Чим корисна кінза (коріандр)? Опис та застосування прянощі

Насіння кінзи часто використовують для приготування різних страв. У народі кінза носить й іншу назву – коріандр. Відомо, що кінза – найпопулярніша приправа у Грузії. Незвичайний аромат і смак коріандру надають кожній страві індивідуальної родзинки, за цю рослину люблять кулінари. Для городників – це не просто смачна і корисна зелень, а й ефективна рослина на грядці.

Опис кінзи

Однорічна трав’яниста культура має веретеновидний корінь і пряме стебло. У висоту кінза досягає 40-70 см, її верхня частина зелені розгалужена. Листя у коріандру широкопластне, велике, а черешки довгі і широкі. Цвіте зелень дрібними квітами білого чи рожевого кольору, вони розташовуються кінцях квітконосів. Плід кінзи -тверде яйцеподібне насіння, період цвітіння рослини припадає на червень-липень. Дозрівають плоди до початку вересня.

Походження кінзи

Передбачувана батьківщина кінзи – Східне Середземномор’я. Коріандр був відомий ще в Стародавні часи, завдяки римлянам рослина потрапила до Європи, а після римського завоювання, яке відбулося одне століття тому, рослину почали активно культивувати. У деяких країнах коріандр можна зустріти у дикому вигляді. У XV-XVII століття рослину завезли в Нову Зеландію, Америку та Австралію. У Росію коріандр потрапив зі Сходу, про це свідчить староруська назва зелені “кишенька”. Про корисні властивості цієї культури писали ще давні індійські лікарі, Гіппократ та Пліній. Вважається, що висаджена на підвіконні кінза притягує достаток до будинку та відлякує злих духів.

Корисні властивості кінзи

У давні часи кінзу використовували в ритуалах (жертви і похоронних обрядах), про це свідчать багато археологічних знахідок. У медицині рослину почали застосовувати з четвертого століття, перші країни, які випробували на собі корисні властивості коріандру – Китай та Єгипет. Отримане олію з плодів кінзи використовують у парфумерії для створення ароматних запахів. Ефірне масло з насіння застосовують також у текстильній промисловості та миловарінні. Коріандр вважається протицинговим засобом. Його плоди використовують як антисептик, а також для лікування дванадцятипалої кишки та шлунка. Рослина служить протиглистним, протизастудним та вітрогінним засіб. У кулінарії з кінзи роблять пиво, плоди культури додають у випічку, салати, ковбасу, сир та інші продукти.

Корисний та незамінний коріандр — як виростити і використовувати?

Коріандр — одна з найпопулярніших у світі прянощів, а його зелень називають кінзою або кіндзою. Назва цієї рослини походить від грецького слова ‘koris’ («клоп») через його особливий аромат. Цікаво, що кінза нікого не залишає байдужим. Одні її обожнюють і з радістю використовують у будь-яких салатах та бутербродах, і бородинський хліб люблять за особливий присмак насіння коріандру. Інші, посилаючись на запах, що викликає асоціації з лісовими клопами, коріандр ненавидять та навідріз відмовляються наближатися навіть на ринку до пучків кінзи, не те що садити у себе на городі. А дарма, бо коріандр — дуже корисна рослина.

Коріандр, або кінза — як вирощувати і використовувати?

Зміст:

Біологічні особливості коріандру

Коріандр посівний, або Коріандр овочевий (Coriandrum sativum L.) — трав’яниста однорічна холодостійка пряна рослина висотою від 40 до 100 см.

Стебло голе, прямостояче з порожніми міжвузлями. Прикореневе листя фестончате, широке, має довгі черешки. Край листової пластинки зубчастий. Верхні листки сидячі, дрібнорозсічені. Листові пластинки щільні, темно-зелені.

Квітки дрібні, ніжні, білувато-рожеві, зібрані у складну парасольку. Парасолька завжди має обгортку з одного листочка. Цвітіння починається наприкінці червня і триває приблизно місяць. Квітки дуже чутливі до високих температур. Якщо цвітіння починається при + 34 °С і вище, то плоди на цих рослинах не утворюються.

Плід — кулястий вислоплыдник (діаметр до 5 мм), його поверхня покрита тонкими дугоподібними лініями. Насіння коріандру світло-коричневе, золотисте. Плоди дозрівають у серпні. Схожість зберігається протягом приблизно 5 років, потім насіння тьмяніє та втрачає аромат.

Коренева система розвинена несильно. Корінь стрижневий тонкий, невеликий, веретеноподібний.

Вирощування коріандру

Цвітіння коріандру починається наприкінці червня та триває приблизно місяць

Коріандр невибагливий, але на важких і сухих ґрунтах не плодоносить, зростає повільніше, його листя жовтіє, стає дрібним, жорстким, втрачає аромат. Добре зростає на родючих, пухких, дренованих, нейтральних ґрунтах.

Весняний посів коріандру

Якщо коріандр не був посіяний під зиму, то вже в квітні можна приступати до сівби, хоча через низькі нічні температури проростання відбувається повільно. Якщо нічні температури перевищують + 6 °С, то проростання насіння відбувається протягом 10 днів. Швидкому проростанню насіння дуже сприяє підвищена вологість ґрунту.

Місце для вирощування коріандру при весняному або під зиму посіві вибирають злегка затінене. Під прямими сонячними променями листя кінзи дрібніє, стає жорстким та швидко жовтіє.

Ефірна олія, що міститься в плодах, значною мірою гальмує проростання насіння. Тому перед посівом насіння кінзи витримують у теплому молоці приблизно чотири години (так само, як і насіння анісу, кмину, петрушки). Як відомо, ефірні олії добре розчиняються у жирах, і приблизно через чотири години молоко набуває легкого аромату кінзи. Насіння промивають теплою водою, і тепер його можна висівати.

Відстань між посівними рядами 20 см, а між рослинами в ряду — 10 см. Глибина посіву — приблизно 1 см.

Аромат коріандру досить сильний та впливає на сусідів по грядці. Наприклад, у фенхеля та кропу знижуються смакові і ароматичні якості. А ось з м’ятою кінза «змагатися» не в змозі, аромат у самої кінзи стає набагато слабкішим або зовсім зникає.

Оскільки стебло коріандру досить гнучке, до моменту розвитку плодів його підв’язують до опори.

Поливають коріандр рясно, але зменшують полив після закінчення цвітіння та припиняють зовсім у період дозрівання насіння.

Посів коріандру на зелень в серпні

Місце для вирощування коріандру при весняному або під зиму посіві вибирають злегка затінене

Тільки для збору листя коріандр можна сіяти і в серпні. Це рослина «довгого дня» і на зелень її «вигідніше» посіяти, коли світловий день стає коротшим. В повний цикл розвитку рослини обов’язково включається фаза цвітіння, а для цього необхідно багато світла.

Для «осіннього» посіву обирають теплі, сонячні ділянки, а не затінені, як це було при весняному посіві. Сходи «осінньої» кінзи з’являються швидко і на вигляд рослини відрізняються від посіяних навесні. Всі сили вони віддають листю, і квітконоси не з’являються. Швидко формується міцна розетка з щільного, соковитого, темно-зеленого листя з довгими черешками. Ароматну зелень можна збирати всю осінь до перших серйозних заморозків.

Коріандр в народній медицині

Вся рослина містить велику кількість вітамінів, мінеральних речовин, ефірну олію (в плодах – 1,6% -2,4%), смоли. Але – головне – їх корисні властивості посилюються завдяки наявності особливих кислот: міристинова, пальмітинова, стеаринова.

Для медичних цілей використовують плоди коріандру, а також листя та квітки, які збирають з моменту початку цвітіння.

Препарати на основі коріандру зміцнюють серцево-судинну систему. Цю рослину використовують при лікуванні аритмії, атеросклерозу, депресії, харчових отруєнь, дисбактеріозу.

Для профілактики атеросклерозу, аритмії, гіпертонії зелень кінзи (30 г) і насіння (5 г) заливають літром окропу. Настоюють годину, проціджують та додають дві столові ложки шипшини і одну столову ложку соку чорноплідної горобини. Приймають по 100 мл тричі на день перед їжею (приблизно за 1 годину). Курс – три тижні (два рази на рік).

Для профілактики інфаркту та інсульту дрібно нарізають зелень кінзи (один пучок), додають подрібнену курагу (50 г), максимально стовчені ядра волоських горіхів (20 г) і дві столові ложки меду. Приймають по дві столові ложки 3 рази на день за півгодини до їжі. Курс – два тижні (чотири рази на рік).

Коріандр має бактерицидну, протизапальну та ранозагоювальну дію. Виразки та рани, які повільно загоюються, посипають порошком, приготованим з висушеного листя коріандру.

Для профілактики та лікування стоматиту, пародонтозу, гінгівіту сік зі свіжої зелені кінзи розводять водою у співвідношенні 1: 1 і полощуть рот 2 рази на день. Курс – один тиждень.

При ангіні та тонзиліті горло полощуть теплим настоєм зелені коріандру. Одну чайну ложку свіжої подрібненої кінзи заливають склянкою окропу. Настоюють обгорнувши рушником або в термосі 20 хвилин і проціджують.

Ефірну олію коріандру використовують у медицині, в харчовій промисловості, в косметології. Ще в XVII столітті ефірна олія коріандру була компонентом туалетної води, яку виробляли в Парижі. Її активно додавали у тютюнові суміші.

Коріандрова олія вважається одним з найсильніших бактерицидних засобів, а також найбільш швидкодіючою з олій-антидепресантів. Допомагає зняти дратівливість, нервозність, почуття страху та тривоги, головний біль.

Олія коріандру допомагає зняти хворобливі відчуття, м’яко зігріває та заспокоює при ревматизмі і невралгії, нормалізує рівень цукру в крові, а також відновлює сили при виснаженні та хронічної втоми.

Використання коріандру в кулінарії

Коріандрова олія вважається одним з найсильніших бактерицидних засобів

У Стародавньому Римі сік свіжого листя коріандру з’єднували з оцтом та втирали в м’ясо, щоб воно довше зберігалося. Сучасні дослідження вчених підтвердили правоту таких дій. З’ясувалося, що рослина містить речовини, які мають бактерицидну та фунгіцидну дії.

Коріандр найбільш широко використовується у східній кухні.

У тайській кухні коріандр використовують при приготуванні більшості страв, причому додають не тільки насіння та свіже листя, але і квітки, і коріння, і стебла. В Японії користуються великою популярністю шоколадні цукерки, льодяники, мармелад, печиво та морозиво з кінзою. З неї роблять солоні чипси та готують лимонад у поєднанні з м’ятою, не кажучи вже про незліченні готові соуси та пасти.

В Індії насіння кінзи додають практично у будь-які салати, супи, гарніри, кисломолочні продукти, в джеми, фруктові соуси і, звичайно ж, вони є основним компонентом популярної спеції карі.

Насіння коріандру входить в рецептуру знаменитих джинів, а також лікерів шартрез та бенедиктин.

Для кулінарних цілей використовують листя (його збирають до фази бутонізації), насіння, причому не тільки зріле, але й дуже ароматні зелені «кульки». Зріле насіння є складовою частиною багатьох спецій, а зелене – використовують для приготування салатів, їх додають до сиру, омлету, з ним запікають рибу.

Цікаво, що аромат насіння коріандру залежить від ступеня його стиглості. Наприклад, аромат висушених зелених «кульок» має відтінки квіткових запахів. Деякі навіть відчувають пряний аромат з відтінком запаху конвалії.

При приготуванні салатів, паст та гарнірів слід враховувати, що кінза дуже добре поєднується з імбиром, чорним перцем, цитрусовими, особливо з лаймом, базиліком, цитронеллою (лемонграс).