Горобець: фото, опис, цікаві факти про птаха

Горобець – маленька пташка, яка зустрічається в найрізноманітніших куточках світу. Вона добре пристосувалася до життя поблизу людей, тому знайома майже кожному. На подвір’ях та у садах на теренах України горобець хатній такий же розповсюджений птах, як і синиця велика.

Горобець – класифікація та наукова назва

Горобець – невеликий птах родини Горобцеві (Passeridae), ряду Горобцеподібні (Passeriformes). Він є представником однойменного роду Горобець (Passer), у якому налічується 28 видів. З них лише два широко поширені в Україні. До них належать горобець хатній та польовий.

Українська назва птаха – горобець, як й діалектний варіант «веребей», походить від подібного праслов’янського слова. Вважається, що воно має звуконаслідувальний характер та натякає на характерне воркотіння пташки.

Це цікаво! У наведеному нижче відео можна почути, як звучить голос горобця.

Як виглядає горобець? Опис птаха

Горобці – невеликі пташки, трохи більші за синицю. Зазвичай вони мають коричнево-сіре забарвлення оперення, округлу голову, короткий хвіст та маленький конусоподібний дзьоб.

Крила у горобців короткі, трохи округлі. Зазвичай самці та самиці мають трохи відмінне забарвлення. Для самців найбільш характерною є наявність чорної плями на горлі.

Довжина тіла у горобця хатнього становить 16 см, а вага – 23-35 г. Польові горобці трохи менші. Довжина тіла в них сягає 12-14 см.

У більшості інших видів довжина тіла варіюється в межах 13-16 см, вага – 25-35 г, а розмах крил становить від 12 до 20-21 см. Найбільшим є горобець товстодзьобий. Довжина тіла в нього становить до 18 см, а вага – до 42 г.

Зовнішній вигляд горобців більшості видів досить схожий. Вони мають світлу білу або сіру нижню частину тіла, тоді як у верхній частині переважають коричнево-бурі кольори, а оперення має смугасте темно-біле забарвлення.

Серед всіх існуючих видів лише горобець жовтий та аравійський мають доволі яскраве забарвлення з переважаючим жовтим кольором. Окремі різновиди можуть мати певні позначки на голові.

Як виглядає горобець хатній та польовий?

Типовий представник цього роду птахів – горобець хатній має коричнево-буру спину з чорними плямами та біле або сіре черевце. На крилах в нього розташована жовтувато-біла поперечна смуга, а щоки – білі.

У самиці голова та горло сірі. На відміну від неї, самець має велику чорну пляму на горлі та верхній частині грудей.

Горобець польовий також має буро-руду спину, але з більш широкими чорними смугами. В нього світлувате черевце та чорне горло. Верхня частина голови в горобця польового каштанова, а на білих щоках є виразна чорна пляма. Самці, самиці та молоді птахи майже нічим не відрізняються.

Поведінка горобців

Горобці створюють маленькі або великі зграї. Разом вони відшукують їжу та менш уразливі перед більшими за них птахами.

В одній зграї можуть співіснувати декілька видів горобців. Лише під час розмноження ці птахи створюють окремі групи лише з представників свого виду.

Найбільш відомою звичкою горобців є купання в пилюці. Ці птахи дряпають лапками ямку в землі, осідають в ній і крилами скидають пил на своє тіло. Також горобці дуже полюбляють купатися в калюжах.

Ці маленькі птахи можуть літати зі швидкістю 38-50 км/год. По землі вони переміщуються стрибками, бо короткі ноги не дозволяють їм робити кроки.

Переважна більшість горобців є осілими, хоча деякі види можуть мігрувати як у пошуках їжі, так і на зимівлю в більш теплі регіони з холодних. Немігруючі види в холодну погоду чи при негоді ховаються у карнизах будівель, у дуплах дерев чи навіть за шматками кори.

Подібно до синиць, горобці охоче підлітають до годівниць. Також вони залюбки збирають залишки їжі з автостоянки чи будь-якого місця, де харчуються люди. Втім, ці птахи швидко відлетять, якщо до них наблизитись. Вони не бажають, щоб до них торкалися люди. Крім того, горобців відлякують різкі рухи та різні гучні звуки.

Цікавий факт! Горобець має зір вдвічі кращий за людський та здатний сприймати більше кольорових відмінностей. Цей птах чутливий до ультрафіолетового діапазону, а синій колір його дуже лякає.

Де живе горобець? Середовище існування птаха

В залежності від певного виду ці птахи можуть бути поширеними в Європі, Азії або Африці. Проте вони також були завезені на інші континенти, де також добре прилаштувалися до місцевого середовища існування.

Горобець хатній спочатку був типовим мешканцем Північної Європи. Зараз він розповсюджений по всій Європі (за винятком арктичних регіонів), на значній частині Азії, на півночі та на сході Африки.

Горобець хатній добре пристосовується до будь-якого середовища існування. Він може зустрічатися як в сільській, так і в міській місцевості. Цей вид горобців зазвичай мешкає поблизу людських осель, саме тому й зветься хатнім.

Горобець польовий також спочатку був виключно європейським видом. Згодом він був завезений до Північної Америки, Австралії та деяких островів Тихого океану.

Проте в межах свого ареалу розповсюдження горобець польовий ніколи не зустрічається поряд з хатнім. Цей вид зазвичай зустрічається в світлих лісах, серед заростів чагарників та в степу.

Ці два види є досить поширеними в Україні. Крім них, на теренах країни ще зустрічається горобець чорногрудий. Зазвичай його можна побачити в Дунайсько-Дністровському межиріччі, де він мешкає в садах та гаях. В цілому ареал розповсюдження цього виду горобців охоплює південь Європи, північ Африки, Близький Схід, Середню Азію та Закавказзя.

Також типовий європейським видом є горобець італійський. Він зустрічається в містах та на полях на теренах Італії (включаючи острови Корсика та Сицилія) та суміжних з нею країн.

Африканські та азійські види горобців

Виключно на теренах Африки мешкають 14 видів горобців: товстодзьобий, іржастий, сірий, рудоголовий, сіроголовий, жовтий, чорноголовий, кордофанський, кенійський, ефіопський, суахільський, блідий, великий та пустельний.

Їхнє середовище існування може значно відрізнятися. Одні з цих видів мешкають серед пустель та в сухих саванах, інші – на болотах або полях. Сірий горобець зустрічається в гірських регіонах на висоті 1200-4500 м.

Горобець саксауловий – мешканець Середньої Азії. Він зустрічається переважно біля оазисів в пустелях, де росте саксаул та тамариск. Ще одним азіатським видом, що мешкає в пустелі, є горобець каракумський. На Близькому Сході мешкає горобець месопотамський, на Аравійському півострові – аравійський, а острівний є ендеміком Кабо-Верде.

Виключно на теренах Азії мешкають горобець пакистанський (долина Інду), оливковий (Південно-Східна Азія) та рудий (Східна Азія). Ендеміками Ємену є горобці сокотрійські (острів Сокотра) та абдалькурійські (острів Абд-ель-Курі).

Природним середовищем існування горобця є відкриті ліси, поля, луки, чагарники та пустелі. Проте ці птахи добре пристосувалися до життя поблизу людських осель та зустрічаються навіть у великих містах.

Що їсть горобець?

Ці птахи є всеїдними. Їхній раціон складається як із малих комах, так і з рослинної їжі. Також горобці можуть збирати майже будь-які залишки людської їжі. Проте більшість цих птахів харчується переважно насінням.

• насіння с/г культур та дикорослих трав;
• ягоди винограду, вишні, смородини;
• весняні пуп’янки квітів;
• комах (переважно навесні та для годування пташенят).

Схожий раціон має й горобець польовий, тоді як чорногрудий харчується переважно дозріваючими зернами злаків влітку та комахами – навесні. Пташенят ці птахи зазвичай вигодовують черв’яками, яких збирають на полях та серед трави. Переважна більшість горобців шукає свою їжу в садах, на полях та городах.

Цікавий факт! У горобця на язиці є додаткова кістка, за рахунок якої він більш жорсткий та дозволяє тримати та лущити насіння.

Розмноження горобців

Ці птахи є досить соціальними та зазвичай живуть великими зграями. Проте розмножуються вони лише парами, створюючи невеликі родинні групи.

Зазвичай горобці гніздяться на будівлях, де знаходять найбільш захищені ділянки для розташування гнізда із рослинності. Також вони можуть оселятися в стінках гнізд великих птахів (лелеки, чапель) або займати шпаківні.

Сезон розмноження у хатніх горобців розпочинається з середини-кінця березня. За літо вони можуть вивести 2-3 виводки. Самиця відкладає в середньому 4-5 яєць, але їх кількість іноді може сягати до 10-ти.

Через 10-14 днів на світ з’являються пташенята, яких вигодовують обидва батьки. Вже через 2 тижні після народження молоді птахи зможуть покинути батьківську оселю.

Більшість видів горобців створює пари на все життя. Для кожної наступної кладки ці птахи використовують те ж саме місце. Проте якщо один з партнерів загине, то інший знайде йому заміну вже за декілька днів.

В дикій природі горобці можуть жити від 4 до 7 років. Проте чимало з них гине ще в перший рік життя. Тому в середньому тривалість життя горобця становить лише 2-3 роки. Відомі окремі випадки, коли в неволі ці птахи могли прожити до 10-15 років.

Хижаки та загрози для горобців

На дорослих горобців полюють такі хижі птахи, як яструби та сови. Також вони нерідко стають здобиччю домашніх та диких котів. На яйця та пташенят горобців полюють змії та ракуни. Крім того, яйцями цих птахів можуть поласувати ворони, сойки та граки.

У деяких частинах світу люди їдять горобців. Також значну загрозу для цих птахів становить використання пестицидів для обробки злакових на полях. Чимало молодих горобців гинуть взимку від холоду.

Хатні горобці вважаються найчисленнішим видом птахів у світі. Їхня популяція оцінюється приблизно в 1,6 мільярдів особин. Проте окремі види із досить вузьким ареалом розповсюдження мають значно меншу чисельність. Наприклад, популяція горобців абдалькурійських налічує не більше 1000 особин.

Горобець хатній

Горобе́ць х́атній (Passer domesticus ) — найпоширеніший вид роду горобців (Passer ), родини горобцевих (Passeridae). Це один із найвідоміших птахів, що живуть по сусідству із житлом людини (звідси його видова назва «хатній»). Добре пізнаваний як за зовнішнім виглядом, так і за характерним цвіріньканням ( прослухати файл ).

Всеї́дні, або пантофа́ги — тварини, в типовому раціоні яких присутня їжа як рослинного, так і тваринного походження. Деякі з представників всеїдних.

Яйцекла́дні твари́ни — тварини, що при розмноженні відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступень розвитку ембріону незначни.

Монога́мія — тип соціальної організації, за якої самець і самиця з однієї переваги віддають одне одному перевагу у спарюванні, ділять гніздо, і, за.

Мурмурація — явище скоординованого польоту великої зграї птахів, що утворюють динамічні об’ємні фігури змінної щільності.Зрозуміти, яким чином алго.

Зовнішній вигляд

Довжина тіла 16 см, маса 23—35 г.

Загальне забарвлення оперення — зверху коричнювато-бура, іржавого кольору із чорними плямами, знизу білувата або сіра. Щоки білі, вушна область блідо-сіра. Крила з жовтувато-білою поперечною смугою.

Самець відрізняється від самки наявністю великої чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим (а не темно-бурим) верхом голови. У самки голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта смуга.

Фотографії Горобець хатній

Відео

Ареал

Географія

Раніше область проживання домового горобця обмежувалася Північною Європою. Згодом область розповсюдження поширилася на Європу і Азію (за виключенням Арктики, північно-східних, південно-східних і центральних районів Азії), а також в Північну і Східну Африку, Сенегал.

Починаючи з XX ст. був завезений в різні країни, широко там розселився і зараз, окрім вказаних вище місць, мешкає також в Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії, Північній і Південній Америці та на багатьох островах.

Майже повсюдно є осілим птахом, лише з найпівнічніших частин ареалу на зиму відкочовує на південь (до 1000 км), а з Середньої Азії відлітає в Передню Азію і Індію.

Мігруючи за житлом людини, проник далеко на північ в невластиву для нього зону лісотундри і навіть тундри — до Мурманської області, гирла Печори, півночі Якутії.

Біом

Кліматичні пояси

Звички та спосіб життя

Будучи синантропним видом — постійним співмешканцем людини, хатній горобець добре пристосований до життя в умовах, що змінюються під впливом господарської діяльності людини.

Горобця можна зустріти і в сільській, і в міській місцевості, і в поселеннях Крайньої Півночі і Середній Азії. Втім, в Середній Азії він тримається зазвичай подалі від людини.

Широкому розповсюдженню горобця на північ і на південь услід за розширенням посівів зернових сприяє його висока плодючість.Горобець хатній веде осілий спосіб життя, чому сприяють умови для гніздування і рясний корм в поселеннях людини.

Дієта та харчування

Харчується в основному рослинною їжею, лише навесні частково комахами, якими також вигодовує пташенят.

У раціон горобця входять насіння сільськогосподарських культур, відходи різних продуктів, які він підбирає в поселеннях людини, хлібні злаки на полях, ягоди вишні, смородина, виноград в садах, навесні пуп’янки квітів. За відсутності поблизу полів вилітає харчуватися на луги, узлісся і в степи, де збирає насіння дикорослих трав і комах.

Розмноження

Гніздиться горобець окремими парами, але інколи і колоніями, селячись безпосередньо коло житла людини. На півдні ареалу нерідко будує гнізда в стороні, далеко від житла людини, — в деревних і чагарникових насадженнях, в ярах, по крутих глинистих обривах (по сусідству з полями).

Гнізда влаштовує в різноманітних місцях — в щілинах будівель, у солом’яних стріхах, в норах глинистих і крейдяних ярів, в стінках гнізд великих птахів (чапель, лелек, орлів), в дуплах дерев; може займати шпаківні і нори берегових ластівок. На півдні нерідко споруджує гнізда відкрито на гілках дерев.

За рядом спостережень, горобці утворюють пари фактично на все життя. А життя у них не дуже довге: хоча відзначали і 9-ти, і 11-ти річних горобців, більшість їх не доживає і до 4 років. Багато молодих птахів гине ще в першу зиму, так що середня тривалість життя горобців становить 9-21 місяць.

Гніздо, яке пара споруджує разом, є грубою спорудою з соломинок, сухих травинок, пір’їнок, з невеликим поглибленням посередині. Гнізда, влаштовані на гілках, великі, у вигляді неправильної кулі з товстими стінками з трав’янистих рослин і бічним входом.

Хатні горобці приступають до розмноження рано. У другій половині березня птиці розбиваються на пари і приступають до спорудження гнізд, відкладання яєць відбувається в квітні.

Кладка складається з 4—10, частіше 5—7, білих яєць з бурими цятками і плямами, насиджування яких займає 11—13 днів.

Пташенят вигодовують самець і самка, переважно комахами. Через 10 днів після вилуплення (у середній смузі в кінці травня — на початку червня) пташенята вилітають з гнізда.

Горобці досить плодовиті і протягом літа виводять два (на півночі) або три (на півдні) виводки. Друге відкладання яєць відбувається в другій половині червня, виліт пташенят — у липні.

Виводки зазвичай збиваються в зграї, утворюючи інколи скупчення до декількох тисяч особин, і літають годуватися на поля.

Пізно восени спостерігається абортивний статевий цикл, коли птиці знов жваво цвірінькають, самці доглядають самок і тягають в гніздо будівельний матеріал. Гнізда, що підновляють таким чином, служать взимку притулком від нічних холодів.