Мені подобається енергоефективність
З усіх органів людського тіла мозок використовує найбільше енергії по відношенню до ваги. Незважаючи на те, що він становить лише близько двох-трьох відсотків загальної ваги (він важить близько 1,4 кілограма), він використовує близько 17 відсотків загальних потреб організму в енергії. Недарма, врешті-решт, потрібно забезпечити близько 100 мільярдів нервових клітин (нейронів) і понад 60 трильйонів зв’язків (синапсів), які гарантують, що ми можемо дихати, думати, ходити чи говорити.
Мозок використовує цукор, а точніше: глюкозу, як паливо. Для того, щоб отримати необхідну енергію, наш організм перетворює їжу в глюкозу. І чим більше повинен виконати наш мислячий орган, тим більше йому потрібно глюкози. При стресі мозок виводить з крові до 90 відсотків джерела енергії.
Однак не розумова діяльність, така як старанне навчання та висока концентрація, позбавляє наш мозок більшої частини енергії. Сірим клітинам потрібно до 90 відсотків енергії для несвідомих процесів та автоматичних процесів, включаючи постійну оцінку оптичної та акустичної інформації, підтримку метаболізму або рухових навичок.
Для забезпечення життєво важливих функцій навіть у погані часи, наприклад у тривалі періоди голоду, енергоефективний мозок економить на усвідомлених процесах, таких як мислення та концентрація уваги. Крім того, він завжди спочатку використовує доступну енергію: Хоча інші внутрішні органи можуть втратити до 40 відсотків своєї речовини, мозок втрачає максимум два відсотки ваги, коли є вузьке місце.
Скільки слів використовує людина?
Для зрозумілого й чіткого вираження думок важливо мати достатній запас слів. Сучасна освічена людина застосовує 6 – 9 тис. слів, словниковий запас справжніх майстрів слова, як правило, значно багатший. Відомо, наприклад, що В. Шекспір використовував близько 15 тис. слів, М. Сервантес – близько 17 тис. слів, М. Гоголь – близько 10 тис. слів, О. Пушкін, Т. Шевченко, І. Франко – понад 20 тис. слів. До речі, одинидцятитомний словник української мови (1971 –1980) нараховує понад 130 тис. слів, проте в ньому немає багатьох сучасних наукових термiнiв, немає слiв, якi увiйшли в мову з 80-х років. Останнє видання Тлумачного словника української мови мiстить 250 тис. слів, що свідчить про надзвичайно високий потенціал української лексики. 2010 року вийшов Англiйсько-українсько-англiйський словник наукової мови (фiзика та спорiдненi науки) Ольги Кочерги та Євгена Мейнаровича, що має 150 тисяч слiв.
Деякі прийоми, що сприяють збільшенню активного словникового запасу:
- Читання вголос. Читаючи про себе, ми також поповнюємо свій лексикон, але не так швидко, тому що у такий спосіб ми слова тільки бачимо. Під час читання вголос ми їх, крім того, ще й чуємо і, що найважливіше, – вимовляємо, тому краще запам’ятовуємо.
- Переказ близько до тексту. Коли текст свіжий у пам’яті, то під час його переказу ми схильні оперувати саме тими словами, якими він був написаний. Це досить плідний метод для стимулювання росту фахового словника за допомогою текстів професійної тематики.
- Робота із синонімами. Можна взяти будь-який текст і до якомога більшої кількості слів добирати синоніми (за допомогою словника), слідкуючи, щоб не змінився зміст висловлювання. Або можна добирати до окремих слів макси-мальну кількість синонімів, складаючи синонімічні ряди.
- Вивчення напам’ять віршів, прозових текстів, цитат, афоризмів.
- Створення карток, тлумачних словників. На окремих картках або в зошиті можна записувати нове для вас слово і його лексичне значення. Уведіть це слово в контекст, вимовте вголос записані речення. Спробуйте якомога частіше використовувати це слово під час спілкування з іншими людьми.
- З’ясування етимології слова. Знання етимології слова (його первинного значення) сприяє більш усвідомленому оволодінню лексикою, зокрема термінологічною. Наприклад, термін осцилограф походить від лат. oscillo – хитаюсь та грец. γραφω— пишу. Знаючи етимологію цього слова, легше запам’ятати його лексичне значення: пристрій для вимірювання амплітудних параметрів електричного сигналу.
- Спілкування. Під час розмови кожний її учасник поповнює свій словниковий запас з арсеналу співрозмовника – відбувається словообмін між ними.