Словник фразеологізмів

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. Недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь. — Якби в місті по асфальту пройшла — затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку! А тут, серед Скарбного, хоч на голову стань — ніхто не зауважить, не обсміє! (О. Гончар); Вискочив, як Кузьма з маку (Укр.. присл..).

ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. Недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь. — Якби в місті по асфальту пройшла — затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку! А тут, серед Скарбного, хоч на голову стань — ніхто не зауважить, не обсміє! (О. Гончар); Вискочив, як Кузьма з маку (Укр.. присл..).

ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку, зневажл. Недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь. — Якби в місті по асфальту пройшла — затюкали б: оце вискочила звідкись як гола з маку! А тут, серед Скарбного, хоч на голову стань — ніхто не зауважить, не обсміє! (О. Гончар); Вискочив, як Кузьма з маку (Укр.. присл..).

вте́рти ма́ку (часнику́), згруб. Побити, суворо покарати кого-небудь. За нові його [кавалера] вибрики я такого йому втру маку, що навіки відхочеться йому женихатися (Переклад М. Лукаша); — Іч, який. — чого захотів!? Я зараз як втру тобі часнику, то надовго забудеш про театри (М. Стельмах). нате́рти ма́ку. — Меланіє! — озивається Дмитро і повертає дівчину до дійсності. — Хочеш, я зараз вернуся назад і натру маку тому лобуреві, з яким щойно розминулися (П. Гуріненко).

ду́ля з ма́ком [під ніс] кому і без додатка, зневажл. 1. Абсолютно, зовсім нічого. Старшина без сорому хлебає [хлебче горілку], а козакам дуля з маком (С. Добровольський); — Він [Заруба] .. здоров’я своє коло нас поклав, а ви йому за це дулю з маком? (В. Кучер); Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина. який .. має не медаль, а дулю під ніс! (О. Гончар).

2. Уживається для вираження заперечення, незгоди і т. ін.; не буде так, зовсім ні. — Хоче [писар], щоб я замість Левка та пішла за нього! Нехай собі і в голові сього не покладає! Дуля йому під ніс, от що (Г. Квітка-Основ’яненко); [Рябина:] Дуля вам усім під ніс! Не боюся я вас (І. Франко); — Ти думаєш, що тебе Райський любить? Дулю під ніс… (М. Хвильовий).

ду́ля з ма́ком [під ніс] кому і без додатка, зневажл. 1. Абсолютно, зовсім нічого. Старшина без сорому хлебає [хлебче горілку], а козакам дуля з маком (С. Добровольський); — Він [Заруба] .. здоров’я своє коло нас поклав, а ви йому за це дулю з маком? (В. Кучер); Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина. який .. має не медаль, а дулю під ніс! (О. Гончар).

2. Уживається для вираження заперечення, незгоди і т. ін.; не буде так, зовсім ні. — Хоче [писар], щоб я замість Левка та пішла за нього! Нехай собі і в голові сього не покладає! Дуля йому під ніс, от що (Г. Квітка-Основ’яненко); [Рябина:] Дуля вам усім під ніс! Не боюся я вас (І. Франко); — Ти думаєш, що тебе Райський любить? Дулю під ніс… (М. Хвильовий).

дава́ти (задава́ти) / да́ти (зада́ти) пе́рцю кому і без додатка. 1. Дуже лаяти, сварити кого-небудь, дошкуляти критикою. — І йому [Шаповалові], й Денису Панасовичу я давав перцю, незважаючи ні на ордени, ні на роки! (П. Автомонов); — Вишкварив оце листа додому, щоб костюм пошили .. Дав їм такого перцю, що, може, й розсердяться… (С. Олійник).

2. Розправлятися з ким-небудь, громити когось. [Голос:] Ганяй їх! Бий їх! От такого перцю дали (І. Нечуй-Левицький); — Далі,— знизав плечима сержант,— далі взагалі нічого особливого не було. Дали їм [фашистам] перцю, танки майже всі спалили, тільки двом вдалося втекти… (В. Собко).

3. рідше, жарт. Завдавати клопоту, прикрощів, дошкуляти кому-небудь. Нехай би де у дистанції так розташувались, дали б їм зараз перцю, хоч би й що: зараз би потаскали у поліцію та затасували б у холодну (Г. Квітка-Основ’яненко). зада́ти пе́рцю з ма́ком. — Тепер він [хлопчик] нам задасть перцю з маком! — сміялася Юлія Цезарівна.— Горластий! (П. Дорошко).

з ма́ком і з та́ком, перев. зі сл. бу́ти, трапля́тися і т. ін. І краще, і гірше; всіляко, по-різному. — Було з маком, було й з таком! Та ніколи не було без віри в перемогу, без любові (Остап Вишня).

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

[аж] з ме́дом та [з] ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький).

вте́рти ма́ку (часнику́), згруб. Побити, суворо покарати кого-небудь. За нові його [кавалера] вибрики я такого йому втру маку, що навіки відхочеться йому женихатися (Переклад М. Лукаша); — Іч, який. — чого захотів!? Я зараз як втру тобі часнику, то надовго забудеш про театри (М. Стельмах). нате́рти ма́ку. — Меланіє! — озивається Дмитро і повертає дівчину до дійсності. — Хочеш, я зараз вернуся назад і натру маку тому лобуреві, з яким щойно розминулися (П. Гуріненко).

не з ма́ком кому і без додатка, перев. зі сл. бу́ти, ста́ти. Тяжко, погано, сутужно і т. ін. Вони [люди] так і кажуть: — Ну що, пане капітане, не з маком було? (І. Микитенко).

сі́сти ма́ком. Потрапити в скрутне, безвихідне становище, зазнати невдачі в чому-небудь. Поки ми ще мали речі — вивозили їх у села і вимінювали у селян на борошно, картоплю й інші продукти, а як того добра не стало — сіли маком (В. Гжицький); [Прядка (вбігає схвильований):] Вороги .. чекали інтервенцію. Ну, й сіли маком! (І. Микитенко); Проценко сам дивується, як він міг так ловко сісти маком. Досі ж йому щастило в житті (Д. Бедзик).

хоч мак (ма́ком) сій. 1. зі сл. ти́ша. Надзвичайна, велика. Тиша у лісі, хоч мак сій (І. Муратов).

2. зі сл. ти́хо. Дуже. У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Панас Мирний); Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Ю. Мушкетик).

хоч мак (ма́ком) сій. 1. зі сл. ти́ша. Надзвичайна, велика. Тиша у лісі, хоч мак сій (І. Муратов).

2. зі сл. ти́хо. Дуже. У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Панас Мирний); Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Ю. Мушкетик).

цвісти́ як мак. Бути у розквіті фізичних і духовних сил. Хлопці їли, дивились на Стеньку, а вона вже цвіла як мак… Д’ех! до чого була струнка та красива молодиця, а очі їй, як у кози дикої, тільки хитренькі трошки (М. Хвильовий). цві́том цвісти́. Багато із названих словосполучень .. усталилися в загальнонародній мові як стійкі, фразеологічні словосполучення типу: цвітом цвісти (Пит. мовн. культури).

ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ у кого. Хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. Ну, що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте? (Ю. Бедзик).

ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ у кого. Хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. Ну, що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте? (Ю. Бедзик).

ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ у кого. Хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. Ну, що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте? (Ю. Бедзик).

ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ у кого. Хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. Ну, що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте? (Ю. Бедзик).

як (мов, ні́би і т. ін.) за (на) гріш ма́ку кого, чого. Дуже багато. Багато, як за гріш маку (М. Номис); — Оце добре! — перехопив Лука,— твоя Марія і моя Марія. Тих Марій на світі — як за гріш маку (М. Коцюбинський); Повиправляйте тільки собі друкарські помилки, бо їх там як за гріш маку (М. Коцюбинський); Міністрів отих .. зібралося, мов на гріш маку (М. Стельмах).

як [той] мак наче́тверо, перев. зі сл. бі́дний. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно (бідний). [Настя:] Ой бідний ти, кумочку, бідний! [Микола:] Ой бідний, кумочко, бідний, як той мак начетверо! (І. Франко); Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (М. Стельмах); Такий багатий, як той мак начетверо (З усн. мови).

як мак цвіте́ (процвіта́є, розцвіта́є і т. ін.). Гарний, вродливий, здоровий (про людину, людей). Такий зробивсь несміливий, мовчазний, аж жаль бере: чолов’яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений (Дніпрова Чайка); На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає (Т. Шевченко).

як мак цвіте́ (процвіта́є, розцвіта́є і т. ін.). Гарний, вродливий, здоровий (про людину, людей). Такий зробивсь несміливий, мовчазний, аж жаль бере: чолов’яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений (Дніпрова Чайка); На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає (Т. Шевченко).

як ма́ку кого, чого, жарт. Дуже багато. Він мав дітей як маку і ані клаптика поля (М. Коцюбинський); Здоровенькі були, люди! Та тут вас як маку (Олександр Олесь); На вулиці дітвори — як маку… (Остап Вишня); Родимих цяточок на ній було як маку (З газети).

як мак цвіте́ (процвіта́є, розцвіта́є і т. ін.). Гарний, вродливий, здоровий (про людину, людей). Такий зробивсь несміливий, мовчазний, аж жаль бере: чолов’яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений (Дніпрова Чайка); На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата — Як мак процвітає (Т. Шевченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) за (на) гріш ма́ку кого, чого. Дуже багато. Багато, як за гріш маку (М. Номис); — Оце добре! — перехопив Лука,— твоя Марія і моя Марія. Тих Марій на світі — як за гріш маку (М. Коцюбинський); Повиправляйте тільки собі друкарські помилки, бо їх там як за гріш маку (М. Коцюбинський); Міністрів отих .. зібралося, мов на гріш маку (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля ма́ківки (ма́ківок, ма́ку), перев. зі сл. спа́ти, засну́ти і т. ін. Міцно, непробудно, дуже добре. Він [Перегуда] наряд на роботу дає звечора, а вранці, коли той наряд починають виконувати на господарстві і зчиняється лайка, Перегуда спить, як після маківки (В. Кучер); — Вночі спала? — Мов після маківки.— То все буде гаразд (М. Стельмах); Кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки (Ю. Збанацький); Спав, як після маківок (З газети); Переживши наліт, всі .. заснули, як після маку (І. Муратов). як дити́на пі́сля ма́ківки. Там Коваленко простелив газету, підклав під голову чемодан і заснув міцно й безтурботно, як дитина після маківки (П. Загребельний).

як [той] мак наче́тверо, перев. зі сл. бі́дний. Уживається для підсилення зазначеного слова; дуже, надзвичайно (бідний). [Настя:] Ой бідний ти, кумочку, бідний! [Микола:] Ой бідний, кумочко, бідний, як той мак начетверо! (І. Франко); Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (М. Стельмах); Такий багатий, як той мак начетверо (З усн. мови).

Звуковий аналіз слова мак

Звуковий аналіз слова мак в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова мак.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова мак – дошкільнятам, 1 – 4 клас

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова мак:

1. 1. Мак
2. 2. По складам: мак (1 склад; наголос на 1-му складі).
3. 3. [ ма ́ к ]

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.