Будова скелета людини: голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок та їхніх поясів
Череп являє собою скелет голови, складається з 23 кісток, які утворюють два відділи: мозковий і лицевий (табл. 60). Мозковий череп виконує захисну функцію, в його порожнині міститься головний мозок. Кістки лицевого черепа утворюють ямки й порожнини для органів слуху, зору, нюху, а також початкових відділів органів дихання й травлення. Мозковий череп має основу й склепіння. Кожна кістка склепіння складається із зовнішньої та внутрішньої пластинок компактної речовини, між якими міститься губчаста речовина з комірками, заповненими червоним кістковим мозком. Внутрішню пластинку компактної речовини, яка прилягає безпосередньо до мозку, називають склоподібною. У разі травм черепа вона тріскається на дрібні шматочки й може ушкоджувати судини мозку. До складу мозкового черепа входить 8 кісток — дві парні (2 тім’яні, 2 скроневі) та чотири непарні (лобова, решітчаста, клиноподібна, потилична). Кісток лицевого черепа 15, із них 6 — парних і 3 — непарних. Парні кістки: носова, верхня щелепа, вилична, піднебінна, нижня носова раковина, слізна; непарні кістки: леміш, або сошник, нижня щелепа, під’язикова.
Череп людини протягом життя змінюється. Після тридцятирічного віку шви поступово заростають і череп стає монолітним. У людей похилого віку відбувається остеопороз кісток, унаслідок чого їхня товщина зменшується. Верхня й нижня щелепи втрачають зуби, комірки заростають, висота щелеп зменшується приблизно на 1/3. Обличчя старої людини уподібнюється дитячому.
Скелет тулуба
Скелет тулуба складається з хребетного стовпа й кісток грудної клітки (ребер та грудини). Хребетний стовп є основою всього тіла й утворюється з 31-35 хребців, з’єднаних між собою рухомими та нерухомими зчленуваннями. Хребці поділяють на справжні й несправжні. До справжніх відносять 24 хребці, які з’єднуються за допомогою між хребцевих зчленувань і зв’язок, а до несправжніх — решту хребців (9-11), що зростаються у крижову та куприкову кістки.
Хребетний стовп має 5 відділів: шийний — 7 хребців, грудний — 12 хребців, поперековий — 5 хребців, крижовий — 5 хребців, які зрослися в одну кістку — крижі й куприковий — 4-5 хребців. Хребець має тіло, позаду якого є дуга.
Тіло й дуга оточують отвір хребця. Отвори суміжних хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься спинний мозок. У місцях з’єднання дуги з тілом утворюються вирізки (верхня та нижня). Вирізки суміжних хребців обмежують міжхребцеві отвори, крізь які виходять спинномозкові нерви.
Від дуги відходять 7 відростків: задній, 2 бічні — поперечні, 2 верхні суглобові та 2 нижні суглобові. Суглобовими відростками хребці з’єднуються між собою у хребетний стовп. Хребці кожного відділу мають специфічні особливості, які відрізняють їх від хребців інших відділів.
Шийний відділ
Шийний відділ складається із семи шийних хребців, які мають невелике тіло, роздвоєні остисті відростки (за винятком першого та сьомого хребців). Поперечні відростки разом з рудиментами ребер утворюють міжхребцевий отвір, крізь який проходить до головного мозку хребтова артерія. Перший шийний хребець, або атлант, сполучається із черепом і має форму кільця, оскільки в нього відсутні тіло й остистий відросток. Складається він з передньої та задньої дуг, між якими є потовщення — бічні маси. Передня дуга замінює тіло хребця і має на передній поверхні передній горбок, а на задній поверхні — ямку зуба для зчленування із зубом II шийного хребця. На задній дузі міститься задній горбок, який є залишком остистого відростка. Від бічних мас, на яких виділяють верхню та нижню суглобові ямки, що замінюють суглобові відростки, відходять короткі й товсті поперечні відростки.
II шийний хребець, або осьовий, дістав назву відповідно до виконуваної функції, оскільки навколо нього, як навколо осі, обертається І хребець разом із черепом.
Хребетний стовп.
Вигляд спереду (А), ззаду (Б) і збоку (В);
відділи: І — шийний; II — грудний; III — поперековий; IV — крижовий; V — куприковий.
1, 3 — шийний і поперековий лордози; 2, 4 — грудний і крижовий кіфози; 5 — мис
Від тіла хребця, яке має неправильну форму, вгору відходить невеликий товстий відросток — зуб. Його слід розглядати як частину тіла І хребця, що приєдналася у процесі філогенезу до тіла II хребця. На зубі є невеликі передня та задня суглобові поверхні, що сполучаються з І хребцем.
Замість верхніх суглобових відростків по обидва боки від зуба розташовані дві суглобові поверхні, обернені вгору та вбік, нижні суглобові відростки такі, як і в інших хребців, а остистий відросток — короткий і товстий.
Важливе практичне значення має передній горбок поперечного відростка VI шийного хребця, оскільки він розвинений трохи більше, ніж в інших шийних хребців. Попереду від нього проходить загальна сонна артерія (внаслідок цього він дістав назву сонного).У разі поранення сонної артерії необхідно швидко притиснути судину до горбка й тим самим припинити кровотечу.
Грудний відділ
Грудний відділ хребетного стовпа складається з дванадцяти грудних хребців. На їхніх високих, трикутної форми тілах, розміщені реберні ямки, з якими сполучаються суглобові поверхні головок ребер. Оскільки більшість ребер з’єднується з тілами двох хребців, то вони мають по дві «неповні» реберні ямки: на верхньому краї хребця — верхню реберну ямку, а на нижньому — нижню, які разом формують «повну» реберну ямку для головки ребра. Винятком є І грудний хребець, на верхньому краї якого міститься «повна» реберна ямка для І ребра, а на нижньому — «неповна» для II ребра. Головними ознаками X, XI та XII грудних хребців є «повні» суглобові ямки на їхньому тілі.
Верхні та нижні суглобові відростки плоскі, розміщені у фронтальній площині й майже вертикально, а їхні суглобові поверхні обернені відповідно вперед і назад. Поперечні відростки містяться позаду від суглобових, значно розвинені, потовщені на кінцях і мають на передній поверхні суглобову ямку для зчленування з горбком ребра.
Слід пам’ятати, що поперечні відростки XI та XII грудних хребців таких ямок не мають. Остисті відростки значно довші, ніж у шийних хребців, і мають тригранну форму. У верхніх грудних хребців вони розташовані більш горизонтально, у середніх — ідуть майже вертикально вниз, а в нижніх — знову набувають горизонтального напрямку. Хребцеві отвори грудних хребців округлої форми й менших розмірів, ніж у шийному та поперековому відділах.
Шийний хребець (вигляд зверху): 1 — тіло хребця; 2 — передній горбок поперечного відростка; 3 — задній горбок поперечного відростка; 4 — верхній суглобовий відросток з верхньою суглобовою поверхнею; 5 — остистий відросток; 6 — поперечний отвір у поперечному відростку
Поперековий відділ
Поперековий відділ хребетного стовпа утворюється з п’яти хребців. Своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів вони відрізняються від шийних та грудних хребців. Суглобові відростки поперекових хребців масивні, розміщені у сагітальній площині й вертикально. На верхніх суглобових відростках є невелике потовщення — сосочкоподібний відросток. Поперечні відростки тонкі й плоскі. Біля основи кожного з них є додаткові відростки. Особисті відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях і лежать майже горизонтально.
Крижовий відділ
Крижовий відділ хребетного стовпа складається з п’яти крижових хребців, які у 17-25 років зростаються в одну кістку. За формою крижова кістка нагадує клин, основа якого обернена догори, а верхівка — вниз і трохи вигнута вперед. Основа крижової кістки нагадує тіло хребця й зчленовується з останнім (V) поперековим хребцем під кутом, утворюючи мис, який виступає в порожнину таза. Позад нього розміщується верхній отвір крижового каналу, який проходить крізь усю крижову кістку і є продовженням хребетного каналу. Вгору від задньої частини основи відходять два невеликих плоских верхніх суглобових відростки, які разом з нижніми суглобовими відростками останнього поперекового хребця утворюють попереково-крижове зчленування.
Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ніжками, між якими є крижовий отвір. На крижовій кістці виділяють тазову та спинну поверхні й бічні частини. Тазова поверхня значно увігнута, входить до складу задньої стінки малого тазу. Біля її краю розміщуються чотири або п’ять пар тазових крижових отворів, крізь які проходять нерви крижового сплетення та судини. Спинна поверхня крижової кістки опукла. Вздовж серединної лінії проходить серединний крижовий гребінь — наслідок зрощення остистих відростків крижових хребців. По боках від нього лежать невисокі проміжні крижові гребені — злиття верхніх та нижніх суглобових відростків, а зовні їх містяться бічні крижові гребені — наслідок зрощення поперечних відростків.
Масивні бічні частини крижової кістки утворилися внаслідок зрощення поперечних відростків крижових хребців та залишків крижових ребер. На верхніх половинах бічних частин є вушкоподібні поверхні, що зчленовуються із клубовими кістками й формують крижово-клубові суглоби. Позаду цих поверхонь є крижові гористості, до яких прикріплюються зв’язки. У жінок крижова кістка ширша, менш вигнута і коротша, ніж у чоловіків. Крижовий відділ хребетного стовпа складається із 4-5 куприкових хребців, у людей середнього віку вони зрощуються. За формою куприк нагадує дзьоб птаха, обернений основою догори й дещо зігнутий.
Верхньою поверхнею куприк з’єднується з крижем, до якого спрямовані два куприкових ріжки. У жінок куприк ширший і менш вигнутий, ніж у чоловіків. Довжина хребта у чоловіків у середньому становить 73-75 см, а у жінок — 69-71 см. Хребетний стовп дорослої людини має вигини — лордози й кіфози. Лордози — це вигини хребта у шийному та поперековому відділах, спрямовані випуклістю вперед.
Будова грудного хребця.
А — вигляд зверху: 1 — дуга хребця; 2 — поперечний відросток; 3 — хребцевий отвір; 4 — верхній суглобовий відросток з верхньою суглобовою поверхнею; 5 — реброва ямка поперечного відростка; 6 — остистий відросток.
Б — вигляд збоку: 1 — тіло хребця; 2 — верхня реброва ямка; 3 — верхня хребцева вирізка; 4 — верхній суглобовий відросток; 5 — поперечний відросток; 6 — остистий відросток; 7 — нижній суглобовий відросток; 8 — нижня хребцева вирізка; 9 — нижня реброва ямка
Кіфози — це вигини хребта у грудному та крижовому, спрямовані випуклістю назад. Лордози й кіфози сприяють пружності хребетного стовпа, діючи як амортизатори, що гасять струси тіла під час ходіння, бігу, стрибків.
Поперековий хребець (вид зверху): 1 — остистий відросток; 2 — дуга хребця; 3 — верхній суглобовий відросток: 4 — соскоподібного відросток; 5 — додатковий відросток; 6 — поперечний відросток; 7 — хребетний отвір; 8 — ніжка дуги хребця; 9 — тіло хребця
Крижова кістка і куприк
А — вигляд спереду: 1 — основа крижової кістки; 2 — верхній суглобовий відросток; 3 — бічна частина; 4 — поперечні лінії; 5 — передні крижові отвори; 6 — верхівка крижової кістки; 7 — куприк.
Б — вигляд ззаду: 1 — верхній суглобовий відросток; 2 — горбистість крижової кістки; 3 — вушкоподібна поверхня; 4 — бічний крижовий гребінь; 5 — присередній крижовий гребінь; 6 — крижовий ріг; 7 — куприк; 8 — крижовий розтвір; 9 — задні крижові отвори; 10 — серединний крижовий гребінь; 11 — крижовий канал
Хребетний стовп новонародженого має лише один вигин — крижовий кіфоз.
У процесі росту й життя дитини у віці 1,5-2 місяці першим утворюється шийний лордоз унаслідок того, що вона починає тримати голову. В 5-7 місяців з’являється грудний кіфоз (у цей період дитина може сидіти), а в 10-12 місяців утворюється поперековий лордоз, коли дитина починає ходити. Формування вигинів хребетного стовпа остаточно закінчується лише у 18-20 років. У горизонтальному положенні хребетний стовп на 2-3 см довший, ніж у вертикальному, бо під масою тіла міжхребцеві диски сплющуються й стають нижчими. Довжина хребетного стовпа відносно всієї довжини тіла становить приблизно 70 %. Хребетний стовп у дітей і жінок відносно довжини тіла більший, ніж у чоловіків. Це залежить не лише від висоти тіл хребців, а й висоти міжхребцевих дисків. У новонароджених вона становить 50 % відносно довжини хребта, а в дорослих — 25 %. Якщо в ранньому віці навантаження на скелет дитини нерівномірне (носіння непосильних вантажів, неправильне сидіння за партою тощо), може утворитися викривлення хребетного стовпа — сколіоз.
Рухи хребетного стовпа зводяться до чотирьох положень: згинання та розгинання (вперед і назад, навколо поперечної осі); нахили вбік, праворуч, ліворуч, навколо сагітальної осі; колові рухи, або скручування (навколо вертикальної осі); пружні рухи внаслідок фізіологічних вигинів. Найбільш рухомим є шийний відділ хребетного стовпа, потім поперековий, менш рухомий — грудний і взагалі нерухомі крижовий і куприковий відділи.
Грудна клітка
Грудна клітка утворена 12 грудними хребцями, 12 парами ребер і грудиною. У ній розрізняють два отвори, або верхню та нижню апертури. Простір, обмежений грудною кліткою і діафрагмою, називають грудною порожниною. Діафрагма відділяє грудну порожнину від черевної. Грудна клітка нагадує зрізаний конус, спрямований верхівкою догори, а основою донизу, її поперечний діаметр більший, ніж сагітальний.
Стінки грудної клітини утворені грудиною, ребрами й грудними хребцями. Між ребрами розташовані м’язи. Верхній отвір грудної клітки утворений І ребром, рукояткою грудини й тілом 1 грудного хребця. Нижній отвір грудної клітки неправильної форми, утворений тілом XII грудного хребця, XI та XII парами ребер, реберними дугами, мечоподібним відростком. Крізь верхній отвір у грудну порожнину проходять стравохід, трахея, судини й нерви. За межі І ребра виходять верхівки легень. Верхній отвір грудної клітки щільно закритий м’язами та сполучною тканиною. Зміна об’єму грудної клітки забезпечується скороченням дихальних м’язів, що прикріплюються до ребер. Завдяки цьому відбувається вдих і видих.
Грудна клітка (вигляд спереду): 1 — тіло грудини; 2 — рукоятка грудини; 3 — верхня апертура грудної клітки; 4 — ключиця; 5 — лопатка; 6 — ребра; 7 — мечоподібний відросток грудини; 8 — реберна дуга
Грудина складається з трьох частин: ручки, тіла та мечоподібного відростка. До бокових поверхонь грудини (до ключичних і реберних вирізок) прикріплюються ключиці та 7 пар ребер. Ребра — витягнуті кісткові, а в передньому відділі хрящові пластинки, розміщені симетрично обабіч грудних хребців. Ребер є 12 пар; кожному грудному хребцю відповідає пара ребер. Рахують їх зверху донизу. Сім пар верхніх ребер з’єднуються з грудиною і мають назву справжніх. Хрящі VIII, IX і X пар ребер з’єднуються з хрящем ребра, яке розташоване вище, і утворюють реберну дугу.
Ці ребра називають несправжніми. XI і XII пари ребер вільно закінчуються у м’язах передньої стінки живота, відрізняються від інших більшою рухливістю, їх називають коливними ребрами. З хребцями ребра з’єднуються за допомогою суглобів. У кожному ребрі розрізняють головку, шийку та тіло ребра. Вздовж нижнього краю внутрішньої поверхні тіла ребра проходить борозна, що відповідає приляганню міжреберних судин і нерва.
Частини скелета
У скелеті людини розрізняють три відділи: скелет тулуба, скелет кінцівок і скелет голови або череп (див. Атл.).
Скелет тулуба, або осьовий скелет, складається з хребта і грудної клітки. У ньому ясно виступає характерна ознака будови хребетних – сегментація, або метамерія. Кожен сегмент скелета тулуба у примітивних хребетних утворений хребцем і парою ребер. У ссавців і людини повні сегменти збереглися лише в грудному відділі тулуба.
Скелет кінцівок – верхніх і нижніх – прийнято ділити на скелет вільної кінцівки (руки і ноги) і скелет пояса (плечового і тазового), який зміцнює її на тулубі. Скелет руки складається з трьох відділів – плеча, передпліччя (утвореного променевої та ліктьової кістками) і кисті, а плечовий пояс – з двох парних кісток: лопатки і ключиці. Скелет ноги також розчленовується на три відділи – стегно, гомілка (до складу якої входять велика і мала гомілкові кістки) і стопу, а скелет тазового пояса – на парні тазові кістки. Скелети кисті і стопи складаються з трьох частин: кисть – з зап’ястя, п’ястка і фаланг пальців, стопа включає предплюсну, плюсну і фаланги пальців.
Череп порівняно з іншими частинами скелета, побудований особливо складно, що пояснюється різним походженням його окремих частин. Череп служить вмістилищем головного мозку і становить кісткову основу для початкових відділів травного і дихального шляхів. Відповідно цьому в ньому розрізняють два відділи – мозковий і лицьової. Кістки черепа міцно з’єднані один з одним, і багато з них у дорослих повністю зростаються між собою.