«Найвище звання у військових – доброволець!»: як проходять вишкіл бійці батальйону оперативного реагування «Луцьк»
Волинські Новини провели ранок у лавах добровольців та на власні очі побачили, як гартують бійців батальйону оперативного реагування «Луцьк».
«One, two, three… Один! One, two, three… Два!» – спочатку лишень чуємо, а тоді й бачимо – немов кадри з американського фільму: це бійці батальйону оперативного реагування «Луцьк» розминаються перед початком тренувань разом з інструктором – ветераном морської піхоти США, який приїхав на Волинь і як волонтер тренує бійців.
«Із такої розминки у нас зараз починається кожен день. Далі – теоретичні й практичні заняття відповідно до розробленого плану», – пояснює командир 4-ї роти батальйону оперативного реагування «Луцьк» Георгій Остров на позивний Молдован.
«Загалом же до тренувального центру «Тернове Поле», який є структурною частиною БОР «Луцьк», приїздили інструктори з багатьох країн НАТО. Наприклад – з Ірландії, США, Фінляндії, Литви. Усі ділилися військовими компетенціями та бойовим досвідом на волонтерських засадах. Наші закордонні партнери проводили для нас навчання з різних армійських дисциплін, відповідно до доктрин різних шкіл. Тому можемо стверджувати, що військові компетенції інструкторів з ТНЦ «Тернове Поле» та добровольців з БОР «Луцьк» високі. Окрім того, в складі батальйону оперативного реагування «Луцьк» є добровольці, які мають бойовий досвід не лише в Україні, а, наприклад, в Афганістані, Іраку. У батальйоні служать навіть легіонери», – розповідає менеджер «Тернового Поля».
А тим часом розминка бійців завершується і добровольці змінюють локацію тренувань, розпочинаючи навчання з інженерної фортифікації.
До слова, нагадуємо, що стежити за тренувальним центром «Тернове Поле» можна у Facebook та Instagram.
«Я вам скажу так: будь-який наш солдат може стати командиром відділення чи взводу, вони всі підготовлені фізично, а найважливіше – морально, – каже Георгій Остров. – Знаєте, яке найвище звання у військових? Доброволець! Це людина, яка добровільно взяла зброю і пішла захищати свою державу. Це не той, хто служить, бо принесли повістку. Наші бійці – справжні патріоти».
До слова, інструктори «Тернового Поля» тренують бійців ЗСУ, ТРО, ДФТГ. А нещодавно провели навчання для працівників ДСНС.
«Навчання з різних військових дисциплін наші інструктори проводять не лише на Волині, а й там, де тривають бойові дії,– провадить Молдован. – Відповідно до статистики, ми відтренували 12,5 тисячі бійців».
«На сьогодні окрім того, що у вільний час активно навчаємось, ми ще й несемо бойові завдання, – додає командир роти. – А вони доволі різні. Маємо навіть під охороною та обороною об’єкт не критичної, а стратегічної інфраструктури. Ось така довіра Генерального штабу до нашого добровольчого формування».
Тим часом бійці відпрацьовують завдання з інженерної фортифікації.
«Далі вже інструктор готує сюрпризи, – усміхається Георгій. – Кожен день має свою тематику. Завтра, наприклад, ми будемо покращувати наші позиції щодо штурму, а далі вже внутрішня робота в будівлі – лекційний і практичний матеріал».
«Якщо рипнуться білоруси, будемо робити з них деруни»
У батальйоні служать люди, різні за віком, статусом і досвідом. Але єднає їх одне – любов до Батьківщини, відповідальність за власні родини і жага Перемоги. Кожен із них знає, заради чого він тут.
«У нас багато і підготовлених хлопців, і тих, які не служили в армії. Ми пройшли за ці 11 місяців вже дуже багато курсів, тренувань. Були і чергування, і бойові виїзди. Були різні інструктори, ми всім їм дуже дякуємо. До нас підтягується чимало молоді, але навіть старші люди, які вже не призовного віку, в нас є. І ніхто не пасе задніх, – каже заступник командира роти на позивний Вовк. – Тобто люди, що прийшли, – вмотивовані, вони хочуть навчитися захищати наше місто, нашу країну. І я думаю, якщо, не дай Боже, рипнуться білоруси, будемо робити з них деруни».
Боєць додає: нині їм пощастило тренуватися з дуже крутим американським інструктором, який пройшов війну і має багато сертифікатів. Він ділиться із добровольцями БОР «Луцьк» знаннями й навичками володіння зброєю, роботи в різних умовах, починаючи копанням окопів та облаштуванням бліндажів і завершуючи тактикою і стратегією.
«Знання і вміння, як кажуть, за плечима не носити. Дай Боже, щоб вони нам не знадобилися. Але якщо треба буде стати на захист Батьківщини – ми будемо готові зустріти ворога», – впевнений Вовк.
Ще один боєць батальйону оперативного реагування «Луцьк» має позивний Директор. Річ у тім, що чоловік справді багато років пропрацював директором однієї з луцьких шкіл. От і дістав таке псевдо.
На запитання, чому пішов у добровольці, має просту відповідь: «Тут живе моя сім’я, родина, друзі. Тут багато людей, яких я знаю і поважаю. Луцьк люблю, бо це моє рідне місто. І якщо доведеться захищати, то крім нас, мабуть, наразі більш готових бійців немає. Не те, що хвалю наш підрозділ, але скажу чесно: майже все, що мали отримати як молоді бійці в армії, ми отримали тут, і вже навіть більше. Але меж для вдосконалення нема, нас вчать зараз іноземні інструктори, аби ми опанували методики країн Європи, НАТО, Америки, щоб навіть духовно, морально, психічно, по-бойовому і фізично переважали армію росіян, які на нас напали. Якщо будемо переважати, буде міцний дух плюс знання, тактика, ми їх виженемо».
Стежити за діяльністю БОР «Луцьк» можна у Facebook та Instagram.
Оксана ГОЛОВІЙ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Спортивні розряди і звання: що, як і навіщо
Поганий той солдат, який не хоче стати генералом, безперспективний той спортсмен, який не прагне стати чемпіоном. Чемпіонство – це вершина, на шляху до якої спортсмени мають зробити багато маленьких кроків. І коли мети досягнуто – на чемпіона та його тренера чекає пошана, слава, державні премії. І, як приємний додаток, спортивний розряд чи звання. Спортивний комітет України і ТСН.Проспорт розповідають, як отримати ці звання і що вони дають на практиці.
Порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні, визначається «Положенням про єдину спортивну класифікацію України», затвердженим Міністерством молоді та спорту України.
Починаючи з юнацького віку, спортсмени рухаються «степ-бай-степ». Спершу розряди: третій, другий, перший юнацькі; третій, другий, перший дорослі; кандидат у майстри спорту. Після цього – спортивні звання: майстер спорту України, майстер спорту України міжнародного класу (гросмейстер України – для шахів і шашок) і заслужений майстер спорту України.
Розряди і звання присвоюються відповідно до результатів, досягнутих спортсменами на змаганнях відповідного рівня, або виконаних ними встановлених нормативів. Детально про те, яких результатів потрібно досягти на змаганнях, щоб отримати розряди та звання, розписано тут:
Для представників олімпійських видів спорту умови отримання спортивних звань дещо м’якші, якщо порівнювати з тими, хто виступає у видах спорту, які не входять до програми Олімпіад.
Для порівняння можна взяти схожі і дотичні види спорту, в яких атлети піднімають штангу, – «олімпійську» важку атлетику і «неолімпійський» пауерліфтинг (силове триборство). Щоб отримати звання майстра спорту міжнародного класу, важкоатлетам потрібно посісти 4-8 місце на Олімпійських іграх, 4-6 – на чемпіонаті світу, 1-3 – на чемпіонаті Європи. А от пауерліфтерам таких показників недостатньо: на чемпіонаті Європи потрібно посісти місце не нижче другого, на чемпіонаті світу – увійти до четвірки найкращих, а на Всесвітніх іграх (змаганнях найвищого рангу в неоілмпійських видах спорту) – стати 4-м або 5-м.
Найвище спортивне звання – Заслужений майстер спорту України – присвоюється спортсменам вищої категорії-громадянам України та спортсменам-іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за умови виконання ними вимог, викладених у додатках до «Положення про єдину спортивну класифікацію України». Якщо коротко, то необхідно посісти найвищі місця на найбільших міжнародних змаганнях.
Спортивне звання «Заслужений тренер України» присвоюється тренерам-громадянам України та тренерам-іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за підготовку спортсменів вищої категорії.
Спортивні звання присвоюються наказом Мінмолодьспорту України. Для отримання звання необхідно надати низку матеріалів і документів, перелік яких викладено в «Положенні».
Також чітко визначено, в яких випадках спортсмен або тренер можуть бути позбавлені спортивного звання: у разі виявлення недостовірної інформації в документах, які подавалися для присвоєння спортивного звання, або у разі довічної спортивної дискваліфікації. Питання щодо позбавлення спортивного звання розглядається спеціальною Комісією, а рішення оформляється відповідним наказом Міністерства молоді та спорту України.
Наявність спортивного звання, окрім права на посвідчення і значок, дозволяє отримувати надбавки до заробітної плати: заслужений тренер та заслужений майстер спорту – 20 відсотків посадового окладу, майстер спорту міжнародного класу – 15 відсотків, майстер спорту – 10 відсотків посадового окладу.
Але є одна умова – ваша діяльність за профілем має збігатися з наявним почесним або спортивним званням. Тобто якщо МСМК працює в IT-сфері, йому така надбавка не передбачена. Але якщо він – головний спеціаліст Спортивного комітету України та при цьому ще й Заслужений майстер спорту, то до своєї заробітної плати отримає додатково 756 гривень 80 копійок (посадовий оклад головного спеціаліста СКУ – 3784 грн).
Відзначимо також, що система спортивних розрядів і звань, окрім України, діє лише в інших країнах колишнього СРСР. В Західній Європі і США успіхи спортсменів відзначають за іншою шкалою. Приміром, деякі західноєвропейські країни оцінюють спортсмена за рівнем змагань, на яких він виступає: районні, регіональні, національні, міжнародні (проте сама процедура присвоєння звань – відсутня). У США рівень спортсмена визначається приналежністю до ліги чи до команди певного статусу – команда коледжу, університету, штату, національна.
Втім, поки процес декомунізації не добрався до спорту і спортивних звань, кожен український малюк, який вперше виходить у ринг чи на татамі, поміст чи бігову доріжку, мріє стати чемпіоном і Заслуженим майстром спорту. А про те, що «заслужений майстер спорту Кріштіану Роналду – звучить кумедно», він навіть і не думає.
Повну інфографіку можна завантажити тут.
Прес-служба Спортивного комітету України