Михайло Булгаков

Михайло Опанасович Булгаков (рос. Булгаков Михаил Афанасьевич; 15 травня 1891, Київ — 10 березня 1940, Москва) — російський письменник.

Коріння Булгакова — з Орловщини. Колись Орел входив до складу Київської губернії. Михайло Васильович Покровський, який сам вінчав Варвару з Опанасом Булгаковим (1 липня 1890), й Іван Авраамович Булгаков, народилися 1830 р., обидва були священиками, обидва в один рік (1894) померли. Один із прадідів, батько Анфіси Іванівни Покровської, носив прізвище Турбін.

Сім’я доцента Київської духовної академії Булгакова оселилася на Воздвиженській вулиці, в будинку Матвія Бутовського, священика Хрестовоздвиженської церкви.

Михайло Булгаков народився 3 (15) травня 1891 р і був першою дитиною у сім’ї. Два тижні він був “Богданом” (так називали нехрещених немовлят).

Опанас Іванович теж був первістком у великій сім’ї (11 дітей), його теж хрестила бабуся. Батько Булгакова помер від тієї ж хвороби, що й згодом його син, — нефросклерозу, в березні.

Перше оповідання “Пригоди Світлана” було написане, коли автору виповнилося сім років. Того року в сім’ї з’явився ще один хлопчик — Микола (1898), а до нього — три сестри: Віра (1892), Надія (1893) і Варвара (1895). У 1900 р. народився Іван, а через два роки — Олена (Льоля).

Сім’я часто змінювала адреси в пошуках зручніших квартир: Госпітальна, Волоська, Діонісівський провулок, Кудрявська вулиця та інші.

На рубежі століть відбулися дві події — Михайло вступив до гімназії і родина придбала дві десятини землі в селищі Буча. Був збудований дім на п’ять кімнат і дві веранди.

Сюди часто приїжджали друзі й родичі, знайомі Булгакових. У Бучі був театр, де на сцені виступали Михайло й Віра Булгакови під псевдонімами “Агарін” і “Невєрова”. За сценаріями Михайлика розігрувалися домашні інтермедії та вистави.

Одне з найбільших захоплень Михайла в юності було ентомологія — збирання метеликів, були там і рідкісні екземпляри. 1919 р. він віддав її Київському університетові. Єдиний власний — у Бучі — будинок згорів у 1918 р.

1906 р. Сім’я Булгакових переїжджає в будинок № 13 по Андріївському узвозу, де пройшли останній період дитинства Михайла Опанасовича. Проте персонажі твору “Біла гвардія” жили на Олексіївському узвозі.

До 1919 р. життя Булгакових пов’язане з цим будинком, що змінював власників, але не мешканців другого поверху, родину професора Булгакова.

Про діяльність доцента, професора Київської духовної академії Опанаса Булгакова збереглися спогади його колег, друзів, учнів. П’ять років до смерті Опанаса помер його молодший брат Сергій Булгаков.

По закінченні гімназії професію лікаря Михайло обрав цілком свідомо. З шести братів матері троє (Василь, Михайло, Микола) були лікарями, а з боку батька лікарем був Ферапонт Булгаков. Другом сім’ї був лікар Іван Воскресенський (за нього через кілька років вийшла заміж Варвара Опанасівна).

Булгаков працює у військових госпіталях у Кам’янці-Подільському й Чернівцях, потім, після призову, “ратник ополчення II розряду” одержує призначення до Смоленської губернії. Менш ніж за рік юний лікар амбулаторне прийняв 15361 пацієнта.

У березні 1918 р. Булгаков із дружиною повертається до Києва, на Андріївський узвіз, 13.

У 1921 р., після двох років роботи в газетах і театрах Грозного і Владикавказа, Булгаков на кілька днів приїжджає до Києва, на Андріївський узвіз, але вже в будинок не № 13, а № 38, до І.Воскресенського, де колись наймав кімнату з молодою дружиною.

Булгаков сам поставив собі діагноз. Як лікар, він розумів, що жити йому лишилося недовго. І до останніх днів диктував дружині правки роману “Майстер і Маргарита”, який розпочав писати ще у 1928 р.

Відомо шість редакцій цього роману. Спершу М. Булгаков хотів написати “роман про диявола.

З лютого 1940 р. друзі та родичі постійно чергують біля ліжка Булгакова, який страждає хворобою на нирки. 10 березня 1940 р. Михайло Опанасович Булгаков помер.

Як помер письменник Булгаков

Випускник Імператорського університету Св. Володимира (1916 p.), письменник, уславлений Майстер

Народився Михайло Опанасович Булгаков 1891 р. у м. Києві у родині викладача Київської духовної академії. Він був хрещеником відомого українського вченого М. Петрова. У червні 1909 р. Михайло склав останній випускний іспит і одержав атестат зрілості. Восени цього ж року він вступив на медичний факультет Київського університету Св. Володимира. Деякі свої враження від перебування в цьому навчальному закладі М. Булгаков згодом художньо відобразить у відомому романі “Біла гвардія”, де прототипом одного з героїв стане він сам.

Велика увага під час навчання медиків приділялася практичним заняттям, які, зазвичай, відбувалися в університетських клініках на Бібіковському бульварі (тепер бульвар Т. Шевченка, №13 і 17), в Олександрівській (нині Центральній міській клінічній) лікарні та в анатомічному театрі на Фундуклеївській (тепер вул. Б. Хмельницького, № 37). Серед видатних вчених-медиків, професорів університету, які справили на студента М. Булгакова великий вплив, слід назвати терапевтів В.П. Образцова та Ф.Г. Яновського, анатома Ф.А. Стефаніса, хірурга М.М. Волковича, фізіолога В.Ю. Чаговця.

1916 р. М.О. Булгаков отримав диплом з відзнакою; спочатку працював у військовому госпіталі на південно-західному фронті (у Кам’янці-Подільському і Чернівцях), потім (1916-1918) на Смоленщині, земським лікарем. Молодому фахівцю-медику доводилось не лише лікувати хворих медикаментами, а й оперувати, ампутувати кінцівки, приймати пологи. Про все це Михайло Опанасович розповів у “Записках юного лікаря”.

Повернувшись до Києва, Михайло Опанасович відкриває приватний прийом як фахівець зі шкірних і венеричних хвороб. У цей час М. Булгаков став свідком того, як у бурхливих переворотах змінювали одні одних Центральна Рада, Гетьманат, Директорія, більшовики, денікінці. Частина цих подій вплетена у тканину сюжету першого роману письменника “Біла гвардія”, створеного у Москві 1924 р. Місто Київ, що його автор назвав Містом з великої літери, фактично є одним із героїв твору. За мотивами роману він написав п’єсу “Дні Турбіних”, вистава якої у Московському художньому академічному театрі (1926) стала етапною віхою в історії драматичного мистецтва. 1926 р. було вперше показано спектакль за твором Булгакова на київській сцені – сатиричну виставу “Зойчина квартира” (після успішної прем’єри її зняла з репертуару радянська цензура; того ж року цензурні перепони унеможливили постановку спектаклю “Біла гвардія” у Театрі ім. І. Франка). Михайло Булгаков – за походженням та за вихованням представник російської культури – розумів українську мову, змальовував у своїх творах чарівні краєвиди рідного краю. Він – автор оповідання “Незвичайні пригоди лікаря” (1921), дія якого відбувається в Києві, ліричного нарису “Київ-місто” (1923). Органічна нездатність іронічного й прозірливого письменника до конформізму в умовах сталінського режиму призвела до його фактичного вилучення з літературного процесу. Останньою краплею на шляху до повного ігнорування творчості письменника з боку сталінського тоталітарного режиму став лист Михайла Булгакова до Сталіна, якого він написав 1931 р. У листі є такі рядки: “У СРСР я був одним-єдиним літературним вовком. Мені радили перефарбувати шкуру. Дивна порада. Фарбований вовк, чи стрижений вовк, він, одначе, не стане схожим на пуделя”. Й хоча після цього письменника фізично не знищать, він більше не матиме змоги цілих дев’ять років аж до самої смерті надрукувати жодного рядка своїх творів.

Помер М.О. Булгаков 1940 р. у Москві від спадкової хвороби нирок.

Значна частина творчої спадщини Булгакова – зокрема, роман “Майстер і Маргарита”, повість “Собаче серце”, у якій створено яскравий образ видатного фізіолога й хірурга-новатора професора Преображенського, що має багато спільних рис із другом сім’ї Булгакова київським лікарем І.П. Воскресенським та відомим московським лікарем М.М. Покровським, братом матері М. Булгакова; п’єса “Адам і Єва” тощо – виходили друком, починаючи з 1960-х років. Ім’я майстра здобуло всесвітнє визнання. У Києві будинок на Андріївському узвозі, 13, де упродовж тривалого часу мешкала родина Булгакових і де відбувались дії персонажів “Білої гвардії” та “Днів Турбіних”, перетворено на літературно-меморіальний музей.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. – Київ : Світ Успіху, 2005. – С.242

© Всі права захищені 1995-2024