Чебрецю трава

Богородская трава, боровий перець, материнка, фіміамнік.

Опис

Напівкущ зі сланким гіллястим червоно-бурим стеблом і прямостоячими квітконосними гілочками. Листки супротивні, довгасті з точковими залозками. Квітки двогубі, рожево-лілові, в пазушних напівмутовках, зібрані в головчасте суцвіття. Плід складається з 4 горішків.

Склад

Трава чебрецю містить олію ефірну (від 0,2 до 1,5%), флавоноїди, речовини дубильні та гіркі, камідь, кислоти тритерпенові (урсолова та олеанолова), солі мінеральні.

Фармакологічна дія

Препарати чебрецю виявляють відхаркувальну , антибактеріальну , спазмолітичну та знеболювальну дію, заспокійливо діють на центральну нервову систему, стимулюють виділення шлункового соку.

Регіони проростання лікарської рослини

Зміст

Загальна інформація

Чебрець плазкий (повзучий) — одна з найхарактерніших ефіроолійних рослин. Належить до родини ясноткових, або губоцвітих. Відрізняється від чебрецю звичайного пласкішим листям із довгими волосками біля основи і відсутністю загнутих країв.

Біологічні особливості

Чебрець плазкий надає перевагу піщаному ґрунту та відкритій місцевості. Росте переважно на узліссях, схилах, у соснових і мішаних світлих лісах на Поліссі, а також у лісостеповій зоні.

Чебрець — теплолюбна рослина, що максимально зберігає свої цілющі властивості лише за умови достатньої кількості світла.

Перед посівом чебрецю ґрунт зазвичай обробляють органічними добривами. Рослина потребує помірного поливу, простору для розростання, очищення від бур’яну та розм’якшення ґрунту. Після завершення періоду цвітіння кущі чебрецю рекомендується підрізати.

Рослина добре адаптується до зимівлі під снігом.

Ботанічна характеристика

Чебрець плазкий — багаторічний півкущик із приємним ароматом. Росте у вигляді низького повзучого чагарника від 10 до 35 см заввишки й утворює невеликі дерни.

Чебрець має тонке головне стебло та прямі круглясті або чотиригранні квітконосні гілочки, опушені волосками.

Листки рослини дрібні, цільнокраї, еліптично-подовгуватої форми, тримаються на коротких черешках. Від краю до середини листкові пластинки війчасті; зісподу вони вкриті малопомітними крапчастими залозками, в яких міститься ефірна олія.

Квітки двогубі, рожево-лілових відтінків, зібрані на верхівках стебел у півмутовки. Приємно пахнуть.

Залежно від умов проростання рослина цвіте з кінця травня до кінця серпня.

Заготівля та зберігання сировини

Як лікарський засіб застосовують обмолочену висушену траву чебрецю повзучого. Вона являє собою суміш квіток, листя й шматочків тонких гілочок. Тож для заготівлі зрізають усю надземну частину рослини.

Особливості збору

Заготівлю сировини проводять у фазі цвітіння чебрецю — протягом червня-липня. Для цього повністю зрізають ножем, секатором чи серпом верхні трав’янисті пагони, за винятком грубих здерев’янілих стебел, розташованих близько до ґрунту.

Знову збирати траву для заготівлі на тій самі ділянці можна не раніше ніж через 2–3 роки.

Умови сушки та зберігання

Свіжу, щойно зібрану траву розкладають на тканині чи папері дуже тонким шаром. Сушать в затінку, під навісами, на піддашші, не допускаючи потрапляння прямих сонячних променів. Важливо також, щоб обране місце сушіння мало хорошу циркуляцію свіжого повітря.

Правильно висушений чебрець оцінюється за рівнем ламкості стебел. За умови правильного мікроклімату термін висихання трави займає близько 5 днів.

Висушену траву обмолочують, а потім за допомогою решета відділяють квітки й листя від грубих часток стебел — їх відкидають.

Суху траву потрібно зберігати в закритій тарі, не допускаючи потрапляння вологи, у сухому та темному місці. Термін зберігання сировини — 2–3 роки.

Лікувальні властивості

Біологічна дія та застосування в медицині

Чебрець має потогінну, спазмолітичну, відхаркувальну і протизапальну дію. Служить протикашльовим, ранозагоювальним, дезінфекційним, антиревматичним засобом. Він заспокоює нервову систему, пригнічує кокову мікрофлору і патогенні гриби.

Препарати чебрецю покращують роботу підшлункової залози, стимулюють діяльність травної системи, підвищують апетит. Вони корисні при низькій кислотності шлункового соку і виразці дванадцятипалої кишки.

Трава чебрецю застосовується для лікування захворювань нирок і сечових шляхів.

Ефірна олія чебрецю — досить сильний подразник паренхіми нирок та інтими їхніх судин. Тож у нефрології траву призначають лише у зборах — разом із рослинами, що містять полісахариди. Так само лише в поєднанні з іншими рослинними засобами чебрець приймають при ураженнях печінки та захворюваннях травного каналу.

Завдяки стимулюванню функції миготливого епітелію і бактерицидній дії чебрець використовують у терапії легеневих хвороб і запалень верхніх дихальних шляхів — коклюшу, бронхіту, бронхіальної астми, ГРЗ. Призначається він також при тонзилітах і спазматичному кашлі.

Чебрецем лікуються при гіпертонії; також він чинить заспокійливу дію. Ці властивості рослини компанія «Ліктрави» використала у складі фітозбору «Гіпертофітол», призначеному для нормалізації тиску та поліпшення стану нервової і серцево-судинної системи.

Для полоскань засоби на основі чебрецю показані у стоматології при виразках у порожнині рота, альвеолярній піореї та інших запальних захворюваннях.

У народній медицині відвар чебрецю застосовують всередину при метеоризмі, проносі, кольках і здутті живота. Його вживають для лікування шлунково-кишкових захворювань, при нервових хворобах, безсонні, цукровому діабеті, перевтомі та нічному нетриманні сечі. Він входить до складу комплексної терапії тахікардії, пов’язаної з гормональними порушеннями.

Також чебрець використовують для регуляції обмінних процесів, стимуляції роботи імунної системи, при дефіциті вітаміну С. З цією метою рослина входить у рецептуру збору «Грипофітол імуно» від компанії «Ліктрави». Засіб рекомендовано вживати як дієтичну добавку задля зміцнення організму та підвищення його стійкості до інфекційно-запальних захворювань. Крім того, препарат допомагає відновитися після простудних захворювань.

З чебрецю роблять на ніч примочки при кон’юнктивіті. Компреси з настою трави прикладають на фурункули і місця, уражені грибковою інфекцією, екземою, гнійними висипами. Аплікації з лікарської трави використовують при алергії, опіках або ранах.

Ванни з чебрецем мають властивість знімати запалення і біль при захворюваннях суглобів. А дітей купають у ванночках із додаванням цієї трави при підвищеній збудливості, тривожності та діатезі.

Настоєм або настоянкою чебрецю розтирають хворі місця при люмбалгії, невралгії, радикулоневралгії, паралічі, ревматизмі та поліневриті діабетичного і травматичного походження.

При маткових кровотечах і запальних захворюваннях статевої сфери проводять курс спринцювань відваром чебрецю.

Чебрець відомий як засіб для збільшення потенції та лікування чоловічого безсилля. Він заспокоює нерви, знімає запалення, вбиває грибок і патогенні мікроорганізми. У цей час молібден, що міститься у рослині, нормалізує і активізує статеву функцію, а селен бере участь у синтезі тестостерону.

Використання в косметології

Завдяки своїм антисептичним, протимікробним, регенеративним та зміцнювальним властивостям трава чебрецю — ефективна складова у догляді за волоссям, шкірою обличчя та тіла.

Відваром чебрецю корисно вмиватися і мити руки як бактерицидним засобом. Він знищує мікроби та допомагає відновити правильний обмін речовин у клітинах, робить шкіру більш еластичною і пружною. Завдяки цьому чебрець допомагає впоратися із сухістю, свербінням та є дієвим засобом у лікуванні широкого спектра дерматологічних проблем.

На основі чебрецю готуються і використовуються лосьйони, які сприяють вирішенню проблем, пов’язаних із жирним типом шкіри обличчя, оскільки вони підсушують, знімають запалення, нормалізують обмінні процеси, звужують пори.

Широко застосовуються компреси з настоєм трави чебрецю, які допомагають проти запалень на шкірі, набряків, розширених пор та капілярів.

Тепла ароматна ванна з чебрецем добре розслабляє суглоби і м’язи після фізичних навантажень, оздоровлює шкіру, а також допомагає боротися з целюлітом та повертає шкірі тонус.

Трава чебрецю бореться з такими неприємними проявами, як лупа, випадання волосся чи облисіння, жирна себорея тощо. Також її ефективно застосовувати для зміцнення волосся — пошкодженого й ослабленого зовнішніми несприятливими факторами.

Протипоказання й застосування у період вагітності

Від вживання чебрецю варто утриматися в разі індивідуальної підвищеної чутливості до окремих компонентів трави. Також він протипоказаний тим, хто:

• страждає від виразки шлунка;
• має серйозні порушення роботи жовчного міхура, печінки і дванадцятипалої кишки, нирок;
• хворіє на важку форму бронхіальної астми, астматичного бронхіту, миготливої аритмії;
• має схильність до діареї.

Чебрець потрібно приймати з обережністю при гіпотиреозі, підвищеній кислотності шлунка і зниженій функції щитоподібної залози. Рослина не рекомендується дітям до двох років.

Жінкам чебрець протипоказано приймати у період вагітності та годування грудьми, а також під час менструації.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
4. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісаков Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. — Xарків: Вид-во НФаУ, МТК-книга, 2004. — 704 с.
5. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.
6. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Чебрець — трава для здоров’я, кулінарії і краси саду

Трава чебрецю – це лікувальний чай, приправа до салатів, супів, м’ясних і рибних страв. А сама рослина влітку в саду радує нас своїми пишними ароматними кущиками з дрібними квіточками. Це один з кращих ґрунтопокривників для ділянок з бідною піщаною землею. В статті піде мова про те, як вирощувати та використовувати чебрець з лікувальною метою, в кулінарії та в дизайні саду.

Чебрець — користь, лікувальний чай, приправа, фото

Види чебрецю

Народні назви чебрецю — чабрець, богородська трава, чабер (хоча, насправді, рослина чабер (Satureja) — це зовсім інший рід), чабрик, чепчик, чебер, чебрик, лимонний душок, боровий перець, мацержанка та ін.

Чебрець (Thymus) – рід невеликих багаторічних чагарників та напівчагарників, що належить до родини Губоцвітих. На сьогодні вважається, що в Україні зростає 16 видів чебрецю (принаймні, так стверджує Вікіпедія). При цьому у світі їх налічуються сотні.

Всі чебреці дуже схожі між собою. Висотою від 10 до 40 см, з лежачими на землі м’якими трав’янистими пагонами, що лише трохи підводяться над ґрунтом, кущики чебрецю активно розростаються вшир, а не вверх. Зростаючи, пагони всіх видів чебрецю дерев’яніють. А ось листочки у різних видів можуть помітно відрізнятися за формою, хоча завжди вони дрібні – всього до 1 см – і жорсткі.

Чебрець повзучий, чи плазкий (Thymus serpyllum) – найпоширеніший і найвідоміший вид чебрецю з приємним запахом, що зростає на території нашої країни. Часто до цього виду відносять і всі інші, що візуально дуже схожі на нього.

Рослина утворює низенькі (до 15 см) густі подушки. Її пагони стеляться по землі і легко вкорінюються. Листочки у цього виду дрібні, овальні, темно-зеленого кольору. Пурпурові квіти з’являються на початку червня. Цвіте чебрець повзучий впродовж всього літа. Сортові рослини можуть мати білі і червоні квіти.

Чебрець звичайний (Thymus vulgaris) – поширений більше на півдні нашої країни вид, бо в морозні зими вимерзає. Але в приватних садах сьогодні можна зустріти більш витривалі сорти, хоча для надійності в 5 зоні зимостійкості їх краще вкривати на зиму.

Чебрець звичайний утворює невеликі кущики висотою 5-25 см. Пагони дерев’яніють лише внизу, на них супротивно розташовані короткі (до 1 см) ароматні листочки. Квіти у цього виду світло-лілові. Цвіте чебрець звичайний також все літо.

Абсолютно всі види чебрецю (а не тільки згадані), що ростуть в Україні, мають схожі лікувальні властивості й варіанти використання в кулінарії, тому детально описувати всі види немає сенсу.

Чебрець звичайний (Thymus vulgaris)

Чебрець – лікувальні властивості

Інформація цього розділу — з Енциклопедичного довідника «Лікарські рослини» за редакцією А. М. Гродзінського, Київ, 1992.

Чебрець проявляє відхаркувальну, антибактеріальну, спазмолітичну і знеболюючу дію, заспокійливо діє на центральну нервову систему, збуджує виділення шлункового соку.

Препарати на основі чебрецю використовують при ларингітах, трахеїтах, бронхітах, бронхопневмоніях, при шлунково-кишкових захворюваннях, що супроводжуються зниженням шлункової секреції, атонією або спазмами кишківника, метеоризмом.

У народній медицині, крім того, чебрець повзучий і інші види вважаються добрим засобом для лікування:

• коклюшу,
• туберкульозу легень,
• безсоння,
• задишки,
• бронхіальної астми,
• виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки,
• геморою,
• захворювань суглобів,
• паралічів,
• крижовопоперекової невралгії,
• у випадку інвазії стьожковими гельмінтами,
• алкоголізму,
• альгоменореї.

Як зовнішній засіб чебрець використовують при:

• запальних захворюваннях ротової порожнини і ротоглотки, викликаних гноєрідними бактеріями (полоскання);
• у разі нервових і шкірних захворювань, ревматизму (ванни);
• при запальних захворюваннях піхви, болях, особливо у жінок похилого віку (спринцування).

З готових аптечних препаратів на основі чебрецю застосовують «Тимол», «Пертусин» і рідину Гартмана.

Препарати чебрецю протипоказані при вагітності, декомпенсації серцевої діяльності, хворобах печінки й нирок. Передозування може викликати нудоту.

Лікувальний чай з чебрецю

Лікарські форми й застосування чебрецю в медицині

• Настій (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настояти 2 години) по пів склянки чотири рази на день до приймання їжі.
• Чай з чебрецю. 1 чайну ложку сировини заварюють склянкою окропу і п’ють як чай, підсолоджуючи медом.

• Полоскання настоєм: 10 г або 2 ст. ложки сировини чебрецю залити 200 мл окропу.
• Спринцування настоєм: 15 г сировини заливають двома склянками окропу, настоюють до охолодження, проціджують, розводять кип’яченою водою до 1 літра й одержаний настій застосовують для спринцування (процедуру проводять зранку і ввечері).
• Ванна з чебрецю: 100 г сировини заливають 2 л окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують і додають до ванни.

Заготівля трави чебрецю і зберігання

Для виготовлення ліків використовують траву чебрецю, яку заготовляють в період цвітіння рослини, зрізаючи ножем, ножицями, секатором або серпом верхні трав’янисті пагони без здерев’янілих нижніх. Рвати траву чебрецю не можна, бо це призводить до виривання рослини з корінням.

Зібраний матеріал сушать у затінку на відкритому повітрі, розстеляють тонким шаром на папері чи тканині. Після висихання траву обмолочують, а потім на решеті відділяють листя і квітки від стебел (останні – викидають). Готову траву чебрецю зберігають в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності – 3 роки.

Чебрець в кулінарії

І свіжа, і висушена рослина має стійкий гіркувато-пряний аромат. Як пряність чебрець використовують у багатьох кухнях світу, він — обов’язкова складова відомих приправ, середземноморських й прованських трав. Можна додавати до різних страв свіжу зелень чебрецю, тим більше, що вирощувати чебрець виходить запросто на підвіконні. Сушать траву чебрецю на приправу так само як і з лікувальною метою – верхівки зелених пагонів разом з квітами.

Чебрець можна додавати до овочевих і м’ясних перших страв, він надає приємного аромату рибі, можна її як маринувати в траві чебрецю, так і просто запікати разом з чебрецем. Смачною буде будь-яка смажена риба, яку панірували в борошні з додаванням сухого порошку чебрецю.

Ним приправляють ковбасу, копчені м’ясні вироби, паштети, сири, смажену картоплю, яєшню, овочі, рибу і м’ясо на грилі, гриби. Активно використовують чебрець і при солінні, квашенні чи маринуванні.

Чебрець в ландшафтному дизайні

Вічнозелені невисокі й ароматні подушки чебрецю ідеально виглядають як бордюри в саду. Щоб чебрець зберігав компактну акуратну форму, його треба регулярно обрізувати – збирати врожай двічі за сезон.

Чебрець варто вирощувати на передньому плані квітників, бо ж він цвіте все літо, а його квіти ще й дуже полюбляють бджоли. Він ідеально почувається в горщиках не тільки на підвіконні, але й в саду, на терасах і верандах. Ця рослина гарно поєднується з каменем і стане прикрасою альпійських гірок, скалок, рокаріїв.

Багато сучасних сортів чебрецю так швидко розростаються в ширину, створюючи щільне зелене покриття, що гріх не використовувати в саду чебрець як ґрунтопокривну рослину. Спробуйте посадити чебрець в ногах у троянд чи інших декоративних кущів, ви забудете, що їх треба мульчувати чи сапати.

Тюльпани, нарциси, гіацинти й інші весняні першоцвіти, висаджені «в подушках чебрецю», легко проб’ються через це зелене покриття, відцвітуть, а їх зів’яле листя влітку замаскує, розростаючись, чебрець.

Ну і звичайно, чебрець – один з королів пряно-ароматичних і аптекарських грядок. Прекрасно його там доповнює і шавлія лікарська.

Чебрець — ідеальна ґрунтопокривна рослина

Як розмножити чебрець?

Насіння чебрецю сіють весною прямо в ґрунт. При цьому кущики швидко розростаються і цвітуть в перший рік. Але набагато простіше розмножити чебрець діленням. Весною чи восени дорослий кущ можна поділити на кілька частин, навіть дуже дрібних. Головне – щоб у кожної були хоч якісь корінці. Якщо забезпечити поділкам регулярний полив, вони гарно приживуться.

Відводками розмножити чебрець ще простіше. Для цього гілочки рослини притискають до землі каменем чи скобою, через пару місяців вона пустить корінці. Тоді її треба викопати, відділивши від материнського куща, і пересадити на нове місце. А можна і не викопувати, якщо мета у садівника – розширити наявний чебрець на ще більшу площу.

Розмножується чебрець і живцями. Зелені гілочки закопуються в землю так, щоб частина з листочками була на поверхні. Регулярне зволоження ґрунту допоможе швидко живцям наростити власне коріння.

Чебрець і догляд за ним в саду

Якщо для цієї рослини підібрати оптимальні умови, то ніякий догляд їй не знадобиться. Чебрець треба садити тільки на відкритих сонцю місцинах. На повному сонці чебрець буде швидко рости, гарно пахнути і накопичувати лікувальні властивості. Чебрець – дуже невибаглива рослина і буде рости і в напівтіні, і навіть в тіні, але нарощуватиме довгі лисуваті стебла, не цвістиме і не пахнутиме так, як треба.

В природі чебрець росте на кам’янистих схилах, в степах і навіть в пустелях, тож багата на гумус земля для нього – то не є добре. Якщо ви хочете вирощувати чебрець на своїй ділянці, а земля у вас така, що «олівець встроми – проросте», доведеться для посадки цієї пряної рослини додавати в лунку значну частину піску.

Чебрець не терпить застою води, зате чудово переносить засуху, його можна взагалі не поливати. Росте як на слабокислих, так і на нейтральних, і на слаболужних ґрунтах.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Розмарин: користь і шкода для здоров’я

У розмарину, вічнозеленого чагарнику з сімейства Губоцвітих, кілька назв. Знавці називають його ладанної травою, дайкой, весільним кольором або морською росою. Вперше він став відомий жителям Середземномор’я, а потім розповсюдився на територіях Північної Африки, а також Закавказзя, Криму і Середній Азії. Як відомо, добре розвиненою кореневою системою, довжиною до 3-х метрів, сприяє виростання на схилах гір, де сухий клімат і рідкі опади. Підземні води, якими харчується розмарин, дають йому можливість бути зеленим круглий рік. Довжина стебел – від півметра до півтора метрів.

Що таке розмарин і як він виглядає

Це рослина з сірувато–бурою корою, з 4-гранними гілками, на яких розташовуються витягнуті об’ємні листки. Зовні і на дотик боку листків різні: одна сторона глянцева, інша – матова і кілька грубувата.

Квіти чагарника – це 5-10 бутонів на верхівках гілочок з дрібними квітами блідо-фіолетового або ж біло-блакитного кольору. По закінченні цвітіння на дні квіткової чаші з’являється приблизно 4 сіро-бурих горішка.

У розмарину гіркуватий присмак і терпкий аромат, що нагадує базилік, але більш близький до запаху хвої.

Чим відрізняється чебрець від розмарину

Чебрець – невеликий багаторічний чагарник з сімейства Ясноткових. Вперше він був виявлений в Північній Африці. В описах давньогрецьких філософів його називають фіміамом, що означає «запашне речовина». На Русі його назвали чебрецем або чебрецем, а також богородской травою, лимонним присмаком, мухопалом, фимиамником, чебаркой, верестом. Цей вид відрізняється безліччю видів, поширених в Гренландії і Євразії.

На відміну від розмарину, це більш низькоросла рослина заввишки 15-35 сантиметрів, квітуче не навесні, а влітку, в червні–серпні. Відмінності є і в листі, округлих, зрідка подовжених і дрібних з опушеною нижньою частиною. Розмір листя не перевищує одного сантиметра. Квіти чебрецю, на відміну від розмарину, яскраві: рожеві, лілові або бузкові, з сильним ароматом.

Склад і калорійність

Розмарин у Центральній Європі і Середземномор’ї обробляється як сільськогосподарська культура. Рослина відомо більш як приправа в кулінарії, де використовуються пагони, квіти і листя.

1. В9, А, С, Е, РР – вітаміни, які роблять розмарин корисним для організму.
2. Мінеральні речовини, а саме: натрій, калій, кальцій, залізо, а також магній, клітковина і різні ефірні масла – хімічний склад розмарину дивує.
3. Міристинова, каприлова, а також олеїнова, розмаринова, пальмітинова, корисна урсолова, лауринової і лінолева – така різноманітність органічних ненасичених кислот в цій рослині.
4. Завдяки изолейцину, фитостеринам, фітонцидам, треонину, карнозолу, валину, лизину, розманолу, дубильним компонентів, флавоноїдам, зокрема апігеніну та лутеолину, розмарин можна назвати «живою аптекою».

У розмарин міститься: 5,5 грамів протеїну, 7,7 – ліпідів і 23 – вуглеводів. При такому багатстві складу на 100 г спеції припадає 161 ккал.

Корисні властивості розмарину

Будучи воістину лікарською рослиною, сьогодні розмарин популярний на всіх континентах як корисна і ароматна приправа. Здавна листям цієї вічнозеленої рослини лікують недуги, на їх основі роблять цілющі чаї, спиртові настої, інгаляційні відвари. Корисність розмарину доведена багатьма фахівцями.

Для жінок

1. Регулярне вживання спеції благотворно впливає не тільки на сечостатеву систему, але і важливу репродуктивну функцію жіночого організму.
2. Схильність жінок головних болів, мігрені, неврологічним симптомам, начебто частих перепадів настрою серед дня, стресів та депресивних станів, можна усунути регулярним вживанням простого в приготуванні відвару розмарину (читайте рецепт нижче в нашій статті).
3. Рослина надає дієву допомогу жінкам, які мають проблеми, пов’язані з передменструальним синдромом. Завдяки прийому трав’яного чаю з розмарином, м’ятою і звіробоєм зменшуються гормональні перепади, головні болі.
4. Є свідчення про те, що приправа здатна привести в норму менструальний цикл і відновити його при відсутності менструацій тривалий час.
5. У боротьбі з кандидозом, яким часто страждають жінки, ефективну допомогу надає спринцювання відваром.

Для чоловіків

Якщо є проблеми з діяльністю сечостатевої системи та репродуктивної функції у чоловіків, то при регулярному вживанні спеції все приходить в норму.

Здавна в лікуванні простатиту, циститу, орхіту та інших проблем з чоловічим здоров’ям застосовували розмарин. Він також допомагав у поліпшенні потенції, активно застосовувався чоловіками для профілактики імпотенції, так званої андропаузи, тобто справлявся з ознаками природного старіння чоловіки. Відвар з розмарину, безсмертника, а також сушеного шавлії, березових бруньок, який вживається за 20 хвилин до прийому їжі, або антибактеріальні теплі гігієнічні ванночки з такого відвару роблять вельми благотворний вплив на чоловічий організм.

Розмарин також підвищує чоловіче лібідо, так як є афродизіаком.

При вагітності

Натуральна приправа чинить на організм вагітної жінки благотворний вплив.

1. Зниження стресового стану і підвищення настрою майбутньої мами допомагає міститься в розмарин дофамін.
2. Масаж з використанням олії розмарину знімає біль у спині, попереку, зменшує набряки на ногах, знижує ознаки нудоти.
3. Для дезінфекції повітря і знищення паличок стафілокока, дріжджових грибків та інших мікробів, поряд з ароматичним натуральним маслом розмарину, корисно також і систематичне застосування аромалампи.
4. Напади поганого настрою, втома вагітної жінки зникнуть, якщо при прийомі ванни додати у воду 5 мл олії розмарину. Такі ванни корисні для збереження нормального стану шкіри і волосся.

Необхідно пам’ятати, що розмарин може бути токсичним при надмірному вживанні всередину.

При грудному вигодовуванні

Розмарин – натуральний засіб, що надає благотворний вплив на лактацію при грудному вигодовуванні. Також воно незамінне в тих випадках, коли виробляється недостатня кількість молока.

Жінка в період грудного вигодовування може вживати розмарин для профілактики мігрені, запаморочення, безсоння, простудних захворювань. Це благотворно вплине на її організм.

Для дітей

1. Розмарин корисний дітям старше 4 років. Він принесе користь учням початкових класів, які відчувають проблеми з концентрацією.
2. Мікроклімат в квартирі, де є дитина, стане краще, якщо використовувати розмаринове масло в аромалампу як антисептик, який знищує хвороботворні мікроорганізми.
3. Розмарин багато народні цілителі застосовують при лікуванні шкірних захворювань у дитини, для загоєння ран і зменшення больового синдрому. Компреси, мазі, приготовані на основі цієї рослини, допомагають при невралгіях, різного роду фурункулах, сильно гнійних ранах.
4. Краплі натурального ефірного масла розмарину, нанесені на віскі дитини при ГРВІ/грип з головними болями, швидко допоможуть у поліпшенні його стану. Запалення горла знімається при полосканні його складом з розмарином.
5. Використання рослини як інгаляційного кошти при астмі допомагає зняття набряклості і заспокоює запалення в горлі. При цьому важливо не забувати, що слід звертатися за рекомендацією до фахівців.
6. Розмарин стимулює кровообіг, здатний злегка підвищувати кров’яний тиск, а натуральне ефірне масло, що застосовується для розтирання, допоможе позбавитися від проблеми холодних рук/ніг дитини.

При схудненні

1. Розмарин сприяє прискоренню обміну речовин, тому його використовують як засіб для зниження ваги. Зелені листочки або дрібка сушеної зелені, використовувані як пряність, можуть сприяти схудненню.
2. Більшого ефекту можна досягти, вживаючи замість великих доз розмарину його водний настій за кілька хвилин до їжі. Завдяки цим способом в організм надходить добова доза необхідних для організму речовин.
3. Корисно для схуднення ефірне масло розмарину. Нанесена на шкіру, вона підсилює кровообіг, діючи як легкий дренаж, допомагає розщепленню жирів. Завдяки цій властивості масла зменшуються обсяги тіла, зникає целюліт. Вміст олії карносоловой кислоти уповільнює старіння шкіри.
4. Усунення в’ялості шкіри допомагають обгортання або ванни з додаванням натурального ефірного масла. Ці процедури ефективні і в боротьбі з целюлітом. А масаж для схуднення буде більш результативним, якщо до базового масла додати одну частину масла розмарину.
5. Ефірне масло, що застосовується в ароматерапії, сприяє активізації центрів мозку, відповідальних за насичення, що допомагає зменшення почуття голоду.

Чим корисний чай з розмарином

Смак і аромат натурального чаю з розмарином не йде ні в яке порівняння з купленим в магазині. Він не тільки приємний на смак, але і дуже корисний як профілактичний засіб при деяких захворюваннях. Такий напій здатний зміцнювати імунітет.

Дослідження довели, що наявні у складі рослини кислоти і антиоксиданти перешкоджають руйнуванню нейромедіаторів. Від них багато в чому залежить стан розуму, пам’яті, свідомості людини. Чай з розмарином сприяє відновленню пам’яті, не дає розвиватися небезпечною, особливо для людей похилого віку, хвороби Альцгеймера. Напій корисний для розвитку концентрації уваги.

Відзначаються й інші корисні властивості:

1. Це особливий чай, допомагає поліпшенню кровообігу, знімає головні болі, бореться з інфекціями і грибками.
2. Наявні в його складі корисні речовини і мікроелементи заповнюють недолік елементів в організмі.
3. При хворобах шлунково-кишкового тракту чай з розмарином виконує роль профілактичного напою.
4. Для бажаючих позбутися від зайвих кілограмів ароматний чай надасть неоціненну послугу, так як завдяки йому прискорюються обмінні процеси в організмі. Напій допомагає і відновлення сил після хвороби.
5. Чай з розмарином корисний при лікуванні шкірних захворювань, в тому числі екземи.
6. Антисептичну властивість чаю застосовується при очищенні організму від патогенної мікрофлори, що представляє собою стафілококові, стрептококові, грибкові мікроорганізми. Ці мікроби розмножуються в організмі, харчуючись залишками неперетравленої гниючої смаженої або вареної їжі.
7. Сприятливий вплив чаю з розмарином на печінку, легені, дихальну систему доведено вченими, що вивчають вплив фітопрепаратів на організм людини.
8. Люди з болями в спині, м’язах, ревматизмі, остеоартриті легше переносять хворобу, якщо в їх раціоні є чай з розмарином.
9. Не менш примітним є той факт, що в боротьбі з онкологією цей напій також робить позитивний вплив.
10. Вже з давніх часів відомий благотворний вплив цього напою на шкірні покриви і волосся.

Таким чином, чай з розмарином – напій, що не просто приносить насолоду своїм ароматом, але і дуже корисний.

Ефірне масло розмарину: властивості та застосування

Не меншими достоїнствами, ніж сам розмарин, має якісне ефірне масло, здобуте з листя рослини способом дистиляції пором. Масло являє собою практично безбарвну або трохи жовтувату рідину щільною маслянистої консистенції, у якій приємний насичений запах. Відмінності в цілющі властивості розмарину та виробленого з нього продукту у вигляді ефірної олії відсутні.

Корисність властивостей ефірного масла цієї рослини полягає в його знеболюючий, спазмолитическом, регенеративному і навіть ранозагоювальну дію на організм:

1. Цей похідний продукт розмарину володіє властивостями, допомагають у лікуванні мігрені, головних болів різного походження, в області хребта і при прогресуючому ревматизмі.
2. Розчинення каменів у жовчному міхурі, поліпшення жовчогінних функцій, нормалізація роботи печінки – цими можливостями володіє ефірне масло розмарину.
3. Дане масло здатне знизити показник «поганого» холестерину, поліпшити травлення, прибрати запори і здуття живота.
4. Поліпшення серцево-судинної діяльності, зміцнення судин, стабілізація тиску, допомога в лікуванні варикозу – все це також можливо при вживанні цього лікувального продукту.
5. Якщо необхідно зняти напругу очей, відновити гостроту зору, поліпшити активність мозку і пам’ять, зняти психічне і розумове напруження, полегшити процес сприйняття, нормалізувати функції мозку з концентрації уваги і запам’ятовування інформації, то якраз варто використовувати даний продукт.
6. Масло розмарину може стимулювати і зміцнювати імунну систему людини, сприяти лікування простудних захворювань і грипу.
7. Благотворний вплив даного продукту на шкірні покриви і роботу сальних залоз відзначено при запальних захворюваннях. З його допомогою усувається лупа, сповільнюється облисіння та випадання волосся, лікується грибок нігтів і шкіри.

1. Як сам розмарин, так і вироблене з нього ефірне масло, корисно для жіночого і чоловічого організму. Першим воно допомагає нормалізувати менструальний цикл і полегшити болі, його супроводжують, другим – корисно в профілактиці і лікуванні проблем з імпотенцією і фригідністю.
2. Володіння ранозагоювальну і яскраво вираженим регенеруючою дією дає можливість використовувати масло для прискорення загоювального впливу на шрами, що залишилися на шкірі рубці, глибокі тріщини на ліктях/ступнях.
3. Завдяки своїм психоемоційним властивостями олія розмарину незамінне в лікуванні неврозів, так званого синдрому хронічної втоми.
4. Людям, стурбованим станом свого волосся, а саме їх випаданням, втратою шовковистості або жирністю, рекомендується застосовувати маски із застосуванням масла розмарину. Алопеція, або посилена втрата волосся, раптова поява лупи, втім, навіть проста турбота про стан локонів також може стати важливим приводом для використання цього продукту для догляду. Для цього достатньо додавати по 2-3 краплі в шампунь або на гребінець, переважно дерев’яний, при розчісуванні. Дворазове проведення таких процедур протягом тижня приведе до позитивного результату.
5. Проблеми з жирністю шкіри, її запаленням, появою прищів успішно вирішує ефірне масло розмарину. Дерматити, екзема, фурункульоз, шорсткості шкіри, будь-які за своєю вираженості пігментні плями не встоять під натиском цього масла.
6. Цьому продукту підвладні і захворювання ШКТ, коліт, здуття живота, жовчокам’яна хвороба, підвищений рівень холестерину в крові, патології серця і судин. Прийняття 2-3 крапель ефіру, розчинених у чайній ложці рослинного масла, всередину два рази в день поліпшать стан організму. Варто пам’ятати, що рекомендації лікаря обов’язкові.
7. Терпкі, легкі деревні нотки в запаху ефірної олії розмарину зробили його одним з найпопулярніших в ароматерапії. Позитивний ефект його аромату використовується фахівцями для поліпшення загального психічного стану, настрою людини, прояснення думок, підвищення концентрації уваги, зміцнення пам’яті, зокрема, при амнезії.
8. Головний біль, сильна мігрень, будь нервове напруження, стан апатії, будь невротичні періоди в житті – ці проблеми можна вирішити, якщо проводити сеанси ароматерапії будинку з використанням натурального масла цієї рослини. Такі сеанси допоможуть, якщо є болі в хребті і суглобах, знижена сексуальна активність. 3-5 крапель в аромалампу в приміщенні, 2 краплі в ароматичних медальйонах, 8 крапель у теплій воді під час прийняття ванни нададуть позитивний вплив.

Застосування розмарину в народній медицині

Цілющі властивості розмарину зробили його важливим компонентом в народній медицині. Його листя, стебла, коріння використовують у свіжому вигляді або готують з них настойки, відвари, чаї.

Відвар

Народна медицина радить застосування відвару з розмарину при хворобах дихальних шляхів. Для полегшення дихання достатньо приймати проціджений відвар протягом дня не менше 3-4 разів. Для його приготування використовують 2 чайні ложки сировини, засипані в стакан киплячої води. Препарат буде готовий після 20 хвилин кипіння на повільному вогні.

Водний настій

Розмарин у водному настої застосовується при болях в суглобах, у боротьбі з надлишками ваги як тонізуючий засіб. Засипана в термос неповна столова ложка подрібненого листя розмарину заливається окропом і настоюється приблизно одну годину. Відціджений препарат застосовується за призначенням перед їжею по одній чайній ложечці.

Спиртова настоянка

На спирту зазвичай наполягають сушені або свіжі стеблинки і листочки розмарину. Такий спосіб використання вважається у народній медицині найбільш продуктивним: компоненти, що входять до складу рослини, максимально витягуються, а їх дія – більш глибоке порівняно з іншими народними засобами із застосуванням розмарину. Концентрація компонентів, наявних в спиртовій настоянці, зумовлює спосіб застосування: всередину або зовнішньо. Для приготування настойки необхідно використовувати посуд із скла, кераміки або покриту емаллю.

1. Метеоризм, нервові розлади, втрату апетиту, знижений артеріальний тиск вилікує засіб, приготований з 10 грамів сухих подрібнених листків рослини, залитих 100 грамами горілки, і настояне протягом 10 діб. Відфільтровану рідину рекомендується приймати по 30 крапель, розчинених у 20 мл води, тричі на день за півгодини до їжі.
2. При болях в суглобах допоможе настоянка з 50 грамів свіжого листя розмарину і 250 мл спирту міцністю 70%. Після 10 днів зберігання в темному місці даними засобом можна розтирати суглоби, використовувати його для компресів і замість лосьйону для оброблення проблемної шкіри. Можливо і прийняття настойки внутрішньо, з тієї ж дозуванням, що і при метеоризмі.
3. В цілях профілактики корисна спиртова настоянка з двох столових ложок розмарину, сухого або свіжого, залитого склянкою горілки і поставленого на 10 днів у темне місце. Протягом цих днів необхідно періодично збовтувати засіб. Проціджену рідину зберігають у холодильнику і приймають по 25 крапель тричі на день.

Інгаляції

Розмарин допомагає як інгаляційне засіб при лікуванні кашлю, астми, ангіни, фарингіту, втрати голосу, для виведення мокротиння з дихальних шляхів. Додані в киплячу воду кілька гілочок розмарину допоможуть при вдиханні парів спочатку через ніс, потім через рот протягом десяти хвилин і полегшать дихання.

Розмарин у народній медицині вважається одним з дієвих засобів для профілактики і лікування різних захворювань. При цьому слід враховувати рекомендації фахівців.

Розмарин в косметології

Косметологи віддають перевагу свіжій зелені розмарину, ефірному маслу, екстракту, настою і відвару з висушеного листя.

Розмарин і різні засоби з його застосуванням можна використовувати не тільки для поліпшення стану шкіри обличчя і волосся, але і для області декольте і грудей, щоб шкірний покрив в цих місцях придбав шовковистість і пружність.

Для краси нігтів дуже корисні ванночки з настою сухої або свіжої зелені розмарину з однією чайною ложкою солі. Через 15-20 хвилин слід протерти нігті серветкою.

Для обличчя

1. Шкіра буде виглядати свіжо, якщо змащувати її кожен день свіжовичавленим соком з листя розмарину. Після півгодинної витримки сік змивається теплою водою. При відсутності свіжого продукту можна скористатися настоєм з висушеної трави, заварений в обсязі однієї столової ложки з 50 мл окропу. Засіб, що замінює тонік, через дві доби слід замінити свіжим.
2. Корисна також маска з кашки свіжої зелені розмарину, змішаної з огірком, вівсянкою або м’якоттю фрукта, наприклад, банана. Вона змивається водою через чверть години.

Завдяки розмарину відбувається насичення шкіри обличчя вітамінами, її омолодження, запобігання появи зморшок, відбувається активізація процесів обміну в епідермісі. Щоб уникнути почервоніння шкіри, свербежу, поколювань, необхідно зробити тест, так як містяться в зелені розмарину ефіри і камфора можуть завдати шкоди.

Прикрасою особи є красиві доглянуті брови. Вони стануть густими, якщо щодня живити їх свіжовичавленим соком з листя розмарину або протирати відваром з сухого продукту.

Для волосся

Якщо застосовувати цю пряну зелень, випадання волосся припиниться, зникнуть лупа, посічені кінчики, тьмяність.

1. Заварений з сушених або свіжих пагонів розмарину, настояний протягом пари годин, охолоджений і проціджений відвар допоможе при регулярному ополіскування волосся зробити їх густими і шовковистим.
2. Корисними для волосся будуть відвари, масла, соки, вичавлені з рослини, які можна втирати в шкіру голови. Обмеження існує для екстракту розмарину – він може нашкодити коренів волосся.

Тепер ясно, що розмарин – корисний засіб в косметології.

Розмарин в кулінарії

Кулінари повсюдно користуються спецією розмарин, що має лимонно-солодким ароматом і гостро-гірким смаком. Італійська, грецька, французька кухні, будучи батьківщиною цієї прянощі, використовує їх у своїх численних стравах. Але і кухаря Середнього і Близького Сходу належать до неї з особливим обожнюванням.

Використання цієї спеції не обмежена в будь-якій формі. Вона хороша у вигляді зрізаних свіжих гілочок, так і сухих подрібнених листя. Свіжозібрані гілочки ароматніше і багатше ефірними маслами, чого не скажеш про сушеному продукті. Правда, він більш доступний в будь-який час року, чого не скажеш про свіжому рослині.

Крім того, що пряність використовується для приготування закусок, гарячих страв, солодощів, солінь і навіть напоїв, які дієтологи радять застосовувати лише дрібку спеції для прискорення обміну речовин, в результаті чого відновлюється водно-жировий баланс і відбувається очищення організму від шлаків.

Щоб блюдо придбало особливий аромат, з розмарином потрібно з’єднати петрушку, чебрець, часник, лимон, чорний перець, перець чилі і майоран. Але «не дружать один з одним розмарин і лавровий лист.

Куди додають у вигляді приправи

Не всі люди з першого разу можуть оцінити аромат цієї спеції, але ті, хто вже не раз пробував її, не зраджують своїй пристрасті. Враховуючи інша назва розмарину – «морська свіжість», без сумнівів можна говорити про те, що спеція у вигляді приправи підходить для рибних і м’ясних страв. Гілочки розмарину, додані в маринад, приглушують специфічні запахи м’яса, властиві, наприклад, птаха або лісової дичини. Риба стане смачнішим, якщо додати до неї гілочки рослини під час запікання.

Тривала термообробка розмарину не позбавляє його свого насиченого аромату. Суп, соус, варене й тушковане м’ясо увберуть в себе аромати незалежно від строків приготування. Розмарин відмінно проявляє смак сиру, тому покладена в піцу або сирний суп гілочка розмарину додасть стравам особливу принадність. Квасоля, горох, гриби і коренеплоди чудово поєднуються з цієї ароматною зеленню. Для деяких страв з макаронних виробів також буде незайвою приправа із зелені розмарину.

Гілочками цього середземноморського чагарнику можна ароматизувати рослинне масло. Настояним маслом, в яке була опущена невелика гілочка розмарину, заправляють салати. Таке воно підходить для запечених і тушкованих овочів.

Важливо! Розмарин в якості консерванту рекомендується до застосування при консервуванні і квашенні, тому що він здатний перешкоджати псування продуктів.

Дози використання розмарину залежать від його стану. Насичений запах свіжої зелені куща передбачає використання не більше однієї маленької гілочки. У сушеної прянощі запах не дуже виражений, але, як радять кулінари, однієї чайної ложки спеції для м’ясних страв і маринадів буде цілком достатньо.

Яким би не було ставлення людини до цієї спеції, слід дотримуватися норми його використання при приготуванні різних страв. Цю пряність, яка підходить до м’ясних і овочевих страв, грибів, соусів, супів, сирних закусок і піці, слід додавати в кінці готування, інакше її гіркоту перейде в їжу.

Чим можна замінити

Іноді розмарин слід замінити інший пряністю з-за його відсутності або внаслідок алергічної реакції на нього.

1. Чебрець – перша заміна розмарину не тільки завдяки зовнішній подібності, але і більш ніжному перцевому аромату. Хорошим замінником він буде для супів, рагу, холодних страв.
2. Естрагон замість розмарину використовується тільки в сушеному вигляді м’ясних, рибних стравах, також страви з яєць і птиці. Естрагоном також часто ароматизують оцет.
3. Чабер – пряна трава, більш властива для болгарської кухні. Страви зі свинини і птиці не стануть гірше, якщо в них замість розмарину використовувати чабер.
4. Шавлія схожий з розмарином своїм настільки ж інтенсивним ароматом. Немає великої різниці в заміні розмарину шавлією в приготуванні домашньої птиці, деяких страв з морепродуктів і м’яса. Кулінари радять в цілях поліпшення смаку деяких страв змішувати шавлія з маслом або сиром.
5. Аромат майорану схожий з запахом орегано і чебрець, тому заміна їм розмарину в тушкованих блюдах, соусах, супах і салатах цілком доречна. До речі, на відміну від розмарину, в кулінарії використовують не сама рослина, а насіння. Чайна ложка таких насіння пожвавить їжу, додасть родзинку салатів, рибних страв.
6. Найпоширенішим замінником розмарину в кулінарії вважається лавровий лист. Його аромат володіє більшою легкістю, тому коло його застосування в приготуванні найрізноманітніших страв навіть дещо ширше, ніж у його «побратима».
7. Замінниками розмарину можуть бути орегано і базилік, доступність яких в сушеному і свіжому вигляді не обмежена.

Відсутність прянощі цілком компенсується іншими спеціями, що володіють схожими властивостями і ароматами.

Шкода та протипоказання

Надмірність у вживанні будь-якого продукту, навіть самого корисного, загрожує ускладненнями.

1. Великі дози прянощі здатні викликати алергію на продукт.
2. Передозування здатна викликати блювання, кишкові судоми, кому і навіть поява рідини в легенях.
3. Надмірність у використанні прянощі може привести не тільки до скорочення кількості сперматозоїдів. Зменшується їх щільність і рухливість, що може негативно позначитися на фертильності, тобто людина може втратити можливість відтворення життєздатного потомства.
4. Якщо людина безцільно вживає розмарин, наслідком такого застосування пряної рослини можуть стати свербіж голови, дерматит або почервоніння шкіри.
5. Рослину і засоби, вироблені на його основі, в великих кількостях протипоказані жінкам під час вагітності і тим, хто збирається завагітніти.
6. Здатність розмарину впливати на рівень глюкози в крові робить його небезпечним у великих дозах для діабетиків і тих, у кого підвищений рівень цукру.

Розмарин вимагає до себе уважного ставлення і дотримання норм його використання як спеції в їжу, так і косметологічного і лікувального засобу.

Як вибрати і зберігати розмарин

Місце придбання розмарину залежить від його виду. Так, свіжий розмарин можна знайти на ринках в продуктових секціях, а спеція з висушеного рослини є майже в кожному супермаркеті.

Для самостійної заготівлі продукту вибираються ніжні кінці гілочок і листочки. Їх відривають поступово в ході зростання. Найсприятливіший період для їх заготівлі – кінець літа або початок осені.

Також придбати розмарин можна в капсулах з ефірним маслом.

Зберігання свіжого розмарину не викликає жодних проблем, тому що його властивості зберігаються тривалий час навіть в холодильнику.

Висушену рослину рекомендується засипати в герметичну посуд і помістити в прохолодне і темне місце. Правильність зберігання гарантує збереження його властивостей протягом не менше 4 років.

Заморожені гілки і листочки рослини не втрачають своєї якості і зберігають властивий їм аромат.

Як виростити розмарин в домашніх умовах

Для домашнього вирощування розмарину можна скористатися саджанцями з місць, де вони спеціально продаються: магазинів і розплідників. Можна посіяти насіння або вибрати для посадки живця зростаючого чагарнику.

Якщо прийнято рішення насіннєвого вирощування, то найбільш вдалий час для їх посіву – початок весни. Протягом не менше трьох тижнів ємності з насінням, накриті склом або плівкою, повинні знаходитися в холодильнику або приміщенні з температурою не вище 7 градусів. Якщо насіння не проросло, слід повторно їх посіяти. Пророщені насіння можна розмістити в приміщенні з температурою, що не перевищує 12 градусів, поливаючи помірно, без перезволоження.

Черенковый спосіб вирощування цієї рослини є більш поширеним. Зрізаний зі старого куща розмарину молодий пагін розміром до 10 см звільняють від нижніх листків і кілька секунд тримають в засобі, що підсилює коренеутворення. Для освіти молодих корінців держак поміщають в ємність темного кольору з водою. Після появи корінців гілочка висаджується в квітковий горщик і виставляється на сонячне і тепле місце.

Для одержання гарного куща необхідно дотримуватися світловий і температурний режим: для літа – південне вікно, для зими – прохолодний підвіконня з 15 градусів вище нуля. Для збереження листя розмарину в холодний сезон важливо використовувати штучне освітлення. Річний полив рослини повинен бути помірним, а зимовий – убогий і тільки при підсохлій ґрунті. Корисними будуть для рослини сезонні підживлення.

«Домашній» розмарин стане не тільки корисним у всіх відносинах пряним рослиною, але і прикрасою будинку.

Цікаві факти про розмарин

1. Ця рослина вважається старожилом планети Земля.
2. Його наділяли чарівними властивостями. Вже стародавні люди зберігали в будинку гілочку розмарину, вірячи, що це сприяє щасливого, заможного і здорового життя. Він, на їхню думку, дарував вічну молодість тим, хто користувався ним в лікувальних і косметичних цілях.
3. Листочками розмарину виганяли злі духи, окуривались будинку для залучення удачі і захисту житла від бід.
4. Його вважали оберегом від поганих сновидінь, нещасть. Наречені отримували в подарунок гілку рослини як символ приголосної і благополучного сімейного життя.
5. Стародавні греки вважали рослина символом розуму і пам’яті. Учні тих років прикрашали голову вінком із розмарину, щоб вдало скласти іспит, посилити розумові здібності.

Розмарин – пряний чагарник, прибулець з Середземномор’я, який завоював популярність у всьому світі завдяки своїм багатостороннім корисним властивостям.