Розумова відсталість

Розумова відсталість – це недостатнє психічний розвиток. В першу чергу характеризується відставанням у розвитку інтелектуальних, моторних і соціальних здібностей. Однак подібний розлад завжди буває пов’язано з недорозвиненням емоційної та мотиваційних сфер, з недостатньою здатністю до саморегуляції і самоконтролю. Згідно МКБ-10, синдром розумової відсталості може поєднуватися з різними психопатологічними синдромами. Причиною виникнення цього синдрому є недорозвинення головного мозку. Виділяють 3 ступеня розумової відсталості -легка, помірна і важка.

Люди з легкою розумовою відсталістю можуть використовувати мову в повсякденних цілях, хоча мова у них і з’являється з деякою затримкою. У них виробляються навички самообслуговування, ведення домашнього господарства, а також найпростіші трудові навички. Якщо ці діти потрапляють в загальноосвітню школу, то у них відразу ж відзначаються проблеми із засвоєнням більшості предметів. Абстрактне мислення не розвинене. В адаптації людей з легкою розумовою відсталістю до життя в суспільстві велику роль відіграють виховання, освіту. Соціальна та емоційна незрілість цих хворих ускладнює їх нормальне життя в суспільстві, однак вона все ж можлива.

Помірна розумова відсталість виражається в недорозвиненні мови, навичок самообслуговування. Тим не менш, діти протягом життя можуть придбати деякі базові інтелектуальні навички. Учитися утруднена (сповільнена), малий обсяг засвоюваного матеріалу. Діти потребують нагляді, фізично активні, здатні до встановлення соціальних контактів.

Важка розумова відсталість характеризується грубими моторними порушеннями, нездатністю самостійно задовольняти основні / вітальні потреби, відсутністю мови, розладами в сенсорній сфері.

Розумова відсталість

Розумова відсталість – це вроджена чи набута в дитячому періоді патологія, що характеризується затримкою психічного розвитку та низьким рівнем інтелектуальних здібностей. Найчастіше діагностується у дітей, поширеність захворювання по хлопчиках вище, ніж у дівчаток.

• 1 Причини розумової відсталості
• 2 Ознаки розумової відсталості
• 3 Класифікація та ступені розумової відсталості
• 4 Діагностика розумової відсталості
• 5 Лікування розумової відсталості
• 6 Розумова відсталість у дітей

Причини розумової відсталості

Етіологічними чинниками виникнення цієї недуги можуть виступати такі стани:

• обтяжена спадковість;
• дефекти генетичного коду;
• вплив тератогенних агентів на плід в період внутрішньоутробного закладки і формування ембріона:
• медикаменти, куріння, вживання спиртних напоїв і наркотичних лікарських засобів жінкою, іонізуюче
• випромінювання, жахливі екологічні умови;
• передчасне поява на світло;
• травма під час проходження через родові шляхи;
• стан гіпоксії;
• механічні пошкодження голови;
• інфекційні захворювання, які мають шкідливу дію на центральну нервову систему.

Ознаки розумової відсталості

Визначити наявність олігофренії можна за специфічними клінічними симптомами, до яких відносять:

• відсутність інтересу до навколишнього світу;
• порушення уваги;
• відставання в моториці;
• поява фізіологічних рефлексів набагато пізніше, ніж повинно бути, враховуючи вік дитини;
• мовні розлади;
• зниження емоційних реакцій;
• проблеми із запам’ятовуванням.

Ознаки розумової відсталості у дорослих проявляються в таких симптомах: відсутність побутових навичок по догляду за собою, самообслуговування, труднощі при соціалізації, відсутність спільної мови з однолітками, неможливість знайти друзів, відсутність будь-яких інтересів або хобі.

Класифікація та ступені розумової відсталості

Беручи до уваги період, коли виникло дане патологічний стан, виділяють вроджену розумову відсталість і придбану.

Рівень інтелектуальних здібностей людини обчислюється за допомогою визначення коефіцієнта IQ. Залежно від його значення, існують такі форми недуги:

• легка розумова відсталість – відсоток інтелектуальної діяльності становить від 50% до 69%;
  помірна розумова відсталість – присутні правильні відповіді в тестуванні на визначення IQ в кількості від 35 до 49;
• важка розумова відсталість – може бути поставлена ​​в разі показника коефіцієнта інтелекту від двадцяти до тридцяти чотирьох;
• глибока розумова відсталість – має місце бути при результаті проходження тесту на рівень IQ нижче двадцяти пунктів.

Також виділяють прикордонну розумову відсталість, рівень інтелектуального прояви дитини в даному випадку знаходиться на кордоні між нормою і відхиленням, коефіцієнт IQ дорівнює цифрі від шістдесяти дев’яти до вісімдесяти п’яти.

Діагностика розумової відсталості

Постановка діагнозу заснована на результатах загальних і додаткових методів лабораторно-інструментальної діагностики, до яких відносять:

• збір скарг – найчастіше батьки приходять до лікаря, коли їх турбує відставання дитини в розумовому розвитку, поява олігофренії;
• анамнестичні дані – необхідна інформація про перебіг цієї і попередніх вагітностей, наявність тератогенних факторів впливу на плід, гестозів, родових травм, інфекційних захворювань, обтяженої спадковості;
• генетична діагностика – проводитися для того, щоб підтвердити або спростувати наявність мутаційних дефектів на генетичному рівні;
• лабораторні аналізи крові і сечі – дають загальні відомості про стан організму дитини;
• проходження психологічних тестів;
• інструментальне обстеження – можуть бути використані ультразвукові, рентгенологічні дослідження голови, найбільш інформативним є магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія головного мозку.

В ході цих процедур можуть визначити структурні зміни центральної нервової системи, які потягли за собою розумову відсталість.

Лікування розумової відсталості

Терапевтичні заходи можуть мати специфічний напрямок, в залежності від причини захворювання. Наприклад:

• інфекційні захворювань такі, як вроджений сифіліс або токсоплазмоз, лікують препаратами, спрямованими на боротьбу з конкретним збудником;
• при ферментної недостатності, яка виникає на тлі мутацій, повинна бути підібрана спеціальна дієта;
• якщо має місце патологія ендокринних залоз, можуть бути призначені гормональні медикаменти;
• для лікування відхилень в емоційній сфері може знадобитися прийом транквілізаторів і антипсихотичних засобів.

Величезне значення має психологічна допомога.

Що таке розумова відсталість?

Люди з розумовою відсталістю (інші назви – малоумство, інтелектуальна інвалідність, олігофренія) протягом тривалого часу викликали відчуження у оточуючих, і анамнез їхнього захворювання досліджувався недостатньо глибоко. Однак сучасна медична практика змінила свою концепцію, акцентуючи увагу не тільки на фізіологічних та психічних особливостях таких хворих, а й на їх інтересах та потребах у звичайному житті.

Необхідно відзначити, що, незважаючи на ототожнення таких медичних термінів, як «розумова відсталість» та «олігофренія», під якими маються на увазі порушення інтелектуального та психоемоційного розвитку, перший має ширші рамки. Недорозвиненість у разі може бути спровокована соціальними і педагогічними аспектами виховання. Проте, і олігофрени, і розумово відсталі індивідууми характеризуються однією загальною ознакою – нездатністю до самостійної адаптації у світі.

Причини розумової відсталості

Олігофренія носить вроджений характер, виявляючись на ранньому етапі розвитку людини. Вона досить поширена. Вважається, що патологія є у 1% населення. Із загальної кількості хворих легкий ступінь визначається у 85%, середня у 14%, а важка у 1%. Фахівці припускають, що насправді хвороба має ще ширше поширення, оскільки не всі пацієнти проходять психіатричне обстеження. Хлопчики хворіють найчастіше дівчаток. Основний вік виявлення патології – 6-7 років. Легкі форми виявляються до 17-18 років. Явні відхилення даються взнаки в перші роки життя і вимагають екстреного лікування.
Основні причини виникнення малоумства:

• Внутрішньоутробне ураження дитини, що розвивається, на тлі черепно-мозкових травм при пологах, асфіксії.
• Хромосомні аномалії: синдром Дауна, Вільямса. Ангелмана, ферментопатії та інші патології.
• Інфекційні хвороби матері, які ведуть порушення нормального розвитку мозку. Йдеться про нейросифіліс, герпес, цитомегаловірус, краснуху, токсоплазмоз,
• Недоношенность.
• Зловживання батьками психоактивними речовинами.
• Внутрішньоутробні захворювання: гідроцефалія, менінгоенцефаліт.

Помірна олігофренія

Когнітивний дефіцит виражений набагато яскравіше, на відставання у розвитку звертають увагу вже в ранньому дитинстві. Однак за відповідної корекційної роботи дитини цілком можна навчити говорити, виконувати елементарні обов’язки, обслуговувати себе. Але такі пацієнти вимагають постійного контролю, тому мешкають або з батьками (іншими родичами), або у спеціалізованих інтернатах. Подорослішавши, вони можуть виконувати нескладну, одноманітну роботу.

ВАРТІСТЬ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Термін лікування в стаціонарі від 14 до 90 днів залежно від тяжкості захворювання
. ЛІКУВАННЯ В СТАЦІОНАРІ

ЛІКУВАННЯ В СТАЦІОНАРІ

Лікування в стаціонарі — варіанти розміщення

Як лікувати олігофренію

В даний час завдяки досягненням в області психіатрії розумову відсталість зазвичай вдається розпізнати відносно ранньому віці . Завдяки регулярним оглядам у педіатра та невролога, можна виявити характерні ознаки захворювання та визначити ступінь відставання у психічному та розумовому розвитку.

Від медикаментозного лікування вираженого ефекту слід очікувати лише тоді, коли олігофренія викликана обмінними та/або ендокринними порушеннями. В інших випадках терапія дозволяє лише полегшити симптоми недуги. Для усунення психомоторного збудження, гіперактивності, тривожно-депресивного афекту застосовують нейролептики та транквілізатори. Для поліпшення кровопостачання мозку показані ноотропи.

Але основну роль лікуванні олігофренії відводять реабілітації та психологічної корекції, спрямованої адаптацію дитини на соціумі, поліпшення мовних навичок, розвиток моторики, координації, уваги. Додатково рекомендовано ЛФК для зміцнення загального стану здоров’я.

Отримати більш детальну інформацію про лікування олігофренії в медичному можна за цілодобовим анонімним телефоном 8(969)060-93-93 .

Стадії розумової відсталості

Нещодавно був переглянутий традиційний погляд на різновиди олігофренії.

Раніше виділялися:

• Дебільність – найлегший варіант інтелектуальної інвалідності.
• Імбецильність – випадки середньої форми порушення розвитку.
• Ідіотія – занедбана стадія.

Кожен із перелічених видів своєю чергою поділявся втричі ступеня тяжкості.

Сучасна медична класифікація виключила ці терміни з низки причин. Найбільш суттєва – проникнення термінології у розмовну мову з явним принизливим відтінком.

На сучасному етапі стану психіатрії виділяють 4 типи розумової відсталості:

1. Легка, відповідна дебільність.
2. Помірний, з клінічної точки зору, є неускладненою імбецильністю.
3. Тяжкий, що проявляється запущеною імбецильною клінікою.
4. Глибокий, що за своєю суттю є ідіотією.

Діагностика олігофренії

Діагноз олігофренії ставлять відповідно до загальноприйнятих міжнародних критеріїв. Якщо результати анкетування за Векслером не є показовими, застосовують інші тести, адаптовані з урахуванням вікових особливостей. Крім того, беруть до уваги і сімейний анамнез, при необхідності призначають аналізи для виявлення генетичних мутацій та обмінних порушень. Диференціальна діагностика може бути утруднена, тому що майже у 70% пацієнтів з помірною та тяжкою олігофренією присутні й інші психічні розлади.

Для виявлення та визначення ступеня тяжкості можливих органічних уражень головного мозку рекомендують зробити МРТ , ангіографію судин мозку, рентгенографію.

Ознаки та симптоми розумової відсталості

При олігофренії відзначається системне ураження всіх видів психічних функцій, що потребує лікування.

У хворих страждають всі інтелектуальні можливості :

• увага;
• пам’ять;
• емоційна сфера;
• мовленнєве відтворення
• здатність сприйняття та аналізу інформації.

Багато пацієнтів виявляються рухові порушення, захворювання внутрішніх органів, неврологічні розлади.

Клінічні прояви дефектів інтелектуального розвитку залежить від форми тяжкості і мають значення на вирішення питання, як лікувати розумову відсталість, і що робити близьким хворого.

Легкий ступінь недоумства

У хворих відзначається IQ 50-70.

Основні ознаки:

• Низька здатність до абстрактного мислення.
• Невміння узагальнювати.
• Нестача критичних здібностей.
• Переважне образно-конкретне мислення.
• Збіднений словниковий запас.
• Емоційна убогість.
• Підвищена навіюваність на тлі впертості.

При зазначених порушеннях у цій категорії пацієнтів спостерігається:

• Гарна механічна пам’ять.
• Чітке вміння виконувати шаблонну діяльність, що не вимагає творчості.
• Пристосованість до життя.

Особи з інтелектуальною інвалідністю часто мають зовнішні дефекти:

• Неправильні форми вушних раковин.
• «Монгольську складку» — епікант.
• Відсутність частини очної оболонки – колобому.
• Збільшена відстань між очима – гіпертелоризм.
• Пороки серця та інших органів.

Прояви можуть вимагати лікування у психіатра, а й в інших фахівців.

Помірний і важкий ступінь недоумства

У цій категорії пацієнтів IQ перебуває у межах 20-49.

Їх характерні:

• Плоске (рудиментарне) мислення.
• Можливість вироблення елементарних навичок стеження у себе, охайності.
• Невеликий словниковий запас.
• Повна відсутність можливості узагальнення властивостей явищ та предметів.
• Безпорадність у будь-якій ситуації, що потребує інтелектуальної напруги.
• Схильність до механічного наслідування.

Люди із цією патологією можуть виконувати примітивну, шаблонну роботу під контролем. Вони або агресивні, або навпаки – боязкі та загальмовані. У них часто виявляється гіперсексуальність, підвищений до ненажерливості апетит.

Глибокий ступінь недоумства

IQ у разі не перевищує 20.

Під час огляду хворих виявляється:

• Відсутність ознак мислення.
• Нечленороздільна вимова звуків.
• Повне нерозуміння звернення до них, відсутність диференціації людей поруч.
• Неможливість виконання найпростіших навичок самообслуговування.
• Наявність елементарних емоцій (радості, незадоволення).
• Зниження реакцію подразники.

Хворі перебувають у лежачому положенні (ембріональна поза). Вимагають постійного догляду та лікування. Прогноз несприятливий.

Симптоми та стадії олігофренії

Основними ознаками розумової відсталості є:

• складнощі із засвоєнням нової інформації;
• проблеми з комунікацією, соціальною взаємодією;
• погіршення пам’яті, особливо короткострокової;
• порушенням зорово-просторового сприйняття, через що хворому складно самостійно одягнутися, виконувати найпростіші гігієнічні процедури;
• гіперактивність, у підлітковому віці можливі напади гнівливості та дратівливості.

Також характерні та соматичні порушення. У багатьох дітей з олігофренією додатково виявляють проблеми зі слухом та зором, рухові розлади (мимовільні, неузгоджені рухи, спазми), часто діагностують епілепсію, причому напади можуть починатися вже в дитинстві.

У деяких випадках (особливо якщо олігофренія обумовлена ​​генетичними дефектами) відзначають характерні зовнішні ознаки, зокрема:

• світле волосся, блакитні очі, вітіліго через порушення пігментації;
• гіпертрофію суглобів;
• виступаючий вперед живіт;
• «Х-подібні» нижні кінцівки;
• набряклість;
• розкосі очі, сплюснене перенісся;
• скули, що виділяються, притиснуті до черепа вуха та ін.

Діагностика розумової відсталості

Виявлення легких ступенів хвороби у ранньому дитячому віці утруднене. Діагноз встановлюється під час спостереження за дитиною з підозрою на наявність олігофренії.

Лікар у процесі обстеження враховує дані:

• Затримки розвитку.
• Розмови з родичами та пацієнтом, за якої виявляються всі специфічні прояви захворювання.
• Психологічних тестів, опитувальників, аналізу трактування приказок, прислів’їв картинок та малюнків.

Обстеження доповнюється генетичними методиками, МРТ, КТ, енцефалограмою. Диференціальна діагностика необхідна виключення шизофренії.

Класифікація

На підставі результатів тестів з оцінки інтелекту за методикою Векслера, більш відомих як визначення IQ (у нормі цей показник повинен бути вище 80, IQ в межах 70-80 вважають прикордонною формою затримки розвитку) виділяють 3 стадії олігофренії:

• легка (дебільність), IQ 50-70;
• помірна (стадія імбецильності), IQ 35-49;
• важка та глибока (виражена імбетильність та ідіотія), IQ менше 34.