Що росте на півночі

Півникові (Ірисові)

Ця рослинна спільнота об’єднує тільки трав’янисті багаторічники, що ростуть повсюдно, але найбільша їх кількість росте в природі Капської області, поширюючись звідти по всьому Африканському континенту. Ще один осередок півникових – тропіки та підтропіки Америки. Багато півникових і в Європі.

Кореневище ірисових розростається горизонтально. Листя у більшої частини представників півникових має дворядне розташування і мечоподібну, стрічкоподібну чи серпоподібну форму, а біля основи роздвоюється, охоплюючи стебло.

У великих і яскравих квіток три тичинки, а внутрішні частки дрібніші за зовнішні. Зібрані квітки в гроноподібні й волотисті суцвіття, а одиночні квітки бувають у незначної кількості півникових. Запилення відбувається за рахунок комах, але є серед півникових види, що запилюються птахами. Плід – тристулкова багатонасінка.

Популярність півникові заслужили завдяки своїй декоративності, але кореневища деяких видів мають цілющі властивості, а ефірна олія півникових містить цінні алкалоїди. Більше за інші відомі такі півникові рослини: крокосмія, шафран (крокус), фрезія, гладіолус, лібертія, неомаріка, ромулея, сизюринхій, спараксіс, тігрідія, тритонія та власне півники.

Ацидантера: вирощування і догляд, види і сорти

Ацидантера (лат. Acidanthera) – рід трав’янистих багаторічників родини Ірисові. Назва роду походить від двох грецьких слів, які перекладаються як «гострий» і «квітка» й описують загострені частки оцвітини ацидантери. У роду близько 40 видів, що виростають у тропіках африканського континенту. У культурі ж вирощується переважно ацидантера двоцвітна, або ацидантера Мюріел, або гладіолус Мюріел, або гладіолус гарноквітковий, або гладіолус запашний – популярна садова рослина, уведена в культуру в 1886 році.

Гладіолус – символ мужності та шляхетності

Кажуть, що квіти – це залишки райських садів. Вирощують їх зазвичай для того, щоб милуватися ними в саду, прикрашати житла й дарувати жінкам. А що ж дарувати представникам сильної половини людства? Є одна квітка – прекрасна, елегантна, але водночас мужня. Ім’я їй – гладіолус.

Гладіолус у ландшафтному дизайні

Гладіолус – воістину царська рослина, але дизайнери його чомусь цураються. З’ясуймо причини такої настороженості та спробуймо змінити ставлення до гладіолусів.

Гладіолус: посадка й догляд, викопування і зберігання

У наш час, здається, жодне свято, починаючи з липня і закінчуючи серединою вересня, не обходиться без гладіолусів. Тим складніше нам сьогодні повірити, що колись ці розкішні квіти з гордовитою поставою вважалися бур’яном й затяті хлібороби наполегливо виривали їх ніжні паростки з пшеничних полів.

Як же мав рацію той, хто першим розгледів у гнаній квітці потенціал майбутнього фаворита клумб та святкових букетів!

Популярність гладіолусів серед квітникарів зростає з кожним роком, а значить, з’являються не лише нові приголомшливі сорти, але й перевірені рекомендації, що спрощують догляд за цією рослиною.

Ми зібрали для вас 11 простих правил, дотримання яких гарантує вам регулярне і рясне цвітіння гладіолусів до самої осені.

Гладіолуси: вирощування в контейнерах

Одним із напрямків сучасної селекції гладіолусів є виведення дрібноквіткових мініатюрних сортів. Особливо цим захоплюються за кордоном. Це і зрозуміло, адже в європейських країнах вільна земля в дефіциті, а на балкончику великоквіткові сорти виглядатимуть справжніми гігантами.

Іксія: вирощування і догляд, види і сорти

Іксія (лат. Ixia) – рід трав’янистих багаторічників родини Ірисові, котрий за різними даними об’єднує від сорока до понад шістдесят видів, що мешкають у Південній Африці, а точніше – в Капській області. Назва роду утворена від грецького слова, що означає «пташиний клей», і пояснює властивість соку іксії – липкість. У квітникарстві ця рослина з’явилась у XVIII столітті. Сьогодні іксія в саду представлена переважно сортами гібридного походження, відомими під загальною назвою іксія гібридна. Видові іксії в культурі зустрічаються все рідше.

Іриси: опис вирощування, види і сорти

Ірис у перекладі з грецької означає «веселка». На сьогоднішній день ця веселка налічує більше 700 відтінків та понад 35 тисяч сортів! Але не тільки строкатими та ніжними барвами підкорили нас півники: парфумери усього світу цінують іриси за неповторний яскравий аромат.

Чи знали ви, що бородаті іриси більш стійкі до засухи, ніж їх безбороді побратими? Що популярний серед народних цілителів, кондитерів та парфумерів фіалковий корінь насправді – корінь ірисів?

Про ці та інші секрети півників розповімо в нашій статті.

Чому деякі іриси не пахнуть? Як врятувати півники від слимаків без застосування хімії? Чи потрібно вкривати іриси на зиму? Як правильно та красиво обрізати кущі ірисів після цвітіння? Чому півники не хочуть цвісти навіть на «ідеальному» ґрунті та поливі?

Крокосмія: вирощування в саду, види і сорти

Крокосмія (лат. Crocosmia), або монтбреція (застаріла назва), або тритонія, є цибулинною рослиною, яка належить до родини Ірисові. Назва «крокосмія» складена з двох грецьких слів – kroros (крокус) і osme (запах), це пояснюється тим, що аромат сухих квіток крокосмії нагадує запах шафрану (крокусу). А назву монтбреція рослина отримала на честь французького ботаніка Антуана Франсуа Ернеста Кокбера де Монбрена. Тритонією (в перекладі з грецької це означає «флюгер») монтбрецію називають через розлогу форму суцвіття. У природі крокосмії ростуть на півдні Африки.

Крокуси: вирощування в саду, види і сорти

Крокус (лат. Crocus), або шафран, утворює рід трав’янистих бульбоцибулинних рослин родини Ірисові. У природі крокус-шафран росте в степах, лісах і на луках Середземномор’я, Центральної, Південної та Північної Європи, Малої та Центральної Азії та Близького Сходу. Вченими описано близько 80 видів і 300 сортів крокусів. Назва «крокус» походить від грецького слова, що означає «нитка, волокно», а слово «шафран» – від арабського слова, що перекладається як «жовтий» – саме такого кольору рильця квітки крокусу.

Посадка крокусів

Крокуси в нашому розумінні – це весняні квіти. Тому більшість сортів цієї рослини потрібно висаджувати в грунт під зиму, тобто восени, у вересні-жовтні. Якщо ви хочете отримати красиво квітучі крокуси до наступної весни, то повинні купити бульбоцибулини крокусів вже влітку.

Спараксис: вирощування в саду, види і сорти

Спараксис (лат. Sparaxis) – рід трав’янистих бульбоцибулинних багаторічників родини Ірисові, які ростуть у природі на півдні Африки, у Капській області. Один вид – спараксис триколірний – інтродукований у Каліфорнії. Розрізняють 6 різновидів спараксиса, які одними фахівцями розглядаються як варіанти одного виду, а іншими – як кілька різних видів.

Тигридія: вирощування в саду, види і сорти

Тигридія (лат. Tigridia) – рід трав’янистих цибулинних багаторічних рослин родини Ірисові, що охоплює за різними даними від 20 до 55 видів, ареал яких поширюється від Чилі й Перу на півдні до Мексики на півночі. Назва роду походить від латинського слова tigris (у родовому відмінку – tigridis) і перекладається як «тигр»: причина такої назви, мабуть, у строкатому забарвленні оцвітини. Ацтеки, які жили на території Мексики, вирощували тигридію як лікарську рослину, використовуючи її цілющі властивості.

Фрезія: вирощування в саду і вдома

Фрезія – квітка з історією, гідною пера Дюма. Букетами зі свіжих фрезій прикрашали королівські покої у Версалі, найвідоміші серцеїди Європи дарували жінкам саме цю п’янку і красою, й ароматом квітку. А ті зберігали дорогий подарунок тижнями – не лише від безмежної любові до дарувальника, а ще й тому, що краса зрізаних фрезій така довговічна. У XIX столітті на фрезію почали полювати не тільки придворні садівники та палкі кавалери, а й парфумери: аромат, схожий на суміш конвалій та морського бризу нікого не залишав байдужим.

Пролетіли століття, але і сьогодні мало хто з квітникарів-аматорів може похвалитися тим, що приручив африканську красуню фрезію.

Але ж ми з вами спробуємо, чи не так?

Лісостеп – значення, рослиний і твариний світ, грунт і комахи лісостепу України

В цій статті ми поговоримо про лісостеп. Дізнаємось що це таке, які живуть тварини, птахи, рослини і комахи в зонах лісостепів України. Також все інше про лісостеп України.

Що таке лісостеп

Лісостеп це природна зона, яка розташована між степом на півдні і широколистяними і змішаними лісами на півночі. В ній поєднуються ділянки як степи, так і ліси. Ця зона простягнулася вузькою смугою із заходу на схід від Карпат і до Алтая.Чим південніше розташована територія цієї зони, тим менше лісів в ній росте.

Відмінності лісостепу від степу.

1 Степи-це безлісі ділянки, а лісостепи мають лісові масиви (діброви, березові гаї, соснові бори).

2 Лісостепи розташовані на північ від степів.

3 Лісостеп є перехідною зоною між лісом і степом.

4 В степу клімат сухіший, ніж у лісостепу.

5 У степу переважають чорноземи, а в лісостепу чорноземи і сірі лісові грунти.

6 Практично весь степ розораний на сільгоспугіддя через родючість земель.

Тварини і рослини лісостепу

Для лісостепу України типовими деревами є дуб, граб, бук, вільха, береза, в’яз, клен. З кущів – шипшина, папороть, осока.

Рослинність зазнає значних змін при русі з півночі на південь: степові ділянки починають домінувати над лісовими масивами, клімат стає спекотніший, зменшується і кількість опадів.

Змінюється і видовий склад трав’янистих рослин: степове різнотрав’я змінює злакове, потім з’являється типчаково-ковиловий і на самому півдні – полинова рослинність.

Весняний період починається рясним цвітінням ефемерних рослин, які продовжують інші яскраві багаторічники:

Протягом літа рослинність степової зони змінюється в зв’язку з різними періодами цвітіння і плодоношення. Рослини по-різному пристосувалися до умов відкритого простору і посушливого клімату.

Наприклад, злакові мають жорстке стебло і вузькі листя, згортаються в посушливий період, тюльпани утворюють цибулини, іриси – кореневища, в яких накопичують поживні речовини.

Деякі лісостепові рослини мають соковите стебло і м’ясисті листя, в яких накопичують вологу, є рослини, які опускають листя, мають на них восковий наліт, так запобігають інтенсивному випаровуванню.

Пристосовуватися до різких добових коливань температури, періодам без харчів і зубожіння водопоїв доводиться і тваринам.

Швидкий біг антилоп – сайгаків допомагає рятуватися від переслідування вовків, так само, швидко покриваючи великі відстані, тварини знаходять корм і водопій.

Поширені тут представники гризунів – миші, ховрахи, полівки. Вони живуть в норах, рятуючись в них від ворогів, літньої спеки, зимової холоднечі.

Такі тварини як бабак, їжак, черепаха без харчів на зимовий час впадають в сплячку. Активний спосіб життя ведуть тварини, які знаходять корм протягом усього року.

В лісових масивах мешкає олень благородний, косуля європейська, білка, дикий кабан.

Типовими представниками фауни є:

  • ховрах степовій і крапчастий,
  • тхір,
  • борсук,
  • тушканчик,
  • куниця кам’яна,
  • зустрічається лось і ведмідь.

Птахи лісостепу

Дослідження, проведене в лісовій та лісостеповій зонах Лівобережної України, виявило 18 видів птахів, занесених до Червоної книги України. Інші 6 видів відомі з літератури.

У відкритих агроландшафтах розмножуються луни Монтагу, Дрофа та коротковухої сови. Великий сірий сорокопуд, довгоногий канюк і чорний змій будують свої гнізда в захисних від полів лісосмугах, але великий сірий сорокопуд гніздиться і на одиноких стоячих деревах на занедбаних полях. Решта зареєстрованих видів використовують поля лише як місця живлення. Найчисленніший з них – зимуючий курячий харерер.

Птахи, що зустрічаються в межах України, за характером перебування, гніздування і сезонним переселенням поділені на кілька груп:

  • Осілий – види, які цілий рік дотримуються певної невеликої території і за її межі не переміщаються. До них також відносяться синантропа – птахи, які живуть поблизу людини і так чи інакше залежать від нього.
  • Гніздиться – вид з доведеним гніздування в межах території країни: для них встановлено перебування в гніздових біотопах в період розмноження, виявлені гнізда, пташенята (слітки); відзначено будівництво гнізд, вигодовування пташенят і інші елементи гніздової поведінки.
  • Ймовірно гніздиться – вид, що спостерігається протягом гніздового періоду в потрібних для гніздування біотопах, але їх гніздування на території країни поки не підтверджено.
  • Мандрівний – поза сезоном розмноження постійно пересувається з місця на місце в пошуках їжі. Такі пересування не пов’язані з циклічністю і цілком залежать від доступності кормової бази і погодних умов.
  • Перелітний – здійснює регулярні сезонні переміщення між місцями гніздування і зимівлі. Часто переліт проходить з зупинками для відпочинку та годування.
  • Зимуючий – осілі і прилітають на зимівлю види птиці.
  • До числа пролітних , відносяться види, що з’являються в межах регіону тільки під час міграцій (прольоту, кочівлі), переважно під час зупинок для відпочинку і годування.
  • До числа залітних птахів відносяться птиці, які випадково опинилися на території України з якихось причин, прогонові шляху і місця гніздування яких знаходяться далеко (часто за кілька тисяч кілометрів від їх постійного літнього або зимового ареалу) за межами країни. Найчастіше зальоти відбуваються під час осінніх або весняних міграцій.
  • Летующіми видами є птахи, які не розмножуються в межах території України, але регулярно зустрічаються в літній період – затримавшись на шляхах прольоту за межами свого гніздового ареалу.
  • Інтродукований – вид, який завезений людиною і утворив стійкі гніздові угруповання в місцях завезення.

Ось такі птахи в лісостепу мешкають:

  • лелека;
  • лебідь;
  • журавель;
  • яструб;
  • орел;
  • дятел;
  • синиця;
  • куріпка;
  • жайворонок;
  • соловей;
  • дрізд;
  • зяблик і ін.

Комахи лісостепу

В Україні в лісостепах живуть багато різних видів комах. Про деякі з них ми розкажемо в нашій статті.

Конюшинковий кореневий довгоносик

На Україні зустрічається найбільш часто в лісостеповій зоні.

Опис. Жук 5 – 7 мм, надкрила яйцевидної форми, в передній половині параллельносторонній, в задній ледь опуклі, боки їх слабо закруглені, плечові горбки різкі. Борозенка посередині головотрубки зазвичай зникає, вії над очима чорні, лусочки на надкрилах дуже дрібні, удліненноовальні, коричнево-сірі. У проміжках між борозенками на надкрилах знаходяться окремі дрібні темні плями, а іноді весь проміжок повністю темніший.

Люцерновий кореневий довгоносик

Пошкоджує люцерну, еспарцет, буркун.

Опис. Жук 5 – 7,5 мм, надкрила овальної форми, основа їх лише трохи вже підстави передніспинки. Серединна борозна головотрубки виразна, не досягає тімені, вії над очима білі, голова велика, виски паралельні, довгі. Плечі зазвичай закруглені, надкрила густо вкриті круглими або овальними досить великими лусочками іржаво-коричневого кольору. Борозенки надкрила всюди рівномірно поглиблені. Непарні проміжки часто світліші.

Смугастий бульбочковий довгоносик

Пошкоджує горох, вику, люпин, боби, чину, конюшину, люцерну, буркун, дикорослі бобові.

Опис. Жук 3 – 5 мм, передняспинка має найбільшу ширину позаду середини, зазвичай виразно поперечна. Головотрубка не коротша за свою ширину біля основи, зазвичай вдавлені в вершині, спинка її помітно вже чола. Очі великі, слабо опуклі. Непарні проміжки надкрил зазвичай забарвлені світліше парних.

Малий люцерновий бульбочковий довгоносик

Опис. Жук 4 – 5,2 мм, перетяжка переднігруди відокремлені від передніх тазиків лише тонкою, майже лінієобразною смужкою або стикається з ними. Волоски на надкрилах дуже короткі і видно лише в профіль у вершин. Голова з різко конічними скронями . Лоб і головотрубка втиснуті порівняно слабо, борозенка головотрубки триває до тімені. Верх коричневий або сіро-коричневий, світлі місця часто мають виразний металевий відлив. Плечовий горбок і весь п’ятий проміжок світлий, іноді перший і третій також світлі.

Люцерновий бульбочковий довгоносик

Пошкоджує люцерну, зрідка буркун, еспарцет, конюшину та інші бобові.

Опис. Жук 3,5 – 5 мм, перетяжка передні груди віддалені від тазікових западин на свою ширину. Передня спинка зазвичай рівної довжини і ширини, рідко слабо поперечна . Лоб не ширше середній частині спинки головотрубки. Щетинки на надкрилах пригнуті і помітні тільки в профіль в їх задньої частини . Забарвлення тіла мінливе, в більшості коричневе, сіра або сіро-коричневе, зазвичай з трьома ясними, світлими смужками на передні спинці і з поздовжніми мазками на підставі надкрила, боки їх світліші, лусочки округлі, без виразного металевого відливу.

Жовтоногий бульбочковий довгоносик

Пошкоджує конюшину, значно рідше еспарцет, люцерну, буркун.

Опис. Жук 3,5 – 5 мм, надкрила зі слабкими плечовими горбками, розширені за серединою. Верх в коричневих і сірих лусочках, на проміжках чергуються темні і світлі цятки. Щетинки надкрила стирчать і тонкі, значно довші ширини проміжків . Передня спинка з рідкісним і грубим пунктируванням, між лусочками помітні густі і дрібні точки. Голова з очима не ширше або вже переднеспинки у її перетяжки.

Люпиновий бульбочковий довгоносик

Пошкоджує люпин, дрік, рокитник. Жуки можуть харчуватися також конюшиною, люцерною, буркуном, еспарцетом.

Опис. Жук 6 – 9 мм, лусочки на щитку розходяться променеподібно ззаду – вперед або в різні боки. Головотрубка спереду без виразного кіля, значно довша за свою ширину біля основи. Очі розташовані у верхнього краю голови, сильно опуклі. Тіло знизу щільно вкрите світлими, зверху сірими або коричневими лусочками. Борозенки надкрила грубі, перший-п’ятий проміжки їх часто світліші інших; білі щетинки на проміжках надкрилій дуже короткі, прилеглі і мало помітні.

Метеликовий бульбочковий довгоносик

Пошкоджує конюшину, рідше люцерну, еспарцет, буркун.

Опис. Жук 4 – 5 мм, другий і третій проміжки надкрилій перед вершиною помітно розширені, борозенки в першій половині надкрилій слабо виражені, до вершини глибші, точки в них дрібні. Серединна борозна головотрубки виразна, майже доходить до переднього краю переднеспінки. Луска на надкрилах дуже дрібні, вузькі, коричневі або сіро-коричневі. Надкрила значно ширше переднеспинки, з різко виступаючими плечима.

Буркуновий бульбочковий довгоносик

Опис. Жук 4 – 5,5 мм, лоб і головотрубка плоскі з тонкою, але завжди виразною серединною борозенкою. Верх в тонких подовжених лусочках без металевого відливу, коричневий або сірий, переднеспинка в дрібній густий пунктируванні з трьома світлими поздовжніми смужками. Надкрила з короткими, косо стоять, розкиданими щетинками, а також з коричневими і світлими цятками . Пошкоджує буркун.

Щетинистий бульбочковий довгоносик

Пошкоджує однорічні та багаторічні бобові культури: горох, квасоля, вику, боби, чину, сочевицю, люпин, конюшина, люцерну, еспарцет, буркун, дикі види бобових.

Опис. Жук 2,8 – 4,5 мм, надкрила, по крайній мірі в задній половині, з виразними стирчать щетинками. Очі сильно, але рівномірно опуклі. Переднеспинка з трьома світлими поздовжніми вузькими смужками. Луска на надкрилах округлі, великі, сірувато-вохряні і білі, зазвичай без металевого блиску, частина 3-го, весь 5-й, підстава 6-го і 8-го, а також весь 10-й проміжки часто білуваті. Крім того, на них безладно розкидані окремі темні цятки і жовто-сірі подовжні смужки. Гомілки і лапки червоні.

Грунти лісостепу

Під різнотравнимими степами на лісових ґрунтах, багатих карбонатами, в умовах різко вираженого негативного балансу вологи формуються найродючіші в світі грунти – чорноземи.

У лісостеповій зоні поширені опідзолені, вилужені, типові і частково звичайні чорноземи. Саме лісостеп, а не степова природна зона – основна сфера поширення чорноземів.

Властивості грунтів змінюються в напрямку не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід. Посилення континентальності клімату на схід веде до зростання гумусного ґрунту при одночасному зменшенні потужності гумусових горизонтів.

Грунтово-кліматичні умови дозволяють в лісостепу збирати високі врожаї пшениці, кукурудзи і багатьох технічних культур.

Незважаючи на це, грунт тут дуже часто потребуює проведення спеціальних агротехнічних заходів. Це особливо відноситься до грунтів старопахотних районів, у яких в сильному ступені порушена структура. Внесення гною, добавка фосфорних і азотних добрив дають хороші результати не тільки у сірих лісових грунтах, але також у вилужених і типових чорноземах.

На півдні лісостепу легкі безструктурні грунти починають страждати від видування. Час від часу, переважно навесні, тут проносяться пилові бурі.

Трапляються роки, коли вітрова ерозія викликає загибель посівів на значних площах.

Де на півночі є загроза наступу РФ: полковник ЗСУ назвав область

Для наступу на півночі супротивнику потрібно мати десятки тисяч окупантів й багато техніки, підкреслив експерт.

Петро Черник попередив, де на півночі є загроза наступу росіян / колаж УНІАН з фото facebook.com_GeneralStaff.ua та скріншоту

РФ може почати новий наступ з півночі, зокрема, – в районі Сумської області.

Такою думкою поділився військовий експерт, полковник Збройних сил України Петро Черник в ефірі телемарафону. “Від божевільних можна чекати чого завгодно. Вони диверсійно-розвідувальні загони засилають нескінченно. Якщо вони і дозріють навіть до якогось дивізійного удару в 15 тисяч людей, то розуміємо, що чим більше м*сковитів ми зараз вкладемо в наші землі, тим легше нашим онукам у наступній війні буде з ними воювати”, – сказав Черник.

Він також додав, що станом на зараз не бачить підготовки РФ до такого удару, адже Кремль не накопичує у цих районах достатньої кількості військ. “На цю хвилину я не бачу накопичення ресурсів. Цей ресурс має бути серйозний, і Росія вже не зможе його приховати. Це має бути щонайменше 40-тисячний корпус. На початку цієї війни, коли ми не були готовими, вони вдерлися велетенським, найкраще підготовленим складом з технікою, і вони не впоралися зі стратегічним завданням”, – пояснив офіцер.

За його словами, для наступу на півночі, РФ мусить зібрати 40-тисячний корпус з 825 танками, 2500 БМП та мати до тисячі артилерійських установок.

Related Post

Скільки Мб відеодзвінокСкільки Мб відеодзвінок

Зміст:1 Скільки Мб відеодзвінок1.0.1 Вкажіть, будь ласка, скільки пристроїв у Вас одночасно працює2 Як розпочати та вимкнути відеодзвінки Telegram?2.1 Здійснюйте голосові або відеодзвінки в Telegram на Android2.2 Здійснюйте голосові або

Чи можна мітингуватиЧи можна мітингувати

Зміст ст. 39 Конституція України відповідає положенням міжнародних договорів. Заборона мирного зібрання може відбуватися виключно Окружним адміністративним судом відповідно до статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України. Достатньо попередньо сповістити поліцію,

Де мешкає гірська куріпкаДе мешкає гірська куріпка

Куріпка руда гірська (Alectoris rufa, красная куропатка) Руда гірська куріпка – європейський родич сірої куріпки і кеклика (кам'яної куріпки). Вона віддає перевагу низовинним, порослим невисокою рослинністю регіонам. Руда гірська куріпка