Роковини аварії на ЧАЕС: міфи та факти про Чорнобильську катастрофу

26 квітня виповнилася 37 річниця Чорнобильської катастрофи, яка змінила долю цілого світу, атомної енергетики та особливо мільйонів мешканців Полісся. Атомна електростанція, яка мала забезпечувати мегаполіс енергією, спричинила найбільшу техногенну аварію в історії людства.

Внаслідок аварії близько 600 000 осіб зазнали радіоактивного ураження, 200 000 осіб назавжди було евакуйовано із зон забруднення, а навколо ЧАЕС було створено 30-кілометрову зону відчуження.

Наразі Чорнобильська зона стала найбільшим природним заповідником України.

Однак 10-кілометрова зона навколо ЧАЕС, що займає близько третини території Зони відчуження, забруднена трансурановими елементами і буде непридатною для проживання ще 24 тисячі років. Адже уран, плутоній, америцій мають дуже довгий період напіврозпаду.

Причини аварії та ліквідація

“Архівні документи свідчать про те, що з самого моменту початку будівництва Чорнобильська АЕС була приречена на аварійність. Можемо ствердити, що ключовою причиною аварії був комуністичний радянський режим, завдяки якому стало можливим нехтування і проєктними вимогами, і технікою безпеки, і навіть загрозливими повідомленнями КГБ про критичні недоліки в будівництві та роботі ЧАЕС”, – заявив директор Архіву СБУ Андрій Когут.

Аварія на 4 енергоблоці не була першою на ЧАЕС, перша сталася одразу після введення її в експлуатацію . Деякі аварії супроводжувались серйозними витоками радіації.

Будівництво станції почали ще у 1970 році і через 7 років запустили перший енергоблок. Однак всю станцію будували з систематичними порушеннями, використовували неякісні матеріали, а частину – розкрали. Будували АЕС поспіхом, щоб встигнути до чергового з’їзду комуністичної партії.

Чорнобильська катастрофа сталася під час проведення випробувань щодо перевірки проєктного режиму, що передбачав використання вибігу (інерції) турбіни генератора для живлення систем реактора в разі втрати зовнішнього електроживлення.

Випробування проводила з порушеннями інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки, нічна зміна станції, яка мала нижчий рівень підготовки. Окрім того, частина надважливої інформації не була доступна працівникам АЕС, зокрема про кількість стрижнів ручного регулювання в активній зоні реактору.

З різницею у дві секунди відбулися два вибухи (паровий та тепловий з ядерною природою) на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Перший вибух повністю осушив парову зону, зруйнував реактор та підкинув верхню захисну плиту реактору масою 2 тисячі тонн. Обвалилася частина будівель та почалася велика пожежа. Величезна кількість радіоактивних речовин потрапила в атмосферу.

Експерти переконані, що вибух був наслідком помилки конструкції системи управління і захисту (СУЗ) в реакторі типу РБМК-1000, яка називається кінцьовим ефектом.

Самі випробування мали проводитися під час зупинки реактора. Однак того дня вона була відкладена. Весь день реактор працював на половині потужності, що призвело до “отруєння ксеноном”.

Аварії на аналогічних реакторах були і раніше, зокрема у 1975 році на Ленінградській АЕС, у 1983 – на Інгалінській АЕС. Однак конструктори реактора приховували недоліки конструкцій.

Через погодні умови забруднення випало плямами. Саме тому Зона відчудження має форму не кола, її довжина з і сходу на захід сягає понад 60 км, а з півночі на південь – 30 км.

Радянська влада розпочала евакуацію людей лише 2 травня після того, як у Швеції виявили радіоактивну хмару та забили на сполох.

У перші два дні після аварії на Чорнобильській АЕС евакуювали людей лише із 10-кілометрової зони. Зокрема, через півтори доби після вибуху на станції вивезли мешканців міста Прип’ять. А з 30-кілометрової зони перші п’ять днів після аварії людей не лише не вивозили – населення й не попереджали про загрозу радіації. 1 травня сотні тисяч людей, зокрема дітей, вивели на святковий парад у Києві, хоча рівень радіації у місті перевищував допустимі норми у декілька десятків разів.

Люди розповідали, що їм не дозоляли брати з собою домашніх тварин та речі та не попереджали, що вони ніколи не повернуться додому. А вагітних жінок після евакуації примусово відправляли на аборти.

Після Чорнобильської катастрофи народжувалися діти з численними мутаціями, а в людей розвивалися онкологічні хвороби.

Експерти переконані, що наслідки аварії для людей були б меншими, якби українська влада не чекала вказівок із москви.

У ліквідації наслідків аварії взяли участь близько 240 тисячі людей. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки сягнула понад 600 тис яч людей, з яких загинули близько 150 тисяч. До ліквідації залучили і солдатів строкової служби без надійних захисних костюмів.

Усі пожежники, які брали участь в гасінні пожежі отримали великі дози радіації, адже в повітря потрапила велика кількість ізотопів цезія-137. Багато з них невдовзі померли. Ліквідаторів відправляли на лікування від променевої хвороби в 6-у московській клінічній лікарню та Київський інститут радіології та онкології. Київський лікар Леонід Кіндзельський використовував інший метод лікування променевої хвороби, що дозволило врятувати життя всіх 11 пацієнтів, в той час, як з 13 пацієнтів у москві вижили лише двоє.

АЕС продовжила роботу

Після аварії перші два енергоблоки залишилися у нормальному працездатному стані і були зупинені 27 квітня 1986 року. Третій енергоблок, технічно пов’язаний з четвертим, зупинили через півтори години після аварії. Перший та другий знову запустили восени 1986 року і вони працювали до 1996 і до 1999 років. Третій енергоблок працював з грудня 1987 року до грудня 2000. Остаточне виведення ЧАЕС з експлуатації триватиме до 2064 року.

Вплив на природу

Наразі понад 80% зони відчуження – це особливий Чорнобильський заповідник, де проводяться унікальні наукові дослідження та спостереження за флорою та фауною.

З відсутністю людей на території Зони почала відновлюватися природа, зокрема розмножилися червонокнижні рослини та тварини. У Зоні можна зустріти коней Пржевальського, лосів, лисиць, вовків, рисей, чорних лелек тощо. Відновлюються також і рослинний світ. Однак під впливом радіації живі істоти зазнають мутацій, особливо в зонах з більшим зараженням.

Так у тварин можуть бути відсутні або деформовані певні частини тіла, а рослини “перекручені”. Проте в довгостроковій перспективі, на думку вчених, аномалії не матимуть катастрофічних наслідків для біорізноманіття і з часом покалічених істот замінять звичайні.

Окрім того, частина найбільш забрудненої навколо ЧАЕС території спеціального промислового використання перетворюються на потужний екологічний кластер. Саме тут знаходяться найсучасніші сховища, які забезпечують надійне та безпечне зберігання відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів, за які відповідає держава.

Ця територія також є привабливим майданчиком для проєктів з відновлювальної енергетики та поводженням з небезпечними відходами.

Загроза повторення аварії на ЧАЕС

Варто зауважити, що саме Чорнобильська катастрофа зробила найбільший внесок у відмову західного суспільства від атомної енергетики. До того АЕС будували поряд з мегаполісами, щоб забезпечувати їх енергією.

Хоча більш сучасні реактори ВВЕР (водо-водяний реактор PWR) мають іншу конструкцію та унеможливлюють аварії, що призвели до катастрофи, атомна енергетика досі викликає страх у суспільства, а екоактивісти борються за закриття існуючих станцій та заборону будівництва нових.

Чорнобиль в окупації

Чорнобильська зона опинилася в окупації у перший день повномасштабного вторгнення. Персонал станції, близько 300 людей, пробув на зміні 600 годин замість стандартних 12.

Вони відмічали невігластво росіян, які наче не розуміли небезпеку Зони відчудження – крали джерела іонізуючого випромінювання, не слідкували за рівнем радіації, копали окопи в Рудому лісі тощо. Першу смерть російського солдата від променевої хвороби зафіксували на початку квітня.

Також окупанти розкрали офісну техніку, посуд, кавоварки тощо. А те що не могли вкрасти – знищували. Наприклад, документи, що збиралися десятиріччями, вони просто викинули. Росіяни також пошкодили електроживлення станції, через що міг статися колосальний викид радіоактивних речовин. Однак катастрофи вдалося уникнути завдяки самовідданості працівників станції.

Актуальна ситуація в Чорнобильській зоні

Наразі Україна отримала €15 мільйонів на відновлення Чорнобильської зони від міжнародних донорів, зокрема Єврокомісії, Європейського банку реконструкції та розвитку, міністерства енергетики США, Норвегії, Великої Британії та Німеччини. Загальні надходження мають сягнути €225 мільйонів. Чорнобильську зону відчуження планують перетворити на світовий науковий центр з вивчення мирного атому.

Розмір збитків сягнув 50 мільйонів гривень

37 років тому у Чорнобилі вибухнув ядерний реактор

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи… Катастрофа в Чорнобилі за своїми масштабами не має аналогів. На Україну припало 25 відсотків усіх випадків радіаційного ураження: забруднено 54,6 тис. квадратних кілометри, що склало 9 відсотків загальної площі країни. Усього постраждали 3 мільйони 363 тисяч людей, з яких 30 відсотків – діти.

Як відкритий воєнний напад росії на Україну став соціально-психологічним ударом по населенню та найбільшою несподіванкою, так свого часу і аварія на Чорнобильській АЕС. Здоровий глузд говорив про те, що цього не може бути… Чорнобиль продемонстрував велетенський руйнівний вплив катастроф АЕС на соціально-психологічну сферу величезних мас населення. Адже психічне здоров’я окремого індивіда складає здоров’я нації в цілому. Медичні, соціальні та соціально-психологічні наслідки катастрофи визнаються сьогодні наймасштабнішими, найбільш чутливими для людини і для держави і надзвичайно довготривалими. Глибина, системність і специфіка соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи поставила перед медиками, соціологами, психологами, соціальними працівниками та іншими представниками гуманітарних професій ряд важливих проблем. Для вирішення цих проблем за участі ЮНЕСКО і ПРООН в найбільш постраждалих регіонах України було створено п’ять центрів соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи: міста Славутич, міста Бородянка, міста Іванків, міста Коростень, міста Боярка. Мета діяльності, основні напрямки та зміст роботи Центрів визначалися із залученням іноземних спеціалістів та за участі координатора Чорнобильської Програми ООН О.М. Гарнець, консультанта Чорнобильської Програми ООН в Україні Ю.М. Швалба, супервізора Програми В.Г. Панка. Робота над проблемами і наслідками Чорнобильської катастрофи актуалізувала нагальну необхідність створення, розвитку і формування прикладних галузей соціогуманітарних наук. Аварія стала першопричиною виникнення нової науки – екологічної психології. Українським вченим є чим поділитися зі світом стосовно Чорнобилю, але є над чим задуматися й самим.

У виставковій залі Національної наукової медичної бібліотеки України розгорнуто книжкову виставку ″До 37 – ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС″.

В експозиції представлені документи з фондів ННМБ України: наукові, науково-популярні та інформаційно-довідкові видання, де розглядаються еколого-біологічні, медичні, соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки Чорнобильської катастрофи. Особливий інтерес у читачів викликає видання 2020 року, Людмили Житньої «Чорнобиль – очима жінок» – книга-інтерв’ю з “чорнобильською катастрофою”, відтворене із перших вуст очевидців страшної біди XX століття. На виставці неабиякий інтерес викликають видання з документами і публікаціями матеріалів колишніх спецслужб, де описані свідчення і спогади учасників ліквідації, їх рідних і друзів, а також журналістів, які описували події, що відбувалися після вибуху четвертого енергоблоку і ситуації що склалася тоді в радянській Україні. Сотні тисяч українців втратили власне здоров’я, ставши жертвами дій радянської влади, коли за дзвінком із кремля, наказали максимально приховати масштаби трагедії. Для пошуку видань з цієї тематики, радимо скористатися електронними ресурсами Національної наукової медичної бібліотеки України та традиційними картковими каталогами.

Сьогодні ми не можемо говорити про наслідки трагедії як завершений процес, тому вивчаємо, досліджуємо, пам’ятаємо заради майбутніх поколінь.

Публікації на цю тему

Тенденції наукових комунікацій у світі

Всесвітній день боротьби з раком

Календар медицини

Попов Євген Олексійович (1899-1961) психіатр, академік АМН СРСР (1957), доктор медичних наук (y 1940), професор (1933). Керівник клініки Українського психоневрологічного інституту (1932-41), завідувач кафедри психіатрії Харківського мед. інституту (1934-38, 1943-51) та Харківського інституту удосконалення лікарів[. ]

Кестнер Олександр Георгійович (1889-1957) патологоанатом, кандидат медичних наук, завідувач і засновник кафедри патологічной анатомії медичного факультету Ужгородського державного університету (1948). Є піонером у вивченні патоморфології кліщового енцефаліту і геморагічного нефрозонефриту. Разом із завідувачем кафедри терапії[. ]

Тринус Федор Петрович (1924-2013) фармаколог, доктор медичних наук (1965), професор (1969), член-кореспондент Академії медичних наук України (1993), член-кореспондент HAH України (1992). Завідувач відділу фармакології протизапальних та анестезуючих засобів Інституту фармакології та токсикології АМН України. Відомий багатосторонніми[. ]

Баштан Федір Андрійович (1891-1966) лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1953), професор, завідувач кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту (1929-32), перший завідувач кафедри гігієни Чернівецького медичного інституту (1946-60). Організатор наукової школи з проблем комунальної гігієни, досліджував проблеми[. ]

Ми атомні заложники прогресу Вже в нас нема ні лісу ні небес Так і живем від стресу і до стресу Абетку смерті маємо – АЕС

Ліна Костенко

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи… Катастрофа в Чорнобилі за своїми масштабами не має аналогів. На Україну припало 25 відсотків усіх випадків радіаційного ураження: забруднено 54,6 тис. квадратних кілометри, що склало 9 відсотків загальної площі країни. Усього постраждали 3 мільйони 363 тисяч людей, з яких 30 відсотків – діти. Як відкритий воєнний напад росії на Україну став соціально-психологічним ударом по населенню та найбільшою несподіванкою, так свого часу і аварія на Чорнобильській АЕС. Здоровий глузд говорив про те, що цього не може бути… Чорнобиль продемонстрував велетенський руйнівний вплив катастроф АЕС на соціально-психологічну сферу величезних мас населення. Адже психічне здоров’я окремого індивіда складає здоров’я нації в цілому. Медичні, соціальні та соціально-психологічні наслідки катастрофи визнаються сьогодні наймасштабнішими, найбільш чутливими для людини і для держави і надзвичайно довготривалими. Глибина, системність і специфіка соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи поставила перед медиками, соціологами, психологами, соціальними працівниками та іншими представниками гуманітарних професій ряд важливих проблем. Для вирішення цих проблем за участі ЮНЕСКО і ПРООН в найбільш постраждалих регіонах України було створено п’ять центрів соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи: міста Славутич, міста Бородянка, міста Іванків, міста Коростень, міста Боярка. Мета діяльності, основні напрямки та зміст роботи Центрів визначалися із залученням іноземних спеціалістів та за участі координатора Чорнобильської Програми ООН О.М. Гарнець, консультанта Чорнобильської Програми ООН в Україні Ю.М. Швалба, супервізора Програми В.Г. Панка. Робота над проблемами і наслідками Чорнобильської катастрофи актуалізувала нагальну необхідність створення, розвитку і формування прикладних галузей соціогуманітарних наук. Аварія стала першопричиною виникнення нової науки – екологічної психології. Українським вченим є чим поділитися зі світом стосовно Чорнобилю, але є над чим задуматися й самим. У виставковій залі Національної наукової медичної бібліотеки України розгорнуто книжкову виставку ″До 37 – ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС″. В експозиції представлені документи з фондів ННМБ України: наукові, науково-популярні та інформаційно-довідкові видання, де розглядаються еколого-біологічні, медичні, соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки Чорнобильської катастрофи. Особливий інтерес у читачів викликає видання 2020 року, Людмили Житньої «Чорнобиль – очима жінок» – книга-інтерв’ю з “чорнобильською катастрофою”, відтворене із перших вуст очевидців страшної біди XX століття. На виставці неабиякий інтерес викликають видання з документами і публікаціями матеріалів колишніх спецслужб, де описані свідчення і спогади учасників ліквідації, їх рідних і друзів, а також журналістів, які описували події, що відбувалися після вибуху четвертого енергоблоку і ситуації що склалася тоді в радянській Україні. Сотні тисяч українців втратили власне здоров’я, ставши жертвами дій радянської влади, коли за дзвінком із кремля, наказали максимально приховати масштаби трагедії. Для пошуку видань з цієї тематики, радимо скористатися електронними ресурсами Національної наукової медичної бібліотеки України та традиційними картковими каталогами. Сьогодні ми не можемо говорити про наслідки трагедії як завершений процес, тому вивчаємо, досліджуємо, пам’ятаємо заради майбутніх поколінь.