Зміст:
Ізраїльсько-палестинський конфлікт: з чого все почалося і що відбувається
Останній спалах насильства стався після місяця зростання напруги, хоча конфлікт між Ізраїлем та палестинцями триває вже десятки років.
Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.
З чого все почалося?
Віфлеєм на початку 20 століття
100-літня історія
Велика Британія взяла під контроль територію, відому як Палестина, після того, як правительку тієї частини Близького Сходу, Османську імперію, розгромили у Першій світовій війні.
На тих землях більшість становили араби, євреї були в меншості.
Напруженість між двома народами зросла, коли міжнародна спільнота дала Британії завдання створити в Палестині “національний дім” для євреїв.
Для євреїв це був дім їхніх предків, але палестинські араби також претендували на землю і виступали проти такого кроку.
Боєць “Хагани” (єврейського підпілля) безпосередньо перед початком Ізраїльської війни за незалежність 1948 року
У період з 20-х до 40-х років кількість прибулих туди євреїв зростала, бо багато людей тікали від переслідувань у Європі та шукали батьківщини після Голокосту Другої світової війни.
Також зростало насильство – між євреями та арабами та проти британського панування.
У 1947 році ООН проголосувала за розділення Палестини на окремі єврейську та арабську держави, а Єрусалим став міжнародним містом.
Цей план прийняли єврейські лідери, але відхилила арабська сторона, і він ніколи не був реалізований.
У березні 1948 року солдати союзних сил Арабського легіону обстрілювали єврейських бійців “Хагани”
Створення Ізраїлю та “Катастрофа”
У 1948 році британські правителі не змогли вирішити проблему й пішли, а єврейські лідери оголосили про створення держави Ізраїль.
Багато палестинців були проти, почалася війна. До країни вторглися війська з сусідніх арабських держав.
Сотні тисяч палестинців втекли або були виселені з домів – вони називають це Аль-Накба, або “Катастрофа”.
Наступного року бойові дії закінчились припиненням вогню, Ізраїль на той час контролював більшу частину території.
Йорданія окупувала землі, які стали називати Західним берегом, а Єгипет – Газу.
Єрусалим був розділений між ізраїльськими силами на Заході та Йорданією на Сході.
Оскільки мирну угоду так і не уклали – кожна сторона звинувачувала іншу – у наступні десятиліття продовжувалися бої.
Мапа сьогодні
Під час іншої війни в 1967 році Ізраїль окупував Східний Єрусалим та Західний берег, більшу частину Сирійських Голанських висот, а також сектор Газа та Єгипетський півострів Синай.
Більшість палестинських біженців та їхніх нащадків проживає в секторі Газа та на Західному березі, а також у сусідніх Йорданії, Сирії та Лівані.
Ані їм, ані їхнім нащадкам Ізраїль не дозволив повертатися до своїх домів – Ізраїль заявляє, що це переповнить країну і загрожує її існуванню як єврейської держави.
Ізраїльські військові командири прибули до Східного Єрусалиму після того, як ізраїльські війська захопили Східний Єрусалим під час Шестиденної війни в 1967 році
Ізраїль все ще окупує Західний берег, і хоча він вийшов із сектора Газа, ООН все ще розглядає цей шматок землі як частину окупованої території.
Ізраїль претендує на весь Єрусалим як на свою столицю, тоді як палестинці претендують на Східний Єрусалим як на столицю майбутньої палестинської держави. США – одна з небагатьох країн, які визнали претензії Ізраїлю на все місто.
За останні 50 років Ізраїль побудував поселення в цих районах, де зараз проживає понад 600 000 євреїв.
Палестинці заявляють, що це незаконно згідно з міжнародним правом і є перешкодою для миру, але Ізраїль це заперечує.
Що відбувається зараз?
Напруженість між Ізраїлем та палестинцями, які проживають у Східному Єрусалимі, Газі та на Західному березі, є дуже високою.
У секторі Газа панує палестинська бойова група під назвою “ХАМАС”, яка багато разів воювала з Ізраїлем. Ізраїль та Єгипет жорстко контролюють кордони сектора Газа, щоб зупинити надходження зброї до ХАМАС.
Палестинці в секторі Газа та на Західному березі кажуть, що вони страждають через дії Ізраїлю та обмеження. Ізраїль заявляє, що діє лише для того, щоб захиститися від палестинського насильства.
Ситуація загострилася з початком священного мусульманського місяця Рамадан у середині квітня 2021 року. Щоночі відбуваються сутички між поліцією та палестинцями.
Загроза виселення деяких палестинських сімей у Східному Єрусалимі також викликала гнів.
Протестувальників обстрілюють сльозогінним газом під час сутичок із ізраїльськими силами поблизу кордону між смугою Газа та Ізраїлем
Які головні проблеми?
Є низка питань, щодо яких Ізраїль та палестинці не можуть дійти згоди.
Зокрема – що має статися з палестинськими біженцями, чи повинні залишитися чи бути знищені єврейські поселення на окупованому Західному березі, чи повинні обидві сторони ділити Єрусалим, і – мабуть, найскладніше з усіх – чи слід створити палестинську державу поряд з Ізраїлем.
Мирні переговори ведуться і припиняються вже понад 25 років, але дотепер конфлікт не вирішений.
Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.
Що буде далі?
Якщо коротко – найближчим часом конфлікт не припиниться.
Останній мирний план, підготовлений Сполученими Штатами під час президентства Дональда Трампа, який прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу назвав “угодою століття”, палестинці відхили як “однобічний”.
Для укладення будь-якої майбутньої мирної угоди обидві сторони мають дійти згоди зі складних питань.
Поки цього не станеться, конфлікт триватиме.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
Що відбувається на кордоні Таджикистану і Киргизстану?
Збройні сутички на кордоні Таджикистану та Киргизстану розпочалися чотири дні тому. Обстріли відновилися вранці в суботу, попри домовленості про припинення вогню, що були досягнуті вчора, повідомляють із прикордонних служб обох країн.
Прикордонна служба Киргизстану в суботу заявила про стрілянину таджицьких прикордонників в бік її прикордонних загонів, а також в Ошській області. Влада Киргизстану повідомила про загибель 24 людей, про 121 постраждалого і 136 тисяч евакуйованих з прикордонних районів. У Таджикистані відомо про сімох загиблих та понад 14 поранених.
Обидві сторони звинувачують одна одну в ескалації конфлікту та використанні важкої військової техніки. Державний комітет національної безпеки Киргизстану назвав “віроломною атакою” обстріл своїх прикордонних нарядів та населених пунктів у Баткенській області (на заході країни). А таджицькі ЗМІ публікують інформацію про те, що Киргизстан перекидає військову техніку до прикордоння.
Вранці в Баткенській області оголосили надзвичайну ситуацію. Вчора по столиці регіону, місту Баткен, за 10 кілометрів від лінії кордону було завдано ракетних ударів з боку Таджикистану. Повідомляється про ушкодження цивільної інфраструктури. Таджицькі військові вийшли з усіх захоплених киргизьких сіл, повідомив постійний представник у Баткенській області Абдикарім Алімбаєв.
Наразі сторони домовилися стежити за припиненням вогню у прикордонні. Президент Киргизстану Садир Жапаров звернувся до народу на своїй сторінці у Facebook.
“Як показує історія, питання кордонів потребують обережності та стриманості”, – наголосив президент, при цьому зазначивши, що Киргизстан не віддасть “жодного квадратного метра своєї землі і твердо захищатиме національні інтереси”.
Президент Таджикистану Емомалі Рахмон поки що не коментував ситуацію на кордоні.
Примарна межа
Баткенська область – це найвіддаленіший регіон Киргизстану, який межує як з Узбекистаном, так і з Таджикистаном. На території області є сім анклавів (територій однієї держави, оточених іншою), і початок цього збройного конфлікту спалахнув поблизу другого за величиною анклаву в регіоні Воруха. Там мешкає 35 тисяч громадян Таджикистану.
Усі села, розташовані в цьому районі, оточені киргизькими населеними пунктами та посівними полями. Через ці ділянки біля Воруха часто спалахують конфлікти між місцевим населенням та прикордонниками.
Одним із каменів спотикання на цій ділянці є дорога, яка сполучає основну територію Таджикистану та Ворух. За ранніми радянськими картами (Киргизстан і Таджикистан спираються на карти різних років у переговорах про делімітацію кордону) Ворух належав до Таджицької РСР, а потім був переданий Киргизькій РСР.
Ця ділянка дороги – також єдиний спосіб дістатися з Лейлекського району до Баткенського району.
“Такими нападами таджикистанці намагаються відкрити шлях у Ворух і захопити цю ділянку, але у разі передачі цієї ділянки Таджикистану Лейлецький район Киргизстану, де мешкає близько 200 тисяч киргизстанців, стане анклавом, і це неприпустимо для нашої країни”, – зазначив в інтерв’ю Киргизській службі ВВС колишній глава Лейлекського району Баймурат Бекмуратов.
Ця спірна ділянка – одна з 70 неописаних у Баткенській області, їхня сумарна площа становить 210 тисяч гектарів – територія трохи менша за площу Люксембургу. Складність ухвалення рішень щодо цих ділянок полягає в тому, що багато з них є критично важливими через доступ до посівних полів, пасовищ або води для прилеглих населених пунктів обох країн.
Між Киргизстаном і Таджикистаном залишилося ще 308 кілометрів неописаного кордону (32% усієї протяжності), щодо якого влада двох країн не може домовитися.
Попередній великий конфлікт на киргизько-таджицькому кордоні стався навесні 2021 року і забрав життя 55 людей, кількість постраждалих по обидва боки кордону досягла 205.
Багато місцевих жителів були змушені покинути свої будинки і повернулися до спалених жител. Уряди обох країн доклали всіх зусиль, щоб відновити зруйновану інфраструктуру, проте за останні кілька днів багато новозбудованих будинків знову спалили.
При цьому економічно як Баткенська область Киргизстану, так і Согдійська область Таджикистану (де проходить умовний кордон) є найвіддаленішими і економічно бідними регіонами, їх населення страждає від безробіття і частої посухи. Основне джерело доходу для мешканців обох регіонів – сільське господарство. Дозволити собі війну ні Киргизстан, ні Таджикистан не можуть, зазначає таджицький експерт Абдугані Мамадазімов.
“І у Таджикистану, і у Киргизстану є досвід вдалого вирішення прикордонних суперечок з іншими країнами, що демонструє, що за наявності політичної волі влада зможе за столом переговорів завершити процес демаркації та делімітації спірних кілометрів. І це на користь обох держав”, – зазначив Мамадазімов.
Складні переговори
Процес демаркації та делімітації киргизько-таджицького кордону розпочався 2002 року після того, як Таджикистан впорався з наслідками громадянської війни в країні (яка йшла з 1992 до1997 року).
Переговори просуваються складно через те, що Таджикистан у своїй позиції спирається на карти 1924-1939 років, а Киргизстан – на карти 1958-1959 та 1989 років.
За 20 років на кордоні сталося майже 100 зіткнень, відносини жителів прикордоння погіршуються з кожним роком у зв’язку з тим, що жертви з обох боків зростають.
Автор фото, VYACHESLAV OSELEDKO / AFP
Будь-які поступки влади та спроби знайти компроміс з обох боків гостро негативно сприймаються місцевим населенням. Науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний світ Темур Умаров зазначає, що поступитися або обміняти земельні ділянки є непопулярним рішенням як для Рахмона, так і для Жапарова.
“Як людина, яка постійно заявляє про захист таджиків по всьому світу, може “передати” Киргизстану землю з таджиками, які там проживають? І навпаки: якщо Жапаров зробить щось подібне, то може зустріти масові протести свого ядерного електорату. Це дуже непопулярне рішення – землі віддавати. А без цього неможливо вирішити територіальну суперечку, жодну”, – наголошує Умаров.
У момент початку стрілянини на киргизько-таджицькому кордоні президенти як Таджикистану, так і Киргизстану прямували до Самарканда на саміт глав держав ШОС (Шанхайська організація співробітництва). Ця міжнародна організація однієї зі своїх ключових цілей проголошує зміцнення регіональної безпеки.
Багато аналітиків шукають відповідь на запитання, чи був такий збіг випадковістю.
“Якби нинішнє зіткнення було рядовим або побутовим, тоді б це можна було назвати просто збігом. Але те, що ми спостерігаємо, виглядає більше як запланований наступ з таджицького боку. Це, звичайно, потрібно довести і перевіряти ще раз, але ще один аргумент за те , що це не збіг – те, що велике зіткнення у квітні минулого року сталося під час засідання ОДКБ у Душанбе”, – вважає Умаров.
Перестрілки тривали й у той час, коли президенти Узбекистану, Киргизстану та Китаю підписували угоду про будівництво залізниці, яка з’єднає ці країни з Європою в обхід Росії.
Наразі як Киргизстан, так і Таджикистан економічно дуже залежні від Росії, це їхній найбільший торговий партнер і країна, де працюють мільйон киргизьких та мільйон таджицьких мігрантів. Економіки як Киргизстану, так і Таджикистану сильно залежні від грошових переказів мігрантів, на них припадає майже 30% обсягу ВВП двох країн.
Вчора Росія запропонувала Киргизстану та Таджикистану (своїм партнерам по ШОС та ОДКБ) посередництво у ведені перемовин, у 2021 році така пропозиція вже надходила від президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва.
Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.