарт базової середньої освіти 2020. І знову виникають “дурні запитання”…

Наприклад, щодо того куди подівся діяльнісний підхід, який націлює на самостійну або керовану вчителем взаємодію учня з навколишньою дійсністю?

Отой практичний підхід до навчання(«Learning-by-doing»), який обґрунтував американський філософ Джон Дьюї: учні повинні взаємодіяти зі своїм оточенням, щоб адаптуватися та вчитися.

А чим завинив особистісно зорієнтований підхід?

Коли я створював гімназію в далеких 90-тих роках минулого століття, я, звісно, враховував і компетентісний підхід, але був свідомий того, що перехід до зорієнтованої на компетенції освіти(competence-based education — CBE) відбувся на Заході ще в 70-х роках минулого століття. У 90-ті ж роки цей підхід уже не був «педагогічною модою», адже тоді вже стало зрозумілим, що провідною тенденцією в модернізації освіти нового тисячоліття є рух у напрямку до особистісно орієнтованого підходу. Практична реалізація цього підходу означає побудову такої моделі освітнього простору, яка б замість «підгонки» дітей під певні стандарти, відкривала їм можливості руху за індивідуальними освітніми траєкторіями.

Якби я створював модернову школу(меташколу) сьогодні, я б уже брав на озброєння метапідходи до освіти, які націлюють вчити знанням, які ще не існують.

Звісно, я не чекаю від наших «агентів змін» такого вищого пілотажу, але виникає питання: куди поділись абеткові істини сучасної педагогіки?

Нічого не маю проти компетентнісного підходу, але не компетентнісним підходом єдиним…

Зациклювання лише на ньому точно ні до чого хорошого не призведе.

Нагадаю, що підходів до побудови сучасної освіти, окрім компетентісного, є десятки(діяльнісний, особистісно зорієнтований, гуманістичний, культурологічний, діалогічний, метапідходи тощо).

У 2011 році впровадження діяльнісного підходу в освіту було зафіксовано в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.

Діяльнісний підхід розглядався в цьому документі як «спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF#Text

Було зазначено, що «цей Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів». Тобто там діяльнісний підхід є рівноцінним із компетентнісним і особистісно зорієнтованим.

Три базових підходи того стандарту:

1. «Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів».

2. «Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей».

3. «Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища».

У Державному стандарті базової середньої освіти, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898, лише зазначається у п. 6, що «вимоги до обов’язкових результатів навчання визначено на основі компетентнісного підходу». І далі мова йде про компетентнісний потенціал окремих освітніх галузей.

Чому «репресували» особистісно зорієнтований та діяльнісний підходи?

Мережею розлетівся кумедний відеоролик до Дня батька Актуально

У вірусному відеоролику діти українських військових розповіли, звідки беруться татусі, що вони роблять та куди подівся російський воєнний корабель.

Відповіді на ці прості запитання у когось з дітей виявилися мотивуючими, у декого смішними, а в інших – пророчими. Хоча головною метою авторів відео було привітати українських чоловіків із Днем батька та надихнути людей, які відстоюють свободу країни на фронті чи працюють задля її перемоги в тилу.

Переглянути ролик можна за посиланням:

“Слухаючи розповіді навіть зовсім маленьких діточок, стає очевидним, наскільки добре вони усвідомлюють мотивацію своїх батьків. Кожен з них став на захист своєї країни, рідної землі та власних сімей. Ми безмежно вдячні всім героям та їх рідним, які кожного дня мотивують військових на продовження боротьби за свободу України”, – прокоментувала Юлія Чудновець, керівниця департаменту зі зв’язків з громадськістю мережі Епіцентр, яка і займалася зйомками відеоролика.

З перших днів повномасштабного вторгнення тисячі співробітників мережі Епіцентр встали до лав Збройних Сил. При цьому сама компанія активно допомагає країні: долучилася до створення гуманітарних хабів, закупила та передала медикам 50 сучасних реанімобілів на 133,5 млн гривень та реалізувала велику кількість інших гуманітарних та соціальних проєктів. В тому числі направила сотні мільйонів гривень для надання допомоги українським військовим та постраждалим внаслідок бойових дій.

Дружина мільярдера та подруга Дональда Трампа: де зараз “Міс Україна” Олександра Ніколаєнко

Олександра Ніколаєнко – це українська модель та телеведуча, яка заснувала конкурс краси “Міс Україна Всесвіт”. У 2008 році вона вийшла заміж за американського мільярдера і друга Дональда Трампа. Де зараз Ніколаєнко – дивіться далі.

Олександра Ніколаєнко народилася в Будапешті у родині економістки та військового, пише Show 24. Вона навчалася в Одесі в юридичній академії на факультеті цивільного права. Також Олександра закінчила державну академію харчових технологій.

Кар’єра Олександри Ніколаєнко як моделі

Попри економічно-юридичну освіту, Олександра Ніколаєнко ще з 15 років почала займатися модельним бізнесом. Через рік вона завоювала перший титул – “Міс Одеса”. У віці 18 років Олександра здобула корону “Міс України-2001”.

Ніколаєнко представила батьківщину на конкурсі краси “Міс Світ” у ПАР та увійшла до фіналу – десятки найкращих. Дівчина залишилась у США, де брала участь в інших американських конкурсах краси. Там вона познайомилася з Дональдом Трампом.

У 2004 Олександра Ніколаєнко представила Україну на “Міс Всесвіт” в Еквадорі, але не пройшла до фіналу. Тоді ходили чутки, начебто на конкурс краси вона потрапила під протекцією Медведчука.

Я була шокована, коли дізналася про це. Як можна говорити такі речі, які абсолютно нічим не доведені? До мене можуть по-різному ставитися… Але, гадаю, коли Віктор Володимирович дізнався, що йому приписують, він просто покрутив пальцем біля скроні. Його пресслужба вже заявила, що Медведчук має таке саме відношення до поїздки Ніколаєнко до Еквадору, як і до призначення Кондолізи Райс,
– коментувала Олександра.

Вважають, що знайомство з Дональдом Трампом значно змінило життя Олександри. На той час Дональд Трамп володів конкурсом “Міс Всесвіт” і, ймовірно, допоміг Ніколаєнко стати власницею та президенткою конкурсу “Міс Україна Всесвіт”. До слова, жінка продала його у 2015 році.

Олександра Ніколаєнко / Фото Tabloid

Поміж тим, Олександра Ніколаєнко була телеведучою: вона займалась проєктом “Шанс. Model.ua” та вела погоду. Також знялась у кількох фільмах.

Заміжжя з мільярдером

Дональд Трамп познайомив Олександру зі своїм другом та бізнес-партнером Філом Раффіном. Він є власником нерухомості та казино, один з найбагатших людей Лас-Вегасу.

Мільярдер кілька разів робив пропозицію Ніколаєнко, зрештою вона погодилась. У 2008 році вони зіграли весілля у приватному маєтку Трампа, де виступили Селін Діон, Джастін Тімберлейк і Петро Чорний.

У подружжя народилося двоє дітей: син Річард і донька Малена. Олександра Ніколаєнко подружилась з дружиною Трампа Меланією.

Якби мені довелося притиратися з чоловіком, я б не змогла з ним жити. Вочевидь, ми просто підходимо одне одному. Його спокій і досвід дуже добре врівноважують мою молодість і запальність. Ми 90 відсотків часу проводимо разом, і у нас не виникає проблем,
– розповідала Олександра про стосунки з мільярдером.

Трамп з дружиною та Ніколаєнко з чоловіком / Фото my.ua

Де Олександра Ніколаєнко зараз

Олександра Ніколаєнко не раз зізнавалась, що сумує за рідною Одесою. До того ж вона могла представляти Україну на міжнародному майданчику. Утім, після заміжжя її публічне життя з кожним роком стихало, а вона називала себе мамою та домогосподаркою. Жодних заяв на підтримку України не звучало ні у 2014, ні у 2022 році.

Зараз Олександрі 42 роки, її чоловіку – 88. Ніколаєнко є власницею іменного спа-салону у готелі Treasure Island Hotel and Casino in Paradise.

Філ Раффін залишається другом Дональда Трампа. На початку 2024 він пожертвував 2 мільйони доларів на передвиборчу кампанію товариша. Ця сума вдвічі більша за ту, яку Раффін виділив минулого разу у 2020.

Олександру Ніколаєнко неможливо знайти у соцмережах, на публіці вона теж майже не з’являється. Одні з останніх фото сім’ї мільярдера та українки опублікували у 2018.