Містами називатимуть населені пункти з компактною забудовою. І чисельність населення має становити понад 10 000 жителів. Селища — це переважно садибна забудова і понад 5000 жителів.17 серп. 2023 р.
Селище – це населений пункт з переважно садибною забудовою, загальною чисельністю мешканців не менше 5 тис. Селом є населений пункт із садибною забудовою, загальною чисельністю жителів менше ніж 5 тис. Міста належать до міських населених пунктів, а селища і села – до сільських населених пунктів.
1 зміна у цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 17 січня 2024. Се́лище місько́го ти́пу, смт — термін для позначення містечка (невеликого населеного пункту із певною частиною компактної забудови), що використовувався в СРСР та використовується в деяких країнах пострадянського простору.
У законі ідеться про те, що містом вважається населений пункт з переважно компактною забудовою, чисельність жителів якого становить не менш як 10 тисяч осіб, селищем – населений пункт з переважно садибною забудовою та чисельністю жителів не менш як 5 тисяч.
селищем вважають населені пункти із загальною чисельністю жителів не менш як 5 тис. населення; село є населеним пунктом із загальною чисельністю менше 5 тис. та садибною забудовою.
До категорії с-щ міськ. типу віднесено населені пункти з населенням понад 2 тис. осіб, що мають таку комунальну й соціальну інфраструктуру, при якій переважна частина мешканців зайняті в пром. вир-ві чи в соціально-культ.
В обліку населення селища міського типу зараховувалося до міського. До розвалу СРСР термін використовувався у країнах радянського табору: Польщі і Болгарії (1964).