Звідки взялися назви міст?

Напевно, кожен з нас, потрапляючи в те або інше місто, замислювався про те, а чому, власне, ця місцевість так називається?

Чи не ховається за звучним ім’ям що-небудь непривабливе? Наприклад, назва нью-йоркського району Манхэттэн – в перекладі означає “місце випивки”, якою забезпечували індійців заповзятливі європейці.

Київ – Згідно з легендами, назва Києва походить від імені Кия — найстаршого з трьох братів, яких вважають засновниками міста. Одна з цих легенд дійшла до нас у літописі ХІІ ст. «Повість временних літ». У сагах Київ називався Koenugarðr. Назва Kænugarður (Кьонугард) залишилася за Києвом в ісландській мові.

Амстердам – від Амстель-редамме, що означає “село у греблі на річці Амстель”.

Бангкок, столиця Таїланду, – місто з щонайдовшою назвою. Його друге, нескорочене, назва на тайській мові звучить так: “Місто ангелів, велике місто, резиденція смарагдового Будди, неприступна фортеця, велика столиця світу, обдарована дев’ятьма коштовними каменями і багата прекрасними королівськими палацами, що нагадують райські житла, з яких править уособлення Бога, Місто, дарований бог Індра і побудований Висанукамом”. А слово “бангкок” означає “селище сливового дерева”.

Дублін, столиця Ірландії, як не дивно, також має дві офіційні назви. Власне Дублін, що означає “Чорний затон”, і інше, дуже красиве – Бале-Аха-Клиах – “Місце у броду, зарослого вербовою лозою”.

Ігарка – це місто в Красноярському краю назване по імені мисливця Єгора, за легендою, якого місцеві жителі-евенки називали Ігарка (замість Егорки).

Йошкар-Ола – в перекладі з марійської мови означає “Червоне місто”.

Кострома – ім’я міста, що стоїть на однойменній річці, походить від староруського міфічного божества Костроми, що втілювало собою родючість і весну. Сама назва означає “лозини, солома” -когда слов’яни проводжали весну, вони ховали солом’яне опудало Костроми.

Кривий ріг – назва цього українського міста ніяк не пов’язана з рогатою худобою. Так здавна називався довгий кривий мис при впаданні річки Сасагань в Ингулец, де, власне, і виросло місто.

Лондон – вважається, що цей топонім походить від назви кельтського племені лондинов. Але у наших російських осетин є своя версія: їх предки сармати (алани) у складі римських військ парі тисяч років назад побували в тих місцях. “Лондон” по-осетински “тиха вода”.

Москва – столиця Росії отримала своє ім’я від річки. Є декілька версій походження цього слова. Найпереконливішою є гіпотеза про слов’янські або балтійські корені слова “москва”, де “маск-ава” або “мазг-ава” означало з’єднання понять “Драговина, бруд” і “звивистість”.

Мурманськ – назва міста походить від слова “Мурман”. Так російські спрадавна іменували північне узбережжя Кольського півострова. У основі цього слова лежить інше – “мурмане”, спотворене від “норманни” (норвежці), які були частими гостями в цій місцевості. Цікаво, що з 1916-го по 1917-е місто називався Романов-на-Мурмане, на честь 300-річчя імператорської сім’ї.

Нальчик – на балкарській мові це означає “маленька підкова”. Але чому саме так назвали місто, залишається невиясненим.

Панама – на мові індійців гуарани це означає “село рибалк”.

Парамарибо – столиця латиноамериканської держави Сурінам. Це слово перекладається з мови індіанського племені, що жило на цих землях, як “жителі великої води”.

Париж – назва гальського походження, від племені парисиев, що жили на берегах Сены. По-французьки вимовляється “Пари”, а “ж” на кінці в російському варіанті “Париж” з’явилося з польської мови. Втім, існує красива легенда, що назва міста сталася від імені Париса, героя старогрецького міфу.

Пекін, або, правильніше, Бейцзинг – означає “північна столиця”. Вказівка на те, що саме це місто є головним в державі, також міститься в назвах японського Токіо – “східна столиця” і корейського Сеула – просто “столиця”.

Ріо-де-Жанейро – найбільше бразильське місто, мрія Остапа Бендера. Його назва переводиться як “річка січня”. Цього місяця в 1502 році португальці висадилися у бухті, яку і прийняли за річку.

Саратов – свою назву місто дістало від гори, яку місцеві тюркські племена називали Сари Тау (“жовта гора” або “золота гора”).

Сочі – назву цьому курортному місту дало місцеве плем’я шача.

Тель-Авів – назва головного міста Ізраїлю в перекладі означає “пагорб весняних сходів”.

Урюпинск – після узяття військами Івана Грозного Казані татарський князь Урюп, рятуючись втечею, був наздогнаний на Хопре козачим отаманом Ермаком Тимофійовичем, майбутнім завойовником Сибірського ханства. Між ними сталася смертельна сутичка. Іменитий татарин зав’язнув у болоті і був полонений Ермаком. З тієї пори у місцевого козацтва виникла приказка: “Зав’язнув, як Урюп”. А місце того жорстокого поєдинку стали називати Урюпинским. Відповідно і містечко, що виникло недалеко від легендарного болота, почали називати Урюпинском.

Шарм-ель-шейх – назва цього відомого росіянам єгипетського курорту означає просто “царську затоку”.

Звідки походить назва міста Можайська

Дніпропетровськ – місто на Дніпрі. В 1635 році побудована фортеця Койдак, після її зруйнування – козацькі села Старий Койдак, Новий Койдак і Половиця, на місці яких після приєднання до Росії виник у 1786 році Катеринослав (“слава Катерини”, на честь царюючої тоді Катерини ІІ). У 1796-1801 під час царювання Павла офіційно іменувався Новоросійськ (від Новоросія, як тоді називали степи Північного Причорномор’я); Олександр I у 1802 році повернув назву Катеринослав. В 1926 році перейменований за назвою ріки і прізвищем Г.І. Петровського (1878-1958), партійного і радянського діяча. Г.І. Петровський працював на заводах цього міста, керував там революційним рухом, в 1919-1939 роках – голова ЦВК УРСР.

Донецьк – заснований у 1862 році. Раніше Юзівка – підприємствами, біля яких розвивався населений пункт, володів англійський капіталіст Джон Юз. З 1924 по 1961 роки – Сталіно.

Євпаторія – місто в Криму. У VI-V століттях до н.е. Керкінітида (припускають у цьому слові той же корінь, що і в топонімі Керч і в етнонімі керкети). Давньогрецькі колоністи дали назву Євпаторія від грецького євпатор – “благородний”, як припускають на честь боспорського царя Мітрідата Євпатора (132-63 роки до н.е.). Після турецького завоювання у ХIV столітті перейменований у Гьозльов; після приєднання у 1783 році Криму до Росії ця назва переосмислена в Козлов і, хоча була офіційно відновлена назва Євпаторія, вони вживалися разом ще у ХIХ столітті (один з “Кримських сонетів” А.Міцкевича називається “Вигляд гір із степів Козлова”).

Житомир – припускають, що заснований у 884 році, перша згадка в літописі – 1240 рік. Назва походить від власного імені володаря чи засновника. Легенда розповідає про Житомира, дружинника Аскольда і Діра, який пішов у ліси Волині після їх вбивства і заснував це місто. Ймовірно, що це звичайний топонімічний міф, який персоніфікує незрозумілу назву.

Запоріжжя – місто на Дніпрі. У 1775 році на цьому місті заснована фортеця, яка отримала назву Олександрівська, з 1906 року – місто Олександрівськ. Перейменоване в 1921 році у Запоріжжя. Вище міста, біля знаменитих дніпровських порогів на острові Хортиця, знаходилась Запорізька Січ – центр українського козацтва.

Івано-Франківськ – місто перейменоване 9 вересня 1962 року в пам’ять видатного українського письменника і громадського діяча І.Я. Франка (1856-1916). До перейменування – Станіслав (Станіславів), названий в середині XVIII століття від імені одного з Потоцьких, великих польських магнатів.

Київ – столиця України. “Назва молодша за місто”, відзначив А.І. Соболевський, ототожнюючи з Києвом навіть Митрополіс, який згадується Птоломеєм у ІІ столітті нашої ери. В середні віки називався Самбатас (згадує Констянтин Багрянородний, Х століття) Ця назва викликала різноманітні здогади: одні вважали її фінською, що означає “межа рівнини”, інші припускали, що за допомогу Візантії в укріпленні міста хозари назвали його ім’ям імператора Лева Вірменина – Сембатас. Вчені ХVII століття переосмислили слово Самбат як “місце збору човнів (ботів)”. Заперечуючи це, Н.М. Карамзін запропонував етимологію “сама матір”; дійшло до того, що пропонували етимологію “ся єсть матір”. Назву Днапстадир приписували остготам; скандинави називали його Дніпровське місто. Назва Київ часто зустрічається у Польщі, Чехії, Словаччині, Югославії. А.І. Соболевський не сумнівався в походженні назви Київ від власного імені (в основі якого бачив слов’янське слово кий – “палиця”). У літописі зустрічається полеміка, ким був Кий, чиїм ім’ям назване місто. Ще жила назва Київ перевіз, і легенда стверджувала, що Кий був перевізником через Дніпро, а літописець хотів бачити його князем, який ходив з Олегом на Царгород. Суперечка відновилася у зв’язку з новою етимологією, яка відкидає слов’янське походження назви Київ і наполягає на більш ранньому: в пракріті слово койава – “килим”, а зміст топоніма, як припускають – “місце трона”.

Кіровоград – місто засноване у 1754 році під назвою “Фортеця св. Єлисавети” за наказом імператриці Єлизавети для оборони проти турків. З 1775 року – місто Єлизаветград. З 1934 року – Кірово в пам’ять С.М. Кірова; з 1939 року – Кіровоград.

Кривий Ріг – селище виникло у 70-х роках ХVIII століття; місто – з 1926 року. На Україні і півдні Росії ріг означає – “яр” чи”мис”.

Луганськ – місто на річці Лугань, від якої і назване. Етимологія гідроніма не досліджена; його форма дозволяє припустити можливість слов’янського походження із значенням “лугова”.

Луцьк – в “Початковому літописі” – Луческъ. Пов’язувати походження назви із словом “луг” помилково. Походить від лука – “вигин річки, річкова затока”. Слов’янський суфікс -ськ утворює відносний прикметник. В топонімію Київської Русі прийшов з північного заходу.

Львів – перша згадка в літописі – 1256 рік. Назва походить від власного імені Лев із суфіксом належності – ів. Пов’язують з ім’ям Галицького князя Лева, який побудував у ХІІІ столітті міські укріплення. За переказами князь Данило назвав місто ім’ям сина. В період належності Австро-Угорщині – Lemberg.

Маріуполь – місто на Азовському морі. Місто засноване для греків, які втікали з Криму від турецьких переслідувачів. Назване у 1779 році на честь Марії Федорівни, дружини Павла, тоді спадкоємця російського престолу; поль – від давньогрецького, модного в російській топонімії тих років, поліс – “місто”. З 1948 року перейменоване у Жданів в честь А.А. Жданова (1896-1948), діяча КПРС, який тут народився. Зараз місту повернута первинна назва – Маріуполь.

Мукачево – від особистого імені Мукач (на грунті змішування словацької, української та угорської мов) із слов’янським суфіксом належності -ев-, -ов-.

Миколаїв – у 1784 році на цьому місті побудоване російське укріплення. Незабаром місто стало центром російського суднобудування на Чорному морі. Назва походить від назви корабля “Св. Миколай”, який був першим спущений з верфі.

Нікополь – місто засноване у 1781 році на місці поселення Микитин Ріг (Микитин Перевіз, Микитина Застава) і назване Слов’янськ, але ця назва не встигла вкорінитися у мовленні, оскільки пануюча тоді “грецька мода” в офіційній топонімії породила назву Нікополь: давньогрецьке Ніко – ім’я богині перемоги, поліс – “місто”.

Одеса – місто на Чорному морі. Побудоване у 1795 році на місті села. Хаджи-бей за розпорядженням Катерини ІІ, у відповідності з пануючою тоді урядовою модою на давньогрецьку топонімію, назвав місто на честь античного міста Одесос. Одесос знаходився західніше Бузького лимана на північному березі Чорного моря і був колонією Мілету.

Полтава – згадується з 1618 року. Назва походить від гідроніма. В літописі (1174 рік) Ігор Сіверський переправляв війська через Ворсклу і Лтаву (за іншими джерелами – Олтава). Назву зближують з латишським lutum – “болото, бруд”.

Прилуки – поширена назва багатьох населених пунктів у слов’янських землях із значенням біля луки (лука – “вигин ріки”).

Рівне – згадується з ХIII століття. Назва слов’янська, можливо походить від слова “рів” із суфіксом -н-, який утворює прикметник, і закінченням середнього роду. Такі назви поширені на Волині, де знаходиться Рівне; основи їх легко пояснити, використовуючи слов’янські мови (Дубно, Ратно, Березно та ін.) За іншим тлумаченням, “рівне” назване за плоский рельєф місцевості.

Севастополь – місто на Чорному морі в Криму. Порт і фортеця засновані у 1783 році на місці татарського поселення Ахтіар і в наступному році названі за модою, яка панувала тоді у державній топонімії Росії, давати давньогрецькі назви. Давньогрецьке себастос – “величавий, царський”, поліс – “місто”. В античну епоху відомо 6 міст з назвами Севастополь (наприклад, на місці сучасного Сухумі).

Сімферополь – до 1784 – татарське місто Акмечеть – “біла мечеть” (ак – “білий”, мечеть – мусульманський храм). Після ліквідації турецького панування у Криму в 1784 році за пануючою тоді модою давати давньогрецькі назви місто отримало назву від сімферо – “збирати разом, з’єднувати” чи “бути корисним, приносити вигоду”, поліс – “місто”.

Суми – походження назви невідоме. Зв’язок із слов’янським “сума”, запропонований за здогадами аматорів, безумовно не має підстав. Можливе походження із балтійських мов (для порівняння давньопруське озеро Sumyn).

Тернопіль – припускають, що назва пов’язана із володіннями Тарнавського, які лежали західніше, а поль – результат латинізації. Але з найбільш ранньої із документальних згадок (1550 рік) назва відома у формі Tarnopole, тому можливе походження від терен і поле, тобто значення – “степ, який заріс терном” – саме у такій місцевості в 1540 році закладена фортеця, біля якої виросло це місто.

Трускавець – курорт в Карпатах. Назва походить від імені річки Трускава, на якій знаходиться. Гідроніми на -ава особливо поширені по обидва боки Карпат. Їх походження суперечливе, але вони могли бути слов’янськими прикметниками жіночого роду. В письмовій пам’ятці 1472 року назва цієї ріки витлумачена від назви рослини.

Ужгород – в основі назва ріки Уж, на якій знаходиться, і місто в старому значенні “укріплене місце”. Більш ранню форму зберегла угорська назва цього міста – Унгвар (var – “місто”).

Харків – виник у XVII столітті. В основі, припускають, лежить ім’я першопоселенця козака Харка, зменшене від Харитон. За гіпотезою Н.Я. Марра хар-сан – це етнонім хозар. Оскільки у місті тече річка Харків, можливо, що первинним є саме гідронім.

Херсон – заснований у 1778 році і названий ім’ям давньогрецького і візантійського міста-колонії в Криму Херсонес за існуючою тоді модою російського уряду на давньогрецькі назви. Антична назва Херсонес – давньогрецьке діалектне слово “півострів”.

Хмельницький – до 1954 року Проскурів. Перейменований на відзнаку 300-річчя возз’єднання України з Росією і названий за ім’ям Богдана Хмельницького (1595-1657), гетьмана України, керівника визвольної боротьби українського народу.

Черкаси – виник у XIV столітті як поселення козаків, яких називали черкаси, черкеси. Ця назва виникла від етноніма черкеси, частина яких переселилась у ХIII столітті з Північного Кавказу на Дніпро.

Чернігів – назва вперше зустрічається у формі Чернігога з 907 року в Констянтина Багрянородного, який наводить договір Русі з Візантією. Перекази, які пов’язують назву з ім’ям князя Чорного, який боровся проти хозар, чи княгині Чорної, яка викинулася із терема, щоби не дістатися ворогам, безпідставні. Припускали в основі власне ім’я Черніга, але основи на -а вимагають присвійного суфікса -ін, а не -ів. У пам’ятках тих часів часто зустрічається форма Чернъговъ. Можливо, назва асимільована за аналогією із численними слов’янськими топонімами на -ів- з більш ранньої невідомої форми або в її основі лежить ім’я Чернъг (Черніг), поки що не знайдене.

Чернівці – в основі назви власне ім’я Чорний з формантом -івці, що означає жителів і особливо часто зустрічається на Поділлі і суміжних територіях. Раніше – Чернігівський Торг. Етимологія “чорне місто” від слов’янського віц – “місто” дивна, оскільки такого слова не існувало. До 1944 року назва передавалася по-російськи у формі Черновицы; похідні прикметники і зараз мають таку форму у російській мові (Черновицкая область).

Ялта – місто на Південному березі Криму. В античну епоху Яліта, від давньогрецького ялос – “берег”. Греки, які втікали з Криму від турецьких переслідувачів, принесли назву на північний берег Азовського моря, заснувавши там село Ялта.