Агропрогноз: активні та ефективні температури для сільгоспкультур

Наближається весна і температура повітря підвищується, тому є необхідність нагадати про активні та ефективні температури. Разом із сервісом погоди «Метео Фарм» є можливість зручно розрахувати активні та ефективні температури беручи до уваги культуру, яка росте на полі, а як це зробити давайте розбиратися у матеріалі.

Що таке біологічний мінімум температур?

Біологічним мінімумом називають нижню межу при якій починається розвиток рослини (проростання). Кожна культура має свій біологічний мінімум і від цього залежить період початку накопичення сум активних та ефективних температур.

Культури поділяються за біологічним нулем на 3 групи:

• не теплолюбні (озимі) культури для яких середній біологічний нуль складає + 5 °С (соняшник, пшениця, жито, цукрові та кормові буряки, горох, редис та яблуня);
• теплолюбні (середній біологічний нуль +10 °С) (кукурудза, соя, виноград , картопля);
• досить теплолюбні (+15 °С) (рис, цитрусові, гарбуз).

Визначаємо потреби рослини у теплі

Кожній сільськогосподарській культурі для проходження повної вегетації необхідна певна сума активних температур. Шляхом її порівняння для культур у теплі з кліматичною (середньою багатолітньою) сумою активних температур даного району можна визначити вірогідність їх повного дозрівання.

Для здобуття річної суми активних температур за період вище 10 °С підсумовують наростаючим підсумком суми за місяці. Для визначення потреби рослини у теплі використовуються також сума ефективних температур. Вона визначається шляхом підсумовування середніх добових температур, зменшених на значення біологічного мінімуму. Суми ефективних температур використовуються для розрахунків дат настання фаз розвитку сільськогосподарських культур.

Сума активних температур для сільгоспкультур

Різні сорти, гібриди, види рослин потребують різну суму активних температур, наприклад: яра пшениця — 1200-1700 °C (в залежності від сорту); ячмінь — 960-1450 °C; овес — 1000-1600 °C; просо — 1410-1950 °C; гречка — 1200-1400 °C; кукурудза — 1100-2900 °C; соняшник — 2000-2300 °C; картопля — 1200-1800 °C.

Чим довше дозріває рослина, тим більша сума активних температур їй потрібна. Якщо хочеться виростити таку культуру то по можливості потрібно вибирати ранні сорти.

Існує районування території України по теплозабезпеченості у період активної вегетації сільськогосподарських культур:

• найнижчі значення сум активних температур повітря спостерігаються в Карпатах і в Прикарпатті 2300°С та 2500°С. Цей регіон характеризується умовами недостатньої теплозабезпеченості.
• відносно невисокі показники теплозабезпеченості 2500°С- 2700 °С мають території Полісся, частина Прикарпаття, частина Східного та Західного Лісостепу.
• із просуванням на південь більша частина Лісостепу, суми активних температур підвищуються 2700 °С — 2900 °С.
• територія із сумами температур 2900°С — 3100°С охоплює південь Лісостепу, північну частину Північного Степу і Закарпаття.
• південна частина Північного Степу і східна частина Південного Степу накопичує суми активних температур у розмірі 3100°С – 3300°С.
• і найбільша сума активних температур належать степу та кримському півострові 3300° — 3500°С.

З кожним роком у зв’язку зі зростанням температури повітря ситуація поступово змінюється. На території України прослідковується загальна тенденція до збільшення ресурсів тепла у період активної вегетації сільськогосподарських культур. Йде зміщення зростання теплозабезпеченості з півдня на північ. Також значно зросли суми активних температур на Заході, Прикарпатті, Карпатах, а також на півдні країни.

Знання про активні та ефективні температури а також про біологічний мінімум допомагають аграріям в таких питаннях:

1. при впровадженні нових культур та їх районуванні по території;
2. при оцінці можливості вирощування післяжнивних культур та визначенні кількості укосів кормових культур в залежності від широти;
3. при визначенні тривалості вегетаційного періоду або тривалості між фазних періодів;
4. використовується для уточнення строків початку і кінця вегетаційного періоду або початку і кінця окремих фаз розвитку;
5. при визначенні тривалості розвитку шкідника. Кількість тепла, необхідного для повного циклу розвитку шкідників, визначається сумою ефективних температур. Для кожного виду шкідників вона різна. Наприклад для розвитку бульбочкових довгоносиків потрібна сума ефективних температур — 1228° С, для шведської мухи — 400° С ( поріг розвитку +8 °С), для озимої совки — 1000° С (поріг розвитку +10 °С), для кукурудзяного метелика — 711°, для розвитку сірої зернової совки (при порозі +10 °С) потрібно — 1286 °С ефективних температур. А для розвитку злакової попелиці необхідно лише 96 °С, тому протягом літа розвивається декілька поколінь даного виду. Маючи дані про ефективні температури можна завчасно попередити розвиток та розмноження різноманітними шкідниками.

Отже, слідкувати за накопиченням активних та ефективних температур необхідно постійно, так як накопичені суми температур кожного року а особливо протягом останніх років стрімко зростають. Вірно обрана культура посіяна в відповідній зоні теплозабезпеченості дає віру в гарний урожай.

Інформація була надана сервісом прогнозування погоди Meteo Farm.

Контролюй погоду на полі

Картопля за якої температури росте

Картопля належить до рослин по мірного клімату. На температуру нижче 7-8°С та вище 30°С реагує припиненням росту. Надмірна спека (вище 25°С) сильно пригнічує рослини. Якщо ґрунт прогрівається вище 29°С – бульби не утворюються або формуються дочірні бульбочки.

Бульби картоплі, які пройшли період спокою, починають проростати за 3-5°С, однак агрометеорологічним показником початку росту картоплі вважають температуру 7°С. Проте оптимальна температура для проростання бульб є 18-20°С, за якої сходи з’являються через 12-13 днів. Максимальний урожай картоплі забезпечується за середньодобової температури 17-1 8°С.

Картопля чутлива до незначних приморозків. Пошкодження картоплиння настає за -1,5-2°С. Приморозки -3-4,5°С пошкоджують картоплиння на 60-100% і знижують врожайність бульб на 25-65%, залежно від фази розвитку рослини і часу ураження приморозками. Особливо нестійкі до приморозків молоді рослини. Листки і стебла чорніють і гинуть. Проте молоді рослини швидко відростають і формують добрий урожай бульб. Значно небезпечніше пізнє повернення приморозків. Бувають випадки повної весняно-літньої загибелі рослин під впливом пізніх приморозків у фазі бутонізації, особливо на торфових ґрунтах на понижених місцевостях.

Картопля досить вимоглива до вологи, оскільки формує велику підземну масу при відносно малорозвиненій кореневій системі. Тому високі врожаї збирають при вологості ґрунту 75-85% НВ. Зниження вологості до 60% призводить до зменшення врожайності на 3-9%, а до 40% НВ – на 40-43%.

Найменше вологи картоплі потрібно під час проростання й появи сходів, коли молоді рослини використовують вологу з материнської бульби. Функцію регулятора з забезпечення вологою відігра­ють також молоді бульби. В умовах нестачі вологи в ґрунті рослина бере воду з бульб, а при повному зволоженні – бульби наповнюються вологою і є додатковим резервом її для росту рослин.

З ростом рослин підвищується потреба картоплі у волозі, особливо у період бутонізація – кінець цвітіння. Транспіраційний коефіцієнт картоплі становить 400-550. В окремі спекотні дні кущ картоплі випаровує до 4 л води. Тому в районах недостатнього зволоження всі агрозаходи мають бути спрямовані на нагромадження запасів вологи в ґрунті. У таких умовах картопля добре реагує на полив.

Надмірне зволоження ґрунту (85% і більше) під час бульбоутворення призводить до передчасного відмирання бадилля, припинення росту бульб, спричинює їх загнивання. Урожайність різко зменшується.

Картопля – рослина короткого дня, вимо глива до світла. При затіненні порушуються процеси фотосинтезу, і знижується врожайність. Навіть при незначному зменшенні освітлення, відбувається пожовтіння рослин, витягування стебел, погіршується засвоєння елементів живлення з ґрунту. Такі несприятливі умови можуть скластися при надмірному загущенні картоплі.

Викопані бульби, що були декілька днів на світлі, зеленіють. Для насіннєвих бульб це корисно, оскільки зменшується ураження хворобами і гризунами під час зимового зберігання. Продовольчу картоплю закривають від світла і не допускають позеленіння, бо вона стає гіркою і отруйною.

Найкраще картопля росте на пухких, доб ре розпушених ґрунтах. Коренева система картоплі інтенсивно дихає, поглинаючи кисню у 5-10 разів більше, порівняно з іншими рослинами. Для насичення ґрунту достатньою кількістю кисню, його потрібно утримувати в досить розпушеному стані з об’ємною масою не більше 1,0-1,2 г/см 3 . У перезволожених, ущільнених ґрунтах вміст кисню зменшується до 2%, а вміст вуглекислого газу різко збільшується. За таких умов бульби задихаються і загнивають. На ущільнених ґрунтах погано розвиваються столони, картопля формує дрібні, деформовані бульби.

Картоплю вирощують на удобрених супіщаних і суглинистих чорноземах, дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах. Для вирощування насіння добре підходять окультурені торфовища. При внесенні високих норм органіки картопля добре родить на легких піщаних ґрунтах.

Малопридатні для вирощування картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. Не підходять також засолені ґрунти, оскільки картопля має дуже низьку солестійкість. Найкраще росте на слабокислих і нейтральних ґрунтах. При рН нижче 5,0 і вище 8,0 вона росте погано.