Рейтинг молочних порід України

На даний час галузь молочного скотарства України є досить розвиненою і конкурентоздатною, що є запорукою розгляду її з позиції бізнесу. Галузь повністю забезпечує молоком та продуктами з нього вітчизняного споживача, а у деяких випадках є постачальником молочної продукції у закордонні країни. Яку ж породу вибрати для розведення? Які тварини дадуть найбільшу кількість молока? Журналісти Kurkul.com дадуть відповідь на ці запитання у рейтингу молочних порід України.

Пересторога: Основне правило молочного скотарства

Рівня молочної продуктивності, вказаного у рейтингу, можна досягти лише за дотримання оптимальної технології вирощування молодняку, повноцінної годівлі корів та створення оптимальних умов утримання для тварин. Крім того тварини мають бути отримані у результаті штучного осіменіння високоякісною спермопродукцією, тобто мати достатній генетичний потенціал продуктивності.

1. Українська чорно-ряба молочна порода – лідер молочного виробництва України.

Тварини цієї породи є найбільш поширеними у молочних підприємствах практично усіх областей України.

Історична довідка. Порода створена методом складного відтворного схрещування чорно-рябої худоби (материнська основа) та голштинської (батьківська основа) порід. Затверджена у 1996 році. До складу породи входять: центрально-східний, західний, поліський, сумський, південний внутрішньопородні типи, тобто робота зі створення велась на всій території України. Потенціал молочної продуктивності корів становить 8–9 тис. кг молока за лактацію з вмістом жиру 3,72–3,96 %, білка 3,2–3,3 %. Продуктивне довголіття – понад 4 лактації.

Цікавий факт: для створення Сумського типу у якості материнської основи були використані тварини унікальної лебединської породи, забезпечивши підвищену жирність і білковість молока корів.

Сучасний стан і напрямок селекції. Частка тварин цієї породи у загальному поголів’ї сягає понад 40%. На даний час ця спеціалізована молочна порода селекціонується у напрямку підвищення кількості молока та його якісних показників – вмісту жиру і білка в молоці. В умовах українських господарствах, за дотримання оптимальних умов годівлі надої молока тварин сягають понад 7-8 тис. кг молока за лактацію і більше. У відтворенні широко використовуються генетичний матеріал (сперма) бугаїв голштинської породи чорно-рябої масті.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів становить понад 69 тис. голів, які утримуються в більше 250 племінних господарствах України.

2. Перша вітчизняна молочна порода – українська червоно-ряба молочна.

Хоча за історією створення є першою в Україні, на жаль пальму першості не втримала, і її поголів’я зараз дещо менше ніж української чорно-рябої молочної. Цей факт пов’язаний з перекриванням худоби цієї породи голштином чорно-рябої масті. Причина: обмежена кількість генетичних ресурсів голштинської породи червоно-рябої масті та менш низька селекційна якість генетичного матеріалу.

Історична довідка. Створена у 1991 році методом схрещування симентальської (материнська основа) та голштинської (батьківська основа) порід, у деяких випадках айрширської і монбельярдської. До її складу входять внутрішньопородні типи центральний, південно-східний та прикарпатський. Потенціал молочної продуктивності худоби в межах 7–9 тис. кг молока за лактацію з вмістом жиру 3,7–4,0%, білка – 3,3–3,4%. Продуктивне довголіття тварин становить – 4,5–5,5 лактацій.

Цікавий факт: перша вітчизняна порода молочної худоби, створена за часи незалежності України .

Сучасний стан і напрямок селекції. Тварини цієї породи становлять близько 35% молочної худоби України. Притаманний спеціалізований молочний напрямок. Рівень надоїв корів маже сягати європейських показників понад 8 тисяч кг молока за лактацію. На маточному поголів’ї для відтворення використовують у більшості випадків голштинська породу червоно-рябої масті. У деяких підприємствах використовують схрещування з чорним голштином та сименталом.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів складає приблизно 29 тис. голів. Розводять тварин цієї породи в більше ніж 100 племінних господарствах України.

3. Голштинська порода – фабрика з виробництва молока.

Історична довідка. Виведена в США та Канаді. Рік заснування– 1861. Для її створення використовувались корови голандської породи, на той час найвисокопродуктивнішої в Європі. Селекція цієї породи була спрямована виключно на підвищення молочної продуктивності.

З 1877 року завдяки офіційним змаганням і встановленню рекордів голштинська худоба стала найпопулярнішою серед молочних порід США і широко розповсюдилась континентом і світом.

Цікавий факт: голштинським коровам належать усі світові рекорди молочної продуктивності. Від кращих тварин отримують 14 тисяч кг молока за лактацію і більше.

Сучасний стан і напрямок селекції. В Україні на основі місцевих породи та імпортованого генофонду голштинів створено українські чорно- та червоно-рябу молочні породи. На даний час у чистопородному вигляді зустрічається у племінних господарствах. Хоча за умови подальшого покривання худоби чорно- і червоно-рябих порід голштинами претендує на чільне місце у рейтингу молочних порід України.

Наявність активної частини популяції. В Україні налічується 40 племінних стад, у яких утримується більше 18 тисяч корів.

4. Українська молочна червона – порода степів України.

Тварини червоної молочної, до речі однієї з новітніх порід України, розводять у господарствах південної частини України.

Історична довідка. Українська молочна червона порода створена методом складного відтворного схрещування червоної степової породи (материнська основа), поліпшеної англерською та червоною датською породами, з голштинською (батьківська основа). До складу породи входять: жирномолочний та голштинізований внутрішньопородні типи.

Потенціал молочної продуктивності корів становить 7–8 тис. кг молока за лактацію з вмістом 3,8–4,0 % жиру і 3,2–3,3 % білка. Продуктивне довголіття – 4–7 лактацій.

Цікавий факт: вихідна червона степова порода є однією з найдавніших і найчисельніших за поголів’ям вітчизняних порід великої рогатої худоби. Її еволюція нараховує понад два століття.

Сучасний стан і напрямок селекції. Тварини здатні давати достатній рівень молочної продуктивності (до 7-8 тисяч кг молока за лактацію) в умовах посушливих українських степів. У галузі селекції для осіменіння поголів’я використовують голштинську породу.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів голів складає більше 9 тис. голів, яких розводять більше ніж в 30 господарствах.

5. Симентальська – універсальна порода для молока і м’яса

Тварини поєднують у собі задовільні молочні і відгодівельні якості. Характеризуються добрим здоров’ям. Масть від полово-рябої до червоно рябої. Характерна ознака – біла голова.

Історична довідка. Цю унікальну породу вивели в Швейцарії на початку ХХ століття, в долині річки Сімме. Тварини здатні адаптуватись у будь-якій кліматичній зоні і зустрічаються у багатьох країнах світу. Українські симентали виведені поглинальним схрещуванням місцевої худоби з швейцарськими сименталами. До років незалежності селекція велася у молочному напрямку. З кінця 90-х років у племінній роботі почали широко використовувати симентала австрійської селекції, який підвищив відгодівельні якості поголів’я.

Цікавий факт: Напрям майбутньої продуктивності тварин залежить від кількості випоєного молока теличкам до 6 місячного віку: якщо більше 600 літрів – отримаєте молочну тварину, менше – м’ясного напряму продуктивності.

Сучасний стан і напрямок селекції. У чистопородному вигляді в Україні залишилась незначна кількість поголів’я. Більшість тварин зазнали прилиття крові голштина. На даний час прихильники цієї породи проводять схрещування наявної худоби з симентальською породою німецької та швейцарської селекції.

Наявність активної частини популяції. В Україні налічується 25 стад племінних тварин симентальської породи, в яких утримується близько 5,0 тисяч голів корів. Більшість худоби має австрійське коріння і є імпортованим поголів’ям або місцевою репродукцією імпорту.

6. Червона степова – видатна корова українського степу.

Історична довідка. Створена шляхом складного схрещування місцевої худоби з червоною остфрисляндською, а пізніше ангелерською, вільстермаршською породами. Виникнення червоної степової породи пов’язане з колонізацією півдня України наприкінці XVIII – на початку XIX століття.

Цікавий факт: найбільш характерною зовнішньою ознакою цієї породи є червона масть різних відтінків.

Сучасний стан і напрямок селекції. Порода належить до локальних і зникаючих в Україні. Головним завданням на сьогодні є її збереження шляхом внутрішньопородного розведення. Адаптована для розведення в південних областях України.

Наявність активної частини популяції. В Україні налічується 8 племінних стад, у яких утримується більше тисячі корів.

7. Українська бура молочна – порода для тих, хто хоче сиру

Українська бура молочна порода зосереджена у господарствах північного-сходу України, зокрема в Сумській області. Конкурентними перевагами породи є підвищений вміст білка (3,4-3,5%) та казеїну в молоці, що надає їм перевагу при виробництві сиру та іншої молочної продукції. Крім того тварини характеризуються задовільним забійним виходом і користуються попитом при закупівлі молодняка на м’ясо.

Історична довідка. Українська бура молочна порода створена методом схрещування лебединської породи (материнська основа) з швіцькою (батьківська основа) західноєвропейської та північно-американської селекції.

Продуктивний потенціал корів становить 6–7 тис. кг молока за лактацію з вмістом жиру 3,9–4,0 %, білка 3,5 %. Конкурентними перевагами породи є підвищений вміст білка та казеїну в молоці, що надає їм перевагу при виробництві сиру та іншої молочної продукції.

Цікавий факт: для створення породи використовували бугаїв-плідників швіцької породи європейської, американської та канадської селекцій, що дало змогу отримати тварин, які поєднують у собі високі надої з високим вмістом жиру і білку в молоці.

Сучасний стан і напрямок селекції. На даний час поголів’я корівок суттєво скоротилось через популярність спеціалізованих українських чорно- та червоно-рябих молочних порід. Хоча при створенні оптимальних умов годівлі і утримання тварини здатні давати продуктивність на рівні 7,0-7,5 тисяч кг молока за лактацію. А підвищені вміст жиру і білка в молоці приємним бонусом при здачі продукту на молокозавод. Для відтворення використовується спермопродукція бугаїв-плідників швіцької породи північноамериканської та західноєвропейської селекції.

Наявність активної частини популяції. Чисельність племінних корів на сьогодні складає лише трохи більше 200 голів, які утримуються в двох племінних господарствах.

8. Джерсейська – унікальна молочна корівка з високою конверсією корму в молоко

Одна з найдавніших культурних порід молочного напрямку продуктивності світового рівня.

Історична довідка. Виведена на острові Джерсі від місцевої худоби Нормандії і Бретані. В 60-70-х роках минулого століття бугаїв-плідників цієї породи широко використовувалися в Україні для підвищення вмісту жиру в молоці у корів лебединської породи.

Цікавий факт: з 1789 року на острів Джерсі заборонено завозити з континенту тварин інших порід, і відтоді джерсейська порода (єдина порода великої рогатої худоби на острові) розводиться «в собі». Проте її поголів’я може експортуватися з острова.

Сучасний стан і напрямок селекції. В Україну джерсеїв почали завозити з Данії з 1948 року. На даний час в Україні бугаїв-плідників цієї породи широко використовують для покращення вітчизняних порід. В Україні є декілька стад чистопородних джерсеїв.

Наявність активної частини популяції. Племінних стад на даний час в Україні немає.

9. Лебединська – український швіц

Лебединській породі притаманні низка унікальних господарсько-корисних ознак, серед яких закріплена століттями адаптованість до місцевих господарських та кормових умов, витривалість та стійкість проти захворювань, довготривале використання, селекційна пластичність, універсальна продуктивність

Історична довідка. Лебединська порода створена в результаті схрещування сірої української худоби з швіцькою швейцарської селекції. Затверджена у 1950 році. Колишній Лебединський повіт на Харківщині був основним районом започаткування розведення цієї породи на Україні.

Цікавий факт: для збереження найбільш цінної великої рогатої худоби у роки Великої Вітчизняної війни тварини були евакуйовані за Урал у Саратовську область. В рідний край, на Сумщину лебединці повернулися у червні 1944 року. Після звільнення України в колгоспах залишилося лише 6,3 % тварин (в порівнянні з довоєнним періодом). Але через 20 років кількість поголів’я збільшилась до 250 тисяч голів.

Лебединська порода широко використовувалася для створення нових порід, покращення місцевої низькопродуктивної худоби. Зокрема вона вплинула на формування швіцької худоби в Росії та Казахстані, бурої кавказької у Вірменії та костромської в Росії, покращення місцевої худоби та зебу в республіках Середньої Азії.

Сучасний стан і напрямок селекції. На жаль сучасний стан лебединської породи викликає занепокоєння, в зв’язку з широким використанням швіцьких бугаїв на поголів’ї корів лебединської породи. Чистопородне поголів’я зустрічається лише у господарствах населення Сумщини та племінних підприємствах. Належить до локальних і зникаючих.

Наявність активної частини популяції. Тварини зосереджені в трьох племінних господарствах Сумської області і Чернігівської областей.

10. Українська білоголова – історична корівка західного регіону України

Тварини відзначаються довголіттям, невибагливістю до умов утримання та здатністю поєднувати досить високі надої з порівняно високим вмістом жиру в молоці.

Історична довідка. Робота по створенню породи проводилася у 19 столітті на Правобережжі України. Для її виведення схрещували місцеву худобу з чорно-рябим гронінгенським відріддям голландської породи.

Цікавий факт: характерною ознакою є наявність чорного кільця навколо очей. Тварини даної породи є стійкими проти лейкозу, бруцельозу та туберкульозу.

Сучасний стан і напрямок селекції. На перспективу породу бажано вдосконалювати лише методами чистопородного розведення. Головне, що проблем із спермопродукцією цієї породи не має.

Наявність активної частини популяції. Порода розводиться лише в одному племінному господарстві Хмельницької області. Кількість корів налічує 300 голів, що становить 0,2% серед усіх наявних порід ВРХ молочного напряму продуктивності в Україні. Належить до локальних і зникаючих.

Ось такі різні молочні породи є у нас в Україні. Залежно від бажання господаря та планового напряму виробництва можна вибрати для розведення як промислову – українську чорно- або червоно-рябу молочну так мало чисельну екзотичну – джерсейську або буру молочну. Головне – гарно годувати худобу, піклуватися про неї. Тоді є шанс отримати високу продуктивність.

© Юлія Павленко, Kurkul.com, 2018 р.

Молочные породы коров и быков. Продуктивность молочного КРС

Молочные продукты такие как молоко, йогурты, творог, масло, сметана – можно перечислять бесконечно. Эти продукты, занимающие огромную ценность в рационе человека, появляются на нашем столе благодаря крупному рогатому скоту. Молочные породы коров используют не только для получения молока, но очень часто их разводят для производства мяса, несмотря на относительно небольшой выход мяса с туши.

Молочные породы КРС

Молочное направление. Особенности

Крупный рогатый скот молочного направления и КРС мясного относятся к одному виду, но существующие между ними различия существенные. Их продуктивность обусловлена разными физиологическими особенностями и характеристиками экстерьера.

Схема строения тела коровы

Для КРС молочного направления характерны следующие особенности:

• Удлиненный корпус, имеющий форму треугольника с основанием в задней части. Это видно при взгляде на корову сверху или сбоку.
• Сухощавый тип телосложения с плохо выраженной мускулатурой.
• Длинную, подвижную шею (нередко с кожными складками).
• Прямую спину.
• Легкий костяк.
• Высокие ноги.
• И самая яркая особенность это – большое вымя с крупными сосками и проступающими венами.

Коровы молочного направления различаются спокойным и уравновешенным характером. Скот адаптирован для стойлового, пастбищного и смешанного содержания. Органы ЖКТ, сердечно-сосудистой и дыхательной системы у них хорошо развиты.

Для получения больших удоев корову необходимо сбалансировано кормить, обеспечивая питательными элементами, витаминами и минералами.

Молочная продуктивность достигает своего максимума после 5-6 отела. В зависимости от породы коровы в первую лактацию продуктивность составляет около 60% средних удоев, зафиксированных в поголовье крупного рогатого скота.

Обзор молочных пород коров

Молочные породы коров при узконаправленной продуктивности, отличаются в первую очередь высокими надоями. У отдельных представителей КРС этого направления они превышают 10 т молока. Среднегодовая продуктивность находится в пределах 3–5 т.

Айрширская порода

Истоки Айрширской породы лежат в местности с одноименным названием, в Шотландии. КРС получили широкое распространение в Евразии, на территории Северной Америки и Австралии. Эта молочная корова официально признана как самостоятельная порода еще в 1862 г.

Айрширская порода молочного скота

КРС отлично адаптируется к суровым климатическим условиям. Именно поэтому коровы преобладают в Финляндии, вытеснив местные молочные разновидности. Популяция, которую разводят финские селекционеры, отличается еще и прекрасными продуктивными характеристиками: среднегодовые удои порядка 8,57 т молока. При этом качественные характеристики достаточно высокие: содержание протеинов – 3,44%, жира – 4,28%.

Коровы отличаются немного укороченным туловищем, лирообразными рогами и красно-пестрой расцветкой. Масса взрослой продуктивной особи – 590 кг. Телосложение типично молочное.

Голландская порода

Среди КРС молочного направления есть настоящие долгожители. Голландских коров на протяжении нескольких столетий разводят в чистом виде или используют для выведения многочисленных районированных пород.

Голландская порода молочного скота

Выделяют три типа:

• Фризская. КРС молочного направления, отличающиеся черно-пестрой расцветкой. Тип широко распространен и считается наиболее характерным для Голландской породы;
• Гронингенская. Преимущественно белоголовый скот красной или черной масти;
• Маас-Рейн-Изельская. Отличается нарядной красно-пестрой расцветкой.

У коров типичный молочный экстерьер. Собственно, они положили начало селекции этого направления в разных странах.

Коровы весят до 750 кг. Быки крупные, до 1 т. Годовые удои молока составляют 4,5 т. Жирность 3,5–4%, белок в пределах 3,5%.

Голштинская порода

Коровы Голштинской породы широко известны в мире. Среди КРС выделяют несколько типов животных, отличающихся по продуктивности. При этом во всех странах свои показатели. Такая ситуация связана с разными приоритетами в селекции. При адаптации коров к местным условиям неизбежно происходили изменения в экстерьере, способности продуцировать молоко и наращивать мышечную массу.

Голштинская порода коров

На территории Беларуси разводят:

• черно-пестрых. Преобладающая расцветка. Коровы за одну лактацию вырабатывают около 7,34 т, при жирности молока 3,8%. Для сравнения: в Израиле от них получают больше 10,0 т удоев. При этом жирность примерно 3,7%;
• красно-пестрых, дающих порядка 4,15 т молока с хорошими показателями удельного веса жира (3,96%).

Коровы весят до 750 кг, самцы нередко достигают 1200 кг.

Джерсейская порода

Среди КРС с самым жирным молоком выделяется Джерсейская порода. Надои, по сравнению с высокопродуктивными породами коров, тоже небольшие – 3–3,5 т в год. Зато содержание жира 5–6 %, нередко этот показатель доходит до 7%. Благодаря этому у КРС желтоватое молоко, с хорошо просматривающимися шариками жира. При отставании быстро разделяется на разные фракции. Сливки и обезжиренное молоко образуют четкую границу.

Джерсейская порода КРС

Молочные коровы некрупные: масса взрослой самки 360–400 кг, а самца 600–700 кг. Порода выведена путем целенаправленной селекции по признаку жирности в Англии, на одноименном острове – Джерси. В качестве генетического материала использовался местный крупный рогатый скот Нормандской и Британской разновидности. Первая племенная книга появилась еще в 1866 г.

Во многих странах, и на постсоветском пространстве, в частности, Джерсейских быков-производителей используют для увеличения жирности молочной продукции местных коров. При этом мясо имеет низкое качество, не пользуется спросом.

Порода отличается короткой мордой с широким вдавленным лбом. В целом, конституция молочная. Чаще всего коровы рыжие. В популяции есть светлые бурые особи. Бывают как со светлыми, так и с темными пятнами и отметинами.

Красная степная порода

Красная степная порода коров насчитывает свыше двухсот лет истории разведения. Основой для выведения послужили буренки украинских степей. Уже в 70-х годах XX в характеристики этой породы КРС улучшили при помощи скрещивания с Датскими и Англерскими производителями. Красная степная отлично адаптируется к засушливому климату, неприхотлива в содержании.

Красная степная порода КРС

Несмотря на принадлежность породы к КРС молочного направления, обладают вкусным мясом. Корова, как правило, весит 470–520 кг. Бычки крупные, до 900 кг. При хорошем кормлении удои стабильные, составляют 3,5–4 т при белке 3,2–3,5% и среднем содержании протеинов на уровне 3,7–3,9%.

При этом Красная степная обязана своим названием местности разведения и превалирующему окрасу в популяции. Порода распространена в засушливых, степных регионах. Все коровы красного цвета, иногда грудь или шея отмечены белыми пятнами.

Холмогорская порода

Это одна из аборигенных русских пород КРС молочного направления. Аборигенная порода формировалась усилиями народной селекции. Еще с XVI в. известны три основных типа молочных коров, разводившихся в Двинском уезде и называвшихся Холмогорскими:

Холмогорская порода молочного КРС

В XVIII в. впервые осуществлена попытка скрещивания с Голландскими коровами, но успеха она не принесла из-за достаточно жестких перепадов погоды и особенностей климата. Поэтому в XIX в. их продолжали скрещивать с Голландским и Голштинским скотом. Уже в 1927 г. зарегистрирована племенная книга. Впоследствии породу периодически улучшали генофондом фризской популяции Голландских коров.

Холмогорская порода отличается высоким ростом, пропорциональным молочным телосложением с крепким костяком, глубокой грудной клеткой и широким, слегка приподнятым крестцом. В популяции преобладает черно-пестрая расцветка. Встречается черно-белая масть, а также красно-пестрая и черная.

Коровы достигают 590 кг, быки – 950 кг. За год можно получить порядка 3,5–4 т молока, при этом средняя жирность находится на уровне 3,6–3,7%. Предельное содержание протеинов – 3,4%.

Черно-пестрая порода

Достаточно молодая молочная порода коров, появившаяся в середине XX в. В племенных хозяйствах Советского Союза скрестили Остфризскую и Голландскую корову, в итоге получили высокопродуктивный КРС молочного направления. Отличительная черта породы – возможность получения вкусной говядины.

Черно-пестрая порода молочного КРС

Живая масса у коров доходит до 650 кг, быков – до 900 кг. При этом молочные надои составляют около 5 т (за год). Продукция жирная, 3,7–3,9%, с высоким содержанием белковых соединений, до 3,2 %. В популяции нередко бывают рекорды, когда коровы продуцируют до 8 т молока.

Внешний вид представителей черно-пестрой породы КРС можно охарактеризовать как молочный. Коров отличает вытянутая голова, недлинная шея, серые рога. Вымя с неравными долями, чашевидное, задняя пара сосков расположена близко друг к другу.

Название «Черно-пестрая» явилось следствием преобладающей расцветки в популяции. Коров с другой мастью не встречается.

Ярославская порода

Немного угловатые Ярославские коровы имеют средние размеры тела и молочную конституцию: корпус вытянутый в длину, тонкий костяк, невысокие ноги. В породе преобладают особи с черным окрасом. По телу встречаются характерные белые пятна, отмечающие «очки» (отметины, выделяющие глаза), кончик на хвосте, нижнюю часть ног, живот. Голова тоже нередко белого цвета.

Ярославская порода молочных коров

Порода аборигенная, выведена еще в XIX в., зарегистрирована в 1924 г. В последующем, при племенном разведении использовался генофонд Голштинской и Остфризской породы.

Коровы средних габаритов – в пределах 450–550 кг. Среди быков встречаются настоящие гиганты, весящие до 1,2 т, хотя в среднем масса составляет 700–900 кг. Ярославская порода используется для производства говядины. Мясо обладает приемлемыми вкусовыми качествами. Телята быстро растут.

Основная продуктивность – молочная. КРС обеспечивают 2,7–3,5 т удоев. При этом в породе фиксировались немалые рекорды. При интенсивном кормлении и хорошем чистопородном материале надои возрастают до 5,5 т в год. Одна из коров показала рекордные 11,59 т молока в год. Необходимо отметить высокий удельный вес жира в молочной продукции, он фиксируется в пределах 4,5%. Белок доходит до 3,7%, нижняя граница 3,4%.

Сравнение продуктивности пород молочного направления

Все породы молочных коров обладают своими преимуществами и, конечно же, не лишены недостатков. Например, в Беларуси рекомендуется выращивать местные, хорошо адаптированные разновидности, либо помесных животных. Чистокровные европейские породы показывают хорошую продуктивность в условиях нашего климата.

Кроме того, необходимо иметь в виду, что продолжительность лактации, а, значит, и средние дневные надои зависят напрямую от условий содержания и кормления. Генетическая предрасположенность не оказывает существенного влияния на эти показатели, все зависит от физиологических особенностей. Срок лактации может доходить до 300 дней, нижняя граница – 200 дней встречается крайне редко.

Чтобы определиться, какую породу коров завести на своем подворье, можно взять за основу следующую информацию:

Голштинская порода коров. В т.ч.: