Центральная перспектива

Впечатляющее воздействие этого события можно осознать, толь­ко вспомнив, что центральная перспектива представляет собой совпадение двух совершенно разных принципов. С одной стороны, центральная перспектива явилась кульминационным пунктом мно­говекового усилия переосмыслить изобразительное пространство. В ;)том смысле центральная перспектива — просто новое реше­ние проблемы, которая другими путями решалась и в остальных культурах. Данное решение не лучше и не хуже, чем, скажем, двухмерное пространство древних египтян или система из парал­лельных линий в наклонно расположенном кубе, применяемая в японском искусстве. Каждое из этих решений законченно и совер­шенно в одинаковой степени. И каждое из них отличается от других возможных вариантов только особым представлением об окружаю­щем мире, которое оно воспроизводит.

Рассмотренная в этом смысле центральная перспектива пред­ставляет собой исключительно внутреннюю проблему изобразитель­ности. Она есть продукт визуального воображения, доступный в дан­ном способе изображения метод организации форм. Она отражает реальность, однако связана с реальностью не больше, не непосредст­веннее, чем системы, развитые другими культурами. Центральная перспектива — это новый ключ для решения пространственной орга­низации, заключенной границами живописного полотна или стенами архитектурного сооружения.

Однако в то же самое время центральная перспектива представ­ляет собой также результат методики, в корне отличающейся от других методов воспроизведения пространства. Центральную перспективу можно сравнить с тем, что мы увидим, когда между нашими глазами и физическим миром установлена в вертикальном положении стеклянная пластинка, на которой ясно прослеживаются четкие контуры объектов, воспринимаемых нами через стекло. В этом смысле центральная перспектива есть продукт механического копирования реальной действительности. В принципе, чтобы до­стигнуть этого результата, не требуется ни знания геометрической формулы, ни каких-либо усилий по организации изображения. Любой человек сумеет хорошо скопировать реальный предмет, если он верно проследит все воспринимаемые линии контура.

Законы центральной перспективы были открыты только спустя несколько лет после появления на свет деревянной гравюры в Евро­пе. И это обстоятельство, как указывает Уильям Айвинс, не есть лишь чистая случайность. Гравюра по дереву установила для созна­ния европейского человека почти совершенно новый принцип механического воспроизведения. До того времени любое воспроизве­дение являлось продуктом творческого воображения, гравюра же стала механической копией деревянной матрицы. Точное очерчи­вание предмета на стеклянной пластинке и является такой копией. Это есть механический отпечаток, сделанный с природной матрицы. Он вырабатывает новый, научный критерий правильности. Любая произвольность при этом исключается. Точное определение предмета является объективной копией реальной действительности.

Это был опасный момент в истории западной мысли. Данное открытие предполагало, что продукт успешного творчества челове­ка — это механическое репродуцирование, а в результате и вследст­вие этого правда о реальной действительности возникает только тог­да, когда мы преобразуем наши мысли в регистрирующее средство. Новый принцип уничтожал свободу творчества как в восприятии, так и в изображении.

Рассмотрим машину для рисования, сконструированную Аль­брехтом Дюрером и явившуюся материальной реализацией нового представления о художественном процессе творчества (рис. 175). Рисовальщик пристально смотрит одним глазом сквозь маленькое отверстие, которое обеспечивает неизменную точку наблюдения. Данный вид объекта в данный момент замещает целостность всего опыта, аккумулированного, тщательно просеянного, анализирован­ного и организованного на протяжении всей жизни человека, — опы

та, который раньше был «моделью» для художника. Но художнику не надо раздумывать и анализировать даже данный вид объекта, а лишь копировать деталь за деталью в той форме, в какой объект проектируется на стекле.

В теории это было капитуляцией человеческого сознания перед стандартом механической точности. На практике же художники, к счастью, не воспользовались услугами этой машины и не приняли на вооружение эту концепцию. Художественное воображение сохра­нилось таким же сильным и активным, как и прежде, и мир. кото­рый предстояло изображать, продолжал оставаться образом, вызван­ным в нашем воображении внутренним «я» художника в уединении мастерской, — образом, освобожденным от наслоения всего того, что появляется случайно в данное время и в данном месте. Даже тогда, когда спустя более чем три сотни лет такая машина вновь появи­лась в несравненно совершенной форме — в виде фотоаппарата,— именно воображение использовало услуги этой машины, а сама же машина так и не смогла вытеснить творческое воображение.

Аналогичным образом геометрическая формула не может при­влекать художников в течение более чем нескольких лет, когда она ослепляет их своей новизной и эффективностью. Она есть только абстрактная схема композиции, которая вынуждена будет отойти на задний план всякий раз, когда глаз художника не согласен с тем, что эта формула декретирует как правильное. А нарушения перспективы, в явной форме открывшиеся перед непрофессионалами только в работах Сезанна, имели место, хотя и в более утонченной манере, в произведениях всех великих мастеров начиная с того самого момента, когда это правило впервые было сформулиро­вано.

Однако мы ни в коем случае не должны недооценивать тот факт, что принципы механического подражания и геометрического по­строения, хотя и ослаблены на практике интуитивным чувством мастеров, в теории и по сей день остаются привычными суждениями. Художник все время вынужден бороться с этими принципами как в собственном творчестве, так я в суждениях ценителей искусства и критиков.

Дата добавления: 2016-12-27 ; просмотров: 3540 ;

Що таке центральна перспектива

Тема 1. Загальні поняття про перспективу. Точка і пряма в перспективі

Перспектива – наука про зображення предметів на різних поверхнях у тому вигляді, в якому вони видаються оку спостерігача. Основні принципи побудови перспективи, закладені майстрами епохи Відродження, увійшли в сучасну науку про побудову зображень в перспективі. Назва «перспектива» походить від латинського слова perspire, що в перекладі означає «дивитися наскрізь, вірно бачити».

Щоб краще уявити собі процес отримання перспективного зображення на площині, підійдіть до вікна з пензлем та фарбою, закрийте одне око і, не змінюючи положення голови, намалюйте на склі контури предметів за вікном. Рисунок на склі є перспективне зображення предметів. Якщо око людини сприймати як центр проекцій, то світлові промені, відбиті від точок предмета і направлені в око людини, створюють конічну поверхню. Точки перетину світлових променів з площиною скла утворюють зображення (перспективу) предмета. Цей метод зображення носить назву лінійної перспективи. Таким чином, задачею лінійної перспективи є побудова на площині контурів предметів так, щоб вони були схожі з натурою. В практиці перспективне зображення будується на непрозорій площині.
Існує два основних види перспективи: лінійна, повітряна.
Повітряна (тональна) перспектива розглядає зміну кольору предметів під впливом атмосфери та різноманітного освітлення.
Основний закон перспективиполягає в тому, що однакові за величиною предмети, розташовані на різній відстані від спостерігача зображуються на картині зменшеними по – різному: більш віддалений предмет на картині зображується меншим.
В основі перспективних проекцій лежить метод центрального (конічного) проекціювання, суть якого полягає в наступному. Уявімо собі піраміду SABED (рис.І.1) в просторі, вертикальну площину К та точку С. З точки С проведемо проекціюючі промені в точки S, A, B, E, D, які перетнуть площину К в точках S’,A’,B’,E’,D’. З`єднавши точки S’,A’,B’,E’,D’ прямими, отримуємо піраміду на площині К. Це зображення називається перспективою піраміди. Таким чином, центральною проекцією предмета є його зображення , отримане на площині за допомогою проекціюючих прямих (променів), проведених з однієї точки.
Якщо проекціюючі промені направити не на площину а на внутрішню поверхню циліндра, то зображення буде мати назву панорамна перспектива. При проекціюванні предмета на внутрішню поверхню сфери отримаємо купольну перспективу.

При вивченні перспективних проекцій на площині користуються проекціюючим апаратом, який складається з площин, точок, ліній (рис.І.2.)

Основні елементи проекціюючого апарата

Предметна площина Н (горизонтальна площина): на ній розташовані предмети, спостерігач та картинна площина.
Картинна площина, або картина, К, на якій будують перспективне зображення предмета, розташована перпендикулярно до предметної площини.
Лінія основи картини О О1 – лінія перетину картинної площини з предметною.
Точка зору, або центр проекціювання, С фіксує місцезнаходження спостерігача. Через неї проводяться промені до предмета, розміщеного за картинною площиною або перед нею.
Висота точки зору Сс – відстань від точки зору до предметної площини.
Точка стояння с – основа перпендикуляра, проведеного з С на предметну площину.
Головний промінь зору або головний перпендикуляр СР– проведений з точки зору на картинну площину.
Площина горизонту Н0 – площина, проведена через головний промінь СРпаралельно предметній площині до перетину з картинною площиною.
Лінія горизонту hh1 – лінія перетину площини горизонту Н0 з площиною картини К.
Дистанційні точки – D,D1 розміщені на лінії горизонту hh1 по обидві сторони від головної точки Р, на відстані, рівній довжині головного променя СР.
Нейтральна площинаN – площина проведена через точку зору Спаралельно картинній площині К.
Предметний простір– простір, що знаходиться за картинною площиною в бік спостерігача.
Проміжний простір– простір між картинною площиною К і нейтральною N.
Площина головного променя Г– площина, проведена через головний промінь і перпендикулярна до предметної та картинної площин.
Головна лінія картини Рр. – лінія перетину головного променя з картиною.

Питання до самоконтролю:

1. В чому полягає метод центрального проекціювання?
2. Як обираються промені проекціювання?
3. Де знаходиться предметний простір?
4. Як характеризується головна відстань?
5. Які елементи картини мають назву основних?
6. Яка площина апарату має назву нейтральної?
7. Де розташовується точка зору?
8. Що називається площиною горизонту і лінією горизонту?
9. Де розташована площина головного вертикалу?
10. Як вибирається головний промінь зору?
11. Які точки мають назву точок збігу прямих?
12. Як отримується центральна проекція предмету?
13. Суміщений апарат перспективи.
14. Перспектива точки і відрізка в наочному апараті перспективи.
15. Перспектива точки і відрізка на суміщеному апараті перспективи.